И рече́ Бо́гъ: да собере́тся вода́, я́же подъ небесе́мъ, въ собра́нiе еди́но, и да яви́тся су́ша. И бы́сть та́ко. И собра́ся вода́, я́же подъ небесе́мъ, въ собра́нiя своя́, и яви́ся су́ша.

И нарече́ Бо́гъ су́шу зе́млю, и собра́нiя во́дъ нарече́ моря́. И ви́дѣ Бо́гъ, я́ко добро́.

И рече́ Бо́гъ: да прорасти́тъ земля́ бы́лiе травно́е, сѣ́ющее сѣ́мя по ро́ду и по подо́бiю, и дре́во плодови́тое творя́щее пло́дъ, ему́же сѣ́мя его́ въ не́мъ, по ро́ду на земли́. И бы́сть та́ко.

И изнесе́ земля́ бы́лiе травно́е, сѣ́ющее сѣ́мя по ро́ду и по подо́бiю, и дре́во плодови́тое творя́щее пло́дъ, ему́же сѣ́мя его́ въ не́мъ, по ро́ду на земли́. И ви́дѣ Бо́гъ, я́ко добро́.

И бы́сть ве́черъ, и бы́сть у́тро, де́нь тре́тiй.

И рече́ Бо́гъ: да бу́дутъ свѣти́ла на тве́рди небе́снѣй, освѣща́ти зе́млю и разлуча́ти между́ дне́мъ и между́ но́щiю: и да бу́дутъ въ зна́менiя и во времена́, и во дни́ и въ лѣ́та,

и да бу́дутъ въ просвѣще́нiе на тве́рди небе́снѣй, я́ко свѣти́ти по земли́. И бы́сть та́ко.

И сотвори́ Бо́гъ два́ свѣти́ла вели́кая: свѣти́ло вели́кое въ нача́ла дне́, и свѣти́ло ме́ншее въ нача́ла но́щи, и звѣ́зды:

и положи́ я́ Бо́гъ на тве́рди небе́снѣй, я́ко свѣти́ти на зе́млю,

и владѣ́ти дне́мъ и но́щiю, и разлуча́ти между́ свѣ́томъ и между́ тмо́ю. И ви́дѣ Бо́гъ, я́ко добро́.

И бы́сть ве́черъ, и бы́сть у́тро, де́нь четве́ртый.

И рече́ Бо́гъ: да изведу́тъ во́ды га́ды ду́шъ живы́хъ, и пти́цы лета́ющыя по земли́, по тве́рди небе́снѣй. И бы́сть та́ко.

И сотвори́ Бо́гъ ки́ты вели́кiя, и вся́ку ду́шу живо́тныхъ гадо́въ, я́же изведо́ша во́ды по родо́мъ и́хъ, и вся́ку пти́цу перна́ту по ро́ду. И ви́дѣ Бо́гъ, я́ко добра́.

И благослови́ я́ Бо́гъ, глаго́ля: расти́теся и мно́житеся, и напо́лните во́ды, я́же въ моря́хъ, и пти́цы да умно́жатся на земли́.

И бы́сть ве́черъ, и бы́сть у́тро, де́нь пя́тый.

И рече́ Бо́гъ: да изведе́тъ земля́ ду́шу жи́ву по ро́ду, четвероно́гая и га́ды, и звѣ́ри земли́ по ро́ду. И бы́сть та́ко.

И сотвори́ Бо́гъ звѣ́ри земли́ по ро́ду, и скоты́ по ро́ду и́хъ, и вся́ га́ды земли́ по ро́ду и́хъ. И ви́дѣ Бо́гъ, я́ко добра́.

И рече́ Бо́гъ: сотвори́мъ человѣ́ка по о́бразу На́шему и по подо́бiю, и да облада́етъ ры́бами морски́ми, и пти́цами небе́сными, [и звѣрьми́] и скота́ми, и все́ю земле́ю, и всѣ́ми га́ды пресмыка́ющимися по земли́.

И сотвори́ Бо́гъ человѣ́ка, по о́бразу Бо́жiю сотвори́ его́: му́жа и жену́ сотвори́ и́хъ.

И благослови́ и́хъ Бо́гъ, глаго́ля: расти́теся и мно́житеся, и напо́лните зе́млю, и госпо́дствуйте е́ю, и облада́йте ры́бами морски́ми, [и звѣрьми́] и пти́цами небе́сными, и всѣ́ми скота́ми, и все́ю земле́ю, и всѣ́ми га́дами пресмыка́ющимися по земли́.

И рече́ Бо́гъ: се́, да́хъ ва́мъ вся́кую траву́ сѣ́менную сѣ́ющую сѣ́мя, е́же е́сть верху́ земли́ всея́: и вся́кое дре́во, е́же и́мать въ себѣ́ пло́дъ сѣ́мене сѣ́меннаго, ва́мъ бу́детъ въ снѣ́дь:

и всѣ́мъ звѣре́мъ земны́мъ, и всѣ́мъ пти́цамъ небе́снымъ, и вся́кому га́ду пресмыка́ющемуся по земли́, и́же и́мать въ себѣ́ ду́шу живота́, и вся́ку траву́ зеле́ну въ снѣ́дь. И бы́сть та́ко.

И ви́дѣ Бо́гъ вся́, ели́ка сотвори́: и се́ добра́ зѣло́. И бы́сть ве́черъ, и бы́сть у́тро, де́нь шесты́й.

Французский (LSG)

Au commencement, Dieu créa les cieux et la terre.

La terre était informe et vide: il y avait des ténèbres à la surface de l'abîme, et l'esprit de Dieu se mouvait au-dessus des eaux.

Dieu dit: Que la lumière soit! Et la lumière fut.

Dieu vit que la lumière était bonne; et Dieu sépara la lumière d'avec les ténèbres.

Dieu appela la lumière jour, et il appela les ténèbres nuit. Ainsi, il y eut un soir, et il y eut un matin: ce fut le premier jour.

Dieu dit: Qu'il y ait une étendue entre les eaux, et qu'elle sépare les eaux d'avec les eaux.

Et Dieu fit l'étendue, et il sépara les eaux qui sont au-dessous de l'étendue d'avec les eaux qui sont au-dessus de l'étendue. Et cela fut ainsi.

Dieu appela l'étendue ciel. Ainsi, il y eut un soir, et il y eut un matin: ce fut le second jour.

Dieu dit: Que les eaux qui sont au-dessous du ciel se rassemblent en un seul lieu, et que le sec paraisse. Et cela fut ainsi.

Dieu appela le sec terre, et il appela l'amas des eaux mers. Dieu vit que cela était bon.

Puis Dieu dit: Que la terre produise de la verdure, de l'herbe portant de la semence, des arbres fruitiers donnant du fruit selon leur espèce et ayant en eux leur semence sur la terre. Et cela fut ainsi.

La terre produisit de la verdure, de l'herbe portant de la semence selon son espèce, et des arbres donnant du fruit et ayant en eux leur semence selon leur espèce. Dieu vit que cela était bon.

Ainsi, il y eut un soir, et il y eut un matin: ce fut le troisième jour.

Dieu dit: Qu'il y ait des luminaires dans l'étendue du ciel, pour séparer le jour d'avec la nuit; que ce soient des signes pour marquer les époques, les jours et les années;

et qu'ils servent de luminaires dans l'étendue du ciel, pour éclairer la terre. Et cela fut ainsi.

Dieu fit les deux grands luminaires, le plus grand luminaire pour présider au jour, et le plus petit luminaire pour présider à la nuit; il fit aussi les étoiles.

Dieu les plaça dans l'étendue du ciel, pour éclairer la terre,

pour présider au jour et à la nuit, et pour séparer la lumière d'avec les ténèbres. Dieu vit que cela était bon.

Ainsi, il y eut un soir, et il y eut un matin: ce fut le quatrième jour.

Dieu dit: Que les eaux produisent en abondance des animaux vivants, et que des oiseaux volent sur la terre vers l'étendue du ciel.

Dieu créa les grands poissons et tous les animaux vivants qui se meuvent, et que les eaux produisirent en abondance selon leur espèce; il créa aussi tout oiseau ailé selon son espèce. Dieu vit que cela était bon.

Dieu les bénit, en disant: Soyez féconds, multipliez, et remplissez les eaux des mers; et que les oiseaux multiplient sur la terre.

