Скрыть

Осі́и, Глава 9

Толкования
9:5
9:13
9:16
Церковнославянский (рус)
Не ра́дуйся, Изра́илю, ни весели́ся я́коже лю́дiе, поне́же соблуди́лъ еси́ от­ Го́спода Бо́га тво­его́: воз­люби́лъ еси́ дая́нiя на вся́цѣмъ гумнѣ́ пшени́цы.
Гумно́ и точи́ло не позна́ и́хъ, и вино́ солга́ и́мъ.
Не всели́шася на земли́ Госпо́дни: всели́ся Ефре́мъ во Еги́птѣ, и во Ассирі́ахъ снѣдя́тъ нечи́стая.
Не воз­лiя́ша Го́сподеви вина́, и не услади́шася ему́ тре́бы и́хъ, я́ко хлѣ́бъ жа́лости и́мъ: вси́ яду́щiи ты́я оскверня́т­ся: поне́же хлѣ́бы и́хъ ду́шъ и́хъ, не вни́дутъ въ до́мъ Госпо́день.
Что́ сотворите́ во дне́хъ торже­ст­ва́ и въ де́нь пра́здника Госпо́дня?
Сего́ ра́ди, се́, по́йдутъ от­ труда́ Еги́петска, и прiи́метъ и́хъ ме́мфисъ, и погребе́тъ я́ Махма́съ: сребро́ и́хъ па́губа наслѣ́дитъ, те́рнiе во дворѣ́хъ и́хъ.
Приспѣ́ша дні́е от­мще́нiя тво­его́, прiидо́ша дні́е воз­дая́нiя тво­его́, и озло́бит­ся Изра́иль, я́коже проро́къ изумле́н­ный, человѣ́къ ду́хомъ носи́мый: от­ мно́же­ст­ва непра́вдъ тво­и́хъ умно́жися изумле́нiе твое́.
Стра́жъ Ефре́мъ съ Бо́гомъ, проро́къ пругло́ стропти́во на всѣ́хъ путе́хъ его́: изумле́нiе въ дому́ Бо́жiи утверди́ша.
Растлѣ́шася по дне́мъ хо́лма: воспомяне́тъ непра́вды и́хъ, от­мсти́тъ грѣхи́ и́хъ.
Я́коже гре́знъ въ пусты́ни обрѣто́хъ Изра́иля и я́ко стра́жа на смоко́вницѣ ра́н­няго уви́дѣхъ отцы́ и́хъ: ті́и внидо́ша ко веельфего́ру и от­чужди́шася на стыдѣ́нiе, и бы́ша ме́рзостнiи я́коже воз­лю́блен­нiи.
Ефре́мъ я́ко пти́ца от­летѣ́, сла́вы и́хъ от­ порожде́нiй и болѣ́зней и от­ зача́тiй.
Тѣ́мже а́ще и воско́рмятъ ча́да своя́, безча́дны бу́дутъ от­ человѣ́къ: поне́же и лю́тѣ и́мъ е́сть, [зане́ оста́вихъ я́,] пло́ть моя́ от­ ни́хъ.
Ефре́мъ, я́коже ви́дѣхъ, въ лови́тву предпоста́виша ча́да своя́, и Ефре́мъ е́же извести́ на заколе́нiе ча́да своя́.
Да́ждь и́мъ, Го́споди: что́ да́си и́мъ? да́ждь и́мъ утро́бу неплодя́щую и сосцы́ су́хи.
Вся́ зло́бы и́хъ во Галга́лѣхъ, я́ко та́мо и́хъ воз­ненави́дѣхъ за зло́бы начина́нiй и́хъ: изъ до́му мо­его́ изжену́ я́, [ксему́] не при­­ложу́ люби́ти и́хъ:
вси́ кня́зи и́хъ непокори́ви. Поболѣ́ Ефре́мъ: коре́нiе его́ изсхо́ша, плода́ ксему́ да не при­­несе́тъ: поне́же а́ще и породя́тъ, побiю́ вожделѣ́н­ная утро́бъ и́хъ.
Отри́нетъ я́ Бо́гъ, я́ко не послу́шаша его́, и бу́дутъ заблужда́ющiи въ язы́цѣхъ.
Синодальный
Гнев Господа воспылал на Израиля, ибо «забыл Израиль Создателя своего».
Не радуйся, Израиль, до восторга, как другие народы, ибо ты блудодействуешь, удалившись от Бога твоего: любишь блудодейные дары на всех гумнах.
Гумно и точило не будут питать их, и надежда на виноградный сок обманет их.
Не будут они жить на земле Господней: Ефрем возвратится в Египет, и в Ассирии будут есть нечистое.
Не будут возливать Господу вина, и неугодны Ему будут жертвы их; они будут для них, как хлеб похоронный: все, которые будут есть его, осквернятся, ибо хлеб их – для души их, а в дом Господень он не войдет.
Что будете делать в день торжества и в день праздника Господня?
Ибо вот, они уйдут по причине опустошения; Египет соберет их, Мемфис похоронит их; драгоценностями их из серебра завладеет крапива, колючий терн будет в шатрах их.
Пришли дни посещения, пришли дни воздаяния; да узнает Израиль, что глуп прорицатель, безумен выдающий себя за вдохновенного, по причине множества беззаконий твоих и великой враждебности.
Ефрем – страж подле Бога моего; пророк – сеть птицелова на всех путях его; соблазн в доме Бога его.
Глубоко упали они, развратились, как во дни Гивы; Он вспомнит нечестие их, накажет их за грехи их.
Как виноград в пустыне, Я нашел Израиля; как первую ягоду на смоковнице, в первое время ее, увидел Я отцов ваших, – но они пошли к Ваал-Фегору и предались постыдному, и сами стали мерзкими, как те, которых возлюбили.
У Ефремлян, как птица улетит слава [чадородия]: ни рождения, ни беременности, ни зачатия [не будет].
А хотя бы они и воспитали детей своих, отниму их; ибо горе им, когда удалюсь от них!
Ефрем, как Я видел его до Тира, насажден на прекрасной местности; однако Ефрем выведет детей своих к убийце.
Дай им, Господи: что Ты дашь им? дай им утробу нерождающую и сухие сосцы.
Все зло их в Галгале: там Я возненавидел их за злые дела их; изгоню их из дома Моего, не буду больше любить их; все князья их – отступники.
Поражен Ефрем; иссох корень их, – не будут приносить они плода, а если и будут рождать, Я умерщвлю вожделенный плод утробы их.
Отвергнет их Бог мой, потому что они не послушались Его, и будут скитальцами между народами.
Украинский (Огієнко)
Не тішся, Ізраїлю, радістю, як ті народи, бо ти чиниш блуд, відступаючи від свого Бога, дар блудодійний кохаєш на всіх токах збіжжевих.
Годувати не буде їх тік та чавило, а сік виноградний зведе їх.
Не будуть сидіти в Господньому Краї вони, і Єфрем до Єгипту повернеться, і вони будуть їсти нечисте в Асирії.
Господеві вина вони лити не будуть, і жертви не будуть приємні Йому;
це буде для них, немов хліб похоронний, усі, що будуть його споживати, занечистяться, бо їхній хліб для насичення їх, не для дому Господнього.
Що зробите ви на день урочистий та на день свята Господнього?
Бо йдуть ось вони до Асирії, їх збирає Єгипет, Мемфіс їх ховає, коштовність їхнього срібла посяде кропива, будяччя по їхніх наметах.
Прийшли дні навіщення, прийшли дні заплати, Ізраїль пізнає оце: Нерозумний пророк цей, шалений муж духа, за численність провин твоїх і велике зненавидження!
Єфрем сторож із Богом моїм, пророк пастка птахолова на всіх дорогах його, ненависть у домі Бога його.
Глибоко зіпсулись вони, як за днів тих Ґів́ї, Він згадає за їхні провини, Він їхні гріхи покарає!
Немов виноград на пустині, знайшов Я Ізраїля, як фіґу поранню на фіґовім дереві, Я бачив був ваших батьків на початку його, та вони до Баал-Пеору прийшли, і себе присвятили для Бошета, і стали гидотою, як полюблене ними.
Єфремова слава, як птах, відлетить: не буде народження, ані зачаття, ані вагітности.
Бо якщо вони викохають свої діти, то їх повбиваю, так що не буде людини, бо горе їм, як відступлю Я від них.
Єфрем, як Я бачу, для вловів йому подали його власних дітей, і Єфрем поведе своїх власних дітей на заріз…
Дай їм, Господи, що ж Ти даси?
дай їм утробу неплідну та висохлі груди!
Усе їхнє зло у Ґілґалі, бо там Я зненавидів їх;
за зло їхніх учинків Я вижену їх з Свого дому.
Не буду їх більше любити, всі їхні князі ворохобники!
Побитий Єфрем, їхній корень посох, він плоду не зродить.
А коли вони зродять, то Я повбиваю улюблених їхнього лона.
Відкине їх Бог мій, бо вони неслухняні для Нього були, і будуть вони мандрувати між народами.
ЭЙ Исроил, мисли қавмҳо то ба дараҷаи ваҷд шодӣ накун, зеро ки ту зино намуда аз Худои худ дур шудӣ: болои ҳар хирман музди зиноро дӯст доштӣ.
Хирман ва чархушт онҳоро ғизо нахоҳад дод, ва шаробе ки дар он ҳаст, дилхуш нахоҳад кард.
Дар замини Парвардигор сокин нахоҳанд шуд: Эфроим ба Миср хоҳад баргашт, ва дар Ашшур онҳо хӯроки палид хоҳанд хӯрд.
Барои Парвардигор шароб нахоҳанд рехт, Ва қурбониҳошон писандидаи Ӯ нахоҳад буд, балки барои худашон мисли нони мотамдорон хоҳад буд: ҳар кӣ аз онҳо бихӯрад, палид хоҳад шуд, зеро ки нони онҳо барои шикамсерии худашон мебошад, ба хонаи Парвардигор он дохил нахоҳад шуд.
Пас шумо дар рӯзи мавсим ва дар рӯзи иди Парвардигор чӣ хоҳед кард?
Зеро ки инак, онҳо ба сабаби хонавайронӣ рафтаанд; Миср онҳоро ҷамъ хоҳад овард, Муф онҳоро қабр хоҳад кард; ганҷинаҳои нуқраи онҳоро газна пахш хоҳад кард, дар хаймаҳои онҳо мушхор хоҳад рӯид.
Айёми ҷазо наздик меояд, айёми подош фаро мерасад, – Исроил хоҳанд донист, ки оё набӣ беақл буд ва оё соҳиби рӯҳ девона буд, – ба сабаби гуноҳи бисёр ва адовати бузурги ту.
Дидбони Эфроим аз ҷониби Худои ман набӣ буд, ки дар сари ҳамаи роҳҳояш доми сайёд ниҳода шуд, ва адоват дар хонаи Худои ӯ ҳукмфармост.
Онҳо, мисли айёми Ҷабъа, ба умқи бадкирдорӣ расидаанд; Ӯ гуноҳи онҳоро ба ёд хоҳад овард, барои маъсияташон ҷазо хоҳад дод.
Исроилро мисли ангуре дар биёбон пайдо кардам; падарони шуморо мисли навбари анҷир дар ибтидои он дидам; лекин онҳо ба Баал-Фаӯр омаданд, ва саргарми расвоӣ шуданд, ва монанди маъшуқаҳошон нафратангез гардиданд.
Ҷалоли Эфроим мисли мурғе парида хоҳад рафт: зоидан, ҳомиладорӣ ва бордоршавӣ нахоҳад буд.
Ҳатто агар фарзандони худро калон кунанд ҳам, онҳоро нобуд хоҳам кард, ба тавре ки одаме боқӣ нахоҳад монд; зеро ки вой бар ҳоли онҳо, вақте ки аз онҳо низ дур шавам.
Эфроим, вақте ки дидам, мисли Сӯр дар мавзеи зебое ҷойгир шудааст; вале Эфроим писаронашро барои қотил берун хоҳад овард.
Парвардигоро, ба онҳо ҳар чи медиҳӣ, бидеҳ: раҳими бачапарто ва пистонҳои хушк ба онҳо бидеҳ.
Тамоми шарорати онҳо дар Ҷилҷол аст, ки дар он ҷо Ман аз онҳо барои кирдорҳои бадашон нафрат намудаам; аз хонаи Худ онҳоро бадар хоҳам ронд; онҳоро дигар дӯст нахоҳам дошт; ҳамаи сарварони онҳо фитнагар мебошанд.
Эфроим шикаст хӯрдааст; решаи онҳо хушк шудааст, – онҳо мева нахоҳанд дод; ҳатто агар зоянд ҳам, самари марғуби батни онҳоро хоҳам кушт.
Худои ман онҳоро тарк хоҳад кард, чунки Ӯро нашниданд; пас дар миёни халқҳо овора хоҳанд шуд.

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible