Скрыть

Е́здры 1-я, Глава 5

Толкования
Толкования главы
    5:4
    5:6
    5:7
    5:9
    5:10
    5:15
    5:17
    Церковнославянский (рус)
    Проро́че­с­т­вова же Агге́й проро́къ и Заха́рiа сы́нъ а́ддовъ прорица́нiе ко Иуде́омъ, и́же бя́ху во Иуде́и и Иерусали́мѣ, во и́мя Бо́га Изра́илева на ни́хъ.
    Тогда́ воста́ста зорова́вель сы́нъ Салаѳiи́левъ и Иису́съ сы́нъ Иоседе́ковъ и нача́ста зда́ти до́мъ Бо́жiй, и́же во Иерусали́мѣ: и съ ни́ма проро́цы Бо́жiи помога́юще и́ма.
    Въ то́ вре́мя прiи́де къ ни́мъ Ѳаѳана́й кня́зь су́щiй за рѣко́ю и саѳарвузана́й и сослужи́телiе и́хъ, и сiя́ реко́ша и́мъ: кто́ даде́ ва́мъ вла́сть созида́ти до́мъ се́й и стѣ́ны сiя́ воз­ставля́ти?
    Тогда́ сiя́ реко́ша и́мъ: ка́я су́ть имена́ муже́й созида́ющихъ гра́дъ се́й?
    И о́чи Бо́жiи на плѣне́нiе Иу́дино, и не воз­брани́ша и́мъ, до́ндеже посла́нiе къ да́рiю от­несе́но, и тогда́ посла́ся съ писмоно́сцемъ о се́мъ.
    Изъявле́нiе посла́нiя, е́же посла́ Ѳаѳана́й кня́зь объ о́нъ по́лъ рѣки́ и саѳарвузана́й и сослужи́телiе и́хъ Афарсахе́е, и́же бя́ху за рѣко́ю, да́рiю царю́:
    словесы́ посла́ша къ нему́, и сiя́ пи́сана въ не́мъ: да́рiю царю́ ми́ръ вся́къ:
    вѣ́домо да бу́детъ царю́, я́ко ходи́хомъ во Иуде́йскую страну́ къ до́му Бо́га вели́каго, и то́й созида́ет­ся ка́менiемъ избра́н­нымъ, и древа́ ста́вят­ся въ стѣна́хъ, дѣ́ло же то́ со тща́нiемъ стро́ит­ся и благопоспѣша́ет­ся въ рука́хъ и́хъ:
    тогда́ вопроси́хомъ старѣ́йшинъ тѣ́хъ и та́ко реко́хомъ и́мъ: кто́ даде́ ва́мъ вла́сть до́мъ се́й созида́ти и стѣ́ны сiя́ воз­ставля́ти?
    и о и́менѣхъ и́хъ вопроси́хомъ и́хъ, да воз­вѣсти́мъ тебѣ́, я́ко да напи́шемъ тебѣ́ имена́ муже́й, и́же су́ть нача́лницы и́хъ:
    и сицева́ словеса́ от­вѣща́ша на́мъ глаго́люще: мы́ есмы́ раби́ Бо́га небесе́ и земли́, и созида́емъ до́мъ, и́же бы́сть устро́­енъ пре́жде сего́ за лѣ́та мно́га, и ца́рь Изра́илевъ вели́кiй созда́ его́ и соверши́ его́ и́мъ:
    егда́ же прогнѣ́ваша отцы́ на́ши Бо́га небе́снаго, предаде́ и́хъ въ ру́ки Навуходоно́сора царя́ Вавило́нскаго халде́анина, и до́мъ се́й разори́ и лю́ди преведе́ въ Вавило́нъ:
    но въ лѣ́то пе́рвое ки́ра царя́, ки́ръ ца́рь Вавило́нскiй поста́ви повелѣ́нiе, да до́мъ Бо́жiй се́й сози́ждет­ся,
    и сосу́ды до́му Бо́жiя златы́я и сре́бряныя, я́же Навуходоно́соръ взя́ изъ до́му, и́же во Иерусали́мѣ, и от­несе́ я́ въ хра́мъ Вавило́нскiй, изнесе́ ты́я ки́ръ ца́рь от­ хра́ма Вавило́нскаго и даде́ и́хъ Саванаса́ру храни́телю, и́же надъ сокро́вищемъ,
    и рече́ ему́: вся́ сосу́ды сiя́ воз­ми́ и иди́, и поста́ви и́хъ въ дому́, и́же е́сть во Иерусали́мѣ, на мѣ́сто и́хъ:
    тогда́ Саванаса́ръ то́й прiи́де и поста́ви основа́нiе до́му Бо́жiя во Иерусали́мѣ, и от­ того́ вре́мене да́же доны́нѣ созида́ет­ся, и еще́ не соверше́нъ е́сть:
    и ны́нѣ а́ще [ви́дит­ся] царю́ бла́го, да посмотри́тъ въ дому́ сокро́вища царя́ Вавило́нскаго, да увѣ́си, я́ко от­ царя́ ки́ра бы́сть повелѣ́нiе созида́ти до́мъ Бо́жiй се́й, и́же во Иерусали́мѣ, и увѣ́давъ о се́мъ ца́рь да по́слетъ къ на́мъ.
    Синодальный
    1 Пророки Аггей и Захария возбудили дух Зоровавеля и Иисуса, чтобы строить дом Господень; 3 областеначальник Фафнай спрашивает, на основании какого разрешения; 6 Фафнай пишет царю Дарию, что Иудеи указывают на разрешение Кира строить дом.
    Но пророк Аггей и пророк Захария, сын Адды, говорили Иудеям, которые в Иудее и Иерусалиме, пророческие речи во имя Бога Израилева.
    Тогда встали Зоровавель, сын Салафиилов, и Иисус, сын Иоседеков, и начали строить дом Божий в Иерусалиме, и с ними пророки Божии, подкреплявшие их.
    В то время пришел к ним Фафнай, заречный областеначальник, и Шефар-Бознай и товарищи их, и так сказали им: кто дал вам разрешение строить дом сей и доделывать стены сии?
    Тогда мы сказали им имена тех людей, которые строят это здание.
    Но око Бога их было над старейшинами Иудейскими, и те не возбраняли им, доколе дело не отправили к Дарию, и доколе не пришло решение по этому делу.
    Вот содержание письма, которое послал Фафнай, заречный областеначальник, и Шефар-Бознай с товарищами своими – Афарсахеями, которые за рекою, к царю Дарию.
    В донесении, которое они послали к нему, вот что написано: Дарию царю – всякий мир!
    Да будет известно царю, что мы ходили в Иудейскую область, к дому Бога великого; и строится он из больших камней, и дерево вкладывается в стены; и работа сия производится быстро и с успехом идет в руках их.
    Тогда мы спросили у старейшин тех и так сказали им: кто дал вам разрешение строить дом сей и стены сии доделывать?
    И сверх того об именах их мы спросили их, чтобы дать знать тебе и написать имена тех людей, которые главными у них.
    И они ответили нам такими словами: мы рабы Бога неба и земли и строим дом, который был построен за много лет прежде сего, – и великий царь у Израиля строил его и довершил его.
    Когда же отцы наши прогневали Бога небесного, Он предал их в руку Навуходоносора, царя Вавилонского, Халдеянина; и дом сей он разрушил, и народ переселил в Вавилон.
    Но в первый год Кира, царя Вавилонского, царь Кир дал разрешение построить сей дом Божий;
    да и сосуды дома Божия, золотые и серебряные, которые Навуходоносор вынес из храма Иерусалимского и отнес в храм Вавилонский, – вынес Кир царь из храма Вавилонского; и отдали их по имени Шешбацару, которого он назначил областеначальником,
    и сказал ему: возьми сии сосуды, пойди и отнеси их в храм Иерусалимский, и пусть дом Божий строится на своем месте.
    Тогда Шешбацар тот пришел, положил основания дома Божия в Иерусалиме; и с тех пор доселе он строится, и еще не кончен.
    Итак, если царю благоугодно, пусть поищут в доме царских сокровищ, там в Вавилоне, точно ли царем Киром дано разрешение строить сей дом Божий в Иерусалиме, и царскую волю о сем пусть пришлют к нам.
    Еврейский
    וְהִתְנַבִּי חַגַּי נְבִיאָה (נְבִיָּא), וּזְכַרְיָה בַר־עִדּוֹא נְבִיאַיָּא (נְבִיַּיָּא), עַל־יְהוּדָיֵא, דִּי בִיהוּד וּבִירוּשְׁלֶם; בְּשֻׁם אֱלָהּ יִשְׂרָאֵל עֲלֵיהוֹן׃ ס
    בֵּאדַיִן קָמוּ זְרֻבָּבֶל בַּר־שְׁאַלְתִּיאֵל וְיֵשׁוּעַ בַּר־יוֹצָדָק, וְשָׁרִיו לְמִבְנֵא, בֵּית אֱלָהָא דִּי בִירוּשְׁלֶם; וְעִמְּהוֹן נְבִיאַיָּא (נְבִיַּיָּא) דִי־אֱלָהָא מְסָעֲדִין לְהוֹן׃ פ
    בֵּהּ־זִמְנָא אֲתָא עֲלֵיהוֹן תַּתְּנַי פַּחַת עֲבַר־נַהֲרָה וּשְׁתַר בּוֹזְנַי וּכְנָוָתְהוֹן; וְכֵן אָמְרִין לְהֹם, מַן־שָׂם לְכֹם טְעֵם, בַּיְתָא דְנָה לִבְּנֵא, וְאֻשַּׁרְנָא דְנָה לְשַׁכְלָלָה׃ ס
    אֱדַיִן כְּנֵמָא אֲמַרְנָא לְּהֹם; מַן־אִנּוּן שְׁמָהָת גֻּבְרַיָּא, דִּי־דְנָה בִנְיָנָא בָּנַיִן׃
    וְעֵין אֱלָהֲהֹם, הֲוָת עַל־שָׂבֵי יְהוּדָיֵא, וְלָא־בַטִּלוּ הִמּוֹ, עַד־טַעְמָא לְדָרְיָוֶשׁ יְהָךְ; וֶאֱדַיִן יְתִיבוּן נִשְׁתְּוָנָא עַל־דְּנָה׃ פ
    פַּרְשֶׁגֶן אִגַּרְתָּא דִּי־שְׁלַח תַּתְּנַי פַּחַת עֲבַר־נַהֲרָה, וּשְׁתַר בּוֹזְנַי וּכְנָוָתֵהּ, אֲפַרְסְכָיֵא, דִּי בַּעֲבַר נַהֲרָה; עַל־דָּרְיָוֶשׁ מַלְכָּא׃
    פִּתְגָמָא שְׁלַחוּ עֲלוֹהִי; וְכִדְנָה כְּתִיב בְּגַוֵּהּ, לְדָרְיָוֶשׁ מַלְכָּא שְׁלָמָא כֹלָּא׃ ס
    יְדִיעַ לֶהֱוֵא לְמַלְכָּא, דִּי־אֲזַלְנָא לִיהוּד מְדִינְתָּא לְבֵית אֱלָהָא רַבָּא, וְהוּא מִתְבְּנֵא אֶבֶן גְּלָל, וְאָע מִתְּשָׂם בְּכֻתְלַיָּא; וַעֲבִידְתָּא דָךְ אָסְפַּרְנָא מִתְעַבְדָא וּמַצְלַח בְּיֶדְהֹם׃ ס
    אֱדַיִן, שְׁאֵלְנָא לְשָׂבַיָּא אִלֵּךְ, כְּנֵמָא אֲמַרְנָא לְהֹם; מַן־שָׂם לְכֹם טְעֵם, בַּיְתָא דְנָה לְמִבְנְיָה, וְאֻשַּׁרְנָא דְנָה לְשַׁכְלָלָה׃
    וְאַף שְׁמָהָתְהֹם שְׁאֵלְנָא לְהֹם לְהוֹדָעוּתָךְ; דִּי נִכְתֻּב שֻׁם־גֻּבְרַיָּא דִּי בְרָאשֵׁיהֹם׃ ס
    וּכְנֵמָא פִתְגָמָא הֲתִיבוּנָא לְמֵמַר; אֲנַחְנָא הִמּוֹ עַבְדוֹהִי דִי־אֱלָהּ שְׁמַיָּא וְאַרְעָא, וּבָנַיִן בַּיְתָא דִּי־הֲוָא בְנֵה מִקַּדְמַת דְּנָה שְׁנִין שַׂגִּיאָן, וּמֶלֶךְ לְיִשְׂרָאֵל רַב, בְּנָהִי וְשַׁכְלְלֵהּ׃
    לָהֵן, מִן־דִּי הַרְגִּזוּ אֲבָהֳתַנָא לֶאֱלָהּ שְׁמַיָּא, יְהַב הִמּוֹ, בְּיַד נְבוּכַדְנֶצַּר מֶלֶךְ־בָּבֶל כַּסְדָּיָה (כַּסְדָּאָה); וּבַיְתָה דְנָה סַתְרֵהּ, וְעַמָּה הַגְלִי לְבָבֶל׃ ס
    בְּרַם בִּשְׁנַת חֲדָה, לְכוֹרֶשׁ מַלְכָּא דִּי בָבֶל; כּוֹרֶשׁ מַלְכָּא שָׂם טְעֵם, בֵּית־אֱלָהָא דְנָה לִבְּנֵא׃
    וְאַף מָאנַיָּא דִי־בֵית־אֱלָהָא דִּי דַהֲבָה וְכַסְפָּא, דִּי נְבוּכַדְנֶצַּר, הַנְפֵּק מִן־הֵיכְלָא דִּי בִירוּשְׁלֶם, וְהֵיבֵל הִמּוֹ, לְהֵיכְלָא דִּי בָבֶל; הַנְפֵּק הִמּוֹ כּוֹרֶשׁ מַלְכָּא, מִן־הֵיכְלָא דִּי בָבֶל, וִיהִיבוּ לְשֵׁשְׁבַּצַּר שְׁמֵהּ, דִּי פֶחָה שָׂמֵהּ׃
    וַאֲמַר־לֵהּ אֵלֶּה (אֵל) מָאנַיָּא, שֵׂא אֵזֶל־אֲחֵת הִמּוֹ, בְּהֵיכְלָא דִּי בִירוּשְׁלֶם; וּבֵית אֱלָהָא יִתְבְּנֵא עַל־אַתְרֵהּ׃ ס
    אֱדַיִן שֵׁשְׁבַּצַּר דֵּךְ, אֲתָא, יְהַב אֻשַּׁיָּא דִּי־בֵית אֱלָהָא דִּי בִירוּשְׁלֶם; וּמִן־אֱדַיִן וְעַד־כְּעַן מִתְבְּנֵא וְלָא שְׁלִם׃
    וּכְעַן הֵן עַל־מַלְכָּא טָב, יִתְבַּקַּר בְּבֵית גִּנְזַיָּא דִּי־מַלְכָּא תַמָּה דִּי בְּבָבֶל, הֵן אִיתַי, דִּי־מִן־כּוֹרֶשׁ מַלְכָּא שִׂים טְעֵם, לְמִבְנֵא בֵּית־אֱלָהָא דֵךְ בִּירוּשְׁלֶם; וּרְעוּת מַלְכָּא עַל־דְּנָה יִשְׁלַח עֲלֶינָא׃ ס
    І пророкував пророк Огій та Захарій, син Іддо, пророки, на юдеїв, що в Юдеї та в Єрусалимі, в Ім́я Бога Ізраїля, що над ними.
    Тоді встали Зоровавель, син Шеалтіїлів, та Ісус, син Йоцадаків, і зачали будувати Божий дім, що в Єрусалимі, а з ними Божі пророки, що допомагали їм.
    Того часу прийшов до них Таттенай, намісник Заріччя, і Шетар-Бозенай та їхні товариші, і сказали їм так: Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю будову?
    Тоді ми сказали їм імена тих мужів, що будують цього будинка.
    Та око їхнього Бога було на юдейських старших, і вони не спинили їх, аж поки не піде донесення до Дарія, і тоді дадуть писемну відповідь про це.
    Ось відпис листа, що послав Таттенай, намісник Заріччя, і Шетар-Бозенай, та товариство його, і перси, що в Заріччі, до царя Дарія,
    вони послали йому донесення, а в ньому писано так: Цареві Дарієві усякого миру!
    Щоб було відоме цареві, що ми ходили до Юдейської округи, до дому великого Бога, а він будується з великого каменя, і дерево кладеться в стіни.
    А робота та робиться докладно, і успіх у їхній руці.
    Тоді ми питалися тих старших, і сказали їм так: Хто видав вам наказа будувати цей храм і кінчати цю святиню?
    А також питалися ми їх про їхні імена, щоб повідомити тебе, що запишемо ім́я тих мужів, які за голову в них.
    А вони так відповіли нам та сказали: Ми то раби Бога небес та землі, і будуємо храма, що був збудований за багато літ перед цим, а збудував його й докінчив його великий Ізраїлів цар.
    Але згодом, коли наші батьки розгнівили були Бога небес, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя вавилонського, халдея, а храм той він зруйнував його, а народ вигнав до Вавилону.
    Але першого року Кіра, царя вавилонського, цар Кір видав наказа будувати цей дім Божий.
    А також посуд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоносор був виніс із єрусалимського храму й заніс його до храму вавилонського, виніс його цар Кір із вавилонського храму й дав мужеві, ім́я його Шешбаццар, якого він настановив намісником.
    І сказав він йому: Візьми цей посуд, іди, віднеси його до храму, що в Єрусалимі, а дім Божий нехай будується на своєму місці.
    Тоді той Шешбаццар прийшов, заклав підвалини Божого дому в Єрусалимі, і відтоді й аж до цього часу він будується, і не скінчений.
    І ось, якщо це цареві добре, нехай пошукається в домі царських скарбів там, у Вавилоні, чи справді від царя Кіра виданий був наказ будувати цей Божий дім в Єрусалимі, а царську волю про це нехай пошлють до нас.
    Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
    Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
    Цитата из Библии каждое утро
    TG: t.me/azbible
    Viber: vb.me/azbible