Скрыть
18:2
18:5
Церковнославянский (рус)
Го́ре корабе́лнымъ кри́ламъ земли́, я́же объ ону́ страну́ рѣ́къ еѳiо́пскихъ.
Посыла́яй по мо́рю послы́ въ зало́гъ и посла́нiя кни́жная верху́ воды́: по́йдутъ бо вѣ́стницы ле́гцы ко язы́ку высо́ку и къ лю́демъ стра́н­нымъ и стропти́вымъ. Кто́ да́лѣе и́хъ? язы́къ безнаде́женъ и попра́нъ.
Ны́нѣ рѣ́ки земны́я вся́ а́ки страна́ населе́на насели́т­ся, страна́ и́хъ а́ки зна́менiе от­ горы́ воз­дви́гнет­ся, а́ки гла́съ трубы́ услы́шанъ бу́детъ.
Я́ко та́ко ми́ рече́ Госпо́дь: утвержде́нiе бу́детъ въ мо­е́мъ гра́дѣ, а́ки свѣ́тъ зно́я полу́ден­наго и а́ки о́блакъ ро́сный въ де́нь жа́твы бу́детъ.
Пре́жде жа́твы, егда́ соверши́т­ся цвѣ́тъ, и гре́знъ про­изы́детъ по цвѣ́тѣ недозрѣ́лъ: и отъ­и́метъ гро́здiе ма́лое серпа́ми и ло́зiе отъ­и́метъ и посѣче́тъ,
и оста́витъ вку́пѣ пти́цамъ небе́снымъ и звѣре́мъ земны́мъ: и соберу́т­ся на ня́ пти́цы небе́сныя, и вси́ звѣ́рiе земли́ на́нь прiи́дутъ.
Въ то́ вре́мя при­­несу́т­ся да́ры Го́споду Савао́ѳу от­ люді́й оскорбле́ныхъ и от­то́рженыхъ и от­ люді́й вели́кихъ, от­ны́нѣ и въ вѣ́чное вре́мя: язы́къ надѣ́ющься и попра́нъ, и́же е́сть въ ча́сти рѣ́чнѣй страны́ сво­ея́, на мѣ́сто, идѣ́же и́мя Го́спода Савао́ѳа, на го́ру Сiо́ню.
Въ то́ вре́мя при­­несу́т­ся да́ры Го́споду Савао́ѳу от­ люді́й оскорбле́ныхъ и от­то́рженыхъ и от­ люді́й вели́кихъ, от­ны́нѣ и въ вѣ́чное вре́мя: язы́къ надѣ́ющься и попра́нъ, и́же е́сть въ ча́сти рѣ́чнѣй страны́ сво­ея́, на мѣ́сто, идѣ́же и́мя Го́спода Савао́ѳа, на го́ру Сiо́ню. Видѣ́нiе на Еги́пта.
Украинский (Огієнко)
Горе тобі, дзвінкокрилий ти краю, що з другого боку річок етіопських,
що морем послів посилаєш на човнах папірусових по поверхні води!
Ідіть, скороходні посли, до народу високого й блискучезбройного, до народу страшного віддавна й аж досі, до люду пресильного, що топче усе, що річки його землю поперетинали.
Усі мешканці всесвіту, що на землі пробуваєте, дивіться, коли піднесеться прапор на горах, слухайте, чи не затрублять у ріг.
Бо Господь так промовив до мене: Я буду спокійний, і буду дивитися з місця Свого пробування, як тепло те при світлі ясному, як та хмара роси в спеку жнив!
Бо перед жнивами, як скінчиться цвіт, недозріле ж усе стане зрілими грознами, то Він зріже серпами галуззя м́які, а галузки, що стеляться, повідкидає, повідрубує Він.
Будуть вони позоставлені разом для хижого птаха гірського й звірини земної, і літо над ним проведе хижий птах, і вся земна звірина над ним перезимує.
Того часу принесений буде дарунок для Господа Саваота від народу високого й блискучезбройного, і від народу страшного віддавна й аж досі, від люду пресильного, що топче усе, що річки його землю поперетинали, до місця Ймення Господа Саваота на Сіонській горі.
Таджикский
ЭЙ вой бар замини пур аз садои болҳои малах, ки дар он тарафи наҳрҳои Ҳабаш воқеъ аст,
Ва элчиёнашро бо роҳи баҳр, ва дар киштиҳои бардӣ бар рӯи об мефиристад! Эй қосидони тезрав, биравед назди халқи қоматбаланд ва ранги пӯсташон мисгун, назди қавме ки барои муҳити атрофи наздик ва дур саҳмгин ҳастанд, яъне халқи пурқувват ва шикастоваре ки наҳрҳо заминашонро бурида мегузарад.
Эй ҳамаи бошандагони дунё ва сокинони замин! Чун ливое бар кӯҳҳо барафрошта шавад, бингарад, ва чун шох садо диҳад, бишнавед.
Зеро ки Парвардигор ба ман чунин гуфтааст: «Ман дар маскани Худ оромида, назар хоҳам кард, мисли гармои тафсон ҳангоми нурафшонии офтоб, мисли абри шабнамӣ дар гармии мавсими дарав».
Зеро ки пеш аз ангурканӣ, вақте ки ток аз гул фуромада, муғҷаҳо ба ғӯра мубаддал мешавад, Ӯ шохаҳоро бо қайчии токбурӣ хоҳад бурид, ва навдаҳоро бурида дур хоҳад андохт.
Ва ҳамааш барои мурғони соҳибчанголи кӯҳистон ва барои ҳайвоноти замин вогузошта хоҳад шуд; ва мурғони соҳибчангол тобистонро бар онҳо ба сар хоҳанд бурд, ва тамоми ҳайвоноти замин зимистонро бар онҳо хоҳанд гузаронид.
Дар он замон инъоме барои Парвардигори лашкарҳо аз қавми қоматбаланд ва ранги пӯсташон мисгун, ва аз қавме ки барои муҳити атрофи наздик ва дур саҳмгин ҳастанд, яъне аз халқи пурқувват ва шикастоваре ки наҳрҳо заминашонро бурида мегузарад, ба макони номи Парвардигори лашкарҳо, ба кӯҳи Сион оварда хоҳад шуд.

«Горе» в ответ послам Ефиопии.
Горе земле, осеняющей крыльями по ту сторону рек Ефиопских,
посылающей послов по морю, и в папировых суднах по водам! Идите, быстрые послы, к народу крепкому и бодрому, к народу страшному от начала и доныне, к народу рослому и всё попирающему, которого землю разрезывают реки.
Все вы, населяющие вселенную и живущие на земле! смотрите, когда знамя поднимется на горах, и, когда загремит труба, слушайте!
Ибо так Господь сказал мне: Я спокойно смотрю из жилища Моего, как светлая теплота после дождя, как облако росы во время жатвенного зноя.
Ибо прежде собирания винограда, когда он отцветет, и грозд начнет созревать, Он отрежет ножом ветви и отнимет, и отрубит отрасли.
И оставят всё хищным птицам на горах и зверям полевым; и птицы будут проводить там лето, а все звери полевые будут зимовать там.
В то время будет принесен дар Господу Саваофу от народа крепкого и бодрого, от народа страшного от начала и доныне, от народа рослого и всё попирающего, которого землю разрезывают реки, – к месту имени Господа Саваофа, на гору Сион.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible