Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга Бытия

 
  • И Госпо́дь посѣти́ Са́рру, я́коже рече́: и сотвори́ Госпо́дь Са́ррѣ, я́коже глаго́ла.
  • И заче́нши Са́рра роди́ Авраа́му сы́на въ ста́рости, во вре́мя, я́коже глаго́ла ему́ Госпо́дь:
  • и нарече́ Авраа́мъ и́мя сы́ну сво­ему́ ро́ждшемуся ему́, его́же роди́ ему́ Са́рра, Исаа́къ:
  • обрѣ́за же Авраа́мъ Исаа́ка во осмы́й де́нь, я́коже заповѣ́да ему́ Бо́гъ.
  • Авраа́мъ же бѣ́ ста́ лѣ́тъ, егда́ бы́сть ему́ Исаа́къ сы́нъ его́.
  • Рече́ же Са́рра: смѣ́хъ мнѣ́ сотвори́ Госпо́дь: и́же бо а́ще услы́шитъ, обра́дует­ся со мно́ю.
  • И рече́: кто́ воз­вѣсти́тъ Авраа́му, я́ко млеко́мъ пита́етъ отроча́ Са́рра, я́ко роди́хъ сы́на въ ста́рости мо­е́й?
  • И воз­расте́ отроча́, и от­до­е́но бы́сть: и сотвори́ Авраа́мъ учрежде́нiе ве́лiе, въ о́ньже де́нь от­до­и́ся Исаа́къ сы́нъ его́.
  • Ви́дѣв­ши же Са́рра сы́на А́гари Еги́птяныни, и́же бы́сть Авраа́му, игра́юща со Исаа́комъ сы́номъ сво­и́мъ,
  • и рече́ Авраа́му: изжени́ рабу́ сiю́ и сы́на ея́: не наслѣ́дитъ бо сы́нъ рабы́ сея́ съ сы́номъ мо­и́мъ Исаа́комъ.
  • Же́стокъ же яви́ся глаго́лъ се́й зѣло́ предъ Авраа́момъ о сы́нѣ его́ Исма́илѣ.
  • И рече́ Бо́гъ Авраа́му: да не бу́детъ же́стоко предъ тобо́ю о о́троцѣ и о рабы́ни: вся́ ели́ка а́ще рече́тъ тебѣ́ Са́рра, слу́шай гла́са ея́: я́ко во Исаа́цѣ нарече́т­ся тебѣ́ сѣ́мя:
  • сы́на же рабы́ни сея́ въ язы́къ вели́къ сотворю́ его́, я́ко сѣ́мя твое́ е́сть.
  • Воста́ же Авраа́мъ зау́тра и взя́ хлѣ́бы и мѣ́хъ воды́, и даде́ А́гари: и воз­ложи́ на плещы́ ея́ отроча́ и от­пусти́ ю́. Отше́дши же заблужда́­ше въ пусты́ни, у кла́дязя кля́твен­наго:
  • оскудѣ́ же вода́ изъ мѣ́ха: и пове́рже отроча́ подъ е́лiю еди́ною.
  • Отше́дши же сѣдя́ше пря́мо ему́ издале́че, я́коже дострѣли́ти изъ лу́ка: рече́ бо: да не ви́жду сме́рти дѣ́тища мо­его́. И сѣ́де пря́мо ему́ издале́че. Воскрича́въ же отроча́, воспла́кася:
  • услы́ша же Бо́гъ гла́съ отроча́те от­ мѣ́ста, идѣ́же бя́ше: и воз­зва́ а́нгелъ Бо́жiй А́гарь съ небесе́ и рече́ е́й: что́ есть, А́гарь? не бо́йся: услы́ша бо Бо́гъ гла́съ о́трочища от­ мѣ́ста, идѣ́же е́сть:
  • воста́ни и по­ими́ отроча́, и ими́ руко́ю тво­е́ю его́: въ язы́къ бо вели́къ сотворю́ его́.
  • И от­ве́рзе Бо́гъ о́чи ея́, и узрѣ́ кла́дязь воды́ жи́вы: и и́де, и налiя́ мѣ́хъ воды́, и напо­и́ отроча́.
  • И бя́ше Бо́гъ со отроча́темъ, и воз­расте́, и всели́ся въ пусты́ни, и бы́сть стрѣле́цъ.
  • И посели́ся въ пусты́ни Фара́нъ: и поя́тъ ему́ ма́ти его́ жену́ от­ земли́ Еги́петскiя.
  • Бы́сть же въ то́ вре́мя, и рече́ Авимеле́хъ, и Охоза́ѳъ невѣстоводи́тель его́, и Фихо́лъ во­ево́да си́лы его́, ко Авраа́му, глаго́ля: Бо́гъ съ тобо́ю во всѣ́хъ, я́же твори́ши:
  • ны́нѣ у́бо клени́ся ми́ Бо́гомъ, не оби́дѣти мене́, ниже́ сѣ́мене мо­его́, ниже́ и́мене мо­его́: но по пра́вдѣ, ю́же сотвори́хъ съ тобо́ю, сотвори́ши со мно́ю и земли́, идѣ́же ты́ всели́л­ся еси́ на не́й.
  • И рече́ Авраа́мъ: а́зъ клену́ся.
  • И обличи́ Авраа́мъ Авимеле́ха о кла́дязехъ во́дныхъ, я́же отъ­я́ша о́троцы Авимеле́ховы.
  • И рече́ ему́ Авимеле́хъ: не вѣ́дѣхъ, кто́ сотвори́ тебѣ́ ве́щь сiю́: ниже́ ты́ ми повѣ́далъ еси́, ниже́ а́зъ слы́шахъ, то́кмо дне́сь.
  • И взя́ Авраа́мъ о́вцы и юнцы́ и даде́ Авимеле́ху: и завѣща́ста о́ба завѣ́тъ.
  • И поста́ви Авраа́мъ се́дмь а́гницъ о́вчихъ еди́ныхъ.
  • И рече́ Авимеле́хъ Авраа́му: что́ су́ть се́дмь а́гницы ове́цъ си́хъ, я́же поста́вилъ еси́ еди́ны?
  • И рече́ Авраа́мъ: я́ко се́дмь си́хъ а́гницъ во́змеши у мене́, да бу́дутъ ми́ во свидѣ́тел­ст­во, я́ко а́зъ ископа́хъ кла́дязь се́й.
  • Сего́ ра́ди наименова́ и́мя мѣ́сту тому́ кла́дязь кля́твен­ный: я́ко та́мо кля́стася о́ба
  • и завѣща́ста завѣ́тъ у кла́дязя кля́твен­наго. Воста́ же Авимеле́хъ, и Охоза́ѳъ невѣстоводи́тель его́, и Фихо́лъ во­ево́да си́лы его́, и воз­врати́шася въ зе́млю Филисти́мску.
  • И насади́ Авраа́мъ ни́ву у кла́дязя кля́твен­наго, и при­­зва́ ту́ и́мя Го́спода, Бо́га вѣ́чнаго.
  • Обита́ же Авраа́мъ въ земли́ Филисти́мстѣй дни́ мно́ги.
  • И призрел Господь на Сарру, как сказал; и сделал Господь Сарре, как говорил.
  • Сарра зачала и родила Аврааму сына в старости его во время, о котором говорил ему Бог;
  • и нарек Авраам имя сыну своему, родившемуся у него, которого родила ему Сарра, Исаак;
  • и обрезал Авраам Исаака, сына своего, в восьмой день, как заповедал ему Бог.
  • Авраам был ста лет, когда родился у него Исаак, сын его.
  • И сказала Сарра: смех сделал мне Бог; кто ни услышит обо мне, рассмеется.
  • И сказала: кто сказал бы Аврааму: Сарра будет кормить детей грудью? ибо в старости его я родила сына.
  • Дитя выросло и отнято от груди; и Авраам сделал большой пир в тот день, когда Исаак [сын его] отнят был от груди.
  • И увидела Сарра, что сын Агари Египтянки, которого она родила Аврааму, насмехается [над ее сыном, Исааком],
  • и сказала Аврааму: выгони эту рабыню и сына ее, ибо не наследует сын рабыни сей с сыном моим Исааком.
  • И показалось это Аврааму весьма неприятным ради сына его [Измаила].
  • Но Бог сказал Аврааму: не огорчайся ради отрока и рабыни твоей; во всем, что скажет тебе Сарра, слушайся голоса ее, ибо в Исааке наречется тебе семя;
  • и от сына рабыни Я произведу [великий] народ, потому что он семя твое.
  • Авраам встал рано утром, и взял хлеба и мех воды, и дал Агари, положив ей на плечи, и отрока, и отпустил ее. Она пошла, и заблудилась в пустыне Вирсавии;
  • и не стало воды в мехе, и она оставила отрока под одним кустом
  • и пошла, села вдали, в расстоянии на один выстрел из лука. Ибо она сказала: не хочу видеть смерти отрока. И она села [поодаль] против [него], и подняла вопль, и плакала;
  • и услышал Бог голос отрока [оттуда, где он был]; и Ангел Божий с неба воззвал к Агари и сказал ей: что с тобою, Агарь? не бойся; Бог услышал голос отрока оттуда, где он находится;
  • встань, подними отрока и возьми его за руку, ибо Я произведу от него великий народ.
  • И Бог открыл глаза ее, и она увидела колодезь с водою [живою], и пошла, наполнила мех водою и напоила отрока.
  • И Бог был с отроком; и он вырос, и стал жить в пустыне, и сделался стрелком из лука.
  • Он жил в пустыне Фаран; и мать его взяла ему жену из земли Египетской.
  • И было в то время, Авимелех с [Ахузафом невестоводителем и] Фихолом, военачальником своим, сказал Аврааму: с тобою Бог во всем, что ты ни делаешь;
  • и теперь поклянись мне здесь Богом, что ты не обидишь ни меня, ни сына моего, ни внука моего; и как я хорошо поступал с тобою, так и ты будешь поступать со мною и землею, в которой ты гостишь.
  • И сказал Авраам: я клянусь.
  • И Авраам упрекал Авимелеха за колодезь с водою, который отняли рабы Авимелеховы.
  • Авимелех же сказал [ему]: не знаю, кто это сделал, и ты не сказал мне; я даже и не слыхал о том доныне.
  • И взял Авраам мелкого и крупного скота и дал Авимелеху, и они оба заключили союз.
  • И поставил Авраам семь агниц из стада мелкого скота особо.
  • Авимелех же сказал Аврааму: на что здесь сии семь агниц [из стада овец], которых ты поставил особо?
  • [Авраам] сказал: семь агниц сих возьми от руки моей, чтобы они были мне свидетельством, что я выкопал этот колодезь.
  • Потому и назвал он сие место: Вирсавия, ибо тут оба они клялись
  • и заключили союз в Вирсавии. И встал Авимелех, и [Ахузаф, невестоводитель его, и] Фихол, военачальник его, и возвратились в землю Филистимскую.
  • И насадил [Авраам] при Вирсавии рощу и призвал там имя Господа, Бога вечного.
  • И жил Авраам в земле Филистимской, как странник, дни многие.
  • وافتقد الرب سارة كما قال . وفعل الرب لسارة كما تكلم .

  • شيخوخته . في الوقت الذي تكلم الله عنه . فحبلت سارة وولدت لابراهيم ابنا في

  • ودعا ابراهيم اسم ابنه المولود له الذي ولدته له سارة اسحق .

  • وختن ابراهيم اسحق ابنه وهو ابن ثمانية ايام كما امره الله .

  • وكان ابراهيم ابن مئة سنة حين ولد له اسحق ابنه .

  • وقالت سارة قد صنع اليّ الله ضحكا . كل من يسمع يضحك لي .

  • وقالت من قال لابراهيم سارة ترضع بنين . حتى ولدت ابنا في شيخوخته .

  • فكبر الولد وفطم . وصنع ابراهيم وليمة عظيمة يوم فطام اسحق .

  • ورأت سارة ابن هاجر المصرية الذي ولدته لابراهيم يمزح .

  • فقالت لابراهيم اطرد هذه الجارية وابنها . لان ابن هذه الجارية لا يرث مع ابني اسحق .

  • فقبح الكلام جدا في عيني ابراهيم لسبب ابنه .

  • فقال الله لابراهيم لا يقبح في عينيك من اجل الغلام ومن اجل جاريتك . في كل ما تقول لك سارة اسمع لقولها . لانه باسحق يدعى لك نسل .

  • وابن الجارية ايضا ساجعله امة لانه نسلك .

  • فبكر ابراهيم صباحا واخذ خبزا وقربة ماء واعطاهما لهاجر واضعا اياهما على كتفها والولد وصرفها . فمضت وتاهت في برية بئر سبع .

  • ولما فرغ الماء من القربة طرحت الولد تحت احدى الاشجار .

  • ومضت وجلست مقابله بعيدا نحو رمية قوس . لانها قالت لا انظر موت الولد . فجلست مقابله ورفعت صوتها وبكت .

  • فسمع الله صوت الغلام . ونادى ملاك الله هاجر من السماء وقال لها ما لك يا هاجر . لا تخافي لان الله قد سمع لصوت الغلام حيث هو .

  • قومي احملي الغلام وشدي يدك به . لاني ساجعله امة عظيمة .

  • وفتح الله عينيها فابصرت بئر ماء . فذهبت وملأت القربة ماء وسقت الغلام .

  • وكان الله مع الغلام فكبر . وسكن في البرية وكان ينمو رامي قوس .

  • وسكن في برية فاران . وأخذت له امه زوجة من ارض مصر .

  • وحدث في ذلك الزمان ان ابيمالك وفيكول رئيس جيشه كلما ابراهيم قائلين الله معك في كل ما انت صانع .

  • فالآن احلف لي بالله ههنا انك لا تغدر بي ولا بنسلي وذريّتي . كالمعروف الذي صنعت اليك تصنع اليّ والى الارض التي تغربت فيها .

  • فقال ابراهيم انا احلف .

  • وعاتب ابراهيم ابيمالك لسبب بئر الماء التي اغتصبها عبيد ابيمالك .

  • فقال ابيمالك لم اعلم من فعل هذا الامر . انت لم تخبرني ولا انا سمعت سوى اليوم .

  • فاخذ ابراهيم غنما وبقرا واعطى ابيمالك فقطعا كلاهما ميثاقا 28 واقام ابراهيم سبع نعاج من الغنم وحدها .

  • فقال ابيمالك لابراهيم ما هذه السبع النعاج التي اقمتها وحدها .

  • فقال انك سبع نعاج تاخذ من يدي لكي تكون لي شهادة باني حفرت هذه البئر .

  • لذلك دعا ذلك الموضع بئر سبع . لانهما هناك حلفا كلاهما .

  • فقطعا ميثاقا في بئر سبع . ثم قام ابيمالك وفيكول رئيس جيشه ورجعا الى ارض الفلسطينيين .

  • وغرس ابراهيم أثلا في بئر سبع ودعا هناك باسم الرب الاله السرمدي .

  • وتغرب ابراهيم في ارض الفلسطينيين اياما كثيرة .

  • Visitó Jehová a Sara, como había dicho, e hizo Jehová con Sara como le había prometido.
  • Sara concibió y dio a Abraham un hijo en su vejez, en el plazo que Dios le había dicho.
  • Al hijo que le nació, y que dio a luz Sara, Abraham le puso por nombre Isaac.
  • Circuncidó Abraham a su hijo Isaac a los ocho días, como Dios le había mandado.
  • Tenía Abraham cien años cuando nació su hijo Isaac.
  • Entonces dijo Sara: «Dios me ha hecho reír, y cualquiera que lo oiga se reirá conmigo.»
  • Y añadió: «¿Quién le hubiera dicho a Abraham que Sara había de amamantar hijos? Pues le he dado un hijo en su vejez.»

  • El niño creció y fue destetado, y ofreció Abraham un gran banquete el día que fue destetado Isaac.
  • Pero Sara vio que el hijo de Agar, la egipcia, el cual ésta le había dado a luz a Abraham, se burlaba de su hijo Isaac.
  • Por eso dijo a Abraham: «Echa a esta sierva y a su hijo, porque el hijo de esta sierva no ha de heredar con Isaac, mi hijo.»
  • Estas palabras le parecieron muy graves a Abraham, por tratarse de su hijo.
  • Entonces dijo Dios a Abraham: «No te preocupes por el muchacho ni por tu sierva. Escucha todo cuanto te diga Sara, porque en Isaac te será llamada descendencia.
  • También del hijo de la sierva haré una nación, porque es tu descendiente.»
  • Al día siguiente, Abraham se levantó muy de mañana, tomó pan y un odre de agua y se lo dio a Agar. Lo puso sobre su hombro, le entregó el muchacho y la despidió. Ella salió y anduvo errante por el desierto de Beerseba.
  • Cuando le faltó el agua del odre, puso al muchacho debajo de un arbusto,
  • se fue y se sentó enfrente, a distancia de un tiro de arco, porque decía: «No veré cuando el muchacho muera.» Cuando ella se sentó enfrente, el muchacho alzó la voz y lloró.
  • Oyó Dios la voz del muchacho, y el ángel de Dios llamó a Agar desde el cielo y le dijo: «¿Qué tienes, Agar? No temas, porque Dios ha oído la voz del muchacho ahí donde está.
  • Levántate, toma al muchacho y tenlo de la mano, porque yo haré de él una gran nación.»
  • Entonces Dios le abrió los ojos, y vio una fuente de agua. Fue Agar, llenó de agua el odre y dio de beber al muchacho.
  • Dios asistió al muchacho, el cual creció, habitó en el desierto y fue tirador de arco.
  • Vivió en el desierto de Parán, y su madre tomó para él mujer de la tierra de Egipto.

  • Aconteció en aquel mismo tiempo que Abimelec y Ficol, jefe de su ejército, le dijeron a Abraham:

    —Dios está contigo en todo cuanto haces.

  • Ahora, pues, júrame aquí, por Dios, que no nos harás mal a mí ni a mi hijo ni a mi nieto, sino que, conforme a la bondad que yo tuve contigo, harás tú conmigo y con la tierra en la que ahora habitas.
  • Y respondió Abraham:

    —Lo juro.

  • Pero Abraham reconvino a Abimelec a causa de un pozo de agua que los siervos de Abimelec le habían quitado.
  • Abimelec respondió:

    —No sé quién haya hecho esto, ni tampoco tú me lo hiciste saber ni yo lo había oído hasta hoy.

  • Entonces tomó Abraham ovejas y vacas y se las dio a Abimelec, e hicieron ambos un pacto.
  • Pero Abraham puso aparte siete corderas del rebaño,
  • por lo que Abimelec le preguntó:

    —¿Qué significan esas siete corderas que has puesto aparte?

  • Abraham respondió:

    —Que estas siete corderas recibirás de mi mano, para que me sirvan de testimonio de que yo cavé este pozo.

  • Por esto llamó a aquel lugar Beerseba, porque allí juraron ambos.
  • Hicieron, pues, pacto en Beerseba. Luego se levantaron Abimelec y Ficol, jefe de su ejército, y volvieron a tierra de los filisteos.
  • Plantó Abraham un tamarisco en Beerseba, e invocó allí el nombre de Jehová, Dios eterno.
  • Y habitó Abraham muchos días en tierra de los filisteos.