Скрыть
10:10
10:11
10:14
10:15
10:17
10:27
10:31
10:32
Церковнославянский (рус)
Го́ре пи́шущымъ лука́в­ст­во: пи́шущiи бо лука́в­ст­во пи́шутъ,
укланя́юще су́дъ убо́гихъ, восхища́юще су́дъ ни́щихъ люді́й мо­и́хъ, я́ко бы́ти и́мъ вдови́цѣ въ расхище́нiе и сиротѣ́ въ разграбле́нiе.
И что́ сотворя́тъ въ де́нь посѣще́нiя? ско́рбь бо ва́мъ от­дале́че прiи́детъ. И къ кому́ при­­бѣ́гнете, да помо́жетъ ва́мъ? И гдѣ́ оста́вите сла́ву ва́шу,
е́же не впа́сти въ плѣне́нiе? И подъ убiе́ными паду́тъ. И во всѣ́хъ си́хъ не от­врати́ся гнѣ́въ его́, но еще́ рука́ его́ высока́.
Го́ре Ассири́емъ, же́злъ я́рости мо­ея́ и гнѣ́въ е́сть въ руку́ и́хъ.
Гнѣ́въ мо́й послю́ на язы́къ беззако́ненъ, и сво­и́хъ люді́й повелю́ сотвори́ти коры́сти и плѣне́нiе, и попра́ти гра́ды и положи́ти я́ въ пра́хъ.
Се́й же не та́ко помы́сли и душе́ю не та́ко воз­мнѣ́: но от­сту́питъ у́мъ его́, и е́же потреби́ти язы́ки не ма́лы.
И а́ще реку́тъ ему́: ты́ ли еси́ еди́нъ кня́зь?
И рече́тъ: не взя́хъ ли страны́, я́же вы́ше Вавило́на и хала́ни, идѣ́же сто́лпъ созда́нъ, и взя́хъ Араві́ю и Дама́скъ и самарі́ю?
Я́коже сiя́ взя́хъ, и вся́ княже́нiя воз­му́. Возрыда́йте, изва́ян­ная во Иерусали́мѣ и въ самарі́и:
я́коже бо сотвори́хъ самарі́и и рукотворе́н­нымъ ея́, та́ко сотворю́ и Иерусали́му и кумíромъ его́.
И бу́детъ, егда́ сконча́етъ Госпо́дь вся́ творя́ въ горѣ́ Сiо́ни и во Иерусали́мѣ, наведе́тъ на у́мъ вели́кiй, на кня́зя Ассирі́йска и на высоту́ сла́вы о́чiю его́.
Рече́ бо: крѣ́постiю руки́ мо­ея́ сотворю́, и прему́дростiю ра́зума [мо­его́] от­иму́ предѣ́лы язы́ковъ, и си́лу и́хъ плѣню́,
и сотрясу́ гра́ды населе́ныя, и вселе́н­ную всю́ объиму́ руко́ю мо­е́ю я́ко гнѣздо́, и я́ко оста́вленая я́ица воз­му́: и нѣ́сть, и́же убѣжи́тъ мене́, или́ проти́ву мнѣ́ рече́тъ, и от­ве́рзетъ уста́ и глуми́тъ.
Еда́ просла́вит­ся сѣки́ра безъ сѣку́щаго е́ю? или́ воз­несе́т­ся пила́ безъ влеку́щаго ю́? Та́кожде а́ще кто́ во́зметъ же́злъ, или́ дре́во: и не та́ко.
Но по́слетъ Госпо́дь Савао́ѳъ на твою́ че́сть безче́стiе, и на твою́ сла́ву о́гнь горя́ воз­гори́т­ся.
И бу́детъ свѣ́тъ Изра́илевъ во о́гнь, и освяти́тъ его́ огне́мъ горя́щимъ, и поя́стъ я́ко сѣ́но веще­с­т­во́.
Въ то́й де́нь уга́снутъ го́ры и хо́лми и дубра́вы, и поя́стъ от­ души́ да́же до пло́тей: и бу́детъ бѣжа́й, я́ко бѣжа́й от­ пла́мене горя́ща:
и оста́вльшiися от­ ни́хъ бу́дутъ въ число́, и отроча́ ма́лое напи́шетъ я́.
И бу́детъ въ то́й де́нь, не при­­ложи́т­ся ктому́ оста́нокъ Изра́илевъ, и спасе́н­нiи Иа́ковли не бу́дутъ ктому́ упова́юще на оби́дѣв­шыя и́хъ, но бу́дутъ упова́юще на Бо́га свята́го Изра́илева и́стиною.
И обрати́т­ся оста́нокъ Иа́ковль къ Бо́гу крѣ́пкому.
И а́ще бу́дутъ лю́дiе Изра́илевы я́ко песо́къ морскі́й, оста́нокъ и́хъ спасе́т­ся:
сло́во бо соверша́я и сокраща́я пра́вдою, я́ко сло́во сокраще́но сотвори́тъ Госпо́дь во все́й вселе́н­нѣй.
Сего́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ: не бо́йтеся, лю́дiе мо­и́, от­ Ассирі́анъ, живу́щiи въ Сiо́нѣ, я́ко жезло́мъ порази́тъ тя́: я́зву бо наво́дитъ на тя́, е́же ви́дѣти пу́ть Еги́пта.
Еще́ бо ма́ло, и преста́нетъ гнѣ́въ, я́рость же моя́ на совѣ́тъ и́хъ:
и воз­дви́гнетъ Бо́гъ си́лъ на ня́ я́зву, я́ко я́зву Мадiа́млю на мѣ́стѣ ско́рби, и я́рость его́ на пу́ть и́же къ мо́рю, на пу́ть и́же во Еги́петъ:
и бу́детъ въ то́й де́нь, отъ­и́мет­ся и́го его́ от­ ра́мене тво­его́ и стра́хъ его́ от­ тебе́, и согнiе́тъ и́го от­ ра́менъ ва́шихъ.
Прiи́детъ бо во гра́дъ Агга́й, и пре́йдетъ въ Магеддо́, и въ Махма́сѣ положи́тъ сосу́ды своя́.
И мине́тъ де́брь, и прiи́детъ во Агга́й: стра́хъ прiи́метъ раму́ гра́дъ Сау́ловъ,
побѣ́гнетъ дще́рь Гали́мля, услы́шит­ся въ лаисѣ́, услы́шит­ся во Анаѳо́ѳѣ.
И ужасе́ся Мадеми́на и живу́щiи во гиви́мѣ.
Утѣша́йте дне́сь е́же на пути́ пребы́ти: утѣша́йте руко́ю го́ру дще́рь Сiо́ню, и хо́лми, и́же во Иерусали́мѣ:
се́, Влады́ка Госпо́дь Савао́ѳъ смяте́тъ сла́вныя со крѣ́постiю, и высо́цiи укори́зною сокруша́т­ся, и высо́цыи смиря́т­ся,
и паду́тъ высо́цыи мече́мъ, Лива́нъ же съ высо́кими паде́т­ся.
Еврейский
הוֹי הַחֹקְקִים חִקְקֵי־אָוֶן; וּמְכַתְּבִים עָמָל כִּתֵּבוּ׃
לְהַטּוֹת מִדִּין דַּלִּים, וְלִגְזֹל מִשְׁפַּט עֲנִיֵּי עַמִּי; לִהְיוֹת אַלְמָנוֹת שְׁלָלָם, וְאֶת־יְתוֹמִים יָבֹזּוּ׃
וּמַה־תַּעֲשׂוּ לְיוֹם פְּקֻדָּה, וּלְשׁוֹאָה מִמֶּרְחָק תָּבוֹא; עַל־מִי תָּנוּסוּ לְעֶזְרָה, וְאָנָה תַעַזְבוּ כְּבוֹדְכֶם׃
בִּלְתִּי כָרַע תַּחַת אַסִּיר, וְתַחַת הֲרוּגִים יִפֹּלוּ; בְּכָל־זֹאת לֹא־שָׁב אַפּוֹ, וְעוֹד יָדוֹ נְטוּיָה׃ ס
הוֹי אַשּׁוּר שֵׁבֶט אַפִּי; וּמַטֶּה־הוּא בְיָדָם זַעְמִי׃
בְּגוֹי חָנֵף אֲשַׁלְּחֶנּוּ, וְעַל־עַם עֶבְרָתִי אֲצַוֶּנּוּ; לִשְׁלֹל שָׁלָל וְלָבֹז בַּז, וּלְשִׂימוֹ (וּלְשׂוּמוֹ) מִרְמָס כְּחֹמֶר חוּצוֹת׃
וְהוּא לֹא־כֵן יְדַמֶּה, וּלְבָבוֹ לֹא־כֵן יַחְשֹׁב; כִּי לְהַשְׁמִיד בִּלְבָבוֹ, וּלְהַכְרִית גּוֹיִם לֹא מְעָט׃
כִּי יֹאמַר; הֲלֹא שָׂרַי יַחְדָּו מְלָכִים׃
הֲלֹא כְּכַרְכְּמִישׁ כַּלְנוֹ; אִם־לֹא כְאַרְפַּד חֲמָת, אִם־לֹא כְדַמֶּשֶׂק שֹׁמְרוֹן׃
כַּאֲשֶׁר מָצְאָה יָדִי, לְמַמְלְכֹת הָאֱלִיל; וּפְסִילֵיהֶם, מִירוּשָׁלִַם וּמִשֹּׁמְרוֹן׃
הֲלֹא, כַּאֲשֶׁר עָשִׂיתִי לְשֹׁמְרוֹן וְלֶאֱלִילֶיהָ; כֵּן אֶעֱשֶׂה לִירוּשָׁלִַם וְלַעֲצַבֶּיהָ׃ ס
וְהָיָה, כִּי־יְבַצַּע אֲדֹנָי אֶת־כָּל־מַעֲשֵׂהוּ, בְּהַר צִיּוֹן וּבִירוּשָׁלִָם; אֶפְקֹד, עַל־פְּרִי־גֹדֶל לְבַב מֶלֶךְ־אַשּׁוּר, וְעַל־תִּפְאֶרֶת רוּם עֵינָיו׃
כִּי אָמַר, בְּכֹחַ יָדִי עָשִׂיתִי, וּבְחָכְמָתִי כִּי נְבֻנוֹתִי; וְאָסִיר גְּבוּלֹת עַמִּים, וַעֲתִידֹתֵיהֶם (וַעֲתוּדוֹתֵיהֶם) שׁוֹשֵׂתִי, וְאוֹרִיד כַּאבִּיר יוֹשְׁבִים׃
וַתִּמְצָא כַקֵּן יָדִי לְחֵיל הָעַמִּים, וְכֶאֱסֹף בֵּיצִים עֲזֻבוֹת, כָּל־הָאָרֶץ אֲנִי אָסָפְתִּי; וְלֹא הָיָה נֹדֵד כָּנָף, וּפֹצֶה פֶה וּמְצַפְצֵף׃
הֲיִתְפָּאֵר הַגַּרְזֶן, עַל הַחֹצֵב בּוֹ; אִם־יִתְגַּדֵּל הַמַּשּׂוֹר עַל־מְנִיפוֹ, כְּהָנִיף שֵׁבֶט וְאֶת־מְרִימָיו, כְּהָרִים מַטֶּה לֹא־עֵץ׃
לָכֵן יְשַׁלַּח הָאָדוֹן יְהוָה צְבָאוֹת בְּמִשְׁמַנָּיו רָזוֹן; וְתַחַת כְּבֹדוֹ יֵקַד יְקֹד כִּיקוֹד אֵשׁ׃
וְהָיָה אוֹר־יִשְׂרָאֵל לְאֵשׁ, וּקְדוֹשׁוֹ לְלֶהָבָה; וּבָעֲרָה, וְאָכְלָה שִׁיתוֹ וּשְׁמִירוֹ בְּיוֹם אֶחָד׃
וּכְבוֹד יַעְרוֹ וְכַרְמִלּוֹ, מִנֶּפֶשׁ וְעַד־בָּשָׂר יְכַלֶּה; וְהָיָה כִּמְסֹס נֹסֵס׃
וּשְׁאָר עֵץ יַעְרוֹ מִסְפָּר יִהְיוּ; וְנַעַר יִכְתְּבֵם׃ פ
וְהָיָה בַּיּוֹם הַהוּא, לֹא־יוֹסִיף עוֹד שְׁאָר יִשְׂרָאֵל וּפְלֵיטַת בֵּית־יַעֲקֹב, לְהִשָּׁעֵן עַל־מַכֵּהוּ; וְנִשְׁעַן, עַל־יְהוָה קְדוֹשׁ יִשְׂרָאֵל בֶּאֱמֶת׃
שְׁאָר יָשׁוּב שְׁאָר יַעֲקֹב; אֶל־אֵל גִּבּוֹר׃
כִּי אִם־יִהְיֶה עַמְּךָ יִשְׂרָאֵל כְּחוֹל הַיָּם, שְׁאָר יָשׁוּב בּוֹ; כִּלָּיוֹן חָרוּץ שׁוֹטֵף צְדָקָה׃
כִּי כָלָה וְנֶחֱרָצָה; אֲדֹנָי יְהוִה צְבָאוֹת, עֹשֶׂה בְּקֶרֶב כָּל־הָאָרֶץ׃ ס
לָכֵן, כֹּה־אָמַר אֲדֹנָי יְהוִה צְבָאוֹת, אַל־תִּירָא עַמִּי יֹשֵׁב צִיּוֹן מֵאַשּׁוּר; בַּשֵּׁבֶט יַכֶּכָּה, וּמַטֵּהוּ יִשָּׂא־עָלֶיךָ בְּדֶרֶךְ מִצְרָיִם׃
כִּי־עוֹד מְעַט מִזְעָר; וְכָלָה זַעַם, וְאַפִּי עַל־תַּבְלִיתָם׃
וְעוֹרֵר עָלָיו יְהוָה צְבָאוֹת שׁוֹט, כְּמַכַּת מִדְיָן בְּצוּר עוֹרֵב; וּמַטֵּהוּ עַל־הַיָּם, וּנְשָׂאוֹ בְּדֶרֶךְ מִצְרָיִם׃
וְהָיָה בַּיּוֹם הַהוּא, יָסוּר סֻבֳּלוֹ מֵעַל שִׁכְמֶךָ, וְעֻלּוֹ מֵעַל צַוָּארֶךָ; וְחֻבַּל עֹל מִפְּנֵי־שָׁמֶן׃
בָּא עַל־עַיַּת עָבַר בְּמִגְרוֹן; לְמִכְמָשׂ יַפְקִיד כֵּלָיו׃
עָבְרוּ מַעְבָּרָה, גֶּבַע מָלוֹן לָנוּ; חָרְדָה הָרָמָה, גִּבְעַת שָׁאוּל נָסָה׃
צַהֲלִי קוֹלֵךְ בַּת־גַּלִּים; הַקְשִׁיבִי לַיְשָׁה עֲנִיָּה עֲנָתוֹת׃
נָדְדָה מַדְמֵנָה; יֹשְׁבֵי הַגֵּבִים הֵעִיזוּ׃
עוֹד הַיּוֹם בְּנֹב לַעֲמֹד; יְנֹפֵף יָדוֹ הַר בֵּית־ (בַּת־) צִיּוֹן, גִּבְעַת יְרוּשָׁלִָם׃ ס
הִנֵּה הָאָדוֹן יְהוָה צְבָאוֹת, מְסָעֵף פֻּארָה בְּמַעֲרָצָה; וְרָמֵי הַקּוֹמָה גְּדוּעִים, וְהַגְּבֹהִים יִשְׁפָּלוּ׃
וְנִקַּף סִבְכֵי הַיַּעַר בַּבַּרְזֶל; וְהַלְּבָנוֹן בְּאַדִּיר יִפּוֹל׃ ס
Украинский (Огієнко)
Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо,
щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт…
А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?
Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними…
При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!…
Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його це пересердя Моє!
На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.
Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити!
Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?
Чи ж Кално не такий, як Кархеміш?
Чи ж Хамат не такий, як Арпад?
Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?
Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,
то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?
І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!
Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих!
І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав…
Чи буде сокира пишатися понад свого рубача?
Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка?
Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево!
Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою полум́я буде палати, немов би пожар!
І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його полум́ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день!
І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий,
і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише!
І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б́є їх, й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.
Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога.
Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться!
Загибіль призначена є, щоб виповнилась справедливість,
бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі.
Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця!
Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській.
Бо мало ще, трохи побуде, та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх!
І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет!
І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з-над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене!
Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу.
Перейдуть провалля, Гева ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів́а.
Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!
Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають…
Ще сьогодні зостанеться він у Нові;
своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму.
Ось Господь, Бог Саваот відтинає галузки застрашальною силою, і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені.
І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ліван упаде від Могутнього!
1 Горе несправедливым правителям. 5 Ассур, жезл гнева Божия, возгордится и будет поражен. 20 Остаток Израиля возложит упование на Господа и обратится. 24 «Не бойся Ассура».
Горе тем, которые постановляют несправедливые законы и пишут жестокие решения,
чтобы устранить бедных от правосудия и похитить права у малосильных из народа Моего, чтобы вдов сделать добычею своею и ограбить сирот.
И что вы будете делать в день посещения, когда придет гибель издалека? К кому прибегнете за помощью? И где оставите богатство ваше?
Без Меня согнутся между узниками и падут между убитыми. При всем этом не отвратится гнев Его, и рука Его еще простерта.
О, Ассур, жезл гнева Моего! и бич в руке его – Мое негодование!
Я пошлю его против народа нечестивого и против народа гнева Моего, дам ему повеление ограбить грабежом и добыть добычу и попирать его, как грязь на улицах.
Но он не так подумает и не так помыслит сердце его; у него будет на сердце – разорить и истребить немало народов.
Ибо он скажет: «не все ли цари князья мои?
Халне не то же ли, что Кархемис? Емаф не то же ли, что Арпад? Самария не то же ли, что Дамаск?
Так как рука моя овладела царствами идольскими, в которых кумиров более, нежели в Иерусалиме и Самарии, –
то не сделаю ли того же с Иерусалимом и изваяниями его, что сделал с Самариею и идолами ее?»
И будет, когда Господь совершит все Свое дело на горе Сионе и в Иерусалиме, скажет: посмотрю на успех надменного сердца царя Ассирийского и на тщеславие высоко поднятых глаз его.
Он говорит: «силою руки моей и моею мудростью я сделал это, потому что я умен: и переставляю пределы народов, и расхищаю сокровища их, и низвергаю с престолов, как исполин;
и рука моя захватила богатство народов, как гнезда; и как забирают оставленные в них яйца, так забрал я всю землю, и никто не пошевелил крылом, и не открыл рта, и не пискнул».
Величается ли секира пред тем, кто рубит ею? Пила гордится ли пред тем, кто двигает ее? Как будто жезл восстает против того, кто поднимает его; как будто палка поднимается на того, кто не дерево!
За то Господь, Господь Саваоф, пошлет чахлость на тучных его, и между знаменитыми его возжжет пламя, как пламя огня.
Свет Израиля будет огнем, и Святый его – пламенем, которое сожжет и пожрет терны его и волчцы его в один день;
и славный лес его и сад его, от души до тела, истребит; и он будет, как чахлый умирающий.
И остаток дерев леса его так будет малочислен, что дитя в состоянии будет сделать опись.
И будет в тот день: остаток Израиля и спасшиеся из дома Иакова не будут более полагаться на того, кто поразил их, но возложат упование на Господа, Святаго Израилева, чистосердечно.
Остаток обратится, остаток Иакова – к Богу сильному.
Ибо, хотя бы народа у тебя, Израиль, было столько, сколько песку морского, только остаток его обратится; истребление определено изобилующею правдою;
ибо определенное истребление совершит Господь, Господь Саваоф, во всей земле.
Посему так говорит Господь, Господь Саваоф: народ Мой, живущий на Сионе! не бойся Ассура. Он поразит тебя жезлом и трость свою поднимет на тебя, как Египет.
Еще немного, очень немного, и пройдет Мое негодование, и ярость Моя обратится на истребление их.
И поднимет Господь Саваоф бич на него, как во время поражения Мадиама у скалы Орива, или как простер на море жезл, и поднимет его, как на Египет.
И будет в тот день: снимется с рамен твоих бремя его, и ярмо его – с шеи твоей; и распадется ярмо от тука.
Он идет на Аиаф, проходит Мигрон, в Михмасе складывает свои запасы.
Проходят теснины; в Геве ночлег их; Рама трясется; Гива Саулова разбежалась.
Вой голосом твоим, дочь Галима; пусть услышит тебя Лаис, бедный Анафоф!
Мадмена разбежалась, жители Гевима спешат уходить.
Еще день простоит он в Нове; грозит рукою своею горе Сиону, холму Иерусалимскому.
Вот, Господь, Господь Саваоф, страшною силою сорвет ветви дерев, и величающиеся ростом будут срублены, высокие – повержены на землю.
И посечет чащу леса железом, и Ливан падет от Всемогущего.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible