Скрыть
30:1
30:2
30:3
30:4
30:5
30:6
30:7
30:8
30:9
30:10
30:11
30:12
30:13
30:14
30:15
30:16
30:17
30:18
30:19
30:20
30:21
30:23
30:24
30:25
30:26
30:27
30:28
30:29
30:30
30:31
30:32
30:33
30:34
30:35
30:36
30:37
30:38
30:39
30:40
30:41
30:42
Церковнославянский (рус)
Ви́дѣв­ши же Рахи́ль, я́ко не роди́ Иа́кову, и поревнова́ Рахи́ль сестрѣ́ сво­е́й и рече́ Иа́кову: да́ждь ми́ ча́да: а́ще же ни́, умру́ а́зъ.
Разгнѣ́вався же Иа́ковъ на Рахи́ль, рече́ е́й: еда́ вмѣ́сто Бо́га а́зъ е́смь, И́же лиши́ тя плода́ утро́бнаго?
Рече́ же Рахи́ль Иа́кову: се́, раба́ моя́ Ва́лла: вни́ди къ не́й, и да роди́тъ на колѣ́нахъ мо­и́хъ, и ча́до сотворю́ и а́зъ от­ нея́.
И даде́ ему́ Ва́ллу рабу́ свою́ ему́ въ жену́: и вни́де къ не́й Иа́ковъ.
И зача́ Ва́лла раба́ Рахи́лина и роди́ Иа́кову сы́на.
И рече́ Рахи́ль: суди́ ми Бо́гъ и послу́ша гла́са мо­его́, и даде́ ми сы́на. Сего́ ра́ди прозва́ и́мя ему́ Да́нъ.
И зача́тъ еще́ Ва́лла раба́ Рахи́лина и роди́ сы́на втора́го Иа́кову.
И рече́ Рахи́ль: подъя́ мя Бо́гъ, и сравни́хся съ сестро́ю мо­е́ю, и воз­мого́хъ. И прозва́ и́мя его́ Нефѳали́мъ.
Ви́дѣ же Лі́а, я́ко преста́ ражда́ти, и взя́ Зе́лфу рабу́ свою́ и даде́ ю́ Иа́кову въ жену́: и вни́де къ не́й.
И зача́тъ Зе́лфа раба́ Лі́ина и роди́ Иа́кову сы́на.
И рече́ Лі́а: бла́го мнѣ́ случи́ся. И нарече́ и́мя ему́ Га́дъ.
И зача́тъ еще́ Зе́лфа раба́ Лі́ина и роди́ Иа́кову сы́на втора́го.
И рече́ Лі́а: блаже́на а́зъ, я́ко ублажа́тъ мя́ жены́. И прозва́ и́мя ему́ Аси́ръ.
И́де же Руви́мъ въ де́нь жа́твы пшени́цы и обрѣ́те я́блока мандраго́рова на по́ли, и при­­несе́ я́ къ Лі́и ма́тери сво­е́й. Рече́ же Рахи́ль къ Лі́и сестрѣ́ сво­е́й: да́ждь ми́ от­ мандраго́ровъ сы́на тво­его́.
Рече́ же Лі́а: не дово́лно ли тебѣ́, я́ко взяла́ еси́ му́жа мо­его́? Еда́ и мандраго́ры сы́на мо­его́ во́змеши? Рече́ же Рахи́ль: не та́ко: да бу́детъ сея́ но́щи съ тобо́ю за мандраго́ры сы́на тво­его́.
Прiи́де же Иа́ковъ съ по́ля въ ве́черъ, и изы́де Лі́а во срѣ́тенiе ему́ и рече́: ко мнѣ́ вни́деши дне́сь: ная́ла бо тя́ е́смь за мандраго́ры сы́на мо­его́. И бы́сть съ не́ю тоя́ но́щи.
И послу́ша Бо́гъ Лі́ю, и заче́нши роди́ Иа́кову сы́на пя́таго.
И рече́ Лі́а: даде́ ми Бо́гъ мзду́ мою́, зане́ да́хъ рабу́ мою́ му́жу мо­ему́. И прозва́ и́мя ему́ Иссаха́ръ, е́же е́сть мзда́.
И зача́тъ еще́ Лі́а и роди́ сы́на шеста́го Иа́кову.
И рече́ Лі́а: дарова́ ми Бо́гъ да́ръ до́бръ въ ны́нѣшнее вре́мя: воз­лю́битъ мя́ му́жъ мо́й: роди́хъ бо ему́ ше́сть сыно́въ. И прозва́ и́мя ему́ Завуло́нъ.
И посе́мъ роди́ дще́рь, и прозва́ и́мя е́й Ди́на.
Помяну́ же Бо́гъ Рахи́ль, и услы́ша ю́ Бо́гъ, и от­ве́рзе утро́бу ея́:
и заче́нши, роди́ Иа́кову сы́на. И рече́ Рахи́ль: отъ­я́ Бо́гъ укори́зну мою́.
И нарече́ и́мя ему́ Ио́сифъ, глаго́лющи: да при­­да́стъ ми́ Бо́гъ сы́на друга́го.
Бы́сть же я́ко роди́ Рахи́ль Ио́сифа, рече́ Иа́ковъ Лава́ну: от­пусти́ мя, да иду́ на мѣ́сто мое́ и въ зе́млю мою́:
от­да́ждь ми́ жены́ моя́ и дѣ́ти моя́, и́хже ра́ди рабо́тахъ тебѣ́, да от­иду́: ты́ бо вѣ́си рабо́ту, ю́же рабо́тахъ ти́.
Рече́ же ему́ Лава́нъ: а́ще обрѣто́хъ благода́ть предъ тобо́ю: усмотри́хъ бо, я́ко благослови́ мя Бо́гъ при­­ше́­ст­вiемъ тво­и́мъ:
раздѣли́ мзду́ свою́ у мене́, и да́мъ ти́.
Рече́ же Иа́ковъ: ты́ вѣ́си, я́же рабо́тахъ тебѣ́, и коли́ко бѣ́ скота́ тво­его́ у мене́:
ма́ло бо бѣ́ ели́ко тво­его́ у мене́ и воз­расте́ во мно́же­с­т­во: и благослови́ тя Госпо́дь при­­ше́­ст­вiемъ мо­и́мъ: ны́нѣ у́бо когда́ сотворю́ и а́зъ себѣ́ до́мъ?
И рече́ къ нему́ Лава́нъ: что́ ти да́мъ? Рече́ же ему́ Иа́ковъ: не да́си ми́ ничто́же: а́ще сотвори́ши ми́ глаго́лъ се́й, па́ки пасти́ и́мамъ о́вцы твоя́, и сохраню́:
объиди́ вся́ о́вцы твоя́ ны́нѣ и разлучи́ от­ту́ду вся́кую о́вцу пеле́сую во овца́хъ, и вся́ку бѣлова́тую и пе́струю въ коза́хъ, бу́детъ ми́ мзда́ [и бу́детъ мое́]:
и послу́шаетъ мене́ пра́вда моя́ во у́трешнiй де́нь, я́ко е́сть мзда́ моя́ предъ тобо́ю: все́ е́же а́ще не бу́детъ пестро́ и бѣлова́тое въ коза́хъ, и пеле́со во овца́хъ, за укра́деное бу́детъ мно́ю.
Рече́ же ему́ Лава́нъ: бу́ди по словеси́ тво­ему́.
И разлучи́ въ то́й де́нь козлы́ пе́стрыя и бѣлова́тыя, и вся́ ко́зы пе́стрыя и бѣлова́тыя, и все́ е́же бѣ́ пеле́со во овца́хъ, и все́ е́же бя́ше бѣ́лое въ ни́хъ: и даде́ въ ру́цѣ сыно́мъ сво­и́мъ:
и разста́ви путе́мъ тре́хъ дні́й, и между́ и́ми и между́ Иа́ковомъ: Иа́ковъ же пася́ше о́вцы Лава́новы оста́в­шыяся.
Взя́ же Иа́ковъ себѣ́ же́злъ стираки́новъ зеле́ный, и орѣ́ховъ, и я́воровый: и острога́ я́ Иа́ковъ пестре́нiемъ бѣ́лымъ, сострога́я кору́: явля́шеся же на жезла́хъ бѣ́лое, е́же острога́, пестро́.
И положи́ жезлы́, я́же острога́, въ по­и́лныхъ коры́тѣхъ воды́: да егда́ прiи́дутъ о́вцы пи́ти, предъ жезлы́ при­­ше́дшымъ и́мъ пи́ти, зачну́тъ о́вцы по жезло́мъ:
и зачина́ху о́вцы по жезло́мъ, и ражда́ху о́вцы бѣлова́тыя и пе́стрыя и пепелови́дныя пе́стрыя.
А́гницы же разлучи́ Иа́ковъ и поста́ви пря́мо овца́мъ овна́ бѣлова́таго, и вся́кое пе́строе во а́гнцахъ: и разлучи́ себѣ́ стада́ по себѣ́, и не смѣси́ си́хъ со овца́ми Лава́новыми.
Бы́сть же во вре́мя, въ не́же зачина́ху о́вцы во чре́вѣ прiе́млющя, положи́ Иа́ковъ жезлы́ предъ овца́ми въ коры́тѣхъ, е́же зачина́ти и́мъ по жезло́мъ:
егда́ же ражда́ху о́вцы, не полага́­ше: бы́ша же неназнамена́ныя Лава́новы, а знамена́ныя Иа́ковли.
И разбогатѣ́ человѣ́къ зѣло́ зѣло́: и бы́ша ему́ ско́ти мно́зи, и воло́ве, и раби́, и рабы́ни, и велблю́ды, и ослы́.
Синодальный
1 Дети Валлы: Дан, Неффалим. Дети Зелфы: Гад, Асир. Дети Лии: Иссахар, Завулон, Дина. 22 Сын Рахили: Иосиф. 25 Договор Иакова с Лаваном о его награде. 37 Иаков увеличивает свои стада.
И увидела Рахиль, что она не рождает детей Иакову, и позавидовала Рахиль сестре своей, и сказала Иакову: дай мне детей, а если не так, я умираю.
Иаков разгневался на Рахиль и сказал [ей]: разве я Бог, Который не дал тебе плода чрева?
Она сказала: вот служанка моя Валла; войди к ней; пусть она родит на колени мои, чтобы и я имела детей от нее.
И дала она Валлу, служанку свою, в жену ему; и вошел к ней Иаков.
Валла [служанка Рахилина] зачала и родила Иакову сына.
И сказала Рахиль: судил мне Бог, и услышал голос мой, и дал мне сына. Посему нарекла ему имя: Дан.
И еще зачала и родила Валла, служанка Рахилина, другого сына Иакову.
И сказала Рахиль: борьбою сильною боролась я с сестрою моею и превозмогла. И нарекла ему имя: Неффалим.
Лия увидела, что перестала рождать, и взяла служанку свою Зелфу, и дала ее Иакову в жену, [и он вошел к ней].
И Зелфа, служанка Лиина, [зачала и] родила Иакову сына.
И сказала Лия: прибавилось. И нарекла ему имя: Гад.
И [еще зачала] Зелфа, служанка Лии, [и] родила другого сына Иакову.
И сказала Лия: к благу моему, ибо блаженною будут называть меня женщины. И нарекла ему имя: Асир.
Рувим пошел во время жатвы пшеницы, и нашел мандрагоровые яблоки в поле, и принес их Лии, матери своей. И Рахиль сказала Лии [сестре своей]: дай мне мандрагоров сына твоего.
Но [Лия] сказала ей: неужели мало тебе завладеть мужем моим, что ты домогаешься и мандрагоров сына моего? Рахиль сказала: так пусть он ляжет с тобою эту ночь, за мандрагоры сына твоего.
Иаков пришел с поля вечером, и Лия вышла ему навстречу и сказала: войди ко мне [сегодня], ибо я купила тебя за мандрагоры сына моего. И лег он с нею в ту ночь.
И услышал Бог Лию, и она зачала и родила Иакову пятого сына.
И сказала Лия: Бог дал возмездие мне за то, что я отдала служанку мою мужу моему. И нарекла ему имя: Иссахар [что значит возмездие].
И еще зачала Лия и родила Иакову шестого сына.
И сказала Лия: Бог дал мне прекрасный дар; теперь будет жить у меня муж мой, ибо я родила ему шесть сынов. И нарекла ему имя: Завулон.
Потом родила дочь и нарекла ей имя: Дина.
И вспомнил Бог о Рахили, и услышал ее Бог, и отверз утробу ее.
Она зачала и родила [Иакову] сына, и сказала [Рахиль]: снял Бог позор мой.
И нарекла ему имя: Иосиф, сказав: Господь даст мне и другого сына.
После того, как Рахиль родила Иосифа, Иаков сказал Лавану: отпусти меня, и пойду я в свое место, и в свою землю;
отдай [мне] жен моих и детей моих, за которых я служил тебе, и я пойду, ибо ты знаешь службу мою, какую я служил тебе.
И сказал ему Лаван: о, если бы я нашел благоволение пред очами твоими! я примечаю, что за тебя Господь благословил меня.
И сказал: назначь себе награду от меня, и я дам [тебе].
И сказал ему [Иаков]: ты знаешь, как я служил тебе, и каков стал скот твой при мне;
ибо мало было у тебя до меня, а стало много; Господь благословил тебя с приходом моим; когда же я буду работать для своего дома?
И сказал [ему Лаван]: что дать тебе? Иаков сказал [ему]: не давай мне ничего. Если только сделаешь мне, что́ я скажу, то я опять буду пасти и стеречь овец твоих.
Я пройду сегодня по всему стаду овец твоих; отдели из него всякий скот с крапинами и с пятнами, всякую скотину черную из овец, также с пятнами и с крапинами из коз. Такой скот будет наградою мне [и будет мой].
И будет говорить за меня пред тобою справедливость моя в следующее время, когда придешь посмотреть награду мою. Всякая из коз не с крапинами и не с пятнами, и из овец не черная, краденое это у меня.
Лаван сказал [ему]: хорошо, пусть будет по твоему слову.
И отделил в тот день козлов пестрых и с пятнами, и всех коз с крапинами и с пятнами, всех, на которых было несколько белого, и всех черных овец, и отдал на руки сыновьям своим;
и назначил расстояние между собою и между Иаковом на три дня пути. Иаков же пас остальной мелкий скот Лаванов.
И взял Иаков свежих прутьев тополевых, миндальных и яворовых, и вырезал на них [Иаков] белые полосы, сняв кору до белизны, которая на прутьях,
и положил прутья с нарезкою перед скотом в водопойных корытах, куда скот приходил пить, и где, приходя пить, зачинал пред прутьями.
И зачинал скот пред прутьями, и рождался скот пестрый, и с крапинами, и с пятнами.
И отделял Иаков ягнят и ставил скот лицем к пестрому и всему черному скоту Лаванову; и держал свои стада особо и не ставил их вместе со скотом Лавана.
Каждый раз, когда зачинал скот крепкий, Иаков клал прутья в корытах пред глазами скота, чтобы он зачинал пред прутьями.
А когда зачинал скот слабый, тогда он не клал. И доставался слабый скот Лавану, а крепкий Иакову.
И сделался этот человек весьма, весьма богатым, и было у него множество мелкого скота [и крупного скота], и рабынь, и рабов, и верблюдов, и ослов.
Украинский (Огієнко)
І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову.
І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів!
А коли ні, то я вмираю!
І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?
І сказала вона: Ось невільниця моя Білга.
Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей.
І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку.
І ввійшов до неї Яків.
І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.
Тому назвала ймення йому: Дан.
І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла.
І назвала ймення йому: Нефталим.
І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.
І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.
І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад.
І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну.
І назвала ймення йому: Асир.
І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї.
І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!
А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка?
І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?
І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!
І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого.
І лежав він із нею ночі тієї.
І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п́ятого сина.
І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові.
І назвала ймення йому: Іссахар.
І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів.
І назвала ймення йому: Завулон.
А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу!
І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!
І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.
Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі.
І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе.
І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам.
А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе.
А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?
І сказав Лаван: Що ж я тобі дам?
А Яків промовив: Не давай мені нічого.
Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.
І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе.
Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене.
А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм!
І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом.
А Яків пас позосталу Лаванову отару.
І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити.
І вони злучувалися, як приходили пити.
І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана.
І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
А як отара слаба була, то не клав.
І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.
І дуже-дуже зможнів той чоловік.
І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.
დაინახა რახელმა, რომ შვილს ვერ უჩენდა იაკობს და შეშურდა თავისი დისა. უთხრა იაკობს: მომეცი შვილები, თორემ მოვკვდები.
განურისხდა რახელს იაკობი და უთხრა: ღმერთი ხომ არა ვარ, რომელიც მუცლის ნაყოფს გიბრკოლებს?
თქვა ქალმა: აჰა, ბალა, ჩემი მხევალი. შედი მასთან და შობოს ჩემს მუხლებზე, რათა შვილიერი გავხდე მისგან.
მისცა ბალა, თავისი მხევალი, ცოლად და შევიდა მასთან იაკობი.
დაორსულდა ბალა და უშვაა იაკობს ვაჟი.
მაშინ თქვა რახელმა: განმსაჯა ღმერთმა და კიდევ შეისმინა ჩემი, და მომცა ვაჟი. ამიტომ უწოდა მას სახელად დანი.
კიდევ დაორსულდა ბალა, რახელის მხევალი, და უშვა იაკობს მეორე ვაჟი.
თქვა რახელმა: ღვთიური შებმით შევები ჩემს დას და დავჯაბნე კიდეც. დაარქვა სახელად ვაჟს ნაფთალი.
დაინახა ლეამ, რომ შეუწყდა შვილიერება. აიღო და მისცა ზილფა, თავისი მხევალი, იაკობს ცოლად.
უშვა ზილფამ, ლეას მხევალმა, იაკობს ვაჟი.
თქვა ლეამ: ჩემდა ბედად! და უწოდა ვაჟს სახელად გადი.
უშვა ზილფამ, ლეას მხევალმა, იაკობს მეორე ვაჟი.
თქვა ლეამ: ჩემდა ნეტარებად! რადგან ნეტარად შემრაცხენ ქალები. უწოდა სახელად ვაჟს აშერი.
გავიდა რეუბენი მკის დროს მინდორში და იპოვა მანდრაგორის ვაშლები; მოუტანა ლეას, თავის დედას. უთხრა რახელმა ლეას: მიწილადე შენი შვილის მანდრაგორები.
უთხრა ლეამ: არ გეყო, ქმარი რომ წამართვი? ახლა ჩემი შვილის მანდრაგორებსაც მართმევ? უთხრა რახელმა: კარგი, შენთან დაწვეს ამაღამ, ოღონდ მომეცი შენი შვილის მანდრაგორები.
დაბრუნდა იაკობი საღამო ხანს მინდვრიდან, გამოეგება ლეა და უთხრა: შემოდი ჩემთან, რადგან გამოგისყიდე ჩემი შვილის მანდრაგორებით, დაწვა მასთან იმ ღამით იაკობი.
უსმინა ღმერთმა ლეას: დაორსულდა ლეა და უშვა იაკობს მეხუთე ვაჟი.
თქვა ლეამ: ღმერთმა გადამიხადა სამაგიერო, იაკობს რომ მივეცი ცოლად ჩემი მხევალი. უწოდა სახელად ვაჟს ისაქარი.
კიდევ დაორსულდა ლეა და უშვა იაკობს მეექვსე ვაჟი.
თქვა ლეამ: კეთილი ხვედრი მარგუნა ღმერთმა; ახლა კი შემიტკბობს ჩემი ქმარი, რადგან ექვსი ვაჟიშვილი გავუჩინე. უწოდა სახელად ვაჟს ზებულონი.
მერე შვა ასული და უწოდა სახელად დინა.
გაიხსენა ღმერთმა რახელი, უსმინა ღმერთმა მას და გაუხსნა საშო.
დაორსულდა და შვა ვაჟი, თქვა: ღმერთმა ამაშორა სირცხვილს.
უწოდა სახელად იოსები, რადგან თქვა: შემძენს უფალი მეორე ვაჟსაც.
როცა რახელმა იოსები შვა, იაკობმა უთხრა ლაბანს: გამიშვით, წავალ ჩემს სამშობლოში, ჩემს ქვეყანაში.
გამატანე ჩემი ცოლები და შვილები, რომელთა გულისთვის გემსახურებოდი და წავალ, რადგან შენ თავად უწყი ჩემი სამსახური, როგორ გემსახურებოდი.
უთხრა ლაბანმა: ნეტავ მადლი ვპოვო შენს თვალში! მიმხვდარი ვარ, შენს გამო რომ მაკურთხა უფალმა.
უთხრა: მითხარი, რას მოითხოვ გასამრჯელოდ და მოგცემ.
უთხრა: შენ თავად უწყი, როგორ გემსახურებოდი და როგორი გახდა ჩემს ხელში შენი საქონელი.
რადგან ჩემამდე ცოტა გყავდა და დიდძალი შეიქნა. გაკურთხა უფალმა ჩემი მოსვლით. ახლა როდისღა ვიზრუნო ჩემი სახლისათვის?
უთხრა ლაბანმა: რა მოგცე? უთხრა იაკობმა: ნურაფერს მომცემ, ოღონდ ეს საქმე გამიკეთე და მე კვლავ დავმწყესავ და მოვუვლი შენს ცხვარს.
დღეს გავივლი შენს ფარაში. ცალკე გაიყვანე ყველა დაწინწკლული და ჭრელი პირუტყვი, ყველა შავი ცხვარი, ყველა ჭრელი და დაწინწკლული თხა. ეს იქნება ჩემი გასამრჯელო.
ხვალ პასუხს გაგცემს ჩემს მაგივრად ჩემი სიმართლე, როცა გასამრჯელოს გასასტუმრებლად მოხვალ: ყველა თხა, რომელიც არ იქნება დაწინწკლული და ჭრელი, ან ცხვარი შავი ფერისა, ნაქურდლად ჩამითვალე.
უთხრა ლაბანმა: კეთილი, აგრე იყოს.
ცალკე გაიყვანა იმ დღეს ლაბანმა ყველა ზოლიანი და ჭრელი ვაცი, ყველა დაწინწკლული და ჭრელი ნეზვი, ყველა პირუტყვი, რომელსაც თეთრი ერია, ყველა შავი ცხვარი და თავის შვილებს ჩააბარა.
დააგდო ლაბანმა სამი დღის სავალი თავისსა და იაკობს შორის; და მწყესავდა იაკონი ლაბანის დანარჩენ ფარას.
აიღო იაკობმა ალვისხის, ნუშის და ნეკერჩხლის ნედლი ჯოხები, ალაგ-ალაგ გალოპრა, ისე რომ ჯოხებს თეთრი ზოლები დააჩნდა.
ჩააწყო დაჭრელებული ჯოხები დასარწყულებელ გეჯებში, სადაც მოდიოდა ფარა წლის სასმელად და მოსვლისას ახურდებოდა ხოლმე.
ახურდა ფარა ამ ჯოხებთან და მოიგო ფარამ ხატულები, დაწინწკლულები და ჭრელები.
გამოაცალკევებდა იაკობი ბატკნებს და აჭრელებული ჯოხებისკენ უზამდა პირს; მუქი ფერისას ყველას ლაბანის ფარაში სტოვებდა, თავისი პირუტყვი კი ცალკე ჰყავდა და არ აჩერებდა ლაბანის ფარასთან.
ჯანსაღი ფარის ახურებისასა პირუტყვის თვალწინ ჩაჰყრიდა ხოლმე იაკობი გეჯებში ჯოხებს, რომ ჯოხებთან ახურებულიყვნენ;
თუ ფარა სუსტი იყო, არ ჰყრიდა. ლაბანს სუსტი რჩებოდა, იაკობს - ჯანსაღი.
გამდიდრდა მეტისმეტად კაცი, შეეძინა დიდძალი ფარა, ყმაქალები და ყმები, აქლემები და სახედრები.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible