Скрыть
2:1
2:5
2:8
2:9
2:11
2:13
2:15
2:18
Церковнославянский (рус)
Пото́мъ же по четыре­на́­де­ся­ти лѣ́тѣхъ па́ки взыдо́хъ во Иерусали́мъ съ Варна́вою, по­е́мъ съ собо́ю и Ти́та.
Взыдо́хъ же по от­крове́нiю, и предложи́хъ и́мъ благовѣ­ст­вова́нiе, е́же проповѣ́дую во язы́цѣхъ, на еди́нѣ же мни́мымъ, да не ка́ко вотще́ теку́, или́ теко́хъ.
Но ни Ти́тъ, и́же со мно́ю, Е́ллинъ сы́й, ну́жденъ бы́сть обрѣ́затися.
И за при­­ше́дшую лжебра́тiю, и́же при­­внидо́ша согля́дати свобо́ды на́­шея, ю́же и́мамы о Христѣ́ Иису́сѣ, да на́съ порабо́тятъ:
и́мже ни къ часу́ повину́хомся въ покоре́нiе, да и́стина благовѣ́стiя пребу́детъ въ ва́съ.
[Зач. 201.] От мня́щихся же бы́ти что́, я́кови нѣ́когда бѣ́ша, ничто́же ми́ ра́зн­ствуетъ: лица́ Бо́гъ человѣ́ча не прiе́млетъ. Мнѣ́ бо мни́мiи ничто́же при­­воз­ложи́ша:
но сопроти́вное, уразумѣ́в­ше, я́ко увѣ́рено ми́ бы́сть благовѣ́стiе необрѣ́занiя, я́коже Петру́ обрѣ́занiя:
и́бо Споспѣ́ше­с­т­вовавый Петру́ въ посла́нiе обрѣ́занiя, споспѣ́ше­с­т­вова и мнѣ́ во язы́ки:
и позна́в­ше благода́ть да́н­ную ми́, Иа́ковъ и Ки́фа и Иоа́н­нъ, мни́мiи столпи́ бы́ти, десни́цы да́ша мнѣ́ и Варна́вѣ обще́нiя, да мы́ во язы́ки, они́ же во обрѣ́занiе,
то́чiю ни́щихъ да по́мнима: е́же и потща́хся сiе́ и́стое сотвори́ти.
[Зач. 202.] Егда́ же прiи́де Пе́тръ во Антiохі́ю, въ лице́ ему́ противуста́хъ, я́ко зазо́ренъ бѣ́.
Пре́жде бо да́же не прiити́ нѣ́кимъ от­ Иа́кова, съ язы́ки ядя́ше: егда́ же прiидо́ша, опря́ташеся и от­луча́­шеся, боя́ся су́щихъ от­ обрѣ́занiя.
И лицемѣ́ришася съ ни́мъ и про́чiи Иуде́и, я́ко и Варна́вѣ при­­ста́ти лицемѣ́р­ст­ву и́хъ.
Но егда́ ви́дѣхъ, я́ко не пра́во хо́дятъ ко и́стинѣ Благовѣ­ст­вова́нiя, реко́хъ Петру́ предъ всѣ́ми: а́ще ты́, Иуде́й сы́й, язы́чески, а не иуде́йски живе́ши, почто́ язы́ки ну́диши иуде́йски жи́тел­ст­вовати?
Мы́ есте­с­т­во́мъ Иуде́е, а не от­ язы́къ грѣ́шницы:
[Зач. 203.] увѣ́дѣв­ше же, я́ко не оправди́т­ся человѣ́къ от­ дѣ́лъ зако́на, но то́кмо вѣ́рою Иису́съ Христо́вою, и мы́ во Христа́ Иису́са вѣ́ровахомъ, да оправди́мся от­ вѣ́ры Христо́вы, а не от­ дѣ́лъ зако́на: зане́ не оправди́т­ся от­ дѣ́лъ зако́на вся́ка пло́ть.
А́ще ли, и́щуще оправди́тися о Христѣ́, обрѣто́хомся и са́ми грѣ́шницы, Христо́съ у́бо грѣху́ ли служи́тель? Да не бу́детъ.
А́ще бо, я́же разори́хъ, сiя́ па́ки созида́ю, престу́пника себе́ представля́ю.
А́зъ бо зако́номъ зако́ну умро́хъ, да Богови жи́въ бу́ду. Христо́ви сраспя́хся:
живу́ же не ктому́ а́зъ, но живе́тъ во мнѣ́ Христо́съ. А е́же ны́нѣ живу́ во пло́ти, вѣ́рою живу́ Сы́на Бо́жiя, воз­люби́в­шаго мене́ и преда́в­шаго Себе́ по мнѣ́.
[Зач. 204.] Не от­мета́ю благода́ти Бо́жiя. А́ще бо зако́номъ пра́вда, у́бо Христо́съ ту́не у́мре.
Синодальный
1 Иаков, Кифа и Иоанн признали в Иерусалиме апостольство Павла для язычников. 11 Павел противостал Петру в Антиохии.
Потом, через четырнадцать лет, опять ходил я в Иерусалим с Варнавою, взяв с собою и Тита.
Ходил же по откровению, и предложил там, и особо знаменитейшим, благовествование, проповедуемое мною язычникам, не напрасно ли я подвизаюсь или подвизался.
Но они и Тита, бывшего со мною, хотя и Еллина, не принуждали обрезаться,
а вкравшимся лжебратиям, скрытно приходившим подсмотреть за нашею свободою, которую мы имеем во Христе Иисусе, чтобы поработить нас,
мы ни на час не уступили и не покорились, дабы истина благовествования сохранилась у вас.
[Зач. 201.] И в знаменитых чем-либо, какими бы ни были они когда-либо, для меня нет ничего особенного: Бог не взирает на лице человека. И знаменитые не возложили на меня ничего более.
Напротив того, увидев, что мне вверено благовестие для необрезанных, как Петру для обрезанных
(ибо Содействовавший Петру в апостольстве у обрезанных содействовал и мне у язычников),
и, узнав о благодати, данной мне, Иаков и Кифа и Иоанн, почитаемые столпами, подали мне и Варнаве руку общения, чтобы нам идти к язычникам, а им к обрезанным,
только чтобы мы помнили нищих, что и старался я исполнять в точности.
[Зач. 202.] Когда же Петр пришел в Антиохию, то я лично противостал ему, потому что он подвергался нареканию.
Ибо, до прибытия некоторых от Иакова, ел вместе с язычниками; а когда те пришли, стал таиться и устраняться, опасаясь обрезанных.
Вместе с ним лицемерили и прочие Иудеи, так что даже Варнава был увлечен их лицемерием.
Но когда я увидел, что они не прямо поступают по истине Евангельской, то сказал Петру при всех: если ты, будучи Иудеем, живешь по-язычески, а не по-иудейски, то для чего язычников принуждаешь жить по-иудейски?
Мы по природе Иудеи, а не из язычников грешники;
[Зач. 203.] однако же, узнав, что человек оправдывается не делами закона, а только верою в Иисуса Христа, и мы уверовали во Христа Иисуса, чтобы оправдаться верою во Христа, а не делами закона; ибо делами закона не оправдается никакая плоть.
Если же, ища оправдания во Христе, мы и сами оказались грешниками, то неужели Христос есть служитель греха? Никак.
Ибо если я снова созидаю, что разрушил, то сам себя делаю преступником.
Законом я умер для закона, чтобы жить для Бога. Я сораспялся Христу,
и уже не я живу, но живет во мне Христос. А что ныне живу во плоти, то живу верою в Сына Божия, возлюбившего меня и предавшего Себя за меня.
[Зач. 204.] Не отвергаю благодати Божией; а если законом оправдание, то Христос напрасно умер.
Потым, праз чатырна́ццаць гадоў, зноў хадзіў я ў Іерусалім з Варнавам, узяўшы з сабою і Ціта.
Хадзіў жа паводле адкравення і тое дабравесце, якое прапаведую язычнікам, вы́клаў ім, а асобна — самым шанаваным, каб вы́значылі, ці не марна я прыклада́ю і прыклада́ў свае сілы.
Але і Ціта, які быў са мною, не прымушалі абрэзацца, хоць ён і Элін.
А што да лжэбратоў, якія скрытна праніклі, каб падгле́дзець свабоду нашу, якую мы маем у Хрысце Іісусе, і каб паняволіць нас,
то мы не саступілі і не падпарадкава́ліся ім ні на хвіліну, каб ісціна дабравесця захавалася ў вас.
І ў шанаваных за нешта, якімі б яны калісьці ні былі, для мяне няма нічога асаблівага: Бог не зважае на аблічча чалавека. І шанаваныя не ўсклалі на мяне нічога больш;
наадварот, убачыўшы, што мне даверана дабравесце для неабрэзаных, як Пятру для абрэзаных, —
бо Той, Хто садзейнічаў Пятру ў апостальстве сярод абрэзаных, садзейнічаў і мне сярод язычнікаў, —
і даведаўшыся пра благадаць, дадзеную мне, Іакаў, і Кіфа, і Іаан, якіх шанавалі як стаўпоў, падалí мне і Варнаву руку́ адзінства, каб нам ісці да язычнікаў, а ім да абрэзаных,
толькі каб мы памяталі пра ўбогіх, што якраз стараўся я выконваць.
Калі ж Пётр прыйшоў у Антыяхію, то я адкрыта выступіў супраць яго, таму што ён быў варты дакору:
бо да прыходу некаторых ад Іакава ён еў разам з язычнікамі; а калі тыя прыйшлі, пачаў ухіляцца і трымацца асобна, баючы́ся абрэзаных.
Крывадушнічалі разам з ім і іншыя Іудзеі, так што нават Варнава паддаўся іх крывадушнасці.
Але калі я ўбачыў, што яны не ідуць прама паводле ісціны Дабравесця, то сказаў Пятру пры ўсіх: калі ты, будучы Іудзеем, жывеш па-язычніцку, а не па-іудзейску, то навошта язычнікаў прымушаеш жыць па-іудзейску́
Мы па прыродзе Іудзеі, а не з язычнікаў грэшнікі;
аднак, даведаўшыся, што чалавек атрымлівае апраўданне не паводле спраў закона, а толькі праз веру ў Іісуса Хрыста, і мы ўверавалі ў Хрыста Іісуса, каб быць апраўда́нымі вераю ў Хрыста, а не справамі закона; бо справамі закона не будзе апраўда́на ніякая плоць.
Калі ж, шукаючы апраўдання ў Хрысце, мы і самі аказаліся грэшнікамі, то няўжо Хрыстос — слуга граху́ Ні ў якім разе!
Бо калі я зноў будую тое, што разбуры́ў, тады сам сябе раблю злачынцам.
Я ж праз закон памёр для закона, каб жыць для Бога. Я — распя́ты з Хрыстом,
і ўжо не я жыву, а жыве ўва мне Хрыстос. А што цяпер жыву ў плоці, то жыву вераю ў Сына Божага, Які ўзлюбіў мяне і аддаў Сябе за мяне.
Не адкіда́ю благадаці Божай. Бо калі апраўданне дасягаецца праз закон, то Хрыстос памёр марна.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible