Скрыть
Церковнославянский (рус)
[Зач. 303.] Многоча́стнѣ и многообра́знѣ дре́вле Бо́гъ глаго́лавый отце́мъ во проро́цѣхъ,
въ послѣ́докъ дні́й си́хъ глаго́ла на́мъ въ Сы́нѣ, его́же положи́ наслѣ́дника всѣ́мъ, и́мже и вѣ́ки сотвори́.
И́же сы́й сiя́нiе сла́вы и о́бразъ ипоста́си его́, нося́ же вся́ческая глаго́ломъ си́лы сво­ея́, собо́ю очище́нiе сотвори́въ грѣхо́въ на́шихъ, сѣ́де одесну́ю престо́ла вели́че­ст­вiя на высо́кихъ,
толи́ко лу́чшiй бы́въ а́нгеловъ, ели́ко пресла́внѣе па́че и́хъ наслѣ́д­ст­вова и́мя.
Кому́ бо рече́ когда́ от­ а́нгелъ: Сы́нъ мо́й еси́ ты́, а́зъ дне́сь роди́хъ тя́? И па́ки: а́зъ бу́ду ему́ во Отца́, и то́й бу́детъ мнѣ́ въ Сы́на?
Егда́ же па́ки вво́дитъ перворо́днаго во вселе́н­ную, глаго́летъ: и да покло́нят­ся ему́ вси́ а́нгели Бо́жiи.
И ко а́нгеломъ у́бо глаго́летъ: творя́й а́нгелы своя́ ду́хи и слуги́ своя́ о́гнь паля́щь.
Къ Сы́ну же: престо́лъ тво́й, Бо́же, въ вѣ́къ вѣ́ка: же́злъ пра́вости же́злъ ца́р­ст­вiя тво­его́:
воз­люби́лъ еси́ пра́вду и воз­ненави́дѣлъ еси́ беззако́нiе: сего́ ра́ди пома́за тя́, Бо́же, Бо́гъ тво́й еле́емъ ра́дости па́че при­­ча́ст­никъ тво­и́хъ.
[Зач. 304.] И [па́ки]: въ нача́лѣ ты́, Го́споди, зе́млю основа́лъ еси́, и дѣла́ руку́ твое́ю су́ть небеса́:
та́ поги́бнутъ, ты́ же пребыва́еши: и вся́, я́коже ри́за, обетша́ютъ,
и я́ко оде́жду свiе́ши и́хъ, и измѣня́т­ся: ты́ же то́йжде еси́, и лѣ́та твоя́ не оскудѣ́ютъ.
Кому́ же от­ а́нгелъ рече́ когда́: сѣди́ о десну́ю мене́, до́ндеже положу́ враги́ твоя́ подно́жiе но́гъ тво­и́хъ?
Не вси́ ли су́ть служе́бнiи ду́си, въ служе́нiе посыла́еми за хотя́щихъ наслѣ́довати спасе́нiе?
Синодальный
[Зач. 303.] Бог, многократно и многообразно говоривший издревле отцам в пророках,
в последние дни сии говорил нам в Сыне, Которого поставил наследником всего, чрез Которого и веки сотворил.
Сей, будучи сияние славы и образ ипостаси Его и держа все словом силы Своей, совершив Собою очищение грехов наших, воссел одесную (престола) величия на высоте,
будучи столько превосходнее Ангелов, сколько славнейшее пред ними наследовал имя.
Ибо кому когда из Ангелов сказал Бог: Ты Сын Мой, Я ныне родил Тебя? И еще: Я буду Ему Отцем, и Он будет Мне Сыном?
Также, когда вводит Первородного во вселенную, говорит: и да поклонятся Ему все Ангелы Божии.
Об Ангелах сказано: Ты творишь Ангелами Своими духов и служителями Своими пламенеющий огонь.
А о Сыне: престол Твой, Боже, в век века; жезл царствия Твоего – жезл правоты.
Ты возлюбил правду и возненавидел беззаконие, посему помазал Тебя, Боже, Бог Твой елеем радости более соучастников Твоих.
[Зач. 304.] И: в начале Ты, Господи, основал землю, и небеса – дело рук Твоих;
они погибнут, а Ты пребываешь; и все обветшают, как риза,
и как одежду свернешь их, и изменятся; но Ты тот же, и лета Твои не кончатся.
Кому когда из Ангелов сказал Бог: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?
Не все ли они суть служебные духи, посылаемые на служение для тех, которые имеют наследовать спасение?
Арабский
الله بعد ما كلم الآباء بالانبياء قديما بانواع وطرق كثيرة

كلمنا في هذه الايام الاخيرة في ابنه الذي جعله وارثا لكل شيء الذي به ايضا عمل العالمين

الذي وهو بهاء مجده ورسم جوهره وحامل كل الاشياء بكلمة قدرته بعدما صنع بنفسه تطهيرا لخطايانا جلس في يمين العظمة في الاعالي

صائرا اعظم من الملائكة بمقدار ما ورث اسما افضل منهم

لانه لمن من الملائكة قال قط انت ابني انا اليوم ولدتك.وايضا انا اكون له ابا وهو يكون لي ابنا.

وايضا متى ادخل البكر الى العالم يقول ولتسجد له كل ملائكة الله.

وعن الملائكة يقول الصانع ملائكته رياحا وخدامه لهيب نار.

واما عن الابن كرسيك يا الله الى دهر الدهور.قضيب استقامة قضيب ملكك.

احببت البر وابغضت الاثم من اجل ذلك مسحك الله الهك بزيت الابتهاج اكثر من شركائك.

وانت يا رب في البدء اسست الارض والسموات هي عمل يديك.

هي تبيد ولكن انت تبقى وكلها كثوب تبلى

وكرداء تطويها فتتغيّر ولكن انت انت وسنوك لن تفنى.

ثم لمن من الملائكة قال قط اجلس عن يميني حتى اضع اعداءك موطئا لقدميك.

أليس جميعهم ارواحا خادمة مرسلة للخدمة لاجل العتيدين ان يرثوا الخلاص
Dios, habiendo hablado muchas veces y de muchas maneras en otro tiempo a los padres por los profetas,
en estos últimos días nos ha hablado por el Hijo, a quien constituyó heredero de todo y por quien asimismo hizo el universo.
Él, que es el resplandor de su gloria, la imagen misma de su sustancia y quien sustenta todas las cosas con la palabra de su poder, habiendo efectuado la purificación de nuestros pecados por medio de sí mismo, se sentó a la diestra de la Majestad en las alturas,
hecho tanto superior a los ángeles cuanto que heredó más excelente nombre que ellos.

¿A cuál de los ángeles dijo Dios jamás:

«Mi Hijo eres tú,
yo te he engendrado hoy»,

ni tampoco:

«Yo seré un padre para él,
y él será un hijo para mí»?

Y otra vez, cuando introduce al Primogénito en el mundo, dice:

«Adórenlo todos los ángeles de Dios.»

Y ciertamente, hablando de los ángeles dice:

«El que hace a sus ángeles espíritus,
y a sus ministros llama de fuego.»

Pero del Hijo dice:

«Tu trono, Dios, por los siglos de los siglos.
Cetro de equidad es el cetro de tu Reino.

Has amado la justicia y odiado la maldad,
por lo cual te ungió Dios, el Dios tuyo,
con óleo de alegría más que a tus compañeros.»

También dice:

«Tú, Señor, en el principio fundaste la tierra,
y los cielos son obra de tus manos.

Ellos perecerán, mas tú permaneces.
Todos ellos se envejecerán como una vestidura;
como un vestido los envolverás, y serán mudados.
Pero tú eres el mismo,
y tus años no acabarán.»

¿A cuál de los ángeles dijo Dios jamás:

«Siéntate a mi diestra,
hasta que ponga a tus enemigos por estrado de tus pies»?

¿No son todos espíritus ministradores, enviados para servicio a favor de los que serán herederos de la salvación?


Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки