Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
31:1
31:2
31:3
31:4
31:5
31:6
31:7
31:8
31:9
31:10
31:11
31:12
31:14
31:15
31:16
31:17
31:18
31:19
см.:1Цар.19:13;
31:20
31:21
31:22
31:23
31:24
31:25
31:26
31:27
31:28
31:30
31:31
31:32
31:33
31:34
31:35
31:36
31:37
31:38
31:40
31:41
31:43
31:44
31:45
31:46
31:47
31:49
31:50
31:51
31:52
31:54
Слы́ша же Иа́ковъ словеса́ сыно́въ Лава́новыхъ, глаго́лющихъ: взя́ Иа́ковъ вся́ я́же отца́ на́шего, и от су́щихъ отца́ на́шего сотвори́ всю́ сла́ву сiю́.
И ви́дѣ Иа́ковъ лице́ Лава́не, и се́ не бя́ше къ нему́, я́ко вчера́ и тре́тiяго дне́.
Рече́ же Госпо́дь ко Иа́кову: возврати́ся въ зе́млю отца́ твоего́ и въ ро́дъ тво́й, и бу́ду съ тобо́ю.
Посла́въ же Иа́ковъ, призва́ Лі́ю и Рахи́ль на по́ле, идѣ́же бя́ху стада́,
и рече́ и́мъ: ви́жду а́зъ лице́ отца́ ва́шего, я́ко нѣ́сть ко мнѣ́, я́коже вчера́ и тре́тiяго дне́: Бо́гъ же отца́ моего́ бѣ́ со мно́ю:
и вы́ са́ми вѣ́сте, я́ко все́ю си́лою мое́ю рабо́тахъ отцу́ ва́шему:
оте́цъ же ва́шъ оби́дѣ мя́ и измѣни́ мзду́ мою́ десяти́ а́гнцевъ, но не даде́ ему́ Бо́гъ зла́ сотвори́ти мнѣ́.
А́ще си́це рече́тъ: пе́стрыя, бу́детъ твоя́ мзда́: и родя́тся вся́ о́вцы пе́стрыя. А́ще же рече́тъ: бѣ́лыя, бу́детъ твоя́ мзда́: и родя́тся вся́ о́вцы бѣ́лыя.
И отъя́ Бо́гъ вся́ скоты́ отца́ ва́шего и даде́ я́ мнѣ́.
И бы́сть егда́ зачина́ху о́вцы во чре́вѣ прiе́млющя, и ви́дѣхъ очи́ма мои́ма во снѣ́: и се́, козлы́ и овны́ восходя́ще бя́ху на о́вцы и ко́зы, бѣлова́тыя и пе́стрыя и пепелови́дныя пе́стрыя.
И рече́ ми А́нгелъ Бо́жiй во снѣ́: Иа́кове. А́зъ же рѣ́хъ: что́ есть?
И рече́: воззри́ очи́ма твои́ма и ви́ждь козлы́ и овны́ восходя́щыя на о́вцы и ко́зы, бѣ́лыя и пе́стрыя и пепелови́дныя пе́стрыя: ви́дѣхъ бо, ели́ка тебѣ́ Лава́нъ твори́тъ:
А́зъ е́смь Бо́гъ яви́выйся тебѣ́ на Мѣ́стѣ Бо́жiи, идѣ́же пома́залъ Ми́ еси́ та́мо сто́лпъ, и обѣтова́лъ Ми́ еси́ та́мо обѣ́тъ: ны́нѣ у́бо воста́ни и изы́ди от земли́ сея́, и иди́ въ зе́млю рожде́нiя твоего́, и бу́ду съ тобо́ю.
И отвѣща́вши Рахи́ль и Лі́а, реко́стѣ ему́: еда́ е́сть на́мъ еще́ ча́сть или́ наслѣ́дiе въ дому́ отца́ на́шего?
Не я́ко ли чужы́я вмѣни́хомся ему́? Продаде́ бо на́съ и снѣде́ снѣ́дiю сребро́ на́ше:
все́ бога́тство и сла́ва, ю́же отъя́ Бо́гъ от отца́ на́шего, на́мъ бу́детъ и ча́домъ на́шымъ: ны́нѣ у́бо, ели́ка тебѣ́ рече́ Бо́гъ, твори́.
Воста́въ же Иа́ковъ, взя́ жены́ своя́ и дѣ́ти своя́ на велблю́ды,
и забра́ вся́ имѣ́нiя своя́ и вся́ стяжа́нiя, я́же притяжа́ въ Месопота́мiи, и вся́ своя́, е́же отити́ ко Исаа́ку отцу́ своему́ въ зе́млю Ханаа́нскую.
Лава́нъ же отъи́де острищи́ о́вцы своя́: укра́де же Рахи́ль и́долы отца́ своего́.
Утаи́ же Иа́ковъ от Лава́на Си́рина, не повѣ́дати ему́, я́ко ухо́дитъ,
и отбѣже́ са́мъ, и вся́ я́же его́, и пре́йде рѣку́, и взы́де на гору́ Галаа́дъ.
Повѣ́дася же Лава́ну Си́рину въ тре́тiй де́нь, я́ко бѣжа́ Иа́ковъ:
и пои́мъ сы́ны и бра́тiю свою́ съ собо́ю, гна́ вслѣ́дъ его́ путе́мъ се́дмь дні́й: и дости́же его́ на горѣ́ Галаа́дъ.
Прiи́де же Бо́гъ къ Лава́ну Си́рину но́щiю во снѣ́ и рече́ ему́: блюди́ себе́, да не когда́ возглаго́леши ко Иа́кову зла́.
И пости́же Лава́нъ Иа́кова: Иа́ковъ же поста́ви ку́щу свою́ на горѣ́: Лава́нъ же разста́ви бра́тiю свою́ на горѣ́ Галаа́дъ.
Рече́ же Лава́нъ Иа́кову: что́ сотвори́лъ еси́? Вску́ю та́йно уше́лъ еси́ и окра́лъ еси́ мя́, и отве́лъ дще́ри моя́, я́ко плѣ́нницы ору́жiемъ?
И а́ще бы ми́ повѣ́далъ еси́, отпусти́лъ бы́хъ тя́ съ весе́лiемъ и съ мусикі́ею, и тимпа́ны и гу́сльми:
и не сподо́бихся цѣлова́ти дѣте́й мои́хъ и дще́рей мои́хъ: ны́нѣ же несмы́сленно сотвори́лъ еси́:
и ны́нѣ рука́ моя́ мо́жетъ озло́бити тя́. Но Бо́гъ отца́ твоего́ вчера́ рече́ ко мнѣ́, глаго́ля: блюди́ себе́, да не когда́ возглаго́леши ко Иа́кову зла́.
Ны́нѣ у́бо отше́лъ еси́: жела́нiемъ бо возжела́лъ еси́ отити́ въ до́мъ отца́ твоего́: вску́ю укра́лъ еси́ бо́ги моя́?
Отвѣща́въ же Иа́ковъ рече́ къ Лава́ну: поне́же убоя́хся: рѣ́хъ бо, да не ка́ко отъи́меши дще́ри твоя́ от мене́, и вся́ моя́.
И рече́ Иа́ковъ: у него́же а́ще обря́щеши бо́ги твоя́, да не бу́детъ жи́въ предъ бра́тiею на́шею: узнава́й, что́ е́сть твоего́ у мене́, и возми́. И не позна́ у него́ ничто́же: не вѣ́дяше же Иа́ковъ, я́ко Рахи́ль жена́ его́ украде́ я́.
Вше́дъ же Лава́нъ, объиска́ въ ку́щи Лі́инѣ, и не обрѣ́те. И изы́де изъ ку́щи Лі́ины, и объиска́ ку́щу Иа́ковлю и въ ку́щи двои́хъ рабы́нь, и не обрѣ́те. Вни́де же и въ ку́щу Рахи́лину.
Рахи́ль же взя́ и́долы и положи́ о́ныя подъ сѣдло́ велблю́же и сѣ́де на ни́хъ,
и рече́ отцу́ своему́: не имѣ́й себѣ́ тя́жко, господи́не: не могу́ воста́ти предъ тобо́ю, я́ко обы́чная же́нская ми́ су́ть. Иска́ же Лава́нъ по все́й ку́щи, и не обрѣ́те и́доловъ.
Разгнѣ́вася же Иа́ковъ и пря́шеся съ Лава́номъ. Отвѣща́въ же Иа́ковъ рече́ Лава́ну: ка́я непра́вда моя́? И кі́й грѣ́хъ мо́й, я́ко погна́лъ еси́ вслѣ́дъ мене́,
и я́ко объиска́лъ еси́ вся́ сосу́ды до́му моего́? Что́ обрѣ́лъ еси́ от всѣ́хъ сосу́довъ до́му твоего́? Положи́ здѣ́ предъ бра́тiею твое́ю и бра́тiею мое́ю, и да разсу́дятъ между́ обѣ́ма на́ма:
се́, два́десять лѣ́тъ а́зъ е́смь съ тобо́ю: о́вцы твоя́ и ко́зы твоя́ не бы́ша безъ плода́: овно́въ ове́цъ твои́хъ не поядо́хъ:
звѣроя́дины не принесо́хъ къ тебѣ́: а́зъ воздая́хъ тебѣ́ от мене́ сама́го татбины́ денны́я и татбины́ нощны́я:
бы́хъ во дни́ жего́мь зно́емъ, и сту́денiю въ нощи́, и отхожда́ше со́нъ от о́чiю мое́ю:
се́, мнѣ́ два́десять лѣ́тъ а́зъ е́смь въ дому́ твое́мъ, рабо́тахъ тебѣ́ четырена́десять лѣ́тъ дву́хъ ра́ди дще́рей твои́хъ и ше́сть лѣ́тъ за о́вцы твоя́, и преоби́дѣлъ еси́ мзду́ мою́ десятiю́ а́гницами:
а́ще не бы́ Бо́гъ отца́ моего́ Авраа́ма, и стра́хъ Исаа́ка бы́лъ мнѣ́, ны́нѣ тща́ отпусти́лъ бы мя́ еси́: смире́нiе мое́ и тру́дъ руку́ мое́ю уви́дѣ Бо́гъ, и обличи́ тя вчера́.
Отвѣща́въ же Лава́нъ, рече́ ко Иа́кову: дще́ри дще́ри моя́ и сы́нове сы́нове мои́, и ско́ти ско́ти мои́, и вся́ ели́ка ты́ ви́диши моя́ су́ть и дще́рей мои́хъ: что́ сотворю́ и́мъ дне́сь, или́ ча́домъ и́хъ, я́же роди́ста?
Ны́нѣ у́бо гряди́, завѣща́имъ завѣ́тъ а́зъ и ты́: и бу́детъ во свидѣ́телство между́ мно́ю и тобо́ю. Рече́ же ему́ Иа́ковъ: се́, никто́же съ на́ми е́сть: ви́ждь, Бо́гъ свидѣ́тель между́ мно́ю и тобо́ю.
И взе́мъ Иа́ковъ ка́мень, поста́ви его́ въ сто́лпъ.
Рече́ же Иа́ковъ бра́тiи свое́й: собери́те ка́менiе. И собра́ша ка́менiе и сотвори́ша хо́лмъ: и ядо́ша, и пи́ша та́мо на холмѣ́. Рече́ же ему́ Лава́нъ: хо́лмъ се́й свидѣ́телствуетъ между́ мно́ю и тобо́ю дне́сь.
И прозва́ его́ Лава́нъ хо́лмъ Свидѣ́телства: Иа́ковъ же прозва́ хо́лмъ Свидѣ́тель.
Рече́ же Лава́нъ ко Иа́кову: се́, хо́лмъ се́й и сто́лпъ, его́же поста́вихъ между́ мно́ю и тобо́ю, свидѣ́телствуетъ хо́лмъ се́й и свидѣ́телствуетъ сто́лпъ се́й: сего́ ра́ди прозва́ся и́мя хо́лмъ Свидѣ́телствуетъ,
и Видѣ́нiе, е́же рече́: да ви́дитъ Бо́гъ между́ мно́ю и тобо́ю, я́ко отъи́демъ дру́гъ от дру́га:
а́ще смири́ши дще́ри моя́, а́ще по́ймеши жены́ надъ дще́ри моя́, ви́ждь, никто́же съ на́ми е́сть ви́дяй: Бо́гъ свидѣ́тель между́ мно́ю и между́ тобо́ю.
И рече́ Лава́нъ Иа́кову: се́, хо́лмъ се́й свидѣ́тель и сто́лпъ се́й:
а́ще бо а́зъ не прейду́ къ тебѣ́, ниже́ ты́ да пре́йдеши ко мнѣ́ холма́ сего́ и столпа́ сего́ со зло́бою:
Бо́гъ Авраа́мль и Бо́гъ Нахо́ровъ да су́дитъ между́ на́ма. И кля́ся Иа́ковъ стра́хомъ отца́ своего́ Исаа́ка,
и пожре́ Иа́ковъ же́ртву на горѣ́ и воззва́ бра́тiю свою́: ядо́ша же и пи́ша и спа́ша на горѣ́.
Воста́въ же Лава́нъ зау́тра, лобыза́ сы́ны и дще́ри своя́ и благослови́ я́: и возврати́вся Лава́нъ, отъи́де на мѣ́сто свое́.
Jacob entendit les propos des fils de Laban, qui disaient: Jacob a pris tout ce qui était à notre père, et c'est avec le bien de notre père qu'il s'est acquis toute cette richesse.
Jacob remarqua aussi le visage de Laban; et voici, il n'était plus envers lui comme auparavant.
Alors l'Éternel dit à Jacob: Retourne au pays de tes pères et dans ton lieu de naissance, et je serai avec toi.
Jacob fit appeler Rachel et Léa, qui étaient aux champs vers son troupeau.
Il leur dit: Je vois, au visage de votre père, qu'il n'est plus envers moi comme auparavant; mais le Dieu de mon père a été avec moi.
Vous savez vous-mêmes que j'ai servi votre père de tout mon pouvoir.
Et votre père s'est joué de moi, et a changé dix fois mon salaire; mais Dieu ne lui a pas permis de me faire du mal.
Quand il disait: Les tachetés seront ton salaire, toutes les brebis faisaient des petits tachetés. Et quand il disait: Les rayés seront ton salaire, toutes les brebis faisaient des petits rayés.
Dieu a pris à votre père son troupeau, et me l'a donné.
Au temps où les brebis entraient en chaleur, je levai les yeux, et je vis en songe que les boucs qui couvraient les brebis étaient rayés, tachetés et marquetés.
Et l'ange de Dieu me dit en songe: Jacob! Je répondis: Me voici!
Il dit: Lève les yeux, et regarde: tous les boucs qui couvrent les brebis sont rayés, tachetés et marquetés; car j'ai vu tout ce que te fait Laban.
Je suis le Dieu de Béthel, où tu as oint un monument, où tu m'as fait un voeu. Maintenant, lève-toi, sors de ce pays, et retourne au pays de ta naissance.
Rachel et Léa répondirent, et lui dirent: Avons-nous encore une part et un héritage dans la maison de notre père?
Ne sommes-nous pas regardées par lui comme des étrangères, puisqu'il nous a vendues, et qu'il a mangé notre argent?
Toute la richesse que Dieu a ôtée à notre père appartient à nous et à nos enfants. Fais maintenant tout ce que Dieu t'a dit.
Jacob se leva, et il fit monter ses enfants et ses femmes sur les chameaux.
Il emmena tout son troupeau et tous les biens qu'il possédait, le troupeau qui lui appartenait, qu'il avait acquis à Paddan Aram; et il s'en alla vers Isaac, son père, au pays de Canaan.
Tandis que Laban était allé tondre ses brebis, Rachel déroba les théraphim de son père;
et Jacob trompa Laban, l'Araméen, en ne l'avertissant pas de sa fuite.
Il s'enfuit, avec tout ce qui lui appartenait; il se leva, traversa le fleuve, et se dirigea vers la montagne de Galaad.
Le troisième jour, on annonça à Laban que Jacob s'était enfui.
Il prit avec lui ses frères, le poursuivit sept journées de marche, et l'atteignit à la montagne de Galaad.
Mais Dieu apparut la nuit en songe à Laban, l'Araméen, et lui dit: Garde-toi de parler à Jacob ni en bien ni en mal!
Laban atteignit donc Jacob. Jacob avait dressé sa tente sur la montagne; Laban dressa aussi la sienne, avec ses frères, sur la montagne de Galaad.
Alors Laban dit à Jacob: Qu'as-tu fait? Pourquoi m'as-tu trompé, et emmènes-tu mes filles comme des captives par l'épée?
Pourquoi as-tu pris la fuite en cachette, m'as-tu trompé, et ne m'as-tu point averti? Je t'aurais laissé partir au milieu des réjouissances et des chants, au son du tambourin et de la harpe.
Tu ne m'as pas permis d'embrasser mes fils et mes filles! C'est en insensé que tu as agi.
Ma main est assez forte pour vous faire du mal; mais le Dieu de votre père m'a dit hier: Garde-toi de parler à Jacob ni en bien ni en mal!
Maintenant que tu es parti, parce que tu languissais après la maison de ton père, pourquoi as-tu dérobé mes dieux?
Jacob répondit, et dit à Laban: J'avais de la crainte à la pensée que tu m'enlèverais peut-être tes filles.
Mais périsse celui auprès duquel tu trouveras tes dieux! En présence de nos frères, examine ce qui t'appartient chez moi, et prends-le. Jacob ne savait pas que Rachel les eût dérobés.
Laban entra dans la tente de Jacob, dans la tente de Léa, dans la tente des deux servantes, et il ne trouva rien. Il sortit de la tente de Léa, et entra dans la tente de Rachel.
Rachel avait pris les théraphim, les avait mis sous le bât du chameau, et s'était assise dessus. Laban fouilla toute la tente, et ne trouva rien.
Elle dit à son père: Que mon seigneur ne se fâche point, si je ne puis me lever devant toi, car j'ai ce qui est ordinaire aux femmes. Il chercha, et ne trouva point les théraphim.
Jacob s'irrita, et querella Laban. Il reprit la parole, et lui dit: Quel est mon crime, quel est mon péché, que tu me poursuives avec tant d'ardeur?
Quand tu as fouillé tous mes effets, qu'as-tu trouvé des effets de ta maison? Produis-le ici devant mes frères et tes frères, et qu'ils prononcent entre nous deux.
Voilà vingt ans que j'ai passés chez toi; tes brebis et tes chèvres n'ont point avorté, et je n'ai point mangé les béliers de ton troupeau.
Je ne t'ai point rapporté de bêtes déchirées, j'en ai payé le dommage; tu me redemandais ce qu'on me volait de jour et ce qu'on me volait de nuit.
La chaleur me dévorait pendant le jour, et le froid pendant la nuit, et le sommeil fuyait de mes yeux.
Voilà vingt ans que j'ai passés dans ta maison; je t'ai servi quatorze ans pour tes deux filles, et six ans pour ton troupeau, et tu as changé dix fois mon salaire.
Si je n'eusse pas eu pour moi le Dieu de mon père, le Dieu d'Abraham, celui que craint Isaac, tu m'aurais maintenant renvoyé à vide. Dieu a vu ma souffrance et le travail de mes mains, et hier il a prononcé son jugement.
Laban répondit, et dit à Jacob: Ces filles sont mes filles, ces enfants sont mes enfants, ce troupeau est mon troupeau, et tout ce que tu vois est à moi. Et que puis-je faire aujourd'hui pour mes filles, ou pour leurs enfants qu'elles ont mis au monde?
Viens, faisons alliance, moi et toi, et que cela serve de témoignage entre moi et toi!
Jacob prit une pierre, et il la dressa pour monument.
Jacob dit à ses frères: Ramassez des pierres. Ils prirent des pierres, et firent un monceau; et ils mangèrent là sur le monceau.
Laban l'appela Jegar Sahadutha, et Jacob l'appela Galed.
Laban dit: Que ce monceau serve aujourd'hui de témoignage entre moi et toi! C'est pourquoi on lui a donné le nom de Galed.
On l'appelle aussi Mitspa, parce que Laban dit: Que l'Éternel veille sur toi et sur moi, quand nous nous serons l'un et l'autre perdus de vue.
Si tu maltraites mes filles, et si tu prends encore d'autres femmes, ce n'est pas un homme qui sera avec nous, prends-y garde, c'est Dieu qui sera témoin entre moi et toi.
Laban dit à Jacob: Voici ce monceau, et voici ce monument que j'ai élevé entre moi et toi.
Que ce monceau soit témoin et que ce monument soit témoin que je n'irai point vers toi au delà de ce monceau, et que tu ne viendras point vers moi au delà de ce monceau et de ce monument, pour agir méchamment.
Que le Dieu d'Abraham et de Nachor, que le Dieu de leur père soit juge entre nous. Jacob jura par celui que craignait Isaac.
Jacob offrit un sacrifice sur la montagne, et il invita ses frères à manger; ils mangèrent donc, et passèrent la nuit sur la montagne.
Laban se leva de bon matin, baisa ses fils et ses filles, et les bénit. Ensuite il partit pour retourner dans sa demeure.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: Яків забрав усе, що було в нашого батька.
І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь…
І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь…
І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.
І промовив Господь до Якова: Вернися до краю батьків своїх, і до місця твого народження.
А Я буду з тобою.
А Я буду з тобою.
І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,
та й промовив до них: Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора.
Та Бог батька мого був зо мною.
Та Бог батька мого був зо мною.
А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому батькові.
І батько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.
Коли він говорив був отак: Крапчасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози крапчасті.
А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози пасасті.
А коли скаже так: Пасасте буде заплата твоя, то й котяться всі овечки та кози пасасті.
І відняв Бог худобу вашого батька, та й дав мені.
І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.
І сказав мені Ангол у сні: Якове!
А я відказав: Ось я!
А я відказав: Ось я!
Він промовив: Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.
Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам́ятника, і Мені склав там обітницю.
Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого народження.
Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого народження.
І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?
Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло.
Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, воно наше та наших синів.
А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі.
А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі.
І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.
І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.
А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.
І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.
І втік він, і все, що його.
І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.
І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.
А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.
І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.
І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.
І догнав Лаван Якова.
А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.
А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.
І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив?
Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!
Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!
Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені?
А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.
А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.
І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх.
Тож ти нерозумно вчинив!
Тож ти нерозумно вчинив!
Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле.
Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.
Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.
А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого.
Але нащо ти покрав моїх богів?
Але нащо ти покрав моїх богів?
А Яків відповів і сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я думав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!
При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити.
Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі.
А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.
Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі.
А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.
І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов.
І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.
І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.
А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них.
І обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов.
І обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов.
А вона сказала до батька свого: Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче.
І перешукав він, та божків не знайшов.
І перешукав він, та божків не знайшов.
І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном.
І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,
І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,
що ти обмацав усі мої речі?
Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсудять поміж нами двома.
Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсудять поміж нами двома.
Я вже двадцять літ із тобою.
Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.
Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.
Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду.
Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.
Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.
Бувало, що вдень з́їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей.
Таке мені двадцять літ у твоїм домі…
Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!
Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!
Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!…
Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі.
Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі.
І відповів Лаван і сказав до Якова: Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачиш то моє.
А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?
А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?
А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою.
І взяв Яків каменя, і поставив його за пам́ятника.
І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння.
І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.
І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.
І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.
І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні, тому то й названо ймення її: Ґал-Ед
і Міцпа, бо сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного.
Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою!
А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам́ятник, якого поставив я між собою й між тобою.
Свідок ця могила, і свідок цей пам́ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам́ятника на зле.
Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька.
І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.
І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.
І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб.
І вони їли хліб і ночували на горі.
І вони їли хліб і ночували на горі.
І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх.
І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.
І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.