Скрыть
36:3
36:4
36:5
36:7
36:10
36:12
36:14
36:16
36:18
36:24
36:30
36:33
36:34
36:37
Церковнославянский (рус)
И ты́, сы́не человѣ́чь, прорцы́ на го́ры Изра́илевы и рцы́:
го́ры Изра́илевы, слы́шите сло́во Госпо́дне, сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: поне́же рече́ вра́гъ на вы́: бла́гоже, пусты́ня вѣ́чная во одержа́нiе на́мъ бы́сть:
того́ ра́ди прорцы́ и рцы́: та́ко глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: зане́ бы́ти ва́мъ погубле́нымъ и безче́стнымъ и воз­ненави́дѣнымъ от­ язы́къ окре́стныхъ ва́мъ, е́же бы́ти ва́мъ во одержа́нiе про́чымъ язы́комъ, и взыдо́сте и бы́сте въ поноше́нiе усте́нъ и во укори́зну страна́мъ:
сего́ ра́ди, го́ры Изра́илевы, слы́шите сло́во Госпо́дне, сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь гора́мъ и холмо́мъ, и пото́комъ и де́бремъ, и поля́намъ и опустоше́нымъ, и разоре́нымъ и градо́мъ оста́вленымъ, и́же бы́ша въ плѣне́нiе и въ попра́нiе оста́в­шымъ язы́комъ окре́стнымъ.
Того́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: а́ще не во огни́ рве́нiя мо­его́ глаго́лахъ на про́чыя язы́ки и на Идуме́ю всю́, я́ко да́ша зе́млю мою́ себѣ́ во одержа́нiе со весе́лiемъ [от­ всего́ се́рдца], обезче́стив­ше ду́шы, е́же потреби́ти пово­ева́нiемъ:
того́ ра́ди прорцы́ на зе́млю Изра́илеву и рцы́ гора́мъ и холмо́мъ, и поля́намъ и де́бремъ: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: се́, а́зъ во рве́нiи мо­е́мъ и въ я́рости мо­е́й глаго́лахъ, за укори́зну, ю́же прiя́сте от­ язы́къ.
Того́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: се́, а́зъ воз­дви́гну ру́ку мою́ на язы́ки, и́же о́крестъ ва́съ, ті́и безче́стiе свое́ прiи́мутъ.
Ва́­ше же гро́здiе и пло́дъ ва́шъ, го́ры Изра́илевы, поядя́тъ лю́дiе мо­и́, я́ко надѣ́ют­ся прiити́.
Я́ко се́, а́зъ къ ва́мъ, и при­­зрю́ на вы́, и воз­дѣ́лаете и насѣ́ете:
и умно́жу въ ва́съ человѣ́ки, ве́сь до́мъ Изра́илевъ до конца́, и населя́т­ся гра́ди, и пусты́ни оградя́т­ся:
и умно́жу ва́съ людьми́ и ското́мъ, и умно́жат­ся и воз­расту́тъ, и вселю́ ва́съ я́коже пре́жде, и бла́го сотворю́ ва́мъ я́коже бы́в­шымъ пре́жде ва́съ, и уразумѣ́ете, я́ко а́зъ е́смь Госпо́дь:
и нарожду́ въ ва́съ человѣ́ки лю́ди моя́ Изра́иля, и наслѣ́дятъ ва́съ, и бу́дете и́мъ во одержа́нiе, и не при­­ложите́ ктому́ безча́дни бы́ти от­ ни́хъ.
Сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: поне́же глаго́лаша тебѣ́: земля́ пояда́ющая человѣ́ки ты́ еси́, и безча́дная от­ язы́ка, тво­его́ была́ еси́:
того́ ра́ди человѣ́ковъ ктому́ не поя́си и язы́ка тво­его́ не обезча́диши ктому́, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.
И не услы́шит­ся въ ва́съ ктому́ безче́стiе язы́ковъ, и укори́зны люді́й не прiи́мете ктому́, и язы́къ тво́й не бу́детъ безъ ча́дъ ктому́, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь.
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
сы́не человѣ́чь, до́мъ Изра́илевъ всели́ся на земли́ сво­е́й, и оскверни́ша ю́ путе́мъ сво­и́мъ и кумíрми сво­и́ми и нечистота́ми сво­и́ми, и по нечистотѣ́ мѣ́сячная иму́щiя бы́сть пу́ть и́хъ предъ лице́мъ мо­и́мъ:
и излiя́хъ я́рость мою́ на ня́, кро́ви ра́ди, ю́же пролiя́ша на зе́млю, и кумíрми сво­и́ми оскверни́ша ю́,
и разсы́пахъ я́ во язы́ки и развѣ́яхъ я́ во страны́: по пути́ и́хъ по начина́нiю и́хъ суди́хъ и́мъ.
И внидо́ша во язы́ки, въ ня́же внидо́ша та́мо, и оскверни́ша и́мя мое́ свято́е, внегда́ глаго́латися и́мъ: лю́дiе Госпо́дни сі́и и от­ земли́ сво­ея́ изыдо́ша.
И пощади́хъ я́ и́мене ра́ди мо­его́ свята́го е́же оскверни́ша до́мъ Изра́илевъ во язы́цѣхъ, а́може внидо́ша.
Того́ ра́ди рцы́ до́му Изра́илеву: сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: не ва́мъ а́зъ творю́, до́ме Изра́илевъ, но и́мене мо­его́ ра́ди свята́го, е́же оскверни́сте во язы́цѣхъ, та́мо а́може внидо́сте.
И освящу́ и́мя мое́ вели́кое, оскверне́н­ное во язы́цѣхъ, е́же оскверни́сте средѣ́ и́хъ, и уразумѣ́ютъ язы́цы, я́ко а́зъ е́смь Госпо́дь, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, внегда́ освящу́ся въ ва́съ предъ очи́ма и́хъ.
И воз­му́ вы́ от­ язы́къ и соберу́ вы́ от­ всѣ́хъ земе́ль, и введу́ вы́ въ зе́млю ва́шу,
и воскроплю́ на вы́ во́ду чи́сту, и очи́ститеся от­ всѣ́хъ нечисто́тъ ва́шихъ и от­ всѣ́хъ кумíровъ ва́шихъ, и очи́щу ва́съ.
И да́мъ ва́мъ се́рдце но́во и ду́хъ но́въ да́мъ ва́мъ, и от­иму́ се́рдце ка́мен­ное от­ пло́ти ва́­шея и да́мъ ва́мъ се́рдце пло́тяно, и Ду́хъ мо́й да́мъ въ ва́съ:
и сотворю́, да въ за́повѣдехъ мо­и́хъ хо́дите, и суды́ моя́ сохраните́ и сотворите́ я́.
И вселите́ся на земли́, ю́же да́хъ отце́мъ ва́шымъ, и бу́дете ми́ въ лю́ди, а́зъ же бу́ду ва́мъ въ Бо́га.
И спасу́ вы́ от­ всѣ́хъ нечисто́тъ ва́шихъ [и очи́щу вы́ от­ грѣ́хъ ва́шихъ всѣ́хъ], и при­­зову́ пшени́цу и умно́жу ю́, и не да́мъ на вы́ гла́да:
и распложу́ пло́дъ древе́сный и плоды́ се́лныя, я́ко да не прiи́мете ктому́ гла́дныя укори́зны во язы́цѣхъ.
И помяне́те пути́ своя́ злы́я и начина́нiя ва́ша не блага́я, и воз­негоду́ете предъ лице́мъ и́хъ о беззако́нiихъ ва́шихъ и о ме́рзостехъ ва́шихъ.
Не ва́съ ра́ди а́зъ творю́, до́ме Изра́илевъ, глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь, вѣ́стно да бу́детъ ва́мъ, [до́ме Изра́илевъ:] постыди́теся и усрами́теся от­ путі́й ва́шихъ, до́ме Изра́илевъ.
Сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: во о́ньже де́нь очи́щу вы́ от­ всѣ́хъ беззако́нiй ва́шихъ и населю́ гра́ды, и соградя́т­ся пусты́ни,
и земля́ поги́бшая воз­дѣ́лает­ся вмѣ́сто того́, я́ко погубле́на бы́сть предъ очи́ма вся́каго мимоходя́щаго:
и реку́тъ: земля́ о́ная поги́бшая бы́сть я́ко вертогра́дъ сла́дости, и гра́ди опустѣ́в­шiи и разоре́н­нiи и раско́пан­нiи, забра́лы утвержде́н­ни ста́ша:
и уразумѣ́ютъ язы́цы, ели́цы оста́нут­ся о́крестъ ва́съ, я́ко а́зъ Госпо́дь воз­гради́хъ разоре́н­ныя и насади́хъ погубле́н­ныя: а́зъ Госпо́дь глаго́лахъ и сотворю́.
Сiя́ глаго́летъ Адонаи́ Госпо́дь: се́, еще́ обря́щуся до́му Изра́илеву, е́же сотвори́ти и́мъ: умно́жу и́хъ я́ко о́вцы, человѣ́ки я́ко о́вцы святы́я,
я́ко о́вцы Иерусали́мли во пра́здникахъ его́, та́ко бу́дутъ гра́ди опустѣ́в­шiи по́лни ста́дъ человѣ́ческихъ: и уразумѣ́ютъ, я́ко а́зъ Госпо́дь.
Синодальный
1 Пророчество на горы Израилевы, осмеянные врагом, который сам понесет срам свой. 8 «Вы будете приносить плоды ваши», «будете возделываемы и засеваемы», будете преуспевать и не будете больше носить поругания. 16 Ради Своего святого имени Господь соберет Израиля в их землю, очистит и благоустроит его. Он почувствует отвращение к своим беззакониям. Города будут снова заселены и опустошённая земля возделываема.
И ты, сын человеческий, изреки пророчество на горы Израилевы и скажи: горы Израилевы! слушайте слово Господне.
Так говорит Господь Бог: так как враг говорит о вас: «а! а! и вечные высоты достались нам в удел»,
то изреки пророчество и скажи: так говорит Господь Бог: за то, именно за то, что опустошают вас и поглощают вас со всех сторон, чтобы вы сделались достоянием прочих народов и подверглись злоречию и пересудам людей, –
за это, горы Израилевы, выслушайте слово Господа Бога: так говорит Господь Бог горам и холмам, лощинам и долинам, и опустелым развалинам, и оставленным городам, которые сделались добычею и посмеянием прочим окрестным народам;
за это так говорит Господь Бог: в огне ревности Моей Я изрек слово на прочие народы и на всю Идумею, которые назначили землю Мою во владение себе, с сердечною радостью и с презрением в душе обрекая ее в добычу себе.
Посему изреки пророчество о земле Израилевой и скажи горам и холмам, лощинам и долинам: так говорит Господь Бог: вот, Я изрек сие в ревности Моей и в ярости Моей, потому что вы несете на себе посмеяние от народов.
Посему так говорит Господь Бог: Я поднял руку Мою с клятвою, что народы, которые вокруг вас, сами понесут срам свой.
А вы, горы Израилевы, распустите ветви ваши и будете приносить плоды ваши народу Моему Израилю; ибо они скоро придут.
Ибо вот, Я к вам обращусь, и вы будете возделываемы и засеваемы.
И поселю на вас множество людей, весь дом Израилев, весь, и заселены будут города и застроены развалины.
И умножу на вас людей и скот, и они будут плодиться и размножаться, и заселю вас, как было в прежние времена ваши, и буду благотворить вам больше, нежели в прежние времена ваши, и узнаете, что Я Господь.
И приведу на вас людей, народ Мой, Израиля, и они будут владеть тобою, земля! и ты будешь наследием их и не будешь более делать их бездетными.
Так говорит Господь Бог: за то, что говорят о вас: «ты – земля, поедающая людей и делающая народ твой бездетным»:
за то уже не будешь поедать людей и народа твоего не будешь вперед делать бездетным, говорит Господь Бог.
И не будешь более слышать посмеяния от народов, и поругания от племен не понесешь уже на себе, и народа твоего вперед не будешь делать бездетным, говорит Господь Бог.
И было ко мне слово Господне:
сын человеческий! когда дом Израилев жил на земле своей, он осквернял ее поведением своим и делами своими; путь их пред лицем Моим был как нечистота женщины во время очищения ее.
И Я излил на них гнев Мой за кровь, которую они проливали на этой земле, и за то, что они оскверняли ее идолами своими.
И Я рассеял их по народам, и они развеяны по землям; Я судил их по путям их и по делам их.
И пришли они к народам, куда пошли, и обесславили святое имя Мое, потому что о них говорят: «они – народ Господа, и вышли из земли Его».
И пожалел Я святое имя Мое, которое обесславил дом Израилев у народов, куда пришел.
Посему скажи дому Израилеву: так говорит Господь Бог: не для вас Я сделаю это, дом Израилев, а ради святаго имени Моего, которое вы обесславили у народов, куда пришли.
И освящу великое имя Мое, бесславимое у народов, среди которых вы обесславили его, и узнают народы, что Я Господь, говорит Господь Бог, когда явлю на вас святость Мою перед глазами их.
И возьму вас из народов, и соберу вас из всех стран, и приведу вас в землю вашу.
И окроплю вас чистою водою, и вы очиститесь от всех скверн ваших, и от всех идолов ваших очищу вас.
И дам вам сердце новое, и дух новый дам вам; и возьму из плоти вашей сердце каменное, и дам вам сердце плотяное.
Вложу внутрь вас дух Мой и сделаю то, что вы будете ходить в заповедях Моих и уставы Мои будете соблюдать и выполнять.
И будете жить на земле, которую Я дал отцам вашим, и будете Моим народом, и Я буду вашим Богом.
И освобожу вас от всех нечистот ваших, и призову хлеб, и умножу его, и не дам вам терпеть голода.
И умножу плоды на деревах и произведения полей, чтобы вперед не терпеть вам поношения от народов из-за голода.
Тогда вспомните о злых путях ваших и недобрых делах ваших и почувствуете отвращение к самим себе за беззакония ваши и за мерзости ваши.
Не ради вас Я сделаю это, говорит Господь Бог, да будет вам известно. Краснейте и стыдитесь путей ваших, дом Израилев.
Так говорит Господь Бог: в тот день, когда очищу вас от всех беззаконий ваших и населю города, и обстроены будут развалины,
и опустошенная земля будет возделываема, быв пустынею в глазах всякого мимоходящего,
тогда скажут: «эта опустелая земля сделалась, как сад Едемский; и эти развалившиеся и опустелые и разоренные города укреплены и населены».
И узнают народы, которые останутся вокруг вас, что Я, Господь, вновь созидаю разрушенное, засаждаю опустелое. Я, Господь, сказал – и сделал.
Так говорит Господь Бог: вот, еще и в том явлю милость Мою дому Израилеву, умножу их людьми как стадо.
Как много бывает жертвенных овец в Иерусалиме во время праздников его, так полны будут людьми опустелые города, и узнают, что Я Господь.
Таджикский
«ВА ту, эй писари одам, дар бораи кӯҳҳои Исроил нубуваат намо ва бигӯй: эй кӯҳҳои Исроил! Каломи Парвардигорро бишнавед.
Парвардигор Худо чунин мегӯяд: азбаски душман дар ҳаққи шумо мегӯяд: ́Ҳай-ҳай! Баландиҳои қадимӣ ҳам мероси мо шудааст́,
Бинобар ин нубувват намо ва бигӯй: Парвардигор Худо чунин мегӯяд: азбаски шуморо валангор кардаанд ва аз ҳар ҷониб мехоҳанд фурӯ баранд, то ки мероси бақияи халқҳо шуда, вирди забон ва мавриди бӯҳтони мардум гардед,
Бинобар ин, эй кӯҳҳои Исроил, каломи Парвардигор Худоро бишнавед: Парвардигор Худо ба кӯҳҳо ва теппаҳо, ба рӯдхонаҳо ва дараҳо, ба вайронаҳои хало ва шаҳрҳои матрук, ки гирифтори тороҷ ва мавриди тамасхури бақияи халқҳои гирду атроф гардидаанд, чунин мегӯяд, –
Бинобар ин Парвардигор Худо чунин мегӯяд: Ман бо оташи рашки Худ дар ҳаққи бақияи халқҳо ва дар ҳаққи тамоми Адӯм сухан рондаам, ки онҳо замини Маро бо шодии ҳар дил ва бо нафрати амиқ мероси худ гардонидаанд, то ки чарогоҳҳои онро ба тороҷ диҳанд.
Бинобар ин дар бораи замини Исроил нубувват намо, ва ба кӯҳҳо ва теппаҳо, ба рӯдхонаҳо ва дараҳо бигӯй: Парвардигор Худо чунин мегӯяд: инак Ман дар рашк ва хашми Худ сухан рондаам, чунки шумо бори нанги халқҳоро бардоштаед.
Бинобар ин Парвардигор Худо чунин мегӯяд: Ман дасти Худро бардоштаам, ки халқҳое ки дар гирду атрофи шумо ҳастанд, худашон бори нанги худро хоҳанд бардошт.
Ва шумо, эй кӯҳҳои Исроил, шохаҳои худро хоҳед рӯёнид ва меваҳои худро барои қавми Ман – Исроил – хоҳед овард, зеро ки онҳо ба қарибӣ хоҳанд омад.
Зеро инак Ман сӯи шумо назар дӯхтаам, ва ба шумо рӯ меоварам, ва шумо шудгор ва кишт карда хоҳед шуд.
Ва Ман бар шумо мардуми бисёрро, – тамоми хонадони Исроилро саросар, – сокин хоҳам кард, ва шаҳрҳо маскун, ва харобаҳо обод хоҳад шуд.
Ва бар шумо одамон ва ҳайвонотро афзун хоҳам намуд, ва онҳо афзун ва боровар хоҳанд шуд; ва шуморо мисли айёми пештараатон маскун хоҳам кард, ва бар шумо бештар аз замони аввалаи шумо таваҷҷӯҳ хоҳам намуд, ва хоҳед донист, ки Ман Парвардигор ҳастам.
Ва одамонро, яъне қавми Худ – Исроилро, сӯи шумо равона хоҳам кард, ва онҳо туро тасарруф хоҳанд намуд, ва ту мероси онҳо хоҳӣ шуд, ва дигар ин фарзандони худро талаф нахоҳӣ кард.
Парвардигор Худо чунин мегӯяд: азбаски ба шумо мегӯянд: ́Ту мардумхӯр ҳастӣ ва халқҳои худро талаф мекардӣ́,
Бинобар ин минбаъд мардумхӯр нахоҳӣ буд, ва халқҳоятро дигар талаф нахоҳӣ кард, мегӯяд Парвардигор Худо.
Ва Ман дигар таҳқири халқҳоро ба ту нахоҳам шунавонид, ва бори нанги халқҳоро ту дигар нахоҳӣ бардошт, ва халқҳоятро дигар талаф нахоҳӣ кард, мегӯяд Парвардигор Худо».
Ва каломи Парвардигор бар ман нозил шуда, гуфт:
«Эй писари одам! Ҳангоме ки хонадони Исроил бар замини худ сокин буданд, онро бо рафтор ва кирдори худ палид сохтанд; рафтори онҳо дар назари Ман мисли палидии ҳайз буд.
Ва Ман аз боиси хуне ки онҳо бар замин рехтанд, ва онро бо бутҳои худ палид сохтанд, хашми Худро бар онҳо фурӯ рехтам.
Ва онҳоро дар миёни халқҳо пароканда кардам, ва онҳо дар кишварҳо парешон шуданд; бар тибқи рафтор ва кирдорашон Ман бар онҳо доварӣ намудам.
Ва ҳангоме ки онҳо назди халқҳое расиданд, ки ба он ҷо рафта буданд, номи поки Маро беҳурмат карданд, чунки дар ҳаққи онҳо мегуфтанд: ́Инҳо қавми Парвардигор ҳастанд ва аз замини Ӯ берун омадаанд́.
Ва Ман ба номи поки Худ афсӯс хӯрдам, ки онро хонадони Исроил дар миёни халқҳое ки наздашон омада буданд, беҳурмат карданд.
Бинобар ин ба хонадони Исроил бигӯй: Парвардигор Худо чунин мегӯяд: на ба хотири шумо, эй хонадони Исроил, инро ба амал меоварам, балки ба хотири номи поки Худ, ки онро дар миёни халқҳое ки наздашон омада будед, беҳурмат кардед.
Ва Ман номи бузурги дар миёни халқҳо беҳурматшудаи Худро, ки шумо онро андаруни онҳо беҳурмат кардед, тақдис хоҳам намуд, ва ҳангоме ки дар пеши назари халқҳо ба воситаи шумо тақдис ёбам, онҳо хоҳанд донист, ки Ман Парвардигор ҳастам.
Ва шуморо аз миёни халқҳо хоҳам гирифт, ва шуморо аз ҳамаи кишварҳо ҷамъ хоҳам кард, ва шуморо ба замини шумо хоҳам овард.
Ва оби пок бар шумо хоҳам пошид, ва шумо пок хоҳед шуд; аз ҳамаи палидиҳотон ва аз ҳамаи бутҳотон шуморо пок хоҳам кард.
Ва дили тоза ба шумо хоҳам дод, ва рӯҳи тоза андаруни шумо хоҳам ниҳод; ва дили сангинро аз ҷисми шумо дур хоҳам кард, ва дили гӯштин ба шумо хоҳам бахшид.
Ва рӯҳи Худро андаруни шумо хоҳам ниҳод, ва шуморо водор хоҳам намуд, ки бар тибқи фароизи Ман рафтор кунед, ва дастурҳои Маро риоя намоед ва ба ҷо оваред.
Ва дар замине ки ба падарони шумо додаам, сукунат хоҳед дошт, ва қавми Ман хоҳед буд, ва Ман Худои шумо хоҳам буд.
Ва шуморо аз ҳамаи палидиҳои шумо наҷот хоҳам дод; ва ғалладонаро хонда, онро фаровон хоҳам гардонид, ва шуморо ба қаҳтӣ гирифтор нахоҳам кард.
Ва меваи дарахтон ва ҳосили саҳроро афзун хоҳам кард, то ки дигар дар миёни халқҳо бори нанги қаҳтиро набардоред.
Ва ҳангоме ки рафтори бади худ ва кирдори зишти худро ба ёд оваред, барои гуноҳҳо ва каҷкориҳои худ аз худатон нафрат пайдо хоҳед кард.
Бидонед, ки Ман инро на ба хотири шумо ба амал меоварам, мегӯяд Парвардигор Худо; аз рафтори худ шарм кунед ва хиҷил шавед, эй хонадони Исроил!
Парвардигор Худо чунин мегӯяд: дар рӯзе ки шуморо аз ҳамаи гуноҳҳотон пок намоям, Ман шаҳрҳоро маскун хоҳам гардонид, ва харобаҳо обод хоҳад шуд;
Ва замини харобае ки дар назари ҳар раҳгузар вайронаю валангор буд, кор карда хоҳад шуд;
Ва хоҳанд гуфт: ́Ин замине ки хароба буд, мисли боғи Адан шудааст, ва ин шаҳрҳое ки хароба ва вайронаю валангор буд, ҳисордор ва маскун гардидааст́.
Ва халқҳое ки дар гирду пеши шумо боқӣ мондаанд, хоҳанд донист, ки Ман, ки Парвардигор ҳастам, вайронаҳоро бино кардаам, ва харобазорро дарахт шинонидаам; Ман, ки Парвардигор ҳастам, гуфтам ва ба амал овардам.
Парвардигор Худо чунин мегӯяд: боз инро хонадони Исроил аз Ман дархост хоҳанд кард, ки барояшон ба амал оварам: онҳоро мисли рамаи одамон афзун хоҳам кард, –
Мисли рамаи қурбонӣ, мисли рамаи Ерусалим дар рӯзҳои иди он; ҳамчунин шаҳрҳои хароба аз рамаи одамон пур хоҳад шуд, ва хоҳанд донист, ки Ман Парвардигор ҳастам».

Tu autem, fili hominis, pro pheta super montes Israel et dices: Montes Israel, audite verbum Domini.
Haec dicit Dominus Deus: Eo quod dixerit inimicus de vobis: "Euge, altitudines sempiternae in hereditatem datae sunt nobis";
propterea vaticinare et dic: Haec dicit Dominus Deus: Pro eo quod desolati estis, et inhiaverunt vobis per circuitum, ut fieretis in hereditatem reliquis gentibus, et ascendistis super labium linguae et opprobrium populi;
propterea, montes Israel, audite verbum Domini Dei: Haec dicit Dominus Deus montibus et collibus, torrentibus vallibusque et desertis dissipatis et urbibus derelictis, quae depopulatae sunt et subsannatae a reliquis gentibus per circuitum;
propterea haec dicit Dominus Deus: In igne zeli mei locutus sum de reliquis gentibus et de Idumaea universa, quae dederunt terram meam sibi in hereditatem cum gaudio et toto corde et ex animo maligno, ut pascua eius depraedarentur.
Idcirco vaticinare super humum Israel et dices montibus et collibus, torrentibus et vallibus: Haec dicit Dominus Deus: Ecce ego in zelo meo et in furore meo locutus sum, eo quod confusionem gentium sustinueritis;
idcirco haec dicit Dominus Deus: Ego levavi manum meam: gentes, quae in circuitu vestro sunt, ipsae confusionem suam portabunt;
vos autem, montes Israel, ramos vestros germinabitis et fructum vestrum afferetis populo meo Israel, prope est enim ut veniat.
Quia ecce ego ad vos et convertar ad vos, et arabimini et accipietis sementem;
et multiplicabo in vobis homines, omnem domum Israel, et habitabuntur civitates, et ruinosa instaurabuntur.
Et replebo vos hominibus et iumentis, et multiplicabuntur et crescent; et habitari vos faciam, sicut a principio bonisque donabo maioribus quam habuistis ab initio, et scietis quia ego Dominus.
Et adducam super vos homines, populum meum Israel, et hereditate possidebunt te, et eris eis in hereditatem et non addes ultra ut eos facias absque liberis.
Haec dicit Dominus Deus: Pro eo quod dicunt de vobis: "Devoratrix hominum es et faciens gentem tuam absque liberis";
propterea homines non comedes amplius et gentem tuam non facies ultra absque liberis, ait Dominus Deus.
Nec auditam faciam in te amplius ignominiam gentium, et opprobrium populorum nequaquam portabis ultra et gentem tuam non facies amplius absque liberis», ait Dominus Deus.
Et factum est verbum Domini ad me dicens:
«Fili hominis, domus Israel habitaverunt in humo sua et polluerunt eam in viis suis et in operibus suis; iuxta immunditiam menstruatae facta est via eorum coram me.
Et effudi indignationem meam super eos pro sanguine, quem fuderunt super terram, et in idolis suis polluerunt eam.
Et dispersi eos in gentes, et ventilati sunt in terras; iuxta vias eorum et iuxta opera eorum iudicavi eos.
Et ingressi sunt ad gentes, ad quas introierunt, et polluerunt nomen sanctum meum, cum diceretur de eis: "Populus Domini iste est, et de terra eius egressi sunt".
Et peperci nomini meo sancto, quod polluerat domus Israel in gentibus, ad quas ingressi sunt.
Idcirco dices domui Israel: Haec dicit Domihus Deus: Non propter vos ego faciam, domus Israel, sed propter nomen sanctum meum, quod polluistis in gentibus, ad quas intrastis;
et sanctificabo nomen meum magnum, quod pollutum est inter gentes, quod polluistis in medio earum, ut sciant gentes quia ego Dominus, ait Dominus Deus, cum sanctificatus fuero in vobis coram eis.
Tollam quippe vos de gentibus et congregabo vos de universis terris et adducam vos in terram vestram;
et effundam super vos aquam mundam, et mundabimini ab omnibus inquinamentis vestris, et ab universis idolis vestris mundabo vos.
Et dabo vobis cor novum et spiritum novum ponam in medio vestri et auferam cor lapideum de carne vestra et dabo vobis cor carneum;
et spiritum meum ponam in medio vestri et faciam, ut in praeceptis meis ambuletis et iudicia mea custodiatis et operemini.
Et habitabitis in terra, quam dedi patribus vestris, et eritis mihi in populum, et ego ero vobis in Deum.
Et salvabo vos ex universis inquinamentis vestris et vocabo frumentum et multiplicabo illud et non imponam vobis famem.
Et multiplicabo fructum ligni et genimina agri, ut non portetis ultra opprobrium famis in gentibus.
Et recordabimini viarum vestrarum pessimarum operumque non bonorum, et displicebunt vobis iniquitates vestrae et scelera vestra.
Non propter vos ego faciam, ait Dominus Deus, notum sit vobis; confundimini et erubescite super viis vestris, domus Israel.
Haec dicit Dominus Deus: In die, qua mundavero vos ex omnibus iniquitatibus vestris et inhabitari fecero urbes et instauravero ruinosa,
et terra deserta fuerit exculta, quae quondam erat desolata in oculis omnis viatoris,
dicent: "Terra illa inculta facta est ut hortus Eden, et civitates desertae et destitutae atque destructae munitae inhabitantur".
Et scient gentes, quaecumque derelictae fuerint in circuitu vestro, quia ego Dominus aedificavi dissipata plantavique inculta; ego Dominus locutus sum et facio.
Haec dicit Dominus Deus: Adhuc in hoc exorabor a domo Israel, ut faciam eis: multiplicabo eos sicut gregem hominum,
ut gregem sanctum, ut gregem Ierusalem in sollemnitatibus eius; sic erunt civitates desertae plenae gregibus hominum, et scient quia ego Dominus».
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible