Скрыть
19:10
19:23
19:25
Церковнославянский (рус)
Прiидо́ста же два́ а́нгела въ Cодо́мъ въ ве́черъ: Ло́тъ же сѣдя́ше предъ враты́ Cодо́мскими. Ви́дѣвъ же Ло́тъ, воста́ въ срѣ́тенiе и́мъ и поклони́ся лице́мъ на зе́млю
и рече́: се́, госпо́дiе, уклони́теся въ до́мъ раба́ ва́­шего и почі́йте, и омы́йте но́ги ва́шя, и обу́треневав­ше отъи́дете въ пу́ть сво́й. Рѣ́ша же: ни́, но на сто́гнѣ почі́емъ.
И при­­ну́ди я́, и уклони́шася къ нему́, и внидо́ша въ до́мъ его́: и сотвори́ и́мъ учрежде́нiе, и опрѣсно́ки испече́ и́мъ, и ядо́ша.
Предъ спа́нiемъ же му́жiе гра́да Cодо́мляне объидо́ша до́мъ, от­ ю́ноши да́же до ста́рца, ве́сь наро́дъ вку́пѣ:
и иззыва́ху Ло́та, и глаго́лаху къ нему́: гдѣ́ су́ть му́жiе в­ше́дшiи къ тебѣ́ но́щiю? изведи́ я́ къ на́мъ, да бу́демъ съ ни́ми.
Изы́де же Ло́тъ къ ни́мъ въ преддве́рiе, две́ри же затвори́ за собо́ю.
Рече́ же къ ни́мъ: ника́коже, бра́тiе, не дѣ́йте зла́:
су́ть же ми́ двѣ́ дще́ри, я́же не позна́ша му́жа: изведу́ и́хъ къ ва́мъ, и твори́те и́мъ, я́коже уго́дно е́сть ва́мъ: то́чiю муже́мъ си́мъ не сотвори́те оби́ды, того́ бо ра́ди внидо́ша подъ кро́въ до́му мо­его́.
Рѣ́ша же ему́: от­иди́ от­сю́ду: при­­ше́лъ еси́ [сѣ́мо] обита́ти, еда́ ли и су́дъ суди́ти? ны́нѣ у́бо тя́ озло́бимъ па́че, не́жели о́ныхъ. И наси́л­ст­воваша му́жа Ло́та зѣло́, и при­­бли́жишася разби́ти две́ри.
Просте́рше же му́жiе ру́ки, вовлеко́ша Ло́та къ себѣ́ въ хра́мину, и две́ри хра́мины заключи́ша:
му́жы же, су́щыя предъ две́рьми до́му, порази́ша слѣпото́ю от­ ма́ла да́же до вели́ка: и разсла́бишася и́щуще две́рiй.
Рѣ́ша же му́жiе къ Ло́ту: су́ть ли тебѣ́ здѣ́ зя́тiе или́ сы́нове или́ дще́ри? или́ а́ще кто́ тебѣ́ и́нъ е́сть во гра́дѣ, изведи́ [я́] от­ мѣ́ста сего́:
я́ко мы́ погубля́емъ мѣ́сто сiе́, поне́же воз­вы́сися во́пль и́хъ предъ Го́сподемъ, и посла́ на́съ Госпо́дь истреби́ти его́.
Изы́де же Ло́тъ и глаго́ла къ зя́темъ сво­и́мъ, по­и́мшымъ дще́ри его́, и рече́: воста́ните и изыди́те от­ мѣ́ста сего́, я́ко погубля́етъ Госпо́дь гра́дъ. Возмнѣ́ся же игра́ти предъ зятьми́ сво­и́ми.
Егда́ же у́тро бы́сть, понужда́ху а́нгели Ло́та, глаго́люще: воста́въ, по­ими́ жену́ твою́ и двѣ́ дще́ри твоя́, я́же и́маши, и изы́ди, да не и ты́ поги́бнеши со беззако́нми гра́да.
И смути́шася, и взя́ша а́нгели за ру́ку его́, и за ру́ку жену́ его́, и за ру́ки дву́хъ дще́рей его́, поне́же пощадѣ́ и́ Госпо́дь.
И бы́сть егда́ изведо́ша я́ во́нъ, и рѣ́ша: спаса́я спаса́й твою́ ду́шу: не озира́йся вспя́ть, ниже́ посто́й во все́мъ предѣ́лѣ [се́мъ]: въ горѣ́ спаса́йся, да не когда́ ку́пно я́тъ бу́деши.
Рече́ же Ло́тъ къ ни́мъ: молю́ся, Го́споди,
поне́же обрѣ́те ра́бъ Тво́й ми́лость предъ Тобо́ю, и воз­вели́чилъ еси́ пра́вду Твою́, ю́же твори́ши на мнѣ́, е́же жи́ти души́ мо­е́й: а́зъ же не воз­могу́ спасти́ся въ горѣ́, да не когда́ пости́гнутъ мя́ зла́я, и умру́:
се́, гра́дъ се́й бли́зъ е́же убѣжа́ти ми́ та́мо, и́же е́сть ма́лъ, и та́мо спасу́ся: не ма́лъ ли е́сть? и жива́ бу́детъ душа́ моя́ тебе́ ра́ди.
И рече́ ему́: се́, удиви́хся лицу́ тво­ему́, и о словеси́ се́мъ, е́же не погуби́ти гра́да, о не́мже глаго́лалъ еси́:
потщи́ся у́бо спасти́ся та́мо: не воз­могу́ бо сотвори́ти дѣ́ла, до́ндеже вни́деши та́мо: сего́ ра́ди прозва́ и́мя гра́ду тому́ Сиго́ръ.
Со́лнце взы́де надъ зе́млю, Ло́тъ же вни́де въ Сиго́ръ.
И Госпо́дь одожди́ на Cодо́мъ и Гомо́рръ жу́пелъ, и о́гнь от­ Го́спода съ небесе́.
И преврати́ гра́ды сiя́, и всю́ окре́стную страну́, и вся́ живу́щыя во градѣ́хъ, и вся́ прозяба́ющая от­ земли́.
И озрѣ́ся жена́ его́ вспя́ть, и бы́сть сто́лпъ сла́нъ.
Воста́въ же Авраа́мъ зау́тра [и́де] на мѣ́сто, идѣ́же стоя́ше предъ Го́сподемъ,
и воз­зрѣ́ на лице́ Cодо́ма и Гомо́рра, и на лице́ окре́стныя страны́, и ви́дѣ: и се́, восхожда́­ше пла́мень от­ земли́, а́ки ды́мъ пе́щный.
И бы́сть егда́ преврати́ Бо́гъ вся́ гра́ды страны́ тоя́, помяну́ Бо́гъ Авраа́ма и изсла́ Ло́та от­ среды́ превраще́нiя, егда́ преврати́ Госпо́дь гра́ды, въ ни́хже живя́ше Ло́тъ.
Изы́де же Ло́тъ от­ Сиго́ра, и сѣ́де въ горѣ́ са́мъ, и двѣ́ дще́ри его́ съ ни́мъ: убоя́ся бо жи́ти въ Сиго́рѣ: и всели́ся въ пеще́ру са́мъ и дще́ри его́ съ ни́мъ.
Рече́ же старѣ́йшая къ юнѣ́йшей: оте́цъ на́шъ ста́ръ, и никто́же е́сть на земли́, и́же вни́детъ къ на́мъ, я́коже обы́чно все́й земли́:
гряди́ у́бо, упо­и́мъ отца́ на́­шего вино́мъ и преспи́мъ съ ни́мъ, и воз­ста́вимъ от­ отца́ на́­шего сѣ́мя.
Упо­и́ша же отца́ сво­его́ вино́мъ въ нощи́ о́нѣй: и в­ше́дши старѣ́йшая, преспа́ со отце́мъ сво­и́мъ тоя́ но́щи: и не поразумѣ́ о́нъ, егда́ преспа́ и егда́ воста́.
Бы́сть же нау́трiе, и рече́ старѣ́йшая къ юнѣ́йшей: се́, [а́зъ] преспа́хъ вчера́ со отце́мъ на́шимъ: упо­и́мъ его́ вино́мъ и въ сiю́ но́щь, и в­ше́дши преспи́ съ ни́мъ, и воз­ста́вимъ от­ отца́ на́­шего сѣ́мя.
Упо­и́ша же и въ ту́ но́щь отца́ сво­его́ вино́мъ: и в­ше́дши юнѣ́йшая преспа́ со отце́мъ сво­и́мъ: и не поразумѣ́ о́нъ, егда́ преспа́ и егда́ воста́.
И зача́ша о́бѣ дще́ри Ло́товы от­ отца́ сво­его́:
и роди́ старѣ́йшая сы́на и нарече́ и́мя ему́ Моа́въ, глаго́лющи: от­ отца́ мо­его́. Се́й оте́цъ Моави́томъ да́же до ны́нѣшняго дне́.
Роди́ же юнѣ́йшая сы́на и нарече́ и́мя ему́ Амма́нъ, глаго́лющи: сы́нъ ро́да мо­его́. Се́й оте́цъ Аммани́томъ до ны́нѣшняго дне́.
Синодальный
И пришли те два Ангела в Содом вечером, когда Лот сидел у ворот Содома. Лот увидел, и встал, чтобы встретить их, и поклонился лицем до земли
и сказал: государи мои! зайдите в дом раба вашего и ночуйте, и умойте ноги ваши, и встаньте поутру и пойдете в путь свой. Но они сказали: нет, мы ночуем на улице.
Он же сильно упрашивал их; и они пошли к нему и пришли в дом его. Он сделал им угощение и испек пресные хлебы, и они ели.
Еще не легли они спать, как городские жители, Содомляне, от молодого до старого, весь народ со всех концов города, окружили дом
и вызвали Лота и говорили ему: где люди, пришедшие к тебе на ночь? выведи их к нам; мы позна́ем их.
Лот вышел к ним ко входу, и запер за собою дверь,
и сказал [им]: братья мои, не делайте зла;
вот у меня две дочери, которые не познали мужа; лучше я выведу их к вам, делайте с ними, что вам угодно, только людям сим не делайте ничего, так как они пришли под кров дома моего.
Но они сказали [ему]: пойди сюда. И сказали: вот пришлец, и хочет судить? теперь мы хуже поступим с тобою, нежели с ними. И очень приступали к человеку сему, к Лоту, и подошли, чтобы выломать дверь.
Тогда мужи те простерли руки свои и ввели Лота к себе в дом, и дверь [дома] заперли;
а людей, бывших при входе в дом, поразили слепотою, от малого до большого, так что они измучились, искав входа.
Сказали мужи те Лоту: кто у тебя есть еще здесь? зять ли, сыновья ли твои, дочери ли твои, и кто бы ни был у тебя в городе, всех выведи из сего места,
ибо мы истребим сие место, потому что велик вопль на жителей его к Господу, и Господь послал нас истребить его.
И вышел Лот, и говорил с зятьями своими, которые брали за себя дочерей его, и сказал: встаньте, выйдите из сего места, ибо Господь истребит сей город. Но зятьям его показалось, что он шутит.
Когда взошла заря, Ангелы начали торопить Лота, говоря: встань, возьми жену твою и двух дочерей твоих, которые у тебя, чтобы не погибнуть тебе за беззакония города.
И как он медлил, то мужи те [Ангелы], по милости к нему Господней, взяли за руку его и жену его, и двух дочерей его, и вывели его и поставили его вне города.
Когда же вывели их вон, то один из них сказал: спасай душу свою; не оглядывайся назад и нигде не останавливайся в окрестности сей; спасайся на гору, чтобы тебе не погибнуть.
Но Лот сказал им: нет, Владыка!
вот, раб Твой обрел благоволение пред очами Твоими, и велика милость Твоя, которую Ты сделал со мною, что спас жизнь мою; но я не могу спасаться на гору, чтоб не застигла меня беда и мне не умереть;
вот, ближе бежать в сей город, он же мал; побегу я туда, – он же мал; и сохранится жизнь моя [ради Тебя].
И сказал ему: вот, в угодность тебе Я сделаю и это: не ниспровергну города, о котором ты говоришь;
поспешай, спасайся туда, ибо Я не могу сделать дела, доколе ты не придешь туда. Потому и назван город сей: Сигор.
Солнце взошло над землею, и Лот пришел в Сигор.
И пролил Господь на Содом и Гоморру дождем серу и огонь от Господа с неба,
и ниспроверг города сии, и всю окрестность сию, и всех жителей городов сих, и [все] произрастания земли.
Жена же Лотова оглянулась позади его, и стала соляным столпом.
И встал Авраам рано утром [и пошел] на место, где стоял пред лицем Господа,
и посмотрел к Содому и Гоморре и на все пространство окрестности и увидел: вот, дым поднимается с земли, как дым из печи.
И было, когда Бог истреблял [все] города окрестности сей, вспомнил Бог об Аврааме и выслал Лота из среды истребления, когда ниспровергал города, в которых жил Лот.
И вышел Лот из Сигора и стал жить в горе́, и с ним две дочери его, ибо он боялся жить в Сигоре. И жил в пещере, и с ним две дочери его.
И сказала старшая младшей: отец наш стар, и нет человека на земле, который вошел бы к нам по обычаю всей земли;
итак напоим отца нашего вином, и переспим с ним, и восставим от отца нашего племя.
И напоили отца своего вином в ту ночь; и вошла старшая и спала с отцом своим [в ту ночь]; а он не знал, когда она легла и когда встала.
На другой день старшая сказала младшей: вот, я спала вчера с отцом моим; напоим его вином и в эту ночь; и ты войди, спи с ним, и восставим от отца нашего племя.
И напоили отца своего вином и в эту ночь; и вошла младшая и спала с ним; и он не знал, когда она легла и когда встала.
И сделались обе дочери Лотовы беременными от отца своего,
и родила старшая сына, и нарекла ему имя: Моав [говоря: он от отца моего]. Он отец Моавитян доныне.
И младшая также родила сына, и нарекла ему имя: Бен-Амми [говоря: он сын рода моего]. Он отец Аммонитян доныне.
Украинский (Огієнко)
І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській.
І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,
та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою.
А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці.
А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його.
І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.
Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.
І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли?
Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати!
І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,
і сказав: Браття мої, не чиніть лихого!
Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали.
Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби…
Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.
А вони закричали: Іди собі геть!
І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею!
Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!
І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.
Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.
А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого.
І ті попомучилися, шукаючи входу.
І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут?
Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,
бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.
І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто.
Але в очах зятів він здавався як жартун.
А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста.
А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.
І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці.
Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.
А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи!
Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу;
але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.
Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке.
Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке?
і буде жити душа моя.
І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.
Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди.
Тому й назвав ім́я тому місту: Цоар.
Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.
І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба.
І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.
А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!…
І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.
І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці.
І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки…
І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.
І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі.
І осів у печері, він та обидві дочки його.
І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.
Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним.
І оживимо нащадків від нашого батька.
І ночі тієї вони напоїли вином свого батька.
І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм.
А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком.
Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька.
І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька.
І встала молодша та й поклалася з ним.
А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.
І вродила старша сина, і назвала ім́я йому: Моав.
Він батько моавів аж до цього дня.
А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі.
Він батько синів Аммону аж до цього дня.
Veneruntque duo angeli Sodomam vespere, sedente Lot in foribus civitatis. Qui cum vidisset eos, surrexit et ivit obviam eis adoravitque pronus in terram
et dixit: "Obsecro, domini mei, declinate in domum pueri vestri et pernoctate; lavate pedes vestros et mane proficiscemini in viam vestram". Qui dixerunt: "Minime, sed in platea pernoctabimus".
Compulit illos oppido, et diverterunt ad eum. Ingressisque domum illius fecit convivium et coxit azyma, et comederunt.
Prius autem quam irent cubitum, viri civitatis, viri Sodomae, vallaverunt domum a iuvene usque ad senem, omnis populus simul.
Vocaveruntque Lot et dixerunt ei: "Ubi sunt viri, qui introierunt ad te nocte? Educ illos ad nos, ut cognoscamus eos".
Egressus ad eos Lot post tergum occludens ostium ait:
"Nolite, quaeso, fratres mei, nolite malum hoc facere.
Ecce, habeo duas filias, quae necdum cognoverunt virum; educam eas ad vos, et facite eis sicut placuerit vobis, dummodo viris istis nihil faciatis; ideo enim ingressi sunt sub umbra tecti mei".
At illi dixerunt: "Recede illuc". Et rursus: "Unus ingressus est, inquiunt, ut advena et vult iudicare? Te ergo ipsum magis quam hos affligemus". Vimque faciebant Lot vehementissime, iamque prope erat, ut effringerent fores.
Et ecce miserunt manum viri et introduxerunt ad se Lot clauseruntque ostium;
et eos, qui foris erant, percusserunt caecitate a minimo usque ad maximum, ita ut ostium invenire non possent.
Dixerunt autem viri ad Lot: "Habes hic quempiam tuorum? Generum et filios et filias et omnes, qui tui sunt in urbe, educ de loco hoc:
delebimus enim locum istum, eo quod increverit clamor contra eos coram Domino, qui misit nos, ut perdamus eam".
Egressus itaque Lot locutus est ad generos suos, qui accepturi erant filias eius, et dixit: "Surgite, egredimini de loco isto, quia delebit Dominus civitatem". Et visus est eis quasi ludens loqui.
Cumque esset mane, cogebant eum angeli dicentes: "Surge, tolle uxorem tuam et duas filias, quas habes hic, ne pereas in scelere civitatis".
Tardante illo, apprehenderunt viri manum eius et manum uxoris ac duarum filiarum eius, eo quod parceret Dominus illi.
Et eduxerunt eum posueruntque extra civitatem. Ibi locutus est: "Salvare, agitur de vita tua; noli respicere post tergum, nec stes in omni circa regione; sed in monte salvum te fac, ne pereas".
Dixitque Lot ad eos: "Non, quaeso, Domine.
Ecce invenit servus tuus gratiam coram te, et magnificasti misericordiam tuam, quam fecisti mecum, ut salvares animam meam; nec possum in monte salvari, ne forte apprehendat me malum et moriar.
Ecce, civitas haec iuxta, ad quam possum fugere, parva, et salvabor in ea numquid non modica est? et vivet anima mea".
Dixitque ad eum: "Ecce, etiam in hoc suscepi preces tuas, ut non subvertam urbem, pro qua locutus es.
Festina et salvare ibi, quia non potero facere quidquam, donec ingrediaris illuc". Idcirco vocatum est nomen urbis illius Segor.
Sol egressus est super terram, et Lot ingressus est Segor.
Igitur Dominus pluit super Sodomam et Gomorram sulphur et ignem a Domino de caelo
et subvertit civitates has et omnem circa regionem, universos habitatores urbium et cuncta terrae virentia.
Respiciensque uxor eius post se versa est in statuam salis.
Abraham autem consurgens mane venit ad locum, ubi steterat prius cum Domino,
intuitus est Sodomam et Gomorram et universam terram regionis illius; viditque ascendentem favillam de terra quasi fornacis fumum.
Cum enim subverteret Deus civitates regionis illius, recordatus Abrahae liberavit Lot de subversione urbium, in quibus habitaverat.
Ascenditque Lot de Segor et mansit in monte, duae quoque filiae eius cum eo; timuerat enim manere in Segor. Et mansit in spelunca ipse et duae filiae eius.
Dixitque maior ad minorem: "Pater noster senex est, et nullus virorum remansit in terra, qui possit ingredi ad nos iuxta morem universae terrae.
Veni, inebriemus patrem nostrum vino dormiamusque cum eo, ut servare possimus ex patre nostro semen".
Dederunt itaque patri suo bibere vinum nocte illa, et ingressa est maior dormivitque cum patre; at ille non sensit, nec quando accubuit filia nec quando surrexit.
Altera quoque die dixit maior ad minorem: "Ecce, dormivi heri cum patre meo; demus ei bibere vinum etiam hac nocte, et ingressa dormies cum eo, ut salvemus semen de patre nostro".
Dederunt et illa nocte patri suo bibere vinum, ingressaque minor filia dormivit cum eo; et ne tunc quidem sensit, quando illa concubuerit vel quando surrexerit.
Conceperunt ergo duae filiae Lot de patre suo.
Peperitque maior filium et vocavit nomen eius Moab; ipse est pater Moabitarum usque in praesentem diem.
Minor quoque peperit filium et vocavit nomen eius Benammi (id est Filius populi mei); ipse est pater Ammonitarum usque hodie.
Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки