Ско́ро и́детъ и не уме́длитъ: и поми́луетъ Госпо́дь Иа́кова и избере́тъ па́ки Изра́иля, и почі́ютъ на земли́ свое́й, и пришле́цъ приложи́тся къ ни́мъ и приложи́тся къ до́му Иа́ковлю,

и по́ймутъ и́хъ язы́цы и введу́тъ на мѣ́сто и́хъ, и наслѣ́дятъ и умно́жатся на земли́ Бо́жiи въ рабы́ и рабы́ни: и бу́дутъ плѣне́ни плѣни́вшiи я́, и облада́ни бу́дутъ облада́вшiи и́ми.

И бу́детъ въ то́й де́нь, упоко́итъ тя́ Госпо́дь от болѣ́зни и я́рости твоея́ и от рабо́ты жесто́кiя, е́юже рабо́талъ еси́ и́мъ.

И прiи́меши пла́чь се́й {Евр.: при́тчу сiю́.} на царя́ Вавило́нска и рече́ши въ то́й де́нь: ка́ко преста́ истязу́яй и преста́ понужда́яй?

Сокруши́ Бо́гъ яре́мъ грѣ́шниковъ, яре́мъ князе́й,

порази́въ язы́къ я́ростiю, я́звою неисцѣ́льною, поража́яй язы́къ я́звою я́рости, е́юже не пощадѣ́, почи́ упова́ющи.

Вся́ земля́ вопiе́тъ со весе́лiемъ,

и древа́ Лива́нова возвесели́шася о тебѣ́ и ке́дръ Лива́нскiй: оне́лѣже ты́ усну́лъ еси́, не взы́де посѣка́яй на́съ.

А́дъ до́лѣ огорчи́ся, срѣ́тъ тя́: воста́ша съ тобо́ю вси́ исполи́ни облада́вшiи земле́ю, подвиза́вшiи от престо́ловъ свои́хъ всѣ́хъ царе́й язы́ческихъ.

Вси́ отвѣща́ютъ и реку́тъ тебѣ́: и ты́ плѣне́нъ еси́, я́коже и мы́: и въ на́съ вмѣне́нъ еси́.

Сни́де сла́ва твоя́ во а́дъ, мно́гое весе́лiе твое́: подъ тобо́ю посте́лютъ гни́лость, и покро́въ тво́й че́рвь.

Ка́ко спаде́ съ небесе́ денни́ца восходя́щая зау́тра? сокруши́ся на земли́ посыла́яй ко всѣ́мъ язы́комъ.

Ты́ же ре́клъ еси́ во умѣ́ твое́мъ: на не́бо взы́ду, вы́ше звѣ́здъ небе́сныхъ поста́влю престо́лъ мо́й, ся́ду на горѣ́ высо́цѣ, на гора́хъ высо́кихъ, я́же къ сѣ́веру:

взы́ду вы́ше о́блакъ, бу́ду подо́бенъ вы́шнему.

Ны́нѣ же во а́дъ сни́деши и во основа́нiя земли́.

Ви́дѣвшiи тя́ удивя́тся о тебѣ́ и реку́тъ: се́й человѣ́къ раздража́яй зе́млю, потряса́яй цари́,

положи́вый вселе́нную всю́ пу́сту и гра́ды ея́ разсы́па, плѣне́ныхъ не разрѣши́.

Вси́ ца́рiе язы́ковъ успо́ша въ че́сти, кі́йждо въ дому́ свое́мъ.

Ты́ же пове́рженъ бу́деши въ гора́хъ, я́ко мертве́цъ ме́рзкiй со мно́гими мертвецы́ изсѣ́чеными мече́мъ, сходя́щими во а́дъ.

Я́коже ри́за въ кро́ви намоче́на не бу́детъ чиста́, та́кожде и ты́ не бу́деши чи́стъ, зане́ зе́млю мою́ погуби́лъ еси́ и лю́ди моя́ изби́лъ еси́: не пребу́деши въ вѣ́чное вре́мя, сѣ́мя зло́е.

Угото́ви ча́да твоя́ на убiе́нiе грѣха́ми отца́ твоего́, да воста́нутъ и наслѣ́дятъ зе́млю и напо́лнятъ зе́млю ра́тьми.

И воста́ну на ня́, глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ, и погублю́ и́мя и́хъ, и оста́нокъ, и сѣ́мя: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь.

И положу́ Вавило́на пу́ста, я́ко вогнѣзди́тися еже́мъ, и бу́детъ ни во что́же: и положу́ и́ бре́нiя про́пасть въ па́губу.

Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ: я́коже глаго́лахъ, та́ко бу́детъ, и я́коже совѣща́хъ, та́ко пребу́детъ,

е́же погуби́ти Ассирі́анъ на земли́ мое́й и на гора́хъ мои́хъ: и бу́дутъ въ попра́нiе, и отъи́мется от ни́хъ яре́мъ и́хъ, и сла́ва {Евр.: бре́мя.} и́хъ от ра́менъ и́хъ отъи́мется.

Се́й совѣ́тъ, его́же совѣща́ Госпо́дь на всю́ вселе́нную, и сiя́ рука́ на вся́ язы́ки вселе́нныя:

я́же бо Бо́гъ святы́й совѣща́, кто́ разори́тъ? и ру́ку его́ высо́кую кто́ отврати́тъ?

Въ лѣ́то, въ не́же у́мре Аха́зъ ца́рь, бы́сть глаго́лъ се́й:

не ра́дуйтеся, вси́ иноплеме́нницы, сокруши́ся бо яре́мъ бiю́щаго вы́: от сѣ́мене бо змiи́на изы́дутъ исча́дiя а́спидовъ, и исча́дiя и́хъ изы́дутъ змiи́ паря́щiи:

и упасу́тся убо́зiи и́мъ, ни́щiи же человѣ́цы въ ми́рѣ почі́ютъ: и потреби́тъ гла́домъ сѣ́мя твое́, и оста́нокъ тво́й избiе́тъ.

Воспла́читеся, врата́ градо́въ, да возопiю́тъ гра́ды смяте́ннiи, иноплеме́нницы вси́, зане́ ды́мъ от сѣ́вера и́детъ, и нѣ́сть, и́же пребу́детъ.

И что́ отвѣща́ютъ ца́рiе язы́ковъ? я́ко Госпо́дь основа́ Сiо́на, и тѣ́мъ спасу́тся смире́ннiи люді́й его́.
И что́ отвѣща́ютъ ца́рiе язы́ковъ? я́ко Госпо́дь основа́ Сiо́на, и тѣ́мъ спасу́тся смире́ннiи люді́й его́. Сло́во на Моави́тскую зе́млю.

Греческий [Greek (Koine)]

καὶ ἐλεήσει κύριος τὸν Ιακωβ καὶ ἐκλέξεται ἔτι τὸν Ισραηλ καὶ ἀναπαύσονται ἐπὶ τῆς γῆς αὐτῶν καὶ ὁ γιώρας προστεθήσεται πρὸς αὐτοὺς καὶ προστεθήσεται πρὸς τὸν οἶκον Ιακωβ

καὶ λήμψονται αὐτοὺς ἔθνη καὶ εἰσάξουσιν εἰς τὸν τόπον αὐτῶν καὶ κατακληρονομήσουσιν καὶ πληθυνθήσονται ἐπὶ τῆς γῆς τοῦ θεοῦ εἰς δούλους καὶ δούλας καὶ ἔσονται αἰχμάλωτοι οἱ αἰχμαλωτεύσαντες αὐτούς καὶ κυριευθήσονται οἱ κυριεύσαντες αὐτῶν

καὶ ἔσται ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἀναπαύσει σε ὁ θεὸς ἐκ τῆς ὀδύνης καὶ τοῦ θυμοῦ σου καὶ τῆς δουλείας σου τῆς σκληρᾶς ἧς ἐδούλευσας αὐτοῖς

καὶ λήμψῃ τὸν θρῆνον τοῦτον ἐπὶ τὸν βασιλέα Βαβυλῶνος καὶ ἐρεῖς ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ πῶς ἀναπέπαυται ὁ ἀπαιτῶν καὶ ἀναπέπαυται ὁ ἐπισπουδαστής

συνέτριψεν ὁ θεὸς τὸν ζυγὸν τῶν ἁμαρτωλῶν τὸν ζυγὸν τῶν ἀρχόντων

πατάξας ἔθνος θυμῷ πληγῇ ἀνιάτῳ παίων ἔθνος πληγὴν θυμοῦ ἣ οὐκ ἐφείσατο

ἀνεπαύσατο πεποιθώς πᾶσα ἡ γῆ βοᾷ μετ᾿ εὐφροσύνης

καὶ τὰ ξύλα τοῦ Λιβάνου εὐφράνθησαν ἐπὶ σοὶ καὶ ἡ κέδρος τοῦ Λιβάνου ἀφ᾿ οὗ σὺ κεκοίμησαι οὐκ ἀνέβη ὁ κόπτων ἡμᾶς

ὁ ᾅδης κάτωθεν ἐπικράνθη συναντήσας σοι συνηγέρθησάν σοι πάντες οἱ γίγαντες οἱ ἄρξαντες τῆς γῆς οἱ ἐγείραντες ἐκ τῶν θρόνων αὐτῶν πάντας βασιλεῖς ἐθνῶν

πάντες ἀποκριθήσονται καὶ ἐροῦσίν σοι καὶ σὺ ἑάλως ὥσπερ καὶ ἡμεῖς ἐν ἡμῖν δὲ κατελογίσθης

κατέβη δὲ εἰς ᾅδου ἡ δόξα σου ἡ πολλή σου εὐφροσύνη ὑποκάτω σου στρώσουσιν σῆψιν καὶ τὸ κατακάλυμμά σου σκώληξ

πῶς ἐξέπεσεν ἐκ τοῦ οὐρανοῦ ὁ ἑωσφόρος ὁ πρωὶ ἀνατέλλων συνετρίβη εἰς τὴν γῆν ὁ ἀποστέλλων πρὸς πάντα τὰ ἔθνη

σὺ δὲ εἶπας ἐν τῇ διανοίᾳ σου εἰς τὸν οὐρανὸν ἀναβήσομαι ἐπάνω τῶν ἄστρων τοῦ οὐρανοῦ θήσω τὸν θρόνον μου καθιῶ ἐν ὄρει ὑψηλῷ ἐπὶ τὰ ὄρη τὰ ὑψηλὰ τὰ πρὸς βορρᾶν

ἀναβήσομαι ἐπάνω τῶν νεφελῶν ἔσομαι ὅμοιος τῷ ὑψίστῳ

νῦν δὲ εἰς ᾅδου καταβήσῃ καὶ εἰς τὰ θεμέλια τῆς γῆς

οἱ ἰδόντες σε θαυμάσουσιν ἐπὶ σοὶ καὶ ἐροῦσιν οὗτος ὁ ἄνθρωπος ὁ παροξύνων τὴν γῆν σείων βασιλεῖς

ὁ θεὶς τὴν οἰκουμένην ὅλην ἔρημον καὶ τὰς πόλεις καθεῖλεν τοὺς ἐν ἐπαγωγῇ οὐκ ἔλυσεν

πάντες οἱ βασιλεῖς τῶν ἐθνῶν ἐκοιμήθησαν ἐν τιμῇ ἄνθρωπος ἐν τῷ οἴκῳ αὐτοῦ

σὺ δὲ ῥιφήσῃ ἐν τοῖς ὄρεσιν ὡς νεκρὸς ἐβδελυγμένος μετὰ πολλῶν τεθνηκότων ἐκκεκεντημένων μαχαίραις καταβαινόντων εἰς ᾅδου ὃν τρόπον ἱμάτιον ἐν αἵματι πεφυρμένον οὐκ ἔσται καθαρόν

οὕτως οὐδὲ σὺ ἔσῃ καθαρός διότι τὴν γῆν μου ἀπώλεσας καὶ τὸν λαόν μου ἀπέκτεινας οὐ μὴ μείνῃς εἰς τὸν αἰῶνα χρόνον σπέρμα πονηρόν

ἑτοίμασον τὰ τέκνα σου σφαγῆναι ταῖς ἁμαρτίαις τοῦ πατρός σου ἵνα μὴ ἀναστῶσιν καὶ τὴν γῆν κληρονομήσωσιν καὶ ἐμπλήσωσι τὴν γῆν πόλεων

καὶ ἐπαναστήσομαι αὐτοῖς λέγει κύριος σαβαωθ καὶ ἀπολῶ αὐτῶν ὄνομα καὶ κατάλειμμα καὶ σπέρμα τάδε λέγει κύριος

καὶ θήσω τὴν Βαβυλωνίαν ἔρημον ὥστε κατοικεῖν ἐχίνους καὶ ἔσται εἰς οὐδέν καὶ θήσω αὐτὴν πηλοῦ βάραθρον εἰς ἀπώλειαν

τάδε λέγει κύριος σαβαωθ ὃν τρόπον εἴρηκα οὕτως ἔσται καὶ ὃν τρόπον βεβούλευμαι οὕτως μενεῖ

τοῦ ἀπολέσαι τοὺς ᾿Ασσυρίους ἀπὸ τῆς γῆς τῆς ἐμῆς καὶ ἀπὸ τῶν ὀρέων μου καὶ ἔσονται εἰς καταπάτημα καὶ ἀφαιρεθήσεται ἀπ᾿ αὐτῶν ὁ ζυγὸς αὐτῶν καὶ τὸ κῦδος αὐτῶν ἀπὸ τῶν ὤμων ἀφαιρεθήσεται

αὕτη ἡ βουλή ἣν βεβούλευται κύριος ἐπὶ τὴν οἰκουμένην ὅλην καὶ αὕτη ἡ χεὶρ ἡ ὑψηλὴ ἐπὶ πάντα τὰ ἔθνη τῆς οἰκουμένης

ἃ γὰρ ὁ θεὸς ὁ ἅγιος βεβούλευται τίς διασκεδάσει καὶ τὴν χεῖρα τὴν ὑψηλὴν τίς ἀποστρέψει

τοῦ ἔτους οὗ ἀπέθανεν Αχαζ ὁ βασιλεύς ἐγενήθη τὸ ῥῆμα τοῦτο

μὴ εὐφρανθείητε πάντες οἱ ἀλλόφυλοι συνετρίβη γὰρ ὁ ζυγὸς τοῦ παίοντος ὑμᾶς ἐκ γὰρ σπέρματος ὄφεων ἐξελεύσεται ἔκγονα ἀσπίδων καὶ τὰ ἔκγονα αὐτῶν ἐξελεύσονται ὄφεις πετόμενοι

καὶ βοσκηθήσονται πτωχοὶ δι᾿ αὐτοῦ πτωχοὶ δὲ ἄνδρες ἐπ᾿ εἰρήνης ἀναπαύσονται ἀνελεῖ δὲ λιμῷ τὸ σπέρμα σου καὶ τὸ κατάλειμμά σου ἀνελεῖ

ὀλολύζετε πύλαι πόλεων κεκραγέτωσαν πόλεις τεταραγμέναι οἱ ἀλλόφυλοι πάντες ὅτι καπνὸς ἀπὸ βορρᾶ ἔρχεται καὶ οὐκ ἔστιν τοῦ εἶναι

καὶ τί ἀποκριθήσονται βασιλεῖς ἐθνῶν ὅτι κύριος ἐθεμελίωσεν Σιων καὶ δι᾿ αὐτοῦ σωθήσονται οἱ ταπεινοὶ τοῦ λαοῦ

Украинский (Огієнко)

Бо Господь змилосердиться над Яковом, і вибере знову Ізраїля, і на їхній землі їх поселить.
І чужинець долучений буде до них, і приєднані будуть до дому Якового.

І народи їх візьмуть, і їх попровадять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх прийме собі на спадщину.
І візьмуть вони до неволі тих, хто їх поневолив, і вони над своїми гнобителями запанують!

І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочинок із терпіння твого та з неспокою твого, та з праці тяжкої, яку ти був мусів робити,

то ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, минулося гноблення!

Господь зламав кия безбожних і жезла пануючих,

що народи постійним ударом у лютості бив, що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним.

Спочила була, заспокоїлася вся земля, і виспівує голосно.

Кипариси та кедри ливанські тобою втішаються й кажуть: Відколи ти ліг, не приходить на нас дроворуб!

Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу;
померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів.

Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас!

Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф;
вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе…

Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!

Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,

підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!

Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!

Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись,

що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив, що в́язнів своїх не пускав він додому?

Усі царі людів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні,

ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка, оточений вбитими та мечем перешитими, що до гробу між камінь спускаються, як потоптаний труп…

Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав…
Насіння злочинців повік не згадається!

Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків, щоб вони не повстали, і землі не вспадкували, і не наповнили світу містами.

І на них Я повстану, говорить Господь Саваот, і витну ім́я Вавилону й останок його, і нащадка й онука, говорить Господь!

І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном, і мітлою вигублення позамітаю його, говорить Господь Саваот!

Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив те сповниться,

щоб стовкти асирійця в країні Моїй, і на горах Моїх розтопчу Я його!
І ярмо його здійметься з них, і тягар його скинеться з їхніх рамен!

Це та рада, яка про всю землю ураджена, і це та рука, що простягнена на всі народи.

Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить?
А рука Його витягнена, й хто відверне її?

У році смерти царя Ахаза було таке пророцтво:

Не тішся, уся филистимськая земле, що зламане жезло, яке тебе вдарило, бо з гадючого кореня виповзе люта змія, і огнистий летючий дракон буде плодом її!

І пастися будуть перворідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом виморю, і рештки твої він доб́є!

Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, розпливлася ти, вся филистимськая земле, бо приходить із півночі дим, і не буде нікого, хто відстав би з його вояків!

І що відповісться народнім послам?
Що Сіона Господь заложив, і сховаються в ньому убогі з народу Його!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Miserebitur enim Dominus Iacob et eliget adhuc de Israel et requiescere eos faciet super humum suam; adiungetur advena ad eos et adhaerebit domui Iacob.

Et tenebunt eos populi et adducent eos in locum suum; et possidebit eos domus Israel super terram Domini in servos et ancillas; et erunt capientes eos, qui se ceperant, et subicient exactores suos.

Et erit in die illa: cum requiem dederit tibi Dominus a labore tuo et a concussione tua et a servitute dura, qua ante servisti,

proferes parabolam istam contra regem Babylonis et dices: «Quomodo cessavit exactor, quievit oppressio?

Contrivit Dominus baculum impiorum, virgam dominantium,

caedentem populos in indignatione plaga sine remissione, subicientem in furore gentes persecutione sine fine.

Conquievit et siluit omnis terra, gavisa est, et exsultaverunt.

Abietes quoque laetatae sunt super te, et cedri Libani: "Ex quo dormisti, non ascendit, qui succidat nos".

Infernus subter conturbatus est in occursum adventus tui; suscitat tibi umbras, omnes principes terrae surgere fecit de soliis suis, omnes reges nationum.

Universi respondebunt et dicent tibi: "Et tu vulneratus es sicut nos, nostri similis effectus es".

Detracta est ad inferos superbia tua, sonitus nablorum tuorum; subter te sternitur tinea, et operimentum tuum sunt vermes.

Quomodo cecidisti de caelo, lucifer, fili aurorae? Deiectus es in terram, qui deiciebas gentes,

qui dicebas in corde tuo: "In caelum conscendam, super astra Dei exaltabo solium meum, sedebo in monte conventus in lateribus aquilonis;

ascendam super altitudinem nubium, similis ero Altissimo".

Verumtamen ad infernum detractus es, in profundum laci.

Qui te viderint, te intuentur teque prospicient: "Numquid iste est vir, qui conturbavit terram, qui concussit regna,

qui posuit orbem desertum et urbes eius destruxit, vinctis eius non aperuit carcerem?

Omnes reges gentium universi dormiunt in gloria, vir in domo sua;

tu autem proiectus es de sepulcro tuo quasi stirps abominabilis, obvolutus cum his, qui interfecti sunt gladio et descenderunt ad lapides sepulcri, quasi cadaver conculcatum.

Non habebis consortium cum eis in sepultura; tu enim terram tuam disperdidisti, tu populum tuum occidisti: non vocabitur in aeternum semen malefactorum.

Praeparate filios eius occisioni ob iniquitatem patrum suorum; ne consurgant, ut hereditent terram, neque impleant faciem orbis civitatum"».

«Et consurgam contra eos, dicit Dominus exercituum; et perdam Babylonis nomen et reliquias et germen et progeniem, dicit Dominus;

et ponam eam in possessionem ericii et in paludes aquarum, et scopabo eam in scopa destructionis», dicit Dominus exercituum.

Iuravit Dominus exercituum dicens: «Profecto, ut putavi, ita erit; et quomodo mente tractavi, sic eveniet.

Conteram Assyrium in terra mea et in montibus meis conculcabo eum; et auferetur ab eis iugum eius, et onus illius ab umero eorum tolletur».

Hoc consilium, quod initum est super omnem terram, et haec est manus extenta super universas gentes.

Dominus enim exercituum decrevit, et quis poterit infirmare? Et manus eius extenta, et quis avertet eam?

In anno, quo mortuus est rex Achaz, factum est oraculum istud:

«Ne laeteris, Philisthaea omnis tu, quoniam comminuta est virga percussoris tui; de radice enim colubri egredietur regulus, et semen eius draco volans.

Et pascentur primogeniti egenorum, et pauperes fiducialiter requiescent; et interire faciam in fame radicem tuam et reliquias tuas interficiam.

Ulula, porta! Clama, civitas! Contremisce, Philisthaea omnis; ab aquilone enim fumus venit, et non est fugitivus in agminibus eius».

Et quid respondebitur nuntiis gentis? «Quia Dominus fundavit Sion, et in ipsam confugiunt pauperes populi eius».