Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга Бытия

 
  • И҆ воста́въ і҆а́кѡвъ на но́зѣ, и҆́де въ зе́млю восто́чнꙋю къ лава́нꙋ сы́нꙋ ваѳꙋи́ла сѵ́рїна, бра́тꙋ же реве́кки ма́тере і҆а́кѡвли и҆ и҆са́ѵли.
  • Оу҆зрѣ́ же, и҆ сѐ, кла́дѧзь на по́ли: и҆ бѧ́хꙋ та́мѡ трѝ ста̑да ѻ҆ве́цъ, почива́юще при не́мъ: ѿ тогѡ́ бо кла́дѧзѧ напаѧ́хꙋсѧ стада̀. Ка́мень же ве́лїй бѧ́ше над̾ ᲂу҆́стїемъ кла́дѧзѧ.
  • И҆ собира́хꙋсѧ та́мѡ всѧ̑ стада̀: и҆ ѿвалѧ́хꙋ ка́мень ѿ ᲂу҆́стїѧ кла́дѧзѧ и҆ напаѧ́хꙋ ѻ҆́вцы: и҆ па́ки полага́хꙋ ка́мень на ᲂу҆́стїи кла́дѧзѧ на мѣ́стѣ свое́мъ.
  • Рече́ же и҆̀мъ і҆а́кѡвъ: бра́тїѧ, ѿкꙋ́дꙋ є҆стѐ вы̀; Ѻ҆ни́ же рѣ́ша: ѿ харра́на є҆смы̀.
  • Рече́ же и҆̀мъ: зна́ете ли лава́на сы́на нахѡ́рова; Ѻ҆ни́ же рѣ́ша: зна́емъ.
  • Рече́ же и҆̀мъ: здра́вствꙋетъ ли; Ѻ҆ни́ же рѣ́ша: здра́вствꙋетъ. И҆ сѐ, рахи́ль дщѝ є҆гѡ̀ и҆дѧ́ше со ѻ҆вца́ми.
  • И҆ речѐ і҆а́кѡвъ: є҆щѐ є҆́сть днѐ мно́гѡ, не ᲂу҆̀ ча́съ собира́ти скота̀: напои́вше ѻ҆́вцы, ше́дше паси́те.
  • Ѻ҆ни́ же рѣ́ша: не мо́жемъ, до́ндеже соберꙋ́тсѧ всѝ пастꙋсѝ и҆ ѿвалѧ́тъ ка́мень ѿ ᲂу҆́стїѧ кла́дѧзѧ, и҆ напои́мъ ѻ҆́вцы.
  • Є҆щѐ є҆мꙋ̀ глаго́лющꙋ къ ни̑мъ, и҆ сѐ, рахи́ль дщѝ лава́нѧ грѧдѧ́ше со ѻ҆вца́ми ѻ҆тца̀ своегѡ̀: ѻ҆на́ бо пасѧ́ше ѻ҆́вцы ѻ҆тца̀ своегѡ̀.
  • Бы́сть же ꙗ҆́кѡ ᲂу҆зрѣ̀ і҆а́кѡвъ рахи́ль дще́рь лава́на бра́та ма́тере своеѧ̀ и҆ ѻ҆́вцы лава́на бра́та ма́тере своеѧ̀, и҆ пристꙋпи́въ і҆а́кѡвъ ѿвалѝ ка́мень ѿ ᲂу҆́стїѧ кла́дѧзѧ:
  • и҆ напоѝ ѻ҆́вцы лава́на бра́та ма́тере своеѧ̀, и҆ цѣлова̀ і҆а́кѡвъ рахи́ль, и҆ возопи́въ гла́сомъ свои́мъ, воспла́касѧ:
  • и҆ повѣ́да рахи́ли, ꙗ҆́кѡ бра́тъ ѻ҆тца̀ є҆ѧ̀ є҆́сть и҆ ꙗ҆́кѡ сы́нъ реве́ккинъ є҆́сть. И҆ те́кши повѣ́да ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ по словесє́мъ си̑мъ.
  • Бы́сть же ꙗ҆́кѡ ᲂу҆слы́ша лава́нъ и҆́мѧ і҆а́кѡва сы́на сестры̀ своеѧ̀, течѐ во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ и҆ ѡ҆б̾е́мь є҆го̀ лобза̀, и҆ введѐ є҆го̀ въ до́мъ сво́й. И҆ повѣ́да лава́нꙋ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑.
  • И҆ речѐ є҆мꙋ̀ лава́нъ: ѿ косте́й мои́хъ и҆ ѿ пло́ти моеѧ̀ є҆сѝ ты̀. И҆ бѣ̀ съ ни́мъ мѣ́сѧцъ дні́й.
  • Рече́ же лава́нъ і҆а́кѡвꙋ: поне́же бра́тъ мо́й є҆сѝ ты̀, да не порабо́таеши мнѣ̀ тꙋ́не: повѣ́ждь мѝ, что̀ мзда̀ твоѧ̀ є҆́сть;
  • Оу҆ лава́на же бѣ́стѣ двѣ̀ дщє́ри: и҆́мѧ старѣ́йшей лі́а, и҆́мѧ же ю҆нѣ́йшей рахи́ль.
  • Ѻ҆́чи же лі̑ины болѣ́знєнны: рахи́ль же бѣ̀ добра̀ ви́домъ и҆ красна̀ взо́ромъ ѕѣлѡ̀.
  • Возлюби́ же і҆а́кѡвъ рахи́ль. И҆ речѐ: порабо́таю тебѣ̀ се́дмь лѣ́тъ за рахи́ль дще́рь твою̀ ме́ньшꙋю.
  • Рече́ же є҆мꙋ̀ лава́нъ: лꙋ́чше мѝ тебѣ̀ да́ти ю҆̀, не́жели и҆но́мꙋ ѿда́ти мꙋ́жеви: со мно́ю живѝ.
  • И҆ рабо́та і҆а́кѡвъ за рахи́ль се́дмь лѣ́тъ: и҆ бы́ша пред̾ ни́мъ ꙗ҆́кѡ ма̑лы дни̑, зане́же любѧ́ше ю҆̀.
  • Рече́ же і҆а́кѡвъ лава́нꙋ: да́ждь мѝ женꙋ̀ мою̀, поне́же соверши́шасѧ дні́е, да вни́дꙋ къ не́й.
  • Собра́ же лава́нъ всѧ̑ мꙋ́жы мѣ́ста тогѡ̀, и҆ сотворѝ бра́къ.
  • И҆ бы́сть ве́черъ, и҆ пое́мь лава́нъ лі́ю дще́рь свою̀, введѐ ко і҆а́кѡвꙋ: и҆ вни́де къ не́й і҆а́кѡвъ.
  • Даде́ же лава́нъ лі́и дще́ри свое́й зе́лфꙋ рабы́ню свою̀, є҆́й въ рабꙋ̀.
  • Бы́сть же заꙋ́тра, и҆ сѐ, бѧ́ше лі́а, и҆ речѐ і҆а́кѡвъ лава́нꙋ: что̀ сїѐ сотвори́лъ мѝ є҆сѝ; не рахи́ли ли ра́ди рабо́тахъ ᲂу҆ тебє̀; вскꙋ́ю же ѡ҆би́дѣлъ мѧ̀ є҆сѝ;
  • Ѿвѣща́ же лава́нъ: нѣ́сть та́кѡ въ на́шемъ мѣ́стѣ вда́ти ме́ньшꙋю пре́жде старѣ́йшїѧ.
  • Сконча́й ᲂу҆̀бо седми̑ны сеѧ̀, и҆ да́мъ тѝ и҆ сїю̀ за дѣ́ло, є҆́же дѣ́лаеши ᲂу҆ менє̀ є҆щѐ се́дмь лѣ́тъ дрꙋгі̑ѧ.
  • Сотвори́ же і҆а́кѡвъ та́кѡ: и҆ и҆спо́лни седми̑ны сеѧ̀: и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ лава́нъ рахи́ль дще́рь свою̀ є҆мꙋ̀ въ женꙋ̀.
  • Даде́ же лава́нъ рахи́ли дще́ри свое́й ва́ллꙋ рабꙋ̀ свою̀, є҆́й въ рабꙋ̀.
  • И҆ вни́де (і҆а́кѡвъ) къ рахи́ли: возлюби́ же рахи́ль па́че, не́же лі́ю: и҆ рабо́та є҆мꙋ̀ се́дмь лѣ́тъ дрꙋгі̑ѧ.
  • Ви́дѣвъ же гдⷭ҇ь бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ ненави́дима бѧ́ше лі́а, ѿве́рзе ложесна̀ є҆ѧ̀: рахи́ль же бѧ́ше непло́ды.
  • И҆ зача́тъ лі́а и҆ родѝ сы́на і҆а́кѡвꙋ: нарече́ же и҆́мѧ є҆мꙋ̀ рꙋви́мъ, глаго́лѧ: ꙗ҆́кѡ призрѣ̀ гдⷭ҇ь на моѐ смире́нїе и҆ даде́ ми сы́на: нн҃ѣ ᲂу҆̀бо возлю́битъ мѧ̀ мꙋ́жъ мо́й.
  • И҆ зача́тъ па́ки лі́а и҆ родѝ сы́на втора́го і҆а́кѡвꙋ и҆ речѐ: занѐ ᲂу҆слы́ша гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ ненави́дима є҆́смь, и҆ придаде́ ми и҆ сего̀. И҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ сѷмеѡ́нъ.
  • И҆ зача́тъ є҆щѐ и҆ родѝ сы́на и҆ речѐ: въ нн҃ѣшнее вре́мѧ ᲂу҆ менє̀ бꙋ́детъ мꙋ́жъ мо́й, роди́хъ бо є҆мꙋ̀ трѝ сы́ны. Сегѡ̀ ра́ди наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ леѵі́й.
  • И҆ заче́нши є҆щѐ родѝ сы́на и҆ речѐ: нн҃ѣ є҆щѐ сїѐ и҆сповѣ́мъ гдⷭ҇ꙋ. Сегѡ̀ ра́ди наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆ꙋ́да, и҆ преста̀ ражда́ти.
  • И встал Иаков и пошел в землю сынов востока [к Лавану, сыну Вафуила Арамеянина, к брату Ревекки, матери Иакова и Исава].
  • И увидел: вот, на поле колодезь, и там три стада мелкого скота, лежавшие около него, потому что из того колодезя поили стада. Над устьем колодезя был большой камень.
  • Когда собирались туда все стада, отваливали камень от устья колодезя и поили овец; потом опять клали камень на свое место, на устье колодезя.
  • Иаков сказал им [пастухам]: братья мои! откуда вы? Они сказали: мы из Харрана.
  • Он сказал им: знаете ли вы Лавана, сына Нахорова? Они сказали: знаем.
  • Он еще сказал им: здравствует ли он? Они сказали: здравствует; и вот, Рахиль, дочь его, идет с овцами.
  • И сказал [Иаков]: вот, дня еще много; не время собирать скот; напойте овец и пойдите, пасите.
  • Они сказали: не можем, пока не соберутся все стада, и не отвалят камня от устья колодезя; тогда будем мы поить овец.
  • Еще он говорил с ними, как пришла Рахиль [дочь Лавана] с мелким скотом отца своего, потому что она пасла [мелкий скот отца своего].
  • Когда Иаков увидел Рахиль, дочь Лавана, брата матери своей, и овец Лавана, брата матери своей, то подошел Иаков, отвалил камень от устья колодезя и напоил овец Лавана, брата матери своей.
  • И поцеловал Иаков Рахиль и возвысил голос свой и заплакал.
  • И сказал Иаков Рахили, что он родственник отцу ее и что он сын Ревеккин. А она побежала и сказала отцу своему [всё сие].
  • Лаван, услышав о Иакове, сыне сестры своей, выбежал ему навстречу, обнял его и поцеловал его, и ввел его в дом свой; и он рассказал Лавану всё сие.
  • Лаван же сказал ему: подлинно ты кость моя и плоть моя. И жил у него Иаков целый месяц.
  • И Лаван сказал Иакову: неужели ты даром будешь служить мне, потому что ты родственник? скажи мне, что заплатить тебе?
  • У Лавана же было две дочери; имя старшей: Лия; имя младшей: Рахиль.
  • Лия была слаба глазами, а Рахиль была красива станом и красива лицем.
  • Иаков полюбил Рахиль и сказал: я буду служить тебе семь лет за Рахиль, младшую дочь твою.
  • Лаван сказал [ему]: лучше отдать мне ее за тебя, нежели отдать ее за другого кого; живи у меня.
  • И служил Иаков за Рахиль семь лет; и они показались ему за несколько дней, потому что он любил ее.
  • И сказал Иаков Лавану: дай жену мою, потому что мне уже исполнилось время, чтобы войти к ней.
  • Лаван созвал всех людей того места и сделал пир.
  • Вечером же взял [Лаван] дочь свою Лию и ввел ее к нему; и вошел к ней [Иаков].
  • И дал Лаван служанку свою Зелфу в служанки дочери своей Лии.
  • Утром же оказалось, что это Лия. И [Иаков] сказал Лавану: что это сделал ты со мною? не за Рахиль ли я служил у тебя? зачем ты обманул меня?
  • Лаван сказал: в нашем месте так не делают, чтобы младшую выдать прежде старшей;
  • окончи неделю этой, потом дадим тебе и ту за службу, которую ты будешь служить у меня еще семь лет других.
  • Иаков так и сделал и окончил неделю этой. И [Лаван] дал Рахиль, дочь свою, ему в жену.
  • И дал Лаван служанку свою Валлу в служанки дочери своей Рахили.
  • [Иаков] вошел и к Рахили, и любил Рахиль больше, нежели Лию; и служил у него еще семь лет других.
  • Господь [Бог] узрел, что Лия была нелюбима, и отверз утробу ее, а Рахиль была неплодна.
  • Лия зачала и родила [Иакову] сына, и нарекла ему имя: Рувим, потому что сказала она: Господь призрел на мое бедствие [и дал мне сына], ибо теперь будет любить меня муж мой.
  • И зачала [Лия] опять и родила [Иакову второго] сына, и сказала: Господь услышал, что я нелюбима, и дал мне и сего. И нарекла ему имя: Симеон.
  • И зачала еще и родила сына, и сказала: теперь-то прилепится ко мне муж мой, ибо я родила ему трех сынов. От сего наречено ему имя: Левий.
  • И еще зачала и родила сына, и сказала: теперь-то я восхвалю Господа. Посему нарекла ему имя Иуда. И перестала рождать.
  • І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.
  • І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада.
    А на отворі криниці лежав великий камінь.
  • І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.
  • І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви?
    А ті відказали: Ми з Харану.
  • І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?
    І відказали: Знаємо.
  • І сказав їм: Чи гаразд із ним?
    І відказали: Гаразд.
    А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.
  • І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу.
    Напійте отару, та йдіть пасіть.
  • А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.
  • Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
  • І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
  • І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав…
  • І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки.
    А та побігла, і розповіла батькові своєму…
  • І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому.
    А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.
  • І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє!
    І сидів він із ним місяць часу.
  • І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно?
    Скажи ж мені, яка плата тобі?
  • А в Лавана було дві дочки: ім́я старшій Лія, а ім́я молодшій Рахіль.
  • Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.
  • І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.
  • І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові.
    Сиди ж зо мною!
  • І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
  • І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!
  • І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.
  • І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її.
    І Яків із нею зійшовся.
  • А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.
  • А вранці виявилося, що то була Лія!
    І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені?
    Хіба не за Рахіль працював я в тебе?
    Нащо ж обманив ти мене?
  • А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
  • Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.
  • І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї.
    І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.
  • І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.
  • І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію.
    І працював у нього ще сім літ других.
  • І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.
  • І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім́я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!
  • І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього.
    І назвала ймення йому: Симеон.
  • І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому.
    Тому й назвала ім́я йому: Левій.
  • І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа!
    Тому назвала ім́я йому: Юда.
    Та й перестала роджати.