Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга Бытия

 
  • Прїидо́ста же два̀ а҆́гг҃ла въ содо́мъ въ ве́черъ: лѡ́тъ же сѣдѧ́ше пред̾ враты̀ содо́мскими. Ви́дѣвъ же лѡ́тъ, воста̀ въ срѣ́тенїе и҆̀мъ и҆ поклони́сѧ лице́мъ на зе́млю
  • и҆ речѐ: сѐ, госпо́дїе, ᲂу҆клони́тесѧ въ до́мъ раба̀ ва́шегѡ и҆ почі́йте, и҆ ѡ҆мы́йте но́ги ва́шѧ, и҆ ѡ҆бꙋ́треневавше ѿи́дете въ пꙋ́ть сво́й. Рѣ́ша же: нѝ, но на сто́гнѣ почі́емъ.
  • И҆ принꙋ́ди ѧ҆̀, и҆ ᲂу҆клони́шасѧ къ немꙋ̀, и҆ внидо́ша въ до́мъ є҆гѡ̀: и҆ сотворѝ и҆̀мъ ᲂу҆чрежде́нїе, и҆ ѡ҆прѣсно́ки и҆спечѐ и҆̀мъ, и҆ ꙗ҆до́ша.
  • Пред̾ спа́нїемъ же мꙋ́жїе гра́да содо́млѧне ѡ҆б̾идо́ша до́мъ, ѿ ю҆́ноши да́же до ста́рца, ве́сь наро́дъ вкꙋ́пѣ:
  • и҆ и҆ззыва́хꙋ лѡ́та, и҆ глаго́лахꙋ къ немꙋ̀: гдѣ̀ сꙋ́ть мꙋ́жїе вше́дшїи къ тебѣ̀ но́щїю; и҆зведѝ ѧ҆̀ къ на́мъ, да бꙋ́демъ съ ни́ми.
  • И҆зы́де же лѡ́тъ къ ни̑мъ въ преддве́рїе, двє́ри же затворѝ за собо́ю.
  • Рече́ же къ ни̑мъ: ника́коже, бра́тїе, не дѣ́йте ѕла̀:
  • сꙋ́ть же мѝ двѣ̀ дщє́ри, ꙗ҆̀же не позна́ша мꙋ́жа: и҆зведꙋ̀ и҆̀хъ къ ва́мъ, и҆ твори́те и҆̀мъ, ꙗ҆́коже ᲂу҆го́дно є҆́сть ва́мъ: то́чїю мꙋжє́мъ си̑мъ не сотвори́те ѡ҆би́ды, тогѡ́ бо ра́ди внидо́ша под̾ кро́въ до́мꙋ моегѡ̀.
  • Рѣ́ша же є҆мꙋ̀: ѿидѝ ѿсю́дꙋ: прише́лъ є҆сѝ (сѣ́мѡ) ѡ҆бита́ти, є҆да́ ли и҆ сꙋ́дъ сꙋди́ти; нн҃ѣ ᲂу҆̀бо тѧ̀ ѡ҆ѕло́бимъ па́че, не́жели ѻ҆́ныхъ. И҆ наси́льствоваша мꙋ́жа лѡ́та ѕѣлѡ̀, и҆ прибли́жишасѧ разби́ти двє́ри.
  • Просте́рше же мꙋ́жїе рꙋ́ки, вовлеко́ша лѡ́та къ себѣ̀ въ хра́минꙋ, и҆ двє́ри хра́мины заключи́ша:
  • мꙋ́жы же, сꙋ́щыѧ пред̾ две́рьми до́мꙋ, порази́ша слѣпото́ю ѿ ма́ла да́же до вели́ка: и҆ разсла́бишасѧ и҆́щꙋще две́рїй.
  • Рѣ́ша же мꙋ́жїе къ лѡ́тꙋ: сꙋ́ть ли тебѣ̀ здѣ̀ зѧ́тїе и҆лѝ сы́нове и҆лѝ дщє́ри; и҆лѝ а҆́ще кто̀ тебѣ̀ и҆́нъ є҆́сть во гра́дѣ, и҆зведѝ (ѧ҆̀) ѿ мѣ́ста сегѡ̀:
  • ꙗ҆́кѡ мы̀ погꙋблѧ́емъ мѣ́сто сїѐ, поне́же возвы́сисѧ во́пль и҆́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ посла̀ на́съ гдⷭ҇ь и҆стреби́ти є҆го̀.
  • И҆зы́де же лѡ́тъ и҆ глаго́ла къ зѧ́тємъ свои̑мъ, пои́мшымъ дщє́ри є҆гѡ̀, и҆ речѐ: воста́ните и҆ и҆зыди́те ѿ мѣ́ста сегѡ̀, ꙗ҆́кѡ погꙋблѧ́етъ гдⷭ҇ь гра́дъ. Возмнѣ́сѧ же и҆гра́ти пред̾ зѧтьмѝ свои́ми.
  • Є҆гда́ же ᲂу҆́тро бы́сть, понꙋжда́хꙋ а҆́гг҃ли лѡ́та, глаго́люще: воста́въ, поимѝ женꙋ̀ твою̀ и҆ двѣ̀ дщє́ри твоѧ̑, ꙗ҆̀же и҆́маши, и҆ и҆зы́ди, да не и҆ ты̀ поги́бнеши со беззако́ньми гра́да.
  • И҆ смꙋти́шасѧ, и҆ взѧ́ша а҆́гг҃ли за рꙋ́кꙋ є҆го̀, и҆ за рꙋ́кꙋ женꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ за рꙋ́ки двꙋ́хъ дще́рей є҆гѡ̀, поне́же пощадѣ̀ и҆̀ гдⷭ҇ь.
  • И҆ бы́сть є҆гда̀ и҆зведо́ша ѧ҆̀ во́нъ, и҆ рѣ́ша: спаса́ѧ спаса́й твою̀ дꙋ́шꙋ: не ѡ҆зира́йсѧ вспѧ́ть, нижѐ посто́й во все́мъ предѣ́лѣ (се́мъ): въ горѣ̀ спаса́йсѧ, да не когда̀ кꙋ́пнѡ ꙗ҆́тъ бꙋ́деши.
  • Рече́ же лѡ́тъ къ ни̑мъ: молю́сѧ, гдⷭ҇и,
  • поне́же ѡ҆брѣ́те ра́бъ тво́й млⷭ҇ть пред̾ тобо́ю, и҆ возвели́чилъ є҆сѝ пра́вдꙋ твою̀, ю҆́же твори́ши на мнѣ̀, є҆́же жи́ти дꙋшѝ мое́й: а҆́зъ же не возмогꙋ̀ спасти́сѧ въ горѣ̀, да не когда̀ пости́гнꙋтъ мѧ̀ ѕла̑ѧ, и҆ ᲂу҆мрꙋ̀:
  • сѐ, гра́дъ се́й бли́з̾ є҆́же ᲂу҆бѣжа́ти мѝ та́мѡ, и҆́же є҆́сть ма́лъ, и҆ та́мѡ спасꙋ́сѧ: не ма́лъ ли є҆́сть; и҆ жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ моѧ̀ тебє̀ ра́ди.
  • И҆ речѐ є҆мꙋ̀: сѐ, ᲂу҆диви́хсѧ лицꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆ ѡ҆ словесѝ се́мъ, є҆́же не погꙋби́ти гра́да, ѡ҆ не́мже глаго́лалъ є҆сѝ:
  • потщи́сѧ ᲂу҆̀бо спасти́сѧ та́мѡ: не возмогꙋ́ бо сотвори́ти дѣ́ла, до́ндеже вни́деши та́мѡ: сегѡ̀ ра́ди прозва̀ и҆́мѧ гра́дꙋ томꙋ̀ сигѡ́ръ.
  • Со́лнце взы́де над̾ зе́млю, лѡ́тъ же вни́де въ сигѡ́ръ.
  • И҆ гдⷭ҇ь ѡ҆дождѝ на содо́мъ и҆ гомо́рръ жꙋ́пелъ, и҆ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а съ небесѐ.
  • И҆ превратѝ гра́ды сїѧ̑, и҆ всю̀ ѡ҆кре́стнꙋю странꙋ̀, и҆ всѧ̑ живꙋ́щыѧ во градѣ́хъ, и҆ всѧ̑ прозѧба̑ющаѧ ѿ землѝ.
  • И҆ ѡ҆зрѣ́сѧ жена̀ є҆гѡ̀ вспѧ́ть, и҆ бы́сть сто́лпъ сла́нъ.
  • Воста́въ же а҆враа́мъ заꙋ́тра (и҆́де) на мѣ́сто, и҆дѣ́же стоѧ́ше пред̾ гдⷭ҇емъ,
  • и҆ воззрѣ̀ на лицѐ содо́ма и҆ гомо́рра, и҆ на лицѐ ѡ҆кре́стныѧ страны̀, и҆ ви́дѣ: и҆ сѐ, восхожда́ше пла́мень ѿ землѝ, а҆́ки ды́мъ пе́щный.
  • И҆ бы́сть є҆гда̀ превратѝ бг҃ъ всѧ̑ гра́ды страны̀ тоѧ̀, помѧнꙋ̀ бг҃ъ а҆враа́ма и҆ и҆зсла̀ лѡ́та ѿ среды̀ превраще́нїѧ, є҆гда̀ превратѝ гдⷭ҇ь гра́ды, въ ни́хже живѧ́ше лѡ́тъ.
  • И҆зы́де же лѡ́тъ ѿ сигѡ́ра, и҆ сѣ́де въ горѣ̀ са́мъ, и҆ двѣ̀ дщє́ри є҆гѡ̀ съ ни́мъ: ᲂу҆боѧ́сѧ бо жи́ти въ сигѡ́рѣ: и҆ всели́сѧ въ пеще́рꙋ са́мъ и҆ дщє́ри є҆гѡ̀ съ ни́мъ.
  • Рече́ же старѣ́йшаѧ къ ю҆нѣ́йшей: ѻ҆те́цъ на́шъ ста́ръ, и҆ никто́же є҆́сть на землѝ, и҆́же вни́детъ къ на́мъ, ꙗ҆́коже ѡ҆бы́чно все́й землѝ:
  • грѧдѝ ᲂу҆̀бо, ᲂу҆пои́мъ ѻ҆тца̀ на́шего вїно́мъ и҆ преспи́мъ съ ни́мъ, и҆ возста́вимъ ѿ ѻ҆тца̀ на́шегѡ сѣ́мѧ.
  • Оу҆пои́ша же ѻ҆тца̀ своего̀ вїно́мъ въ нощѝ ѻ҆́нѣй: и҆ вше́дши старѣ́йшаѧ, преспа̀ со ѻ҆тце́мъ свои́мъ тоѧ̀ но́щи: и҆ не поразꙋмѣ̀ ѻ҆́нъ, є҆гда̀ преспа̀ и҆ є҆гда̀ воста̀.
  • Бы́сть же наꙋ́трїе, и҆ речѐ старѣ́йшаѧ къ ю҆нѣ́йшей: сѐ, (а҆́зъ) преспа́хъ вчера̀ со ѻ҆тце́мъ на́шимъ: ᲂу҆пои́мъ є҆го̀ вїно́мъ и҆ въ сїю̀ но́щь, и҆ вше́дши преспѝ съ ни́мъ, и҆ возста́вимъ ѿ ѻ҆тца̀ на́шегѡ сѣ́мѧ.
  • Оу҆пои́ша же и҆ въ тꙋ̀ но́щь ѻ҆тца̀ своего̀ вїно́мъ: и҆ вше́дши ю҆нѣ́йшаѧ преспа̀ со ѻ҆тце́мъ свои́мъ: и҆ не поразꙋмѣ̀ ѻ҆́нъ, є҆гда̀ преспа̀ и҆ є҆гда̀ воста̀.
  • И҆ зача́ша ѻ҆́бѣ дщє́ри лѡ́тѡвы ѿ ѻ҆тца̀ своегѡ̀:
  • и҆ родѝ старѣ́йшаѧ сы́на и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ мѡа́въ, глаго́лющи: ѿ ѻ҆тца̀ моегѡ̀. Се́й ѻ҆те́цъ мѡаві́тѡмъ да́же до нн҃ѣшнѧгѡ днѐ.
  • Роди́ же ю҆нѣ́йшаѧ сы́на и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ а҆мма́нъ, глаго́лющи: сы́нъ ро́да моегѡ̀. Се́й ѻ҆те́цъ а҆ммані́тѡмъ до нн҃ѣшнѧгѡ днѐ.
  • И пришли те два Ангела в Содом вечером, когда Лот сидел у ворот Содома. Лот увидел, и встал, чтобы встретить их, и поклонился лицем до земли
  • и сказал: государи мои! зайдите в дом раба вашего и ночуйте, и умойте ноги ваши, и встаньте поутру и пойдете в путь свой. Но они сказали: нет, мы ночуем на улице.
  • Он же сильно упрашивал их; и они пошли к нему и пришли в дом его. Он сделал им угощение и испек пресные хлебы, и они ели.
  • Еще не легли они спать, как городские жители, Содомляне, от молодого до старого, весь народ со всех концов города, окружили дом
  • и вызвали Лота и говорили ему: где люди, пришедшие к тебе на ночь? выведи их к нам; мы позна́ем их.
  • Лот вышел к ним ко входу, и запер за собою дверь,
  • и сказал [им]: братья мои, не делайте зла;
  • вот у меня две дочери, которые не познали мужа; лучше я выведу их к вам, делайте с ними, что вам угодно, только людям сим не делайте ничего, так как они пришли под кров дома моего.
  • Но они сказали [ему]: пойди сюда. И сказали: вот пришлец, и хочет судить? теперь мы хуже поступим с тобою, нежели с ними. И очень приступали к человеку сему, к Лоту, и подошли, чтобы выломать дверь.
  • Тогда мужи те простерли руки свои и ввели Лота к себе в дом, и дверь [дома] заперли;
  • а людей, бывших при входе в дом, поразили слепотою, от малого до большого, так что они измучились, искав входа.
  • Сказали мужи те Лоту: кто у тебя есть еще здесь? зять ли, сыновья ли твои, дочери ли твои, и кто бы ни был у тебя в городе, всех выведи из сего места,
  • ибо мы истребим сие место, потому что велик вопль на жителей его к Господу, и Господь послал нас истребить его.
  • И вышел Лот, и говорил с зятьями своими, которые брали за себя дочерей его, и сказал: встаньте, выйдите из сего места, ибо Господь истребит сей город. Но зятьям его показалось, что он шутит.
  • Когда взошла заря, Ангелы начали торопить Лота, говоря: встань, возьми жену твою и двух дочерей твоих, которые у тебя, чтобы не погибнуть тебе за беззакония города.
  • И как он медлил, то мужи те [Ангелы], по милости к нему Господней, взяли за руку его и жену его, и двух дочерей его, и вывели его и поставили его вне города.
  • Когда же вывели их вон, то один из них сказал: спасай душу свою; не оглядывайся назад и нигде не останавливайся в окрестности сей; спасайся на гору, чтобы тебе не погибнуть.
  • Но Лот сказал им: нет, Владыка!
  • вот, раб Твой обрел благоволение пред очами Твоими, и велика милость Твоя, которую Ты сделал со мною, что спас жизнь мою; но я не могу спасаться на гору, чтоб не застигла меня беда и мне не умереть;
  • вот, ближе бежать в сей город, он же мал; побегу я туда, – он же мал; и сохранится жизнь моя [ради Тебя].
  • И сказал ему: вот, в угодность тебе Я сделаю и это: не ниспровергну города, о котором ты говоришь;
  • поспешай, спасайся туда, ибо Я не могу сделать дела, доколе ты не придешь туда. Потому и назван город сей: Сигор.
  • Солнце взошло над землею, и Лот пришел в Сигор.
  • И пролил Господь на Содом и Гоморру дождем серу и огонь от Господа с неба,
  • и ниспроверг города сии, и всю окрестность сию, и всех жителей городов сих, и [все] произрастания земли.
  • Жена же Лотова оглянулась позади его, и стала соляным столпом.
  • И встал Авраам рано утром [и пошел] на место, где стоял пред лицем Господа,
  • и посмотрел к Содому и Гоморре и на все пространство окрестности и увидел: вот, дым поднимается с земли, как дым из печи.
  • И было, когда Бог истреблял [все] города окрестности сей, вспомнил Бог об Аврааме и выслал Лота из среды истребления, когда ниспровергал города, в которых жил Лот.
  • И вышел Лот из Сигора и стал жить в горе́, и с ним две дочери его, ибо он боялся жить в Сигоре. И жил в пещере, и с ним две дочери его.
  • И сказала старшая младшей: отец наш стар, и нет человека на земле, который вошел бы к нам по обычаю всей земли;
  • итак напоим отца нашего вином, и переспим с ним, и восставим от отца нашего племя.
  • И напоили отца своего вином в ту ночь; и вошла старшая и спала с отцом своим [в ту ночь]; а он не знал, когда она легла и когда встала.
  • На другой день старшая сказала младшей: вот, я спала вчера с отцом моим; напоим его вином и в эту ночь; и ты войди, спи с ним, и восставим от отца нашего племя.
  • И напоили отца своего вином и в эту ночь; и вошла младшая и спала с ним; и он не знал, когда она легла и когда встала.
  • И сделались обе дочери Лотовы беременными от отца своего,
  • и родила старшая сына, и нарекла ему имя: Моав [говоря: он от отца моего]. Он отец Моавитян доныне.
  • И младшая также родила сына, и нарекла ему имя: Бен-Амми [говоря: он сын рода моего]. Он отец Аммонитян доныне.
  • Llegaron, pues, los dos ángeles a Sodoma a la caída de la tarde; y Lot estaba sentado a la puerta de Sodoma. Al verlos, Lot se levantó a recibirlos, se inclinó hacia el suelo
  • y les dijo:

    —Ahora, mis señores, os ruego que vengáis a casa de vuestro siervo para alojaros y lavar vuestros pies. Por la mañana os levantaréis y seguiréis vuestro camino.

    Ellos respondieron:

    —No, esta noche nos quedaremos en la calle.

  • Pero Lot porfió tanto con ellos que fueron con él y entraron en su casa. Allí les hizo banquete, coció panes sin levadura y comieron.
  • Pero, antes que se acostaran, rodearon la casa los hombres de la ciudad, los varones de Sodoma, todo el pueblo, desde el más joven hasta el más viejo.
  • Y llamaron a Lot, gritando:

    —¿Dónde están los hombres que vinieron a ti esta noche? Sácalos, para que los conozcamos.

  • Entonces Lot salió a ellos a la puerta, cerró la puerta tras sí
  • y dijo:

    —Os ruego, hermanos míos, que no hagáis tal maldad.

  • Mirad, yo tengo dos hijas que no han conocido varón; os las traeré y podréis hacer con ellas lo que bien os parezca; solamente que a estos varones no les hagáis nada, ya que han venido al amparo de mi tejado.
  • Ellos respondieron:

    —¡Quítate de ahí!

    Y añadieron:

    —Vino este extraño para habitar entre nosotros, ¿y habrá de erigirse en juez? Ahora te trataremos peor que a ellos.

    Enseguida comenzaron a forcejear con Lot, y se acercaron para romper la puerta.

  • Pero los huéspedes alargaron la mano, metieron a Lot en la casa con ellos y cerraron la puerta.
  • Y a los hombres que estaban a la puerta de la casa los hirieron con ceguera, desde el menor hasta el mayor, de manera que se fatigaban buscando la puerta.
  • Después dijeron los huéspedes a Lot:

    —¿Tienes aquí alguno más? Saca de este lugar a tus yernos, hijos e hijas, y todo lo que tienes en la ciudad,

  • porque vamos a destruir este lugar, por cuanto el clamor contra la gente de esta ciudad ha subido de punto delante de Jehová. Por tanto, Jehová nos ha enviado a destruirla.
  • Entonces salió Lot y habló a sus yernos, los que habían de tomar sus hijas, y les dijo:

    —¡Levantaos, salid de este lugar, porque Jehová va a destruir esta ciudad!

    Pero sus yernos pensaron que bromeaba.

  • Y al rayar el alba los ángeles daban prisa a Lot, diciendo:

    —Levántate, toma a tu mujer y a tus dos hijas que se hallan aquí, para que no perezcas en el castigo de la ciudad.

  • Como él se demoraba, los varones los asieron de la mano, a él, a su mujer y a sus dos hijas, según la misericordia de Jehová para con él; lo sacaron y lo pusieron fuera de la ciudad.
  • Cuando ya estaban fuera, le dijeron:

    —Escapa por tu vida; no mires atrás ni te detengas en ningún lugar de esta llanura; escapa al monte, no sea que perezcas.

  • Pero Lot les dijo:

    —No, yo os ruego, señores míos.

  • Vuestro siervo ha hallado gracia en vuestros ojos y habéis tenido mucha misericordia conmigo al salvarme la vida, pero no podré escapar al monte, no sea que me alcance el mal y muera.
  • Cerca de aquí hay una pequeña ciudad, a la cual puedo huir. Dejadme ir allá (¿no es en verdad pequeña?) y salvaré mi vida.
  • Uno de ellos le respondió:

    —También he escuchado tu súplica sobre esto, y no destruiré la ciudad de que has hablado.

  • Date prisa y escápate allá, porque nada podré hacer hasta que hayas llegado.

    Por eso fue llamado Zoar el nombre de la ciudad.

  • El sol salía sobre la tierra cuando Lot llegó a Zoar.
  • Entonces Jehová hizo llover desde los cielos azufre y fuego sobre Sodoma y sobre Gomorra;
  • y destruyó las ciudades y toda aquella llanura, con todos los habitantes de aquellas ciudades y el fruto de la tierra.
  • Entonces la mujer de Lot miró atrás, a espaldas de él, y se volvió estatua de sal.
  • Subió Abraham por la mañana al lugar donde había estado delante de Jehová.
  • Miró hacia Sodoma y Gomorra, y hacia toda la tierra de aquella llanura, y vio que el humo subía de la tierra como el humo de un horno.
  • Así, cuando Dios destruyó las ciudades de la llanura, se acordó de Abraham, y sacó a Lot de en medio de la destrucción con que asoló las ciudades donde Lot estaba.
  • Pero Lot subió de Zoar y habitó en el monte, junto a sus dos hijas, porque tuvo miedo de quedarse en Zoar. Él y sus dos hijas habitaron en una cueva.
  • Entonces la mayor dijo a la menor:

    —Nuestro padre es viejo y no queda hombre en la tierra que se una a nosotras, conforme a la costumbre de toda la tierra.

  • Ven, demos a beber vino a nuestro padre; durmamos con él, y conservaremos de nuestro padre descendencia.
  • Dieron a beber vino a su padre aquella noche, y entró la mayor y durmió con su padre; pero él no sintió cuándo se acostó ella ni cuándo se levantó.
  • Al día siguiente dijo la mayor a la menor:

    —Yo dormí la noche pasada con mi padre; démosle a beber vino también esta noche, y entra tú y duerme con él, para que conservemos de nuestro padre descendencia.

  • Dieron, pues, a beber vino a su padre también aquella noche, y se levantó la menor y durmió con él; pero él no echó de ver cuándo se acostó ella ni cuándo se levantó.
  • Las dos hijas de Lot concibieron de su padre.
  • La mayor dio a luz un hijo, y le puso por nombre Moab, el cual es padre de los actuales moabitas.
  • La menor también dio a luz un hijo, y llamó su nombre Ben-ammi, el cual es padre de los actuales amonitas.


  • 那 两 个 天 使 晚 上 到 了 所 多 玛 。 罗 得 正 坐 在 所 多 玛 城 门 口 , 看 见 他 们 , 就 起 来 迎 接 , 脸 伏 于 地 下 拜 ,
  • 说 , 我 主 阿 , 请 你 们 到 仆 人 家 里 洗 洗 脚 , 住 一 夜 , 清 早 起 来 再 走 。 他 们 说 , 不 , 我 们 要 在 街 上 过 夜 。
  • 罗 得 切 切 地 请 他 们 , 他 们 这 才 进 去 , 到 他 屋 里 。 罗 得 为 他 们 预 备 筵 席 , 烤 无 酵 饼 , 他 们 就 吃 了 。
  • 他 们 还 没 有 躺 下 , 所 多 玛 城 里 各 处 的 人 , 连 老 带 少 , 都 来 围 住 那 房 子 ,
  • 呼 叫 罗 得 说 , 今 日 晚 上 到 你 这 里 来 的 人 在 哪 里 呢 。 把 他 们 带 出 来 , 任 我 们 所 为 。
  • 罗 得 出 来 , 把 门 关 上 , 到 众 人 那 里 ,
  • 说 , 众 弟 兄 , 请 你 们 不 要 作 这 恶 事 。
  • 我 有 两 个 女 儿 , 还 是 处 女 , 容 我 领 出 来 , 任 凭 你 们 的 心 愿 而 行 。 只 是 这 两 个 人 既 然 到 我 舍 下 , 不 要 向 他 们 作 什 么 。
  • 众 人 说 , 退 去 吧 。 又 说 , 这 个 人 来 寄 居 , 还 想 要 作 官 哪 。 现 在 我 们 要 害 你 比 害 他 们 更 甚 。 众 人 就 向 前 拥 挤 罗 得 , 要 攻 破 房 门 。
  • 只 是 那 二 人 伸 出 手 来 , 将 罗 得 拉 进 屋 去 , 把 门 关 上 ,
  • 并 且 使 门 外 的 人 , 无 论 老 少 , 眼 都 昏 迷 。 他 们 摸 来 摸 去 , 总 寻 不 着 房 门 。
  • 二 人 对 罗 得 说 , 你 这 里 还 有 什 么 人 麽 。 无 论 是 女 婿 是 儿 女 , 和 这 城 中 一 切 属 你 的 人 , 你 都 要 将 他 们 从 这 地 方 带 出 去 。
  • 我 们 要 毁 灭 这 地 方 。 因 为 城 内 罪 恶 的 声 音 在 耶 和 华 面 前 甚 大 , 耶 和 华 差 我 们 来 , 要 毁 灭 这 地 方 。
  • 罗 得 就 出 去 , 告 诉 娶 了 ( 或 作 将 要 娶 ) 他 女 儿 的 女 婿 们 说 , 你 们 起 来 离 开 这 地 方 , 因 为 耶 和 华 要 毁 灭 这 城 。 他 女 婿 们 却 以 为 他 说 的 是 戏 言 。
  • 天 明 了 , 天 使 催 逼 罗 得 说 , 起 来 , 带 着 你 的 妻 子 和 你 在 这 里 的 两 个 女 儿 出 去 , 免 得 你 因 这 城 里 的 罪 恶 同 被 剿 灭 。
  • 但 罗 得 迟 延 不 走 。 二 人 因 为 耶 和 华 怜 恤 罗 得 , 就 拉 着 他 的 手 和 他 妻 子 的 手 , 并 他 两 个 女 儿 的 手 , 把 他 们 领 出 来 , 安 置 在 城 外 。
  • 领 他 们 出 来 以 后 , 就 说 , 逃 命 吧 。 不 可 回 头 看 , 也 不 可 在 平 原 站 住 。 要 往 山 上 逃 跑 , 免 得 你 被 剿 灭 。
  • 罗 得 对 他 们 说 , 我 主 阿 , 不 要 如 此 ,
  • 你 仆 人 已 经 在 你 眼 前 蒙 恩 。 你 又 向 我 显 出 莫 大 的 慈 爱 , 救 我 的 性 命 。 我 不 能 逃 到 山 上 去 , 恐 怕 这 灾 祸 临 到 我 , 我 便 死 了 。
  • 看 哪 , 这 座 城 又 小 又 近 , 容 易 逃 到 , 这 不 是 一 个 小 的 麽 。 求 你 容 我 逃 到 那 里 , 我 的 性 命 就 得 存 活 。
  • 天 使 对 他 说 , 这 事 我 也 应 允 你 。 我 不 倾 覆 你 所 说 的 这 城 。
  • 你 要 速 速 地 逃 到 那 城 。 因 为 你 还 没 有 到 那 里 , 我 不 能 作 什 么 。 因 此 那 城 名 叫 琐 珥 ( 琐 珥 就 是 小 的 意 思 ) 。
  • 罗 得 到 了 琐 珥 , 日 头 已 经 出 来 了 。
  • 当 时 , 耶 和 华 将 硫 磺 与 火 从 天 上 耶 和 华 那 里 降 与 所 多 玛 和 蛾 摩 拉 ,
  • 把 那 些 城 和 全 平 原 , 并 城 里 所 有 的 居 民 , 连 地 上 生 长 的 , 都 毁 灭 了 。
  • 罗 得 的 妻 子 在 后 边 回 头 一 看 , 就 变 成 了 一 根 盐 柱 。
  • 亚 伯 拉 罕 清 早 起 来 , 到 了 他 从 前 删 在 耶 和 华 面 前 的 地 方 ,
  • 向 所 多 玛 和 蛾 摩 拉 与 平 原 的 全 地 观 看 , 不 料 , 那 地 方 烟 气 上 腾 , 如 同 烧 窑 一 般 。
  • 当 神 毁 灭 平 原 诸 城 的 时 候 , 他 记 念 亚 伯 拉 罕 , 正 在 倾 覆 罗 得 所 住 之 城 的 时 候 , 就 打 发 罗 得 从 倾 覆 之 中 出 来 。
  • 罗 得 因 为 怕 住 在 琐 珥 , 就 同 他 两 个 女 儿 从 琐 珥 上 去 , 住 在 山 里 。 他 和 两 个 女 儿 住 在 一 个 洞 里 。
  • 大 女 儿 对 小 女 儿 说 , 我 们 的 父 亲 老 了 , 地 上 又 无 人 按 着 世 上 的 常 规 进 到 我 们 这 里 。
  • 来 , 我 们 可 以 叫 父 亲 喝 酒 , 与 他 同 寝 。 这 样 , 我 们 好 从 他 存 留 后 裔 。
  • 于 是 , 那 夜 她 们 叫 父 亲 喝 酒 , 大 女 儿 就 进 去 和 她 父 亲 同 寝 。 她 几 时 躺 下 , 几 时 起 来 , 父 亲 都 不 知 道 。
  • 第 二 天 , 大 女 儿 对 小 女 儿 说 , 我 昨 夜 与 父 亲 同 寝 。 今 夜 我 们 再 叫 他 喝 酒 , 你 可 以 进 去 与 他 同 寝 。 这 样 , 我 们 好 从 父 亲 存 留 后 裔 。
  • 于 是 , 那 夜 她 们 又 叫 父 亲 喝 酒 , 小 女 儿 起 来 与 她 父 亲 同 寝 。 她 几 时 躺 下 , 几 时 起 来 , 父 亲 都 不 知 道 。
  • 这 样 , 罗 得 的 两 个 女 儿 都 从 她 父 亲 怀 了 孕 。
  • 大 女 儿 生 了 儿 子 , 给 他 起 名 叫 摩 押 , 就 是 现 今 摩 押 人 的 始 祖 。
  • 小 女 儿 也 生 了 儿 子 , 给 他 起 名 叫 便 亚 米 , 就 是 现 今 亚 扪 人 的 始 祖 。