Скрыть
35:3
35:9
35:16
35:18
35:22a
35:22b
35:28
Церковнославянский (рус)
Рече́ же Бо́гъ ко Иа́кову: воста́въ взы́ди на мѣ́сто Веѳи́ль, и живи́ та́мо, и сотвори́ та́мо же́ртвен­никъ Бо́гу я́вльшемуся тебѣ́, егда́ бѣжа́лъ еси́ от­ лица́ Иса́ва бра́та тво­его́.
Рече́ же Иа́ковъ до́му сво­ему́ и всѣ́мъ и́же съ ни́мъ: пове́рзите бо́ги чужды́я, и́же съ ва́ми, от­ среды́ ва́съ и очи́ститеся, и измѣни́те ри́зы своя́:
и воста́в­ше взы́демъ въ Веѳи́ль и сотвори́мъ та́мо же́ртвен­никъ Бо́гу послу́шав­шему мене́ въ де́нь скорбѣ́нiя, И́же бѣ́ со мно́ю и спасе́ мя на пути́, въ о́ньже ходи́хъ.
И вда́ша Иа́кову бо́ги чужды́я, и́же бя́ху въ рука́хъ и́хъ, и усеря́зи я́же во ушесѣ́хъ и́хъ: и скры́ я́ Иа́ковъ подъ тереви́нѳомъ и́же въ Сики́мѣхъ: и погуби́ я́ до дне́шняго дне́.
И воз­дви́жеся Изра́иль от­ Сики́мовъ, и бы́сть стра́хъ Бо́жiй на градѣ́хъ, и́же о́крестъ и́хъ: и не гна́ша вслѣ́дъ сыно́въ Изра́илевыхъ.
Прiи́де же Иа́ковъ въ Лу́зу, я́же е́сть въ земли́ Ханаа́нстѣй, я́же е́сть Веѳи́ль, са́мъ и вси́ лю́дiе, и́же бя́ху съ ни́мъ,
и созда́ та́мо же́ртвен­никъ, и прозва́ и́мя мѣ́сту тому́ Веѳи́ль: та́мо бо яви́ся ему́ Бо́гъ, егда́ бѣжа́­ше о́нъ от­ лица́ Иса́ва бра́та сво­его́.
У́мре же Дево́ра, до­и́лица Реве́ккина, и погребо́ша ю́ ни́же Веѳи́ля подъ ду́бомъ, и прозва́ и́мя ему́ ду́бъ пла́ча.
Яви́ся же Бо́гъ Иа́кову еще́ въ Лу́зѣ, егда́ прiи́де от­ Месо­пота́мiи Си́рскiя, и благослови́ его́ Бо́гъ
и рече́ ему́ Бо́гъ: и́мя твое́ не прозове́т­ся ктому́ Иа́ковъ, но Изра́иль бу́детъ и́мя тебѣ́. И нарече́ и́мя ему́ Изра́иль.
Рече́ же ему́ Бо́гъ: А́зъ Бо́гъ тво́й: расти́ и мно́жися: язы́цы и собра́нiя язы́ковъ бу́дутъ от­ тебе́, и ца́рiе изъ чре́слъ тво­и́хъ изы́дутъ:
и зе́млю, ю́же да́хъ Авраа́му и Исаа́ку, тебѣ́ да́хъ ю́, тебѣ́ бу́детъ, и сѣ́мени тво­ему́ по тебѣ́ да́мъ зе́млю сiю́.
Взы́де же Бо́гъ от­ него́ от­ мѣ́ста, идѣ́же глаго́ла съ ни́мъ:
и поста́ви Иа́ковъ сто́лпъ на мѣ́стѣ, идѣ́же глаго́ла съ ни́мъ Бо́гъ, сто́лпъ ка́мен­ный, и пожре́ на не́мъ же́ртву и воз­лiя́ на него́ еле́й:
и прозва́ Иа́ковъ и́мя мѣ́сту тому́, идѣ́же глаго́ла съ ни́мъ Бо́гъ, Веѳи́ль.
[Воста́въ же [Иа́ковъ] от­ Веѳи́ля, и поста́ви ку́щу свою́ да́лѣе столпа́ Гаде́ръ.] Бы́сть же егда́ при­­бли́жися къ хавра́ѳѣ прiити́ до земли́ Ефра́ѳа, роди́ Рахи́ль и воз­бѣ́д­ст­вова въ рожде́нiи:
бы́сть же внегда́ же́стоко е́й роди́ти, рече́ е́й ба́ба: дерза́й, и́бо се́й тебѣ́ е́сть сы́нъ.
Бы́сть же егда́ оставля́ше ю́ душа́, умира́­ше бо, прозва́ и́мя ему́ Сы́нъ болѣ́зни мо­ея́: оте́цъ же прозва́ и́мя ему́ Венiами́нъ.
У́мре же Рахи́ль, и погребо́ша ю́ на пути́ ипподро́ма Ефра́ѳы: сiя́ е́сть Виѳлее́мъ:
и поста́ви Иа́ковъ сто́лпъ на гро́бѣ ея́: се́й е́сть сто́лпъ надъ гро́бомъ Рахи́линымъ да́же до дне́ сего́.
Изы́де же от­ту́ду Изра́иль и поста́ви ку́щу свою́ за столпо́мъ Гаде́ръ.
Бы́сть же егда́ всели́ся Изра́иль въ земли́ то́й, и́де Руви́мъ и спа́ съ Ва́ллою, нало́жницею отца́ сво­его́ Иа́кова. И слы́ша Изра́иль, и зло́ яви́ся предъ ни́мъ. Бѣ́ша же сы́нове Иа́ковли два­на́­де­сять.
Сы́нове Лі́ины: Руви́мъ, пе́рвенецъ Иа́ковль, Симео́нъ, Леві́й, Иу́да, Иссаха́ръ, Завуло́нъ.
Сы́нове же Рахи́лины: Ио́сифъ и Венiами́нъ.
Сы́нове же Ва́ллы, рабы́ Рахи́лины: Да́нъ и Нефѳали́мъ.
Сы́нове же Зе́лфы, рабы́ Лі́ины: Га́дъ и Аси́ръ. Сі́и сы́нове Иа́ковли, и́же роди́шася ему́ въ Месо­пота́мiи Си́рстѣй.
Прiи́де же Иа́ковъ ко Исаа́ку отцу́ сво­ему́ [еще́ жи́ву су́щу ему́] въ Мамврі́ю, во Гра́дъ По́льный: се́й е́сть Хевро́нъ въ земли́ Ханаа́нстѣй, идѣ́же обита́ Авраа́мъ и Исаа́къ.
Бы́ша же дні́е Исаа́ковы, я́же поживе́, сто́ о́смьдесятъ лѣ́тъ:
и ослабѣ́въ Исаа́къ у́мре, и при­­ложи́ся къ ро́ду сво­ему́ ста́ръ испо́лнь дні́й: и погребо́ста его́ Иса́въ и Иа́ковъ, сы́нове его́.
Украинский (Огієнко)
І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм.
І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж.
І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я.
І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.
І вирушили вони.
І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.
І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним.
І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом.
І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім́я йому: Аллон-Бахут.
І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його.
І сказав йому Бог: Ім́я твоє Яків.
Не буде вже кликатися ім́я твоє Яків, але Ізраїль буде ім́я твоє.
І назвав ім́я йому: Ізраїль.
І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній!
Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх.
А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край.
І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив.
І поставив Яків пам́ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам́ятника кам́яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою.
І назвав Яків ім́я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.
І він рушив із Бет-Елу.
І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи.
І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син.
І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім́я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин.
І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм.
І поставив Яків пам́ятника на гробі її, це надгробний пам́ятник Рахілі аж до сьогодні.
І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру.
І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого.
І почув Ізраїль, і було це злим йому.
А в Якова було дванадцятеро синів.
Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон.
Сини Рахілині: Йосип і Веніямин.
А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим.
А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Асир.
Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському.
І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир́ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак.
І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ.
І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись.
І поховали його Ісав та Яків, сини його.
Немецкий (GNB)
Gott sagte zu Jakob: »Zieh von hier weg und geh nach Bet-El! Bleib dort und baue mir einen Altar; denn dort bin ich dir erschienen, als du vor deinem Bruder Esau fliehen musstest.«
Da befahl Jakob seiner ganzen Familie samt den Sklaven und Sklavinnen: »Schafft alles fort, was mit fremden Göttern zu tun hat! Reinigt euch und zieht frische Kleider an!
Wir gehen miteinander nach Bet-El. Dort will ich einen Altar bauen für den Gott, der mich in der Not gehört hat und mir auf dem ganzen Weg zur Seite gestanden ist.«
Alle gaben Jakob ihre Götterfiguren und die Ohrringe, die sie als Amulette trugen, und er vergrub sie unter der großen Eiche bei Sichem.
Dann machten sie sich auf den Weg. Gott aber ließ über die Bewohner der umliegenden Städte einen solchen Schrecken kommen, dass sie es nicht wagten, sie zu verfolgen.
So kam Jakob mit allen seinen Leuten nach Lus im Land Kanaan, das auch Bet-El heißt.
Er baute dort einen Altar und nannte die Opferstätte El-Bet-El (Gott von Bet-El); denn hier war ihm Gott erschienen, als er vor seinem Bruder fliehen musste.
Damals starb Debora, die Amme Rebekkas. Sie begruben sie unter der Eiche bei Bet-El, die davon den Namen Klageeiche erhielt.
Als Jakob aus Mesopotamien zurückkehrte, erschien ihm Gott ein zweites Mal. Er segnete ihn
und sagte: »Du sollst von jetzt an nicht mehr Jakob heißen, sondern Israel.« So gab er ihm den Namen Israel.
Weiter sagte Gott: »Ich bin der Gewaltige. Sei fruchtbar und vermehre dich! Deine Nachkommen sollen zu einem ganzen Volk, ja zu einem Verband von Völkern werden, und sogar Könige werden von dir abstammen.
Dir und deinen Nachkommen will ich das Land geben, das ich Abraham und Isaak zugesprochen habe.«
Als Gott zu Ende gesprochen hatte, fuhr er von dem Ort, an dem er mit Jakob geredet hatte, in den Himmel empor.
Jakob errichtete an dieser Stelle ein Steinmal, goss darüber Wein als Trankopfer aus und besprengte es mit Öl.
Er nannte den Ort, an dem Gott mit ihm gesprochen hatte, Bet-El (Haus Gottes).
Dann zog Jakob mit seiner Familie von Bet-El weiter. Als sie nur noch ein kleines Stück von Efrata entfernt waren, setzten bei Rahel die Wehen ein. Sie hatte eine sehr schwere Geburt.
Während sie sich unter großen Schmerzen abmühte, rief ihr die Hebamme zu: »Hab keine Angst! Du hast wieder einen Sohn!«
Aber Rahel spürte, dass es mit ihr zu Ende ging. Deshalb nannte sie das Kind Ben-Oni; aber sein Vater nannte es Benjamin.
Rahel starb, und Jakob begrub sie dort an der Straße nach Efrata, das jetzt Betlehem heißt.
Er stellte auf ihrem Grab einen Denkstein auf; der steht dort noch heute als Grabmal Rahels.
Dann zog er weiter und schlug seine Zelte hinter Migdal-Eder auf.
Dort geschah es, dass Ruben einmal zu Bilha, der Nebenfrau seines Vaters, ging und mit ihr schlief. Als Jakob davon erfuhr, empfand er es als eine schwere Kränkung.

Jakob hatte zwölf Söhne.
Die Söhne, die Lea geboren hatte, waren: Ruben, der Erstgeborene, Simeon, Levi, Juda, Issachar und Sebulon.
Die Söhne, die Rahel geboren hatte, waren: Josef und Benjamin.
Die Söhne von Bilha, der Dienerin Rahels, waren Dan und Naftali,
die von Silpa, der Dienerin Leas, waren Gad und Ascher.

Das sind die Söhne Jakobs, die ihm in Mesopotamien geboren wurden.

Zuletzt kam Jakob zu seinem Vater Isaak nach Mamre bei Kirjat-Arba, das jetzt Hebron heißt. Dort hatten Abraham und Isaak als Fremde in diesem Land gelebt.
Isaak wurde 180 Jahre alt.
Dann starb er, gesättigt von einem langen und erfüllten Leben, und wurde im Tod mit seinen Vorfahren vereint. Seine beiden Söhne Esau und Jakob begruben ihn.
1 Иаков возвратился в Вефиль. 16 Смерть Рахили при родах Вениамина и её погребение. 21 Иаков приходит к Исааку. Кончина Исаака.
Бог сказал Иакову: встань, пойди в Вефиль и живи там, и устрой там жертвенник Богу, явившемуся тебе, когда ты бежал от лица Исава, брата твоего.
И сказал Иаков дому своему и всем бывшим с ним: бросьте богов чужих, находящихся у вас, и очиститесь, и перемените одежды ваши;
встанем и пойдем в Вефиль; там устрою я жертвенник Богу, Который услышал меня в день бедствия моего и был со мною [и хранил меня] в пути, которым я ходил.
И отдали Иакову всех богов чужих, бывших в руках их, и серьги, бывшие в ушах у них, и закопал их Иаков под дубом, который близ Сихема. [И оставил их безвестными даже до нынешнего дня.]
И отправились они [от Сихема]. И был ужас Божий на окрестных городах, и не преследовали сынов Иаковлевых.
И пришел Иаков в Луз, что в земле Ханаанской, то есть в Вефиль, сам и все люди, бывшие с ним,
и устроил там жертвенник, и назвал сие место: Эл-Вефиль, ибо тут явился ему Бог, когда он бежал от лица [Исава] брата своего.
И умерла Девора, кормилица Ревеккина, и погребена ниже Вефиля под дубом, который и назвал Иаков дубом плача.
И явился Бог Иакову [в Лузе] по возвращении его из Месопотамии, и благословил его,
и сказал ему Бог: имя твое Иаков; отныне ты не будешь называться Иаковом, но будет имя тебе: Израиль. И нарек ему имя: Израиль.
И сказал ему Бог: Я Бог Всемогущий; плодись и умножайся; народ и множество народов будет от тебя, и цари произойдут из чресл твоих;
землю, которую Я дал Аврааму и Исааку, Я дам тебе, и потомству твоему по тебе дам землю сию.
И восшел от него Бог с места, на котором говорил ему.
И поставил Иаков памятник на месте, на котором говорил ему [Бог], памятник каменный, и возлил на него возлияние, и возлил на него елей;
и нарек Иаков имя месту, на котором Бог говорил ему: Вефиль.
И отправились из Вефиля. [И раскинул он шатер свой за башнею Гадер.] И когда еще оставалось некоторое расстояние земли до Ефрафы, Рахиль родила, и роды ее были трудны.
Когда же она страдала в родах, повивальная бабка сказала ей: не бойся, ибо и это тебе сын.
И когда выходила из нее душа, ибо она умирала, то нарекла ему имя: Бенони. Но отец его назвал его Вениамином.
И умерла Рахиль, и погребена на дороге в Ефрафу, то есть Вифлеем.
Иаков поставил над гробом ее памятник. Это надгробный памятник Рахили до сего дня.
И отправился [оттуда] Израиль и раскинул шатер свой за башнею Гадер.
Во время пребывания Израиля в той стране, Рувим пошел и переспал с Валлою, наложницею отца своего [Иакова]. И услышал Израиль [и принял то с огорчением]. Сынов же у Иакова было двенадцать.
Сыновья Лии: первенец Иакова Рувим, по нем Симеон, Левий, Иуда, Иссахар и Завулон.
Сыновья Рахили: Иосиф и Вениамин.
Сыновья Валлы, служанки Рахилиной: Дан и Неффалим.
Сыновья Зелфы, служанки Лииной: Гад и Асир. Сии сыновья Иакова, родившиеся ему в Месопотамии.
И пришел Иаков к Исааку, отцу своему, [ибо он был еще жив,] в Мамре, в Кириаф-Арбу, то есть Хеврон [в земле Ханаанской,] где странствовал Авраам и Исаак.
И было дней [жизни] Исааковой сто восемьдесят лет.
И испустил Исаак дух и умер, и приложился к народу своему, будучи стар и насыщен жизнью; и погребли его Исав и Иаков, сыновья его.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible