Азбука веры » Би́блия » Бытiе́ » гл.23

Бытiе́, Глава 23

Толкования

Толкования главы

23:1

23:2

23:3

23:4

23:5

23:6

23:7

23:8

23:9

23:10

23:11

23:12

23:13

23:14

23:15

23:16

см.:Быт.25:10;Быт.50:13;Нав.24:3;Деян.7:16;

23:17

23:18

23:19

23:20

Церковнославянский (рус)

Бы́сть же житiе́ Са́ррино лѣ́тъ сто́ два́десять се́дмь.

И у́мре Са́рра во гра́дѣ Арво́цѣ, и́же е́сть въ раздо́лiи: се́й е́сть Хевро́нъ въ земли́ Ханаа́нстѣй. Прiи́де же Авраа́мъ рыда́ти по Са́ррѣ и пла́кати.

И воста́ Авраа́мъ от мертвеца́ своего́ и рече́ сыно́мъ Хетте́овымъ, глаго́ля:

пресе́лникъ и пришле́цъ а́зъ е́смь у ва́съ, дади́те ми́ у́бо стяжа́нiе гро́ба между́ ва́ми, да погребу́ мертвеца́ моего́ от мене́.

Отвѣща́ша же сы́нове Хетте́овы ко Авраа́му, глаго́люще: ни́, господи́не:

послу́шай же на́съ: ца́рь от Бо́га ты́ еси́ въ на́съ: во избра́нныхъ гробѣ́хъ на́шихъ погреби́ мертвеца́ твоего́: никто́же бо от на́съ возбрани́тъ гро́ба своего́ от тебе́, е́же погребсти́ мертвеца́ твоего́ та́мо.

Воста́въ же Авраа́мъ поклони́ся наро́ду земли́, сыно́мъ Хетте́овымъ,

и рече́ къ ни́мъ Авраа́мъ, глаго́ля: а́ще и́мате въ души́ ва́шей, я́ко погребсти́ мертвеца́ моего́ от лица́ моего́, послу́шайте мене́ и рцы́те о мнѣ́ Ефро́ну Саа́рову:

и да да́стъ ми́ пеще́ру Сугу́бую, я́же е́сть его́, су́щую на ча́сти села́ его́: сребро́мъ досто́йнымъ да да́стъ ми́ ю́ у ва́съ въ стяжа́нiе гро́ба.

Ефро́нъ же сѣдя́ше посредѣ́ сыно́въ Хетте́овыхъ. Отвѣща́въ же Ефро́нъ Хетте́йскiй ко Авраа́му, рече́ слы́шащымъ сыно́мъ Хетте́овымъ и всѣ́мъ приходя́щымъ во гра́дъ, глаго́ля:

у мене́ бу́ди, господи́не, и послу́шай мене́: село́ и пеще́ру я́же въ не́мъ, тебѣ́ даю́: предъ всѣ́ми гра́жданы мои́ми да́хъ тебѣ́, погреби́ мертвеца́ твоего́.

И поклони́ся Авраа́мъ предъ наро́домъ земли́

и рече́ Ефро́ну во ушеса́ предъ всѣ́мъ наро́домъ земли́: поне́же по мнѣ́ еси́, послу́шай мене́: сребро́ села́ возми́ у мене́, и погребу́ мертвеца́ моего́ та́мо.

Отвѣща́ же Ефро́нъ Авраа́му, глаго́ля:

ни́, господи́не: слы́шахъ бо, я́ко земля́ четы́рехъ со́тъ дидра́хмъ сребра́: но что́ бы́ло бы сiе́ между́ мно́ю и тобо́ю? Ты́ же мертвеца́ твоего́ погреби́.

И послу́ша Авраа́мъ Ефро́на, и даде́ Авраа́мъ Ефро́ну сребро́, е́же глаго́ла во ушеса́ сыно́въ Хетте́овыхъ, четы́ре ста́ дидра́хмъ сребра́ искуше́на купца́ми.

И бы́сть село́ Ефро́ново, е́же бѣ́ въ Сугу́бѣй пеще́рѣ, е́же е́сть лице́мъ къ Мамврі́и, село́ и пеще́ра я́же бѣ́ въ не́мъ, и вся́кое дре́во, е́же бѣ́ на селѣ́, и все́ е́же е́сть въ предѣ́лѣхъ его́ о́крестъ,

Авраа́му [бы́сть] въ стяжа́нiе предъ сы́ны Хетте́овыми и предъ всѣ́ми приходя́щими во гра́дъ.

По си́хъ погребе́ Авраа́мъ Са́рру жену́ свою́ въ пеще́рѣ се́лнѣй Сугу́бѣй, я́же е́сть проти́ву Мамврі́и: сiя́ е́сть Хевро́нъ въ земли́ Ханаа́нстѣй.

И утвержде́но е́сть село́ и пеще́ра, я́же бѣ́ на не́мъ, Авраа́му въ стяжа́нiе гро́ба от сыно́въ Хетте́овыхъ.

Греческий [Greek (Koine)]

ἐγένετο δὲ ἡ ζωὴ Σαρρας ἔτη ἑκατὸν εἴκοσι ἑπτά

καὶ ἀπέθανεν Σαρρα ἐν πόλει Αρβοκ ἥ ἐστιν ἐν τῷ κοιλώματι αὕτη ἐστὶν Χεβρων ἐν γῇ Χανααν ἦλθεν δὲ Αβρααμ κόψασθαι Σαρραν καὶ πενθῆσαι

καὶ ἀνέστη Αβρααμ ἀπὸ τοῦ νεκροῦ αὐτοῦ καὶ εἶπεν τοῖς υἱοῖς Χετ λέγων

πάροικος καὶ παρεπίδημος ἐγώ εἰμι μεθ᾿ ὑμῶν δότε οὖν μοι κτῆσιν τάφου μεθ᾿ ὑμῶν καὶ θάψω τὸν νεκρόν μου ἀπ᾿ ἐμοῦ

ἀπεκρίθησαν δὲ οἱ υἱοὶ Χετ πρὸς Αβρααμ λέγοντες

μή κύριε ἄκουσον δὲ ἡμῶν βασιλεὺς παρὰ θεοῦ εἶ σὺ ἐν ἡμῖν ἐν τοῖς ἐκλεκτοῖς μνημείοις ἡμῶν θάψον τὸν νεκρόν σου οὐδεὶς γὰρ ἡμῶν τὸ μνημεῖον αὐτοῦ κωλύσει ἀπὸ σοῦ τοῦ θάψαι τὸν νεκρόν σου ἐκεῖ

ἀναστὰς δὲ Αβρααμ προσεκύνησεν τῷ λαῷ τῆς γῆς τοῖς υἱοῖς Χετ

καὶ ἐλάλησεν πρὸς αὐτοὺς Αβρααμ λέγων εἰ ἔχετε τῇ ψυχῇ ὑμῶν ὥστε θάψαι τὸν νεκρόν μου ἀπὸ προσώπου μου ἀκούσατέ μου καὶ λαλήσατε περὶ ἐμοῦ Εφρων τῷ τοῦ Σααρ

καὶ δότω μοι τὸ σπήλαιον τὸ διπλοῦν ὅ ἐστιν αὐτῷ τὸ ὂν ἐν μέρει τοῦ ἀγροῦ αὐτοῦ ἀργυρίου τοῦ ἀξίου δότω μοι αὐτὸ ἐν ὑμῖν εἰς κτῆσιν μνημείου

Εφρων δὲ ἐκάθητο ἐν μέσῳ τῶν υἱῶν Χετ ἀποκριθεὶς δὲ Εφρων ὁ Χετταῖος πρὸς Αβρααμ εἶπεν ἀκουόντων τῶν υἱῶν Χετ καὶ πάντων τῶν εἰσπορευομένων εἰς τὴν πόλιν λέγων

παρ᾿ ἐμοὶ γενοῦ κύριε καὶ ἄκουσόν μου τὸν ἀγρὸν καὶ τὸ σπήλαιον τὸ ἐν αὐτῷ σοι δίδωμι ἐναντίον πάντων τῶν πολιτῶν μου δέδωκά σοι θάψον τὸν νεκρόν σου

καὶ προσεκύνησεν Αβρααμ ἐναντίον τοῦ λαοῦ τῆς γῆς

καὶ εἶπεν τῷ Εφρων εἰς τὰ ὦτα τοῦ λαοῦ τῆς γῆς ἐπειδὴ πρὸς ἐμοῦ εἶ ἄκουσόν μου τὸ ἀργύριον τοῦ ἀγροῦ λαβὲ παρ᾿ ἐμοῦ καὶ θάψω τὸν νεκρόν μου ἐκεῖ

ἀπεκρίθη δὲ Εφρων τῷ Αβρααμ λέγων

οὐχί κύριε ἀκήκοα γῆ τετρακοσίων διδράχμων ἀργυρίου ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ τί ἂν εἴη τοῦτο σὺ δὲ τὸν νεκρόν σου θάψον

καὶ ἤκουσεν Αβρααμ τοῦ Εφρων καὶ ἀπεκατέστησεν Αβρααμ τῷ Εφρων τὸ ἀργύριον ὃ ἐλάλησεν εἰς τὰ ὦτα τῶν υἱῶν Χετ τετρακόσια δίδραχμα ἀργυρίου δοκίμου ἐμπόροις

καὶ ἔστη ὁ ἀγρὸς Εφρων ὃς ἦν ἐν τῷ διπλῷ σπηλαίῳ ὅς ἐστιν κατὰ πρόσωπον Μαμβρη ὁ ἀγρὸς καὶ τὸ σπήλαιον ὃ ἦν ἐν αὐτῷ καὶ πᾶν δένδρον ὃ ἦν ἐν τῷ ἀγρῷ ὅ ἐστιν ἐν τοῖς ὁρίοις αὐτοῦ κύκλῳ

τῷ Αβρααμ εἰς κτῆσιν ἐναντίον τῶν υἱῶν Χετ καὶ πάντων τῶν εἰσπορευομένων εἰς τὴν πόλιν

μετὰ ταῦτα ἔθαψεν Αβρααμ Σαρραν τὴν γυναῖκα αὐτοῦ ἐν τῷ σπηλαίῳ τοῦ ἀγροῦ τῷ διπλῷ ὅ ἐστιν ἀπέναντι Μαμβρη αὕτη ἐστὶν Χεβρων ἐν τῇ γῇ Χανααν

καὶ ἐκυρώθη ὁ ἀγρὸς καὶ τὸ σπήλαιον ὃ ἦν ἐν αὐτῷ τῷ Αβρααμ εἰς κτῆσιν τάφου παρὰ τῶν υἱῶν Χετ

Украинский (Огієнко)

І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, літа життя Сарриного.

І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Краї ханаанському.
І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:

Я приходько й захожий між вами.
Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого.

І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:

Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас!
У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою.
Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою.

І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим,

та й промовив до них і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,

і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу.

А Ефрон пробував серед Хетових синів.
І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:

Ні, пане мій, послухай мене!
Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі.
Поховай небіжку свою.

І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,

та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав!
Я дам срібло за поле, візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою.

А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:

Пане мій, послухай мене!
Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою?
А небіжку свою поховай!

І послухав Авраам Ефрона.
І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.

І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,

купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.

І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у землі ханаанській.

І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Vixit autem Sara centum viginti septem annis

et mortua est in Cariatharbe, quae est Hebron, in terra Chanaan; venitque Abraham, ut plangeret et fleret eam.

Cumque surrexisset ab officio funeris, locutus est ad filios Heth dicens:

"Advena sum et inquilinus apud vos; date mihi possessionem sepulcri vobiscum, ut sepeliam mortuum meum".

Responderunt filii Heth dicentes:

"Audi nos, domine, princeps Dei es apud nos: in nobilissimo sepulcrorum nostrorum sepeli mortuum tuum; nullusque te prohibebit, quin in sepulcro eius sepelias mortuum tuum".

Surrexit Abraham et adoravit populum terrae, filios videlicet Heth,

dixitque ad eos: "Si placet animae vestrae, ut sepeliam mortuum meum, audite me et intercedite pro me apud Ephron filium Seor,

ut det mihi speluncam Machpela, quam habet in extrema parte agri sui. Pecunia digna tradat eam mihi coram vobis in possessionem sepulcri".

Sedebat autem Ephron in medio filiorum Heth. Responditque Ephron Hetthaeus ad Abraham, filiis Heth audientibus cunctis, qui ingrediebantur portam civitatis illius, dicens:

"Nequaquam ita fiat, domine mi, ausculta me. Agrum do tibi et speluncam, quae in eo est, praesentibus filiis populi mei; sepeli mortuum tuum".

Adoravit Abraham coram populo terrae

et locutus est ad Ephron, audiente populo terrae: "Quaeso, ut audias me. Dabo pecuniam pro agro; suscipe eam, et sic sepeliam mortuum meum in eo".

Respondit Ephron ad Abraham dicens ei:

"Domine mi, audi me. Terra quadringentorum siclorum argenti inter me et te quid est hoc? Sepeli mortuum tuum".

Auscultavit Abraham Ephron et appendit pecuniam, quam Ephron postulaverat, audientibus filiis Heth, quadringentos siclos argenti, sicut mos erat apud negotiatores.

Confirmatusque est ager Ephronis, qui erat in Machpela respiciens Mambre, tam ipse quam spelunca in eo et omnes arbores eius in cunctis terminis eius per circuitum,

Abrahae in possessionem, videntibus filiis Heth cunctis, qui intrabant portam civitatis illius.

Deinde sepelivit Abraham Saram uxorem suam in spelunca agri Machpela, qui respiciebat Mambre haec est Hebron in terra Chanaan.

Et confirmatus est ager et antrum, quod erat in eo, Abrahae in possessionem sepulcri a filiis Heth.