и поядо́ша се́дмь кра́вы злы́я и худы́я тѣлесы́ се́дмь кра́въ до́брыхъ ви́домъ и избра́нныхъ тѣлесы́: [и сiя́ неви́димы бы́ша, я́ко внидо́ша въ чре́сла и́хъ]. Воста́ же фарао́нъ.

И ви́дѣ со́нъ вторы́й: и се́, се́дмь кла́си исхожда́ху изъ сте́блiя еди́наго избра́нны и добры́:

друзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи, истонче́ни вѣ́тромъ, израста́ху по ни́хъ:

и пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и истонче́ни вѣ́тромъ се́дмь кла́совъ избра́нныхъ и по́лныхъ. Воста́ же фарао́нъ, и бя́ше со́нъ.

Бы́сть же зау́тра, и возмути́ся душа́ его́: и посла́въ, созва́ вся́ сказа́тели Еги́петскiя и вся́ му́дрыя его́: и повѣ́да и́мъ фарао́нъ со́нъ сво́й: и не бя́ше сказу́яй того́ фарао́ну.

И рече́ старѣ́йшина вина́рскъ къ фарао́ну, глаго́ля: грѣ́хъ мо́й воспомина́ю дне́сь:

фарао́нъ разгнѣ́вася на рабы́ своя́ и вве́рже на́съ въ темни́цу въ дому́ архимаги́ра, мене́ и старѣ́йшину жита́рска:

и ви́дѣхомъ со́нъ о́ба еди́ныя но́щи а́зъ и о́нъ, кі́йждо сво́й со́нъ ви́дѣхомъ:

бя́ше же та́мо съ на́ми ю́ноша, о́трокъ Евре́инъ архимаги́ровъ, и повѣ́дахомъ ему́, и разсуди́ на́мъ:

бы́сть же, я́коже сказа́ на́мъ, та́ко и случи́ся, мнѣ́ па́ки бы́ти во свое́мъ старѣ́йшинствѣ, а о́ному повѣ́шену.

Посла́въ же фарао́нъ, призва́ Ио́сифа: и изведо́ша его́ изъ тверды́ни, и остриго́ша его́, и измѣни́ша ри́зы ему́, и прiи́де къ фарао́ну.

Рече́ же фарао́нъ Ио́сифу: со́нъ ви́дѣхъ, и сказу́яй его́ нѣ́сть: а́зъ же слы́шахъ о тебѣ́ глаго́лющихъ, я́ко слы́шавъ сны́ разсужда́еши ты́я.

Отвѣща́въ же Ио́сифъ фарао́ну, рече́: безъ Бо́га не отвѣща́ется спасе́нiе фарао́ну.

Рече́ же фарао́нъ Ио́сифу, глаго́ля: во снѣ́ мое́мъ мня́хся стоя́ти на бре́зѣ рѣ́чнѣмъ:

и а́ки изъ рѣки́ исхожда́ху се́дмь кра́вы добры́ ви́домъ и избра́нны тѣлесы́, и пася́хуся по бре́гу:

и се́, другі́я се́дмь кра́въ исхожда́ху вслѣ́дъ и́хъ изъ рѣки́, злы́ и недобры́ ви́домъ и ху́ды тѣлесы́, яковы́хъ не ви́дѣ таковы́хъ во все́й земли́ Еги́петстѣй ху́ждшихъ:

и изъядо́ша се́дмь кра́вы злы́я и худы́я се́дмь кра́въ пе́рвыхъ до́брыхъ и избра́нныхъ:

и внидо́ша во утро́бы и́хъ, и не яви́шася, я́ко внидо́ша во утро́бы и́хъ: и обли́чiя и́хъ зла́ бы́ша, я́ко и испе́рва. Воста́въ же, [па́ки] усну́хъ,

и ви́дѣхъ па́ки во снѣ́ мое́мъ, и а́ки се́дмь кла́си исхожда́ху изъ еди́наго сте́блiя по́лны и добры́:

друзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи и вѣ́тромъ истонче́ни изница́ху вслѣ́дъ и́хъ:

и пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и вѣ́тромъ истонче́ни се́дмь кла́совъ до́брыхъ и по́лныхъ. Рѣ́хъ у́бо сказа́телемъ, и не бы́сть повѣ́даяй мнѣ́ того́.

И рече́ Ио́сифъ фарао́ну: со́нъ фарао́новъ еди́нъ е́сть: ели́ка Бо́гъ твори́тъ, показа́ фарао́ну:

се́дмь кра́вы до́брыя се́дмь лѣ́тъ су́ть: и се́дмь кла́си до́брiи се́дмь лѣ́тъ су́ть: со́нъ фарао́новъ еди́нъ е́сть:

и се́дмь кра́вы худы́я, я́же изыдо́ша по си́хъ, се́дмь лѣ́тъ су́ть, и се́дмь кла́си то́нцыи и истонче́ни вѣ́тромъ се́дмь лѣ́тъ су́ть: бу́дутъ се́дмь лѣ́тъ гла́да:

сло́во же е́же рѣ́хъ фарао́ну, ели́ка Бо́гъ твори́тъ, показа́ фарао́ну:

се́, се́дмь лѣ́тъ прихо́дитъ, оби́лность мно́га во все́й земли́ Еги́петстѣй:

прiи́дутъ же се́дмь лѣ́тъ гла́да по си́хъ, и забу́дутъ сы́тости бу́дущiя во все́мъ Еги́птѣ, и погуби́тъ гла́дъ зе́млю,

и не позна́ется оби́лiе на земли́ от гла́да бу́дущаго по си́хъ: си́ленъ бо бу́детъ зѣло́:

повтори́ся же со́нъ фарао́ну два́жды, я́ко и́стинно бу́детъ сло́во е́же от Бо́га, и ускори́тъ Бо́гъ сотвори́ти о́но:

ны́нѣ у́бо усмотри́ человѣ́ка му́дра и смы́слена и поста́ви его́ надъ земле́ю Еги́петскою:

и да сотвори́тъ фарао́нъ и поста́витъ мѣстонача́лники по земли́, и да собира́ютъ пя́тую ча́сть от всѣ́хъ плодо́въ земли́ Еги́петскiя седми́ лѣ́тъ оби́лныхъ,

и да соберу́тъ вся́кую пи́щу седми́ лѣ́тъ гряду́щихъ до́брыхъ си́хъ: и да собере́тся пшени́ца подъ ру́ку фарао́ню, пи́ща во градѣ́хъ да храни́тся:

и бу́детъ пи́ща соблюде́на земли́ на се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ, я́же и́мутъ бы́ти въ земли́ Еги́петстѣй, да не потреби́тся земля́ въ гла́дѣ.

Уго́дно же бы́сть сло́во предъ фарао́номъ и предъ всѣ́ми рабы́ его́.

И рече́ фарао́нъ всѣ́мъ рабо́мъ свои́мъ: еда́ обря́щемъ человѣ́ка сицева́го, и́же и́мать Ду́ха Бо́жiя въ себѣ́?

Рече́ же фарао́нъ Ио́сифу: поне́же показа́ Бо́гъ тебѣ́ вся́ сiя́, нѣ́сть человѣ́ка мудрѣ́йша и смы́сленнѣйша па́че тебе́:

ты́ бу́деши въ дому́ мое́мъ, и у́стъ твои́хъ да послу́шаютъ вси́ лю́дiе мои́, ра́звѣ престо́ломъ а́зъ бо́лѣе тебе́ бу́ду.

Рече́ же фарао́нъ Ио́сифу: се́, поставля́ю тя́ дне́сь надъ все́ю земле́ю Еги́петскою.

И сне́мъ фарао́нъ пе́рстень съ руки́ своея́, возложи́ его́ на ру́ку Ио́сифову, и облече́ его́ въ ри́зу червле́ну, и возложи́ гри́вну зла́ту на вы́ю его́,

и всади́ его́ на колесни́цу свою́ втору́ю, и проповѣ́да предъ ни́мъ проповѣ́дникъ: и поста́ви его́ надъ все́ю земле́ю Еги́петскою.

Рече́ же фарао́нъ Ио́сифу: а́зъ фарао́нъ: безъ тебе́ не воздви́гнетъ руки́ своея́ никто́же во все́й земли́ Еги́петстѣй.

И нарече́ фарао́нъ и́мя Ио́сифу Псонѳомфани́хъ: и даде́ ему́ Асене́ѳу, дще́рь Петефрі́а жреца́ Илiопо́льскаго, ему́ въ жену́.

Ио́сифъ же бя́ше лѣ́тъ три́десяти, егда́ предста́ фарао́ну царю́ Еги́петскому. Изы́де же Ио́сифъ от лица́ фарао́ня и про́йде всю́ зе́млю Еги́петскую.

И сотвори́ земля́ въ седми́ лѣ́тѣхъ оби́лну жа́тву.

И собра́ вся́кую пи́щу седми́ лѣ́тъ, въ ни́хже бя́ше оби́лность въ земли́ Еги́петстѣй: и положи́ пи́щу во градѣ́хъ: пи́щы по́ль гра́да, су́щихъ о́крестъ его́, положи́ въ не́мъ.

И собра́ Ио́сифъ пшени́цу я́ко песо́къ морскі́й мно́гу зѣло́, до́ндеже не можа́ху исчести́: безъ числа́ бо бя́ше.

Ио́сифу же бѣ́ста два́ сы́на, пре́жде прише́ствiя седми́ лѣ́тъ гла́дныхъ, и́хже роди́ ему́ Асене́ѳа, дще́рь Петефрі́а жреца́ Илiопо́льска:

нарече́ же Ио́сифъ и́мя пе́рвенцу Манассі́а, [глаго́ля:] я́ко забы́ти мнѣ́ сотвори́ Бо́гъ вся́ болѣ́зни моя́, и вся́, я́же отца́ моего́.

И́мя же второ́му нарече́ Ефраи́мъ, [глаго́ля:] я́ко возрасти́ мя Бо́гъ въ земли́ смире́нiя моего́.

Мину́ша же се́дмь лѣ́тъ оби́лныхъ, я́же бы́ша въ земли́ Еги́петстѣй,

и нача́ша се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ приходи́ти, я́коже рече́ Ио́сифъ. И бы́сть гла́дъ по все́й земли́: во все́й же земли́ Еги́петстѣй бы́ша {предъ глаго́ломъ си́мъ бы́ша въ еди́нѣй Александрі́йстѣй не, но и то́ во вмѣсти́телныхъ} хлѣ́бы.

И взалка́ вся́ земля́ Еги́петская: возопи́ же наро́дъ къ фарао́ну о хлѣ́бѣхъ. Рече́ же фарао́нъ всѣ́мъ Еги́птяномъ: иди́те ко Ио́сифу, и е́же рече́тъ ва́мъ, сотвори́те.

И гла́дъ бя́ше на лицы́ всея́ земли́. Отве́рзе же Ио́сифъ вся́ жи́тницы, и продая́ше всѣ́мъ Еги́птяномъ:

и вся́ страны́ прихожда́ху во Еги́петъ, купова́ти ко Ио́сифу: обдержа́ше бо гла́дъ всю́ зе́млю.

Синодальный

1 Сны фараона о семи тучных и семи тощих коровах и колосьях. 9 Иосиф толкует сны. 37 Фараон ставит Иосифа над всем Египтом и дает ему жену. Семь плодородных лет. Рождение Манассии и Ефрема. 53 Семь лет голода.

По прошествии двух лет фараону снилось: вот, он стоит у реки;

и вот, вышли из реки семь коров, хороших видом и тучных плотью, и паслись в тростнике;

но вот, после них вышли из реки семь коров других, худых видом и тощих плотью, и стали подле тех коров, на берегу реки;

и съели коровы худые видом и тощие плотью семь коров хороших видом и тучных. И проснулся фараон,

и заснул опять, и снилось ему в другой раз: вот, на одном стебле поднялось семь колосьев тучных и хороших;

но вот, после них выросло семь колосьев тощих и иссушенных восточным ветром;

и пожрали тощие колосья семь колосьев тучных и полных. И проснулся фараон и понял, что это сон.

Утром смутился дух его, и послал он, и призвал всех волхвов Египта и всех мудрецов его, и рассказал им фараон сон свой; но не было никого, кто бы истолковал его фараону.

И стал говорить главный виночерпий фараону и сказал: грехи мои вспоминаю я ныне;

фараон прогневался на рабов своих и отдал меня и главного хлебодара под стражу в дом начальника телохранителей;

и снился нам сон в одну ночь, мне и ему, каждому снился сон особенного значения;

там же был с нами молодой Еврей, раб начальника телохранителей; мы рассказали ему сны наши, и он истолковал нам каждому соответственно с его сновидением;

и как он истолковал нам, так и сбылось: я возвращен на место мое, а тот повешен.

И послал фараон и позвал Иосифа. И поспешно вывели его из темницы. Он остригся и переменил одежду свою и пришел к фараону.

Фараон сказал Иосифу: мне снился сон, и нет никого, кто бы истолковал его, а о тебе я слышал, что ты умеешь толковать сны.

И отвечал Иосиф фараону, говоря: это не мое; Бог даст ответ во благо фараону.

И сказал фараон Иосифу: мне снилось: вот, стою я на берегу реки;

и вот, вышли из реки семь коров тучных плотью и хороших видом и паслись в тростнике;

но вот, после них вышли семь коров других, худых, очень дурных видом и тощих плотью: я не видывал во всей земле Египетской таких худых, как они;

и съели тощие и худые коровы прежних семь коров тучных;

и вошли тучные в утробу их, но не приметно было, что они вошли в утробу их: они были так же худы видом, как и сначала. И я проснулся.

Потом снилось мне: вот, на одном стебле поднялись семь колосьев полных и хороших;

но вот, после них выросло семь колосьев тонких, тощих и иссушенных восточным ветром;

и пожрали тощие колосья семь колосьев хороших. Я рассказал это волхвам, но никто не изъяснил мне.

И сказал Иосиф фараону: сон фараонов один: что́ Бог сделает, то́ Он возвестил фараону.

Семь коров хороших, это семь лет; и семь колосьев хороших, это семь лет: сон один;

и семь коров тощих и худых, вышедших после тех, это семь лет, также и семь колосьев тощих и иссушенных восточным ветром, это семь лет голода.

Вот почему сказал я фараону: что́ Бог сделает, то́ Он показал фараону.

Вот, наступает семь лет великого изобилия во всей земле Египетской;

после них настанут семь лет голода, и забудется все то изобилие в земле Египетской, и истощит голод землю,

и неприметно будет прежнее изобилие на земле, по причине голода, который последует, ибо он будет очень тяжел.

А что сон повторился фараону дважды, это значит, что сие истинно слово Божие, и что вскоре Бог исполнит сие.

И ныне да усмотрит фараон мужа разумного и мудрого и да поставит его над землею Египетскою.

Да повелит фараон поставить над землею надзирателей и собирать в семь лет изобилия пятую часть [всех произведений] земли Египетской;

пусть они берут всякий хлеб этих наступающих хороших годов и соберут в городах хлеб под ведение фараона в пищу, и пусть берегут;

и будет сия пища в запас для земли на семь лет голода, которые будут в земле Египетской, дабы земля не погибла от голода.

Сие понравилось фараону и всем слугам его.

И сказал фараон слугам своим: найдем ли мы такого, как он, человека, в котором был бы Дух Божий?

И сказал фараон Иосифу: так как Бог открыл тебе все сие, то нет столь разумного и мудрого, как ты;

ты будешь над домом моим, и твоего слова держаться будет весь народ мой; только престолом я буду больше тебя.

И сказал фараон Иосифу: вот, я поставляю тебя над всею землею Египетскою.

И снял фараон перстень свой с руки своей и надел его на руку Иосифа; одел его в виссонные одежды, возложил золотую цепь на шею ему;

велел везти его на второй из своих колесниц и провозглашать пред ним: преклоняйтесь! И поставил его над всею землею Египетскою.

И сказал фараон Иосифу: я фараон; без тебя никто не двинет ни руки своей, ни ноги своей во всей земле Египетской.

И нарек фараон Иосифу имя: Цафнаф-панеах, и дал ему в жену Асенефу, дочь Потифера, жреца Илиопольского. И пошел Иосиф по земле Египетской.

Иосифу было тридцать лет от рождения, когда он предстал пред лице фараона, царя Египетского. И вышел Иосиф от лица фараонова и прошел по всей земле Египетской.

Земля же в семь лет изобилия приносила из зерна по горсти.

И собрал он всякий хлеб семи лет, которые были [плодородны] в земле Египетской, и положил хлеб в городах; в каждом городе положил хлеб полей, окружающих его.

И скопил Иосиф хлеба весьма много, как песку морского, так что перестал и считать, ибо не стало счета.

До наступления годов голода, у Иосифа родились два сына, которых родила ему Асенефа, дочь Потифера, жреца Илиопольского.

И нарек Иосиф имя первенцу: Манассия, потому что [говорил он] Бог дал мне забыть все несчастья мои и весь дом отца моего.

А другому нарек имя: Ефрем, потому что [говорил он] Бог сделал меня плодовитым в земле страдания моего.

И прошли семь лет изобилия, которое было в земле Египетской,

и наступили семь лет голода, как сказал Иосиф. И был голод во всех землях, а во всей земле Египетской был хлеб.

Но когда и вся земля Египетская начала терпеть голод, то народ начал вопиять к фараону о хлебе. И сказал фараон всем Египтянам: пойдите к Иосифу и делайте, что он вам скажет.

И был голод по всей земле; и отворил Иосиф все житницы, и стал продавать хлеб Египтянам. Голод же усиливался в земле Египетской.

И из всех стран приходили в Египет покупать хлеб у Иосифа, ибо голод усилился по всей земле.

Украинский (Огієнко)

І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою.

І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі.

А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом.
І вони стали при тих коровах на березі Річки.

І корови бридкі виглядом і худі тілом поз́їдали сім корів гарних виглядом і ситих.
І прокинувся фараон.

І знову заснув він.
І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих.

А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром.

І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних.
І прокинувся фараон, а то був сон.

І сталося рано, і занепокоївся дух його.
І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його.
І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові.

І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої.

Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів.

І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням.

А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі.
І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав.

І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив.

І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в́язниці.
І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона.

І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його.
А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його.

А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові.

І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки.

І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом.
І вони паслися на лузі.

А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом.
Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському.

І корови худі та бридкі поз́їдали сім корів перших ситих.

І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку.
І я прокинувся.

І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих.

А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром.

І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих.
І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз́яснив.

І сказав Йосип до фараона: Сон фараонів один він.
Що Бог робить, те Він звістив фараонові.

Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони.
А сон один він.

А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних.

Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові.

Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім.

А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край.

І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий.

А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.

А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.

Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п́ятину врожаю єгипетської землі.

І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть.

І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом.

І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів.

І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?

І сказав фараон Йосипові: Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти.

Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій.
Тільки троном я буду вищий від тебе.

І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським.

І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга.

І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся!
І поставив його над усім єгипетським краєм.

І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім.

І назвав фараон ім́я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону.
І Йосип піднявся над єгипетським краєм.

А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського.
І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край.

А земля в сім літ достатку родила на повні жмені.

І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому.

І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.

А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону.

І назвав Йосип ім́я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька.

А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї.

І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї.

І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип.
І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб.

Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб.
І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа.
Що він вам скаже, те робіть.

І був той голод на всій поверхні землі.
І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові.
А голод зміцнявся в єгипетськім краї.

І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

وَحَدَثَ مِنْ بَعْدِ سَنَتَيْنِ مِنَ الزَّمَانِ أَنَّ فِرْعَوْنَ رَأَى حُلْمًا: وَإِذَا هُوَ وَاقِفٌ عِنْدَ النَّهْرِ،

وَهُوَذَا سَبْعُ بَقَرَاتٍ طَالِعَةٍ مِنَ النَّهْرِ حَسَنَةِ الْمَنْظَرِ وَسَمِينَةِ اللَّحْمِ، فَارْتَعَتْ فِي رَوْضَةٍ.

ثُمَّ هُوَذَا سَبْعُ بَقَرَاتٍ أُخْرَى طَالِعَةٍ وَرَاءَهَا مِنَ النَّهْرِ قَبِيحَةِ الْمَنْظَرِ وَرَقِيقَةِ اللَّحْمِ، فَوَقَفَتْ بِجَانِبِ الْبَقَرَاتِ الأُولَى عَلَى شَاطِئِ النَّهْرِ،

فَأَكَلَتِ الْبَقَرَاتُ الْقَبِيحَةُ الْمَنْظَرِ وَالرَّقِيقَةُ اللَّحْمِ الْبَقَرَاتِ السَّبْعَ الْحَسَنَةَ الْمَنْظَرِ وَالسَّمِينَةَ. وَاسْتَيْقَظَ فِرْعَوْنُ.

ثُمَّ نَامَ فَحَلُمَ ثَانِيَةً: وَهُوَذَا سَبْعُ سَنَابِلَ طَالِعَةٍ فِي سَاق وَاحِدٍ سَمِينَةٍ وَحَسَنَةٍ.

ثُمَّ هُوَذَا سَبْعُ سَنَابِلَ رَقِيقَةٍ وَمَلْفُوحَةٍ بِالرِّيحِ الشَّرْقِيَّةِ نَابِتَةٍ وَرَاءَهَا.

فَابْتَلَعَتِ السَّنَابِلُ الرَّقِيقَةُ السَّنَابِلَ السَّبْعَ السَّمِينَةَ الْمُمْتَلِئَةَ. وَاسْتَيْقَظَ فِرْعَوْنُ، وَإِذَا هُوَ حُلْمٌ.

وَكَانَ فِي الصَّبَاحِ أَنَّ نَفْسَهُ انْزَعَجَتْ، فَأَرْسَلَ وَدَعَا جَمِيعَ سَحَرَةِ مِصْرَ وَجَمِيعَ حُكَمَائِهَا. وَقَصَّ عَلَيْهِمْ فِرْعَوْنُ حُلْمَهُ، فَلَمْ يَكُنْ مَنْ يُعَبِّرُهُ لِفِرْعَوْنَ.

ثُمَّ كَلَّمَ رَئِيسُ السُّقَاةِ فِرْعَوْنَ قَائِلاً: «أَنَا أَتَذَكَّرُ الْيَوْمَ خَطَايَايَ.

فِرْعَوْنُ سَخَطَ عَلَى عَبْدَيْهِ، فَجَعَلَنِي فِي حَبْسِ بَيْتِ رَئِيسِ الشُّرَطِ أَنَا وَرَئِيسَ الْخَبَّازِينَ.

فَحَلُمْنَا حُلْمًا فِي لَيْلَةٍ وَاحِدَةٍ أَنَا وَهُوَ. حَلُمْنَا كُلُّ وَاحِدٍ بِحَسَبِ تَعْبِيرِ حُلْمِهِ.

وَكَانَ هُنَاكَ مَعَنَا غُلاَمٌ عِبْرَانِيٌّ عَبْدٌ لِرَئِيسِ الشُّرَطِ، فَقَصَصْنَا عَلَيْهِ، فَعَبَّرَ لَنَا حُلْمَيْنَا. عَبَّرَ لِكُلِّ وَاحِدٍ بِحَسَبِ حُلْمِهِ.

وَكَمَا عَبَّرَ لَنَا هكَذَا حَدَثَ. رَدَّنِي أَنَا إِلَى مَقَامِي، وَأَمَّا هُوَ فَعَلَّقَهُ».

فَأَرْسَلَ فِرْعَوْنُ وَدَعَا يُوسُفَ، فَأَسْرَعُوا بِهِ مِنَ السِّجْنِ. فَحَلَقَ وَأَبْدَلَ ثِيَابَهُ وَدَخَلَ عَلَى فِرْعَوْنَ.

فَقَالَ فِرْعَوْنُ لِيُوسُفَ: «حَلُمْتُ حُلْمًا وَلَيْسَ مَنْ يُعَبِّرُهُ. وَأَنَا سَمِعْتُ عَنْكَ قَوْلاً، إِنَّكَ تَسْمَعُ أَحْلاَمًا لِتُعَبِّرَهَا».

فَأَجَابَ يُوسُفُ فِرْعَوْنَ: «لَيْسَ لِي. اَللهُ يُجِيبُ بِسَلاَمَةٍ فِرْعَوْنَ».

فَقَالَ فِرْعَوْنُ لِيُوسُفَ: «إِنِّي كُنْتُ فِي حُلْمِي وَاقِفًا عَلَى شَاطِئِ النَّهْرِ،

وَهُوَذَا سَبْعُ بَقَرَاتٍ طَالِعَةٍ مِنَ النَّهْرِ سَمِينَةِ اللَّحْمِ وَحَسَنَةَ الصُّورَةِ، فَارْتَعَتْ فِي رَوْضَةٍ.

ثُمَّ هُوَذَا سَبْعُ بَقَرَاتٍ أُخْرَى طَالِعَةٍ وَرَاءَهَا مَهْزُولَةً وَقَبِيحَةَ الصُّورَةِ جِدًّا وَرَقِيقَةَ اللَّحْمِ. لَمْ أَنْظُرْ فِي كُلِّ أَرْضِ مِصْرَ مِثْلَهَا فِي الْقَبَاحَةِ.

فَأَكَلَتِ الْبَقَرَاتُ الرَّقِيقَةُ وَالْقَبِيحَةُ الْبَقَرَاتِ السَّبْعَ الأُولَى السَّمِينَةَ.

فَدَخَلَتْ أَجْوَافَهَا، وَلَمْ يُعْلَمْ أَنَّهَا دَخَلَتْ فِي أَجْوَافِهَا، فَكَانَ مَنْظَرُهَا قَبِيحًا كَمَا فِي الأَوَّلِ. وَاسْتَيْقَظْتُ.

ثُمَّ رَأَيْتُ فِي حُلْمِي وَهُوَذَا سَبْعُ سَنَابِلَ طَالِعَةٌ فِي سَاق وَاحِدٍ مُمْتَلِئَةً وَحَسَنَةً.

ثُمَّ هُوَذَا سَبْعُ سَنَابِلَ يَابِسَةً رَقِيقَةً مَلْفُوحَةً بِالرِّيحِ الشَّرْقِيَّةِ نَابِتَةٌ وَرَاءَهَا.

فَابْتَلَعَتِ السَّنَابِلُ الرَّقِيقَةُ السَّنَابِلَ السَّبْعَ الْحَسَنَةَ. فَقُلْتُ لِلسَّحَرَةِ، وَلَمْ يَكُنْ مَنْ يُخْبِرُنِي».

فَقَالَ يُوسُفُ لِفِرْعَوْنَ: «حُلْمُ فِرْعَوْنَ وَاحِدٌ. قَدْ أَخْبَرَ اللهُ فِرْعَوْنَ بِمَا هُوَ صَانِعٌ.

اَلْبَقَرَاتُ السَّبْعُ الْحَسَنَةُ هِيَ سَبْعُ سِنِينَ، وَالسَّنَابِلُ السَّبْعُ الْحَسَنَةُ هِيَ سَبْعُ سِنِينَ. هُوَ حُلْمٌ وَاحِدٌ.

وَالْبَقَرَاتُ السَّبْعُ الرَّقِيقَةُ الْقَبِيحَةُ الَّتِي طَلَعَتْ وَرَاءَهَا هِيَ سَبْعُ سِنِينَ، وَالسَّنَابِلُ السَّبْعُ الْفَارِغَةُ الْمَلْفُوحَةُ بِالرِّيحِ الشَّرْقِيَّةِ تَكُونُ سَبْعَ سِنِينَ جُوعًا.

هُوَ الأَمْرُ الَّذِي كَلَّمْتُ بِهِ فِرْعَوْنَ. قَدْ أَظْهَرَ اللهُ لِفِرْعَوْنَ مَا هُوَ صَانِعٌ.

هُوَذَا سَبْعُ سِنِينَ قَادِمَةٌ شِبَعًا عَظِيمًا فِي كُلِّ أَرْضِ مِصْرَ.

ثُمَّ تَقُومُ بَعْدَهَا سَبْعُ سِنِينَ جُوعًا، فَيُنْسَى كُلُّ الشِّبَعْ فِي أَرْضِ مِصْرَ وَيُتْلِفُ الْجُوعُ الأَرْضَ.

وَلاَ يُعْرَفُ الشِّبَعُ فِي الأَرْضِ مِنْ أَجْلِ ذلِكَ الْجُوعِ بَعْدَهُ، لأَنَّهُ يَكُونُ شَدِيدًا جِدًّا.

وَأَمَّا عَنْ تَكْرَارِ الْحُلْمِ عَلَى فِرْعَوْنَ مَرَّتَيْنِ، فَلأَنَّ الأَمْرَ مُقَرَّرٌ مِنْ قِبَلِ اللهِ، وَاللهُ مُسْرِعٌ لِيَصْنَعَهُ.

«فَالآنَ لِيَنْظُرْ فِرْعَوْنُ رَجُلاً بَصِيرًا وَحَكِيمًا وَيَجْعَلْهُ عَلَى أَرْضِ مِصْرَ.

يَفْعَلْ فِرْعَوْنُ فَيُوَكِّلْ نُظَّارًا عَلَى الأَرْضِ، وَيَأْخُذْ خُمْسَ غَلَّةِ أَرْضِ مِصْرَ فِي سَبْعِ سِنِي الشِّبَعِ،

فَيَجْمَعُونَ جَمِيعَ طَعَامِ هذِهِ السِّنِينَ الْجَيِّدَةِ الْقَادِمَةِ، وَيَخْزِنُونَ قَمْحًا تَحْتَ يَدِ فِرْعَوْنَ طَعَامًا فِي الْمُدُنِ وَيَحْفَظُونَهُ.

فَيَكُونُ الطَّعَامُ ذَخِيرَةً لِلأَرْضِ لِسَبْعِ سِنِي الْجُوعِ الَّتِي تَكُونُ فِي أَرْضِ مِصْرَ، فَلاَ تَنْقَرِضُ الأَرْضُ بِالْجُوعِ».

فَحَسُنَ الْكَلاَمُ فِي عَيْنَيْ فِرْعَوْنَ وَفِي عُيُونِ جَمِيعِ عَبِيدِهِ.

فَقَالَ فِرْعَوْنُ لِعَبِيدِهِ: «هَلْ نَجِدُ مِثْلَ هذَا رَجُلاً فِيهِ رُوحُ اللهِ؟»

ثُمَّ قَالَ فِرْعَوْنُ لِيُوسُفَ: «بَعْدَ مَا أَعْلَمَكَ اللهُ كُلَّ هذَا، لَيْسَ بَصِيرٌ وَحَكِيمٌ مِثْلَكَ.

أَنْتَ تَكُونُ عَلَى بَيْتِي، وَعَلَى فَمِكَ يُقَبِّلُ جَمِيعُ شَعْبِي إِلاَّ إِنَّ الْكُرْسِيَّ أَكُونُ فِيهِ أَعْظَمَ مِنْكَ».

ثُمَّ قَالَ فِرْعَوْنُ لِيُوسُفَ: «انْظُرْ، قَدْ جَعَلْتُكَ عَلَى كُلِّ أَرْضِ مِصْرَ».

وَخَلَعَ فِرْعَوْنُ خَاتِمَهُ مِنْ يَدِهِ وَجَعَلَهُ فِي يَدِ يُوسُفَ، وَأَلْبَسَهُ ثِيَابَ بُوصٍ، وَوَضَعَ طَوْقَ ذَهَبٍ فِي عُنُقِهِ،

وَأَرْكَبَهُ فِي مَرْكَبَتِهِ الْثَّانِيَةِ، وَنَادَوْا أَمَامَهُ «ارْكَعُوا». وَجَعَلَهُ عَلَى كُلِّ أَرْضِ مِصْرَ.

وَقَالَ فِرْعَوْنُ لِيُوسُفَ: «أَنَا فِرْعَوْنُ. فَبِدُونِكَ لاَ يَرْفَعُ إِنْسَانٌ يَدَهُ وَلاَ رِجْلَهُ فِي كُلِّ أَرْضِ مِصْرَ».

وَدَعَا فِرْعَوْنُ اسْمَ يُوسُفَ «صَفْنَاتَ فَعْنِيحَ»، وَأَعْطَاهُ أَسْنَاتَ بِنْتَ فُوطِي فَارَعَ كَاهِنِ أُونَ زَوْجَةً. فَخَرَجَ يُوسُفُ عَلَى أَرْضِ مِصْرَ.

وَكَانَ يُوسُفُ ابْنَ ثَلاَثِينَ سَنَةً لَمَّا وَقَفَ قُدَّامَ فِرْعَوْنَ مَلِكِ مِصْرَ. فَخَرَجَ يُوسُفُ مِنْ لَدُنْ فِرْعَوْنَ وَاجْتَازَ فِي كُلِّ أَرْضِ مِصْرَ.

وَأَثْمَرَتِ الأَرْضُ فِي سَبْعِ سِنِي الشِّبَعِ بِحُزَمٍ.

فَجَمَعَ كُلَّ طَعَامِ السَّبْعِ سِنِينَ الَّتِي كَانَتْ فِي أَرْضِ مِصْرَ، وَجَعَلَ طَعَامًا فِي الْمُدُنِ. طَعَامَ حَقْلِ الْمَدِينَةِ الَّذِي حَوَالَيْهَا جَعَلَهُ فِيهَا.

وَخَزَنَ يُوسُفُ قَمْحًا كَرَمْلِ الْبَحْرِ، كَثِيرًا جِدًّا حَتَّى تَرَكَ الْعَدَدَ، إِذْ لَمْ يَكُنْ لَهُ عَدَدٌ.

وَوُلِدَ لِيُوسُفَ ابْنَانِ قَبْلَ أَنْ تَأْتِيَ سَنَةُ الْجُوعِ، وَلَدَتْهُمَا لَهُ أَسْنَاتُ بِنْتُ فُوطِي فَارَعَ كَاهِنِ أُونَ.

وَدَعَا يُوسُفُ اسْمَ الْبِكْرِ «مَنَسَّى» قَائِلاً: «لأَنَّ اللهَ أَنْسَانِي كُلَّ تَعَبِي وَكُلَّ بَيْتِ أَبِي».

وَدَعَا اسْمَ الثَّانِى «أَفْرَايِمَ» قَائِلاً: «لأَنَّ اللهَ جَعَلَنِي مُثْمِرًا فِي أَرْضِ مَذَلَّتِي».

ثُمَّ كَمِلَتْ سَبْعُ سِنِي الشِّبَعِ الَّذِي كَانَ فِي أَرْضِ مِصْرَ.

وَابْتَدَأَتْ سَبْعُ سِنِي الْجُوعِ تَأْتِي كَمَا قَالَ يُوسُفُ، فَكَانَ جُوعٌ فِي جَمِيعِ الْبُلْدَانِ. وَأَمَّا جَمِيعُ أَرْضِ مِصْرَ فَكَانَ فِيهَا خُبْزٌ.

وَلَمَّا جَاعَتْ جَمِيعُ أَرْضِ مِصْرَ وَصَرَخَ الشَّعْبُ إِلَى فِرْعَوْنَ لأَجْلِ الْخُبْزِ، قَالَ فِرْعَوْنُ لِكُلِّ الْمِصْرِيِّينَ: «اذْهَبُوا إِلَى يُوسُفَ، وَالَّذِي يَقُولُ لَكُمُ افْعَلُوا».

وَكَانَ الْجُوعُ عَلَى كُلِّ وَجْهِ الأَرْضِ، وَفَتَحَ يُوسُفُ جَمِيعَ مَا فِيهِ طَعَامٌ وَبَاعَ لِلْمِصْرِيِّينَ. وَاشْتَدَّ الْجُوعُ فِي أَرْضِ مِصْرَ.

وَجَاءَتْ كُلُّ الأَرْضِ إِلَى مِصْرَ إِلَى يُوسُفَ لِتَشْتَرِيَ قَمْحًا، لأَنَّ الْجُوعَ كَانَ شَدِيدًا فِي كُلِّ الأَرْضِ.