Ainsi, il y eut un soir, et il y eut un matin: ce fut le cinquième jour.

Dieu dit: Que la terre produise des animaux vivants selon leur espèce, du bétail, des reptiles et des animaux terrestres, selon leur espèce. Et cela fut ainsi.

Dieu fit les animaux de la terre selon leur espèce, le bétail selon son espèce, et tous les reptiles de la terre selon leur espèce. Dieu vit que cela était bon.

Puis Dieu dit: Faisons l'homme à notre image, selon notre ressemblance, et qu'il domine sur les poissons de la mer, sur les oiseaux du ciel, sur le bétail, sur toute la terre, et sur tous les reptiles qui rampent sur la terre.

Dieu créa l'homme à son image, il le créa à l'image de Dieu, il créa l'homme et la femme.

Dieu les bénit, et Dieu leur dit: Soyez féconds, multipliez, remplissez la terre, et l'assujettissez; et dominez sur les poissons de la mer, sur les oiseaux du ciel, et sur tout animal qui se meut sur la terre.

Et Dieu dit: Voici, je vous donne toute herbe portant de la semence et qui est à la surface de toute la terre, et tout arbre ayant en lui du fruit d'arbre et portant de la semence: ce sera votre nourriture.

Et à tout animal de la terre, à tout oiseau du ciel, et à tout ce qui se meut sur la terre, ayant en soi un souffle de vie, je donne toute herbe verte pour nourriture. Et cela fut ainsi.

Dieu vit tout ce qu'il avait fait et voici, cela était très bon. Ainsi, il y eut un soir, et il y eut un matin: ce fut le sixième jour.

Украинский (Огієнко)

А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

І сказав Бог: Хай станеться світло!
І сталося світло.

І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.

І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч.
І був вечір, і був ранок, день перший.

І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.

І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона.
І сталося так.

І назвав Бог твердь Небо.
І був вечір, і був ранок день другий.

І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний.
І сталося так.

І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море.
І Бог побачив, що добре воно.

І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі.
І сталося так.

І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його.
І Бог побачив, що добре воно.

І був вечір, і був ранок, день третій.

І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.

І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею.
І сталося так.

І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.

І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,

і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви.
І Бог побачив, що це добре.

І був вечір, і був ранок, день четвертий.

І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.

І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її.
І Бог побачив, що добре воно.

І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!

І був вечір, і був ранок, день п́ятий.

І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її.
І сталося так.

І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його.
І бачив Бог, що добре воно.

І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.

І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!

І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них.
І сталося так.

І побачив Бог усе, що вчинив.
І ото, вельми добре воно!
І був вечір, і був ранок, день шостий.

Таджикский

Языки

Дар ибтидо Худо осмон ва заминро офарид.

Ва замин бешакл ва холӣ буд, ва торикӣ бар рӯи обҳои азим; ва Рӯҳи Худо бар рӯи об дар парвоз буд.

Ва Худо гуфт:«Рӯшноӣ бишавад». Ва рӯшноӣ шуд.

Ва Худо рӯшноиро дид, ки хуб аст; ва Худо рӯшноиро аз торикӣ ҷудо кард.

Ва Худо рӯшноиро рӯз номид, ва торикиро шаб номид. Ва шом буд, ва субҳ буд: рӯзи аввал.

Ва Худо гуфт: «Фалаке бошад дар миёни об, ва обро аз об ҷудо кунад».

Ва Худо фалакро ба вуҷуд овард; ва оби зери фалакро аз оби болои фалак ҷудо кард. Ва чунин шуд.

Ва Худо фалакро осмон номид. Ва шом буд, ва субҳ буд: рӯзи дуюм.

Ва Худо гуфт: «Оби зери осмон дар як ҷо ҷамъ шавад, ва хушкӣ намудор шавад». Ва чунин шуд.

Ва Худо хушкиро замин номид, ва маҷмӯи обҳоро баҳрҳо номид. Ва Худо дид, ки хуб аст.

Ва Худо гуфт: «Замин растанӣ бирӯёнад, алафе ки тухм меоварад, дарахти мевадоре ки мувофиқи ҷинси худ мева медиҳад, ки тухмаш дар он бар рӯи замин бошад». Ва чунин шуд.

Ва замин растанӣ рӯёнид, алафе ки мувофиқи ҷинси худ тухм меоварад, ва дарахти мевадоре ки тухмаш дар он мувофиқи ҷинси худ бошад. Ва Худо дид, ки хуб аст.

Ва шом буд, ва субҳ буд: рӯзи сеюм.

Ва Худо гуфт: «Нурдиҳандаҳо дар фалаки осмон бошанд, то ки рӯзро аз шаб ҷудо кунанд, ва барои аломатҳо, ва замонҳо, ва рӯзҳо, ва солҳо бошанд;

Ва нурдиҳандаҳо дар фалаки осмон бошанд, то ки бар замин рӯшноӣ диҳанд». Ва чунин шуд.

Ва Худо ду нурдиҳандаи бузург ба вуҷуд овард: нурдиҳандаи калонтар, барои ҳукумронӣ бар рӯз, ва нурдиҳандаи хурдтар, барои ҳукумронӣ бар шаб, ва ситорагон;

Ва Худо онҳоро дар фалаки осмон гузошт, то ки бар замин рӯшноӣ диҳанд,

Ва бар рӯзу шаб ҳукм ронанд, ва рӯшноиро аз торикӣ ҷудо кунанд. Ва Худо дид, ки хуб аст.

Ва шом буд, ва субҳ буд: рӯзи чорум.

Ва Худо гуфт: «Об аз ҷонварҳои бешумор пур шавад; ва паррандагон болои замин, бар рӯи фалаки осмон парвоз кунанд».

Ва Худо аждарҳои бузург ва ҳар гуна ҷонварҳои хазандаро, ки об аз онҳо мувофиқи ҷинсашон пур шуд, ва ҳар гуна паррандагони болдорро мувофиқи ҷинсашон офарид. Ва Худо дид, ки хуб аст.

Ва Худо онҳоро баракат дода, гуфт: «Борвар ва афзун шавед, ва обҳои баҳрҳоро пур кунед, ва паррандагон бар замин афзун шаванд».

Ва шом буд, ва субҳ буд: рӯзи панҷум.

Ва Худо гуфт: «Замин ҷони зиндаро мувофиқи ҷинсаш, ҷорпоён, ва хазандагон, ва ҳайвонҳои ваҳшии заминро мувофиқи ҷинсашон берун оварад». Ва чунин шуд.

Ва Худо ҳайвонҳои ваҳшии заминро мувофиқи ҷинсашон, ва чорпоёнро мувофиқи ҷинсашон, ва тамоми хазандагони заминро мувофиқи ҷинсашон ба вуҷуд овард. Ва Худо дид, ки хуб аст.

Ва Худо гуфт: «Одамро ба сурати Мо, ба монанди Мо биофарем; ва онҳо бар моҳиёни баҳр, ва бар паррандагони осмон, ва бар чорпоён, ва бар тамоми замин, ва бар тамоми хазандагоне ки бар замин мехазанд, ҳукм ронанд».

Ва Худо одамро ба сурати Худ офарид, ӯро ба сурати Худо офарид; онҳоро марду зан офарид.

Ва Худо онҳоро баракат дод, ва Худо ба онҳо гуфт: «Борвар ва афзун шавед, ва заминро пур кунед, ва онро соҳибӣ намоед, ва бар моҳиёни баҳр ва бар паррандагони осмон ва бар ҳар ҳайвоне ки бар замин мехазад, ҳукмрон бошед».

Ва Худо гуфт: «Инак, Ман ҳар алафи тухмдорро, ки бар рӯи тамоми замин ҳаст, ва ҳар дарахтеро, ки дорои меваи дарахти тухмдор мебошад, ба шумо додам, то ки барои шумо хӯрок бошад.

Ва ба ҳамаи ҳайвонҳои замин, ва ба ҳамаи паррандагони осмон, ва ба ҳар хазандаи рӯи замин, ки ҷони зинда дорад, Ман тамоми алафи сабзро барои хӯрок додам». Ва чунин шуд.

Ва Худо ҳар он чиро, ки ба амал овард, дид, ва инак, хеле хуб аст. Ва шом буд, ва субҳ буд: рӯзи шашум.