Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Прит. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » И҆са́їи » гл.2

И҆са́їи, Глава 2

Толкования
Толкования главы
2:1
2:2
см.:Ис.56:7;Мих.4:1;Иер.3:17;
2:3
см.:Мих.4:2;
2:4
см.:Ин.4:27;Иоил.3:10;Зах.9:10;
2:5
2:6
см.:Иер.12:7;
2:7
2:8
см.:Ис.44:10;Иер.2:28;
2:9
2:10
см.:Иер.23:24;Ам.9:2;
2:11
см.:Ис.5:15;
2:12
см.:Иер.46:10;Иоил.2:10;Мал.4:1;
2:13
2:14
см.:Ис.41:15;Зах.4:7;
2:15
см.:Ис.30:25;
2:16
2:17
см.:Ис.5:15-16;
2:18
2:19
см.:Ос.10:8;Лк.23:30;Откр.6:16;
2:20
см.:Ис.31:7;
2:21
2:22
см.:2Пар.35:21;Иов.27:3;
Церковнославянский (рус)
Сло́во бы́в­шее от­ Го́спода ко Иса́iи сы́ну Амо́сову о Иуде́и и о Иерусали́мѣ.
Я́ко бу́детъ въ послѣ́днiя дни́ явле́на гора́ Госпо́дня, и до́мъ Бо́жiй на версѣ́ го́ръ, и воз­вы́сит­ся превы́ше холмо́въ: и прiи́дутъ къ не́й вси́ язы́цы.
И по́йдутъ язы́цы мно́зи и реку́тъ: прiиди́те, и взы́демъ на го́ру Госпо́дню и въ до́мъ Бо́га Иа́ковля, и воз­вѣсти́тъ на́мъ пу́ть сво́й, и по́йдемъ по нему́. От Сiо́на бо изы́детъ зако́нъ, и сло́во Госпо́дне изъ Иерусали́ма:
и суди́ти бу́детъ посредѣ́ язы́къ и изобличи́тъ лю́ди мно́ги: и раскую́тъ мечы́ своя́ на ора́ла и ко́пiя своя́ на серпы́, и не во́зметъ язы́къ на язы́къ меча́, и не навы́кнутъ ктому́ ра́товатися.
И ны́нѣ, до́ме Иа́ковль, прiиди́те, по́йдемъ свѣ́томъ Госпо́днимъ.
Оста́ви бо лю́ди своя́, до́мъ Иа́ковль: зане́ я́коже изъ нача́ла напо́лнися страна́ и́хъ волхвова́нiй, я́коже иноплеме́н­никовъ, и ча́да мно́га иноплеме́н­нича роди́шася и́мъ.
Напо́лнися бо страна́ и́хъ сребра́ и зла́та, и не бя́ше числа́ сокро́вищъ и́хъ: и напо́лнися земля́ и́хъ ко́ней, и не бя́ше числа́ колесни́цъ и́хъ:
и напо́лнися земля́ ме́рзостей дѣ́лъ ру́къ и́хъ, и поклони́шася тѣ́мъ, я́же сотвори́ша пе́рсты и́хъ:
и преклони́ся человѣ́къ, и смири́ся му́жъ, и не претерплю́ и́мъ.
И ны́нѣ вни́дите въ ка́менiе и скры́йтеся въ зе́млю от­ лица́ стра́ха Госпо́дня и от­ сла́вы крѣ́пости его́, егда́ воста́нетъ сокруши́ти зе́млю.
О́чи бо Госпо́дни высо́цы, человѣ́къ же смире́нъ: и смири́т­ся высота́ человѣ́ческая, и воз­несе́т­ся Госпо́дь еди́нъ въ де́нь о́ный.
Де́нь бо Го́спода Савао́ѳа на вся́каго досади́теля и гордели́ваго, и на вся́каго высо́каго и велича́ваго, и смиря́т­ся:
и на вся́къ ке́дръ Лива́нскiй высо́кихъ и превоз­несе́н­ныхъ и на вся́ко дре́во же́лудя Васа́нска,
и на вся́кую го́ру высо́кую и на вся́кiй хо́лмъ высо́кiй,
и на вся́кiй сто́лпъ высо́къ и на вся́кую стѣ́ну высо́кую,
и на вся́кiй кора́бль морскі́й и на вся́ко видѣ́нiе добро́ты корабле́й.
И смири́т­ся вся́кiй человѣ́къ, и паде́т­ся высота́ человѣ́ча, и воз­несе́т­ся Госпо́дь еди́нъ въ де́нь о́ный.
И рукотворе́ная вся́ скры́ютъ,
вне́сше въ пеще́ры и въ разсѣ́лины ка́менiй и въ верте́пы земны́я, от­ лица́ стра́ха Госпо́дня и от­ сла́вы крѣ́пости его́, егда́ воста́нетъ сокруши́ти зе́млю.
Въ де́нь бо о́ный изри́нетъ человѣ́къ ме́рзости своя́ златы́я и сре́бряныя, я́же сотвори́ша, да покланя́ют­ся су́етнымъ и нетопыре́мъ,
е́же вни́ти въ верте́пы тве́рдаго ка́мене и въ разсѣ́лины ка́менiй, от­ лица́ стра́ха Госпо́дня и от­ сла́вы крѣ́пости его́, егда́ воста́нетъ сокруши́ти зе́млю.
Оста́вите [у́бо] ва́мъ человѣ́ка, ему́же е́сть дыха́нiе въ ноздре́хъ его́: я́ко въ че́мъ вмѣни́ся се́й?
Греческий [Greek (Koine)]
ὁ λόγος ὁ γενό­με­νος παρα­̀ κυρίου προ­̀ς Ησαιαν υἱὸν Αμως περὶ τῆς Ιουδαίας καὶ περὶ Ιερουσαλημ
ὅτι ἔσται ἐν ταῖς ἐσχάταις ἡμέραις ἐμφανὲς τὸ ὄρος κυρίου καὶ ὁ οἶκος τοῦ θεοῦ ἐπ᾿ ἄκρων τῶν ὀρέων καὶ ὑψωθή­σε­ται ὑπεράνω τῶν βουνῶν καὶ ἥξουσιν ἐπ᾿ αὐτὸ πάν­τα τὰ ἔθνη
καὶ πορεύ­σον­ται ἔθνη πολλὰ καὶ ἐροῦσιν δεῦτε καὶ ἀναβῶμεν εἰς τὸ ὄρος κυρίου καὶ εἰς τὸν οἶκον τοῦ θεοῦ Ιακωβ καὶ ἀναγγελεῖ ἡμῖν τὴν ὁδὸν αὐτοῦ καὶ πορευσόμεθα ἐν αὐτῇ ἐκ γὰρ Σιων ἐξελεύ­­σε­ται νόμος καὶ λόγος κυρίου ἐξ Ιερουσαλημ
καὶ κρινεῖ ἀνὰ μέσον τῶν ἐθνῶν καὶ ἐλέγξει λαὸν πολύν καὶ συγκόψουσιν τὰς μαχαίρας αὐτῶν εἰς ἄροτρα καὶ τὰς ζιβύνας αὐτῶν εἰς δρέπανα καὶ οὐ λήμψ­σε­ται ἔτι ἔθνος ἐπ᾿ ἔθνος μάχαιραν καὶ οὐ μὴ μάθωσιν ἔτι πολεμεῖν
καὶ νῦν ὁ οἶκος τοῦ Ιακωβ δεῦτε πορευθῶμεν τῷ φωτὶ κυρίου
ἀνῆκεν γὰρ τὸν λαὸν αὐτοῦ τὸν οἶκον τοῦ Ισραηλ ὅτι ἐνεπλή­σθη ὡς τὸ ἀπ᾿ ἀρχῆς ἡ χώρα αὐτῶν κληδονισμῶν ὡς ἡ τῶν ἀλλοφύλων καὶ τέκνα πολλὰ ἀλλόφυλα ἐγενήθη αὐτοῖς
ἐνεπλή­σθη γὰρ ἡ χώρα αὐτῶν ἀργυρίου καὶ χρυσίου καὶ οὐκ ἦν ἀριθμὸς τῶν θησαυρῶν αὐτῶν καὶ ἐνεπλή­σθη ἡ γῆ ἵππων καὶ οὐκ ἦν ἀριθμὸς τῶν ἁρμάτων αὐτῶν
καὶ ἐνεπλή­σθη ἡ γῆ βδελυγμάτων τῶν ἔργων τῶν χειρῶν αὐτῶν καὶ προ­σεκύνησαν οἷς ἐποίησαν οἱ δάκτυλοι αὐτῶν
καὶ ἔκυψεν ἄνθρωπος καὶ ἐταπεινώθη ἀνήρ καὶ οὐ μὴ ἀνήσω αὐτούς
καὶ νῦν εἰσέλθετε εἰς τὰς πέτρας καὶ κρύπτεσθε εἰς τὴν γῆν ἀπο­̀ προ­σώπου τοῦ φόβου κυρίου καὶ ἀπο­̀ τῆς δόξης τῆς ἰσχύος αὐτοῦ ὅταν ἀναστῇ θραῦσαι τὴν γῆν
οἱ γὰρ ὀφθαλμοὶ κυρίου ὑψηλοί ὁ δὲ ἄνθρωπος ταπεινός καὶ ταπεινωθή­σε­ται τὸ ὕψος τῶν ἀνθρώπων καὶ ὑψωθή­σε­ται κύριος μόνος ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ
ἡμέρα γὰρ κυρίου σαβαωθ ἐπι­̀ πάν­τα ὑβριστὴν καὶ ὑπερήφανον καὶ ἐπι­̀ πάν­τα ὑψηλὸν καὶ μετέωρον καὶ ταπεινωθήσον­ται
καὶ ἐπι­̀ πᾶσαν κέδρον τοῦ Λιβάνου τῶν ὑψηλῶν καὶ μετεώρων καὶ ἐπι­̀ πᾶν δένδρον βαλάνου Βασαν
καὶ ἐπι­̀ πᾶν ὄρος καὶ ἐπι­̀ πάν­τα βουνὸν ὑψηλὸν
καὶ ἐπι­̀ πάν­τα πύργον ὑψηλὸν καὶ ἐπι­̀ πᾶν τεῖχος ὑψηλὸν
καὶ ἐπι­̀ πᾶν πλοῖον θαλάσ­σης καὶ ἐπι­̀ πᾶσαν θέαν πλοίων κάλλους
καὶ ταπεινωθή­σε­ται πᾶς ἄνθρωπος καὶ πεσεῖται ὕψος ἀνθρώπων καὶ ὑψωθή­σε­ται κύριος μόνος ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ
καὶ τὰ χειροποίητα πάν­τα κατα­κρύψουσιν
εἰσενέγκαν­τες εἰς τὰ σπήλαια καὶ εἰς τὰς σχισμὰς τῶν πετρῶν καὶ εἰς τὰς τρώγλας τῆς γῆς ἀπο­̀ προ­σώπου τοῦ φόβου κυρίου καὶ ἀπο­̀ τῆς δόξης τῆς ἰσχύος αὐτοῦ ὅταν ἀναστῇ θραῦσαι τὴν γῆν
τῇ γὰρ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἐκβαλεῖ ἄνθρωπος τὰ βδελύγματα αὐτοῦ τὰ ἀργυρᾶ καὶ τὰ χρυσᾶ ἃ ἐποίησαν προ­σκυνεῖν τοῖς ματαίοις καὶ ταῖς νυκτερίσιν
τοῦ εἰσελθεῖν εἰς τὰς τρώγλας τῆς στερεᾶς πέτρας καὶ εἰς τὰς σχισμὰς τῶν πετρῶν ἀπο­̀ προ­σώπου τοῦ φόβου κυρίου καὶ ἀπο­̀ τῆς δόξης τῆς ἰσχύος αὐτοῦ ὅταν ἀναστῇ θραῦσαι τὴν γῆν
Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим:
І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір́я, і полинуть до неї всі люди.
І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його!
Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму.
І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати.
І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи.
Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!
Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!
Бо Ти був покинув народа Свого, дім Яковів, бо повні безладдя зо сходу вони, та ворожбитів, немов филистимляни, і накладають із дітьми чужинців.
І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам.
І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його.
І наповнився край його ідолами, він кланяється ділу рук своїх, тому, що зробили були його пальці,
і поклонилась людина, і чоловік упокорився…
А Ти їм не даруй!
Іди в скелю, і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі!
Горді очі людини поникнуть, і буде обнижена людська високість, і буде високим Сам тільки Господь того дня!
Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, і понижене буде воно,
і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби,
і на всі гори високі, і на всі згір́я піднесені,
і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі,
і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо!
І понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей, і буде високим Сам тільки Господь того дня,
а божища зовсім минуться!
І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі!
Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам,
щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі!
Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?
Глава:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible