и рече́ши: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь дще́ри Иерусали́мстѣй: ко́рень тво́й и бытiе́ твое́ от земли́ Ханане́йски: оте́цъ тво́й Аморре́анинъ и ма́ти твоя́ Хетте́аныня:

и рожде́нiе твое́, въ о́ньже де́нь роди́лася еси́, не обяза́ша сосе́цъ твои́хъ {Евр.: не отрѣ́заша ти́ пу́па.}, и водо́ю не омы́ша тя́ на спасе́нiе, ни со́лiю осоли́ша, ниже́ пелена́ми пови́ша:

и не пощадѣ́ тебе́ о́ко мое́, е́же сотвори́ти тебѣ́ еди́но от всѣ́хъ си́хъ, пострада́ти что́ о тебѣ́, и отве́ржена была́ еси́ на лице́ по́ля стро́потствомъ души́ твоея́, въ де́нь въ о́ньже роди́лася еси́.

И проидо́хъ сквозѣ́ тя и ви́дѣхъ тя́ смѣ́шену во кро́ви твое́й и реко́хъ ти́: от кро́ве твоея́ жива́ бу́ди: и реко́хъ тебѣ́: во кро́ви твое́й живо́тъ тво́й:

умножа́йся, я́коже прозябе́нiе се́лное да́хъ тя́, и умно́жилася еси́ и возвели́чилася и вошла́ еси́ во гра́ды градо́въ: сосцы́ твои́ возрасто́ша, и вла́си твои́ просвѣтлѣ́ша, ты́ же была́ еси́ нага́ и безъ красы́.

И проидо́хъ сквозѣ́ тя и ви́дѣхъ тя́: и се́, вре́мя твое́, я́ко вре́мя вита́ющихъ: и простро́хъ крилѣ́ мои́ на тя́ и прикры́хъ сту́дъ тво́й, и кля́хся тебѣ́ и внидо́хъ въ завѣ́тъ съ тобо́ю, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, и была́ еси́ мнѣ́:

и омы́хъ тя́ водо́ю и ополоска́хъ кро́вь твою́ от тебе́ и пома́захъ тя́ еле́емъ,

и облеко́хъ тя́ въ пестроты́ и обу́хъ тя́ въ червле́ны, и препоя́сахъ тя́ виссо́номъ и возложи́хъ на тя́ триха́птонъ,

и украси́хъ тя́ у́тварiю и возложи́хъ запя́стiе на ру́цѣ твои́ и гри́вну на вы́ю твою́,

и да́хъ усеря́зи на но́здри твоя́ и ко́лца во у́шы твои́ и вѣне́цъ хвалы́ на главу́ твою́:

и украше́нна была́ еси́ зла́томъ и сребро́мъ, и оде́жды твоя́ виссо́нны и триха́пты и испещре́нiя, семида́лъ и ме́дъ и ма́сло я́ла еси́, и была́ еси́ добра́ зѣло́ зѣло́, и упра́вилася еси́ на ца́рство:

и изы́де и́мя твое́ во язы́ки въ добро́тѣ твое́й, зане́ соверше́нно бѣ́ лѣ́потою въ красотѣ́, ю́же учини́хъ на тебѣ́, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.

Ты́ же упова́ла еси́ на добро́ту твою́ и соблуди́ла еси́ во и́мени твое́мъ и излiя́ла еси́ блуже́нiе твое́ на вся́каго мимоходя́щаго, тому́ была́ еси́, ему́же не подоба́ше:

и взяла́ еси́ от ри́зъ твои́хъ и сотвори́ла себѣ́ кумíры сошве́ныя и соблуди́ла еси́ съ ни́ми, и не вни́деши, и не бу́детъ.

И взяла́ еси́ сосу́ды хвалы́ твоея́ от сребра́ моего́ и зла́та моего́, от ни́хже да́хъ тебѣ́, и сотвори́ла себѣ́ о́бразы му́жески, и соблуди́ла еси́ въ ни́хъ.

И взяла́ еси́ ри́зы своя́ испещре́нныя и одѣ́ялася еси́ въ ня́, и ма́сло мое́ и ѳимiа́мъ мо́й положи́ла еси́ предъ лице́мъ и́хъ,

и хлѣ́бы моя́, я́же да́хъ тебѣ́, семида́ломъ и ма́сломъ и ме́домъ напита́хъ тя́, и положи́ла еси́ та́ предъ лице́мъ и́хъ въ воню́ благоуха́нiя. И бы́сть по си́хъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь,

и взяла́ еси́ сы́ны твоя́ и дще́ри твоя́, я́же родила́ еси́, и закла́ла еси́ и́мъ въ потребле́нiе. Еда́ ма́ло соблуди́ла еси́?

И закла́ла еси́ ча́да твоя́ и дала́ еси́ я́, внегда́ принесла́ еси́ и́хъ на же́ртву и́мъ.

Сiе́ па́че вся́каго блуда́ твоего́ и гну́сностей твои́хъ: и не помяну́ла еси́ дні́й младе́нства твоего́, егда́ была́ еси́ нага́ и безобра́зна, и смѣ́шена во кро́ви твое́й жила́ еси́.

И бы́сть по всѣ́хъ зло́бахъ твои́хъ, го́ре го́ре тебѣ́, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь,

и создала́ еси́ себѣ́ хра́мъ блудни́ческiй и сотвори́ла себѣ́ полага́нiя на всѣ́хъ сто́гнахъ:

и въ нача́лѣ вся́каго пути́ создала́ еси́ блуди́лища своя́ и растли́ла добро́ту твою́, и разложи́ла го́лени твоя́ вся́кому мимоходя́щему и умно́жила еси́ блу́дъ тво́й:

и соблуди́ла съ сынми́ Еги́петскими сосѣ́ды твои́ми дебелопло́тными, и мно́гажды блуди́ла еси́, е́же разгнѣ́вати мя́.

И се́, простру́ ру́ку мою́ на тя́ и отве́ргу зако́ны твоя́ и преда́мъ тя́ душа́мъ ненави́дящымъ тебе́, дще́ремъ иноплеме́нниковъ, совраща́ющымъ тя́ съ пути́ твоего́, и́мже нече́ствовала еси́.

И соблуди́ла еси́ съ сынми́ Асси́ровыми и ниже́ та́ко насы́тилася еси́: и соблуди́ла и не насы́тилася,

и умно́жила завѣ́ты твоя́ ко земли́ Ханане́йстѣй, Халде́йстѣй, и ниже́ въ си́хъ насы́тилася еси́.

Что́ сотворю́ се́рдцу твоему́, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, внегда́ твори́ши вся́ сiя́ дѣла́ жены́ блудни́цы проде́рзыя? И соблуди́ла еси́ трегу́бо во дще́рехъ твои́хъ.

Егда́ согради́ла еси́ блуди́лище твое́ въ нача́лѣ вся́каго пути́ и высо́кая твоя́ сотвори́ла еси́ на всѣ́хъ сто́гнахъ, и не была́ я́ко блудни́ца собира́ющая нае́мъ.

Жена́ любодѣ́йница подо́бна тебѣ́, от му́жа своего́ взе́млющи нае́мъ,

всѣ́мъ блуди́вшымъ съ не́ю дая́ше нае́мъ: и ты́ дала́ еси́ нае́мъ всѣ́мъ рачи́телемъ твои́мъ и обременя́ла и́хъ, е́же приходи́ти и́мъ къ тебѣ́ отвсю́ду во блуже́нiя твоя́.

И бы́сть въ тебѣ́ сопроти́вно обы́чаю же́нску во блуже́нiи твое́мъ, и съ тобо́ю соблуди́вшымъ, вмѣ́сто е́же бы да́ти тебѣ́ нае́мъ, и нае́мъ не даде́ся тебѣ́, и бы́сть въ тебѣ́ сопроти́вно.

Сего́ ра́ди слы́ши, блудни́це, сло́во Госпо́дне.

Сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: зане́ излiя́ла еси́ мѣ́дь твою́, и откры́ется сра́мъ тво́й во блуже́нiи твое́мъ ко рачи́телемъ твои́мъ, и во вся́ помышле́нiя беззако́нiй твои́хъ, и во кро́ви ча́дъ твои́хъ, я́же дала́ еси́ и́мъ:

сего́ ра́ди, се́, а́зъ на тя́ соберу́ вся́ похотники́ твоя́, съ ни́миже смѣси́лася еси́, и всѣ́хъ, и́хже люби́ла еси́, со всѣ́ми, и́хже ненави́дѣла еси́: и соберу́ я́ на тя́ отвсю́ду и откры́ю зло́бы твоя́ къ ни́мъ, и у́зрятъ ве́сь сра́мъ тво́й.

И отмщу́ ти отмще́нiемъ любодѣ́йцы и пролива́ющiя кро́вь, и положу́ тя во кро́ви я́рости и рве́нiя,

и преда́мъ тя́ въ ру́цѣ и́хъ, и раскопа́ютъ блуди́лище твое́ и разоря́тъ высо́кая твоя́, и совлеку́тъ съ тебе́ ри́зы твоя́ и во́змутъ сосу́ды хвалы́ твоея́, и оста́вятъ тя́ на́гу и безсту́дну:

и приведу́тъ на тя́ наро́ды, и побiю́тъ тебе́ ка́менiемъ и изсѣку́тъ тя́ мечьми́ свои́ми,

и запаля́тъ до́мы твоя́ огне́мъ и сотворя́тъ въ тебѣ́ отмще́нiе предъ жена́ми мно́гими: и обращу́ тя от блуже́нiя, и найма́ ктому́ не да́си.

И послю́ я́рость мою́ на тя́, и отъи́мется рве́нiе мое́ от тебе́: и почі́ю и ктому́ не попеку́ся.

Поне́же не помяну́ла еси́ дні́й младе́нства твоего́ и опеча́лила мя́ во всѣ́хъ си́хъ: и се́, а́зъ пути́ твоя́ на главу́ твою́ да́хъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: и та́ко сотвори́ла еси́ нече́стiе по всѣ́мъ беззако́ниемъ твои́мъ.

Сiя́ су́ть вся́, ели́ка реко́ша на тя́ въ при́тчи, глаго́люще: я́коже ма́ти, та́ко и дще́рь.

Дще́рь ма́тере твоея́ ты́ еси́, отри́нувшая му́жа своего́ и ча́да своя́: и сестры́ се́стръ твои́хъ, отри́нувшыя муже́й свои́хъ и ча́дъ свои́хъ: ма́ти ва́ша Хетте́аныня, а оте́цъ ва́шъ Аморре́й:

сестра́ ва́ша старѣ́йшая самарі́а, та́ и дще́ри ея́ живу́щыя ошу́юю тебе́: и сестра́ твоя́ ме́ншая, живу́щая одесну́ю тебе́, Cодо́ма и дще́ри ея́.

Но ниже́ по путе́мъ и́хъ ходи́ла еси́, ниже́ сотвори́ла по беззако́ниемъ и́хъ поне́ ма́ло, и превозшла́ еси́ и́хъ во всѣ́хъ путе́хъ твои́хъ.

Живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, не сотвори́ла Cодо́ма сiя́ сестра́ твоя́ и дще́ри ея́, я́коже ты́ сотвори́ла и дще́ри твоя́.

Оба́че сiе́ беззако́нiе Cодо́мы сестры́ твоея́, го́рдость въ сы́тости хлѣ́ба и во изоби́лiи вина́, и сластолю́бствоваша та́ и дще́ри ея́: сiе́ бя́ше е́й и дще́ремъ ея́: и руки́ убо́гому и ни́щему не подая́ху,

и велича́хуся, и сотвори́ша беззако́нiя предо мно́ю: и отверго́хъ я́ я́коже ви́дѣхъ.

Самарі́а же по́лъ грѣхо́въ твои́хъ не согрѣши́: и умно́жила еси́ беззако́нiя твоя́ па́че о́нѣхъ, и оправда́ла еси́ сестры́ твоя́ во всѣ́хъ беззако́нiихъ твои́хъ, я́же сотвори́ла еси́.

И ты́ прiими́ муче́нiе твое́, въ не́мже растли́ла еси́ сестры́ твоя́ во грѣсѣ́хъ твои́хъ, и́миже беззако́нновала па́че тѣ́хъ, и оправда́ла и́хъ па́че тебе́: и ты́ посрами́ся и прiими́ безче́стiе твое́, внегда́ оправда́ти тебѣ́ сестры́ твоя́.

И обращу́ обраще́нiя и́хъ, обраще́нiе Cодо́мы и дще́рей ея́, и обраще́нiе самарі́и и дщере́й ея́, и обращу́ обраще́нiе твое́ средѣ́ и́хъ,

я́ко да прiи́меши муче́нiе твое́ и безче́стна бу́деши от всѣ́хъ, я́же сотвори́ла еси́ во разгнѣ́ванiи мое́мъ.

И сестра́ твоя́ Cодо́ма и дще́ри ея́ возста́вятся, я́коже бѣ́ша испе́рва: и самарі́а и дще́ри ея́ возста́вятся, я́коже бѣ́ша испе́рва: и ты́ и дще́ри твоя́ возста́витеся, я́коже бѣ́сте пре́жде.

И не была́ Cодо́ма сестра́ твоя́ во слы́шанiе во устѣ́хъ твои́хъ во дне́хъ горды́ни твоея́,

пре́жде открове́нiя зло́бъ твои́хъ, я́коже ны́нѣ укори́зна еси́ дще́рей Си́рскихъ и всѣ́хъ су́щихъ о́крестъ ея́ дще́рей иноплеме́нничихъ одержа́щихъ тя́ о́крестъ:

нече́стiя твоя́ и беззако́нiя твоя́ ты́ понесла́ еси́ я́, глаго́летъ Госпо́дь.

Сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: и сотворю́ въ тебѣ́, я́коже сотвори́ла еси́, я́коже презрѣ́ла еси́ е́же преступи́ти завѣ́тъ мо́й:

и воспомяну́ а́зъ завѣ́тъ мо́й, и́же съ тобо́ю во дне́хъ младе́нства твоего́, и возста́влю тебѣ́ завѣ́тъ вѣ́чный:

и помяне́ши пути́ твоя́ и безче́стна бу́деши, внегда́ по́ймеши сестры́ твоя́ старѣ́йшыя со юнѣ́йшими твои́ми, и да́мъ я́ тебѣ́ на созида́нiе, но не от завѣ́та твоего́:

и возста́влю а́зъ завѣ́тъ мо́й съ тобо́ю, и увѣ́си, я́ко а́зъ Госпо́дь:

я́ко да помяне́ши и усрами́шися, и не бу́детъ тебѣ́ ктому́ отве́рсти у́стъ твои́хъ от лица́ безче́стiя твоего́, егда́ ми́лостивъ бу́ду тебѣ́ по всѣ́мъ, ели́ка сотвори́ла еси́, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.

Французский (LSG)

La parole de l'Éternel me fut adressée, en ces mots:

Fils de l'homme, fais connaître à Jérusalem ses abominations!

Tu diras: Ainsi parle le Seigneur, l'Éternel, à Jérusalem: Par ton origine et ta naissance tu es du pays de Canaan; ton père était un Amoréen, et ta mère une Héthienne.

A ta naissance, au jour où tu naquis, ton nombril n'a pas été coupé, tu n'as pas été lavée dans l'eau pour être purifiée, tu n'as pas été frottée avec du sel, tu n'as pas été enveloppée dans des langes.

Nul n'a porté sur toi un regard de pitié pour te faire une seule de ces choses, par compassion pour toi; mais tu as été jetée dans les champs, le jour de ta naissance, parce qu'on avait horreur de toi.

Je passais près de toi, je t'aperçus baignée dans ton sang, et je te dis: Vis dans ton sang! je te dis: Vis dans ton sang!

Je t'ai multipliée par dix milliers, comme les herbes des champs. Et tu pris de l'accroissement, tu grandis, tu devins d'une beauté parfaite; tes seins se formèrent, ta chevelure se développa. Mais tu étais nue, entièrement nue.

Je passai près de toi, je te regardai, et voici, ton temps était là, le temps des amours. J'étendis sur toi le pan de ma robe, je couvris ta nudité, je te jurai fidélité, je fis alliance avec toi, dit le Seigneur, l'Éternel, et tu fus à moi.

Je te lavai dans l'eau, je fis disparaître le sang qui était sur toi, et je t'oignis avec de l'huile.

Je te donnai des vêtements brodés, et une chaussure de peaux teintes en bleu; je te ceignis de fin lin, et je te couvris de soie.

Je te parai d'ornements: je mis des bracelets à tes mains, un collier à ton cou,

je mis un anneau à ton nez, des pendants à tes oreilles, et une couronne magnifique sur ta tête.

Ainsi tu fus parée d'or et d'argent, et tu fus vêtue de fin lin, de soie et d'étoffes brodées. La fleur de farine, le miel et l'huile, furent ta nourriture. Tu étais d'une beauté accomplie, digne de la royauté.

Et ta renommée se répandit parmi les nations, à cause de ta beauté; car elle était parfaite, grâce à l'éclat dont je t'avais ornée, dit le Seigneur, l'Éternel.

Mais tu t'es confiée dans ta beauté, et tu t'es prostituée, à la faveur de ton nom; tu as prodigué tes prostitutions à tous les passants, tu t'es livrée à eux.

Tu as pris de tes vêtements, tu t'es fait des hauts lieux que tu as garnis d'étoffes de toutes couleurs, et tu t'y es prostituée: rien de semblable n'était arrivé et n'arrivera jamais.

Tu as pris ta magnifique parure d'or et d'argent, que je t'avais donnée, et tu en as fait des simulacres d'hommes, auxquels tu t'es prostituée.

Tu as pris tes vêtements brodés, tu les en as couverts, et tu as offert à ces simulacres mon huile et mon encens.

Le pain que je t'avais donné, la fleur de farine, l'huile et le miel, dont je te nourrissais, tu leur as offert ces choses comme des parfums d'une odeur agréable. Voilà ce qui est arrivé, dit le Seigneur, l'Éternel.

Tu as pris tes fils et tes filles, que tu m'avais enfantés, et tu les leur as sacrifiés pour qu'ils leur servent d'aliment: n'était-ce pas assez de tes prostitutions?

Tu as égorgé mes fils, et tu les as donnés, en les faisant passer par le feu en leur honneur.

Au milieu de toutes tes abominations et de tes prostitutions, tu ne t'es pas souvenue du temps de ta jeunesse, lorsque tu étais nue, entièrement nue, et baignée dans ton sang.

Après toutes tes méchantes actions, -malheur, malheur à toi! dit le Seigneur, l'Éternel, -

tu t'es bâti des maisons de prostitution, tu t'es fait des hauts lieux dans toutes les places;

à l'entrée de chaque chemin tu as construit tes hauts lieux, tu as déshonoré ta beauté, tu t'es livrée à tous les passants, tu as multiplié tes prostitutions.

Tu t'es prostituée aux Égyptiens, tes voisins au corps vigoureux, et tu as multiplié tes prostitutions pour m'irriter.

Et voici, j'ai étendu ma main contre toi, j'ai diminué la part que je t'avais assignée, je t'ai livrée à la volonté de tes ennemis, les filles des Philistins, qui ont rougi de ta conduite criminelle.

Tu t'es prostituée aux Assyriens, parce que tu n'étais pas rassasiée; tu t'es prostituée à eux, et tu n'as pas encore été rassasiée.

Tu as multiplié tes prostitutions avec le pays de Canaan et jusqu'en Chaldée, et avec cela tu n'as pas encore été rassasiée.

Quelle faiblesse de coeur tu as eue, dit le Seigneur, l'Éternel, en faisant toutes ces choses, qui sont l'oeuvre d'une maîtresse prostituée!

Lorsque tu bâtissais tes maisons de prostitution à l'entrée de chaque chemin, lorsque tu faisais tes hauts lieux dans toutes les places, tu n'as pas même été comme la prostituée qui réclame un salaire;

tu as été la femme adultère, qui reçoit des étrangers au lieu de son mari.

A toutes les prostituées on paie un salaire; mais toi, tu as fait des dons à tous tes amants, tu les as gagnés par des présents, afin de les attirer à toi de toutes parts dans tes prostitutions.

Tu as été le contraire des autres prostituées, parce qu'on ne te recherchait pas; et en donnant un salaire au lieu d'en recevoir un, tu as été le contraire des autres.

C'est pourquoi, prostituée, écoute la parole de l'Éternel!

Ainsi parle le Seigneur, l'Éternel: Parce que tes trésors ont été dissipés, et que ta nudité a été découverte dans tes prostitutions avec tes amants et avec toutes tes abominables idoles, et à cause du sang de tes enfants que tu leur as donnés,

voici, je rassemblerai tous tes amants avec lesquels tu te plaisais, tous ceux que tu as aimés et tous ceux que tu as haïs, je les rassemblerai de toutes parts contre toi, je leur découvrirai ta nudité, et ils verront toute ta nudité.

Je te jugerai comme on juge les femmes adultères et celles qui répandent le sang, et je ferai de toi une victime sanglante de la fureur et de la jalousie.

Je te livrerai entre leurs mains; ils abattront tes maisons de prostitution et détruiront tes hauts lieux; ils te dépouilleront de tes vêtements, prendront ta magnifique parure, et te laisseront nue, entièrement nue.

Ils amèneront la foule contre toi, ils te lapideront et te perceront à coups d'épée;

ils brûleront tes maisons par le feu, et ils feront justice de toi, aux yeux d'une multitude de femmes. Je ferai cesser ainsi ton impudicité et tu ne donneras plus de salaire.

J'assouvirai ma colère contre toi, et tu ne seras plus l'objet de ma jalousie; je m'apaiserai, je ne serai plus irrité.

Parce que tu ne t'es pas souvenue du temps de ta jeunesse, parce que tu m'as provoqué par toutes ces choses, voici, je ferai retomber ta conduite sur ta tête, dit le Seigneur, l'Éternel, et tu ne commettras plus le crime avec toutes tes abominations.

Voici, tous ceux qui disent des proverbes, t'appliqueront ce proverbe: Telle mère, telle fille!

Tu es la fille de ta mère, qui a repoussé son mari et ses enfants; tu es la soeur de tes soeurs, qui ont repoussé leur mari et leurs enfants. Votre mère était une Héthienne, et votre père un Amoréen.

Ta grande soeur, qui demeure à ta gauche, c'est Samarie avec ses filles; et ta petite soeur, qui demeure à ta droite, c'est Sodome avec ses filles.

Tu n'as pas seulement marché dans leurs voies, commis les mêmes abominations, c'était trop peu; tu as été plus corrompue qu'elles dans toutes tes voies.

Je suis vivant! dit le Seigneur, l'Éternel, Sodome, ta soeur, et ses filles n'ont pas fait ce que vous avez fait, toi et tes filles.

Voici quel a été le crime de Sodome, ta soeur. Elle avait de l'orgueil, elle vivait dans l'abondance et dans une insouciante sécurité, elle et ses filles, et elle ne soutenait pas la main du malheureux et de l'indigent.

Elles sont devenues hautaines, et elles ont commis des abominations devant moi. Je les ai fait disparaître, quand j'ai vu cela.

Samarie n'a pas commis la moitié de tes péchés; tes abominations ont été plus nombreuses que les siennes, et tu as justifié tes soeurs par toutes les abominations que tu as faites.

Toi qui condamnais tes soeurs, supporte ton opprobre, à cause de tes péchés par lesquels tu t'es rendue plus abominable qu'elles, et qui les font paraître plus justes que toi; sois confuse, et supporte ton opprobre, puisque tu as justifié tes soeurs.

Je ramènerai leurs captifs, les captifs de Sodome et de ses filles, les captifs de Samarie et de ses filles, et tes captifs au milieu des leurs,

afin que tu subisses ton opprobre, et que tu rougisses de tout ce que tu as fait, en étant pour elles un sujet de consolation.

Tes soeurs, Sodome et ses filles, reviendront à leur premier état, Samarie et ses filles reviendront à leur premier état; et toi et tes filles, vous reviendrez à votre premier état.

Ne discourais-tu pas sur ta soeur Sodome, dans le temps de ton orgueil,

avant que ta méchanceté soit mise à nu, lorsque tu as reçu les outrages des filles de la Syrie et de tous ses alentours, des filles des Philistins, qui te méprisaient de tous côtés!

Tu portes tes crimes et tes abominations, dit l'Éternel.

Car ainsi parle le Seigneur, l'Éternel: J'agirai envers toi comme tu as agi, toi qui as méprisé le serment en rompant l'alliance.

Mais je me souviendrai de mon alliance avec toi au temps de ta jeunesse, et j'établirai avec toi une alliance éternelle.

Tu te souviendras de ta conduite, et tu en auras honte, quand tu recevras tes soeurs, les grandes et les petites; je te les donnerai pour filles, mais non en vertu de ton alliance.

J'établirai mon alliance avec toi, et tu sauras que je suis l'Éternel,

Afin que tu te souviennes du passé et que tu rougisses, afin que tu n'ouvres plus la bouche et que tu sois confuse, quand je te pardonnerai tout ce que tu as fait, dit le Seigneur, l'Éternel.

Украинский (Огієнко)

І було мені слово Господнє таке:

Сину людський, повідом Єрусалим про його гидоти,

та й скажи: Так говорить Господь Бог до дочки Єрусалиму: Походження твоє й народження твоє з краю ханаанського, твій батько амореєць, а мати твоя хіттеянка.

При твоєму народженні, того дня, як ти народилася, не був обрізаний пупок твій, і водою не була ти обмита на очищення, ані не була ти посолена, ані не була ти сповита.

Не змилувалося над тобою жодне око, щоб зробити тобі одну з цих речей з милосердя над тобою, але була ти викинена на відкрите поле, так мало ціновано душу твою в день твойого народження!

І проходив Я повз тебе, і бачив тебе, як ти валялася в своїй крові, і сказав Я до тебе: Живи в своїй крові!
Так, Я сказав тобі: Живи в своїй крові!

Рости ж, зробив Я тебе, як польову ростину, і ти зросла та стала велика, і дійшла ти до найвродливішої вроди: перса випростались, волос твій виріс, а ти була зовсім нага!

І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, час кохання.
І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог, і стала ти Моєю.

І обмив Я тебе водою, і сполоскав Я кров твою з тебе, і натер тебе оливою.

І зодягнув тебе різнокольоровим, взув тебе в тахаш, і сповив тебе в віссон, і покрив тебе шовком.

І приоздобив тебе оздобою, і дав нараменники на руки твої, а ланцюга на шию твою.

І дав Я носову сережку до носа твого, і сережки на вуха твої, а пишну корону на твою голову.

І приоздобилась ти золотом та сріблом, а одіж твоя віссон та шовк, і різнокольорове;
булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдалося тобі досягти царської гідности!

І розійшлося ім́я твоє поміж народами за твою красу, бо досконала вона, через пишноту Мою, яку Я на тебе поклав, говорить Господь Бог!

І покладалася ти на красу свою, і стала розпусною через славу свою, і виливала ти розпусту свою на кожного перехожого, його ти була.

І брала ти з шат своїх, і робила собі різнокольорові пагірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде.

І брала ти речі з пишноти своєї, з Мого золота та зо срібла Мого, що дав тобі Я, і наробила собі подоб чоловічої статі, і чинила розпусту із ними.

І брала ти свою різнокольорову одіж, і покривала їх, а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними.

А Мій хліб, що давав Я тобі, булку й оливу та мед, що ними годував Я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на любі пахощі.
І сталося це, говорить Господь Бог.

І брала ти синів своїх та дочок своїх, що породила Мені, і приносила їх на їжу їм.
Чи мало було розпусти твоєї,

що ти різала дітей Моїх і давала їм, перепроваджуючи через огонь для них?

І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам́ятала про дні своєї молодости, коли була нагою-пренагою, коли валялася в крові своїй…

І сталося по всьому тому твоєму злі, горе, горе тобі!
говорить Господь Бог,

і побудувала ти собі місця розпусти, і поробила собі підвищення на кожному майдані.

На кожному роздоріжжі побудувала ти свої підвищення, і знеславила красу свою, і розхиляла ноги свої для кожного перехожого, і побільшувала свою розпусту…

І чинила ти розпусту з синами Єгипту, з своїми сусідами великотелесими, і побільшувала свою розпусту, щоб гнівити Мене.

І ось простягнув Я Свою руку на тебе, і відняв належну частину твою, і дав тебе на волю твоїх ненависниць, филистимських дочок, засоромлених твоєю нечистою дорогою.

Бо чинила ти розпусту з синами Ашшуровими, і не могла насититись, і блудила з ними, і теж не наситилась.

І побільшила ти свою розпусту до купецького краю халдеїв, та теж цим не наситилася.

Як змучилося серце твоє, говорить Господь Бог, коли ти робила всі оці вчинки свавільної розпусної жінки!

Коли ти будувала місця своєї розпусти на кожному роздоріжжі, а підвищення своє робила на кожному майдані, то не була ти, як блудниця, щоб збирати заплату за розпусту,

але як перелюбна жінка, що замість свого чоловіка бере собі чужих.

Усім блудницям дають дарунка, а ти сама давала дарунки свої всім коханцям своїм, і підкуповувала їх, щоб приходили до тебе звідусіль на розпусту з тобою.

І було тобі при твоїй розпусті навпаки від інших жінок, бо не волочились за тобою, а через те, що ти давала заплату за розпусту, і заплата за розпусту не давалась тобі, то сталось тобі навпаки.

Тому то, розпуснице, послухай Господнього слова:

Так говорить Господь Бог: За те, що виливалась твоя розпуста, і відкривалась твоя нагота в блудодійстві твоїм з твоїми коханцями та зо всіма божками гидоти твоєї, і за кров синів твоїх, яких ти давала їм,

тому ось Я позбираю всіх коханців твоїх, яким була ти приємна, і всіх, кого ти кохала, разом з тими, кого ти зненавиділа, і зберу їх коло тебе знавкола, і відкрию їм наготу твою, і вони побачать увесь твій сором!

І засуджу тебе присудом на перелюбниць та тих, що кров проливають, і дам тебе на кров лютости та заздрости…

І віддам тебе в їхню руку, і вони зруйнують твоє місце розпусти, і порозвалюють підвищення твої, і постягають з тебе шати твої, і позабирають пишні вбрання твої, і покладуть тебе зовсім нагою…

І зберуть проти тебе збори, і закидають тебе камінням, і порубають тебе своїми мечами…

І попалять доми твої огнем, і зроблять на тебе присуди на очах багатьох жінок.
І зроблю Я кінець, щоб не була ти розпусницею, і ти вже не будеш давати дарунка за розпусту!

І заспокоїться Моя лютість на тебе, і відійде від тебе Моя заздрість, і я заспокоюся, і не буду вже гніватися.

За те, що ти не пам́ятала про дні своєї молодости, і гнівила Мене всім тим, то й Я ось поверну дорогу твою на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила ти розпусти після всіх гидот своїх!…

Ось кожен приповістник говоритиме про тебе приповістку, кажучи: Яка мати така її донька!

Ти дочка своєї матері, що покинула свого чоловіка та своїх синів, і ти сестра своїх сестер, що покидали своїх чоловіків та своїх синів.
Мати ваша хіттейка, а ваш батько амореєць!

А старша сестра твоя Самарія та дочки її, що сидять по лівиці твоїй, а сестра твоя, менша від тебе, що сидить по правиці твоїй це Содома та дочки її.

А ти хіба не ходила їхніми дорогами й не робила за їхніми гидотами?
Мало бракувало, і зіпсулася б ти більше від них на всіх своїх дорогах!

Як живий Я, говорить Господь Бог, не зробила Содома, сестра твоя, вона та дочки її, як зробила ти та твої дочки!

Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла.

І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям.
І Я їх відкинув, як побачив оце.

А Самарія не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти побільшила гидоти свої більш від них, і оправдала сестер своїх усіма своїми гидотами, які ти зробила.

Тож носи свою ганьбу ти, що чинила її для своїх сестер, через твої гріхи, якими гидоти чинила ти більше за них, вони будуть справедливіші за тебе!
І також посоромся, і носи свій сором за твоє всправедливлення своїх сестер!

І поверну Я їхню долю, долю Содоми та дочок її, і Самарію та дочок її, і поверну долю твою серед них,

щоб носила ти свій сором, і соромилася всього того, що ти наробила, потішаючи їх.

А твої сестри, Содома та дочки її, вернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану.

І не була сестра твоя Содома згадувана в устах твоїх за днів твоїх гордощів,

поки не відкрилося зло твоє, коли ганьбили тебе дочки Сирії та всіх околиць його, і дочки филистимські погорджували тебе звідусіль.

Свою розпусту та гидоти свої, ти їх понесеш, говорить Господь.

Бо так говорить Господь Бог: І зроблю Я з тобою, як робила ти, що погордила присягою, щоб зламати заповіта.

І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости, і поставлю тобі заповіта вічного.

І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся, коли ти візьмеш сестер своїх, старших від тебе, разом з меншими від тебе і дам їх тобі за дочок, але не з твого заповіту.

І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я Господь,

щоб згадала ти й засоромилася, і не могла більше відкривати уста перед ганьбою своєю, коли прощу тобі все, що ти наробила, говорить Господь Бог.

Таджикский

Языки

ВА каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:

«Эй писари одам! Ерусалимро аз корҳои зишташ огоҳ намо,

Ва бигӯй: Парвардигор Худо ба Ерусалим чунин мегӯяд: насаб ва зодгоҳи ту аз замини Канъон аст; падарат амӯрӣ ва модарат ҳиттӣ буд.

Ва таваллуди ту чунин аст: дар рӯзе ки зоида шудӣ, нофатро набуриданд, ва туро дар об барои татҳир ғусл надоданд, ва намакоб намолиданд, ва парпеч накарданд.

Чашме бар ту нигоҳубин накард, то ки ба ту дилсӯзӣ намуда, яке аз ин корҳоро барои ту ба ҷо оварад; балки дар рӯзе ки ту зоида шудӣ, аз ҳаёти ту нафрат карда, туро бар рӯи саҳро партофтанд.

Ва Ман аз пешат гузар карда, туро дар хунҳоят ҷӯлида дидам, ва ба ту гуфтам: ́Дар хунҳоят зинда бимон!́ Ва ба ту гуфтам: ́Дар хунҳоят зинда бимон!́

Ва туро мисли набототи саҳро бағоят афзун кардам, ва ту нумӯ ёфта, калон шудӣ ва ба камоли ҳусну адо расидӣ: пистонҳоят баданд ва мӯйҳоят дароз шуд, вале ҳанӯз бараҳна ва урён будӣ.

Ва Ман аз пешат гузар карда, туро дидам, ва инак, замони ту замони муҳаббат буд, ва Ман сояи Худро бар ту паҳн кардам, ва урёнии туро пӯшонидам, ва ба ту қасам хӯрдам, ва бо ту паймон бастам, мегӯяд Парвардигор Худо, ва ту аз они Ман шудӣ.

Ва туро дар об ғусл додам, ва хунҳоятро аз баданат шустам, ва туро бо равған тадҳин намудам.

Ва туро пероҳани гулдӯзӣ, ва кафши чармин, ва рӯймоли катони нозук, ва ҷомаи абрешимин пӯшонидам.

Ва туро бо асбоби зинат оро дода, дастпонаҳо бар дастҳоят ва тавқ бар гарданат ниҳодам.

Ва ҳалқа бар биният, ва гӯшвораҳо бар гӯшҳоят, ва афсари ҷалол бар сарат гузоштам.

Ва ту бо тилло ва нуқра зинат ёфтӣ, ва либосат аз катони нозук ва абрешим ва матои гулдӯзӣ иборат буд; орди маҳин ва асал ва равған мехӯрдӣ, ва ҳусну адоят ниҳоятдараҷа афзуда, ту сазовори шавкати подшоҳӣ гардидӣ.

Ва номи ту ба сабаби ҳуснат дар миёни халқҳо шӯҳрат ёфт, зеро ки он ба хотири шавкате ки Ман ба ту бахшида будам, комил гардид, мегӯяд Парвардигор Худо.

Валекин ту бар ҳусни худ таваккал намудӣ, ва аз номи худ истифода бурда, зино кардӣ, ва зинои худро бар ҳар роҳгузаре фурӯ рехтӣ, ва ҳуснат аз они вай шуд.

Ва аз либосҳои худ гирифта, барои худ баландиҳои рангин сохтӣ, ва бар онҳо зино кардӣ, ки чунин ҳодиса ҳаргиз рӯй надодааст ва набояд рӯй диҳад.

Ва асбоби зинати худро аз тилло ва нуқраи Ман, ки ба ту дода будам, гирифта, бутҳои нарина барои худ сохтӣ, ва бо онҳо зино кардӣ.

Ва либосҳои гулдӯзии худро гирифта, бар он бутҳо пӯшондӣ, ва равған ва бухури Маро пеши онҳо гузоштӣ.

Ва нони Маро, ки ба ту дода будам, орди маҳин ва равған ва асалеро, ки хӯроки ту гардонида будам, ту пеши онҳо ҳамчун хушбӯии дилпазире гузоштӣ, ва чунин шуд, мегӯяд Парвардигор Худо.

Ва писарону духтаронатро, ки барои Ман зоида будӣ, гирифта, ба сифати хӯроки бутҳо забҳ кардӣ. Оё зинокории ту кам буд,

Ки писарони Маро кушта, ба онҳо додӣ, ба тавре ки барояшон онҳоро аз оташ гузарондӣ.

Ва дар тамоми аъмоли зишт ва зинокории худ ту айёми ҷавонии худро ба ёд наовардӣ, ки он вақт бараҳна ва урён буда, дар хунҳоят ҷӯлида мехобидӣ.

Ва Парвардигор Худо мегӯяд: эй вой бар ту, вой бар ту, ки баъд аз ҳамаи бадкирдориҳои худ

Ту теппаҳо барои худ сохтӣ, ва баландиҳо дар ҳар майдон барои худ барпо кардӣ.

Дар сари ҳар роҳ баландиҳои худро сохта, ҳусни худро нангин кардӣ, ва барои ҳар роҳгузаре пойҳои худро кушода, зиноҳоятро афзун намудӣ.

Ва бо ҳамсоягони худ – писарони Миср, ки узви бузург доранд, зино кардӣ, ва зинокории худро афзуда, хашми Маро ба ҷӯш овардӣ.

Ва инак Ман дасти Худро бар ту ёзонида, насибаатро кам кардам, ва туро ба иштиёқи бадхоҳонат – духтарони фалиштӣ, ки аз рафтори фоҳишонаи ту шарм доштанд, супурдам.

Ва азбаски сер нашудӣ, бо писарони Ашшур зино кардӣ; вале бо онҳо низ зино карда, сер нашудӣ.

Ва зинокории худро то замини тоҷирон, яъне калдониён, афзун кардӣ, вале бо ин низ сер нашудӣ.

Дили ту чӣ қадар бемаҷол шуда бошад – мегӯяд Парвардигор Худо, – ки тамоми ин аъмолро, ки аъмоли зани фоҳишаи худсар аст, ба ҷо овардаӣ!

Вақте ки ту теппаҳои худро дар сари ҳар роҳ сохтӣ, ва баландиҳои худро дар ҳар майдон барпо кардӣ, мисли фоҳишаҳои дигар набудӣ, чунки музди зиноятро тамасхур менамудӣ,

Балки зани зинокоре будӣ, ки ба ҷои шавҳари худ бегонаҳоро мепазирад.

Ба ҳамаи фоҳишагон музди зино медиҳанд, валекин ту ба ҳамаи ошиқонат музди зиноятро медодӣ, ва онҳоро бо ришва мехаридӣ, то ки аз ҳар тараф назди ту барои зинокориҳоят биёянд.

Ва рафтори ту дар зинокорият бар акси занони дигар буд: касе толиби зинои ту набуд, аз ин рӯ ту музди зино медодӣ, вале касе ба ту музди зино намедод, ва рафторат ҳамин тавр бар акси дигарон буд.

Бинобар ин, эй фоҳиша, каломи Парвардигорро бишнав!

Парвардигор Худо чунин мегӯяд: аз барои он ки аврати ту кушода шуд, ва урёнии ту дар зинокориҳоят пеши ошиқони ту ва пеши ҳамаи бутҳои қабеҳи ту ошкор гардид, ва аз барои хуни писаронат, ки ба онҳо додӣ, –

Аз барои ҳамин, инак Ман ҳамаи ошиқонатро, ки бо онҳо кайфу сафо мекардӣ, ва ҳамаи онҳоеро, ки дӯст медоштӣ, бо ҳамаи онҳое ки бад медидӣ, ҷамъ хоҳам кард; ва онҳоро аз ҳар тараф ба муқобили ту ҷамъ карда, урёнии туро пеши онҳо ошкор хоҳам кард, то ки онҳо урёнии туро бубинанд.

Ва бар ту чун бар заноне ки зино мекунанд ва хун мерезанд, доварӣ хоҳам намуд, ва хунатро бо ғазаб ва рашк хоҳам рехт.

Ва туро ба дасти ошиқонат хоҳам супурд, ва онҳо теппаҳоятро вайрон ва баландиҳоятро хароб хоҳанд кард, ва либосҳоятро аз ту хоҳанд кашид, ва асбоби зебу зинататро хоҳанд гирифт, ва туро бараҳна ва урён хоҳанд гузошт.

Ва издиҳомеро ба зидди ту бархезонида, бо сангҳо туро сангсор хоҳанд намуд, ва бо шамшерҳои худ туро пора-пора хоҳанд кард.

Ва хонаҳоятро ба оташ хоҳанд сӯзонид, ва дар пеши назари занони бисёр бар ту доварӣ хоҳанд кард, ва Ман ба зинокории ту хотима хоҳам дод, ва ту дигар музди зино нахоҳӣ дод.

Ва хашми Худро бар ту фурӯ хоҳам нишонид, ва рашки Ман аз ту хоҳад баргашт, ва Ман ором шуда, дигар ғазаб нахоҳам кард.

Аз барои он ки айёми ҷавонии худро ба ёд наовардӣ, ва Маро бо ҳамаи ин хашмгин кардӣ, инак Ман низ подоши рафторатро бар сарат овардам, мегӯяд Парвардигор Худо. Оё ту ин фисқу фуҷурро ба замми ҳамаи корҳои зишти худ ба амал наовардӣ?

Инак, ҳар кӣ масал мезанад, дар ҳаққи ту масал зада, хоҳад гуфт: ́Духтар чӣ гуна аст, модар намуна аст́.

Ту духтари модари худ ҳастӣ, ки вай аз шавҳар ва писаронаш нафрат дошт; ва ту хоҳари хоҳарони худ ҳастӣ, ки онҳо аз шавҳарон ва писарони худ нафрат доштанд. Модари шумо ҳиттӣ буд, ва падари шумо – амӯрӣ.

Ва хоҳари калонии ту Сомария аст, ки бо духтаронаш дар шимоли ту сукунат дорад; ва хоҳари хурдии ту, ки дар ҷануби ту сокин аст, Садӯм бо духтаронаш мебошад.

Оё ту бо роҳҳои онҳо нарафтӣ ва мисли корҳои зишти онҳо амал накардӣ? Ин ба назари ту кам буд, ки дар тамоми рафтори худ аз онҳо зиёдтар ба фисқу фуҷур дода шудӣ.

Ба ҳаёти Худам қасам ки, мегуяд Парвардигор Худо, хоҳарат Садӯм, худаш ва духтаронаш, он корҳоро накардаанд, ки ту ва духтаронат кардаед.

Инак, гуноҳи хоҳарат Садӯм аз ин иборат буд: кибриё, фаровонии нон ва фароғати комил барои вай ва духтаронаш буд, вале мискину бенаворо вай дастгирӣ накард.

Ва онҳо гирифтори ғурур гардида, пеши Ман корҳои зишт карданд, ва инро дида, онҳоро нобуд намудам.

Ва Сомария нисфи гуноҳҳои туро содир нанамудааст, ва ту корҳои зишти худро аз онҳо зиёд кардӣ, ва бо ҳамаи корҳои зишти худ, ки ба амал овардӣ, хоҳаронатро сафед намудӣ.

Пас ту низ, ки хоҳаронатро маҳкум менамудӣ, бори нанги худро бардор; назар ба гуноҳҳои ту, ки аз онҳо зиёдтар корҳои зишт кардӣ, онҳо аз ту сафедтар мебошанд; пас ту низ, ки хоҳаронатро сафед намудӣ, хиҷил шав ва бори нанги худро бардор.

Ва Ман асорати онҳоро: асорати Садӯм ва духтаронаш, ва асорати Сомария ва духтаронаш, ва дар миёни онҳо асорати асирони туро хоҳам баргардонид,

То ки ту бори нанги худро бардорӣ, ва аз ҳар чи кардаӣ, нангин шавӣ, чунки онҳоро тасаллӣ додаӣ.

Ва хоҳаронат: Садӯм ва духтаронаш ба вазъияти пештараи худ хоҳанд баргашт; ва Сомария ва духтаронаш ба вазъияти пештараи худ хоҳанд баргашт; ва ту ва духтаронат ба вазъияти пештараи худ хоҳед баргашт.

Оё хоҳарат Садӯм дар айёми кибриёи ту вирди забони ту набуд,

Пеш аз он ки шарорати ту ошкор гардид, мисли он замоне ки духтарони Арам ва тамоми гирду атрофи он туро мазаммат мекарданд, ва духтарони фалиштиён, ки аз ҳар ҷониб аз ту нафрат доштанд?

Пас ҷазои фисқу фуҷур ва корҳои зишти худро ту акнун хоҳӣ кашид, мегӯяд Парвардигор.

Зеро ки Парвардигор Худо чунин мегӯяд: Ман бо ту ончунон амал хоҳам кард, ки ту амал кардаӣ, яъне савгандро хор дониста, паймонро шикастаӣ.

Валекин Ман паймони Худро, ки дар айёми ҷавоният бо ту бастаам, ба ёд хоҳам овард, ва паймони ҷовидоние бо ту аз нав барқарор хоҳам кард.

Ва ту рафтори худро ба ёд оварда, хиҷил хоҳӣ шуд, вақте ки хоҳарони калонӣ ва хурдии худро қабул намоӣ, ва Ман онҳоро ба ту ҳамчун духтарон бидиҳам, вале на бар тибқи паймони ту,

Балки Ман паймони Худро бо ту аз нав барқарор хоҳам кард, ва ту хоҳӣ донист, ки Ман Парвардигор ҳастам,

То ки ту ба ёд оварда, хиҷил шавӣ, ва минбаъд ба сабаби нанги худ даҳонатро накушоӣ, вақте ки Ман ҳар чиро, ки ту кардаӣ, ба ту биомурзам, мегӯяд Парвардигор Худо».