И поя́тъ Авра́мъ Са́ру жену́ свою́, и Ло́та сы́на бра́та своего́, и вся́ имѣ́нiя своя́, ели́ка стяжа́ша, и вся́кую ду́шу, ю́же стяжа́ша въ Харра́нѣ: и изыдо́ша поити́ въ зе́млю Ханаа́ню.

И про́йде Авра́мъ зе́млю въ долготу́ ея́ да́же до мѣ́ста Cихе́мъ, до ду́ба Высо́каго: Ханане́е же тогда́ живя́ху на земли́ [то́й].

И яви́ся Госпо́дь Авра́му и рече́ ему́: сѣ́мени твоему́ да́мъ зе́млю сiю́. И созда́ та́мо Авра́мъ же́ртвенникъ Го́споду я́вльшемуся ему́.

И отступи́ отту́ду въ го́ру на восто́къ [лице́мъ] пря́мо Веѳи́лю, и поста́ви та́мо ку́щу свою́ въ Веѳи́ли при мо́ри, и Агге́ къ восто́комъ: и созда́ та́мо же́ртвенникъ Го́споду, и призва́ во и́мя Го́спода [я́вльшася ему́].

И воздви́жеся Авра́мъ, и ше́дъ ополчи́ся въ пусты́ни.

И бы́сть гла́дъ на земли́: и сни́де Авра́мъ во Еги́петъ всели́тися та́мо, я́ко одолѣ́ гла́дъ на земли́.

Бы́сть же егда́ прибли́жися Авра́мъ вни́ти во Еги́петъ, рече́ Авра́мъ Са́рѣ женѣ́ свое́й: вѣ́мъ а́зъ, я́ко жена́ доброли́чна еси́:

бу́детъ у́бо егда́ уви́дятъ тя́ Еги́птяне, реку́тъ, я́ко жена́ его́ е́сть сiя́: и убiю́тъ мя́, тебе́ же снабдя́тъ:

рцы́ у́бо, я́ко сестра́ ему́ е́смь, да добро́ мнѣ́ бу́детъ тебе́ ра́ди, и бу́детъ жива́ душа́ моя́ тебе́ ра́ди.

Бы́сть же егда́ вни́де Авра́мъ во Еги́петъ, ви́дѣвше Еги́птяне жену́ его́, я́ко добра́ бя́ше зѣло́,

и ви́дѣша ю́ кня́зи фарао́ни и похвали́ша ю́ предъ фарао́номъ, и введо́ша ю́ въ до́мъ фарао́новъ.

И Авра́му до́брѣ бя́ше ея́ ра́ди: и бы́ша ему́ о́вцы и телцы́ и ослы́, и рабы́ и рабы́ни, и мски́ и велблю́ды.

И му́чи Госпо́дь ка́зньми вели́кими и лю́тыми фарао́на и до́мъ его́ Са́ры ра́ди жены́ Авра́мли.

Призва́въ же фарао́нъ Авра́ма, рече́ ему́: что́ сiе́ сотвори́лъ еси́ мнѣ́, я́ко не повѣ́далъ ми́ еси́, я́ко жена́ твоя́ е́сть?

Вску́ю ре́клъ еси́, я́ко сестра́ ми е́сть? И поя́хъ ю́ себѣ́ въ жену́. И ны́нѣ се́, жена́ твоя́ предъ тобо́ю: пое́мь ю́ отиди́.

И заповѣ́да фарао́нъ муже́мъ о Авра́мѣ, проводи́ти его́ и жену́ его́, и вся́, ели́ка бы́ша его́, и Ло́та съ ни́мъ.

Украинский (Огієнко)

І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.

І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням.

І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну.
І благословляться в тобі всі племена землі!

І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот.
Аврам же мав віку сімдесят літ і п́ять літ, як виходив з Харану.

І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського.
І до Краю ханаанського вони прибули.

І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре.
А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї.

І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму.
І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому.

А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп́яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу.
І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення.

І подавався Аврам усе далі на південь.

І стався був голод у Краї.
І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став.

І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя.

І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб́ють, а тебе позоставлять живою.

Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.

І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона.

І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном.
І взята була та жінка до дому фараонового.

І він для Аврама добро вчинив через неї.
І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди.

І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку.

І прикликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти вчинив?
Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?

Для чого сказав ти: Вона моя сестра?
І я собі взяв був за жінку її.
А тепер ось жінка твоя, візьми та й іди!

І фараон наказав людям про нього.
І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

Латинский (Nova Vulgata)

Dixit autem Dominus ad Abram: "Egredere de terra tua et de cognatione tua et de domo patris tui in terram, quam monstrabo tibi.

Faciamque te in gentem magnam et benedicam tibi et magnificabo nomen tuum, erisque in benedictionem.

Benedicam benedicentibus tibi et maledicentibus tibi maledicam, atque in te benedicentur universae cognationes terrae!".

Egressus est itaque Abram, sicut praeceperat ei Dominus, et ivit cum eo Lot. Septuaginta quinque annorum erat Abram, cum egrederetur de Charran.

Tulitque Sarai uxorem suam et Lot filium fratris sui universamque substantiam, quam acquisiverant, et animas, quas fecerant in Charran, et egressi sunt, ut irent in terram Chanaan; et venerunt in terram Chanaan.

Pertransivit Abram terram usque ad locum Sichem, usque ad Quercum Moreh. Chananaeus autem tunc erat in terra.

Apparuit autem Dominus Abram et dixit ei: "Semini tuo dabo terram hanc". Qui aedificavit ibi altare Domino, qui apparuerat ei.

Et inde transgrediens ad montem, qui erat contra orientem Bethel, tetendit ibi tabernaculum suum ab occidente habens Bethel et ab oriente Hai; aedificavit quoque ibi altare Domino et invocavit nomen Domini.

Perrexitque Abram de mansione in mansionem usque ad Nageb.

Facta est autem fames in terra; descenditque Abram in Aegyptum, ut peregrinaretur ibi; praevaluerat enim fames in terra.

Cumque prope esset, ut ingrederetur Aegyptum, dixit Sarai uxori suae: "Novi quod pulchra sis mulier

et quod, cum viderint te Aegyptii, dicturi sunt:»Uxor ipsius est"; et interficient me et te reservabunt.

Dic ergo, obsecro te, quod soror mea sis, ut bene sit mihi propter te, et vivat anima mea ob gratiam tui".

Cum itaque ingressus esset Abram Aegyptum, viderunt Aegyptii mulierem quod esset pulchra nimis,

et viderunt eam principes pharaonis et laudaverunt eam apud illum; et sublata est mulier in domum pharaonis.

Abram vero bene usus est propter illam; fueruntque ei oves et boves et asini et servi et famulae et asinae et cameli.

Flagellavit autem Dominus pharaonem plagis maximis et domum eius propter Sarai uxorem Abram.

Vocavitque pharao Abram et dixit ei: "Quidnam est hoc quod fecisti mihi? Quare non indicasti mihi quod uxor tua esset?

Quam ob causam dixisti esse sororem tuam, ut tollerem eam mihi in uxorem? Nunc igitur, ecce coniux tua: accipe eam et vade!".

Praecepitque pharao super Abram viris; et deduxerunt eum et uxorem illius et omnia, quae habebat.

Таджикский

Языки

ВА Парвардигор ба Абром гуфт: «Аз замини худ, аз хешу табори худ ва аз хонаи падари худ сӯи замине ки ба ту нишон диҳам, равона шав.

Ва аз ту халқи бузурге ба вуҷуд оварам, ва туро баракат диҳам, ва номи туро бузург созам: ва ту намунаи баракат хоҳӣ шуд.

Ва баракат диҳам онҳоеро, ки туро муборак хонанд, ва лаънат гӯям ба онҳое ки туро лаънатӣ хонанд; ва дар ту ҳамаи қабилаҳои рӯи замин баракат хоҳанд ёфт».

Ва Абром, чунон ки Парвардигор ба ӯ фармуд, равона шуд; ва Лут ҳамроҳи ӯ рафт. Ва Абром ҳафтоду панҷсола буд, ҳангоме ки аз Ҳорон берун омад.

Ва Абром зани худ Сорай ва бародарзодаи худ Лутро бо тамоми дороие ки андӯхта буданд, ва бо шахсоне ки дар Ҳорон доштанд, гирифт; ва берун омаданд, то ки сӯи замини Канъон равона шаванд; ва ба замини Канъон омаданд.

Ва Абром заминро тай карда, то мавзеи Шакем, то булутзори Мӯре расид. Ва дар он вақт канъониён дар ин замин буданд.

Ва Парвардигор бар Абром зоҳир гардида, гуфт: «Ба насли ту ин заминро медиҳам». Ва дар он ҷо барои Парвардигор, ки бар ӯ зоҳир шуд, қурбонгоҳе бино кард.

Ва аз он ҷо ба кӯҳе ки аз Байт-Ил ба тарафи шарқ аст, кӯч кард; ва xаймаи худро барафрошт, ва Байт-Ил ба тарафи ғарбӣ ва Ай ба тарафи шарқии он буд; ва дар он ҷо қурбонгоҳе барои Парвардигор бино кард ва номи Парвардигорро хонд.

Ва Абром рахти сафар баста, ба самти ҷануб роҳ паймудан гирифт.

Ва дар он замин гуруснагӣ шуд. Ва Абром ба Миср фурӯд омад, то ки дар он ҷо зиндагӣ кунад; зеро ки гуруснагӣ дар он замин шиддат ёфт.

Вақте ки ба Миср наздик меомад, ба зани худ Сорай гуфт: «Инак, ман медонам, ки ту зани хушрӯй ҳастӣ;

Ва чун мисриён туро бинанд, гӯянд: «Ин зани ӯст»; пас маро бикушанд, ва туро зинда нигоҳ доранд.

Пас бигӯ, ки ту хоҳари ман ҳастӣ, то ки ба хотири ту ба ман некӣ шавад, ва ҷонам ба туфайли ту зинда монад».

Ва ҳангоме ки Абром ба Миср омад, мисриён ин занро диданд, ки хеле хушрӯй аст;

Ва амирони фиръавн вайро диданд, ва дар ҳузури фиръавн вайро ситоиш карданд; ва ин зан ба хонаи фиръавн гирифта оварда шуд.

Ва ба хотири вай ба Абром некӣ кард; ва Абром соҳиби гӯсфандон, ва говон, ва харон, ва ғуломон, ва канизон, ва хачирон, ва шутурон гардид.

Ва Парвардигор фиръавн ва аҳли хонаи ӯро аз боиси Сорай, зани Абром, ба балоҳои бад гирифтор кард.

Ва фиръавн Абромро хонда, гуфт: «Ин чӣ кор аст, ки ба ман кардӣ? Чаро ба ман нагуфтӣ, ки вай зани туст?

Чаро гуфтӣ: ́Вай хоҳари ман аст́? Ва ман вайро ба занӣ гирифтанӣ будам. Ва акнун инак зани ту; бигир ва бирав».

Ва фиръавн дар ҳаққи ӯ ба одамони худ амр фармуд, ва ӯро бо занаш ва бо ҳар чизе ки дошт,