Послю́ а́ки га́ды на зе́млю: еда́ ка́мень пу́стъ е́сть гора́ дще́ре Сiо́ни {посли́те а́гнцы владу́щему земле́ю от ка́мене пусты́ни къ горѣ́ дще́ре Сiо́ни}?

Бу́деши бо а́ки пти́цы паря́щiя птене́цъ отъя́тый, дщи́ Моа́вля, пото́мъ же Арно́нъ {Евр.: въ прохожде́нiи Арно́на.} мно́жайше совѣщава́й.

Сотвори́те покро́въ пла́ча ея́ при́сно: въ полу́деннѣй тмѣ́ бѣгу́тъ, ужасну́шася: да не отведе́шися,

обита́ти бу́дутъ въ тебѣ́ бѣглецы́ Моа́вли: бу́дутъ въ покрове́нiе ва́мъ от лица́ гоня́щаго, я́ко отъя́ся по́мощь твоя́, и кня́зь поги́бе попира́яй от земли́.

И испра́вится съ ми́лостiю престо́лъ, и ся́детъ на не́мъ со и́стиною во ски́нiи дави́довѣ, судя́ и взыска́я су́дъ и ускоря́я пра́вду.

Слы́шахомъ укори́зну Моа́влю, укори́тель [бы́сть] зѣло́, горды́ню отъя́хъ: не та́ко волхвова́нiе твое́, не та́ко.

Воспла́чется Моа́въ, въ Моави́тидѣ бо вси́ воспла́чутся: живу́щымъ же въ се́ѳѣ помышле́нiя, и не усрами́шися.

Поля́ есево́ня возрыда́ютъ, виногра́дъ Севама́нь: пожира́ющiи язы́ковъ, попери́те виногра́ды его́, да́же до Иази́ра: не совокупи́теся, обходи́те пусты́ню, по́сланнiи оста́шася, проидо́ша бо мо́ре.

Сего́ ра́ди воспла́чуся я́ко пла́чемъ Иази́ровымъ о виногра́дѣ Севама́ни: древа́ твоя́ посѣче́ есево́нъ и Елiала́, я́ко на жа́тву твою́ и на объима́нiе вина́ поперу́, и вся́ паду́тся.

И отъи́мется ра́дость и весе́лiе от виногра́довъ, и въ виногра́дѣхъ твои́хъ не возра́дуются, и не изгнету́тъ вина́ въ точи́лѣхъ, преста́ло бо е́сть:

сего́ ра́ди чре́во мое́ на Моа́ва а́ки гу́сли возгласи́тъ, и вну́тренняя моя́ а́ки стѣ́ну обнови́лъ еси́.

И бу́детъ въ посрамле́нiе тебѣ́, я́ко утруди́ся Моа́въ о тре́бищихъ, и вни́детъ въ рукотворе́нная своя́, да помо́лится, и не возмо́гутъ изба́вити его́.

Сiе́ сло́во е́же глаго́ла Госпо́дь на Моа́ва, егда́ возглаго́ла.

И ны́нѣ глаго́лю: въ трiе́хъ лѣ́тѣхъ лѣ́тъ нае́мника обезче́стится сла́ва Моа́вля во все́мъ бога́тствѣ мно́зѣ, и оста́вится ума́ленъ и нече́стенъ.
И ны́нѣ глаго́лю: въ трiе́хъ лѣ́тѣхъ лѣ́тъ нае́мника обезче́стится сла́ва Моа́вля во все́мъ бога́тствѣ мно́зѣ, и оста́вится ума́ленъ и нече́стенъ. Сло́во, е́же на Дама́скъ.

Украинский (Огієнко)

Овечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на гору Сіонської дочки.

І станеться, мов те сполошене птаство, з кубла повигонене, будуть дочки Моавські при бродах Арнону:

Подай раду, зроби присуд, учини нічну тінь свою повного полудня, сховай вигнаних, біженця не видавай…

Нехай мешкають в тебе вигнанці Моаву, стань їм захистом перед грабіжником, бо не стало насильника, скінчився грабунок, загинув топтач із землі…

І буде утверджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя, що дбатиме за правосуддя та буде в справедливості вправний.

Ми чули про гордість Моава, що гордий він дуже, про сваволю його й його гордість, про лютість його, про неслушні його нісенітниці…

Буде тому голосити Моав над Моавом, увесь голосити він буде!
За паляницями з грон Кір-Харесету плакати будуть насправді побиті,

бо посохли хешбонські поля, і виноградник Сівми;
володарі народів понищили грозна добірні, які до Язеру сягали й зникали в пустині;
галузки ж його розтягалися, і море вони перейшли.

Тому то язерським плачем буду плакати за виноградину Сівми.
Сльозою своєю тебе орошу, о Хешбоне й Ел́але, бо крик бою напав на твій збір та на жниво твоє.

І буде забрана радість та втіха із саду, а по виноградниках пісні не буде й не здійметься окрик.
Вина по чавилах не буде топтати чавильник, окрик радости Я припинив!

Тому то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі, мов би та арфа, а нутро моє про Кір-Херес.

І буде, як виявиться, що змучивсь на взгір́ї Моав, і ввійде молитись у святиню свою, та він не осягне нічого.

Оце слово, яке говорив був віддавна Господь про Моава.

А тепер Господь каже, говорячи: За три роки, однакові з літами наймита, буде зневажена слава Моава з усім велелюддям його, а позосталість мала та дрібна, невелика!

Латинский (Nova Vulgata)

Emittite agnum dominatori terrae de Petra deserti ad montem filiae Sion.

Et erit: sicut avis fugiens, et pulli de nido avolantes, sic erunt filiae Moab ad vada Arnon.

Affer consilium, fac iudicium; pone quasi noctem umbram tuam in meridie, absconde fugientes et vagos ne prodas.

Habitent apud te profugi Moab; esto latibulum eorum a facie vastatoris; finitus est enim exactor, consummata est devastatio, defecit calcator a terra.

Et firmabitur in misericordia solium; et sedebit super illud in veritate, in tabernaculo David, iudicans et quaerens iudicium et velociter reddens, quod iustum est.

Audivimus superbiam Moab C superbus est valde C superbiam eius et arrogantiam eius et indignationem eius et iactantiam eius non rectam.

Idcirco ululabit Moab super Moab, omnes ululabunt; super placentas Cirhareseth lamentantur percussi.

Quoniam suburbana Hesebon deserta sunt et vinea Sabama; dominos gentium perdiderunt uvae eius; usque ad Iazer pervenerunt, erraverunt in deserto: propagines eius diffusae sunt, transierunt mare.

Super hoc plorabo in fletu Iazer vineam Sabama; inebriabo te lacrima mea, Hesebon et Eleale, quoniam super vindemiam tuam et super messem tuam clamor cecidit.

Et ablata est laetitia et exsultatio de hortis, et in vineis non exsultant neque iubilant. Vinum in torculari non calcabit, qui calcare consueverat; clamor cessavit.

Ideo venter meus super Moab quasi cithara fremit, et viscera mea super Cirhareseth.

Et erit: cum apparuerit et laboraverit Moab super excelsis, ingredietur ad sancta sua, ut obsecret, et non valebit.

Et hoc verbum, quod locutus est Dominus ad Moab ex tunc;

nunc autem loquitur Dominus dicens: «In tribus annis, quasi anni mercennarii, auferetur gloria Moab cum omni populo multo, et residuum parvum et modicum nequaquam ingens erit».

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

أَرْسِلُوا خِرْفَانَ حَاكِمِ الأَرْضِ مِنْ سَالِعَ نَحْوَ الْبَرِّيَّةِ إِلَى جَبَلِ ابْنَةِ صِهْيَوْنَ.

وَيَحْدُثُ أَنَّهُ كَطَائِرٍ تَائِهٍ، كَفِرَاخٍ مُنَفَّرَةٍ تَكُونُ بَنَاتُ مُوآبَ فِي مَعَابِرِ أَرْنُونَ.

هَاتِي مَشُورَةً، اصْنَعِي إِنْصَافًا، اجْعَلِي ظِلَّكِ كَاللَّيْلِ فِي وَسَطِ الظَّهِيرَةِ، اسْتُرِي الْمَطْرُودِينَ، لاَ تُظْهِرِي الْهَارِبِينَ.

لِيَتَغَرَّبْ عِنْدَكِ مَطْرُودُو مُوآبَ. كُونِي سِتْرًا لَهُمْ مِنْ وَجْهِ الْمُخَرِّبِ، لأَنَّ الظَّالِمَ يَبِيدُ، وَيَنْتَهِي الْخَرَابُ، وَيَفْنَى عَنِ الأَرْضِ الدَّائِسُونَ.

فَيُثَبَّتُ الْكُرْسِيُّ بِالرَّحْمَةِ، وَيَجْلِسُ عَلَيْهِ بِالأَمَانَةِ فِي خَيْمَةِ دَاوُدَ قَاضٍ، وَيَطْلُبُ الْحَقَّ وَيُبَادِرُ بِالْعَدْلِ.

قَدْ سَمِعْنَا بِكِبْرِيَاءِ مُوآبَ الْمُتَكَبِّرَةِ جِدًّا عَظَمَتِهَا وَكِبْرِيَائِهَا وَصَلَفِهَا بُطْلِ افْتِخَارِهَا.

لِذلِكَ تُوَلْوِلُ مُوآبُ. عَلَى مُوآبَ كُلُّهَا يُوَلْوِلُ. تَئِنُّونَ عَلَى أُسُسِ قِيرَ حَارِسَةَ، إِنَّمَا هِيَ مَضْرُوبَةٌ.

لأَنَّ حُقُولَ حَشْبُونَ ذَبُلَتْ. كَرْمَةُ سِبْمَةَ كَسَّرَ أُمَرَاءُ الأُمَمِ أَفْضَلَهَا. وَصَلَتْ إِلَى يَعْزِيرَ. تَاهَتْ فِي الْبَرِّيَّةِ، امْتَدَّتْ أَغْصَانُهَا، عَبَرَتِ الْبَحْرَ.

لِذلِكَ أَبْكِي بُكَاءَ يَعْزِيرَ عَلَى كَرْمَةِ سِبْمَةَ. أُرْوِيكُمَا بِدُمُوعِي يَا حَشْبُونُ وَأَلْعَالَةُ، لأَنَّهُ عَلَى قِطَافِكِ وَعَلَى حَصَادِكِ قَدْ وَقَعَتْ جَلَبَةٌ.

وَانْتُزِعَ الْفَرَحُ وَالابْتِهَاجُ مِنَ الْبُسْتَانِ، وَلاَ يُغَنَّى فِي الْكُرُومِ وَلاَ يُتَرَنَّمُ، وَلاَ يَدُوسُ دَائِسٌ خَمْرًا فِي الْمَعَاصِرِ. أَبْطَلْتُ الْهُتَافَ.

لِذلِكَ تَرِنُّ أَحْشَائِي كَعُودٍ مِنْ أَجْلِ مُوآبَ وَبَطْنِي مِنْ أَجْلِ قِيرَ حَارِسَ.

وَيَكُونُ إِذَا ظَهَرَتْ، إِذَا تَعِبَتْ مُوآبُ عَلَى الْمُرْتَفَعَةِ وَدَخَلَتْ إِلَى مَقْدِسِهَا تُصَلِّي، أَنَّهَا لاَ تَفُوزُ.

هذَا هُوَ الْكَلاَمُ الَّذِي كَلَّمَ بِهِ الرَّبُّ مُوآبَ مُنْذُ زَمَانٍ.

وَالآنَ تَكَلَّمَ الرَّبُّ قَائِلاً: «فِي ثَلاَثِ سِينِينٍَ كَسِنِي الأَجِيرِ يُهَانُ مَجْدُ مُوآبَ بِكُلِّ الْجُمْهُورِ الْعَظِيمِ، وَتَكُونُ الْبَقِيَّةُ قَلِيلَةً صَغِيرَةً لاَ كَبِيرَةً».