Азбука веры » Би́блия » Бытiе́ » гл.23

Бытiе́, Глава 23

Толкования

Толкования главы

23:1

23:2

23:3

23:4

23:5

23:6

23:7

23:8

23:9

23:10

23:11

23:12

23:13

23:14

23:15

23:16

см.:Быт.25:10;Быт.50:13;Нав.24:3;Деян.7:16;

23:17

23:18

23:19

23:20

Церковнославянский (рус)

Бы́сть же житiе́ Са́ррино лѣ́тъ сто́ два́десять се́дмь.

И у́мре Са́рра во гра́дѣ Арво́цѣ, и́же е́сть въ раздо́лiи: се́й е́сть Хевро́нъ въ земли́ Ханаа́нстѣй. Прiи́де же Авраа́мъ рыда́ти по Са́ррѣ и пла́кати.

И воста́ Авраа́мъ от мертвеца́ своего́ и рече́ сыно́мъ Хетте́овымъ, глаго́ля:

пресе́лникъ и пришле́цъ а́зъ е́смь у ва́съ, дади́те ми́ у́бо стяжа́нiе гро́ба между́ ва́ми, да погребу́ мертвеца́ моего́ от мене́.

Отвѣща́ша же сы́нове Хетте́овы ко Авраа́му, глаго́люще: ни́, господи́не:

послу́шай же на́съ: ца́рь от Бо́га ты́ еси́ въ на́съ: во избра́нныхъ гробѣ́хъ на́шихъ погреби́ мертвеца́ твоего́: никто́же бо от на́съ возбрани́тъ гро́ба своего́ от тебе́, е́же погребсти́ мертвеца́ твоего́ та́мо.

Воста́въ же Авраа́мъ поклони́ся наро́ду земли́, сыно́мъ Хетте́овымъ,

и рече́ къ ни́мъ Авраа́мъ, глаго́ля: а́ще и́мате въ души́ ва́шей, я́ко погребсти́ мертвеца́ моего́ от лица́ моего́, послу́шайте мене́ и рцы́те о мнѣ́ Ефро́ну Саа́рову:

и да да́стъ ми́ пеще́ру Сугу́бую, я́же е́сть его́, су́щую на ча́сти села́ его́: сребро́мъ досто́йнымъ да да́стъ ми́ ю́ у ва́съ въ стяжа́нiе гро́ба.

Ефро́нъ же сѣдя́ше посредѣ́ сыно́въ Хетте́овыхъ. Отвѣща́въ же Ефро́нъ Хетте́йскiй ко Авраа́му, рече́ слы́шащымъ сыно́мъ Хетте́овымъ и всѣ́мъ приходя́щымъ во гра́дъ, глаго́ля:

у мене́ бу́ди, господи́не, и послу́шай мене́: село́ и пеще́ру я́же въ не́мъ, тебѣ́ даю́: предъ всѣ́ми гра́жданы мои́ми да́хъ тебѣ́, погреби́ мертвеца́ твоего́.

И поклони́ся Авраа́мъ предъ наро́домъ земли́

и рече́ Ефро́ну во ушеса́ предъ всѣ́мъ наро́домъ земли́: поне́же по мнѣ́ еси́, послу́шай мене́: сребро́ села́ возми́ у мене́, и погребу́ мертвеца́ моего́ та́мо.

Отвѣща́ же Ефро́нъ Авраа́му, глаго́ля:

ни́, господи́не: слы́шахъ бо, я́ко земля́ четы́рехъ со́тъ дидра́хмъ сребра́: но что́ бы́ло бы сiе́ между́ мно́ю и тобо́ю? Ты́ же мертвеца́ твоего́ погреби́.

И послу́ша Авраа́мъ Ефро́на, и даде́ Авраа́мъ Ефро́ну сребро́, е́же глаго́ла во ушеса́ сыно́въ Хетте́овыхъ, четы́ре ста́ дидра́хмъ сребра́ искуше́на купца́ми.

И бы́сть село́ Ефро́ново, е́же бѣ́ въ Сугу́бѣй пеще́рѣ, е́же е́сть лице́мъ къ Мамврі́и, село́ и пеще́ра я́же бѣ́ въ не́мъ, и вся́кое дре́во, е́же бѣ́ на селѣ́, и все́ е́же е́сть въ предѣ́лѣхъ его́ о́крестъ,

Авраа́му [бы́сть] въ стяжа́нiе предъ сы́ны Хетте́овыми и предъ всѣ́ми приходя́щими во гра́дъ.

По си́хъ погребе́ Авраа́мъ Са́рру жену́ свою́ въ пеще́рѣ се́лнѣй Сугу́бѣй, я́же е́сть проти́ву Мамврі́и: сiя́ е́сть Хевро́нъ въ земли́ Ханаа́нстѣй.

И утвержде́но е́сть село́ и пеще́ра, я́же бѣ́ на не́мъ, Авраа́му въ стяжа́нiе гро́ба от сыно́въ Хетте́овыхъ.

Французский (LSG)

La vie de Sara fut de cent vingt-sept ans: telles sont les années de la vie de Sara.

Sara mourut à Kirjath Arba, qui est Hébron, dans le pays de Canaan; et Abraham vint pour mener deuil sur Sara et pour la pleurer.

Abraham se leva de devant son mort, et parla ainsi aux fils de Heth:

Je suis étranger et habitant parmi vous; donnez-moi la possession d'un sépulcre chez vous, pour enterrer mon mort et l'ôter de devant moi.

Les fils de Heth répondirent à Abraham, en lui disant:

Écoute-nous, mon seigneur! Tu es un prince de Dieu au milieu de nous; enterre ton mort dans celui de nos sépulcres que tu choisiras; aucun de nous ne te refusera son sépulcre pour enterrer ton mort.

Abraham se leva, et se prosterna devant le peuple du pays, devant les fils de Heth.

Et il leur parla ainsi: Si vous permettez que j'enterre mon mort et que je l'ôte de devant mes yeux, écoutez-moi, et priez pour moi Éphron, fils de Tsochar,

de me céder la caverne de Macpéla, qui lui appartient, à l'extrémité de son champ, de me la céder contre sa valeur en argent, afin qu'elle me serve de possession sépulcrale au milieu de vous.

Éphron était assis parmi les fils de Heth. Et Éphron, le Héthien, répondit à Abraham, en présence des fils de Heth et de tous ceux qui entraient par la porte de sa ville:

Non, mon seigneur, écoute-moi! Je te donne le champ, et je te donne la caverne qui y est. Je te les donne, aux yeux des fils de mon peuple: enterre ton mort.

Abraham se prosterna devant le peuple du pays.

Et il parla ainsi à Éphron, en présence du peuple du pays: Écoute-moi, je te prie! Je donne le prix du champ: accepte-le de moi; et j'y enterrerai mon mort.

Et Éphron répondit à Abraham, en lui disant:

Mon seigneur, écoute-moi! Une terre de quatre cents sicles d'argent, qu'est-ce que cela entre moi et toi? Enterre ton mort.

Abraham comprit Éphron; et Abraham pesa à Éphron l'argent qu'il avait dit, en présence des fils de Heth, quatre cents sicles d'argent ayant cours chez le marchand.

Le champ d'Éphron à Macpéla, vis-à-vis de Mamré, le champ et la caverne qui y est, et tous les arbres qui sont dans le champ et dans toutes ses limites alentour,

devinrent ainsi la propriété d'Abraham, aux yeux des fils de Heth et de tous ceux qui entraient par la porte de sa ville.

Après cela, Abraham enterra Sara, sa femme, dans la caverne du champ de Macpéla, vis-à-vis de Mamré, qui est Hébron, dans le pays de Canaan.

Le champ et la caverne qui y est demeurèrent à Abraham comme possession sépulcrale, acquise des fils de Heth.

Украинский (Огієнко)

І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, літа життя Сарриного.

І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Краї ханаанському.
І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:

Я приходько й захожий між вами.
Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого.

І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:

Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас!
У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою.
Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою.

І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Хетовим,

та й промовив до них і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,

і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу.

А Ефрон пробував серед Хетових синів.
І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:

Ні, пане мій, послухай мене!
Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів народу мого я віддав її тобі.
Поховай небіжку свою.

І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,

та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав!
Я дам срібло за поле, візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою.

А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:

Пане мій, послухай мене!
Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою?
А небіжку свою поховай!

І послухав Авраам Ефрона.
І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.

І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,

купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.

І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у землі ханаанській.

І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

Таджикский

Языки

ВА рӯзҳои зиндагонии Соро саду бисту ҳафт сол буданд: ин аст солҳои умри Соро.

Ва Соро дар Қиряи Арбаъ, ки ҳамон Ҳебрӯн бошад, дар замини Канъон мурд, ва Иброҳим омад, то ки барои Соро навҳа ва гиря кунад.

Ва Иброҳим аз пеши мурдаи худ бархост, ва ба фарзандони Ҳит сухан ронда, гуфт:

«Ман пеши шумо ғарибу мусофир ҳастам: мақбарае дар байни худ ба моликияти ман бидиҳед, то ки мурдаи худро аз пешам дафн кунам».

Ва фарзандони Ҳит ба Иброҳим ҷавоб дода, гуфтанд:

«Эй хоҷаи мо, сухани моро бишнав: ту дар миёни мо амири Худо ҳастӣ; дар беҳтарин мақбараи мо мурдаи худро дафн кун; ҳеҷ кадоме аз мо мақбараи худро аз ту барои дафни мурдаат дареғ нахоҳад дошт».

Ва Иброҳим бархоста, ба мардуми он замин, яъне ба фарзандони Ҳит таъзим намуд,

Ва ба онҳо сухан ронда, гуфт: «Агар шумо розӣ бошед, ки мурдаи худро аз пешам дафн кунам, сухани маро бишнавед ва аз Афрӯн ибни Сӯҳар барои ман илтимос кунед,

То мағораи Макфелоро, ки аз они ӯст ва дар канори саҳрои ӯ воқеъ аст, ба ман бидиҳад, ба қимати пурра барои мақбара дар миёни шумо ба моликияти ман бидиҳад».

Ва Афрӯн дар миёни фарзандони Ҳит нишаста буд; ва Афрӯни ҳиттӣ дар ҳузури фарзандони Ҳит, дар пеши ҳамае ки ба дарвозаи шаҳри ӯ медаромаданд, ба Иброҳим ҷавоб дода, гуфт:

«Не, хоҷаи ман, сухани маро бишнав: ин саҳроро ба ту медиҳам ва мағораро, ки дар он воқеъ аст, ба ту медиҳам, дар пеши назари фарзандони қавми худ онро ба ту медиҳам, мурдаи худро дафн кун».

Ва Иброҳим пеши мардуми он замин таъзим намуд,

Ва дар ҳузури мардуми он замин ба Афрӯн сухан ронда, гуфт: «Агар ту ба гапам гӯш андозӣ, ман ба ту барои саҳро нуқра медиҳам: онро аз ман бигир, то ки мурдаи худро дар он ҷо дафн кунам».

Ва Афрӯн ба Иброҳим ҷавоб дода, гуфт:

«Эй хоҷаи ман! Сухани маро бишнав: қимати замин чорсад сиқл нуқра аст; ин дар миёни ману ту чист? Мурдаи худро дафн кун».

Ва Иброҳим сухани Афрӯнро шунида, он маблағро, ки дар ҳузури фарзандони Ҳит гуфта буд, яъне чорсад сиқл нуқраи роиҷ дар харидуфурӯшро ба Афрӯн баркашида дод.

Ва саҳрои Афрӯн, ки дар назди Макфело, дар рӯ ба рӯи Мамре воқеъ аст, яъне саҳро ва мағораи он, бо ҳамаи дарахтоне ки дар он саҳро ва дар тамоми ҳудуди гирду пеши он буд,

Ба моликияти Иброҳим мубаддал шуд дар пеши назари фарзандони Ҳит, яъне ҳамае ки ба дарвозаи шаҳри ӯ медаромаданд.

Ва пас аз ин Иброҳим зани худ Сороро дар мағораи саҳрои Макфело, дар рӯ ба рӯи Мамре, ки ҳамон Ҳебрӯн бошад, дар замини Канъон дафн кард.

Ва он саҳро бо мағорае ки дар он аст, аз ҷониби фарзандони Ҳит ба моликияти Иброҳим барои мақбара муқаррар шуд.