Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
12:2
12:4
12:5
12:9
12:10
12:11
12:12
12:14
12:15
12:18
12:19
12:20
И рече́ Госпо́дь Авра́му: изы́ди от земли́ твоея́, и от ро́да твоего́, и от до́му отца́ твоего́, и иди́ въ зе́млю, ю́же ти́ покажу́:
и сотворю́ тя въ язы́къ ве́лiй, и благословлю́ тя, и возвели́чу и́мя твое́, и бу́деши благослове́нъ:
и благословлю́ благословя́щыя тя́, и клену́щыя тя́ проклену́: и благословя́тся о тебѣ́ вся́ племена́ земна́я.
И и́де Авра́мъ, я́коже глаго́ла ему́ Госпо́дь, и идя́ше съ ни́мъ Ло́тъ: Авра́мъ же бѣ́ лѣ́тъ седми́десяти пяти́, егда́ изы́де от [земли́] Харра́нъ.
И поя́тъ Авра́мъ Са́ру жену́ свою́, и Ло́та сы́на бра́та своего́, и вся́ имѣ́нiя своя́, ели́ка стяжа́ша, и вся́кую ду́шу, ю́же стяжа́ша въ Харра́нѣ: и изыдо́ша поити́ въ зе́млю Ханаа́ню.
И про́йде Авра́мъ зе́млю въ долготу́ ея́ да́же до мѣ́ста Cихе́мъ, до ду́ба Высо́каго: Ханане́е же тогда́ живя́ху на земли́ [то́й].
И яви́ся Госпо́дь Авра́му и рече́ ему́: сѣ́мени твоему́ да́мъ зе́млю сiю́. И созда́ та́мо Авра́мъ же́ртвенникъ Го́споду я́вльшемуся ему́.
И отступи́ отту́ду въ го́ру на восто́къ [лице́мъ] пря́мо Веѳи́лю, и поста́ви та́мо ку́щу свою́ въ Веѳи́ли при мо́ри, и Агге́ къ восто́комъ: и созда́ та́мо же́ртвенникъ Го́споду, и призва́ во и́мя Го́спода [я́вльшася ему́].
И воздви́жеся Авра́мъ, и ше́дъ ополчи́ся въ пусты́ни.
И бы́сть гла́дъ на земли́: и сни́де Авра́мъ во Еги́петъ всели́тися та́мо, я́ко одолѣ́ гла́дъ на земли́.
Бы́сть же егда́ прибли́жися Авра́мъ вни́ти во Еги́петъ, рече́ Авра́мъ Са́рѣ женѣ́ свое́й: вѣ́мъ а́зъ, я́ко жена́ доброли́чна еси́:
бу́детъ у́бо егда́ уви́дятъ тя́ Еги́птяне, реку́тъ, я́ко жена́ его́ е́сть сiя́: и убiю́тъ мя́, тебе́ же снабдя́тъ:
рцы́ у́бо, я́ко сестра́ ему́ е́смь, да добро́ мнѣ́ бу́детъ тебе́ ра́ди, и бу́детъ жива́ душа́ моя́ тебе́ ра́ди.
Бы́сть же егда́ вни́де Авра́мъ во Еги́петъ, ви́дѣвше Еги́птяне жену́ его́, я́ко добра́ бя́ше зѣло́,
и ви́дѣша ю́ кня́зи фарао́ни и похвали́ша ю́ предъ фарао́номъ, и введо́ша ю́ въ до́мъ фарао́новъ.
И Авра́му до́брѣ бя́ше ея́ ра́ди: и бы́ша ему́ о́вцы и телцы́ и ослы́, и рабы́ и рабы́ни, и мски́ и велблю́ды.
И му́чи Госпо́дь ка́зньми вели́кими и лю́тыми фарао́на и до́мъ его́ Са́ры ра́ди жены́ Авра́мли.
Призва́въ же фарао́нъ Авра́ма, рече́ ему́: что́ сiе́ сотвори́лъ еси́ мнѣ́, я́ко не повѣ́далъ ми́ еси́, я́ко жена́ твоя́ е́сть?
Вску́ю ре́клъ еси́, я́ко сестра́ ми е́сть? И поя́хъ ю́ себѣ́ въ жену́. И ны́нѣ се́, жена́ твоя́ предъ тобо́ю: пое́мь ю́ отиди́.
И заповѣ́да фарао́нъ муже́мъ о Авра́мѣ, проводи́ти его́ и жену́ его́, и вся́, ели́ка бы́ша его́, и Ло́та съ ни́мъ.
И сказал Господь Авраму: выйди из земли твоей, и от родства твоего, и из дома отца твоего, и иди в землю, которую Я покажу тебе.
И произведу (от) тебя народ великий, и благословлю тебя, и возвеличу имя твое, и будешь благословен.
И благословлю благословляющих тебя, и клянущих тебя прокляну, и благословятся в тебе все племена земные.
И пошел Аврам, как сказал ему Господь, и пошел с ним Лот. Аврам был семидесяти пяти лет, когда вышел из (земли) Харран.
И взял Аврам Сару, жену свою, и Лота, сына брата своего, и все имущество свое, какое они приобрели, и всякую душу, которую приобрели в Харране, и вышли, чтобы идти в землю Ханаанскую.
И прошел Аврам землю в длину ея даже до места Сихем, до Дуба Высокого, Хананеи же тогда жили на земле (той).
И явился Господь Авраму и сказал ему: семени твоему дам землю эту. И построил там Аврам жертвенник Господу, явившемуся ему.
И отошел оттуда в гору, к востоку, (лицем) против Вефиля, и поставил шатер свой там от Вефиля на запад и от Агге на восток. И построил там жертвенник Господу и призвал имя Господа (явившагося ему).
И поднялся Аврам, и пошел, и поселился в пустыне.
И был голод на земле, и пошел Аврам в Египет, чтобы поселиться там, ибо усилился голод на земле.
И когда приблизился Аврам к Египту, сказал Аврам Саре, жене своей: я знаю, что ты женщина красивая лицем.
И когда увидят тебя Египтяне, скажут: «это жена его», и убьют меня, а тебя оставят у себя.
Посему скажи: «я сестра ему», чтобы хорошо было мне из за тебя и жива была душа моя ради тебя.
Действительно, когда вошел Аврам в Египет, заметили Египтяне жену его, что она очень красива,
И увидели ее князья фараона, и похвалили ее пред фараоном, и ввели ее в дом фараона.
И Авраму хорошо было ради нея: и были у него овцы, и тельцы, и ослы, и рабы, и рабыни, и мулы, и верблюды.
Но наказал Господь великими и тяжкими страданиями фараона и дом его за Сару, жену Аврама.
Тогда призвал фараон Аврама и сказал ему: что это ты сделал со мною? почему не сказал мне, что она жена твоя?
Почему ты сказал, что «она - сестра мне»? И я взял ее в жену к себе. И ныне, вот жена твоя - пред тобою, взяв ее, уходи поспешно.
И отдал фараон относительно Аврама приказание мужам сопровождать его, и жену его со всем, что было у него, и Лота с ним.
І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.
І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням.
І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну.
І благословляться в тобі всі племена землі!
І благословляться в тобі всі племена землі!
І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот.
Аврам же мав віку сімдесят літ і п́ять літ, як виходив з Харану.
Аврам же мав віку сімдесят літ і п́ять літ, як виходив з Харану.
І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського.
І до Краю ханаанського вони прибули.
І до Краю ханаанського вони прибули.
І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре.
А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї.
А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї.
І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму.
І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому.
І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому.
А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп́яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу.
І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення.
І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення.
І подавався Аврам усе далі на південь.
І стався був голод у Краї.
І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став.
І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став.
І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя.
І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб́ють, а тебе позоставлять живою.
Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.
І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона.
І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном.
І взята була та жінка до дому фараонового.
І взята була та жінка до дому фараонового.
І він для Аврама добро вчинив через неї.
І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди.
І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди.
І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку.
І прикликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти вчинив?
Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?
Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?
Для чого сказав ти: Вона моя сестра?
І я собі взяв був за жінку її.
А тепер ось жінка твоя, візьми та й іди!
І я собі взяв був за жінку її.
А тепер ось жінка твоя, візьми та й іди!
І фараон наказав людям про нього.
І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.
І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.
Латинский (Nova Vulgata)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Dixit autem Dominus ad Abram: "Egredere de terra tua et de cognatione tua et de domo patris tui in terram, quam monstrabo tibi.
Faciamque te in gentem magnam et benedicam tibi et magnificabo nomen tuum, erisque in benedictionem.
Benedicam benedicentibus tibi et maledicentibus tibi maledicam, atque in te benedicentur universae cognationes terrae!".
Egressus est itaque Abram, sicut praeceperat ei Dominus, et ivit cum eo Lot. Septuaginta quinque annorum erat Abram, cum egrederetur de Charran.
Tulitque Sarai uxorem suam et Lot filium fratris sui universamque substantiam, quam acquisiverant, et animas, quas fecerant in Charran, et egressi sunt, ut irent in terram Chanaan; et venerunt in terram Chanaan.
Pertransivit Abram terram usque ad locum Sichem, usque ad Quercum Moreh. Chananaeus autem tunc erat in terra.
Apparuit autem Dominus Abram et dixit ei: "Semini tuo dabo terram hanc". Qui aedificavit ibi altare Domino, qui apparuerat ei.
Et inde transgrediens ad montem, qui erat contra orientem Bethel, tetendit ibi tabernaculum suum ab occidente habens Bethel et ab oriente Hai; aedificavit quoque ibi altare Domino et invocavit nomen Domini.
Perrexitque Abram de mansione in mansionem usque ad Nageb.
Facta est autem fames in terra; descenditque Abram in Aegyptum, ut peregrinaretur ibi; praevaluerat enim fames in terra.
Cumque prope esset, ut ingrederetur Aegyptum, dixit Sarai uxori suae: "Novi quod pulchra sis mulier
et quod, cum viderint te Aegyptii, dicturi sunt:»Uxor ipsius est"; et interficient me et te reservabunt.
Dic ergo, obsecro te, quod soror mea sis, ut bene sit mihi propter te, et vivat anima mea ob gratiam tui".
Cum itaque ingressus esset Abram Aegyptum, viderunt Aegyptii mulierem quod esset pulchra nimis,
et viderunt eam principes pharaonis et laudaverunt eam apud illum; et sublata est mulier in domum pharaonis.
Abram vero bene usus est propter illam; fueruntque ei oves et boves et asini et servi et famulae et asinae et cameli.
Flagellavit autem Dominus pharaonem plagis maximis et domum eius propter Sarai uxorem Abram.
Vocavitque pharao Abram et dixit ei: "Quidnam est hoc quod fecisti mihi? Quare non indicasti mihi quod uxor tua esset?
Quam ob causam dixisti esse sororem tuam, ut tollerem eam mihi in uxorem? Nunc igitur, ecce coniux tua: accipe eam et vade!".
Praecepitque pharao super Abram viris; et deduxerunt eum et uxorem illius et omnia, quae habebat.