Воззрѣ́въ же очи́ма свои́ма, ви́дѣ, и се́, трiе́ му́жiе стоя́ху надъ ни́мъ: и ви́дѣвъ притече́ въ срѣ́тенiе и́мъ от две́рiй сѣ́ни своея́: и поклони́ся до земли́

и рече́: Го́споди, а́ще у́бо обрѣто́хъ благода́ть предъ Тобо́ю, не мини́ раба́ Твоего́:

да принесе́тся вода́ и омы́ются но́ги ва́ши, и прохладите́ся подъ дре́вомъ:

и принесу́ хлѣ́бъ, да я́сте, и посе́мъ по́йдете въ пу́ть сво́й, его́же ра́ди уклони́стеся къ рабу́ ва́шему. И реко́ша: та́ко сотвори́, я́коже глаго́лалъ еси́.

И потща́ся Авраа́мъ въ сѣ́нь къ Са́ррѣ и рече́ е́й: ускори́ и смѣси́ три́ мѣ́ры муки́ чи́сты, и сотвори́ потре́бники.

И тече́ Авраа́мъ ко кра́вамъ, и взя́ телца́ мла́да и добра́, и даде́ рабу́, и ускори́ пригото́вити е́.

И взя́ ма́сло, и млеко́, и телца́, его́же пригото́ва: и предложи́ и́мъ, и ядо́ша: са́мъ же стоя́ше предъ ни́ми подъ дре́вомъ.

Рече́ же къ нему́: гдѣ́ Са́рра жена́ твоя́? О́нъ же отвѣща́въ, рече́: се́, въ сѣ́ни.

Рече́ же: [се́] возвраща́яся прiиду́ къ тебѣ́ во вре́мя сiе́ въ часы́, и роди́тъ сы́на Са́рра жена́ твоя́. Са́рра же услы́ша предъ две́рьми сѣ́ни су́щи за ни́мъ.

Авраа́мъ же и Са́рра ста́ра [бѣ́ста,] заматерѣ́вшая во дне́хъ: и преста́ша Са́ррѣ быва́ти же́нская.

Разсмѣя́ся же Са́рра въ себѣ́, глаго́лющи: не у́ бы́ло ми́ у́бо досе́лѣ, господи́нъ же мо́й ста́ръ.

И рече́ Госпо́дь ко Авраа́му: что́ я́ко разсмѣя́ся Са́рра въ себѣ́, глаго́лющи: еда́ и́стинно рожду́? А́зъ же состарѣ́хся.

Еда́ изнемо́жетъ у Бо́га сло́во? Въ сiе́ вре́мя возвращу́ся къ тебѣ́ въ часы́, и бу́детъ Са́ррѣ сы́нъ.

Отрече́ся же Са́рра, глаго́лющи: не разсмѣя́хся: убоя́ся бо. И рече́ е́й: ни́, но разсмѣя́лася еси́.

Воста́вше же отту́ду му́жiе, воззрѣ́ша на лице́ Cодо́ма и Гомо́рра: Авраа́мъ же идя́ше съ ни́ми, провожда́я и́хъ.

Госпо́дь же рече́: еда́ утаю́ А́зъ от Авраа́ма раба́ Моего́, я́же А́зъ творю́?

Авраа́мъ же быва́я бу́детъ въ язы́къ вели́къ и мно́гъ, и благословя́тся о не́мъ вси́ язы́цы земні́и:

вѣ́мъ бо, я́ко заповѣ́сть сыно́мъ свои́мъ и до́му своему́ по себѣ́, и сохраня́тъ пути́ Госпо́дни твори́ти пра́вду и су́дъ, я́ко да наведе́тъ Госпо́дь на Авраа́ма вся́, ели́ка глаго́ла къ нему́.

Рече́ же Госпо́дь: во́пль Cодо́мскiй и Гомо́ррскiй умно́жися ко Мнѣ́, и грѣси́ и́хъ вели́цы зѣло́:

соше́дъ у́бо узрю́, а́ще по во́плю и́хъ гряду́щему ко Мнѣ́ соверша́ются: а́ще же ни́, да разумѣ́ю.

И прибли́жився Авраа́мъ, рече́: погуби́ши ли пра́веднаго съ нечести́вымъ, и бу́детъ пра́ведникъ я́ко нечести́вый?

А́ще бу́дутъ пятьдеся́тъ пра́ведницы во гра́дѣ, погуби́ши ли я́? Не пощади́ши ли всего́ мѣ́ста пяти́десяти ра́ди пра́ведныхъ, а́ще бу́дутъ въ не́мъ?

Ника́коже Ты́ сотвори́ши по глаго́лу сему́, е́же уби́ти пра́ведника съ нечести́вымъ, и бу́детъ пра́ведникъ я́ко нечести́вый: ника́коже, Судя́й все́й земли́, не сотвори́ши ли суда́?

Рече́ же Госпо́дь: а́ще бу́дутъ въ Cодо́мѣхъ пятьдеся́тъ пра́ведницы во гра́дѣ, оста́влю ве́сь гра́дъ и все́ мѣ́сто и́хъ ра́ди.

И отвѣща́въ Авраа́мъ, рече́: ны́нѣ нача́хъ глаго́лати ко Го́споду моему́, а́зъ же е́смь земля́ и пе́пелъ:

а́ще же ума́лятся пятьдеся́тъ пра́ведницы въ четы́редесять пя́ть, погуби́ши ли четы́редесяти пяти́хъ ра́ди ве́сь гра́дъ? И рече́: не погублю́, а́ще обря́щу та́мо четы́редесять пя́ть.

И приложи́ еще́ глаго́лати къ Нему́, и рече́: а́ще же обря́щутся та́мо четы́редесять? И рече́: не погублю́ ра́ди четы́редесяти.

И рече́: что́, Го́споди, а́ще возглаго́лю? А́ще же обря́щется та́мо три́десять? И рече́: не погублю́ три́десятихъ ра́ди.

И рече́: поне́же и́мамъ глаго́лати ко Го́споду: а́ще же обря́щутся та́мо два́десять? И рече́: не погублю́, а́ще обря́щутся та́мо два́десять.

И рече́: что́, Го́споди, а́ще возглаго́лю еще́ еди́ною? А́ще же обря́щутся та́мо де́сять? И рече́: не погублю́ десяти́хъ ра́ди.

Оти́де же Госпо́дь, я́ко преста́ глаго́ля ко Авраа́му: и Авраа́мъ возврати́ся на мѣ́сто свое́.

Украинский (Огієнко)

І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього.
І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!

Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше.
Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба.
І сказали вони: Зроби так, як сказав.

І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.

І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.

І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом.
І їли Вони.

І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя?
А він відказав: Ось у наметі.

І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу.
І ось буде син у Сарри, жінки твоєї…
А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

Авраам же та Сарра старі були, віку похилого.
У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів́яла, то як станеться розкіш мені?
Таж пан мій старий!

І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?

Чи для Господа є річ занадто трудна?
На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.

А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась.
Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!

І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі.
І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.

І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.

І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.

І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?

Може є п́ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п́ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі!
Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?

І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п́ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.

І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

Може п́ятдесят тих праведних не матиме п́яти, чи Ти знищиш ціле місто через п́ятьох?
І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п́ять!

І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!

І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!

І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!

І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться?
А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!

І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама.
А Авраам вернувся до свого місця.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

وَظَهَرَ لَهُ الرَّبُّ عِنْدَ بَلُّوطَاتِ مَمْرَا وَهُوَ جَالِسٌ فِي بَابِ الْخَيْمَةِ وَقْتَ حَرِّ النَّهَارِ،

فَرَفَعَ عَيْنَيْهِ وَنَظَرَ وَإِذَا ثَلاَثَةُ رِجَال وَاقِفُونَ لَدَيْهِ. فَلَمَّا نَظَرَ رَكَضَ لاسْتِقْبَالِهِمْ مِنْ بَابِ الْخَيْمَةِ وَسَجَدَ إِلَى الأَرْضِ،

وَقَالَ: «يَا سَيِّدُ، إِنْ كُنْتُ قَدْ وَجَدْتُ نِعْمَةً فِي عَيْنَيْكَ فَلاَ تَتَجَاوَزْ عَبْدَكَ.

لِيُؤْخَذْ قَلِيلُ مَاءٍ وَاغْسِلُوا أَرْجُلَكُمْ وَاتَّكِئُوا تَحْتَ الشَّجَرَةِ،

فَآخُذَ كِسْرَةَ خُبْزٍ، فَتُسْنِدُونَ قُلُوبَكُمْ ثُمَّ تَجْتَازُونَ، لأَنَّكُمْ قَدْ مَرَرْتُمْ عَلَى عَبْدِكُمْ». فَقَالُوا: «هكَذَا تَفْعَلُ كَمَا تَكَلَّمْتَ».

فَأَسْرَعَ إِبْرَاهِيمُ إِلَى الْخَيْمَةِ إِلَى سَارَةَ، وَقَالَ: «أَسْرِعِي بِثَلاَثِ كَيْلاَتٍ دَقِيقًا سَمِيذًا. اعْجِنِي وَاصْنَعِي خُبْزَ مَلَّةٍ».

ثُمَّ رَكَضَ إِبْرَاهِيمُ إِلَى الْبَقَرِ وَأَخَذَ عِجْلاً رَخْصًا وَجَيِّدًا وَأَعْطَاهُ لِلْغُلاَمِ فَأَسْرَعَ لِيَعْمَلَهُ.

ثُمَّ أَخَذَ زُبْدًا وَلَبَنًا، وَالْعِجْلَ الَّذِي عَمِلَهُ، وَوَضَعَهَا قُدَّامَهُمْ. وَإِذْ كَانَ هُوَ وَاقِفًا لَدَيْهِمْ تَحْتَ الشَّجَرَةِ أَكَلُوا.

وَقَالُوا لَهُ: «أَيْنَ سَارَةُ امْرَأَتُكَ؟» فَقَالَ: «هَا هِيَ فِي الْخَيْمَةِ».

فَقَالَ: «إِنِّي أَرْجعُ إِلَيْكَ نَحْوَ زَمَانِ الْحَيَاةِ وَيَكُونُ لِسَارَةَ امْرَأَتِكَ ابْنٌ». وَكَانَتْ سَارَةُ سَامِعَةً فِي بَابِ الْخَيْمَةِ وَهُوَ وَرَاءَهُ.

وَكَانَ إِبْرَاهِيمُ وَسَارَةُ شَيْخَيْنِ مُتَقَدِّمَيْنِ فِي الأَيَّامِ، وَقَدِ انْقَطَعَ أَنْ يَكُونَ لِسَارَةَ عَادَةٌ كَالنِّسَاءِ.

فَضَحِكَتْ سَارَةُ فِي بَاطِنِهَا قَائِلَةً: «أَبَعْدَ فَنَائِي يَكُونُ لِي تَنَعُّمٌ، وَسَيِّدِي قَدْ شَاخَ؟»

فَقَالَ الرَّبُّ لإِبْرَاهِيمَ: «لِمَاذَا ضَحِكَتْ سَارَةُ قَائِلَةً: أَفَبِالْحَقِيقَةِ أَلِدُ وَأَنَا قَدْ شِخْتُ؟

هَلْ يَسْتَحِيلُ عَلَى الرَّبِّ شَيْءٌ؟ فِي الْمِيعَادِ أَرْجعُ إِلَيْكَ نَحْوَ زَمَانِ الْحَيَاةِ وَيَكُونُ لِسَارَةَ ابْنٌ».

فَأَنْكَرَتْ سَارَةُ قَائِلَةً: «لَمْ أَضْحَكْ». لأَنَّهَا خَافَتْ. فَقَالَ: «لاَ! بَلْ ضَحِكْتِ».

ثُمَّ قَامَ الرِّجَالُ مِنْ هُنَاكَ وَتَطَلَّعُوا نَحْوَ سَدُومَ. وَكَانَ إِبْرَاهِيمُ مَاشِيًا مَعَهُمْ لِيُشَيِّعَهُمْ.

فَقَالَ الرَّبُّ: «هَلْ أُخْفِي عَنْ إِبْرَاهِيمَ مَا أَنَا فَاعِلُهُ،

وَإِبْرَاهِيمُ يَكُونُ أُمَّةً كَبِيرَةً وَقَوِيَّةً، وَيَتَبَارَكُ بِهِ جَمِيعُ أُمَمِ الأَرْضِ؟

لأَنِّي عَرَفْتُهُ لِكَيْ يُوصِيَ بَنِيهِ وَبَيْتَهُ مِنْ بَعْدِهِ أَنْ يَحْفَظُوا طَرِيقَ الرَّبِّ، لِيَعْمَلُوا بِرًّا وَعَدْلاً، لِكَيْ يَأْتِيَ الرَّبُّ لإِبْرَاهِيمَ بِمَا تَكَلَّمَ بِهِ».

وَقَالَ الرَّبُّ: «إِنَّ صُرَاخَ سَدُومَ وَعَمُورَةَ قَدْ كَثُرَ، وَخَطِيَّتُهُمْ قَدْ عَظُمَتْ جِدًّا.

أَنْزِلُ وَأَرَى هَلْ فَعَلُوا بِالتَّمَامِ حَسَبَ صُرَاخِهَا الآتِي إِلَيَّ، وَإِلاَّ فَأَعْلَمُ».

وَانْصَرَفَ الرِّجَالُ مِنْ هُنَاكَ وَذَهَبُوا نَحْوَ سَدُومَ، وَأَمَّا إِبْرَاهِيمُ فَكَانَ لَمْ يَزَلْ قَائِمًا أَمَامَ الرَّبِّ.

فَتَقَدَّمَ إِبْرَاهِيمُ وَقَالَ: «أَفَتُهْلِكُ الْبَارَّ مَعَ الأَثِيمِ؟

عَسَى أَنْ يَكُونَ خَمْسُونَ بَارًّا فِي الْمَدِينَةِ. أَفَتُهْلِكُ الْمَكَانَ وَلاَ تَصْفَحُ عَنْهُ مِنْ أَجْلِ الْخَمْسِينَ بَارًّا الَّذِينَ فِيهِ؟

حَاشَا لَكَ أَنْ تَفْعَلَ مِثْلَ هذَا الأَمْرِ، أَنْ تُمِيتَ الْبَارَّ مَعَ الأَثِيمِ، فَيَكُونُ الْبَارُّ كَالأَثِيمِ. حَاشَا لَكَ! أَدَيَّانُ كُلِّ الأَرْضِ لاَ يَصْنَعُ عَدْلاً؟»

فَقَالَ الرَّبُّ: «إِنْ وَجَدْتُ فِي سَدُومَ خَمْسِينَ بَارًّا فِي الْمَدِينَةِ، فَإِنِّي أَصْفَحُ عَنِ الْمَكَانِ كُلِّهِ مِنْ أَجْلِهِمْ».

فَأَجَابَ إِبْرَاهِيمُ وَقَالَ: «إِنِّي قَدْ شَرَعْتُ أُكَلِّمُ الْمَوْلَى وَأَنَا تُرَابٌ وَرَمَادٌ.

رُبَّمَا نَقَصَ الْخَمْسُونَ بَارًّا خَمْسَةً. أَتُهْلِكُ كُلَّ الْمَدِينَةِ بِالْخَمْسَةِ؟» فَقَالَ: «لاَ أُهْلِكُ إِنْ وَجَدْتُ هُنَاكَ خَمْسَةً وَأَرْبَعِينَ».

فَعَادَ يُكَلِّمُهُ أَيْضًا وَقَالَ: «عَسَى أَنْ يُوجَدَ هُنَاكَ أَرْبَعُونَ». فَقَالَ: «لاَ أَفْعَلُ مِنْ أَجْلِ الأَرْبَعِينَ».

فَقَالَ: «لاَ يَسْخَطِ الْمَوْلَى فَأَتَكَلَّمَ. عَسَى أَنْ يُوجَدَ هُنَاكَ ثَلاَثُونَ». فَقَالَ: «لاَ أَفْعَلُ إِنْ وَجَدْتُ هُنَاكَ ثَلاَثِينَ».

فَقَالَ: «إِنِّي قَدْ شَرَعْتُ أُكَلِّمُ الْمَوْلَى. عَسَى أَنْ يُوجَدَ هُنَاكَ عِشْرُونَ». فَقَالَ: «لاَ أُهْلِكُ مِنْ أَجْلِ الْعِشْرِينَ».

فَقَالَ: «لاَ يَسْخَطِ الْمَوْلَى فَأَتَكَلَّمَ هذِهِ الْمَرَّةَ فَقَطْ. عَسَى أَنْ يُوجَدَ هُنَاكَ عَشَرَةٌ». فَقَالَ: «لاَ أُهْلِكُ مِنْ أَجْلِ الْعَشَرَةِ».

وَذَهَبَ الرَّبُّ عِنْدَمَا فَرَغَ مِنَ الْكَلاَمِ مَعَ إِبْرَاهِيمَ، وَرَجَعَ إِبْرَاهِيمُ إِلَى مَكَانِهِ.