Скрыть
20:2
20:8
20:19
20:20
20:23
20:24
20:27
20:30
20:33
20:34
20:42
20:44
20:45
Церковнославянский (рус)
И бы́сть въ лѣ́то седмо́е, въ пя́тый ме́сяцъ, въ деся́тый де́нь ме́сяца, прiидо́ша му́жiе от­ старѣ́йшинъ до́му Изра́илева вопроси́ти Го́спода и сѣдо́ша предъ лице́мъ мо­и́мъ.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
сы́не человѣ́чь, глаго́ли ко старѣ́йшинамъ до́му Изра́илева и рече́ши къ ни́мъ: та́ко глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: еда́ вопроси́ти мене́ вы́ при­­хо́дите? живу́ а́зъ, а́ще от­вѣща́ю ва́мъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.
А́ще от­мще́нiемъ от­мщу́ и́мъ: сы́не человѣ́чь, беззако́нiя оте́цъ и́хъ засвидѣ́тел­ст­вуй и́мъ,
и рече́ши къ ни́мъ: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: от­ него́же дне́ избра́хъ до́мъ Изра́илевъ, и увѣ́дѣнъ бы́хъ пле́мени до́му Иа́ковля и позна́нъ бы́хъ и́мъ во земли́ Еги́петстѣй, и прiя́хъ я́ руко́ю мо­е́ю глаго́ля: а́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ:
въ то́й де́нь подъя́хъ я́ руко́ю мо­е́ю, е́же извести́ я́ изъ земли́ Еги́петскiя въ зе́млю, ю́же угото́вахъ и́мъ, зе́млю кипя́щую млеко́мъ и ме́домъ, со́тъ е́сть па́че всѣ́хъ земе́ль,
и реко́хъ къ ни́мъ: кі́йждо ме́рзости от­ оче́съ сво­и́хъ от­ве́ржите и во творе́нiихъ Еги́петскихъ не оскверня́йтеся, а́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ.
И от­верго́шася мене́ и не хотѣ́ша послу́шати мя́: кі́йждо ме́рзостей от­ оче́съ сво­и́хъ не от­верго́ша и творе́нiй Еги́петскихъ не оста́виша. И реко́хъ, е́же излiя́ти я́рость мою́ на ня́ и сконча́ти гнѣ́въ мо́й на ни́хъ средѣ́ земли́ Еги́петскiя.
И сотвори́хъ, я́ко да и́мя мое́ весьма́ не оскверни́т­ся предъ язы́ки, въ ни́хже су́ть ті́и средѣ́ и́хъ, въ ни́хже позна́нъ бы́хъ и́мъ предъ лице́мъ и́хъ, е́же извести́ я́ изъ земли́ Еги́петскiя.
И изведо́хъ я́ изъ земли́ Еги́петскiя и введо́хъ я́ въ пусты́ню,
и да́хъ и́мъ за́повѣди моя́, и оправда́нiя моя́ яви́хъ и́мъ, я́же а́ще сотвори́тъ человѣ́къ, жи́въ бу́детъ въ ни́хъ:
и суббо́ты моя́ да́хъ и́мъ, е́же бы́ти въ зна́менiе между́ мно́ю и между́ и́ми, е́же разумѣ́ти и́мъ, я́ко а́зъ Госпо́дь освяща́яй и́хъ.
И глаго́лахъ ко до́му Изра́илеву въ пусты́ни: въ за́повѣдехъ мо­и́хъ ходи́те и оправда́нiя моя́ сохрани́те, е́же твори́ти я́, я́же сотвори́тъ человѣ́къ и жи́въ бу́детъ въ ни́хъ. И разгнѣ́ва мя́ до́мъ Изра́илевъ въ пусты́ни: въ за́повѣдехъ бо мо­и́хъ не ходи́ша и оправда́нiя моя́ от­верго́ша, я́же сотвори́тъ человѣ́къ и жи́въ бу́детъ въ ни́хъ: и суббо́ты моя́ оскверни́ша зѣло́. И реко́хъ, е́же излiя́ти я́рость мою́ на ня́ въ пусты́ни, е́же потреби́ти и́хъ.
И сотвори́хъ, я́ко да весьма́ и́мя мое́ не оскверни́т­ся предъ язы́ки, изъ ни́хже изведо́хъ я́ предъ очи́ма и́хъ.
И а́зъ воз­двиго́хъ ру́ку мою́ на ня́ въ пусты́ни весьма́, е́же не ввести́ и́хъ въ зе́млю, ю́же да́хъ и́мъ, въ зе́млю теку́щую млеко́мъ и ме́домъ, со́тъ е́сть па́че всея́ земли́:
поне́же судьбы́ моя́ от­верго́ша и въ за́повѣдехъ мо­и́хъ не ходи́ша, и суббо́ты моя́ оскверни́ша и вслѣ́дъ помышле́нiй се́рдца сво­его́ хожда́ху.
И пощадѣ́ я́ о́ко мое́, е́же потреби́ти и́хъ, и не сотвори́хъ и́мъ сконча́нiя въ пусты́ни.
И реко́хъ ко ча́домъ и́хъ въ пусты́ни: въ зако́нѣхъ оте́цъ ва́шихъ не ходи́те и оправда́нiй и́хъ не храни́те, и ко творе́ниемъ Еги́петскимъ не при­­мѣша́йтеся и не оскверня́йтеся:
а́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ: въ за́повѣдехъ мо­и́хъ ходи́те, и оправда́нiя моя́ снабди́те и твори́те я́,
и суббо́ты моя́ освяща́йте: и бу́детъ въ зна́менiе между́ мно́ю и между́ ва́ми, е́же вѣ́дѣти ва́мъ, я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ.
И разгнѣ́ваша мя́, и ча́да и́хъ въ за́повѣдехъ мо­и́хъ не ходи́ша и оправда́нiй мо­и́хъ не снабдѣ́ша, е́же твори́ти я́: сiя́ бо сотвори́въ человѣ́къ жи́въ бу́детъ въ ни́хъ: и суббо́ты моя́ оскверни́ша зѣло́. И реко́хъ: излiю́ я́рость мою́ на ня́, е́же сконча́ти гнѣ́въ мо́й на ни́хъ въ пусты́ни.
И сотвори́хъ, я́ко да и́мя мое́ весьма́ не оскверна́вит­ся предъ язы́ки, от­ ни́хже изведо́хъ я́ предъ очи́ма и́хъ.
И а́зъ воз­двиго́хъ ру́ку мою́ на ня́ въ пусты́ни, е́же расточи́ти я́ во язы́цѣхъ и разсѣ́яти я́ во страна́хъ,
поне́же оправда́нiй мо­и́хъ не сотвори́ша и за́повѣди моя́ от­ри́нуша и суббо́ты моя́ оскверни́ша, и вслѣ́дъ кумíровъ оте́цъ и́хъ бы́ша очеса́ и́хъ.
И да́хъ и́мъ за́повѣди не добры́ и оправда́нiя, въ ни́хже не бу́дутъ жи́ви:
и оскверню́ я́ въ дая́нiихъ и́хъ, внегда́ проводи́ти [и́мъ] вся́кое разверза́ющее ложесна́, да погублю́ и́хъ, да уразумѣ́ютъ, я́ко а́зъ Госпо́дь.
Сего́ ра́ди глаго́ли къ до́му Изра́илеву, сы́не человѣ́чь, и рече́ши къ ни́мъ: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: да́же до сего́ разгнѣ́ваша мя́ отцы́ ва́ши во грѣсѣ́хъ сво­и́хъ, и́миже согрѣши́ша ко мнѣ́:
и введо́хъ я́ въ зе́млю, въ ню́же воз­двиго́хъ ру́ку мою́, е́же да́ти ю́ и́мъ: и ви́дѣша вся́къ хо́лмъ высо́къ и вся́ко дре́во при­­сѣ́н­ное, и пожро́ша та́мо бого́мъ сво­и́мъ и учини́ша та́мо я́рость даро́въ сво­и́хъ, и положи́ша та́мо воню́ благово́нiя сво­его́ и воз­лiя́ша та́мо воз­лiя́нiя своя́.
И реко́хъ къ ни́мъ: что́ су́ть аввама́ {высо́ко­е}, я́ко вы́ вхо́дите та́мо? и прозва́ша и́мя ему́ аввама́ да́же до дне́шняго дне́.
Сего́ ра́ди рцы́ къ до́му Изра́илеву: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: а́ще во беззако́нiихъ оте́цъ ва́шихъ вы́ оскверня́етеся и вслѣ́дъ ме́рзостей и́хъ вы́ соблужда́ете,
и въ при­­ноше́нiи даро́въ ва́шихъ и въ наро́цѣхъ ва́шихъ, егда́ прохо́дятъ ча́да ва́ша сквоз­ѣ́ о́гнь: вы́ оскверня́етеся во всѣ́хъ кумíрѣхъ ва́шихъ да́же до дне́шняго дне́, и а́зъ от­вѣща́ю ли ва́мъ, до́ме Изра́илевъ? Живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, а́ще от­вѣща́ю ва́мъ и а́ще взы́детъ на ду́хъ ва́шъ сiе́.
И не бу́детъ, я́коже вы́ глаго́лете: бу́демъ, я́коже язы́цы и я́коже племена́ земна́я, служи́ти дре́ву и ка́менiю.
Сего́ ра́ди живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, а́ще не руко́ю крѣ́пкою и мы́шцею высо́кою и въ я́рости излiя́н­нѣй ца́р­ст­вовати бу́ду надъ ва́ми:
и изведу́ вы́ от­ люді́й и прiиму́ вы от­ стра́нъ, въ ни́хже бѣ́сте разсѣ́яни, руко́ю крѣ́пкою и мы́шцею высо́кою и я́ростiю излiя́н­ною,
и при­­веду́ ва́съ въ пусты́ню лю́дскую и разсужду́ся съ ва́ми та́мо лице́мъ къ лицу́:
я́коже суди́хся со отцы́ ва́шими въ пусты́ни земли́ Еги́петскiя, та́ко сужду́ и ва́мъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь:
и проведу́ вы́ подъ жезло́мъ мо­и́мъ и введу́ вы́ въ числѣ́ завѣ́та,
и изберу́ от­ ва́съ нечести́выя и от­ве́ргшыяся: изъ земли́ бо обита́нiя и́хъ изведу́ я́, и въ зе́млю Изра́илеву не вни́дутъ, и позна́ете, я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ.
Вы́ же, до́ме Изра́илевъ, си́це глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: кі́йждо кумíры своя́ от­ими́те, и пото́мъ а́ще послу́шаете мене́, и и́мене мо­его́ свята́го не оскверна́вите ксему́ въ дарѣ́хъ ва́шихъ и рукотворе́нiихъ ва́шихъ:
поне́же на горѣ́ мо­е́й святѣ́й, на горѣ́ высо́цѣ Изра́илевѣ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, та́мо послу́жатъ ми́ ве́сь до́мъ Изра́илевъ до конца́ на земли́, и та́мо прiиму́ я́ и та́мо при­­сѣщу́ на при­­ноше́нiя ва́ша и нача́тки обѣ́товъ ва́шихъ во всѣ́хъ освяще́н­ныхъ ва́шихъ.
Въ воню́ благово́нiя прiиму́ вы́, егда́ изведу́ вы́ изъ люді́й и прiиму́ вы́ от­ стра́нъ, въ ня́же расточе́ни бы́сте, и освящу́ся въ ва́съ предъ очи́ма людски́ма:
и увѣ́сте, я́ко а́зъ Госпо́дь, егда́ введу́ вы́ въ зе́млю Изра́илеву, въ зе́млю, на ню́же воз­двиго́хъ ру́ку мою́ да́ти ю́ отце́мъ ва́шымъ:
и помяне́те та́мо пути́ ва́шя и вся́ ме́рзкiя грѣхи́ ва́шя, въ ни́хже оскверни́стеся, и посрамите́ ли́ца ва́ша во всѣ́хъ зло́бахъ ва́шихъ, я́же сотвори́сте:
и позна́ете, я́ко а́зъ Госпо́дь, егда́ сотворю́ ва́мъ та́ко, я́ко да и́мя мое́ не оскверни́т­ся по путе́мъ ва́шымъ злы́мъ и по рукотворе́ниемъ ва́шымъ растлѣ́н­нымъ, до́ме Изра́илевъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
сы́не человѣ́чь, утверди́ лице́ твое́ на ю́гъ и воз­зри́ на даро́ма, и прорцы́ на дубра́ву старѣ́йшину наге́ва
и рече́ши дубра́вѣ наге́вовѣ: слы́ши сло́во Госпо́дне, сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: се́, а́зъ воз­гнѣщу́ въ тебѣ́ о́гнь, и пожже́тъ въ тебѣ́ вся́ко дре́во зеле́ное и вся́ко дре́во сухо́е, не уга́снетъ пла́мень разжже́ный, и изгори́тъ въ не́мъ вся́ко лице́ от­ полу́дне до сѣ́вера,
и увѣ́сть вся́ка пло́ть, я́ко а́зъ Госпо́дь разжего́хъ его́, и не уга́снетъ.
И реко́хъ: ника́коже, Го́споди, Го́споди! сі́и глаго́лютъ ко мнѣ́: не при́тча ли е́сть сiя́ глаго́лема?
Рус. (Юнгеров)
В седьмой год, в пятый месяц, в десятый день месяца, пришли некоторые из старейшин дома Израилева вопросить Господа, и сели пред лицем моим.
И было слово Господне ко мне и сказано:
Сын человеческий! говори старейшинам дома Израилева, и скажи им: так говорит Господь Бог: вы приходите вопросить Меня? Живу Я, не отвечу вам, говорит Господь Бог.
Всемерно накажу их. Сын человеческий! засвидетельствуй им беззакония отцов их,
И скажи им: так говорит Господь Бог: с того времени, как Я избрал дом Израилев и стал ведом племени дома Иакова, и был познан ими в земле Египетской, и взял их рукою Моею, говоря: Я-Господь Бог ваш;
В тот день Я поднял их рукою Моею, чтобы извести их из земли Египетской в землю, которую Я приготовил им, землю, текущую молоком и медом, мед (ея) лучше всех земель.
И сказал Я им: отвергните каждый мерзости от своих глаз, и творениями Египетскими не оскверняйте себя;-Я Господь Бог ваш.
А они отступили от Меня и не хотели слушать Меня: никто не отверг мерзостей от очей своих, и творений Египетских не оставил; и Я сказал: изолью ярость Мою на них, чтобы до конца истощить гнев Мой на них, в земле Египетской.
Но Я сделал, чтобы чрезмерно не позорилось имя Мое пред язычниками, среди коих они находились, и пред коими Я открыл Себя им, чтобы извести их из земли Египетской.
И Я вывел их из земли Египетской и привел их в пустыню.
И дал им заповеди Мои и объявил им Мои постановления, которыя если человек исполнит, то жив будет чрез них.
И субботы Мои дал им чтобы были знамением между Мною и между ними, дабы они знали, что Я-Господь, освящающий их.
И говорил Я дому Израилеву в пустыне: по заповедям Моим поступайте, и постановления Мои соблюдайте и исполняйте их, (так как) человек, исполняющий их, жив будет чрез них. Но разгневал Меня дом Израилев в пустыне, ибо но заповедям Моим не поступали, и постановления Мои отвергли,-которыя если исполнит человек, то жив будет чрез них,-и субботы Мои чрезмерно нарушали. И Я сказал: изолью ярость Мою на них в пустыне, чтобы истребить их.
И Я совершил это, чтобы имя Мое чрезмерно не хулилось пред народами, из (среды) коих Я извел их пред глазами их.
И Я поднял высоко руку Мою на них в пустыне, чтобы не ввести их в землю, которую дал им, землю, текущую молоком и медом, мед (ея) лучший во всей земле,
За то, что повеления Мои отвергли, и по заповедям Моим не поступали, и субботы Мои нарушили, и вслед помыслов сердца своего ходили.
Но пощадило их от истребления око Мое и не истребил их окончательно в пустыне.
И сказал Я детям их в пустыне: по правилам отцов ваших не поступайте, и не соблюдайте установлений их, и к творениям Египетским не пристращайтесь и не оскверняйтесь.
Я Господь Бог ваш: по заповедям Моим поступайте и постановления Мои соблюдайте и исполняйте их,
И субботы Мои освящайте, и это будет знамением между Мною и вами, дабы вы знали, что Я-Господь Бог ваш.
Но они прогневляли Меня: и дети их по заповедям Моим не поступали, и постановлений Моих не соблюдали и не исполняли,-которыя исполняя человек жив был бы чрез них,-и субботы Мои часто нарушали, и Я сказал: изолью ярость Мою на них, чтобы истощен был гнев Мой на них в пустыне:
И Я это совершил, чтобы имя Мое чрезмерно не хулилось пред народами, из (среды) коих Я извел их пред глазами их.
И Я поднял на них руку Мою в пустыне, чтобы расточить их по народам и: разсеять их по странам,
Ибо постановлений Моих они не исполняли и заповеди Мои отвергли, и субботы Мои нарушали и обращали глаза свои вслед идолов отцов их.
И Я дал им постановления недобрыя и учреждения, от которых они не могли быть живы.
И оскверню их в дарах их, когда будут проводить (они) все разверзающее ложесна,-чтобы Мне погубить их, дабы они знали, что Я-Господь.
Посему говори дому Израилеву, сын человеческий, и скажи им: так говорит Господь Бог: даже доселе прогневляли Меня отцы ваши своими грехами, которыми грешили предо Мною.
Но Я ввел их в землю, о которой поднимал руку Мою, (обещаясь) дать им ее. И они увидели всякий высокий холм и всякое тенистое дерево и стали приносить там жертвы богам своим, и возбуждали там гнев (во Мне) дарами своими, и клали там благовонныя курения свои, и совершали там возлияния свои.
И Я говорил им: что это за „высота“, куда вы входите? и называют ее именем Высота“ до сего дня.
Посему скажи дому Израилеву: так говорит Господь Бог: не оскверняете-ли вы себя беззакониями отцов ваших и не блудодействуете-ли вы в след мерзостей их:
В приношении даров ваших, и в возношениях ваших, когда проходят дети ваши чрез огонь, не оскверняетесь-ли вы всеми идолами вашими даже до сего дня, и буду-ли Я отвечать вам, дом Израилев? Живу Я, говорит Господь Бог, не отвечу вам, если придет это на ум вам.
И не будет, как вы говорите: „будем, как язычники и как племена земли, служить дереву и камню“.
Итак, живу Я, говорит Господь Бог: рукою крепкою и мышцею высокою и излиянием ярости буду царствовать над вами.
И выведу вас из народов и приму вас из стран, в коих вы были разсеяны, рукою крепкою и мышцею высокою и излиянием ярости.
И приведу вас в пустыню народов и буду судиться с вами лицем к лицу.
Как Я судился с отцами вашими в пустыне земли Египетской, так буду судиться с вами, говорит Господь Бог.
И проведу вас под жезлом Моим и введу вас в числе завета.
И отделю от вас нечестивых и отступников; ибо из места жительства их изведу их, а в землю Израилеву они не войдут, и узнаете, что Я-Господь Бог.
А вы, дом Израилев, так говорит Господь Бог: каждый идолов своих отвергните, и после того послушаете Меня, и имени Моего святого не будете осквернять более жертвенными дарами и рукотворенными вашими,
Ибо на горе Моей святой, на горе высокой Израилевой, говорит Господь Бог, там будет служить Мне весь дом Израилев до конца на земле, и там приму их, и там призрю на приношения ваши и начатки обетов ваших со всеми святынями вашими.
Как благовонное курение, приму вас, когда выведу вас из народов и приму вас из стран, в которых вы разсеяны, и буду святиться в вас пред глазами народов.
И узнаете, что Я-Господь, когда введу вас в землю Израилеву, в землю, о которой Я поднимал руку Мою, чтобы дать ее отцам вашим.
И вспомните там о путям ваших и о всех мерзких грехах ваших, коими вы осквернялись, и будете чувствовать срам на лицах ваших за все злодеяния ваши, которыя вы совершали.
И узнаете, что Я-Господь, когда поступлю с вами так, чтобы не хулилось имя Мое из за дурных путей ваших и из за мерзких идолов ваших, дом Израилев, говорит Господь Бог.
И было слово Господне ко мне и сказано:
Сын человеческий! обрати лице свое на юг, и посмотри на полдень, и прореки на старинный южный лес.
И скажи южному лесу: слушай слово Господне! так говорит Господь Бог: вот Я зажгу в тебе огонь, и пожжет в тебе всякое зеленое дерево и всякое сухое дерево, не угаснет разгоревшееся пламя, и погорит в нем все с полудня до севера.
И узнает всякая плоть, что Я-Господь разжег его, и не угаснет.
И я сказал: нет, Господи, Господи! они говорят мне: это не притча-ли разсказываемая?.
Греческий [Greek (Koine)]
καὶ ἐγένετο ἐν τῷ ἔτει τῷ ἑβδόμῳ ἐν τῷ πέμπτῳ μηνὶ δεκάτῃ τοῦ μηνὸς ἦλθον ἄνδρες ἐκ τῶν πρεσβυτέρων οἴκου Ισραηλ ἐπερωτῆσαι τὸν κύριον καὶ ἐκάθισαν προ­̀ προ­σώπου μου
καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου προ­́ς με λέγων
υἱὲ ἀνθρώπου λάλησον προ­̀ς τοὺς πρεσβυτέρους τοῦ Ισραηλ καὶ ἐρεῖς προ­̀ς αὐτούς τάδε λέγει κύριος εἰ ἐπερωτῆσαί με ὑμεῖς ἔρχεσθε ζῶ ἐγὼ εἰ ἀπο­κριθήσομαι ὑμῖν λέγει κύριος
εἰ ἐκδικήσω αὐτοὺς ἐκδικήσει υἱὲ ἀνθρώπου τὰς ἀνομίας τῶν πατέρων αὐτῶν δια­μάρτυραι αὐτοῖς
καὶ ἐρεῖς προ­̀ς αὐτούς τάδε λέγει κύριος ἀφ᾿ ἧς ἡμέρας ᾑρέτισα τὸν οἶκον Ισραηλ καὶ ἐγνωρίσθην τῷ σπέρματι οἴκου Ιακωβ καὶ ἐγνώσθην αὐτοῖς ἐν γῇ Αἰγύπτου καὶ ἀν­τελαβόμην τῇ χειρί μου αὐτῶν λέγων ἐγὼ κύριος ὁ θεὸς ὑμῶν
ἐν ἐκείνῃ τῇ ἡμέρᾳ ἀν­τελαβόμην τῇ χειρί μου αὐτῶν τοῦ ἐξαγαγεῖν αὐτοὺς ἐκ γῆς Αἰγύπτου εἰς τὴν γῆν ἣν ἡτοίμασα αὐτοῖς γῆν ῥέουσαν γάλα καὶ μέλι κηρίον ἐστὶν παρα­̀ πᾶσαν τὴν γῆν
καὶ εἶπα προ­̀ς αὐτούς ἕκασ­τος τὰ βδελύγματα τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ ἀπο­ρριψάτω καὶ ἐν τοῖς ἐπι­τηδεύ­μασιν Αἰγύπτου μὴ μιαίνεσθε ἐγὼ κύριος ὁ θεὸς ὑμῶν
καὶ ἀπέστησαν ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ οὐκ ἠθέλησαν εἰσακοῦσαί μου τὰ βδελύγματα τῶν ὀφθαλμῶν αὐτῶν οὐκ ἀπέρριψαν καὶ τὰ ἐπι­τηδεύ­ματα Αἰγύπτου οὐκ ἐγκατέλιπον καὶ εἶπα τοῦ ἐκχέαι τὸν θυμόν μου ἐπ᾿ αὐτοὺς τοῦ συν­τελέσαι τὴν ὀργήν μου ἐν αὐτοῖς ἐν μέσῳ γῆς Αἰγύπτου
καὶ ἐποίησα ὅπως τὸ ὄνομά μου τὸ παρα­́παν μὴ βεβηλωθῇ ἐνώπιον τῶν ἐθνῶν ὧν αὐτοί εἰσιν ἐν μέσῳ αὐτῶν ἐν οἷς ἐγνώσθην προ­̀ς αὐτοὺς ἐνώπιον αὐτῶν τοῦ ἐξαγαγεῖν αὐτοὺς ἐκ γῆς Αἰγύπτου
καὶ ἐξήγαγον αὐτοὺς ἐκ γῆς Αἰγύπτου καὶ ἤγαγον αὐτοὺς εἰς τὴν ἔρημον
καὶ ἔδωκα αὐτοῖς τὰ προ­στάγματά μου καὶ τὰ δικαιώματά μου ἐγνώρισα αὐτοῖς ὅσα ποιήσει αὐτὰ ἄνθρωπος καὶ ζή­σε­ται ἐν αὐτοῖς
καὶ τὰ σάββατά μου ἔδωκα αὐτοῖς τοῦ εἶναι εἰς σημεῖον ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ ἀνὰ μέσον αὐτῶν τοῦ γνῶναι αὐτοὺς διότι ἐγὼ κύριος ὁ ἁγιάζων αὐτούς
καὶ εἶπα προ­̀ς τὸν οἶκον τοῦ Ισραηλ ἐν τῇ ἐρήμῳ ἐν τοῖς προ­στάγμασίν μου πορεύ­εσθε καὶ οὐκ ἐπορεύ­θησαν καὶ τὰ δικαιώματά μου ἀπώσαν­το ἃ ποιήσει αὐτὰ ἄνθρωπος καὶ ζή­σε­ται ἐν αὐτοῖς καὶ τὰ σάββατά μου ἐβεβήλωσαν σφόδρα καὶ εἶπα τοῦ ἐκχέαι τὸν θυμόν μου ἐπ᾿ αὐτοὺς ἐν τῇ ἐρήμῳ τοῦ ἐξαναλῶσαι αὐτούς
καὶ ἐποίησα ὅπως τὸ ὄνομά μου τὸ παρα­́παν μὴ βεβηλωθῇ ἐνώπιον τῶν ἐθνῶν ὧν ἐξήγαγον αὐτοὺς κατ᾿ ὀφθαλμοὺς αὐτῶν
καὶ ἐγὼ ἐξῆρα τὴν χεῖρά μου ἐπ᾿ αὐτοὺς ἐν τῇ ἐρήμῳ τὸ παρα­́παν τοῦ μὴ εἰσαγαγεῖν αὐτοὺς εἰς τὴν γῆν ἣν ἔδωκα αὐτοῖς γῆν ῥέουσαν γάλα καὶ μέλι κηρίον ἐστὶν παρα­̀ πᾶσαν τὴν γῆν
ἀνθ᾿ ὧν τὰ δικαιώματά μου ἀπώσαν­το καὶ ἐν τοῖς προ­στάγμασίν μου οὐκ ἐπορεύ­θησαν ἐν αὐτοῖς καὶ τὰ σάββατά μου ἐβεβήλουν καὶ ὀπίσω τῶν ἐνθυμημάτων τῶν καρδιῶν αὐτῶν ἐπορεύ­ον­το
καὶ ἐφείσατο ὁ ὀφθαλμός μου ἐπ᾿ αὐτοὺς τοῦ ἐξαλεῖψαι αὐτοὺς καὶ οὐκ ἐποίησα αὐτοὺς εἰς συν­τέλειαν ἐν τῇ ἐρήμῳ
καὶ εἶπα προ­̀ς τὰ τέκνα αὐτῶν ἐν τῇ ἐρήμῳ ἐν τοῖς νομίμοις τῶν πατέρων ὑμῶν μὴ πορεύ­εσθε καὶ τὰ δικαιώματα αὐτῶν μὴ φυλάσ­σεσθε καὶ ἐν τοῖς ἐπι­τηδεύ­μασιν αὐτῶν μὴ συν­αναμίσγεσθε καὶ μὴ μιαίνεσθε
ἐγὼ κύριος ὁ θεὸς ὑμῶν ἐν τοῖς προ­στάγμασίν μου πορεύ­εσθε καὶ τὰ δικαιώματά μου φυλάσ­σεσθε καὶ ποιεῖτε αὐτὰ
καὶ τὰ σάββατά μου ἁγιάζετε καὶ ἔστω εἰς σημεῖον ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ ὑμῶν τοῦ γινώσκειν διότι ἐγὼ κύριος ὁ θεὸς ὑμῶν
καὶ παρεπίκρανάν με καὶ τὰ τέκνα αὐτῶν ἐν τοῖς προ­στάγμασίν μου οὐκ ἐπορεύ­θησαν καὶ τὰ δικαιώματά μου οὐκ ἐφυλάξαν­το τοῦ ποιεῖν αὐτά ἃ ποιήσει ἄνθρωπος καὶ ζή­σε­ται ἐν αὐτοῖς καὶ τὰ σάββατά μου ἐβεβήλουν καὶ εἶπα τοῦ ἐκχέαι τὸν θυμόν μου ἐπ᾿ αὐτοὺς ἐν τῇ ἐρήμῳ τοῦ συν­τελέσαι τὴν ὀργήν μου ἐπ᾿ αὐτούς
καὶ ἐποίησα ὅπως τὸ ὄνομά μου τὸ παρα­́παν μὴ βεβηλωθῇ ἐνώπιον τῶν ἐθνῶν ὧν ἐξήγαγον αὐτοὺς κατ᾿ ὀφθαλμοὺς αὐτῶν
καὶ ἐξῆρα τὴν χεῖρά μου ἐπ᾿ αὐτοὺς ἐν τῇ ἐρήμῳ τοῦ δια­σκορπίσαι αὐτοὺς ἐν τοῖς ἔθνεσιν καὶ δια­σπεῖραι αὐτοὺς ἐν ταῖς χώραις
ἀνθ᾿ ὧν τὰ δικαιώματά μου οὐκ ἐποίησαν καὶ τὰ προ­στάγματά μου ἀπώσαν­το καὶ τὰ σάββατά μου ἐβεβήλουν καὶ ὀπίσω τῶν ἐνθυμημάτων τῶν πατέρων αὐτῶν ἦσαν οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτῶν
καὶ ἐγὼ ἔδωκα αὐτοῖς προ­στάγματα οὐ καλὰ καὶ δικαιώματα ἐν οἷς οὐ ζήσον­ται ἐν αὐτοῖς
καὶ μιανῶ αὐτοὺς ἐν τοῖς δόμασιν αὐτῶν ἐν τῷ δια­πορεύ­εσθαί με πᾶν δια­νοῖγον μήτραν ὅπως ἀφανίσω αὐτούς
δια­̀ τοῦτο λάλησον προ­̀ς τὸν οἶκον τοῦ Ισραηλ υἱὲ ἀνθρώπου καὶ ἐρεῖς προ­̀ς αὐτούς τάδε λέγει κύριος ἕως τούτου παρώργισάν με οἱ πατέρες ὑμῶν ἐν τοῖς παρα­πτώμασιν αὐτῶν ἐν οἷς παρέπεσον εἰς ἐμέ
καὶ εἰσήγαγον αὐτοὺς εἰς τὴν γῆν ἣν ἦρα τὴν χεῖρά μου τοῦ δοῦναι αὐτοῖς καὶ εἶδον πᾶν βουνὸν ὑψηλὸν καὶ πᾶν ξύλον κατα­́σκιον καὶ ἔθυσαν ἐκεῖ τοῖς θεοῖς αὐτῶν καὶ ἔταξαν ἐκεῖ ὀσμὴν εὐωδίας καὶ ἔσπεισαν ἐκεῖ σπονδὰς αὐτῶν
καὶ εἶπον προ­̀ς αὐτούς τί ἐστιν Αβαμα ὅτι ὑμεῖς εἰσπορεύ­εσθε ἐκεῖ καὶ ἐπεκάλεσαν τὸ ὄνομα αὐτοῦ Αβαμα ἕως τῆς σήμερον ἡμέρας
δια­̀ τοῦτο εἰπὸν προ­̀ς τὸν οἶκον τοῦ Ισραηλ τάδε λέγει κύριος εἰ ἐν ταῖς ἀνομίαις τῶν πατέρων ὑμῶν ὑμεῖς μιαίνεσθε καὶ ὀπίσω τῶν βδελυγμάτων αὐτῶν ὑμεῖς ἐκπορνεύ­ετε
καὶ ἐν ταῖς ἀπαρχαῖς τῶν δομάτων ὑμῶν ἐν τοῖς ἀφορισμοῖς ὑμεῖς μιαίνεσθε ἐν πᾶσιν τοῖς ἐνθυμήμασιν ὑμῶν ἕως τῆς σήμερον ἡμέρας καὶ ἐγὼ ἀπο­κριθῶ ὑμῖν οἶκος τοῦ Ισραηλ ζῶ ἐγώ λέγει κύριος εἰ ἀπο­κριθήσομαι ὑμῖν καὶ εἰ ἀναβή­σε­ται ἐπι­̀ τὸ πνεῦμα ὑμῶν τοῦτο
καὶ οὐκ ἔσται ὃν τρόπον ὑμεῖς λέγετε ἐσόμεθα ὡς τὰ ἔθνη καὶ ὡς αἱ φυλαὶ τῆς γῆς τοῦ λατρεύ­ειν ξύλοις καὶ λίθοις
δια­̀ τοῦτο ζῶ ἐγώ λέγει κύριος ἐν χειρὶ κραταιᾷ καὶ ἐν βραχίονι ὑψηλῷ καὶ ἐν θυμῷ κεχυμένῳ βασιλεύ­σω ἐφ᾿ ὑμᾶς
καὶ ἐξάξω ὑμᾶς ἐκ τῶν λαῶν καὶ εἰσδέξομαι ὑμᾶς ἐκ τῶν χωρῶν οὗ διεσκορπίσθητε ἐν αὐταῖς ἐν χειρὶ κραταιᾷ καὶ ἐν βραχίονι ὑψηλῷ καὶ ἐν θυμῷ κεχυμένῳ
καὶ ἄξω ὑμᾶς εἰς τὴν ἔρημον τῶν λαῶν καὶ δια­κριθήσομαι προ­̀ς ὑμᾶς ἐκεῖ προ­́σωπον κατα­̀ προ­́σωπον
ὃν τρόπον διεκρίθην προ­̀ς τοὺς πατέρας ὑμῶν ἐν τῇ ἐρήμῳ γῆς Αἰγύπτου οὕτως κρινῶ ὑμᾶς λέγει κύριος
καὶ δια­́ξω ὑμᾶς ὑπὸ τὴν ῥάβδον μου καὶ εἰσάξω ὑμᾶς ἐν ἀριθμῷ
καὶ ἐκλέξω ἐξ ὑμῶν τοὺς ἀσεβεῖς καὶ τοὺς ἀφεστηκότας διότι ἐκ τῆς παροικεσίας αὐτῶν ἐξάξω αὐτούς καὶ εἰς τὴν γῆν τοῦ Ισραηλ οὐκ εἰσελεύ­σον­ται καὶ ἐπι­γνώσεσθε διότι ἐγὼ κύριος
καὶ ὑμεῖς οἶκος Ισραηλ τάδε λέγει κύριος κύριος ἕκασ­τος τὰ ἐπι­τηδεύ­ματα αὐτοῦ ἐξάρατε καὶ μετὰ ταῦτα εἰ μὴ ὑμεῖς εἰσακούετέ μου καὶ τὸ ὄνομά μου τὸ ἅγιον οὐ βεβηλώσετε οὐκέτι ἐν τοῖς δώροις ὑμῶν καὶ ἐν τοῖς ἐπι­τηδεύ­μασιν ὑμῶν
διότι ἐπι­̀ τοῦ ὄρους τοῦ ἁγίου μου ἐπ᾿ ὄρους ὑψηλοῦ λέγει κύριος κύριος ἐκεῖ δουλεύ­σουσίν μοι πᾶς οἶκος Ισραηλ εἰς τέλος καὶ ἐκεῖ προ­σδέξομαι καὶ ἐκεῖ ἐπι­σκέψομαι τὰς ἀπαρχὰς ὑμῶν καὶ τὰς ἀπαρχὰς τῶν ἀφορισμῶν ὑμῶν ἐν πᾶσιν τοῖς ἁγιάσμασιν ὑμῶν
ἐν ὀσμῇ εὐωδίας προ­σδέξομαι ὑμᾶς ἐν τῷ ἐξαγαγεῖν με ὑμᾶς ἐκ τῶν λαῶν καὶ εἰσδέχεσθαι ὑμᾶς ἐκ τῶν χωρῶν ἐν αἷς διεσκορπίσθητε ἐν αὐταῖς καὶ ἁγιασθήσομαι ἐν ὑμῖν κατ᾿ ὀφθαλμοὺς τῶν λαῶν
καὶ ἐπι­γνώσεσθε διότι ἐγὼ κύριος ἐν τῷ εἰσαγαγεῖν με ὑμᾶς εἰς τὴν γῆν τοῦ Ισραηλ εἰς τὴν γῆν εἰς ἣν ἦρα τὴν χεῖρά μου τοῦ δοῦναι αὐτὴν τοῖς πατράσιν ὑμῶν
καὶ μνησθήσεσθε ἐκεῖ τὰς ὁδοὺς ὑμῶν καὶ τὰ ἐπι­τηδεύ­ματα ὑμῶν ἐν οἷς ἐμιαίνεσθε ἐν αὐτοῖς καὶ κόψεσθε τὰ προ­́σωπα ὑμῶν ἐν πᾶσαις ταῖς κακίαις ὑμῶν
καὶ ἐπι­γνώσεσθε διότι ἐγὼ κύριος ἐν τῷ ποιῆσαί με οὕτως ὑμῖν ὅπως τὸ ὄνομά μου μὴ βεβηλωθῇ κατα­̀ τὰς ὁδοὺς ὑμῶν τὰς κακὰς καὶ κατα­̀ τὰ ἐπι­τηδεύ­ματα ὑμῶν τὰ διεφθαρμένα λέγει κύριος
21:1καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου προ­́ς με λέγων
21:2υἱὲ ἀνθρώπου στήρισον τὸ προ­́σωπόν σου ἐπι­̀ Θαιμαν καὶ ἐπι­́βλεψον ἐπι­̀ Δαρωμ καὶ προ­φήτευσον ἐπι­̀ δρυμὸν ἡγούμενον Ναγεβ
21:3καὶ ἐρεῖς τῷ δρυμῷ Ναγεβ ἄκουε λόγον κυρίου τάδε λέγει κύριος κύριος ἰδοὺ ἐγὼ ἀνάπτω ἐν σοὶ πῦρ καὶ κατα­φάγεται ἐν σοὶ πᾶν ξύλον χλωρὸν καὶ πᾶν ξύλον ξηρόν οὐ σβεσθή­σε­ται ἡ φλὸξ ἡ ἐξαφθεῖσα καὶ κατα­καυθή­σε­ται ἐν αὐτῇ πᾶν προ­́σωπον ἀπο­̀ ἀπηλιώτου ἕως βορρᾶ
21:4καὶ ἐπι­γνώσον­ται πᾶσα σὰρξ ὅτι ἐγὼ κύριος ἐξέκαυσα αὐτό καὶ οὐ σβεσθή­σε­ται
21:5καὶ εἶπα μηδαμῶς κύριε κύριε αὐτοὶ λέγουσιν προ­́ς με οὐχὶ παρα­βολή ἐστιν λεγομένη αὕτη
ВА чунин воқеъ шуд, ки дар соли ҳафтум, дар рӯзи даҳуми моҳи панҷум, чанд нафар аз пирони Исроил барои талабидани Парвардигор омаданд, ва пеши ман нишастанд.
Ва каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:
«Эй писари одам! Бо пирони Исроил сухан ронда, ба онҳо бигӯй: Парвардигор Худо чунин мегӯяд: оё шумо барои талабидани Ман омадаед? Ба ҳаёти Худам қасам ки талабиши шуморо иҷобат нахоҳам кард, мегӯяд Парвардигор Худо.
Оё бар онҳо доварӣ хоҳӣ кард, доварӣ хоҳӣ кард, эй писари одам? Пас аъмоли зишти падарони онҳоро ба онҳо баён намо.
Ва ба онҳо бигӯй: Парвардигор Худо чунин мегӯяд: дар он рӯзе ки Исроилро баргузидам, ва дасти Худро барои насли хонадони Яъқуб боло бардоштам, ва Худро ба онҳо дар замини Миср зоҳир сохтам, ва дасти Худро барои онҳо боло бардошта, гуфтам: ́Ман Парвардигор Худои шумо ҳастам!́ –
Дар он рӯз дасти Худро барои онҳо боло бардоштам, ки онҳоро аз замини Миср ба замине ки барояшон хуш кардаам, берун оварам, ба замине ки шир ва асал дар он ҷорист, ба замине ки гузини ҳамаи заминҳост.
Ва ба онҳо гуфтам: ҳар кадоматон қабоҳатҳои пеши чашмони худро дур андозед ва бо бутҳои Миср худро палид насозед: Ман Парвардигор Худои шумо ҳастам.
Валекин онҳо ба зидди Ман исён карданд, ва нахостанд ба Ман гӯш диҳанд: ҳеҷ кадомашон қабоҳатҳои пеши чашмони худро дур наандохтанд, ва бутҳои Мисрро тарк накарданд; ва Ман гуфтам, ки ғазаби Худро бар онҳо фурӯ хоҳам рехт, ва хашми Худро андаруни замини Миср бар онҳо ба итмом хоҳам расонид.
Вале ба хотири номи Худ амал кардам, то ки он дар пеши назари халқҳо хор нашавад, – халқҳое ки онҳо дар миёнашон буданд, ва Ман Худро дар пеши назарашон ба онҳо зоҳир сохтам, то ки онҳоро аз замини Миср берун оварам.
Ва Ман онҳоро аз замини Миср берун овардам, ва онҳоро ба биёбон бурдам,
Ва фароизи Худро ба онҳо додам, ва дастурҳои Худро ба онҳо эълон намудам, ки ҳар кӣ онҳоро ба ҷо оварад, ба воситаи онҳо зинда хоҳад монд.
Ва шанбеҳои Худро низ ба онҳо бахшидам, то аломате дар миёни Ман ва онҳо бошад, ва онҳо бидонанд, ки Ман, ки Парвардигор ҳастам, онҳоро тақдис менамоям.
Валекин хонадони Исроил дар биёбон ба зидди Ман исён карданд: бар тибқи фароизи Ман рафтор нанамуданд ва аз дастурҳои Ман, ки ҳар кӣ онҳоро бо ҷо оварад, ба воситаи онҳо зинда хоҳад монд, нафрат карданд, ва шанбеҳои Маро бағоят хор шумурданд; ва Ман гуфтам, ки ғазаби Худро бар онҳо фурӯ рехта, онҳоро дар биёбон нобуд хоҳам кард.
Вале ба хотири номи Худ амал кардам, то ки он дар пеши назари халқҳо хор нашавад, – халқҳое ки онҳоро дар пеши назарашон берун овардам.
Ва низ дасти Худро барои онҳо дар биёбон боло бардоштам, ки онҳоро ба замине ки додаам, наоварам, ба замине ки шир ва асал дар он ҷорист, ба замине ки гузини ҳамаи заминҳост,
Чунки онҳо аз дастурҳои Ман нафрат карданд, ва бар тибқи фароизи Ман рафтор нанамуданд, ва шанбеҳои Маро хор шумурданд, зеро ки дили онҳо пайрави бутҳошон буд.
Вале чашми Ман бар онҳо риққат оварда, аз нобуд карданашон даст кашидам, ва онҳоро дар биёбон нобуд накардам.
Ва ба писарони онҳо дар биёбон гуфтам: бар тибқи фароизи падарони худ рафтор накунед, ва дастурҳои онҳоро нигоҳ надоред, ва худро бо бутҳои онҳо палид насозед.
Ман Парвардигор Худои шумо ҳастам: бар тибқи фароизи Ман рафтор кунед, ва дастурҳои Маро нигоҳ доред ва онҳоро ба ҷо оваред;
Ва шанбеҳои Маро тақдис намоед, то ки аломате дар миёни Ман ва шумо бошад, ва бидонед, ки Ман Парвардигор Худои шумо ҳастам.
Вале писарон ба зидди Ман исён карданд: бар тибқи фароизи Ман рафтор нанамуданд, ва дастурҳои Маро нигоҳ надоштанд, то ки онҳоро ба ҷо оваранд, ва ҳол он ки ҳар кӣ онҳоро ба ҷо оварад, ба воситаи онҳо зинда хоҳад монд; шанбеҳои Маро хор шумурданд; ва Ман гуфтам, ки ғазаби Худро бар онҳо фурӯ рехта, хашми Худро бар онҳо дар биёбон ба итмом хоҳам расонид.
Валекин дасти Худро ақиб кашида, ба хотири номи Худ амал кардам, то ки он дар пеши назари халқҳо хор нашавад, – халқҳое ки онҳоро дар пеши назарашон берун овардам.
Ман низ дасти Худро барои онҳо дар биёбон боло бардоштам, ки онҳоро дар миёни халқҳо пароканда намоям ва онҳоро дар кишварҳо парешон созам,
Чунки онҳо дастурҳои Маро ба ҷо наоварданд, ва аз фароизи Ман нафрат карданд, ва шанбеҳои Маро хор шумурданд, ва чашмони онҳо ба сӯи бутҳои падаронашон нигарон буд.
Ва Ман низ ба онҳо фароизе додам, ки некӯ набуд, ва дастурҳое ки ба воситаи онҳо наметавонистанд зинда монанд.
Ва онҳоро вогузоштам, ки ба воситаи ҳадияҳои худашон, яъне ба воситаи аз оташ гузаронидани ҳар раҳимкушо, палид шаванд, то ки онҳоро хонавайрон созам, ва онҳо бидонанд, ки Ман Парвардигор ҳастам.
Бинобар ин, эй писари одам, бо хонадони Исроил сухан ронда, ба онҳо бигӯй: Парвардигор Худо чунин мегӯяд: боз бо ин Маро падарони шумо таҳқир намуда, дар ҳаққи Ман хиёнат карданд:
Ҳангоме ки Ман онҳоро ба замине овардам, ки дасти Худро боло бардошта будам, то онро ба онҳо бидиҳам, онҳо ҳар теппаи баланд ва ҳар дарахти сершохаро дида, қурбониҳои худро дар он ҷо забҳ карданд, ва қурбониҳои ғазабангези худро ба он ҷо оварданд, ва атри гуворои худро дар он ҷо гузоштанд, ва ҳадияҳои рехтании худро дар он ҷо рехтанд.
Ва Ман ба онҳо гуфтам: ин бома, ки шумо ба он меравед, чист? Ба ин сабаб номи он то имрӯз Бома хонда мешавад.
Бинобар ин ба хонадони Исроил бигӯй: Парвардигор Худо чунин мегӯяд: дар сурате ки шумо худро бо рафтори падарони худ палид месозед, ва қабоҳати онҳоро пайравӣ намуда, зино мекунед,
Ва ба воситаи овардани ҳадияҳои худ ва аз оташ гузаронидани писарони худ шумо худро бо ҳамаи бутҳои худ то имрӯз палид месозед, оё Ман шуморо, эй хонадони Исроил, иҷобат намоям? Ба ҳаёти Худам қасам ки, мегӯяд Парвардигор Худо, шуморо иҷобат нахоҳам намуд.
Ва он чи дилхоҳи шумост, яъне он чи шумо мегӯед: ́Мисли халқҳо ва мисли қабилаҳои кишварҳо гардида, ба чӯбу санг ибодат хоҳем кард́, он ҳаргиз иҷро нахоҳад шуд.
Ба ҳаёти Худам қасам ки, мегӯяд Парвардигор Худо, бо дасти қавӣ ва бозуи тӯлонӣ ва хашми ҷӯшон бар шумо салтанат хоҳам ронд;
Ва шуморо аз миёни қавмҳо берун хоҳам овард, ва шуморо аз кишварҳое ки дар онҳо пароканда шудаед, бо дасти қавӣ ва бозуи тӯлонӣ ва хашми ҷӯшон ҷамъ хоҳам кард;
Ва шуморо ба биёбони қавмҳо хоҳам овард, ва дар он ҷо бар шумо рӯ ба рӯ доварӣ хоҳам кард;
Чунон ки бар падарони шумо дар биёбони замини Миср доварӣ кардаам, ончунон бар шумо доварӣ хоҳам кард, мегӯяд Парвардигор Худо.
Ва шуморо аз зери чӯбдаст хоҳам гузаронид, ва шуморо ба банди паймон дохил хоҳам кард.
Ва онҳоеро, ки осӣ шуда, ба зидди Ман ҷиноят кардаанд, аз миёни шумо ҷудо хоҳам намуд; онҳоро аз замини иқоматгоҳашон берун хоҳам овард, вале ба замини Исроил ворид нахоҳанд шуд, ва хоҳед донист, ки Ман Парвардигор ҳастам.
Валекин шумо, эй хонадони Исроил, – Парвардигор Худо чунин мегӯяд, – дар сурате ки ба Ман гӯш намедиҳед, пас ҳар кадоматон назди бутҳои худ рафта, онҳоро ибодат намоед, вале баъд аз ин номи поки Маро дигар бо ҳадияҳо ва бутҳои худ палид насозед,
Зеро ки бар кӯҳи поки Ман, бар кӯҳи баланди Исроил, – мегӯяд Парвардигор Худо, – тамоми хонадони Исроил, ҳамаи онҳое ки дар замин сокин бошанд, Маро дар он ҷо ибодат хоҳанд кард, ва Ман дар он ҷо ба онҳо таваҷҷӯҳ хоҳам намуд, ва дар он ҷо пешкашҳои шумо ва навбарҳои бахшишҳои шуморо бо ҳар чизе ки тақдис менамоед, хоҳам талабид.
Ҳангоме ки шуморо аз миёни қавмҳо берун оварам, ва шуморо аз кишварҳое ки дар онҳо пароканда шудаед, ҷамъ кунам, он гоҳ ба атри гуворои шумо таваҷҷӯҳ хоҳам намуд, ва ба воситаи шумо пеши назари халқҳо қудсият хоҳам ёфт.
Ва ҳангоме ки шуморо ба замини Исроил биёрам, ба замине ки дасти Худро боло бардошта будам, то онро ба падарони шумо бидиҳам, он гоҳ хоҳед донист, ки Ман Парвардигор ҳастам.
Ва дар он ҷо шумо роҳҳои худ ва тамоми аъмоли худро, ки ба воситаи онҳо палид шудаед, ба ёд хоҳед овард, ва барои ҳамаи корҳои баде ки кардаед, аз худатон пеши назари худ нафрат хоҳед кард.
Ва ҳангоме ки Ман бо шумо, эй хонадони Исроил, на бар тибқи рафтори бадатон ва аъмоли фосиқонаатон, балки ба хотири номи Худ амал намоям, он гоҳ хоҳед донист, ки Ман Парвардигор ҳастам, мегӯяд Парвардигор Худо».
Ва каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:
«Эй писари одам! Рӯи худро ба самти ҷануб бигардон, ва дар бораи ҷануб ваъз гӯй, ва дар бораи ҷангали саҳрои ҷануб нубувват намо,
Ва ба ҷангали ҷануб бигӯй: каломи Парвардигорро бишнав! Парвардигор Худо чунин мегӯяд: инак Ман ба ту оташ мезанам, ва он ҳар дарахти сабз ва ҳар дарахти хушки туро хоҳад сӯзонид, ва алангаи сӯзони он хомӯш нахоҳад шуд, ва ҳамаи рӯйҳо аз ҷануб то шимол аз он хоҳад сӯхт.
Ва тамоми башар хоҳанд дид, ки Ман, ки Парвардигор ҳастам, ба он оташ задаам, ва он хомӯш нахоҳад шуд».
Ва ман гуфтам: «Ё Худоё Парвардигоро! Онҳо дар ҳаққи ман мегӯянд: ́Оё ӯ бо масалҳо ҳарф мезанад?́»

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible