Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
18:3
18:7
18:8
18:9
18:13
18:15
18:16
18:17
18:22
18:23
18:24
18:26
18:28
18:29
18:30
18:31
18:33
Глава 19
19:3
19:4
19:6
19:8
19:9
см.:2Пет.2:7-8;
19:10
19:11
см.:Прем.19:16;
19:12
19:13
19:15
19:16
19:18
19:19
19:20
19:21
19:23
19:25
19:28
19:29
19:30
19:31
19:33
19:34
19:35
19:36
19:38
Яви́ся же ему́ Бо́гъ у ду́ба Мамврі́йска, сѣдя́щу ему́ предъ две́рьми сѣ́ни своея́ въ полу́дни.
Воззрѣ́въ же очи́ма свои́ма, ви́дѣ, и се́, трiе́ му́жiе стоя́ху надъ ни́мъ: и ви́дѣвъ притече́ въ срѣ́тенiе и́мъ от две́рiй сѣ́ни своея́: и поклони́ся до земли́
и рече́: Го́споди, а́ще у́бо обрѣто́хъ благода́ть предъ Тобо́ю, не мини́ раба́ Твоего́:
да принесе́тся вода́ и омы́ются но́ги ва́ши, и прохладите́ся подъ дре́вомъ:
и принесу́ хлѣ́бъ, да я́сте, и посе́мъ по́йдете въ пу́ть сво́й, его́же ра́ди уклони́стеся къ рабу́ ва́шему. И реко́ша: та́ко сотвори́, я́коже глаго́лалъ еси́.
И потща́ся Авраа́мъ въ сѣ́нь къ Са́ррѣ и рече́ е́й: ускори́ и смѣси́ три́ мѣ́ры муки́ чи́сты, и сотвори́ потре́бники.
И тече́ Авраа́мъ ко кра́вамъ, и взя́ телца́ мла́да и добра́, и даде́ рабу́, и ускори́ пригото́вити е́.
И взя́ ма́сло, и млеко́, и телца́, его́же пригото́ва: и предложи́ и́мъ, и ядо́ша: са́мъ же стоя́ше предъ ни́ми подъ дре́вомъ.
Рече́ же къ нему́: гдѣ́ Са́рра жена́ твоя́? О́нъ же отвѣща́въ, рече́: се́, въ сѣ́ни.
Рече́ же: [се́] возвраща́яся прiиду́ къ тебѣ́ во вре́мя сiе́ въ часы́, и роди́тъ сы́на Са́рра жена́ твоя́. Са́рра же услы́ша предъ две́рьми сѣ́ни су́щи за ни́мъ.
Авраа́мъ же и Са́рра ста́ра [бѣ́ста,] заматерѣ́вшая во дне́хъ: и преста́ша Са́ррѣ быва́ти же́нская.
Разсмѣя́ся же Са́рра въ себѣ́, глаго́лющи: не у́ бы́ло ми́ у́бо досе́лѣ, господи́нъ же мо́й ста́ръ.
И рече́ Госпо́дь ко Авраа́му: что́ я́ко разсмѣя́ся Са́рра въ себѣ́, глаго́лющи: еда́ и́стинно рожду́? А́зъ же состарѣ́хся.
Еда́ изнемо́жетъ у Бо́га сло́во? Въ сiе́ вре́мя возвращу́ся къ тебѣ́ въ часы́, и бу́детъ Са́ррѣ сы́нъ.
Отрече́ся же Са́рра, глаго́лющи: не разсмѣя́хся: убоя́ся бо. И рече́ е́й: ни́, но разсмѣя́лася еси́.
Воста́вше же отту́ду му́жiе, воззрѣ́ша на лице́ Cодо́ма и Гомо́рра: Авраа́мъ же идя́ше съ ни́ми, провожда́я и́хъ.
Госпо́дь же рече́: еда́ утаю́ А́зъ от Авраа́ма раба́ Моего́, я́же А́зъ творю́?
Авраа́мъ же быва́я бу́детъ въ язы́къ вели́къ и мно́гъ, и благословя́тся о не́мъ вси́ язы́цы земні́и:
вѣ́мъ бо, я́ко заповѣ́сть сыно́мъ свои́мъ и до́му своему́ по себѣ́, и сохраня́тъ пути́ Госпо́дни твори́ти пра́вду и су́дъ, я́ко да наведе́тъ Госпо́дь на Авраа́ма вся́, ели́ка глаго́ла къ нему́.
Рече́ же Госпо́дь: во́пль Cодо́мскiй и Гомо́ррскiй умно́жися ко Мнѣ́, и грѣси́ и́хъ вели́цы зѣло́:
соше́дъ у́бо узрю́, а́ще по во́плю и́хъ гряду́щему ко Мнѣ́ соверша́ются: а́ще же ни́, да разумѣ́ю.
И прибли́жився Авраа́мъ, рече́: погуби́ши ли пра́веднаго съ нечести́вымъ, и бу́детъ пра́ведникъ я́ко нечести́вый?
А́ще бу́дутъ пятьдеся́тъ пра́ведницы во гра́дѣ, погуби́ши ли я́? Не пощади́ши ли всего́ мѣ́ста пяти́десяти ра́ди пра́ведныхъ, а́ще бу́дутъ въ не́мъ?
Ника́коже Ты́ сотвори́ши по глаго́лу сему́, е́же уби́ти пра́ведника съ нечести́вымъ, и бу́детъ пра́ведникъ я́ко нечести́вый: ника́коже, Судя́й все́й земли́, не сотвори́ши ли суда́?
Рече́ же Госпо́дь: а́ще бу́дутъ въ Cодо́мѣхъ пятьдеся́тъ пра́ведницы во гра́дѣ, оста́влю ве́сь гра́дъ и все́ мѣ́сто и́хъ ра́ди.
И отвѣща́въ Авраа́мъ, рече́: ны́нѣ нача́хъ глаго́лати ко Го́споду моему́, а́зъ же е́смь земля́ и пе́пелъ:
а́ще же ума́лятся пятьдеся́тъ пра́ведницы въ четы́редесять пя́ть, погуби́ши ли четы́редесяти пяти́хъ ра́ди ве́сь гра́дъ? И рече́: не погублю́, а́ще обря́щу та́мо четы́редесять пя́ть.
И приложи́ еще́ глаго́лати къ Нему́, и рече́: а́ще же обря́щутся та́мо четы́редесять? И рече́: не погублю́ ра́ди четы́редесяти.
И рече́: что́, Го́споди, а́ще возглаго́лю? А́ще же обря́щется та́мо три́десять? И рече́: не погублю́ три́десятихъ ра́ди.
И рече́: поне́же и́мамъ глаго́лати ко Го́споду: а́ще же обря́щутся та́мо два́десять? И рече́: не погублю́, а́ще обря́щутся та́мо два́десять.
И рече́: что́, Го́споди, а́ще возглаго́лю еще́ еди́ною? А́ще же обря́щутся та́мо де́сять? И рече́: не погублю́ десяти́хъ ра́ди.
Оти́де же Госпо́дь, я́ко преста́ глаго́ля ко Авраа́му: и Авраа́мъ возврати́ся на мѣ́сто свое́.
Прiидо́ста же два́ А́нгела въ Cодо́мъ въ ве́черъ: Ло́тъ же сѣдя́ше предъ враты́ Cодо́мскими. Ви́дѣвъ же Ло́тъ, воста́ въ срѣ́тенiе и́мъ и поклони́ся лице́мъ на зе́млю
и рече́: се́, госпо́дiе, уклони́теся въ до́мъ раба́ ва́шего и почі́йте, и омы́йте но́ги ва́шя, и обу́треневавше отъи́дете въ пу́ть сво́й. Рѣ́ша же: ни́, но на сто́гнѣ почі́емъ.
И прину́ди я́, и уклони́шася къ нему́, и внидо́ша въ до́мъ его́: и сотвори́ и́мъ учрежде́нiе, и опрѣсно́ки испече́ и́мъ, и ядо́ша.
Предъ спа́нiемъ же му́жiе гра́да Cодо́мляне объидо́ша до́мъ, от ю́ноши да́же до ста́рца, ве́сь наро́дъ вку́пѣ:
и иззыва́ху Ло́та, и глаго́лаху къ нему́: гдѣ́ су́ть му́жiе вше́дшiи къ тебѣ́ но́щiю? Изведи́ я́ къ на́мъ, да бу́демъ съ ни́ми.
Изы́де же Ло́тъ къ ни́мъ въ преддве́рiе, две́ри же затвори́ за собо́ю.
Рече́ же къ ни́мъ: ника́коже, бра́тiе, не дѣ́йте зла́:
су́ть же ми́ двѣ́ дще́ри, я́же не позна́ша му́жа: изведу́ и́хъ къ ва́мъ, и твори́те и́мъ, я́коже уго́дно е́сть ва́мъ: то́чiю муже́мъ си́мъ не сотвори́те оби́ды, того́ бо ра́ди внидо́ша подъ кро́въ до́му моего́.
Рѣ́ша же ему́: отиди́ отсю́ду: прише́лъ еси́ [сѣ́мо] обита́ти, еда́ ли и су́дъ суди́ти? Ны́нѣ у́бо тя́ озло́бимъ па́че, не́жели о́ныхъ. И наси́лствоваша му́жа Ло́та зѣло́, и прибли́жишася разби́ти две́ри.
Просте́рше же му́жiе ру́ки, вовлеко́ша Ло́та къ себѣ́ въ хра́мину, и две́ри хра́мины заключи́ша:
му́жы же, су́щыя предъ две́рьми до́му, порази́ша слѣпото́ю от ма́ла да́же до вели́ка: и разсла́бишася и́щуще две́рiй.
Рѣ́ша же му́жiе къ Ло́ту: су́ть ли тебѣ́ здѣ́ зя́тiе или́ сы́нове или́ дще́ри? Или́ а́ще кто́ тебѣ́ и́нъ е́сть во гра́дѣ, изведи́ [я́] от мѣ́ста сего́:
я́ко мы́ погубля́емъ мѣ́сто сiе́, поне́же возвы́сися во́пль и́хъ предъ Го́сподемъ, и посла́ на́съ Госпо́дь истреби́ти его́.
Изы́де же Ло́тъ и глаго́ла къ зя́темъ свои́мъ, пои́мшымъ дще́ри его́, и рече́: воста́ните и изыди́те от мѣ́ста сего́, я́ко погубля́етъ Госпо́дь гра́дъ. Возмнѣ́ся же игра́ти предъ зятьми́ свои́ми.
Егда́ же у́тро бы́сть, понужда́ху А́нгели Ло́та, глаго́люще: воста́въ, поими́ жену́ твою́ и двѣ́ дще́ри твоя́, я́же и́маши, и изы́ди, да не и ты́ поги́бнеши со беззако́нми гра́да.
И смути́шася, и взя́ша А́нгели за ру́ку его́, и за ру́ку жену́ его́, и за ру́ки дву́хъ дще́рей его́, поне́же пощадѣ́ и́ Госпо́дь.
И бы́сть егда́ изведо́ша я́ во́нъ, и рѣ́ша: спаса́я спаса́й твою́ ду́шу: не озира́йся вспя́ть, ниже́ посто́й во все́мъ предѣ́лѣ [се́мъ]: въ горѣ́ спаса́йся, да не когда́ ку́пно я́тъ бу́деши.
Рече́ же Ло́тъ къ ни́мъ: молю́ся, Го́споди,
поне́же обрѣ́те ра́бъ Тво́й ми́лость предъ Тобо́ю, и возвели́чилъ еси́ пра́вду Твою́, ю́же твори́ши на мнѣ́, е́же жи́ти души́ мое́й: а́зъ же не возмогу́ спасти́ся въ горѣ́, да не когда́ пости́гнутъ мя́ зла́я, и умру́:
се́, гра́дъ се́й бли́зъ е́же убѣжа́ти ми́ та́мо, и́же е́сть ма́лъ, и та́мо спасу́ся: не ма́лъ ли е́сть? И жива́ бу́детъ душа́ моя́ Тебе́ ра́ди.
И рече́ ему́: се́, удиви́хся лицу́ твоему́, и о словеси́ се́мъ, е́же не погуби́ти гра́да, о не́мже глаго́лалъ еси́:
потщи́ся у́бо спасти́ся та́мо: не возмогу́ бо сотвори́ти дѣ́ла, до́ндеже вни́деши та́мо: сего́ ра́ди прозва́ и́мя гра́ду тому́ Сиго́ръ.
Со́лнце взы́де надъ зе́млю, Ло́тъ же вни́де въ Сиго́ръ.
И Госпо́дь одожди́ на Cодо́мъ и Гомо́рръ жу́пелъ, и о́гнь от Го́спода съ небесе́.
И преврати́ гра́ды сiя́, и всю́ окре́стную страну́, и вся́ живу́щыя во градѣ́хъ, и вся́ прозяба́ющая от земли́.
И озрѣ́ся жена́ его́ вспя́ть, и бы́сть сто́лпъ сла́нъ.
Воста́въ же Авраа́мъ зау́тра [и́де] на мѣ́сто, идѣ́же стоя́ше предъ Го́сподемъ,
и воззрѣ́ на лице́ Cодо́ма и Гомо́рра, и на лице́ окре́стныя страны́, и ви́дѣ: и се́, восхожда́ше пла́мень от земли́, а́ки ды́мъ пе́щный.
И бы́сть егда́ преврати́ Бо́гъ вся́ гра́ды страны́ тоя́, помяну́ Бо́гъ Авраа́ма и изсла́ Ло́та от среды́ превраще́нiя, егда́ преврати́ Госпо́дь гра́ды, въ ни́хже живя́ше Ло́тъ.
Изы́де же Ло́тъ от Сиго́ра, и сѣ́де въ горѣ́ са́мъ, и двѣ́ дще́ри его́ съ ни́мъ: убоя́ся бо жи́ти въ Сиго́рѣ: и всели́ся въ пеще́ру са́мъ и дще́ри его́ съ ни́мъ.
Рече́ же старѣ́йшая къ юнѣ́йшей: оте́цъ на́шъ ста́ръ, и никто́же е́сть на земли́, и́же вни́детъ къ на́мъ, я́коже обы́чно все́й земли́:
гряди́ у́бо, упои́мъ отца́ на́шего вино́мъ и преспи́мъ съ ни́мъ, и возста́вимъ от отца́ на́шего сѣ́мя.
Упои́ша же отца́ своего́ вино́мъ въ нощи́ о́нѣй: и вше́дши старѣ́йшая, преспа́ со отце́мъ свои́мъ тоя́ но́щи: и не поразумѣ́ о́нъ, егда́ преспа́ и егда́ воста́.
Бы́сть же нау́трiе, и рече́ старѣ́йшая къ юнѣ́йшей: се́, [а́зъ] преспа́хъ вчера́ со отце́мъ на́шимъ: упои́мъ его́ вино́мъ и въ сiю́ но́щь, и вше́дши преспи́ съ ни́мъ, и возста́вимъ от отца́ на́шего сѣ́мя.
Упои́ша же и въ ту́ но́щь отца́ своего́ вино́мъ: и вше́дши юнѣ́йшая преспа́ со отце́мъ свои́мъ: и не поразумѣ́ о́нъ, егда́ преспа́ и егда́ воста́.
И зача́ша о́бѣ дще́ри Ло́товы от отца́ своего́:
и роди́ старѣ́йшая сы́на и нарече́ и́мя ему́ Моа́въ, глаго́лющи: от отца́ моего́. Се́й оте́цъ Моави́томъ да́же до ны́нѣшняго дне́.
Роди́ же юнѣ́йшая сы́на и нарече́ и́мя ему́ Амма́нъ, глаго́лющи: сы́нъ ро́да моего́. Се́й оте́цъ Аммани́томъ до ны́нѣшняго дне́.
1 «Три мужа» в гостях у Авраама; предсказание о сыне от Сарры. 16 Ходатайство Авраама пред Господом о Содоме.
И явился ему Господь у дубравы Мамре, когда он сидел при входе в шатер [свой], во время зноя дневного.
Он возвел очи свои и взглянул, и вот, три мужа стоят против него. Увидев, он побежал навстречу им от входа в шатер [свой] и поклонился до земли,
и сказал: Владыка! если я обрел благоволение пред очами Твоими, не пройди мимо раба Твоего;
и принесут немного воды, и омоют ноги ваши; и отдохните под сим деревом,
а я принесу хлеба, и вы подкрепите сердца ваши; потом пойдите [в путь свой]; так как вы идете мимо раба вашего. Они сказали: сделай так, как говоришь.
И поспешил Авраам в шатер к Сарре и сказал [ей]: поскорее замеси три саты лучшей муки и сделай пресные хлебы.
И побежал Авраам к стаду, и взял теленка нежного и хорошего, и дал отроку, и тот поспешил приготовить его.
И взял масла и молока и теленка приготовленного, и поставил перед ними, а сам стоял подле них под деревом. И они ели.
И сказали ему: где Сарра, жена твоя? Он отвечал: здесь, в шатре.
И сказал один из них: Я опять буду у тебя в это же время [в следующем году], и будет сын у Сарры, жены твоей. А Сарра слушала у входа в шатер, сзади его.
Авраам же и Сарра были стары и в летах преклонных, и обыкновенное у женщин у Сарры прекратилось.
Сарра внутренно рассмеялась, сказав: мне ли, когда я состарилась, иметь сие утешение? и господин мой стар.
И сказал Господь Аврааму: отчего это [сама в себе] рассмеялась Сарра, сказав: «неужели я действительно могу родить, когда я состарилась»?
Есть ли что трудное для Господа? В назначенный срок буду Я у тебя в следующем году, и [будет] у Сарры сын.
Сарра же не призналась, а сказала: я не смеялась. Ибо она испугалась. Но Он сказал [ей]: нет, ты рассмеялась.
И встали те мужи и оттуда отправились к Содому [и Гоморре]; Авраам же пошел с ними, проводить их.
И сказал Господь: утаю ли Я от Авраама [раба Моего], что хочу делать!
От Авраама точно произойдет народ великий и сильный, и благословятся в нем все народы земли,
ибо Я избрал его для того, чтобы он заповедал сынам своим и дому своему после себя, ходить путем Господним, творя правду и суд; и исполнит Господь над Авраамом [все], что сказал о нем.
И сказал Господь: вопль Содомский и Гоморрский, велик он, и грех их, тяжел он весьма;
сойду и посмотрю, точно ли они поступают так, каков вопль на них, восходящий ко Мне, или нет; узнаю.
И обратились мужи оттуда и пошли в Содом; Авраам же еще стоял пред лицом Господа.
И подошел Авраам и сказал: неужели Ты погубишь праведного с нечестивым [и с праведником будет то же, что с нечестивым]?
может быть, есть в этом городе пятьдесят праведников? неужели Ты погубишь, и не пощадишь [всего] места сего ради пятидесяти праведников, [если они находятся] в нем?
не может быть, чтобы Ты поступил так, чтобы Ты погубил праведного с нечестивым, чтобы то же было с праведником, что с нечестивым; не может быть от Тебя! Судия всей земли поступит ли неправосудно?
Господь сказал: если Я найду в городе Содоме пятьдесят праведников, то Я ради них пощажу [весь город и] все место сие.
Авраам сказал в ответ: вот, я решился говорить Владыке, я, прах и пепел:
может быть, до пятидесяти праведников недостанет пяти, неужели за недостатком пяти Ты истребишь весь город? Он сказал: не истреблю, если найду там сорок пять.
Авраам продолжал говорить с Ним и сказал: может быть, найдется там сорок? Он сказал: не сделаю того и ради сорока.
И сказал Авраам: да не прогневается Владыка, что я буду говорить: может быть, найдется там тридцать? Он сказал: не сделаю, если найдется там тридцать.
Авраам сказал: вот, я решился говорить Владыке: может быть, найдется там двадцать? Он сказал: не истреблю ради двадцати.
Авраам сказал: да не прогневается Владыка, что я скажу еще однажды: может быть, найдется там десять? Он сказал: не истреблю ради десяти.
И пошел Господь, перестав говорить с Авраамом; Авраам же возвратился в свое место.
1 Угрозы содомлян гостям Лота. 12 Бегство семьи Лота в Сигор. 23 Истребление Содома и Гоморры. Жена Лотова. 30 Дочери Лота родили Моава и Бен-Амми.
И пришли те два Ангела в Содом вечером, когда Лот сидел у ворот Содома. Лот увидел, и встал, чтобы встретить их, и поклонился лицом до земли
и сказал: государи мои! зайдите в дом раба вашего и ночуйте, и умойте ноги ваши, и встаньте поутру и пойдете в путь свой. Но они сказали: нет, мы ночуем на улице.
Он же сильно упрашивал их; и они пошли к нему и пришли в дом его. Он сделал им угощение и испек пресные хлебы, и они ели.
Еще не легли они спать, как городские жители, Содомляне, от молодого до старого, весь народ со всех концов города, окружили дом
и вызвали Лота и говорили ему: где люди, пришедшие к тебе на ночь? выведи их к нам; мы позна́ем их.
Лот вышел к ним ко входу, и запер за собою дверь,
и сказал [им]: братья мои, не делайте зла;
вот у меня две дочери, которые не познали мужа; лучше я выведу их к вам, делайте с ними, что вам угодно, только людям сим не делайте ничего, так как они пришли под кров дома моего.
Но они сказали [ему]: пойди сюда. И сказали: вот пришлец, и хочет судить? теперь мы хуже поступим с тобою, нежели с ними. И очень приступали к человеку сему, к Лоту, и подошли, чтобы выломать дверь.
Тогда мужи те простерли руки свои и ввели Лота к себе в дом, и дверь [дома] заперли;
а людей, бывших при входе в дом, поразили слепотою, от малого до большого, так что они измучились, искав входа.
Сказали мужи те Лоту: кто у тебя есть еще здесь? зять ли, сыновья ли твои, дочери ли твои, и кто бы ни был у тебя в городе, всех выведи из сего места,
ибо мы истребим сие место, потому что велик вопль на жителей его к Господу, и Господь послал нас истребить его.
И вышел Лот, и говорил с зятьями своими, которые брали за себя дочерей его, и сказал: встаньте, выйдите из сего места, ибо Господь истребит сей город. Но зятьям его показалось, что он шутит.
Когда взошла заря, Ангелы начали торопить Лота, говоря: встань, возьми жену твою и двух дочерей твоих, которые у тебя, чтобы не погибнуть тебе за беззакония города.
И как он медлил, то мужи те [Ангелы], по милости к нему Господней, взяли за руку его и жену его, и двух дочерей его, и вывели его и поставили его вне города.
Когда же вывели их вон, то один из них сказал: спасай душу свою; не оглядывайся назад и нигде не останавливайся в окрестности сей; спасайся на гору, чтобы тебе не погибнуть.
Но Лот сказал им: нет, Владыка!
вот, раб Твой обрел благоволение пред очами Твоими, и велика милость Твоя, которую Ты сделал со мною, что спас жизнь мою; но я не могу спасаться на гору, чтоб не застигла меня беда и мне не умереть;
вот, ближе бежать в сей город, он же мал; побегу я туда, – он же мал; и сохранится жизнь моя [ради Тебя].
И сказал ему: вот, в угодность тебе Я сделаю и это: не ниспровергну города, о котором ты говоришь;
поспешай, спасайся туда, ибо Я не могу сделать дела, доколе ты не придешь туда. Потому и назван город сей: Сигор.
Солнце взошло над землею, и Лот пришел в Сигор.
И пролил Господь на Содом и Гоморру дождем серу и огонь от Господа с неба,
и ниспроверг города сии, и всю окрестность сию, и всех жителей городов сих, и [все] произрастания земли.
Жена же Лотова оглянулась позади его, и стала соляным столпом.
И встал Авраам рано утром [и пошел] на место, где стоял пред лицом Господа,
и посмотрел к Содому и Гоморре и на все пространство окрестности и увидел: вот, дым поднимается с земли, как дым из печи.
И было, когда Бог истреблял [все] города окрестности сей, вспомнил Бог об Аврааме и выслал Лота из среды истребления, когда ниспровергал города, в которых жил Лот.
И вышел Лот из Сигора и стал жить в горе́, и с ним две дочери его, ибо он боялся жить в Сигоре. И жил в пещере, и с ним две дочери его.
И сказала старшая младшей: отец наш стар, и нет человека на земле, который вошел бы к нам по обычаю всей земли;
итак, напоим отца нашего вином, и переспим с ним, и восставим от отца нашего племя.
И напоили отца своего вином в ту ночь; и вошла старшая и спала с отцом своим [в ту ночь]; а он не знал, когда она легла и когда встала.
На другой день старшая сказала младшей: вот, я спала вчера с отцом моим; напоим его вином и в эту ночь; и ты войди, спи с ним, и восставим от отца нашего племя.
И напоили отца своего вином и в эту ночь; и вошла младшая и спала с ним; и он не знал, когда она легла и когда встала.
И сделались обе дочери Лотовы беременными от отца своего,
и родила старшая сына, и нарекла ему имя: Моав [говоря: он от отца моего]. Он отец Моавитян доныне.
И младшая также родила сына, и нарекла ему имя: Бен-Амми [говоря: он сын рода моего]. Он отец Аммонитян доныне.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.
І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього.
І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,
І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,
та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!
Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.
І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше.
Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба.
І сказали вони: Зроби так, як сказав.
Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба.
І сказали вони: Зроби так, як сказав.
І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі.
І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.
І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом.
І їли Вони.
І їли Вони.
І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя?
А він відказав: Ось у наметі.
А він відказав: Ось у наметі.
І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу.
І ось буде син у Сарри, жінки твоєї…
А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.
І ось буде син у Сарри, жінки твоєї…
А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.
Авраам же та Сарра старі були, віку похилого.
У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.
У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.
І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів́яла, то як станеться розкіш мені?
Таж пан мій старий!
Таж пан мій старий!
І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?
Чи для Господа є річ занадто трудна?
На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.
На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина.
А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась.
Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!
Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!
І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.
А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?
Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!
Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі.
І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.
І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього.
І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,
зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.
І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем.
І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим?
Може є п́ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п́ятидесяти тих праведних, що в ньому є?
Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі!
Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?
Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?
І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п́ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.
І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.
Може п́ятдесят тих праведних не матиме п́яти, чи Ти знищиш ціле місто через п́ятьох?
І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п́ять!
І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п́ять!
І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!
А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!
І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!
А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!
І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?
А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!
А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!
І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться?
А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!
А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!
І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама.
А Авраам вернувся до свого місця.
А Авраам вернувся до свого місця.
І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській.
І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,
І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,
та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою.
А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці.
А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці.
А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його.
І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.
І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.
Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.
І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли?
Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати!
Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати!
І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,
і сказав: Браття мої, не чиніть лихого!
Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали.
Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби…
Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.
Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби…
Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.
А вони закричали: Іди собі геть!
І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею!
Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!
І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.
І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею!
Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!
І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.
Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.
А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого.
І ті попомучилися, шукаючи входу.
І ті попомучилися, шукаючи входу.
І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут?
Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,
Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,
бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.
І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто.
Але в очах зятів він здавався як жартун.
Але в очах зятів він здавався як жартун.
А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста.
А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.
І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці.
Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.
Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.
А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи!
Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу;
але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.
але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.
Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке.
Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке?
і буде жити душа моя.
Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке?
і буде жити душа моя.
І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.
Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди.
Тому й назвав ім́я тому місту: Цоар.
Тому й назвав ім́я тому місту: Цоар.
Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.
І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба.
І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.
А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!…
І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.
І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці.
І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки…
І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки…
І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.
І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі.
І осів у печері, він та обидві дочки його.
І осів у печері, він та обидві дочки його.
І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.
Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним.
І оживимо нащадків від нашого батька.
І оживимо нащадків від нашого батька.
І ночі тієї вони напоїли вином свого батька.
І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм.
А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм.
А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком.
Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька.
Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька.
І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька.
І встала молодша та й поклалася з ним.
А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
І встала молодша та й поклалася з ним.
А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.
І вродила старша сина, і назвала ім́я йому: Моав.
Він батько моавів аж до цього дня.
Він батько моавів аж до цього дня.
А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі.
Він батько синів Аммону аж до цього дня.
Він батько синів Аммону аж до цього дня.