Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: врата́, я́же во дворѣ́ вну́треннемъ зря́щая на восто́къ, да бу́дутъ затворе́на на ше́сть дні́й дѣ́лныхъ: въ де́нь же суббо́тный да отверза́ются, и въ де́нь новоме́сячiя да отве́рзутся.

И вни́детъ старѣ́йшина по пути́ Ела́ма {притво́ра} вра́тъ внѣ́шнихъ и да ста́нетъ у преддве́рiя вра́тъ, и да сотворя́тъ жерцы́ всесожже́нiя его́ и я́же спасе́нiя его́:

и да покло́нится у преддве́рiя вра́тъ и изы́детъ, врата́ же да не заключа́тся до ве́чера, и да покланя́ются лю́дiе земли́ у преддве́рiя вра́тъ тѣ́хъ въ суббо́ты и въ новоме́сячiя предъ Го́сподемъ.

И всесожже́нiя да принесе́тъ старѣ́йшина въ де́нь суббо́тный Го́сподеви, ше́сть а́гнцевъ непоро́чныхъ и овна́ непоро́чна,

и манау́ {да́ръ}, опрѣсно́къ овну́, и а́гнцемъ же́ртву, да́ръ руки́ своея́, и еле́а и́нъ опрѣсно́ку.

И въ де́нь новоме́сячiя теле́цъ от ста́да непоро́ченъ и ше́сть а́гнцевъ и ове́нъ непоро́ченъ да бу́детъ,

и опрѣсно́къ телцу́ и опрѣсно́къ овну́ да бу́детъ Манаа́, и а́гнцемъ, я́коже пости́гнетъ рука́ его́, и ма́сла и́нъ опрѣсно́ку.

И егда́ вхо́дитъ старѣ́йшина, по пути́ Ела́ма вра́тъ да вни́детъ и по пути́ вра́тъ да изы́детъ.

И егда́ вхо́дятъ лю́дiе земли́ предъ Го́спода въ пра́здники, входя́щiи по пути́ вра́тъ зря́щихъ на сѣ́веръ поклони́тися, да исхо́дятъ по пути́ вра́тъ я́же на ю́гъ: и и́же вхо́дятъ по пути́ вра́тъ я́же на ю́гъ, да исхо́дятъ по пути́ вра́тъ я́же на сѣ́веръ, да не возвраща́ются во врата́, и́миже внидо́ша, но пря́мо и́мъ да изы́дутъ.

И старѣ́йшина посредѣ́ и́хъ, егда́ ті́и вхо́дятъ, да вни́детъ съ ни́ми, и егда́ исхо́дятъ, да изы́детъ.

И въ пра́здники и въ торжества́ да бу́детъ Манаа́ опрѣсно́къ телцу́ и опрѣсно́къ овну́, и а́гнцемъ, я́коже пости́гнетъ рука́ его́, и еле́а и́нъ опрѣсно́ку.

А́ще же сотвори́тъ старѣ́йшина исповѣ́данiе, всесожже́нiе спасе́нiя Го́сподеви, и отвори́тъ себѣ́ врата́ зря́щая на восто́къ и сотвори́тъ всесожже́нiе свое́ и я́же спасе́нiя своего́, я́коже е́сть обы́чай твори́ти въ де́нь суббо́тный: и да изы́детъ и затвори́тъ две́ри по исхожде́нiи свое́мъ:

а́гнца же единолѣ́тнаго непоро́чна да сотвори́тъ во всесожже́нiе на вся́къ де́нь Го́сподеви, зау́тра да сотвори́тъ его́.

И манаа́ {приноше́нiе} да сотвори́тъ надъ ни́мъ зау́тра зау́тра, шесту́ю ча́сть мѣ́ры, и еле́а тре́тiю ча́сть и́на, е́же смѣси́ти семида́лъ манаа́ Го́сподеви, за́повѣдь вѣ́чная при́сно.

Да сотворите́ а́гнца, и Манаа́, и ма́сло древя́но да сотворите́ зау́тра всесожже́нiе при́сно.

Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: а́ще да́стъ старѣ́йшина дая́нiе еди́ному от сыно́въ свои́хъ от наслѣ́дiя своего́, сiе́ сыно́мъ его́ да бу́детъ: одержа́нiе и́хъ сiе́ въ наслѣ́дiе.

А́ще же да́стъ дая́нiе еди́ному от ра́бъ свои́хъ, да бу́детъ ему́ до лѣ́та отпуще́нiя, и да возда́стъ старѣ́йшинѣ: оба́че наслѣ́дiе сыно́въ его́ и́мъ да бу́детъ.

И да не взе́млетъ старѣ́йшина от наслѣ́дiя люді́й е́же наси́лити и́мъ, от одержа́нiя своего́ да́стъ наслѣ́дiе сыно́мъ свои́мъ: я́ко да не расточа́тся лю́дiе мои́ кі́йждо от одержа́нiя своего́.

И введе́ мя во вхо́дъ вра́тъ, я́же къ ю́гу, въ прегра́ду святы́хъ жерце́въ, зря́щую на сѣ́веръ: и се́, та́мо мѣ́сто отлуче́но.

И рече́ ко мнѣ́: сiе́ мѣ́сто е́сть, идѣ́же варя́тъ жерцы́, я́же за невѣ́дѣнiе и я́же за грѣхи́, и та́мо да пеку́тъ Манау́ весьма́, е́же не износи́ти во дво́ръ внѣ́шнiй освяща́ти лю́ди.

И изведе́ мя во дво́ръ внѣ́шнiй и обведе́ мя на четы́ри ча́сти двора́: и се́, дво́ръ по у́гламъ двора́.

По у́глу дво́ръ, на четы́рехъ у́глѣхъ двора́, дво́ръ ма́лый въ долготу́ лакте́й четы́редесять, а въ широту́ лакте́й три́десять, мѣ́ра еди́на четы́ремъ.

И прегра́ды о́крестъ въ ни́хъ, о́крестъ четы́ремъ: и пова́рни устро́еныя подъ прегра́дами о́крестъ.

И рече́ ко мнѣ́: сі́и до́мове поваро́въ, идѣ́же варя́тъ служа́щiи хра́му заколе́нiя людска́я.

Украинский (Огієнко)

Так говорить Господь Бог: Брама внутрішнього подвір́я, що звернена на схід, буде замкнена шість день праці, а суботнього дня буде відчинена, і в день новомісяччя буде відчинена.

І ввійде князь ходом сіней брами ззовні, і стане при одвірку брами, а священики приготують його цілопалення та його мирну жертву, і він поклониться на порозі брами.
А брама не буде замкнена аж до вечора.

І буде вклонятися народ Краю при вході цієї брами в суботи та в новомісяччя перед Господнім лицем.

А те цілопалення, що князь принесе Господеві суботнього дня, це шість безвадних овець та безвадний баран.

А жертва мучна ефа на барана, а на овець жертва хлібна, скільки дасть рука його, а оливи гін на ефу.

А в день новомісяччя молодий бик з великої худоби, безвадний, і шестеро овець та баран будуть безвадні.

І ефу на бика, і ефу на барана приготує він хлібну жертву, а на овець як сягне рука його, а оливи гін на ефу.

А коли приходитиме князь, то він увійде ходом сіней брами, і тим же ходом своїм вийде.

А коли народ Краю буде приходити перед Господнє лице в свята, то хто входить ходом північної брама, щоб поклонитися, вийде ходом брами південної, а хто входить ходом брами південної, вийде ходом брами північної, не вернеться ходом тієї брами, яким увійшов, але вийде протилеглою йому.

А князь буде серед них: при вході їх ввійде, і при виході їх вийде.

А в свята та в урочисті дні буде хлібна жертва, ефа на бика й ефа на барана, а на вівці скільки дасть рука його, а оливи гін на ефу.

А коли князь приготує добровільного дара, цілопалення або мирні жертви, дар для Господа, то відчинять йому браму, що звернена на схід, і приготує своє цілопалення та свої мирні жертви, як готує за суботи, і вийде, і замкнуть браму по його виході.

А вівцю однорічну, безвадну, приготовиш на цілопалення кожен день для Господа, щоранку приготовиш його.

А жертву хлібну приготовиш до нього щоранку, шосту частину ефи, а оливи третину гіна, щоб покропити пшеничну муку, це хлібна жертва для Господа, постанови вічні назавжди.

І приготують вівцю й жертву хлібну та оливу щоранку на стале цілопалення.

Так говорить Господь Бог: Коли князь дасть кому зо своїх синів дара зо спадку свого, це буде належати його синам, як їхнє володіння в спадщині.

А коли він дасть дара з свого спадку одному з своїх рабів, то це буде належати йому аж до року волі його, та й вернеться князеві, бо це його спадок, тільки синам його він належатиме.

А князь не візьме зо спадку народу, витискаючи їх з їхнього володіння, із свого володіння дасть своїм синам спадок, щоб ніхто з народу Мого не розпорошився зо свого володіння.

І впровадив мене входом, що при боці брами, до священних кімнат для священиків, що звернені на північ;
і ось там є місце на їхньому задньому боці на захід.

І сказав він мені: Оце місце, де священики будуть варити жертву за провину та жертву за гріх, де будуть пекти жертву хлібну, щоб не виносити до зовнішнього подвір́я, і не посвятити народа.

І він вивів мене до зовнішнього подвір́я, і провів мене по чотирьох рогах подвір́я, і ось ще подвір́я на кожному розі подвір́я.

На чотирьох рогах подвір́я були малі подвір́я, сорок ліктів завдовж і тридцять завшир, міра одна для них чотирьох, простокутні.

І був ряд каміння навколо них, навколо них чотирьох, і пороблені кухні під горожею навколо.

І сказав він мені: Оце дім кухарів, що там варять слуги храму жертву народові.

Синодальный

1 Жертвы в субботу и в день новомесячия. 11 Вечные приношения Господу. 16 Правила о наследии князя. 19 Места, где нужно варить или печь известные жертвы.

Так говорит Господь Бог: ворота внутреннего двора, обращенные лицом к востоку, должны быть заперты в продолжение шести рабочих дней, а в субботний день они должны быть отворены и в день новомесячия должны быть отворены.

Князь пойдет через внешний притвор ворот и станет у вереи этих ворот; и священники совершат его всесожжение и его благодарственную жертву; и он у порога ворот поклонится Господу, и выйдет, а ворота остаются незапертыми до вечера.

И народ земли будет поклоняться пред Господом, при входе в ворота, в субботы и новомесячия.

Всесожжение, которое князь принесет Господу в субботний день, должно быть из шести агнцев без порока и из овна без порока;

хлебного приношения ефа на овна, а на агнцев хлебного приношения, сколько рука его подаст, а елея гин на ефу.

В день новомесячия будут приносимы им из стада волов телец без порока, также шесть агнцев и овен без порока.

Хлебного приношения он принесет ефу на тельца и ефу на овна, а на агнцев, сколько рука его подаст, и елея гин на ефу.

И когда приходить будет князь, то должен входить через притвор ворот и тем же путем выходить.

А когда народ земли будет приходить пред лице Господа в праздники, то вошедший северными воротами для поклонения должен выходить воротами южными, а вошедший южными воротами должен выходить воротами северными; он не должен выходить теми же воротами, которыми вошел, а должен выходить противоположными.

И князь должен находиться среди них; когда они входят, входит и он; и когда они выходят, выходит и он.

И в праздники и в торжественные дни хлебного приношения от него должно быть по ефе на тельца и по ефе на овна, а на агнцев, сколько подаст рука его, и елея по гину на ефу.

А если князь, по усердию своему, захочет принести всесожжение или благодарственную жертву Господу, то должны отворить ему ворота, обращенные к востоку, и он совершит свое всесожжение и свою благодарственную жертву так же, как совершил в субботний день, и после сего он выйдет, и по выходе его ворота запрутся.

Каждый день приноси Господу во всесожжение однолетнего агнца без порока; каждое утро приноси его.

А хлебного приношения прилагай к нему каждое утро шестую часть ефы и елея третью часть гина, чтобы растворить муку; таково вечное постановление о хлебном приношении Господу, навсегда.

Пусть приносят во всесожжение агнца и хлебное приношение и елей каждое утро постоянно.

Так говорит Господь Бог: если князь дает кому из сыновей своих подарок, то это должно пойти в наследство и его сыновьям; это владение их должно быть наследственным.

Если же он даст из наследия своего кому-либо из рабов своих подарок, то это будет принадлежать ему только до года освобождения, и тогда возвратится к князю. Только к сыновьям его должно переходить наследие его.

Но князь не может брать из наследственного участка народа, вытесняя их из владения их; из своего только владения он может уделять детям своим, чтобы никто из народа Моего не был изгоняем из своего владения.

И привел он меня тем ходом, который сбоку ворот, к священным комнатам для священников, обращенным к северу, и вот там одно место на краю к западу.

И сказал мне: «это – место, где священники должны варить жертву за преступление и жертву за грех, где должны печь хлебное приношение, не вынося его на внешний двор, для освящения народа».

И вывел меня на внешний двор, и провел меня по четырем углам двора, и вот, в каждом углу двора еще двор.

Во всех четырех углах двора были покрытые дворы в сорок локтей длины и тридцать ширины, одной меры во всех четырех углах.

И кругом всех их четырех – стены, а у стен сделаны очаги кругом.

И сказал мне: «вот поварни, в которых служители храма варят жертвы народные».

Испанский Reina-Valera 1995

Языки

»”Así ha dicho Jehová, el Señor: La puerta del atrio interior que mira al oriente estará cerrada los seis días de trabajo, y el sábado se abrirá; y se abrirá también el día de la luna nueva.

El gobernante entrará por el camino del portal de la puerta exterior, y estará en pie junto al umbral de la puerta mientras los sacerdotes ofrecen su holocausto y sus ofrendas de paz, y adorará junto a la entrada de la puerta. Después saldrá, pero no se cerrará la puerta hasta la tarde.

Asimismo adorará el pueblo del país delante de Jehová, a la entrada de la puerta, en los sábados y en las lunas nuevas.

El holocausto que el gobernante ofrecerá el sábado a Jehová será de seis corderos sin defecto y un carnero sin tacha;

y por ofrenda, un efa con cada carnero; y con cada cordero una ofrenda conforme a sus posibilidades, y un hin de aceite con el efa.

Pero el día de la luna nueva ofrecerá un becerro sin tacha, de la vacada, y seis corderos y un carnero; deberán ser sin defecto.

Hará ofrenda de un efa junto con el becerro y de un efa junto con cada carnero; pero con los corderos ofrendará conforme a sus posibilidades. Y ofrecerá un hin aceite por cada efa.

Cuando el gobernante entre, entrará por el camino del portal de la puerta, y por el mismo camino saldrá.

»”Pero cuando el pueblo del país entre delante de Jehová en las fiestas, el que entre por la puerta del norte saldrá por la puerta del sur, y el que entre por la puerta del sur saldrá por la puerta del norte; no volverá por la puerta por donde entró, sino que saldrá por la de enfrente de ella.

Cuando ellos entren, el gobernante entrará en medio de ellos, y cuando ellos salgan, él saldrá.

»”En las fiestas y en las asambleas solemnes, la ofrenda será la ofrenda de un efa con cada becerro, y de un efa con cada carnero; y con los corderos ofrendará conforme a sus posibilidades. Y ofrecerá un hin de aceite con cada efa.

Pero cuando el gobernante ofrezca voluntariamente holocausto u ofrendas de paz a Jehová, le abrirán la puerta que mira al oriente, y hará su holocausto y sus ofrendas de paz, como lo hace el sábado. Después saldrá, y cuando haya salido cerrarán la puerta.

»”Cada día ofrecerás en holocausto a Jehová el sacrificio de un cordero de un año, sin defecto; cada mañana lo sacrificarás.

Con él harás todas las mañanas la ofrenda de la sexta parte de un efa y la tercera parte de un hin de aceite para mezclar con la flor de harina: es la ofrenda continua a Jehová, como estatuto perpetuo.

Ofrecerán, pues, el cordero, la ofrenda y el aceite, todas las mañanas como holocausto continuo.

»”Así ha dicho Jehová, el Señor: Si el gobernante cede parte de su heredad a sus hijos, será de ellos: propiedad de ellos será por herencia.

Pero si de su heredad cede una parte a alguno de sus siervos, sólo será suya hasta el año del jubileo; entonces volverá al gobernante, porque la herencia corresponde a sus hijos.

El gobernante no tomará nada de la herencia del pueblo, para no defraudarlo de su propiedad. De lo que él mismo posee dará la herencia a sus hijos, a fin de que ninguno de mi pueblo sea privado de su propiedad.”»

Me trajo después por la entrada que estaba hacia la puerta, a las cámaras santas de los sacerdotes, las cuales miraban al norte, y vi que había allí un lugar en el fondo del lado de occidente.

Me dijo: «Éste es el lugar donde los sacerdotes cocerán la ofrenda por el pecado y la expiación; allí cocerán la ofrenda, para no sacarla al atrio exterior, santificando así al pueblo.»

Luego me sacó al atrio exterior y me llevó por los cuatro rincones del atrio, y en cada rincón había un patio.

En los cuatro rincones del atrio había patios cercados, de cuarenta codos de longitud y treinta de anchura; una misma medida tenían los cuatro.

Y había una pared alrededor de ellos, alrededor de los cuatro, y abajo había fogones alrededor de las paredes.

Me dijo: «Éstas son las cocinas donde los servidores de la casa cocerán la ofrenda del pueblo.»