Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
3:4
3:5
3:7
3:9
3:10
3:12
3:16
см.:Чис.14:4:22;
3:17
3:18
3:19
[Зач. 307.] Тѣ́мже, бра́тiе свята́я, зва́нiя небе́снаго прича́стницы, разумѣ́йте Посла́нника и Святи́теля исповѣ́данiя на́шего Иису́са Христа́,
вѣ́рна су́ща Сотво́ршему Его́, я́коже и Моисе́й во все́мъ дому́ Его́.
Мно́жайшей бо сла́вѣ Се́й па́че Моисе́а сподо́бися, ели́ко мно́жайшую че́сть и́мать па́че до́му сотвори́вый его́:
вся́къ бо до́мъ созида́ется от нѣ́коего: а сотвори́вый вся́ческая Бо́гъ.
[Зач. 308.] И Моисе́й у́бо вѣ́ренъ бѣ́ во все́мъ дому́ Его́, я́коже слуга́, во свидѣ́телство глаго́латися имѣ́вшымъ:
Христо́съ же я́коже Сы́нъ въ дому́ Свое́мъ: Его́же до́мъ мы́ есмы́, а́ще дерзнове́нiе и похвалу́ упова́нiя да́же до конца́ извѣ́стно удержи́мъ.
Тѣ́мже, я́коже глаго́летъ Ду́хъ Святы́й, дне́сь, а́ще гла́съ Его́ услы́шите,
не ожесточи́те серде́цъ ва́шихъ, я́коже въ прогнѣ́ванiи, во дни́ искуше́нiя въ пусты́ни,
идѣ́же искуси́ша Мя́ отцы́ ва́ши, искуси́ша Мя́ и ви́дѣша дѣла́ Моя́ четы́редесять лѣ́тъ.
Сего́ ра́ди негодова́хъ ро́да того́ и рѣ́хъ: при́сно заблужда́ютъ се́рдцемъ, ті́и же не позна́ша путі́й Мои́хъ:
я́ко кля́хся во гнѣ́вѣ Мое́мъ, а́ще вни́дутъ въ поко́й Мо́й.
[Зач. 309.] Блюди́те, бра́тiе, да не когда́ бу́детъ въ нѣ́коемъ от ва́съ се́рдце лука́во, [испо́лнено] невѣ́рiя, во е́же отступи́ти от Бо́га жи́ва.
Но утѣша́йте себе́ на вся́къ де́нь до́ндеже дне́сь нарица́ется, да не ожесточи́тся нѣ́кто от ва́съ ле́стiю грѣхо́вною:
прича́стницы бо бы́хомъ Христу́, а́ще то́чiю нача́токъ соста́ва да́же до конца́ извѣ́стенъ удержи́мъ:
внегда́ глаго́летъ: дне́сь, а́ще гла́съ Его́ услы́шите, не ожесточи́те серде́цъ ва́шихъ, я́коже въ прогнѣ́ванiи.
Нѣ́цыи бо слы́шавше прогнѣ́ваша, но не вси́ изше́дшiи изъ Еги́пта съ Моисе́омъ.
Ко́ихъ же негодова́ четы́редесять лѣ́тъ? Не согрѣши́вшихъ ли, и́хже ко́сти падо́ша въ пусты́ни?
Кото́рымъ же кля́лся не вни́ти въ поко́ище Его́? Я́вѣ, я́ко проти́вльшымся.
И ви́димъ, я́ко не возмого́ша вни́ти за невѣ́рствiе.
Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.
Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог.
І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.
Христос же, як Син, у Його домі.
А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.
А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.
Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині,
де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.
Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!
Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.
Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,
аж поки говориться: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!
Котрі бо, почувши, розгнівали Бога?
Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
На кого ж Він гнівався був сорок років?
Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли?
Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли?
Проти кого Він був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, як не проти неслухняних?
І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.
1 Сын Божий превосходнее Моисея, «слуги» Божия. 7 Неверие Израиля в пустыне – предостережение против ожесточения сердца.
[Зач. 307.] Итак, братия святые, участники в небесном звании, уразумейте Посланника и Первосвященника исповедания нашего, Иисуса Христа,
Который верен Поставившему Его, как и Моисей во всем доме Его.
Ибо Он достоин тем большей славы пред Моисеем, чем бо́льшую честь имеет в сравнении с домом тот, кто устроил его,
ибо всякий дом устрояется кем-либо; а устроивший всё есть Бог.
[Зач. 308.] И Моисей верен во всем доме Его, как служитель, для засвидетельствования того, что надлежало возвестить;
а Христос – как Сын в доме Его; дом же Его – мы, если только дерзновение и упование, которым хвалимся, твердо сохраним до конца.
Почему, как говорит Дух Святый, ныне, когда услышите глас Его,
не ожесточите сердец ваших, как во время ропота, в день искушения в пустыне,
где искушали Меня отцы ваши, испытывали Меня, и видели дела Мои сорок лет.
Посему Я вознегодовал на оный род и сказал: непрестанно заблуждаются сердцем, не познали они путей Моих;
посему Я поклялся во гневе Моем, что они не войдут в покой Мой.
[Зач. 309.] Смотрите, братия, чтобы не было в ком из вас сердца лукавого и неверного, дабы вам не отступить от Бога живаго.
Но наставляйте друг друга каждый день, доколе можно говорить: «ныне», чтобы кто из вас не ожесточился, обольстившись грехом.
Ибо мы сделались причастниками Христу, если только начатую жизнь твердо сохраним до конца,
доколе говорится: «ныне, когда услышите глас Его, не ожесточите сердец ваших, как во время ропота».
Ибо некоторые из слышавших возроптали; но не все вышедшие из Египта с Моисеем.
На кого же негодовал Он сорок лет? Не на согрешивших ли, которых кости пали в пустыне?
Против кого же клялся, что не войдут в покой Его, как не против непокорных?
Итак видим, что они не могли войти за неверие.
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Пас, эй бародарони муқаддас, ки дар даъвати осмонӣ шарик ҳастед, ба Расул ва Саркоҳини эътирофи мо Исои Масеҳ назар дўзед,
Ки Ў ба Он ки Ўро таъин намуд, амин буд, чунон ки Мусо низ дар тамоми хонаи Ў амин буд.
Зеро Ў нисбат ба Мусо сазовори ҷалоли бештаре гардид, чунки меъмори хона, назар ба худи хона, эҳтироми бештаре дорад;
Зеро ки ҳар хона меъмори худро дорад, валекин меъмори ҳама чиз Худост.
Ва Мусо дар тамоми хонаи Ў мисли хизматгузор амин буд, то шаҳодат диҳад дар бораи чизҳое ки дар оянда бояд гуфта шавад.
Аммо Масеҳ мисли Писар аст бар хонаи Ў; ва хонаи Ў мо ҳастем, ба шарте ки ҷуръат ва фахри умедро то ба охир боматонат нигоҳ дорем.
Бинобар ин, чунон ки Рўҳулқудс мегўяд: ́имрўз агар овози Ўро бишнавед,
Дилҳои худро сахт накунед, мисли замони ошўб, мисли рўзи озмоиш дар биёбон,
Ки дар он ҷо падарони шумо Маро озмуданд; Маро имтиҳон крданд, агарчи аъмоли Маро чил сол дида буданд.
Ба ин сабаб бар ин насл дарғазаб шудам ва гуфтам: ҳамеша дилашон гумроҳ мешвад, ва роҳҳои Маро нафаҳмидаанд;
Ва Ман дар ғазаби Худ қасам хўрдам, ки онҳо ба оромии Ман дохил нахоҳанд шуд́.
Эй бародарон, бохабар бошед, ки касе аз шумо дили шарир ба беимоне ки аз Худои Ҳай рўй мегардонад, надошта бошад,
Балки якдигарро ҳар рўз насиҳат диҳед, то даме ки́имрўз́ гуфта мешавад, ки касе аз шумо ба фиребҳои гуноҳ афтода, сахтдил нашавад.
Зеро ки мо шарикони Масеҳ гардидаем, ба шарте ки асоси эътимоди худро то ба охир боматонат нигоҳ дорем,
Чунон ки гуфта мешавад: ́Имрўз, агар овози Ўро бишнавед, дилҳои худро сахт накунед, мисли замони ошўб́.
Зеро киҳо буданд, ки шунида, ошўб бардоштанд? Оё на ҳамаи онҳое ки ба туфайли Мусо аз Миср берун омада буданд?
Ва бар киҳо Ў чил сол дар ғазаб шуд? Оё на бар осиёне ки ҷасадҳошон дар биёбон фурў ғалтид?
Ва дар ҳаққи киҳо Ў қасам хўрд, ки ба оромии Ў дохил нахоҳанд шуд? Оё на дар ҳаққИ онҳое ки беитоатӣ карданд?
Ва мо мебинем, ки онҳо аз боиси беимонӣ натавонистанд дохил шаванд.