Скрыть
40:1
40:2
40:4
40:7
40:9
40:10
40:11
40:13
40:16
40:17
40:18
40:21
Церковнославянский (рус)
Бы́сть же по словесѣ́хъ си́хъ, согрѣши́ старѣ́йшина вина́рскъ царя́ Еги́петска и старѣ́йшина жита́рскъ господи́ну сво­ему́ царю́ Еги́петскому.
И разгнѣ́вася фарао́нъ на о́ба евну́хи своя́, на старѣ́йшину вина́рска и на старѣ́йшину жита́рска,
и вве́рже и́хъ въ темни́цу во узи́лище, въ мѣ́сто, идѣ́же Ио́сифъ вве́рженъ бя́ше.
И вручи́ и́хъ старѣ́йшина темни́цы Ио́сифу, и предста́ и́мъ: и бѣ́ста дни́ [нѣ́кiя] въ темни́цѣ,
и ви́дѣста о́ба со́нъ во еди́ну но́щь: видѣ́нiе же со́н­ное старѣ́йшины вина́рска и старѣ́йшины жита́рска, и́же бѣ́ста царя́ Еги́петска, су́ще въ темни́цѣ, бя́ше сiе́.
Вни́де же къ ни́мъ Ио́сифъ зау́тра и ви́дѣ и́хъ, и бя́ху смуще́ни:
и вопроша́­ше евну́ховъ фарао́нихъ, и́же бы́ша съ ни́мъ въ темни́цѣ, у господи́на сво­его́, глаго́ля: что́, я́ко ли́ца ва́ша уны́ла дне́сь?
Они́ же рѣ́ша ему́: со́нъ ви́дѣхомъ, и разсужда́яй его́ нѣ́сть. Рече́ же и́мъ Ио́сифъ: еда́ не Бо́гомъ изъявле́нiе и́хъ е́сть? Повѣ́дите у́бо мнѣ́.
И повѣ́да старѣ́йшина вина́рскъ со́нъ сво́й Ио́сифу и рече́: во снѣ́ мо­е́мъ бя́ше виногра́дъ предо мно́ю:
въ виногра́дѣ же три́ лѣ́торасли, и то́й цвѣту́щь про­изнесе́ от­ра́сли, зрѣ́лы гро́зды ло́зныя:
и ча́ша фарао́нова въ руцѣ́ мо­е́й: и взя́хъ гре́знъ, и изжа́хъ о́ный въ ча́шу, и да́хъ ча́шу въ ру́ку фарао́ню.
И рече́ ему́ Ио́сифъ: сiе́ разсужде́нiе сему́: три́ лѣ́торасли три́ дни́ су́ть:
еще́ три́ дни́, и помяне́тъ фарао́нъ са́нъ тво́й, и па́ки поста́витъ тя́ въ старѣ́йшин­ство твое́ вина́рско, и пода́си ча́шу фарао́ну въ ру́ку его́ по са́ну тво­ему́ пе́рвому, я́коже бы́лъ еси́ виноче́рпчiй:
но помяни́ мя тобо́ю, егда́ бла́го ти́ бу́детъ, и сотвори́ши надо мно́ю ми́лость, и да помяне́ши о мнѣ́ фарао́ну, и изведе́ши мя́ от­ тверды́ни сея́:
я́ко татьбо́ю укра́денъ бы́хъ изъ земли́ Евре́йскiя, и здѣ́ ничто́ зло́ сотвори́хъ, но вверго́ша мя́ въ ро́въ се́й.
И ви́дѣ старѣ́йшина жита́рскъ, я́ко пря́мо разсуди́, и рече́ Ио́сифу: и а́зъ ви́дѣхъ со́нъ, и мня́хся три́ ко́шницы хлѣ́бовъ держа́ти на главѣ́ мо­е́й:
въ ко́шницѣ же ве́рхней от­ всѣ́хъ родо́въ, я́же фарао́нъ я́стъ, дѣ́ло хлѣ́бен­ное, и пти́цы небе́сныя ядя́ху та́я от­ ко́шницы, я́же на главѣ́ мо­е́й.
Отвѣща́въ же Ио́сифъ, рече́ ему́: сiе́ разсужде́нiе его́: три́ ко́шницы три́ дні́е су́ть:
еще́ три́ дні́е, и отъ­и́метъ фарао́нъ главу́ твою́ от­ тебе́ и повѣ́ситъ тя́ на дре́вѣ, и изъядя́тъ пти́цы небе́сныя пло́ть твою́ от­ тебе́.
Бы́сть же въ де́нь тре́тiй, де́нь рожде́нiя бя́ше фарао́ня, и творя́ше пи́ръ всѣ́мъ отроко́мъ сво­и́мъ: и помяну́ старѣ́йшин­ство старѣ́йшины вина́рска и старѣ́йшин­ство старѣ́йшины жита́рска, посредѣ́ о́трокъ сво­и́хъ:
и поста́ви старѣ́йшину вина́рска въ старѣ́йшин­ство его́: и подаде́ ча́шу въ ру́ку фарао́ню:
старѣ́йшину же жита́рска повѣ́си [на дре́вѣ], я́коже сказа́ и́ма Ио́сифъ.
И не помяну́ старѣ́йшина вина́рскъ Ио́сифа, но забы́ его́.
Еврейский
וַיְהִי, אַחַר הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה, חָטְאוּ מַשְׁקֵה מֶלֶךְ־מִצְרַיִם וְהָאֹפֶה; לַאֲדֹנֵיהֶם לְמֶלֶךְ מִצְרָיִם׃
וַיִּקְצֹף פַּרְעֹה, עַל שְׁנֵי סָרִיסָיו; עַל שַׂר הַמַּשְׁקִים, וְעַל שַׂר הָאוֹפִים׃
וַיִּתֵּן אֹתָם בְּמִשְׁמַר, בֵּית שַׂר הַטַבָּחִים אֶל־בֵּית הַסֹּהַר; מְקוֹם אֲשֶׁר יוֹסֵף אָסוּר שָׁם׃
וַיִּפְקֹד שַׂר הַטַּבָּחִים אֶת־יוֹסֵף אִתָּם וַיְשָׁרֶת אֹתָם; וַיִּהְיוּ יָמִים בְּמִשְׁמָר׃
וַיַּחַלְמוּ חֲלוֹם שְׁנֵיהֶם אִישׁ חֲלֹמוֹ בְּלַיְלָה אֶחָד, אִישׁ כְּפִתְרוֹן חֲלֹמוֹ; הַמַּשְׁקֶה וְהָאֹפֶה, אֲשֶׁר לְמֶלֶךְ מִצְרַיִם, אֲשֶׁר אֲסוּרִים בְּבֵית הַסֹּהַר׃
וַיָּבֹא אֲלֵיהֶם יוֹסֵף בַּבֹּקֶר; וַיַּרְא אֹתָם, וְהִנָּם זֹעֲפִים׃
וַיִּשְׁאַל אֶת־סְרִיסֵי פַרְעֹה, אֲשֶׁר אִתּוֹ בְמִשְׁמַר בֵּית אֲדֹנָיו לֵאמֹר; מַדּוּעַ פְּנֵיכֶם רָעִים הַיּוֹם׃
וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו, חֲלוֹם חָלַמְנוּ, וּפֹתֵר אֵין אֹתוֹ; וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם יוֹסֵף, הֲלוֹא לֵאלֹהִים פִּתְרֹנִים, סַפְּרוּ־נָא לִי׃
וַיְסַפֵּר שַׂר־הַמַּשְׁקִים אֶת־חֲלֹמוֹ לְיוֹסֵף; וַיֹּאמֶר לוֹ, בַּחֲלוֹמִי וְהִנֵּה־גֶפֶן לְפָנָי׃
וּבַגֶּפֶן שְׁלֹשָׁה שָׂרִיגִם; וְהִיא כְפֹרַחַת עָלְתָה נִצָּהּ, הִבְשִׁילוּ אַשְׁכְּלֹתֶיהָ עֲנָבִים׃
וְכוֹס פַּרְעֹה בְּיָדִי; וָאֶקַּח אֶת־הָעֲנָבִים, וָאֶשְׂחַט אֹתָם אֶל־כּוֹס פַּרְעֹה, וָאֶתֵּן אֶת־הַכּוֹס עַל־כַּף פַּרְעֹה׃
וַיֹּאמֶר לוֹ יוֹסֵף, זֶה פִּתְרֹנוֹ; שְׁלֹשֶׁת הַשָּׂרִגִים, שְׁלֹשֶׁת יָמִים הֵם׃
בְּעוֹד שְׁלֹשֶׁת יָמִים, יִשָּׂא פַרְעֹה אֶת־רֹאשֶׁךָ, וַהֲשִׁיבְךָ עַל־כַּנֶּךָ; וְנָתַתָּ כוֹס־פַּרְעֹה בְּיָדוֹ, כַּמִּשְׁפָּט הָרִאשׁוֹן, אֲשֶׁר הָיִיתָ מַשְׁקֵהוּ׃
כִּי אִם־זְכַרְתַּנִי אִתְּךָ, כַּאֲשֶׁר יִיטַב לָךְ, וְעָשִׂיתָ־נָּא עִמָּדִי חָסֶד; וְהִזְכַּרְתַּנִי אֶל־פַּרְעֹה, וְהוֹצֵאתַנִי מִן־הַבַּיִת הַזֶּה׃
כִּי־גֻנֹּב גֻּנַּבְתִּי, מֵאֶרֶץ הָעִבְרִים; וְגַם־פֹּה לֹא־עָשִׂיתִי מְאוּמָה, כִּי־שָׂמוּ אֹתִי בַּבּוֹר׃
וַיַּרְא שַׂר־הָאֹפִים כִּי טוֹב פָּתָר; וַיֹּאמֶר אֶל־יוֹסֵף, אַף־אֲנִי בַּחֲלוֹמִי, וְהִנֵּה, שְׁלֹשָׁה סַלֵּי חֹרִי עַל־רֹאשִׁי׃
וּבַסַּל הָעֶלְיוֹן, מִכֹּל מַאֲכַל פַּרְעֹה מַעֲשֵׂה אֹפֶה; וְהָעוֹף, אֹכֵל אֹתָם מִן־הַסַּל מֵעַל רֹאשִׁי׃
וַיַּעַן יוֹסֵף וַיֹּאמֶר, זֶה פִּתְרֹנוֹ; שְׁלֹשֶׁת הַסַּלִּים, שְׁלֹשֶׁת יָמִים הֵם׃
בְּעוֹד שְׁלֹשֶׁת יָמִים, יִשָּׂא פַרְעֹה אֶת־רֹאשְׁךָ מֵעָלֶיךָ, וְתָלָה אוֹתְךָ עַל־עֵץ; וְאָכַל הָעוֹף אֶת־בְּשָׂרְךָ מֵעָלֶיךָ׃
וַיְהִי בַּיּוֹם הַשְּׁלִישִׁי, יוֹם הֻלֶּדֶת אֶת־פַּרְעֹה, וַיַּעַשׂ מִשְׁתֶּה לְכָל־עֲבָדָיו; וַיִּשָּׂא אֶת־רֹאשׁ שַׂר הַמַּשְׁקִים, וְאֶת־רֹאשׁ שַׂר הָאֹפִים בְּתוֹךְ עֲבָדָיו׃
וַיָּשֶׁב אֶת־שַׂר הַמַּשְׁקִים עַל־מַשְׁקֵהוּ; וַיִּתֵּן הַכּוֹס עַל־כַּף פַּרְעֹה׃
וְאֵת שַׂר הָאֹפִים תָּלָה; כַּאֲשֶׁר פָּתַר לָהֶם יוֹסֵף׃
וְלֹא־זָכַר שַׂר־הַמַּשְׁקִים אֶת־יוֹסֵף וַיִּשְׁכָּחֵהוּ׃ פ
وَحَدَثَ بَعْدَ هذِهِ الأُمُورِ أَنَّ سَاقِيَ مَلِكِ مِصْرَ وَالْخَبَّازَ أَذْنَبَا إِلَى سَيِّدِهِمَا مَلِكِ مِصْرَ.
فَسَخَطَ فِرْعَوْنُ عَلَى خَصِيَّيْهِ: رَئِيسِ السُّقَاةِ وَرَئِيسِ الْخَبَّازِينَ،
فَوَضَعَهُمَا فِي حَبْسِ بَيْتِ رَئِيسِ الشُّرَطِ، فِي بَيْتِ السِّجْنِ، الْمَكَانِ الَّذِي كَانَ يُوسُفُ مَحْبُوسًا فِيهِ.
فَأَقَامَ رَئِيسُ الشُّرَطِ يُوسُفَ عِنْدَهُمَا فَخَدَمَهُمَا. وَكَانَا أَيَّامًا فِي الْحَبْسِ.
وَحَلُمَا كِلاَهُمَا حُلْمًا فِي لَيْلَةٍ وَاحِدَةٍ، كُلُّ وَاحِدٍ حُلْمَهُ، كُلُّ وَاحِدٍ بِحَسَبِ تَعْبِيرِ حُلْمِهِ، سَاقِي مَلِكِ مِصْرَ وَخَبَّازُهُ، الْمَحْبُوسَانِ فِي بَيْتِ السِّجْنِ.
فَدَخَلَ يُوسُفُ إِلَيْهِمَا فِي الصَّبَاحِ وَنَظَرَهُمَا، وَإِذَا هُمَا مُغْتَمَّانِ.
فَسَأَلَ خَصِيَّيْ فِرْعَوْنَ اللَّذَيْنِ مَعَهُ فِي حَبْسِ بَيْتِ سَيِّدِهِ قَائِلاً: «لِمَاذَا وَجْهَاكُمَا مُكْمَدَّانِ الْيَوْمَ؟»
فَقَالاَ لَهُ: «حَلُمْنَا حُلْمًا وَلَيْسَ مَنْ يُعَبِّرُهُ». فَقَالَ لَهُمَا يُوسُفُ: «أَلَيْسَتْ للهِ التَّعَابِيرُ؟ قُصَّا عَلَيَّ».
فَقَصَّ رَئِيسُ السُّقَاةِ حُلْمَهُ عَلَى يُوسُفَ وَقَالَ لَهُ: «كُنْتُ فِي حُلْمِي وَإِذَا كَرْمَةٌ أَمَامِي.
وَفِي الْكَرْمَةِ ثَلاَثَةُ قُضْبَانٍ، وَهِيَ إِذْ أَفْرَخَتْ طَلَعَ زَهْرُهَا، وَأَنْضَجَتْ عَنَاقِيدُهَا عِنَبًا.
وَكَانَتْ كَأْسُ فِرْعَوْنَ فِي يَدِي، فَأَخَذْتُ الْعِنَبَ وَعَصَرْتُهُ فِي كَأْسِ فِرْعَوْنَ، وَأَعْطَيْتُ الْكَأْسَ فِي يَدِ فِرْعَوْنَ».
فَقَالَ لَهُ يُوسُفُ: «هذَا تَعْبِيرُهُ: الثَّلاَثَةُ الْقُضْبَانِ هِيَ ثَلاَثَةُ أَيَّامٍ.
فِي ثَلاَثَةِ أَيَّامٍ أَيْضًا يَرْفَعُ فِرْعَوْنُ رَأْسَكَ وَيَرُدُّكَ إِلَى مَقَامِكَ، فَتُعْطِي كَأْسَ فِرْعَوْنَ فِي يَدِهِ كَالْعَادَةِ الأُولَى حِينَ كُنْتَ سَاقِيَهُ.
وَإِنَّمَا إِذَا ذَكَرْتَنِي عِنْدَكَ حِينَمَا يَصِيرُ لَكَ خَيْرٌ، تَصْنَعُ إِلَيَّ إِحْسَانًا وَتَذْكُرُنِي لِفِرْعَوْنَ، وَتُخْرِجُنِي مِنْ هذَا الْبَيْتِ.
لأَنِّي قَدْ سُرِقْتُ مِنْ أَرْضِ الْعِبْرَانِيِّينَ، وَهُنَا أَيْضًا لَمْ أَفْعَلْ شَيْئًا حَتَّى وَضَعُونِي فِي السِّجْنِ».
فَلَمَّا رَأَى رَئِيسُ الْخَبَّازِينَ أَنَّهُ عَبَّرَ جَيِّدًا، قَالَ لِيُوسُفَ: «كُنْتُ أَنَا أَيْضًا فِي حُلْمِي وَإِذَا ثَلاَثَةُ سِلاَلِ حُوَّارَى عَلَى رَأْسِي.
وَفِي السَّلِّ الأَعْلَى مِنْ جَمِيعِ طَعَامِ فِرْعَوْنَ مِنْ صَنْعَةِ الْخَبَّازِ. وَالطُّيُورُ تَأْكُلُهُ مِنَ السَّلِّ عَنْ رَأْسِي».
فَأَجَابَ يُوسُفُ وَقَالَ: «هذَا تَعْبِيرُهُ: الثَّلاَثَةُ السِّلاَلِ هِيَ ثَلاَثَةُ أَيَّامٍ.
فِي ثَلاَثَةِ أَيَّامٍ أَيْضًا يَرْفَعُ فِرْعَوْنُ رَأْسَكَ عَنْكَ، وَيُعَلِّقُكَ عَلَى خَشَبَةٍ، وَتَأْكُلُ الطُّيُورُ لَحْمَكَ عَنْكَ».
فَحَدَثَ فِي الْيَوْمِ الثَّالِثِ، يَوْمِ مِيلاَدِ فِرْعَوْنَ، أَنَّهُ صَنَعَ وَلِيمَةً لِجَمِيعِ عَبِيدِهِ، وَرَفَعَ رَأْسَ رَئِيسِ السُّقَاةِ وَرَأْسَ رَئِيسِ الْخَبَّازِينَ بَيْنَ عَبِيدِهِ.
وَرَدَّ رَئِيسَ السُّقَاةِ إِلَى سَقْيِهِ، فَأَعْطَى الْكَأْسَ فِي يَدِ فِرْعَوْنَ.
وَأَمَّا رَئِيسُ الْخَبَّازِينَ فَعَلَّقَهُ، كَمَا عَبَّرَ لَهُمَا يُوسُفُ.
وَلكِنْ لَمْ يَذْكُرْ رَئِيسُ السُّقَاةِ يُوسُفَ بَلْ نَسِيَهُ.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible