Азбука веры » Би́блия » Бытiе́ » гл.22

Бытiе́, Глава 22

Толкования

Толкования главы

22:1

см.:Евр.11:17;

22:2

22:3

22:4

22:5

22:6

22:7

22:8

22:9

22:10

22:11

22:12

22:13

22:14

22:15

22:16

см.:Пс.104:9;Сир.44:21;1Мак.2:52;Лк.1:73;Евр.6:13;

22:17

22:18

см.:Быт.12:3;Быт.18:18;Быт.26:4;Сир.44:22;Деян.3:25;Гал.3:8:16;Пс.71:17;

22:19

22:20

22:21

22:22

22:23

22:24

Церковнославянский (рус)

И бы́сть по глаго́лѣхъ си́хъ, Бо́гъ искуша́ше Авраа́ма и рече́ ему́: Авраа́ме, Авраа́ме. И рече́: се́ а́зъ.

И рече́: поими́ сы́на твоего́ возлю́бленнаго, его́же возлюби́лъ еси́, Исаа́ка, и иди́ на зе́млю Высо́ку и вознеси́ его́ та́мо во всесожже́нiе, на еди́ну от го́ръ, и́хже ти́ реку́.

Воста́въ же Авраа́мъ у́тро, осѣдла́ осля́ свое́: поя́тъ же съ собо́ю два́ о́трочища и Исаа́ка сы́на своего́: и растни́въ дрова́ во всесожже́нiе, воста́въ и́де, и прiи́де на мѣ́сто, е́же рече́ ему́ Бо́гъ, въ тре́тiй де́нь.

И воззрѣ́въ Авраа́мъ очи́ма свои́ма, ви́дѣ мѣ́сто издале́че.

И рече́ Авраа́мъ отроко́мъ свои́мъ: ся́дите здѣ́ со осля́темъ: а́зъ же и дѣ́тищь по́йдемъ до о́ндѣ, и поклони́вшеся возврати́мся къ ва́мъ.

Взя́ же Авраа́мъ дрова́ всесожже́нiя и возложи́ на Исаа́ка сы́на своего́: взя́ же въ ру́ки и о́гнь, и но́жь, и идо́ста о́ба вку́пѣ.

Рече́ же Исаа́къ ко Авраа́му отцу́ своему́: о́тче. О́нъ же рече́: что́ есть, ча́до? Рече́ же: се́, о́гнь и дрова́, гдѣ́ есть овча́ е́же во всесожже́нiе?

Рече́ же Авраа́мъ: Бо́гъ у́зритъ Себѣ́ овча́ во всесожже́нiе, ча́до. Ше́дша же о́ба вку́пѣ,

прiидо́ста на мѣ́сто, е́же рече́ ему́ Бо́гъ: и созда́ та́мо Авраа́мъ же́ртвенникъ и возложи́ дрова́: и связа́въ Исаа́ка сы́на своего́, возложи́ его́ на же́ртвенникъ верху́ дро́въ.

И простре́ Авраа́мъ ру́ку свою́, взя́ти но́жь, закла́ти сы́на своего́.

И воззва́ и́ А́нгелъ Госпо́день съ небесе́, и рече́: Авраа́ме, Авраа́ме. О́нъ же рече́: се́, а́зъ.

И рече́: да не возложи́ши руки́ твоея́ на о́трочища, ниже́ да сотвори́ши ему́ что́: ны́нѣ бо позна́хъ, я́ко бои́шися ты́ Бо́га, и не пощадѣ́лъ еси́ сы́на твоего́ возлю́бленнаго Мене́ ра́ди.

И воззрѣ́въ Авраа́мъ очи́ма свои́ма ви́дѣ, и се́, ове́нъ еди́нъ держи́мый рога́ма въ са́дѣ Саве́къ: и и́де Авраа́мъ, и взя́ овна́, и вознесе́ его́ во всесожже́нiе вмѣ́сто Исаа́ка сы́на своего́.

И нарече́ Авраа́мъ и́мя мѣ́сту тому́: Госпо́дь ви́дѣ: да реку́тъ дне́сь: на горѣ́ Госпо́дь яви́ся.

И воззва́ А́нгелъ Госпо́день Авраа́ма втори́цею съ небесе́,

глаго́ля: Мно́ю Самѣ́мъ кля́хся, глаго́летъ Госпо́дь, его́же ра́ди сотвори́лъ еси́ глаго́лъ се́й и не пощадѣ́лъ еси́ сы́на твоего́ возлю́бленнаго Мене́ ра́ди:

вои́стинну благословя́ благословлю́ тя, и умножа́я умно́жу сѣ́мя твое́, я́ко звѣ́зды небе́сныя, и я́ко песо́къ вскра́й мо́ря: и наслѣ́дитъ сѣ́мя твое́ гра́ды супоста́товъ,

и благословя́тся о сѣ́мени твое́мъ вси́ язы́цы земні́и, зане́же послу́шалъ еси́ гла́са Моего́.

Возврати́ся же Авраа́мъ ко отроко́мъ свои́мъ, и воста́вше идо́ша ку́пно ко кла́дязю Кля́твенному: и всели́ся Авраа́мъ у кла́дязя Кля́твеннаго.

Бы́сть же по глаго́лѣхъ си́хъ, и повѣ́даша Авраа́му, глаго́люще: се́, роди́ Ме́лха и та́ сы́ны бра́ту твоему́ Нахо́ру,

О́кса пе́рвенца, и Ва́вкса бра́та его́, и Камуи́ла отца́ Си́рска,

и Хаза́да, и Аза́ва, и Фалде́са, и Елда́фа, и Ваѳуи́ла:

Ваѳуи́лъ же роди́ Реве́кку: о́смь сі́и сы́нове, и́хже роди́ Ме́лха Нахо́ру бра́ту Авраа́млю:

и нало́жница его́, е́йже и́мя Ре́вма, роди́ и сiя́ Таве́ка, и Таа́ма, и Тохо́са, и Моха́.

Украинский (Огієнко)

І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама.
І сказав Він до нього: Аврааме!
А той відказав: Ось я!

І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.

І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав;
і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав.
І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.

А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.

І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.

І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.

І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій!
А той відказав: Ось я, сину мій!
І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?

І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!
І пішли вони разом обоє.

І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог.
І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв́язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.

І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого…

Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме!
А той відізвався: Ось я!

І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.

А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав́яз у гущавині своїми рогами.
І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.

І назвав Авраам ім́я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з́явиться.

А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге,

і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого,

то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря.
І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів.

І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.

І вернувсь Авраам до слуг своїх.

І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму:

Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового,

І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа, і Бетуїла.

А Бетуїл породив Ревеку.
Цих восьмерох породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому.

А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама, і Тахаша й Мааху.

Латинский (Nova Vulgata)

Quae postquam gesta sunt, tentavit Deus Abraham et di xit ad eum: "Abraham". Ille respondit: "Adsum".

Ait: "Tolle filium tuum unigenitum, quem diligis, Isaac et vade in terram Moria; atque offer eum ibi in holocaustum super unum montium, quem monstravero tibi".

Igitur Abraham de nocte consurgens stravit asinum suum ducens secum duos iuvenes suos et Isaac filium suum. Cumque concidisset ligna in holocaustum, surrexit et abiit ad locum, quem praeceperat ei Deus.

Die autem tertio, elevatis oculis, vidit locum procul

dixitque ad pueros suos: "Exspectate hic cum asino. Ego et puer illuc usque properantes, postquam adoraverimus, revertemur ad vos".

Tulit quoque ligna holocausti et imposuit super Isaac filium suum; ipse vero portabat in manibus ignem et cultrum. Cumque duo pergerent simul,

dixit Isaac Abrahae patri suo: "Pater mi". Ille respondit: "Quid vis, fili?". "Ecce, inquit, ignis et ligna; ubi est victima holocausti?".

Dixit Abraham: "Deus providebit sibi victimam holocausti, fili mi". Pergebant ambo pariter;

et venerunt ad locum, quem ostenderat ei Deus, in quo aedificavit Abraham altare et desuper ligna composuit. Cumque colligasset Isaac filium suum, posuit eum in altari super struem lignorum

extenditque Abraham manum et arripuit cultrum, ut immolaret filium suum.

Et ecce angelus Domini de caelo clamavit: "Abraham, Abraham". Qui respondit: "Adsum".

Dixitque: "Non extendas manum tuam super puerum neque facias illi quidquam. Nunc cognovi quod times Deum et non pepercisti filio tuo unigenito propter me".

Levavit Abraham oculos suos viditque arietem unum inter vepres haerentem cornibus; quem assumens obtulit holocaustum pro filio.

Appellavitque nomen loci illius: "Dominus videt". Unde usque hodie dicitur: "In monte Dominus videtur".

Vocavit autem angelus Domini Abraham secundo de caelo et dixit:

"Per memetipsum iuravi, dicit Dominus: quia fecisti hanc rem et non pepercisti filio tuo unigenito,

benedicam tibi et multiplicabo semen tuum sicut stellas caeli et velut arenam, quae est in litore maris. Possidebit semen tuum portas inimicorum suorum,

et benedicentur in semine tuo omnes gentes terrae, quia oboedisti voci meae".

Reversus est Abraham ad pueros suos, et surrexerunt abieruntque Bersabee simul, et habitavit Abraham in Bersabee.

His ita gestis, nuntiatum est Abrahae quod Melcha quoque genuisset filios Nachor fratri suo:

Us primogenitum et Buz fratrem eius et Camuel patrem Aram

et Cased et Azau, Pheldas quoque et Iedlaph

ac Bathuel, de quo nata est Rebecca. Octo istos genuit Melcha Nachor fratri Abrahae.

Concubina vero illius, nomine Reuma, peperit Tabee et Gaham et Tahas et Maacha.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

وَحَدَثَ بَعْدَ هذِهِ الأُمُورِ أَنَّ اللهَ امْتَحَنَ إِبْرَاهِيمَ، فَقَالَ لَهُ: «يَا إِبْرَاهِيمُ!». فَقَالَ: «هأَنَذَا».

فَقَالَ: «خُذِ ابْنَكَ وَحِيدَكَ، الَّذِي تُحِبُّهُ، إِسْحَاقَ، وَاذْهَبْ إِلَى أَرْضِ الْمُرِيَّا، وَأَصْعِدْهُ هُنَاكَ مُحْرَقَةً عَلَى أَحَدِ الْجِبَالِ الَّذِي أَقُولُ لَكَ».

فَبَكَّرَ إِبْرَاهِيمُ صَبَاحًا وَشَدَّ عَلَى حِمَارِهِ، وَأَخَذَ اثْنَيْنِ مِنْ غِلْمَانِهِ مَعَهُ، وَإِسْحَاقَ ابْنَهُ، وَشَقَّقَ حَطَبًا لِمُحْرَقَةٍ، وَقَامَ وَذَهَبَ إِلَى الْمَوْضِعِ الَّذِي قَالَ لَهُ اللهُ.

وَفِي الْيَوْمِ الثَّالِثِ رَفَعَ إِبْرَاهِيمُ عَيْنَيْهِ وَأَبْصَرَ الْمَوْضِعَ مِنْ بَعِيدٍ،

فَقَالَ إِبْرَاهِيمُ لِغُلاَمَيْهِ: «اجْلِسَا أَنْتُمَا ههُنَا مَعَ الْحِمَارِ، وَأَمَّا أَنَا وَالْغُلاَمُ فَنَذْهَبُ إِلَى هُنَاكَ وَنَسْجُدُ، ثُمَّ نَرْجعُ إِلَيْكُمَا».

فَأَخَذَ إِبْرَاهِيمُ حَطَبَ الْمُحْرَقَةِ وَوَضَعَهُ عَلَى إِسْحَاقَ ابْنِهِ، وَأَخَذَ بِيَدِهِ النَّارَ وَالسِّكِّينَ. فَذَهَبَا كِلاَهُمَا مَعًا.

وَكَلَّمَ إِسْحَاقُ إِبْرَاهِيمَ أَبِاهُ وَقَالَ: «يَا أَبِي!». فَقَالَ: «هأَنَذَا يَا ابْنِي». فَقَالَ: «هُوَذَا النَّارُ وَالْحَطَبُ، وَلكِنْ أَيْنَ الْخَرُوفُ لِلْمُحْرَقَةِ؟»

فَقَالَ إِبْرَاهِيمُ: «اللهُ يَرَى لَهُ الْخَرُوفَ لِلْمُحْرَقَةِ يَا ابْنِي». فَذَهَبَا كِلاَهُمَا مَعًا.

فَلَمَّا أَتَيَا إِلَى الْمَوْضِعِ الَّذِي قَالَ لَهُ اللهُ، بَنَى هُنَاكَ إِبْرَاهِيمُ الْمَذْبَحَ وَرَتَّبَ الْحَطَبَ وَرَبَطَ إِسْحَاقَ ابْنَهُ وَوَضَعَهُ عَلَى الْمَذْبَحِ فَوْقَ الْحَطَبِ.

ثُمَّ مَدَّ إِبْرَاهِيمُ يَدَهُ وَأَخَذَ السِّكِّينَ لِيَذْبَحَ ابْنَهُ.

فَنَادَاهُ مَلاَكُ الرَّبِّ مِنَ السَّمَاءِ وَقَالَ: «إِبْرَاهِيمُ! إِبْرَاهِيمُ!». فَقَالَ: «هأَنَذَا»

فَقَالَ: «لاَ تَمُدَّ يَدَكَ إِلَى الْغُلاَمِ وَلاَ تَفْعَلْ بِهِ شَيْئًا، لأَنِّي الآنَ عَلِمْتُ أَنَّكَ خَائِفٌ اللهَ، فَلَمْ تُمْسِكِ ابْنَكَ وَحِيدَكَ عَنِّي».

فَرَفَعَ إِبْرَاهِيمُ عَيْنَيْهِ وَنَظَرَ وَإِذَا كَبْشٌ وَرَاءَهُ مُمْسَكًا فِي الْغَابَةِ بِقَرْنَيْهِ، فَذَهَبَ إِبْرَاهِيمُ وَأَخَذَ الْكَبْشَ وَأَصْعَدَهُ مُحْرَقَةً عِوَضًا عَنِ ابْنِهِ.

فَدَعَا إِبْرَاهِيمُ اسْمَ ذلِكَ الْمَوْضِعِ «يَهْوَهْ يِرْأَهْ». حَتَّى إِنَّهُ يُقَالُ الْيَوْمَ: «فِي جَبَلِ الرَّبِّ يُرَى».

وَنَادَى مَلاَكُ الرَّبِّ إِبْرَاهِيمَ ثَانِيَةً مِنَ السَّمَاءِ

وَقَالَ: «بِذَاتِي أَقْسَمْتُ يَقُولُ الرَّبُّ، أَنِّي مِنْ أَجْلِ أَنَّكَ فَعَلْتَ هذَا الأَمْرَ، وَلَمْ تُمْسِكِ ابْنَكَ وَحِيدَكَ،

أُبَارِكُكَ مُبَارَكَةً، وَأُكَثِّرُ نَسْلَكَ تَكْثِيرًا كَنُجُومِ السَّمَاءِ وَكَالرَّمْلِ الَّذِي عَلَى شَاطِئِ الْبَحْرِ، وَيَرِثُ نَسْلُكَ بَابَ أَعْدَائِهِ،

وَيَتَبَارَكُ فِي نَسْلِكَ جَمِيعُ أُمَمِ الأَرْضِ، مِنْ أَجْلِ أَنَّكَ سَمِعْتَ لِقَوْلِي».

ثُمَّ رَجَعَ إِبْرَاهِيمُ إِلَى غُلاَمَيْهِ، فَقَامُوا وَذَهَبُوا مَعًا إِلَى بِئْرِ سَبْعٍ. وَسَكَنَ إِبْرَاهِيمُ فِي بِئْرِ سَبْعٍ.

وَحَدَثَ بَعْدَ هذِهِ الأُمُورِ أَنَّ إِبْرَاهِيمَ أُخْبِرَ وَقِيلَ لَهُ: «هُوَذَا مِلْكَةُ قَدْ وَلَدَتْ هِيَ أَيْضًا بَنِينَ لِنَاحُورَ أَخِيكَ:

عُوصًا بِكْرَهُ، وَبُوزًا أَخَاهُ، وَقَمُوئِيلَ أَبَا أَرَامَ،

وَكَاسَدَ وَحَزْوًا وَفِلْدَاشَ وَيِدْلاَفَ وَبَتُوئِيلَ».

وَوَلَدَ بَتُوئِيلُ رِفْقَةَ. هؤُلاَءِ الثَّمَانِيَةُ وَلَدَتْهُمْ مِلْكَةُ لِنَاحُورَ أَخِي إِبْرَاهِيمَ.

وَأَمَّا سُرِّيَّتُهُ، وَاسْمُهَا رَؤُومَةُ، فَوَلَدَتْ هِيَ أَيْضًا: طَابَحَ وَجَاحَمَ وَتَاحَشَ وَمَعْكَةَ.