Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Исаии

 
  • Ско́ро и́детъ и не уме́длитъ: и поми́луетъ Госпо́дь Иа́кова и избере́тъ па́ки Изра́иля, и почі́ютъ на земли́ сво­е́й, и при­­шле́цъ при­­ложи́т­ся къ ни́мъ и при­­ложи́т­ся къ до́му Иа́ковлю,
  • и по́ймутъ и́хъ язы́цы и введу́тъ на мѣ́сто и́хъ, и наслѣ́дятъ и умно́жат­ся на земли́ Бо́жiи въ рабы́ и рабы́ни: и бу́дутъ плѣне́ни плѣни́в­шiи я́, и облада́ни бу́дутъ облада́в­шiи и́ми.
  • И бу́детъ въ то́й де́нь, упоко́итъ тя́ Госпо́дь от­ болѣ́зни и я́рости тво­ея́ и от­ рабо́ты жесто́кiя, е́юже рабо́талъ еси́ и́мъ.
  • И прiи́меши пла́чь се́й {Евр.: при́тчу сiю́.} на царя́ Вавило́нска и рече́ши въ то́й де́нь: ка́ко преста́ истязу́яй и преста́ понужда́яй?
  • Сокруши́ Бо́гъ яре́мъ грѣ́шниковъ, яре́мъ князе́й,
  • порази́въ язы́къ я́ростiю, я́звою неисцѣ́льною, поража́яй язы́къ я́звою я́рости, е́юже не пощадѣ́, почи́ упова́ющи.
  • Вся́ земля́ вопiе́тъ со весе́лiемъ,
  • и древа́ Лива́нова воз­весели́шася о тебѣ́ и ке́дръ Лива́нскiй: оне́лѣже ты́ усну́лъ еси́, не взы́де посѣка́яй на́съ.
  • А́дъ до́лѣ огорчи́ся, срѣ́тъ тя́: воста́ша съ тобо́ю вси́ исполи́ни облада́в­шiи земле́ю, подвиза́в­шiи от­ престо́ловъ сво­и́хъ всѣ́хъ царе́й язы́ческихъ.
  • Вси́ от­вѣща́ютъ и реку́тъ тебѣ́: и ты́ плѣне́нъ еси́, я́коже и мы́: и въ на́съ вмѣне́нъ еси́.
  • Сни́де сла́ва твоя́ во а́дъ, мно́гое весе́лiе твое́: подъ тобо́ю посте́лютъ гни́лость, и покро́въ тво́й че́рвь.
  • Ка́ко спаде́ съ небесе́ ден­ни́ца восходя́щая зау́тра? сокруши́ся на земли́ посыла́яй ко всѣ́мъ язы́комъ.
  • Ты́ же ре́клъ еси́ во умѣ́ тво­е́мъ: на не́бо взы́ду, вы́ше звѣ́здъ небе́сныхъ поста́влю престо́лъ мо́й, ся́ду на горѣ́ высо́цѣ, на гора́хъ высо́кихъ, я́же къ сѣ́веру:
  • взы́ду вы́ше о́блакъ, бу́ду подо́бенъ вы́шнему.
  • Ны́нѣ же во а́дъ сни́деши и во основа́нiя земли́.
  • Ви́дѣв­шiи тя́ удивя́т­ся о тебѣ́ и реку́тъ: се́й человѣ́къ раздража́яй зе́млю, потряса́яй цари́,
  • положи́вый вселе́н­ную всю́ пу́сту и гра́ды ея́ разсы́па, плѣне́ныхъ не разрѣши́.
  • Вси́ ца́рiе язы́ковъ успо́ша въ че́сти, кі́йждо въ дому́ сво­е́мъ.
  • Ты́ же пове́рженъ бу́деши въ гора́хъ, я́ко мертве́цъ ме́рзкiй со мно́гими мертвецы́ изсѣ́чеными мече́мъ, сходя́щими во а́дъ.
  • Я́коже ри́за въ кро́ви намоче́на не бу́детъ чиста́, та́кожде и ты́ не бу́деши чи́стъ, зане́ зе́млю мою́ погуби́лъ еси́ и лю́ди моя́ изби́лъ еси́: не пребу́деши въ вѣ́чное вре́мя, сѣ́мя зло́е.
  • Угото́ви ча́да твоя́ на убiе́нiе грѣха́ми отца́ тво­его́, да воста́нутъ и наслѣ́дятъ зе́млю и напо́лнятъ зе́млю ра́тьми.
  • И воста́ну на ня́, глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ, и погублю́ и́мя и́хъ, и оста́нокъ, и сѣ́мя: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь.
  • И положу́ Вавило́на пу́ста, я́ко вогнѣзди́тися еже́мъ, и бу́детъ ни во что́же: и положу́ и́ бре́нiя про́пасть въ па́губу.
  • Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ: я́коже глаго́лахъ, та́ко бу́детъ, и я́коже совѣща́хъ, та́ко пребу́детъ,
  • е́же погуби́ти Ассирі́анъ на земли́ мо­е́й и на гора́хъ мо­и́хъ: и бу́дутъ въ попра́нiе, и отъ­и́мет­ся от­ ни́хъ яре́мъ и́хъ, и сла́ва {Евр.: бре́мя.} и́хъ от­ ра́менъ и́хъ отъ­и́мет­ся.
  • Се́й совѣ́тъ, его́же совѣща́ Госпо́дь на всю́ вселе́н­ную, и сiя́ рука́ на вся́ язы́ки вселе́н­ныя:
  • я́же бо Бо́гъ святы́й совѣща́, кто́ разори́тъ? и ру́ку его́ высо́кую кто́ от­врати́тъ?
  • Въ лѣ́то, въ не́же у́мре Аха́зъ ца́рь, бы́сть глаго́лъ се́й:
  • не ра́дуйтеся, вси́ иноплеме́н­ницы, сокруши́ся бо яре́мъ бiю́щаго вы́: от­ сѣ́мене бо змiи́на изы́дутъ исча́дiя а́спидовъ, и исча́дiя и́хъ изы́дутъ змiи́ паря́щiи:
  • и упасу́т­ся убо́зiи и́мъ, ни́щiи же человѣ́цы въ ми́рѣ почі́ютъ: и потреби́тъ гла́домъ сѣ́мя твое́, и оста́нокъ тво́й избiе́тъ.
  • Воспла́читеся, врата́ градо́въ, да возопiю́тъ гра́ды смяте́н­нiи, иноплеме́н­ницы вси́, зане́ ды́мъ от­ сѣ́вера и́детъ, и нѣ́сть, и́же пребу́детъ.
  • И что́ от­вѣща́ютъ ца́рiе язы́ковъ? я́ко Госпо́дь основа́ Сiо́на, и тѣ́мъ спасу́т­ся смире́н­нiи люді́й его́.
    И что́ от­вѣща́ютъ ца́рiе язы́ковъ? я́ко Госпо́дь основа́ Сiо́на, и тѣ́мъ спасу́т­ся смире́н­нiи люді́й его́. Сло́во на Моави́тскую зе́млю.
  • Близко время его, и не замедлят дни его, ибо помилует Господь Иакова и снова возлюбит Израиля; и поселит их на земле их, и присоединятся к ним иноземцы и прилепятся к дому Иакова.
  • И возьмут их народы, и приведут на место их, и дом Израиля усвоит их себе на земле Господней рабами и рабынями, и возьмет в плен пленивших его, и будет господствовать над угнетателями своими.
  • И будет в тот день: когда Господь устроит тебя от скорби твоей и от страха и от тяжкого рабства, которому ты порабощен был,
  • ты произнесешь победную песнь на царя Вавилонского и скажешь: как не стало мучителя, пресеклось грабительство!
  • Сокрушил Господь жезл нечестивых, скипетр владык,
  • поражавший народы в ярости ударами неотвратимыми, во гневе господствовавший над племенами с неудержимым преследованием.
  • Вся земля отдыхает, покоится, восклицает от радости;
  • и кипарисы радуются о тебе, и кедры ливанские, говоря: «с тех пор, как ты заснул, никто не приходит рубить нас».
  • Ад преисподний пришел в движение ради тебя, чтобы встретить тебя при входе твоем; пробудил для тебя Рефаимов, всех вождей земли; поднял всех царей языческих с престолов их.
  • Все они будут говорить тебе: и ты сделался бессильным, как мы! и ты стал подобен нам!
  • В преисподнюю низвержена гордыня твоя со всем шумом твоим; под тобою подстилается червь, и черви – покров твой.
  • Как упал ты с неба, денница, сын зари! разбился о землю, попиравший народы.
  • А говорил в сердце своем: «взойду на небо, выше звезд Божиих вознесу престол мой и сяду на горе́ в сонме богов, на краю севера;
  • взойду на высоты облачные, буду подобен Всевышнему».
  • Но ты низвержен в ад, в глубины преисподней.
  • Видящие тебя всматриваются в тебя, размышляют о тебе: «тот ли это человек, который колебал землю, потрясал царства,
  • вселенную сделал пустынею и разрушал города ее, пленников своих не отпускал домой?».
  • Все цари народов, все лежат с честью, каждый в своей усыпальнице;
  • а ты повержен вне гробницы своей, как презренная ветвь, как одежда убитых, сраженных мечом, которых опускают в каменные рвы, – ты, как попираемый труп,
  • не соединишься с ними в могиле; ибо ты разорил землю твою, убил народ твой: во веки не помянется племя злодеев.
  • Готовьте заклание сыновьям его за беззаконие отца их, чтобы не восстали и не завладели землею и не наполнили вселенной неприятелями.
  • И восстану на них, говорит Господь Саваоф, и истреблю имя Вавилона и весь остаток, и сына и внука, говорит Господь.
  • И сделаю его владением ежей и болотом, и вымету его метлою истребительною, говорит Господь Саваоф.
  • С клятвою говорит Господь Саваоф: как Я помыслил, так и будет; как Я определил, так и состоится,
  • чтобы сокрушить Ассура в земле Моей и растоптать его на горах Моих; и спадет с них ярмо его, и снимется бремя его с рамен их.
  • Таково определение, постановленное о всей земле, и вот рука, простертая на все народы,
  • ибо Господь Саваоф определил, и кто может отменить это? рука Его простерта, – и кто отвратит ее?
  • В год смерти царя Ахаза было такое пророческое слово:
  • не радуйся, земля Филистимская, что сокрушен жезл, который поражал тебя, ибо из корня змеиного выйдет аспид, и плодом его будет летучий дракон.
  • Тогда беднейшие будут накормлены, и нищие будут покоиться в безопасности; а твой корень уморю голодом, и он убьет остаток твой.
  • Рыдайте, ворота! вой голосом, город! Распадешься ты, вся земля Филистимская, ибо от севера дым идет, и нет отсталого в полчищах их.
  • Что же скажут вестники народа? – То, что Господь утвердил Сион, и в нем найдут убежище бедные из народа Его.
  • καὶ ἐλεήσει κύριος τὸν Ιακωβ καὶ ἐκλέξε­ται ἔτι τὸν Ισραηλ καὶ ἀναπαύσον­ται ἐπι­̀ τῆς γῆς αὐτῶν καὶ ὁ γιώρας προ­στεθή­σε­ται προ­̀ς αὐτοὺς καὶ προ­στεθή­σε­ται προ­̀ς τὸν οἶκον Ιακωβ
  • καὶ λήμψον­ται αὐτοὺς ἔθνη καὶ εἰσάξουσιν εἰς τὸν τόπον αὐτῶν καὶ κατα­κληρο­νο­μήσουσιν καὶ πλη­θυνθήσον­ται ἐπι­̀ τῆς γῆς τοῦ θεοῦ εἰς δούλους καὶ δούλας καὶ ἔσον­ται αἰχμάλωτοι οἱ αἰχμαλωτεύ­σαν­τες αὐτούς καὶ κυριευθήσον­ται οἱ κυριεύ­σαν­τες αὐτῶν
  • καὶ ἔσται ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἀναπαύσει σε ὁ θεὸς ἐκ τῆς ὀδύνης καὶ τοῦ θυμοῦ σου καὶ τῆς δουλείας σου τῆς σκληρᾶς ἧς ἐδούλευσας αὐτοῖς
  • καὶ λήμψῃ τὸν θρῆνον τοῦτον ἐπι­̀ τὸν βασιλέα Βαβυλῶνος καὶ ἐρεῖς ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ πῶς ἀναπέπαυται ὁ ἀπαιτῶν καὶ ἀναπέπαυται ὁ ἐπι­σπουδαστής
  • συν­έτριψεν ὁ θεὸς τὸν ζυγὸν τῶν ἁμαρτωλῶν τὸν ζυγὸν τῶν ἀρχόν­των
  • πατάξας ἔθνος θυμῷ πλη­γῇ ἀνιάτῳ παίων ἔθνος πλη­γὴν θυμοῦ ἣ οὐκ ἐφείσατο
  • ἀνεπαύσατο πεποιθώς πᾶσα ἡ γῆ βοᾷ μετ᾿ εὐφροσύνης
  • καὶ τὰ ξύλα τοῦ Λιβάνου εὐφράνθησαν ἐπι­̀ σοὶ καὶ ἡ κέδρος τοῦ Λιβάνου ἀφ᾿ οὗ σὺ κεκοίμησαι οὐκ ἀνέβη ὁ κόπτων ἡμᾶς
  • ὁ ᾅδης κάτωθεν ἐπι­κράνθη συν­αν­τήσας σοι συν­ηγέρθησάν σοι πάν­τες οἱ γίγαν­τες οἱ ἄρξαν­τες τῆς γῆς οἱ ἐγείραν­τες ἐκ τῶν θρόνων αὐτῶν πάν­τας βασιλεῖς ἐθνῶν
  • πάν­τες ἀπο­κριθήσον­ται καὶ ἐροῦσίν σοι καὶ σὺ ἑάλως ὥσπερ καὶ ἡμεῖς ἐν ἡμῖν δὲ κατελογίσθης
  • κατέβη δὲ εἰς ᾅδου ἡ δόξα σου ἡ πολλή σου εὐφροσύνη ὑποκάτω σου στρώσουσιν σῆψιν καὶ τὸ κατα­κάλυμμά σου σκώληξ
  • πῶς ἐξέπεσεν ἐκ τοῦ οὐρανοῦ ὁ ἑωσφόρος ὁ πρωὶ ἀνατέλλων συν­ετρίβη εἰς τὴν γῆν ὁ ἀπο­στέλλων προ­̀ς πάν­τα τὰ ἔθνη
  • σὺ δὲ εἶπας ἐν τῇ δια­νοίᾳ σου εἰς τὸν οὐρανὸν ἀναβήσομαι ἐπάνω τῶν ἄστρων τοῦ οὐρανοῦ θήσω τὸν θρόνον μου καθιῶ ἐν ὄρει ὑψηλῷ ἐπι­̀ τὰ ὄρη τὰ ὑψηλὰ τὰ προ­̀ς βορρᾶν
  • ἀναβήσομαι ἐπάνω τῶν νεφελῶν ἔσομαι ὅμοι­ος τῷ ὑψίστῳ
  • νῦν δὲ εἰς ᾅδου κατα­βήσῃ καὶ εἰς τὰ θεμέλια τῆς γῆς
  • οἱ ἰδόν­τες σε θαυμάσουσιν ἐπι­̀ σοὶ καὶ ἐροῦσιν οὗτος ὁ ἄνθρωπος ὁ παροξύνων τὴν γῆν σείων βασιλεῖς
  • ὁ θεὶς τὴν οἰκουμένην ὅλην ἔρημον καὶ τὰς πόλεις καθεῖλεν τοὺς ἐν ἐπαγωγῇ οὐκ ἔλυσεν
  • πάν­τες οἱ βασιλεῖς τῶν ἐθνῶν ἐκοιμήθησαν ἐν τιμῇ ἄνθρωπος ἐν τῷ οἴκῳ αὐτοῦ
  • σὺ δὲ ῥιφήσῃ ἐν τοῖς ὄρεσιν ὡς νεκρὸς ἐβδελυγμένος μετὰ πολλῶν τεθνηκότων ἐκκεκεν­τημένων μαχαίραις κατα­βαινόν­των εἰς ᾅδου ὃν τρόπον ἱμάτιον ἐν αἵματι πεφυρμένον οὐκ ἔσται καθαρόν
  • οὕτως οὐδὲ σὺ ἔσῃ καθαρός διότι τὴν γῆν μου ἀπώλεσας καὶ τὸν λαόν μου ἀπέκτεινας οὐ μὴ μείνῃς εἰς τὸν αἰῶνα χρόνον σπέρμα πονηρόν
  • ἑτοίμασον τὰ τέκνα σου σφαγῆναι ταῖς ἁμαρτίαις τοῦ πατρός σου ἵνα μὴ ἀναστῶσιν καὶ τὴν γῆν κληρο­νο­μήσωσιν καὶ ἐμπλή­σωσι τὴν γῆν πόλεων
  • καὶ ἐπαναστήσομαι αὐτοῖς λέγει κύριος σαβαωθ καὶ ἀπο­λῶ αὐτῶν ὄνομα καὶ κατα­́λειμμα καὶ σπέρμα τάδε λέγει κύριος
  • καὶ θήσω τὴν Βαβυλωνίαν ἔρημον ὥστε κατοικεῖν ἐχίνους καὶ ἔσται εἰς οὐδέν καὶ θήσω αὐτὴν πηλοῦ βάραθρον εἰς ἀπώλειαν
  • τάδε λέγει κύριος σαβαωθ ὃν τρόπον εἴρηκα οὕτως ἔσται καὶ ὃν τρόπον βεβούλευμαι οὕτως μενεῖ
  • τοῦ ἀπο­λέσαι τοὺς ᾿Ασ­συρίους ἀπο­̀ τῆς γῆς τῆς ἐμῆς καὶ ἀπο­̀ τῶν ὀρέων μου καὶ ἔσον­ται εἰς κατα­πάτημα καὶ ἀφαιρεθή­σε­ται ἀπ᾿ αὐτῶν ὁ ζυγὸς αὐτῶν καὶ τὸ κῦδος αὐτῶν ἀπο­̀ τῶν ὤμων ἀφαιρεθή­σε­ται
  • αὕτη ἡ βουλή ἣν βεβούλευται κύριος ἐπι­̀ τὴν οἰκουμένην ὅλην καὶ αὕτη ἡ χεὶρ ἡ ὑψηλὴ ἐπι­̀ πάν­τα τὰ ἔθνη τῆς οἰκουμένης
  • ἃ γὰρ ὁ θεὸς ὁ ἅγιος βεβούλευται τίς δια­σκεδάσει καὶ τὴν χεῖρα τὴν ὑψηλὴν τίς ἀπο­στρέψει
  • τοῦ ἔτους οὗ ἀπέθανεν Αχαζ ὁ βασιλεύς ἐγενήθη τὸ ῥῆμα τοῦτο
  • μὴ εὐφρανθείητε πάν­τες οἱ ἀλλόφυλοι συν­ετρίβη γὰρ ὁ ζυγὸς τοῦ παίον­τος ὑμᾶς ἐκ γὰρ σπέρμα­τος ὄφεων ἐξελεύ­­σε­ται ἔκγονα ἀσπίδων καὶ τὰ ἔκγονα αὐτῶν ἐξελεύ­σον­ται ὄφεις πετόμενοι
  • καὶ βοσκηθήσον­ται πτωχοὶ δι᾿ αὐτοῦ πτωχοὶ δὲ ἄνδρες ἐπ᾿ εἰρήνης ἀναπαύσον­ται ἀνελεῖ δὲ λιμῷ τὸ σπέρμα σου καὶ τὸ κατα­́λειμμά σου ἀνελεῖ
  • ὀλολύζετε πύλαι πόλεων κεκραγέτωσαν πόλεις τεταραγμέναι οἱ ἀλλόφυλοι πάν­τες ὅτι καπνὸς ἀπο­̀ βορρᾶ ἔρχεται καὶ οὐκ ἔστιν τοῦ εἶναι
  • καὶ τί ἀπο­κριθήσον­ται βασιλεῖς ἐθνῶν ὅτι κύριος ἐθεμελίωσεν Σιων καὶ δι᾿ αὐτοῦ σωθήσον­ται οἱ ταπεινοὶ τοῦ λαοῦ
  • Porque Jehová tendrá piedad de Jacob, de nuevo escogerá a Israel y lo hará reposar en su tierra. A ellos se unirán extranjeros, que se agregarán a la familia de Jacob.
  • Los pueblos los tomarán y los llevarán a su lugar, y la casa de Israel los poseerá como siervos y criadas en la tierra de Jehová. Cautivarán así a los que los cautivaron y señorearán sobre los que los oprimieron.
  • En el día en que Jehová te dé reposo de tu trabajo, de tus temores y de la dura servidumbre en que te hicieron servir,
  • pronunciarás este proverbio contra el rey de Babilonia y dirás:

    «¡Cómo acabó el opresor!
    ¡Cómo ha acabado la ciudad codiciosa de oro!
  • Quebrantó Jehová el bastón de los impíos,
    el cetro de los señores:
  • el que hería a los pueblos con furor,
    con llaga permanente,
    el que se enseñoreaba de las naciones con ira
    y las perseguía con crueldad.
  • Toda la tierra está en reposo y en paz.
    Se cantaron alabanzas.
  • Aun los cipreses se regocijaron a causa de ti,
    y los cedros del Líbano,
    diciendo: “Desde que tú pereciste,
    no ha subido cortador contra nosotros.”
  • El seol abajo
    se espantó de ti;
    despertó a los muertos
    para que en tu venida salieran a recibirte;
    hizo levantar de sus sillas a todos los grandes de la tierra,
    a todos los reyes de las naciones.
  • Todos ellos darán voces y te dirán:
    “¿Tú también te debilitaste como nosotros
    y llegaste a ser como nosotros?”
  • Descendió al seol tu soberbia
    y el sonido de tus arpas;
    gusanos serán tu cama
    y gusanos te cubrirán.
  • ¡Cómo caíste del cielo,
    Lucero, hijo de la mañana!
    Derribado fuiste a tierra,
    tú que debilitabas a las naciones.
  • Tú que decías en tu corazón:
    “Subiré al cielo.
    En lo alto, junto a las estrellas de Dios,
    levantaré mi trono
    y en el monte del testimonio me sentaré,
    en los extremos del norte;
  • sobre las alturas de las nubes subiré
    y seré semejante al Altísimo.”
  • Mas tú derribado eres hasta el seol,
    a lo profundo de la fosa.
  • Se inclinarán hacia ti los que te vean;
    te contemplarán, diciendo:
    “¿Es éste aquel varón que hacía temblar la tierra,
    que trastornaba los reinos,
  • que puso el mundo como un desierto,
    que asoló sus ciudades,
    que a sus presos nunca les abrió la cárcel?”
  • Todos los reyes de la tierra, todos ellos,
    yacen con honra
    cada uno en su última morada.
  • Pero tú echado eres de tu sepulcro
    como un vástago abominable,
    como un vestido de muertos
    pasados a espada,
    que descendieron al fondo de la fosa,
    como un cadáver pisoteado.
  • No serás contado con ellos en la sepultura,
    porque tú destruiste tu tierra,
    mataste a tu pueblo.
    No será nombrada por siempre
    la descendencia de los malignos.
  • Preparad a sus hijos para el matadero
    por la maldad de sus padres;
    que no se levanten ni posean la tierra
    ni llenen de ciudades la faz del mundo.»

  • «Porque yo me levantaré contra ellos»,
    dice Jehová de los ejércitos,
    «y raeré de Babilonia
    el nombre y el sobreviviente, hijo y nieto»,
    dice Jehová.
  • «Y la convertiré en posesión de erizos
    y en tierra cenagosa.
    La barreré con escobas de destrucción»,
    dice Jehová.

  • Jehová de los ejércitos juró diciendo:

    «Ciertamente se hará de la manera que lo he pensado;
    se confirmará como lo he determinado:
  • quebrantaré al asirio en mi tierra
    y en mis montes lo pisotearé;
    su yugo será apartado de ellos
    y su carga será quitada de su hombro.
  • Éste es el plan acordado
    contra toda la tierra,
    y ésta es la mano extendida
    contra todas las naciones.»
  • Jehová de los ejércitos lo ha determinado,
    ¿y quién lo impedirá?
    Y su mano extendida,
    ¿quién la hará retroceder?

  • El año en que murió el rey Acaz, vino esta profecía:

  • No te alegres tú, toda Filistea,
    por haberse quebrado la vara del que te hería;
    porque de la raíz de la culebra saldrá una víbora,
    y su fruto será una serpiente voladora.
  • Los primogénitos de los pobres serán apacentados
    y los necesitados se acostarán confiados;
    mas yo haré morir de hambre tu raíz
    y destruiré lo que quede de ti.
  • ¡Aúlla, puerta! ¡Clama, ciudad!
    ¡Disuelta estás por entero, Filistea!,
    porque como un humo viene del norte,
    y ni uno solo faltará de sus filas.
  • ¿Y qué se responderá a los mensajeros de las naciones?
    Que Jehová fundó a Sión
    y que a ella se acogerán los afligidos de su pueblo.


  • 耶 和 华 要 怜 恤 雅 各 , 必 再 捡 选 以 色 列 , 将 他 们 安 置 在 本 地 。 寄 居 的 必 与 他 们 联 合 , 紧 贴 雅 各 家 。
  • 外 邦 人 必 将 他 们 带 回 本 土 。 以 色 列 家 必 在 耶 和 华 的 地 上 得 外 邦 人 为 仆 婢 。 也 要 掳 掠 先 前 掳 掠 他 们 的 , 辖 制 先 前 欺 压 他 们 的 。
  • 当 耶 和 华 使 你 脱 离 愁 苦 , 烦 恼 , 并 人 勉 强 你 作 的 苦 工 , 得 享 安 息 的 日 子 ,
  • 你 必 题 这 诗 歌 论 巴 比 伦 王 说 , 欺 压 人 的 何 竟 息 灭 , 强 暴 的 何 竟 止 息 。
  • 耶 和 华 折 断 了 恶 人 的 杖 , 辖 制 人 的 圭 ,
  • 就 是 在 忿 怒 中 连 连 攻 击 众 民 的 , 在 怒 气 中 辖 制 列 国 , 行 逼 迫 无 人 阻 止 的 。
  • 现 在 全 地 得 安 息 , 享 平 静 。 人 皆 发 声 欢 呼 。
  • 松 树 和 利 巴 嫩 的 香 柏 树 , 都 因 你 欢 乐 , 说 , 自 从 你 仆 倒 , 再 无 人 上 来 砍 伐 我 们 。
  • 你 下 到 阴 间 , 阴 间 就 因 你 震 动 , 来 迎 接 你 。 又 因 你 惊 动 在 世 曾 为 首 领 的 阴 魂 , 并 使 那 曾 为 列 国 君 王 的 , 都 离 位 站 起 。
  • 他 们 都 要 发 言 对 你 说 , 你 也 变 为 软 弱 , 像 我 们 一 样 麽 。 你 也 成 了 我 们 的 样 子 麽 。
  • 你 的 威 势 , 和 你 琴 瑟 的 声 音 , 都 下 到 阴 间 。 你 下 铺 的 是 虫 , 上 盖 的 是 蛆 。
  • 明 亮 之 星 , 早 晨 之 子 阿 , 你 何 竟 从 天 坠 落 。 你 这 攻 败 列 国 的 , 何 竟 被 砍 倒 在 地 上 。
  • 你 心 里 曾 说 , 我 要 升 到 天 上 。 我 要 高 举 我 的 宝 座 在 神 众 星 以 上 。 我 要 坐 在 聚 会 的 山 上 , 在 北 方 的 极 处 ,
  • 我 要 升 到 高 云 之 上 。 我 要 与 至 上 者 同 等 。
  • 然 而 你 必 坠 落 阴 间 , 到 坑 中 极 深 之 处 。
  • 凡 看 见 你 的 , 都 要 定 睛 看 你 , 留 意 看 你 , 说 , 使 大 地 战 抖 , 使 列 国 震 动 ,
  • 使 世 界 如 同 荒 野 , 使 城 邑 倾 覆 , 不 释 放 被 掳 的 人 归 家 , 是 这 个 人 麽 。
  • 列 国 的 君 王 俱 各 在 自 己 阴 宅 的 荣 耀 中 安 睡 。
  • 惟 独 你 被 抛 弃 , 不 得 入 你 的 坟 墓 , 好 像 可 憎 的 枝 子 。 以 被 杀 的 人 为 衣 , 就 是 被 刀 刺 透 , 坠 落 坑 中 石 头 那 里 的 。 你 又 像 被 践 踏 的 尸 首 一 样 。
  • 你 不 得 与 君 王 同 葬 , 因 为 你 败 坏 你 的 国 , 杀 戮 你 的 民 。 恶 人 后 裔 的 名 , 必 永 不 题 说 。
  • 先 人 既 有 罪 孽 , 就 要 豫 备 杀 戮 他 的 子 孙 , 免 得 他 们 兴 起 来 , 得 了 遍 地 , 在 世 上 修 满 城 邑 。
  • 万 军 之 耶 和 华 说 , 我 必 兴 起 攻 击 他 们 , 将 巴 比 伦 的 名 号 , 和 所 馀 剩 的 人 , 连 子 带 孙 一 并 剪 除 。 这 是 耶 和 华 说 的 。
  • 我 必 使 巴 比 伦 为 箭 猪 所 得 , 又 变 为 水 池 。 我 要 用 灭 亡 的 扫 帚 扫 净 他 。 这 是 万 军 之 耶 和 华 说 的 。
  • 万 军 之 耶 和 华 起 誓 , 说 , 我 怎 样 思 想 , 必 照 样 成 就 。 我 怎 样 定 意 , 必 照 样 成 立 。
  • 就 是 在 我 地 上 打 折 亚 述 人 , 在 我 山 上 将 他 践 踏 , 他 加 的 轭 , 必 离 开 以 色 列 人 。 他 加 的 重 担 , 必 离 开 他 们 的 肩 头 。
  • 这 是 向 全 地 所 定 的 旨 意 。 这 是 向 万 国 所 伸 出 的 手 。
  • 万 军 之 耶 和 华 既 然 定 意 , 谁 能 废 弃 呢 。 他 的 手 已 经 伸 出 , 谁 能 转 回 呢 。
  • 亚 哈 斯 王 崩 的 那 年 , 就 有 以 下 的 默 示 。
  • 非 利 士 全 地 阿 , 不 要 因 击 打 你 的 仗 折 断 就 喜 乐 。 因 为 从 蛇 的 根 , 必 生 出 毒 蛇 。 他 所 生 的 , 是 火 焰 的 飞 龙 。
  • 贫 寒 人 的 长 子 , 必 有 所 食 , 穷 乏 人 必 安 然 躺 卧 。 我 必 以 饥 荒 , 治 死 你 的 根 , 你 所 馀 剩 的 人 , 必 被 杀 戮 。
  • 门 哪 , 应 当 哀 号 。 城 阿 , 应 当 呼 喊 。 非 利 士 全 地 阿 , 你 都 消 化 了 。 因 为 有 烟 从 北 方 出 来 , 他 行 伍 中 必 无 乱 队 的 。
  • 可 怎 样 回 答 外 邦 的 使 者 呢 。 ( 外 邦 或 指 非 利 士 ) 必 说 , 耶 和 华 建 立 了 锡 安 , 他 百 姓 中 的 困 苦 人 , 必 投 奔 在 其 中 。
  • Бо Господь змилосердиться над Яковом, і вибере знову Ізраїля, і на їхній землі їх поселить.
    І чужинець долучений буде до них, і приєднані будуть до дому Якового.
  • І народи їх візьмуть, і їх попровадять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх прийме собі на спадщину.
    І візьмуть вони до неволі тих, хто їх поневолив, і вони над своїми гнобителями запанують!
  • І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочинок із терпіння твого та з неспокою твого, та з праці тяжкої, яку ти був мусів робити,
  • то ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, минулося гноблення!
  • Господь зламав кия безбожних і жезла пануючих,
  • що народи постійним ударом у лютості бив, що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним.
  • Спочила була, заспокоїлася вся земля, і виспівує голосно.
  • Кипариси та кедри ливанські тобою втішаються й кажуть: Відколи ти ліг, не приходить на нас дроворуб!
  • Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу;
    померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів.
  • Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас!
  • Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф;
    вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе…
  • Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!
  • Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,
  • підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!
  • Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!
  • Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись,
  • що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив, що в́язнів своїх не пускав він додому?
  • Усі царі людів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні,
  • ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка, оточений вбитими та мечем перешитими, що до гробу між камінь спускаються, як потоптаний труп…
  • Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав…
    Насіння злочинців повік не згадається!
  • Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків, щоб вони не повстали, і землі не вспадкували, і не наповнили світу містами.
  • І на них Я повстану, говорить Господь Саваот, і витну ім́я Вавилону й останок його, і нащадка й онука, говорить Господь!
  • І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном, і мітлою вигублення позамітаю його, говорить Господь Саваот!
  • Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді, як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив те сповниться,
  • щоб стовкти асирійця в країні Моїй, і на горах Моїх розтопчу Я його!
    І ярмо його здійметься з них, і тягар його скинеться з їхніх рамен!
  • Це та рада, яка про всю землю ураджена, і це та рука, що простягнена на всі народи.
  • Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить?
    А рука Його витягнена, й хто відверне її?
  • У році смерти царя Ахаза було таке пророцтво:
  • Не тішся, уся филистимськая земле, що зламане жезло, яке тебе вдарило, бо з гадючого кореня виповзе люта змія, і огнистий летючий дракон буде плодом її!
  • І пастися будуть перворідні бідних, і вбогі безпечно лежатимуть, а твій корень Я голодом виморю, і рештки твої він доб́є!
  • Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, розпливлася ти, вся филистимськая земле, бо приходить із півночі дим, і не буде нікого, хто відстав би з його вояків!
  • І що відповісться народнім послам?
    Що Сіона Господь заложив, і сховаються в ньому убогі з народу Його!