Скрыть
28:1
28:4
28:5
28:9
28:10
28:11
28:14
28:15
28:16
28:20
28:23
28:26
Церковнославянский (рус)
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
и ты́, сы́не человѣ́чь, рцы́ кня́зю ти́рску: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: поне́же воз­несе́ся се́рдце твое́, и ре́клъ еси́: а́зъ е́смь Бо́гъ, въ селе́нiе Бо́жiе всели́хся въ се́рдцы морстѣ́мъ: ты́ же человѣ́къ еси́, а не Бо́гъ, и положи́лъ еси́ се́рдце твое́ я́ко се́рдце Бо́жiе.
Еда́ прему́дрѣе ты́ еси́ данiи́ла? прему́дрiи не наказа́ша тебе́ хи́тростiю сво­е́ю.
Еда́ хи́тростiю тво­е́ю или́ смы́сломъ тво­и́мъ сотвори́лъ еси́ себѣ́ си́лу и при­­тяжа́лъ еси́ сребро́ и зла́то въ сокро́вищихъ тво­и́хъ?
или́ во мно́зѣй хи́трости тво­е́й и въ ку́пли тво­е́й умно́жилъ еси́ си́лу твою́? воз­несе́ся се́рдце твое́ въ си́лѣ тво­е́й.
Того́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: поне́же да́лъ еси́ се́рдце свое́ я́ко се́рдце Бо́жiе,
вмѣ́сто сего́, се́, а́зъ наведу́ на тя́ чужды́я губи́тели от­ язы́къ, и извлеку́тъ мечы́ своя́ на тя́ и на добро́ту хи́трости тво­ея́, и посте́лютъ добро́ту твою́ въ погубле́нiе,
и сведу́тъ тя́, и у́мреши сме́ртiю я́звеныхъ въ се́рдцы морстѣ́мъ.
Еда́ рече́ши глаго́ля предъ убива́ющими тя́: Бо́гъ е́смь а́зъ? ты́ же человѣ́къ еси́, а не Бо́гъ, въ руцѣ́ убива́ющихъ тя́.
Смертьми́ необрѣ́заныхъ у́мреши въ рука́хъ чужди́хъ: я́ко а́зъ реко́хъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
сы́не человѣ́чь, воз­ми́ пла́чь на кня́зя ти́рска и рцы́ ему́: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: ты́ еси́ печа́ть уподобле́нiя, испо́лненъ прему́дрости и вѣне́цъ добро́ты,
въ сла́дости рая́ Бо́жiя бы́лъ еси́, вся́кимъ ка́менiемъ драги́мъ украси́л­ся еси́, Са́рдiемъ и топа́зiемъ, и смара́гдомъ и иаки́нѳомъ, и Анѳра́ксомъ и сапфи́ромъ, и Иа́списомъ и сребро́мъ и зла́томъ, и Лиги́рiемъ и Аха́томъ, и амеѳи́стомъ и хрисоли́ѳомъ, и вири́ллiемъ и о́нихомъ и злато́мъ напо́лнилъ еси́ сокро́вища твоя́ и жи́тницы твоя́, от­ него́же дне́ со́зданъ еси́.
Ты́, съ херуви́момъ вчини́хъ тя́ въ горѣ́ святѣ́й Бо́жiи, бы́лъ еси́ средѣ́ ка́меней о́гнен­ныхъ.
Бы́лъ еси́ ты́ непоро́ченъ во дне́хъ тво­и́хъ, от­ него́же дне́ со́зданъ еси́, до́ндеже обрѣто́шася непра́вды въ тебѣ́.
От мно́же­ст­ва ку́пли тво­ея́ напо́лнилъ еси́ сокро́вища твоя́ беззако́нiя, и согрѣши́лъ еси́, и уя́звленъ еси́ от­ горы́ Бо́жiя: и сведе́ тя херуви́мъ осѣняя́й от­ среды́ камы́ковъ о́гнен­ныхъ.
Вознесе́ся се́рдце твое́ въ добро́тѣ тво­е́й, истлѣ́ хи́трость твоя́ съ добро́тою тво­е́ю: мно́же­ст­ва ра́ди грѣхо́въ тво­и́хъ на зе́млю поверго́хъ тя́, предъ цари́ да́хъ тя́ во обличе́нiе.
Мно́же­ст­ва ра́ди грѣхо́въ тво­и́хъ и непра́вдъ ку́пли тво­ея́, оскверни́лъ еси́ свята́я твоя́, и изведу́ о́гнь от­ среды́ тво­ея́, се́й снѣ́сть тя́: и да́мъ тя́ во пра́хъ на земли́ предъ всѣ́ми ви́дящими тя́.
И вси́ вѣ́дящiи тебе́ во язы́цѣхъ воз­стену́тъ по тебѣ́: па́губа учине́нъ еси́, и не бу́деши ктому́ во вѣ́къ.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
сы́не человѣ́чь, утверди́ лице́ твое́ на Сидо́на и прорцы́ о не́мъ и рцы́:
сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: се́, а́зъ на тя́, Сидо́не, и просла́влюся въ тебѣ́, и уразумѣ́еши, я́ко а́зъ е́смь Госпо́дь, егда́ сотворю́ въ тебѣ́ су́дъ и освящу́ся въ тебѣ́:
и послю́ на тя́ сме́рть, и кро́вь въ сто́гнахъ тво­и́хъ бу́детъ, и паду́тъ я́звенiи средѣ́ тебе́ мече́мъ, въ тебѣ́ и о́крестъ тебе́, и увѣ́дятъ, я́ко а́зъ Госпо́дь:
и не бу́детъ ктому́ до́му Изра́илеву осте́нъ го́рести и те́рнъ болѣ́зни от­ всѣ́хъ окре́стныхъ его́ обезче́стив­шихъ и́хъ, и уразумѣ́ютъ, я́ко а́зъ е́смь Адонаи́ Госпо́дь.
Та́ко глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: и соберу́ до́мъ Изра́илевъ от­ язы́къ, идѣ́же разсы́пашася та́мо, и освящу́ся въ ни́хъ предъ людьми́ и язы́ки: и вселя́т­ся на земли́ сво­е́й, ю́же да́хъ рабу́ мо­ему́ Иа́кову,
и населя́т­ся на не́й съ наде́ждею, и сози́ждутъ до́мы, и насадя́тъ виногра́ды, и вселя́т­ся на не́й съ наде́ждею, егда́ сотворю́ су́дъ во всѣ́хъ, и́же укори́ша я́ во окре́стныхъ и́хъ: и уразумѣ́ютъ, я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ и́хъ и Бо́гъ отце́въ и́хъ.
Латинский (Nova Vulgata)
Et factus est sermo Domini ad me dicens:
«Fili hominis, dic principi Tyri: Haec dicit Dominus Deus: Eo quod elevatum est cor tuum, et dixisti: "Deus ego sum et in cathedra deorum sedeo in corde maris!", cum sis homo et non Deus, et dedisti cor tuum quasi cor Dei.
Ecce sapientior es tu Danel, omne secretum non est absconditum a te,
in sapientia et prudentia tua fecisti tibi opes et acquisisti aurum et argentum in thesauris tuis;
in multitudine sapientiae tuae et in negotiatione tua multiplicasti tibi opes, et elevatum est cor tuum in opibus tuis.
Propterea haec dicit Dominus Deus: Eo quod fecisti cor tuum quasi cor Dei,
idcirco ecce ego adducam super te alienos violentissimos gentium; et nudabunt gladios suos super pulchritudinem sapientiae tuae et polluent splendorem tuum.
In fossam detrahent te, et morieris interitu occisorum in corde maris.
Numquid dicens loqueris: "Deus ego sum!" coram interficientibus te, cum sis homo et non Deus in manu occidentium te?
Morte incircumcisorum morieris in manu alienorum, quia ego locutus sum», ait Dominus Deus.
Et factus est sermo Domini ad me dicens: «Fili hominis, leva planctum super regem Tyri
et dices ei: Haec dicit Dominus Deus: Tu signaculum perfectum, plenus sapientia et perfectus decore;
in deliciis paradisi Dei fuisti, omnis lapis pretiosus operimentum tuum: sardius, topazius et iaspis, chrysolithus et onyx et beryllus, sapphirus et carbunculus et smaragdus, aurum opus caelaturae in te; in die, qua conditus es, praeparata sunt.
Cum cherub extento et protegente te posui te, in monte sancto Dei fuisti, in medio lapidum ignitorum ambulasti,
perfectus in viis tuis a die conditionis tuae, donec inventa est iniquitas in te.
In multitudine negotiationis tuae repleta sunt interiora tua iniquitate, et peccasti. Et eieci te de monte Dei, et perdidit te cherub protegens de medio lapidum ignitorum.
Elevatum est cor tuum in decore tuo; perdidisti sapientiam tuam propter splendorem tuum: in terram proieci te, ante faciem regum dedi te, ut cernerent te.
In multitudine iniquitatum tuarum et iniquitate negotiationis tuae polluisti sanctuaria tua; producam ergo ignem de medio tui, qui comedat te, et dabo te in cinerem super terram in conspectu omnium videntium te.
Omnes, qui viderint te, in gentibus obstupescent super te; in horrorem factus es et non eris in perpetuum».
Et factus est sermo Domini ad me dicens:
«Fili hominis, pone faciem tuam contra Sidonem et propheta de ea
et dices: Haec dicit Dominus Deus: Ecce ego ad te, Sidon, et glorificabor in medio tui, et scient quia ego Dominus, cum fecero in ea iudicia et sanctificatus fuero in ea.
Et immittam ei pestilentiam et sanguinem in plateis eius, et corruent interfecti in medio eius gladio per circuitum, et scient quia ego Dominus.
Et non erit ultra domui Israel stimulus amaritudinis et spina dolorem inferens undique per circuitum eorum, qui adversantur eis, et scient quia ego Dominus Deus.
Haec dicit Dominus Deus: Quando congregavero domum Israel de populis, in quibus dispersi sunt, sanctificabor in eis coram gentibus, et habitabunt in terra sua, quam dedi servo meo Iacob;
et habitabunt in ea securi et aedificabunt domos plantabuntque vineas et habitabunt confidenter, cum fecero iudicia in omnibus, qui adversantur eis per circuitum, et scient quia ego Dominus Deus eorum».
Таджикский
ВА каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:
«Эй писари одам! Ба раиси Сӯр бигӯй: Парвардигор Худо чунин мегӯяд: азбаски дили ту мағрур шудааст, ва ту мегӯӣ: ́Ман Худо ҳастам, бар нишемангоҳи худоён нишастаам́, ва ҳол он ки ту одамизод ҳастӣ ва на Худо, валекин дили худро мисли худоён пиндоштаӣ,
Инак, ту аз Дониёл ҳакимтар ҳастӣ, ва ҳеҷ сирре аз ту пӯшида нест;
Бо ҳикмат ва хиради худ сарват барои худ ғун кардаӣ, ва тиллову нуқра дар ганҷинаҳои худ андӯхтаӣ;
Бо фаровонии ҳикмати худ, ба воситаи тиҷорати худ сарвати худро афзун кардаӣ, ва дили ту аз сарвати ту мағрур шудааст,
Бинобар ин Парвардигор Худо чунин мегӯяд: азбаски ту дили худро мисли дили худоён пиндоштаӣ,
Бинобар ин, инак Ман аҷнабиён, золимтарини халқҳоро бар ту хоҳам овард, ва онҳо шамшерҳои худро бар зебоии ҳикмати ту кашида, латофати туро поймол хоҳанд кард;
Туро дар гӯр фурӯд хоҳанд овард, ва ту бо мавти мақтулон дар дили баҳрҳо хоҳӣ мурд.
Оё ту ба ҳузури қотили худ хоҳӣ гуфт: ́Ман Худо ҳастам?́ Ва ҳол он ки ту дар дасти кушандаи худ одамизод хоҳӣ буд, ва на Худо.
Аз дасти аҷнабиён бо мавти номахтунон хоҳӣ мурд, зеро ки Ман гуфтам, мегӯяд Парвардигор Худо».
Ва каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:
«Эй писари одам! Дар ҳаққи подшоҳи Сӯр навҳа намо ва ба ӯ бигӯй: Парвардигор Худо чунин мегӯяд: ту нигини мукаммал, пуррагии ҳикмат ва камоли ҳусн ҳастӣ.
Ту дар Адан, дар боғи Худо будӣ; либосҳои ту бо ҳар гуна санги гаронбаҳо: лаъл, ёқути зард ва алмос, забарҷад, ҷазъ ва яшм, ёқути кабуд, баҳрамон ва зумуррад мурассаъ буд, ва санъати дафҳо ва найҳоят барои ту аз тилло буд, ва ҳамааш дар рӯзи офариниши ту муҳайё шуда буд.
Ту каррубии бузургҷуссае ҳастӣ, ки бо болҳоят соя афкандаӣ, ва Ман туро бар кӯҳи пок ҷойгир кардам; мисли яке аз худоён будӣ, ва андаруни сангҳои оташин роҳ мепаймудӣ.
Ту аз рӯзи офариниши худ дар роҳҳоят комил будӣ, то вақте ки маъсияти ту ошкор гардид.
Дар баробари вусъат ёфтани тиҷорати ту ботинат аз ситам пур шуд, ва ту гуноҳ кардӣ, ва Ман туро аз кӯҳи Худо сарнагун сохтам, ва туро, эй каррубии сояафкан, аз даруни сангҳои оташин нест кардам.
Дили ту аз зебоии ту мағрур шуд, ту ҳикмати худро аз боиси латофати худ нобуд кардӣ; Ман туро бар замин задам, пеши подшоҳон вожгун намудам, то ба ту бо нафрат назар андозанд.
Бо фаровонии гуноҳҳои худ, бо ноинсофии тиҷорати худ ту маконҳои поки худро палид кардӣ; ва Ман аз даруни ту оташе берун хоҳам овард, ки он туро хоҳад сӯзонид, ва Ман туро дар пеши назари ҳамаи бинандагонат бар рӯи замин хокистар хоҳам гардонид.
Ҳамаи онҳое ки дар миёни қавмҳо туро мешинохтанд, дар бораи ту моту мабҳут хоҳанд шуд; ту мавриди даҳшат гардидаӣ, ва то абад дигар нахоҳӣ буд».
Ва каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:
«Эй писари одам! Рӯи худро ба тарафи Сидӯн бигардон, ва дар ҳаққи он нубувват намо.
Ва бигӯй: ́Парвардигор Худо чунин мегӯяд: Инак Ман ба ту, эй Сидӯн, зид ҳастам, ва андаруни ту ҷалол хоҳам ёфт; ва чун бар он доварӣ намуда, ба воситаи он тақдис ёбам, хоҳанд донист, ки Ман Парвардигор ҳастам.
Ва вабо бар он, ва хун бар кӯчаҳояш хоҳам фиристод, ва шаҳидон андаруни он аз шамшере ки аз ҳар ҷониб бар он меояд, хоҳанд афтод; ва хоҳанд донист, ки Ман Парвардигор ҳастам.
Ва он дигар барои хонадони Исроил аз миёни ҳамаи атрофиёнашон, ки аз онҳо нафрат доранд, янтоқи халанда ва хори дардовар нахоҳад буд; ва хоҳанд донист, ки Ман Парвардигор Худо ҳастам́.
Парвардигор Худо чунин мегӯяд: ҳангоме ки Ман хонадони Исроилро аз миёни қавмҳое ки андарунашон пароканда шудаанд, ҷамъ оварам ва ба воситаи онҳо дар назари халқҳо тақдис ёбам, онҳо дар замини худашон, ки ба бандаи худ Яъқуб додаам, сокин хоҳанд шуд;
Ва дар он дар амният сокин шуда, хонаҳо бино хоҳанд кард ва токҳо хоҳанд шинонид ва дар амният сокин хоҳанд шуд; ҳангоме ки бар ҳамаи атрофиёнашон, ки аз онҳо нафрат доранд, доварӣ намоям, хоҳанд донист, ки Ман Парвардигор Худои онҳо ҳастам».

1 Пророчество против начальствующего в Тире, сказавшего: «Я — бог», но он умрет. 11 Против царя Тирского; его красота и гордость будут превращены в пепел на земле. 20 Против Сидона. 25 Господь соберет дом Израилев.
И было ко мне слово Господне:
сын человеческий! скажи начальствующему в Тире: так говорит Господь Бог: за то, что вознеслось сердце твое и ты говоришь: «я бог, восседаю на седалище божием, в сердце морей», и будучи человеком, а не Богом, ставишь ум твой наравне с умом Божиим, –
вот, ты премудрее Даниила, нет тайны, сокрытой от тебя;
твоею мудростью и твоим разумом ты приобрел себе богатство и в сокровищницы твои собрал золота и серебра;
большою мудростью твоею, посредством торговли твоей, ты умножил богатство твое, и ум твой возгордился богатством твоим, –
за то так говорит Господь Бог: так как ты ум твой ставишь наравне с умом Божиим,
вот, Я приведу на тебя иноземцев, лютейших из народов, и они обнажат мечи свои против красы твоей мудрости и помрачат блеск твой;
низведут тебя в могилу, и умрешь в сердце морей смертью убитых.
Скажешь ли тогда перед твоим убийцею: «я бог», тогда как в руке поражающего тебя ты будешь человек, а не бог?
Ты умрешь от руки иноземцев смертью необрезанных; ибо Я сказал это, говорит Господь Бог.
И было ко мне слово Господне:
сын человеческий! плачь о царе Тирском и скажи ему: так говорит Господь Бог: ты печать совершенства, полнота мудрости и венец красоты.
Ты находился в Едеме, в саду Божием; твои одежды были украшены всякими драгоценными камнями; рубин, топаз и алмаз, хризолит, оникс, яспис, сапфир, карбункул и изумруд и золото, все, искусно усаженное у тебя в гнездышках и нанизанное на тебе, приготовлено было в день сотворения твоего.
Ты был помазанным херувимом, чтобы осенять, и Я поставил тебя на то; ты был на святой горе Божией, ходил среди огнистых камней.
Ты совершен был в путях твоих со дня сотворения твоего, доколе не нашлось в тебе беззакония.
От обширности торговли твоей внутреннее твое исполнилось неправды, и ты согрешил; и Я низвергнул тебя, как нечистого, с горы Божией, изгнал тебя, херувим осеняющий, из среды огнистых камней.
От красоты твоей возгордилось сердце твое, от тщеславия твоего ты погубил мудрость твою; за то Я повергну тебя на землю, перед царями отдам тебя на позор.
Множеством беззаконий твоих в неправедной торговле твоей ты осквернил святилища твои; и Я извлеку из среды тебя огонь, который и пожрет тебя: и Я превращу тебя в пепел на земле перед глазами всех, видящих тебя.
Все, знавшие тебя среди народов, изумятся о тебе; ты сделаешься ужасом, и не будет тебя во веки.
И было ко мне слово Господне:
сын человеческий! обрати лице твое к Сидону и изреки на него пророчество,
и скажи: вот, Я – на тебя, Сидон, и прославлюсь среди тебя, и узнают, что Я Господь, когда произведу суд над ним и явлю в нем святость Мою;
и пошлю на него моровую язву и кровопролитие на улицы его, и падут среди него убитые мечом, пожирающим его отовсюду; и узнают, что Я Господь.
И не будет он впредь для дома Израилева колючим терном и причиняющим боль волчцом, более всех соседей зложелательствующим ему, и узнают, что Я Господь Бог.
Так говорит Господь Бог: когда Я соберу дом Израилев из народов, между которыми они рассеяны, и явлю в них святость Мою перед глазами племен, и они будут жить на земле своей, которую Я дал рабу Моему Иакову:
тогда они будут жить на ней безопасно, и построят домы, и насадят виноградники, и будут жить в безопасности, потому что Я произведу суд над всеми зложелателями их вокруг них, и узнают, что Я Господь Бог их.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible