И ксему́ не бу́детъ укрѣпле́нъ, е́же вбѣ́гнути та́мо Ефре́му: и ксему́ не бу́детъ ца́рство въ дама́сцѣ, и оста́нокъ Си́рянъ поги́бнетъ: нѣ́си бо ты́ лу́чшiй от сыно́въ Изра́илевыхъ и сла́вы и́хъ: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ.

Бу́детъ въ то́й де́нь помраче́нiе сла́вы Иа́ковли, и ту́чная сла́вы его́ потрясу́тся.

И бу́детъ, я́коже а́ще кто́ собира́етъ жа́тву стоя́щую, и сѣ́мя кла́совъ пожина́етъ: и бу́детъ, я́коже а́ще кто́ собира́етъ кла́сы въ де́бри тве́рдѣ.

И оста́нется въ не́й сте́блiе, или́ а́ки зе́рна ма́слична двѣ́ или́ три́ на версѣ́ высо́цѣ, или́ четы́ре или́ пя́ть на вѣ́твiи ея́ оста́нутъ: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ.

Въ то́й де́нь упова́я бу́детъ человѣ́къ на сотво́ршаго и́, и о́чи его́ ко свято́му Изра́илеву воззря́тъ,

и не бу́дутъ упова́юще на тре́бища, ниже́ на дѣла́ ру́къ свои́хъ, я́же сотвори́ша пе́рсты и́хъ, и не бу́дутъ смотри́ти на дубра́вы, ниже́ на ме́рзости и́хъ.

Въ то́й де́нь бу́дутъ гра́ди твои́ оста́влени, я́коже оста́виша Аморре́е и Еве́е от лица́ сыно́въ Изра́илевыхъ: и бу́дутъ пу́сти,

зане́ оста́вилъ еси́ Бо́га Спа́са твоего́ и Го́спода помо́щника твоего́ не помяну́лъ еси́: сего́ ра́ди насади́ши са́дъ невѣ́ренъ и сѣ́мя невѣ́рно.

Въ о́ньже бо де́нь а́ще насади́ши, прельсти́шися: а е́же а́ще зау́тра посѣ́еши, то́ процвѣте́тъ на жа́тву, во о́ньже де́нь наслѣ́диши, и а́ки оте́цъ человѣ́чь наслѣ́дiе да́си сыно́мъ твои́мъ.

О, лю́тѣ мно́жеству язы́ковъ мно́гихъ! а́ки мо́ре волну́ющееся, та́ко смяте́теся, и хребе́тъ язы́ковъ мно́гихъ я́ко вода́ возшуми́тъ:

а́ки вода́ мно́га язы́цы мно́зи, а́ки [шу́мъ] воды́ мно́гiя ну́ждею носи́мыя: и отве́ржетъ его́ и дале́че пожене́тъ его́, а́ки пра́хъ пле́вный вѣ́ющихъ проти́ву вѣ́тра, и я́ко пра́хъ коле́сный бу́ря вознося́щая.

Къ ве́черу, и бу́детъ пла́чь: пре́жде зау́трiя, и не бу́детъ: сiя́ ча́сть плѣни́вшихъ ны́, и жре́бiй наслѣ́дившихъ на́съ.

Греческий [Greek (Koine)]

τὸ ῥῆμα τὸ κατὰ Δαμασκοῦ ἰδοὺ Δαμασκὸς ἀρθήσεται ἀπὸ πόλεων καὶ ἔσται εἰς πτῶσιν

καταλελειμμένη εἰς τὸν αἰῶνα εἰς κοίτην ποιμνίων καὶ ἀνάπαυσιν καὶ οὐκ ἔσται ὁ διώκων

καὶ οὐκέτι ἔσται ὀχυρὰ τοῦ καταφυγεῖν Εφραιμ καὶ οὐκέτι ἔσται βασιλεία ἐν Δαμασκῷ καὶ τὸ λοιπὸν τῶν Σύρων ἀπολεῖται οὐ γὰρ σὺ βελτίων εἶ τῶν υἱῶν Ισραηλ καὶ τῆς δόξης αὐτῶν τάδε λέγει κύριος σαβαωθ

ἔσται ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἔκλειψις τῆς δόξης Ιακωβ καὶ τὰ πίονα τῆς δόξης αὐτοῦ σεισθήσεται

καὶ ἔσται ὃν τρόπον ἐάν τις συναγάγῃ ἀμητὸν ἑστηκότα καὶ σπέρμα σταχύων ἐν τῷ βραχίονι αὐτοῦ ἀμήσῃ καὶ ἔσται ὃν τρόπον ἐάν τις συναγάγῃ στάχυν ἐν φάραγγι στερεᾷ

καὶ καταλειφθῇ ἐν αὐτῇ καλάμη ἢ ὡς ῥῶγες ἐλαίας δύο ἢ τρεῖς ἐπ᾿ ἄκρου μετεώρου ἢ τέσσαρες ἢ πέντε ἐπὶ τῶν κλάδων αὐτῶν καταλειφθῇ τάδε λέγει κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ

τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ πεποιθὼς ἔσται ἄνθρωπος ἐπὶ τῷ ποιήσαντι αὐτόν οἱ δὲ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ εἰς τὸν ἅγιον τοῦ Ισραηλ ἐμβλέψονται

καὶ οὐ μὴ πεποιθότες ὦσιν ἐπὶ τοῖς βωμοῖς οὐδὲ ἐπὶ τοῖς ἔργοις τῶν χειρῶν αὐτῶν ἃ ἐποίησαν οἱ δάκτυλοι αὐτῶν καὶ οὐκ ὄψονται τὰ δένδρα αὐτῶν οὐδὲ τὰ βδελύγματα αὐτῶν

τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἔσονται αἱ πόλεις σου ἐγκαταλελειμμέναι ὃν τρόπον ἐγκατέλιπον οἱ Αμορραῖοι καὶ οἱ Ευαῖοι ἀπὸ προσώπου τῶν υἱῶν Ισραηλ καὶ ἔσονται ἔρημοι

διότι κατέλιπες τὸν θεὸν τὸν σωτῆρά σου καὶ κυρίου τοῦ βοηθοῦ σου οὐκ ἐμνήσθης διὰ τοῦτο φυτεύσεις φύτευμα ἄπιστον καὶ σπέρμα ἄπιστον

τῇ δὲ ἡμέρᾳ ᾗ ἂν φυτεύσῃς πλανηθήσῃ τὸ δὲ πρωί ἐὰν σπείρῃς ἀνθήσει εἰς ἀμητὸν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ κληρώσῃ καὶ ὡς πατὴρ ἀνθρώπου κληρώσῃ τοῖς υἱοῖς σου

οὐαὶ πλῆθος ἐθνῶν πολλῶν ὡς θάλασσα κυμαίνουσα οὕτως ταραχθήσεσθε καὶ νῶτος ἐθνῶν πολλῶν ὡς ὕδωρ ἠχήσει

ὡς ὕδωρ πολὺ ἔθνη πολλά ὡς ὕδατος πολλοῦ βίᾳ καταφερομένου καὶ ἀποσκορακιεῖ αὐτὸν καὶ πόρρω αὐτὸν διώξεται ὡς χνοῦν ἀχύρου λικμώντων ἀπέναντι ἀνέμου καὶ ὡς κονιορτὸν τροχοῦ καταιγὶς φέρουσα

πρὸς ἑσπέραν ἔσται πένθος πρὶν ἢ πρωὶ καὶ οὐκ ἔσται αὕτη ἡ μερὶς τῶν ὑμᾶς προνομευσάντων καὶ κληρονομία τοῖς ὑμᾶς κληρονομήσασιν

Украинский (Огієнко)

Пророцтво про Дамаск.
Ось Дамаск вилучається з міст, і стається, як купа руїн.

Покинені будуть міста Ароеру, для черід вони будуть, і ті будуть лежати, і не буде кому їх сполошити…

Заникне твердиня з Єфрема, і царство з Дамаску, і решта Араму будуть, як слава синів Ізраїля, говорить Господь Саваот!

І станеться в день той, слава Якова знидіє, і вихудне товщ його тіла.

І буде, немов би жнець збирає збіжжя, а рамено його жне колосся;
і буде, немов би збирають колосся в долині Рефаїм.

І на ньому зостануться залишки з плодів, як при оббиванні оливки: дві-три ягідки на верховітті, чотири-п́ять на галузках плідної деревини, говорить Господь, Бог Ізраїлів.

Того дня зверне людина зір до свого Творця, а очі її на Святого Ізраїлевого дивитися будуть.

І не буде звертатись людина до жертівників, чину рук своїх, і не буде дивитись на те, що зробили були її пальці, ні на ашери, ані на стовпи на честь сонця.

Того дня її сильні міста будуть, мов ті опустілі місця лісу та верхів́я гір, що їх позоставлено перед синами Ізраїля, і руїною станеться те.

Бо забула ти, дочко Ізраїля, Бога спасіння свого, і не пам́ятала про Скелю сили своєї.
Тому то садиш розсадника приємного, і пересаджуєш туди чужу виноградину.

Того дня, як садила, ти обгородила його, і про посів свій подбала, щоб рано зацвіло.
Але жниво минулося в день слабости невигойного болю!…

Біда, рев численних народів, гуркочуть, як гуркіт морів, і галас племен, вони галасують, як гуркіт міцної води.

Галасують племена, як гуркіт міцної води, та Він їм погрозить, і кожен далеко втече, і буде гнаний, немов та полова на горах за вітром, і мов перед вихром перекотиполе…

Як вечір насуне то й жах ось, поки ранок настане не буде його.
Це талан наших грабівників, і це доля дерилюдів наших!…

Немецкий (GNB)

Языки

Botschaft über Damaskus:

Bald ist Damaskus keine Stadt mehr, nur noch ein Haufen von Schutt und Trümmern!

Verlassen sind dann die Städte um Aroër; in aller Ruhe können die Herden dort lagern, denn niemand wird sie stören.

Damaskus verliert sein Königtum und Israel seinen Schutz. Von Syrien wird nicht mehr übrig bleiben als von Israel. Das sagt der HERR, der Herrscher der Welt.

Zu der Zeit wird Jakob so viel an Gewicht verlieren, dass von ihm nur noch Haut und Knochen bleiben.

Zu der Zeit wird es zugehen wie bei der Kornernte: Der Schnitter rafft mit dem Arm die Ähren zusammen und schneidet sie mit der Sichel ab. Dann kommen die Armen aus der Stadt und lesen die letzten Ähren auf wie in der Ebene Rafaïm vor Jerusalem.

So wenig wird von Israel übrig bleiben. Es wird einem Ölbaum gleichen, von dem man die Früchte mit dem Stock abgeschlagen hat: noch zwei, drei Oliven oben in der Spitze des Baumes, vier oder fünf an den unteren Zweigen. Das sagt der HERR, der Gott Israels.

Zu der Zeit werden die Menschen wieder den Blick auf ihren Schöpfer richten und nach dem heiligen Gott Israels ausschauen.

Dann werden sie nicht mehr auf die Götzenbilder, ihre eigenen Machwerke, achten; ihre Altäre, geweihten Pfähle und Räucheraltäre werden sie nicht mehr ansehen.

Zu der Zeit werden die befestigten Städte Israels so verlassen sein wie die Wälder und Berggipfel damals bei der Ankunft der Israeliten, leer gefegt wie eine Wüste.

Israel, du hast deinen Gott vergessen, der dich retten und schützen kann wie eine Felsenburg; du denkst nicht mehr an ihn. Darum legst du Gärtchen an für die fremden Götter und füllst sie mit fremden Rankengewächsen zu ihrer Ehre.

Schon am Tag, an dem du die Pflanzen setzt, schießen sie hoch; was du morgens gesät hast, sprießt noch am selben Tag. Aber es wird dir nur Schmerz und Krankheit bringen, gegen die nichts helfen kann.

Hört! Völkermassen brausen heran,
sie tosen wie das rauschende Meer!
Nationen sind in Aufruhr,
sie toben wie das aufgewühlte Meer!

Sie brausen heran wie wütende Wogen.
Doch Gott bedroht sie, und sie weichen zurück
wie Spreu, die der Wind auf den Bergen davonbläst,
wie trockene, ausgerissene Disteln,
die der Sturm übers Land wirbelt.

Am Abend noch herrscht helles Entsetzen –
bevor der Morgen graut, ist alles vorbei!
So geht es denen, die uns berauben wollen;
das ist das Schicksal aller, die zum Plündern kommen!