Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга Бытия

 
  • И заповѣ́да Ио́сифъ домостро­и́телю сво­ему́, глаго́ля: напо́лните вре́тища муже́мъ пи́щи, ели́ко мо́гутъ понести́: и вложи́те кому́ждо сребро́ верху́ у́стiя вре́тища:
  • и ча́шу мою́ сре́бряную вложи́те во вре́тище ме́ншаго, и цѣ́ну пшени́цы его́. Бы́сть же по словеси́ Ио́сифову, я́коже рече́.
  • У́тро воз­сiя́, и му́жiе от­пусти́шася са́ми, и осля́та и́хъ.
  • Изше́дше же они́ изъ гра́да, не от­идо́ша дале́че: и рече́ Ио́сифъ домостро­и́телю сво­ему́: воста́въ гони́ вслѣ́дъ муже́й и пости́гни и́хъ, и рцы́ и́мъ: что́ я́ко воз­да́сте [ми́] зла́я за блага́я?
  • вску́ю украдо́сте ча́шу мою́ сре́бряну? не сiя́ ли е́сть, изъ нея́же пiе́тъ господи́нъ мо́й? о́нъ же и волхвова́нiемъ волхву́етъ въ не́й: зла́я соверши́сте, я́же сотвори́сте.
  • Обрѣ́тъ же и́хъ, рече́ и́мъ по словесе́мъ си́мъ.
  • Они́ же рѣ́ша ему́: вску́ю глаго́летъ господи́нъ словеса́ сiя́? не бу́ди рабо́мъ тво­и́мъ сотвори́ти по словеси́ сему́:
  • а́ще сребро́, е́же обрѣто́хомъ во вре́тищахъ на́шихъ, воз­врати́хомъ къ тебѣ́ от­ земли́ Ханаа́ни, ка́ко бы́хомъ укра́ли изъ до́му господи́на тво­его́ сребро́ или́ зла́то?
  • у него́же а́ще обря́щеши ча́шу от­ ра́бъ тво­и́хъ, да у́мретъ: и мы́ бу́демъ раби́ господи́ну на́­шему.
  • О́нъ же рече́: и ны́нѣ, я́коже глаго́лете, та́ко бу́детъ: у него́же а́ще обря́щет­ся ча́ша, бу́детъ мо́й ра́бъ, вы́ же бу́дете чи́сти.
  • И потща́шася, и све́рже кі́йждо вре́тище свое́ на зе́млю, и от­верзо́ша кі́йждо вре́тище свое́.
  • Изыска́ же от­ старѣ́йшаго заче́нъ, до́ндеже прiи́де до ме́ншаго, и обрѣ́те ча́шу во вре́тищи Венiами́ни.
  • И растерза́ша ри́зы своя́, и воз­ложи́ша кі́йждо вре́тище свое́ на осля́ свое́, и воз­врати́шася во гра́дъ.
  • Вни́де же Иу́да и бра́тiя его́ ко Ио́сифу, еще́ ему́ су́щу ту́, и падо́ша предъ ни́мъ на зе́млю.
  • Рече́ же и́мъ Ио́сифъ: что́ дѣ́ло сiе́ сотвори́сте? не вѣ́дасте ли, я́ко нѣ́сть волхвова́тель человѣ́къ, я́коже а́зъ?
  • Рече́ же Иу́да: что́ от­вѣща́емъ господи́ну, или́ что́ воз­глаго́лемъ, или́ чи́мъ оправди́мся? Бо́гъ же обрѣ́те непра́вду рабо́въ тво­и́хъ: се́, мы́ есмы́ раби́ господи́ну на́­шему, и мы́, и у него́же обрѣ́теся ча́ша.
  • Рече́ же Ио́сифъ: не бу́ди ми́ сотвори́ти глаго́лъ се́й: му́жъ, у него́же обрѣ́теся ча́ша, то́й бу́детъ ми́ ра́бъ: вы́ же по­иди́те въ цѣ́лости ко отцу́ сво­ему́.
  • Приступи́въ же къ нему́ Иу́да, рече́: молю́ тя, господи́не, да рече́тъ ра́бъ тво́й сло́во предъ тобо́ю, и не прогнѣ́вайся на раба́ тво­его́, я́ко ты́ еси́ по фарао́нѣ:
  • господи́не, ты́ вопроша́лъ еси́ рабо́въ тво­и́хъ, глаго́ля: а́ще и́мате отца́, или́ бра́та?
  • И рѣ́хомъ господи́ну: е́сть на́мъ оте́цъ ста́ръ, и о́трочищь на ста́рость ме́ншiй ему́, а бра́тъ его́ у́мре, о́нъ же еди́нъ оста́ся у ма́тере сво­ея́, оте́цъ же воз­люби́ его́.
  • Ты́ же ре́клъ еси́ рабо́мъ тво­и́мъ: при­­веди́те его́ ко мнѣ́, да ви́жду его́.
  • И рѣ́хомъ господи́ну: не воз­мо́жетъ о́трочищь оста́вити отца́ сво­его́: а́ще же оста́витъ отца́, у́мретъ.
  • Ты́ же ре́клъ еси́ рабо́мъ тво­и́мъ: а́ще не прiи́детъ бра́тъ ва́шъ ме́ншiй съ ва́ми, не при­­ложите́ ктому́ ви́дѣти лица́ мо­его́.
  • Бы́сть же егда́ прiидо́хомъ къ рабу́ тво­ему́ отцу́ на́­шему, повѣ́дахомъ ему́ словеса́ господи́на на́­шего,
  • рече́ же на́мъ оте́цъ на́шъ: иди́те па́ки и купи́те на́мъ ма́ло пи́щи.
  • Мы́ же реко́хомъ: не воз­мо́жемъ ити́: но а́ще бра́тъ на́шъ ме́ншiй и́детъ съ на́ми, по́йдемъ: и́бо не воз­мо́жемъ ви́дѣти лице́ му́жа, бра́ту на́­шему ме́ншему не су́щу съ на́ми.
  • Рече́ же ра́бъ тво́й, оте́цъ на́шъ къ на́мъ: вы́ вѣ́сте, я́ко дво­и́хъ роди́ мнѣ́ жена́:
  • и отъи́де еди́нъ от­ мене́, и реко́сте, я́ко звѣ́ремъ снѣде́нъ бы́сть, и не ви́дѣхъ его́ да́же до ны́нѣ:
  • а́ще у́бо по́ймете и сего́ от­ лица́ мо­его́, и случи́т­ся ему́ зло́ на пути́, и сведе́те ста́рость мою́ съ печа́лiю во а́дъ.
  • Ны́нѣ у́бо а́ще пойду́ къ рабу́ тво­ему́, отцу́ же на́­шему, и о́трочища не бу́детъ съ на́ми: [душа́ же его́ свя́зана е́сть съ душе́ю сего́,]
  • и бу́детъ егда́ уви́дитъ о́нъ не су́ща о́трочища съ на́ми, у́мретъ: и сведу́тъ раби́ тво­и́ ста́рость раба́ тво­его́, отца́ же на́­шего, съ печа́лiю во а́дъ:
  • ра́бъ бо тво́й от­ отца́ взя́ о́трочища, глаго́ля: а́ще не при­­веду́ его́ къ тебѣ́ и поста́влю его́ предъ тобо́ю, грѣ́шенъ бу́ду ко отцу́ вся́ дни́.
  • Ны́нѣ у́бо пребу́ду тебѣ́ ра́бъ вмѣ́сто о́трочища, ра́бъ господи́ну: о́трочищь же да и́детъ съ бра́тiею сво­е́ю:
  • ка́ко бо пойду́ ко отцу́, о́трочищу не су́щу съ на́ми? да не ви́жду злы́хъ, я́же обря́щутъ отца́ мо­его́.
  • И приказал [Иосиф] начальнику дома своего, говоря: наполни мешки этих людей пищею, сколько они могут нести, и серебро каждого положи в отверстие мешка его,
  • а чашу мою, чашу серебряную, положи в отверстие мешка к младшему вместе с серебром за купленный им хлеб. И сделал тот по слову Иосифа, которое сказал он.
  • Утром, когда рассвело, эти люди были отпущены, они и ослы их.
  • Еще не далеко отошли они от города, как Иосиф сказал начальнику дома своего: ступай, догоняй этих людей и, когда догонишь, скажи им: для чего вы заплатили злом за добро? [для чего украли у меня серебряную чашу?]
  • Не та ли это, из которой пьет господин мой и он гадает на ней? Худо это вы сделали.
  • Он догнал их и сказал им эти слова.
  • Они сказали ему: для чего господин наш говорит такие слова? Нет, рабы твои не сделают такого дела.
  • Вот, серебро, найденное нами в отверстии мешков наших, мы обратно принесли тебе из земли Ханаанской: как же нам украсть из дома господина твоего серебро или золото?
  • У кого из рабов твоих найдется [чаша], тому смерть, и мы будем рабами господину нашему.
  • Он сказал: хорошо; как вы сказали, так пусть и будет: у кого найдется [чаша], тот будет мне рабом, а вы будете не виноваты.
  • Они поспешно спустили каждый свой мешок на землю и открыли каждый свой мешок.
  • Он обыскал, начал со старшего и окончил младшим; и нашлась чаша в мешке Вениаминовом.
  • И разодрали они одежды свои, и, возложив каждый на осла своего ношу, возвратились в город.
  • И пришли Иуда и братья его в дом Иосифа, который был еще дома, и пали пред ним на землю.
  • Иосиф сказал им: что это вы сделали? разве вы не знали, что такой человек, как я, конечно угадает?
  • Иуда сказал: что нам сказать господину нашему? что говорить? чем оправдываться? Бог нашел неправду рабов твоих; вот, мы рабы господину нашему, и мы, и тот, в чьих руках нашлась чаша.
  • Но [Иосиф] сказал: нет, я этого не сделаю; тот, в чьих руках нашлась чаша, будет мне рабом, а вы пойдите с миром к отцу вашему.
  • И подошел Иуда к нему и сказал: господин мой, позволь рабу твоему сказать слово в уши господина моего, и не прогневайся на раба твоего, ибо ты то же, что фараон.
  • Господин мой спрашивал рабов своих, говоря: есть ли у вас отец или брат?
  • Мы сказали господину нашему, что у нас есть отец престарелый, и [у него] младший сын, сын старости, которого брат умер, а он остался один от матери своей, и отец любит его.
  • Ты же сказал рабам твоим: приведите его ко мне, чтобы мне взглянуть на него.
  • Мы сказали господину нашему: отрок не может оставить отца своего, и если он оставит отца своего, то сей умрет.
  • Но ты сказал рабам твоим: если не придет с вами меньший брат ваш, то вы более не являйтесь ко мне на лице.
  • Когда мы пришли к рабу твоему, отцу нашему, то пересказали ему слова господина моего.
  • И сказал отец наш: пойдите опять, купите нам немного пищи.
  • Мы сказали: нельзя нам идти; а если будет с нами меньший брат наш, то пойдем; потому что нельзя нам видеть лица того человека, если не будет с нами меньшого брата нашего.
  • И сказал нам раб твой, отец наш: вы знаете, что жена моя родила мне двух сынов;
  • один пошел от меня, и я сказал: верно он растерзан; и я не видал его доныне;
  • если и сего возьмете от глаз моих, и случится с ним несчастье, то сведете вы седину мою с горестью во гроб.
  • Теперь если я приду к рабу твоему, отцу нашему, и не будет с нами отрока, с душею которого связана душа его,
  • то он, увидев, что нет отрока, умрет; и сведут рабы твои седину раба твоего, отца нашего, с печалью во гроб.
  • Притом я, раб твой, взялся отвечать за отрока отцу моему, сказав: если не приведу его к тебе [и не поставлю его пред тобою], то останусь я виновным пред отцом моим во все дни жизни.
  • Итак пусть я, раб твой, вместо отрока останусь рабом у господина моего, а отрок пусть идет с братьями своими:
  • ибо как пойду я к отцу моему, когда отрока не будет со мною? я увидел бы бедствие, которое постигло бы отца моего.
  • καὶ ἐνετείλατο Ιωσηφ τῷ ὄν­τι ἐπι­̀ τῆς οἰκίας αὐτοῦ λέγων πλή­σατε τοὺς μαρσίππους τῶν ἀνθρώπων βρωμάτων ὅσα ἐὰν δύνων­ται ἆραι καὶ ἐμβάλατε ἑκάστου τὸ ἀργύριον ἐπι­̀ τοῦ στόμα­τος τοῦ μαρσίππου
  • καὶ τὸ κόνδυ μου τὸ ἀργυροῦν ἐμβάλατε εἰς τὸν μάρσιππον τοῦ νεωτέρου καὶ τὴν τιμὴν τοῦ σίτου αὐτοῦ ἐγενήθη δὲ κατα­̀ τὸ ῥῆμα Ιωσηφ καθὼς εἶπεν
  • τὸ πρωὶ διέφαυσεν καὶ οἱ ἄνθρωποι ἀπεστάλησαν αὐτοὶ καὶ οἱ ὄνοι αὐτῶν
  • ἐξελθόν­των δὲ αὐτῶν τὴν πόλιν οὐκ ἀπέσχον μακράν καὶ Ιωσηφ εἶπεν τῷ ἐπι­̀ τῆς οἰκίας αὐτοῦ ἀναστὰς ἐπι­δίωξον ὀπίσω τῶν ἀνθρώπων καὶ κατα­λήμψῃ αὐτοὺς καὶ ἐρεῖς αὐτοῖς τί ὅτι ἀν­ταπεδώκατε πονηρὰ ἀν­τὶ καλῶν
  • ἵνα τί ἐκλέψατέ μου τὸ κόνδυ τὸ ἀργυροῦν οὐ τοῦτό ἐστιν ἐν ᾧ πίνει ὁ κύριός μου αὐτὸς δὲ οἰωνισμῷ οἰωνίζεται ἐν αὐτῷ πονηρὰ συν­τετέλεσθε ἃ πεποιήκατε
  • εὑρὼν δὲ αὐτοὺς εἶπεν αὐτοῖς κατα­̀ τὰ ῥήματα ταῦτα
  • οἱ δὲ εἶπον αὐτῷ ἵνα τί λαλεῖ ὁ κύριος κατα­̀ τὰ ῥήματα ταῦτα μὴ γένοιτο τοῖς παισίν σου ποιῆσαι κατα­̀ τὸ ῥῆμα τοῦτο
  • εἰ τὸ μὲν ἀργύριον ὃ εὕρομεν ἐν τοῖς μαρσίπποις ἡμῶν ἀπεστρέψαμεν προ­̀ς σὲ ἐκ γῆς Χανααν πῶς ἂν κλέψαιμεν ἐκ τοῦ οἴκου τοῦ κυρίου σου ἀργύριον ἢ χρυσίον
  • παρ᾿ ᾧ ἂν εὑρεθῇ τὸ κόνδυ τῶν παίδων σου ἀπο­θνῃσκέτω καὶ ἡμεῖς δὲ ἐσόμεθα παῖδες τῷ κυρίῳ ἡμῶν
  • ὁ δὲ εἶπεν καὶ νῦν ὡς λέγετε οὕτως ἔσται ὁ ἄνθρωπος παρ᾿ ᾧ ἂν εὑρεθῇ τὸ κόνδυ αὐτὸς ἔσται μου παῖς ὑμεῖς δὲ ἔσεσθε καθαροί
  • καὶ ἔσπευσαν καὶ καθεῖλαν ἕκασ­τος τὸν μάρσιππον αὐτοῦ ἐπι­̀ τὴν γῆν καὶ ἤνοιξαν ἕκασ­τος τὸν μάρσιππον αὐτοῦ
  • ἠρεύ­να δὲ ἀπο­̀ τοῦ πρεσβυτέρου ἀρξά­με­νος ἕως ἦλθεν ἐπι­̀ τὸν νεώτερον καὶ εὗρεν τὸ κόνδυ ἐν τῷ μαρσίππῳ τῷ Βενιαμιν
  • καὶ διέρρηξαν τὰ ἱμάτια αὐτῶν καὶ ἐπέθηκαν ἕκασ­τος τὸν μάρσιππον αὐτοῦ ἐπι­̀ τὸν ὄνον αὐτοῦ καὶ ἐπέστρεψαν εἰς τὴν πόλιν
  • εἰσῆλθεν δὲ Ιουδας καὶ οἱ ἀδελφοὶ αὐτοῦ προ­̀ς Ιωσηφ ἔτι αὐτοῦ ὄν­τος ἐκεῖ καὶ ἔπεσον ἐναν­τίον αὐτοῦ ἐπι­̀ τὴν γῆν
  • εἶπεν δὲ αὐτοῖς Ιωσηφ τί τὸ πρᾶγμα τοῦτο ὃ ἐποιήσατε οὐκ οἴδατε ὅτι οἰωνισμῷ οἰωνιεῖται ἄνθρωπος οἷος ἐγώ
  • εἶπεν δὲ Ιουδας τί ἀν­τεροῦμεν τῷ κυρίῳ ἢ τί λαλήσωμεν ἢ τί δικαιωθῶμεν ὁ δὲ θεὸς εὗρεν τὴν ἀδικίαν τῶν παίδων σου ἰδού ἐσμεν οἰκέται τῷ κυρίῳ ἡμῶν καὶ ἡμεῖς καὶ παρ᾿ ᾧ εὑρέθη τὸ κόνδυ
  • εἶπεν δὲ Ιωσηφ μή μοι γένοιτο ποιῆσαι τὸ ῥῆμα τοῦτο ὁ ἄνθρωπος παρ᾿ ᾧ εὑρέθη τὸ κόνδυ αὐτὸς ἔσται μου παῖς ὑμεῖς δὲ ἀνάβητε μετὰ σωτηρίας προ­̀ς τὸν πατέρα ὑμῶν
  • ἐγγίσας δὲ αὐτῷ Ιουδας εἶπεν δέομαι κύριε λαλησάτω ὁ παῖς σου ῥῆμα ἐναν­τίον σου καὶ μὴ θυμωθῇς τῷ παιδί σου ὅτι σὺ εἶ μετὰ Φαραω
  • κύριε σὺ ἠρώτησας τοὺς παῖδάς σου λέγων εἰ ἔχετε πατέρα ἢ ἀδελφόν
  • καὶ εἴπαμεν τῷ κυρίῳ ἔστιν ἡμῖν πατὴρ πρεσβύτερος καὶ παιδίον γήρως νεώτερον αὐτῷ καὶ ὁ ἀδελφὸς αὐτοῦ ἀπέθανεν αὐτὸς δὲ μόνος ὑπελείφθη τῇ μητρὶ αὐτοῦ ὁ δὲ πατὴρ αὐτὸν ἠγάπησεν
  • εἶπας δὲ τοῖς παισίν σου κατα­γάγετε αὐτὸν προ­́ς με καὶ ἐπι­μελοῦμαι αὐτοῦ
  • καὶ εἴπαμεν τῷ κυρίῳ οὐ δυνή­σε­ται τὸ παιδίον κατα­λιπεῖν τὸν πατέρα ἐὰν δὲ κατα­λίπῃ τὸν πατέρα ἀπο­θανεῖται
  • σὺ δὲ εἶπας τοῖς παισίν σου ἐὰν μὴ κατα­βῇ ὁ ἀδελφὸς ὑμῶν ὁ νεώτερος μεθ᾿ ὑμῶν οὐ προ­σθήσεσθε ἔτι ἰδεῖν τὸ προ­́σωπόν μου
  • ἐγένετο δὲ ἡνίκα ἀνέβημεν προ­̀ς τὸν παῖδά σου πατέρα δὲ ἡμῶν ἀπηγγείλαμεν αὐτῷ τὰ ῥήματα τοῦ κυρίου
  • εἶπεν δὲ ἡμῖν ὁ πατὴρ ἡμῶν βαδίσατε πάλιν ἀγοράσατε ἡμῖν μικρὰ βρώματα
  • ἡμεῖς δὲ εἴπαμεν οὐ δυνησόμεθα κατα­βῆναι ἀλλ᾿ εἰ μὲν ὁ ἀδελφὸς ἡμῶν ὁ νεώτερος κατα­βαίνει μεθ᾿ ἡμῶν κατα­βησόμεθα οὐ γὰρ δυνησόμεθα ἰδεῖν τὸ προ­́σωπον τοῦ ἀνθρώπου τοῦ ἀδελφοῦ τοῦ νεωτέρου μὴ ὄν­τος μεθ᾿ ἡμῶν
  • εἶπεν δὲ ὁ παῖς σου ὁ πατὴρ ἡμῶν προ­̀ς ἡμᾶς ὑμεῖς γινώσκετε ὅτι δύο ἔτεκέν μοι ἡ γυνή
  • καὶ ἐξῆλθεν ὁ εἷς ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ εἴπατε ὅτι θηριόβρωτος γέγονεν καὶ οὐκ εἶδον αὐτὸν ἔτι καὶ νῦν
  • ἐὰν οὖν λάβητε καὶ τοῦτον ἐκ προ­σώπου μου καὶ συμβῇ αὐτῷ μαλακία ἐν τῇ ὁδῷ καὶ κατα­́ξετέ μου τὸ γῆρας μετὰ λύπης εἰς ᾅδου
  • νῦν οὖν ἐὰν εἰσπορεύ­ωμαι προ­̀ς τὸν παῖδά σου πατέρα δὲ ἡμῶν καὶ τὸ παιδάριον μὴ ᾖ μεθ᾿ ἡμῶν ἡ δὲ ψυχὴ αὐτοῦ ἐκκρέμαται ἐκ τῆς τούτου ψυχῆς
  • καὶ ἔσται ἐν τῷ ἰδεῖν αὐτὸν μὴ ὂν τὸ παιδάριον μεθ᾿ ἡμῶν τελευτήσει καὶ κατα­́ξουσιν οἱ παῖδές σου τὸ γῆρας τοῦ παιδός σου πατρὸς δὲ ἡμῶν μετ᾿ ὀδύνης εἰς ᾅδου
  • ὁ γὰρ παῖς σου ἐκδέδεκται τὸ παιδίον παρα­̀ τοῦ πατρὸς λέγων ἐὰν μὴ ἀγάγω αὐτὸν προ­̀ς σὲ καὶ στήσω αὐτὸν ἐναν­τίον σου ἡμαρτηκὼς ἔσομαι προ­̀ς τὸν πατέρα πάσας τὰς ἡμέρας
  • νῦν οὖν παρα­μενῶ σοι παῖς ἀν­τὶ τοῦ παιδίου οἰκέτης τοῦ κυρίου τὸ δὲ παιδίον ἀναβήτω μετὰ τῶν ἀδελφῶν
  • πῶς γὰρ ἀναβήσομαι προ­̀ς τὸν πατέρα τοῦ παιδίου μὴ ὄν­τος μεθ᾿ ἡμῶν ἵνα μὴ ἴδω τὰ κακά ἃ εὑρήσει τὸν πατέρα μου
  • 约 瑟 吩 咐 家 宰 说 , 把 粮 食 装 满 这 些 人 的 口 袋 , 尽 着 他 们 的 驴 所 能 驮 的 , 又 把 各 人 的 银 子 放 在 各 人 的 口 袋 里 ,
  • 并 将 我 的 银 杯 和 那 少 年 人 籴 粮 的 银 子 一 同 装 在 他 的 口 袋 里 。 家 宰 就 照 约 瑟 所 说 的 话 行 了 。
  • 天 一 亮 就 打 发 那 些 人 带 着 驴 走 了 。
  • 他 们 出 城 走 了 不 远 , 约 瑟 对 家 宰 说 , 起 来 , 追 那 些 人 去 , 追 上 了 就 对 他 们 说 , 你 们 为 什 么 以 恶 报 善 呢 。
  • 这 不 是 我 主 人 饮 酒 的 杯 麽 。 岂 不 是 他 占 卜 用 的 麽 。 你 们 这 样 行 是 作 恶 了 。
  • 家 宰 追 上 他 们 , 将 这 些 话 对 他 们 说 了 。
  • 他 们 回 答 说 , 我 主 为 什 么 说 这 样 的 话 呢 。 你 仆 人 断 不 能 作 这 样 的 事 。
  • 你 看 , 我 们 从 前 在 口 袋 里 所 见 的 银 子 , 尚 且 从 迦 南 地 带 来 还 你 , 我 们 怎 能 从 你 主 人 家 里 偷 窃 金 银 呢 。
  • 你 仆 人 中 无 论 在 谁 那 里 搜 出 来 , 就 叫 他 死 , 我 们 也 作 我 主 的 奴 仆 。
  • 家 宰 说 , 现 在 就 照 你 们 的 话 行 吧 。 在 谁 那 里 搜 出 来 , 谁 就 作 我 的 奴 仆 。 其 馀 的 都 没 有 罪 。
  • 于 是 他 们 各 人 急 忙 把 口 袋 卸 在 地 下 , 各 人 打 开 口 袋 。
  • 家 宰 就 搜 查 , 从 年 长 的 起 到 年 幼 的 为 止 , 那 杯 竟 在 便 雅 悯 的 口 袋 里 搜 出 来 。
  • 他 们 就 撕 裂 衣 服 , 各 人 把 驮 子 抬 在 驴 上 , 回 城 去 了 。
  • 犹 大 和 他 弟 兄 们 来 到 约 瑟 的 屋 中 , 约 瑟 还 在 那 里 , 他 们 就 在 他 面 前 俯 伏 于 地 。
  • 约 瑟 对 他 们 说 , 你 们 作 的 是 什 么 事 呢 。 你 们 岂 不 知 像 我 这 样 的 人 必 能 占 卜 麽 ,
  • 犹 大 说 , 我 们 对 我 主 说 什 么 呢 。 还 有 什 么 话 可 说 呢 。 我 们 怎 能 自 己 表 白 出 来 呢 。 神 已 经 查 出 仆 人 的 罪 孽 了 。 我 们 与 那 在 他 手 中 搜 出 杯 来 的 都 是 我 主 的 奴 仆 。
  • 约 瑟 说 , 我 断 不 能 这 样 行 。 在 谁 的 手 中 搜 出 杯 来 , 谁 就 作 我 的 奴 仆 。 至 于 你 们 , 可 以 平 平 安 安 地 上 你 们 父 亲 那 里 去 。
  • 犹 大 挨 近 他 , 说 , 我 主 阿 , 求 你 容 仆 人 说 一 句 话 给 我 主 听 , 不 要 向 仆 人 发 烈 怒 , 因 为 你 如 同 法 老 一 样 。
  • 我 主 曾 问 仆 人 们 说 , 你 们 有 父 亲 有 兄 弟 没 有 。
  • 我 们 对 我 主 说 , 我 们 有 父 亲 , 已 经 年 老 , 还 有 他 老 年 所 生 的 一 个 小 孩 子 。 他 哥 哥 死 了 , 他 母 亲 只 撇 下 他 一 人 , 他 父 亲 疼 爱 他 。
  • 你 对 仆 人 说 , 把 他 带 到 我 这 里 来 , 叫 我 亲 眼 看 看 他 。
  • 我 们 对 我 主 说 , 童 子 不 能 离 开 他 父 亲 , 若 是 离 开 , 他 父 亲 必 死 。
  • 你 对 仆 人 说 , 你 们 的 小 兄 弟 若 不 与 你 们 一 同 下 来 , 你 们 就 不 得 再 见 我 的 面 。
  • 我 们 上 到 你 仆 人 我 们 父 亲 那 里 , 就 把 我 主 的 话 告 诉 了 他 。
  • 我 们 的 父 亲 说 , 你 们 再 去 给 我 籴 些 粮 来 。
  • 我 们 就 说 , 我 们 不 能 下 去 。 我 们 的 小 兄 弟 若 和 我 们 同 往 , 我 们 就 可 以 下 去 。 因 为 , 小 兄 弟 若 不 与 我 们 同 往 , 我 们 必 不 得 见 那 人 的 面 。
  • 你 仆 人 我 父 亲 对 我 们 说 , 你 们 知 道 我 的 妻 子 给 我 生 了 两 个 儿 子 。
  • 一 个 离 开 我 出 去 了 。 我 说 他 必 是 被 撕 碎 了 , 直 到 如 今 我 也 没 有 见 他 。
  • 现 在 你 们 又 要 把 这 个 带 去 离 开 我 , 倘 若 他 遭 害 , 那 便 是 你 们 使 我 白 发 苍 苍 , 悲 悲 惨 惨 地 下 阴 间 去 了 。
  • 我 父 亲 的 命 与 这 童 子 的 命 相 连 。 如 今 我 回 到 你 仆 人 我 父 亲 那 里 , 若 没 有 童 子 与 我 们 同 在 ,
  • 我 们 的 父 亲 见 没 有 童 子 , 他 就 必 死 。 这 便 是 我 们 使 你 仆 人 我 们 的 父 亲 白 发 苍 苍 , 悲 悲 惨 惨 地 下 阴 间 去 了 。
  • 因 为 仆 人 曾 向 我 父 亲 为 这 童 子 作 保 , 说 , 我 若 不 带 他 回 来 交 给 父 亲 , 我 便 在 父 亲 面 前 永 远 担 罪 。
  • 现 在 求 你 容 仆 人 住 下 , 替 这 童 子 作 我 主 的 奴 仆 , 叫 童 子 和 他 哥 哥 们 一 同 上 去 。
  • 若 童 子 不 和 我 同 去 , 我 怎 能 上 去 见 我 父 亲 呢 。 恐 怕 我 看 见 灾 祸 临 到 我 父 亲 身 上 。