Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
21:1
21:7
21:11
21:12
21:14
см.:Быт.25:3:15;
21:15
Я́коже бу́ря сквозѣ́ пусты́ню прохо́дитъ, от пусты́ни исходя́щая изъ земли́,
стра́шно видѣ́нiе и же́стоко повѣ́дася мнѣ́: преступа́яй преступа́етъ, и беззако́ннуяй беззако́нствуетъ: на мя́ Елами́те, и послы́ пе́рсстiи на мя́ и́дутъ: ны́нѣ воздохну́ и утѣ́шу себе́.
Сего́ ра́ди напо́лнишася чре́сла моя́ разслабле́нiя, и болѣ́зни прiя́ша мя́ а́ки ражда́ющую: непра́вдовахъ е́же не слы́шати, потща́хся е́же не ви́дѣти.
Се́рдце мое́ заблужда́етъ, и беззако́нiе погружа́етъ мя́, душа́ моя́ стои́тъ во стра́сѣ.
Угото́вите трапе́зу, яди́те, пі́йте: воста́вше, кня́зи, угото́вите щиты́,
я́ко та́ко рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: ше́дъ поста́ви себѣ́ стра́жа, и е́же а́ще у́зриши, возвѣсти́.
И узрѣ́хъ вса́дники ко́нныя два́, вса́дника на осля́ти и вса́дника на велблю́дѣ. Послу́шай слу́шанiемъ мно́гимъ
и призови́ урі́ю на стра́жбу Госпо́дню. И рече́: стоя́хъ вы́ну де́нь, и у по́лчища а́зъ стоя́хъ всю́ но́щь,
и се́, са́мъ гряде́тъ [му́жъ] вса́дникъ двоко́нный, и отвѣща́въ рече́: паде́, паде́ Вавило́нъ, и вси́ кумíры его́ и вся́ рукотворе́нная его́ сокруши́шася на земли́.
Послу́шайте, оста́вшiися, и болѣ́знующiи, услы́шите: е́же слы́шахъ от Го́спода Савао́ѳа, Бо́гъ Изра́илевъ возвѣсти́ на́мъ.
Видѣ́нiе на Идуме́ю. Ко мнѣ́ зови́ от Сии́ра: стреги́те забра́ла.
Стрегу́ зау́тра и но́щiю. А́ще и́щеши, ищи́ и у мене́ обита́й.
Въ дубра́вѣ въ ве́черъ преспи́ши, или́ на пути́ Деда́новѣ.
Во срѣ́тенiе жа́ждущему во́ду принеси́те, живу́щiи во странѣ́ Ѳема́новѣ, со хлѣ́бы срѣта́йте бѣжа́щыя мно́жества ра́ди убiе́нныхъ
и мно́жества ра́ди заблужда́ющихъ, и мно́жества ра́ди мече́й и мно́жества ра́ди луко́въ напряже́нныхъ, и мно́жества ра́ди па́дшихъ на сѣ́чи.
Я́ко си́це рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: еще́ лѣ́то [еди́но], я́коже лѣ́то нае́мника, оскудѣ́етъ сла́ва сыно́въ Кида́рскихъ,
и оста́нокъ луко́въ си́льныхъ сыно́въ Кида́рскихъ бу́детъ ма́лъ, я́ко Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ глаго́ла.
и оста́нокъ луко́въ си́льныхъ сыно́въ Кида́рскихъ бу́детъ ма́лъ, я́ко Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ глаго́ла. Видѣ́нiе де́бри Сiо́ни.
и оста́нокъ луко́въ си́льныхъ сыно́въ Кида́рскихъ бу́детъ ма́лъ, я́ко Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ глаго́ла. Видѣ́нiе де́бри Сiо́ни.
τὸ ὅραμα τῆς ἐρήμου ὡς καταιγὶς δι᾿ ἐρήμου διέλθοι ἐξ ἐρήμου ἐρχομένη ἐκ γῆς φοβερὸν
τὸ ὅραμα καὶ σκληρὸν ἀνηγγέλη μοι ὁ ἀθετῶν ἀθετεῖ ὁ ἀνομῶν ἀνομεῖ ἐπ᾿ ἐμοὶ οἱ Αιλαμῖται καὶ οἱ πρέσβεις τῶν Пερσῶν ἐπ᾿ ἐμὲ ἔρχονται νῦν στενάξω καὶ παρακαλέσω ἐμαυτόν
διὰ τοῦτο ἐνεπλήσθη ἡ ὀσφύς μου ἐκλύσεως καὶ ὠδῖνες ἔλαβόν με ὡς τὴν τίκτουσαν ἠδίκησα τὸ μὴ ἀκοῦσαι ἐσπούδασα τὸ μὴ βλέπειν
ἡ καρδία μου πλανᾶται καὶ ἡ ἀνομία με βαπτίζει ἡ ψυχή μου ἐφέστηκεν εἰς φόβον
ἑτοίμασον τὴν τράπεζαν πίετε φάγετε ἀναστάντες οἱ ἄρχοντες ἑτοιμάσατε θυρεούς
ὅτι οὕτως εἶπεν κύριος πρός με βαδίσας σεαυτῷ στῆσον σκοπὸν καὶ ὃ ἂν ἴδῃς ἀνάγγειλον
καὶ εἶδον ἀναβάτας ἱππεῖς δύο ἀναβάτην ὄνου καὶ ἀναβάτην καμήλου ἀκρόασαι ἀκρόασιν πολλὴν
καὶ κάλεσον Ουριαν εἰς τὴν σκοπιὰν κυρίου καὶ εἶπεν ἔστην διὰ παντὸς ἡμέρας καὶ ἐπὶ τῆς παρεμβολῆς ἔστην ὅλην τὴν νύκτα
καὶ ἰδοὺ αὐτὸς ἔρχεται ἀναβάτης συνωρίδος καὶ ἀποκριθεὶς εἶπεν πέπτωκεν Βαβυλών καὶ πάντα τὰ ἀγάλματα αὐτῆς καὶ τὰ χειροποίητα αὐτῆς συνετρίβησαν εἰς τὴν γῆν
ἀκούσατε οἱ καταλελειμμένοι καὶ οἱ ὀδυνώμενοι ἀκούσατε ἃ ἤκουσα παρὰ κυρίου σαβαωθ ὁ θεὸς τοῦ Ισραηλ ἀνήγγειλεν ἡμῖν
τὸ ὅραμα τῆς Ιδουμαίας πρὸς ἐμὲ καλεῖ παρὰ τοῦ Σηιρ φυλάσσετε ἐπάλξεις
φυλάσσω τὸ πρωὶ καὶ τὴν νύκτα ἐὰν ζητῇς ζήτει καὶ παρ᾿ ἐμοὶ οἴκει
ἐν τῷ δρυμῷ ἑσπέρας κοιμηθήσῃ ἐν τῇ ὁδῷ Δαιδαν
εἰς συνάντησιν διψῶντι ὕδωρ φέρετε οἱ ἐνοικοῦντες ἐν χώρᾳ Θαιμαν ἄρτοις συναντᾶτε τοῖς φεύγουσιν
διὰ τὸ πλῆθος τῶν φευγόντων καὶ διὰ τὸ πλῆθος τῶν πλανωμένων καὶ διὰ τὸ πλῆθος τῆς μαχαίρας καὶ διὰ τὸ πλῆθος τῶν τοξευμάτων τῶν διατεταμένων καὶ διὰ τὸ πλῆθος τῶν πεπτωκότων ἐν τῷ πολέμῳ
ὅτι οὕτως εἶπέν μοι κύριος ἔτι ἐνιαυτὸς ὡς ἐνιαυτὸς μισθωτοῦ ἐκλείψει ἡ δόξα τῶν υἱῶν Κηδαρ
καὶ τὸ κατάλοιπον τῶν τοξευμάτων τῶν ἰσχυρῶν υἱῶν Κηδαρ ἔσται ὀλίγον διότι κύριος ἐλάλησεν ὁ θεὸς Ισραηλ
מַשָּׂא מִדְבַּר־יָם; כְּסוּפוֹת בַּנֶּגֶב לַחֲלֹף, מִמִּדְבָּר בָּא, מֵאֶרֶץ נוֹרָאָה׃
חָזוּת קָשָׁה הֻגַּד־לִי; הַבּוֹגֵד בּוֹגֵד וְהַשּׁוֹדֵד שׁוֹדֵד, עֲלִי עֵילָם צוּרִי מָדַי, כָּל־אַנְחָתָה הִשְׁבַּתִּי׃
עַל־כֵּן, מָלְאוּ מָתְנַי חַלְחָלָה, צִירִים אֲחָזוּנִי, כְּצִירֵי יוֹלֵדָה; נַעֲוֵיתִי מִשְּׁמֹעַ, נִבְהַלְתִּי מֵרְאוֹת׃
תָּעָה לְבָבִי, פַּלָּצוּת בִּעֲתָתְנִי; אֵת נֶשֶׁף חִשְׁקִי, שָׂם לִי לַחֲרָדָה׃
עָרֹךְ הַשֻּׁלְחָן צָפֹה הַצָּפִית אָכוֹל שָׁתֹה; קוּמוּ הַשָּׂרִים מִשְׁחוּ מָגֵן׃ פ
כִּי כֹה אָמַר אֵלַי אֲדֹנָי; לֵךְ הַעֲמֵד הַמְצַפֶּה, אֲשֶׁר יִרְאֶה יַגִּיד׃
וְרָאָה רֶכֶב, צֶמֶד פָּרָשִׁים, רֶכֶב חֲמוֹר רֶכֶב גָּמָל; וְהִקְשִׁיב קֶשֶׁב רַב־קָשֶׁב׃
וַיִּקְרָא אַרְיֵה; עַל־מִצְפֶּה אֲדֹנָי, אָנֹכִי עֹמֵד תָּמִיד יוֹמָם, וְעַל־מִשְׁמַרְתִּי, אָנֹכִי נִצָּב כָּל־הַלֵּילוֹת׃
וְהִנֵּה־זֶה בָא רֶכֶב אִישׁ, צֶמֶד פָּרָשִׁים; וַיַּעַן וַיֹּאמֶר, נָפְלָה נָפְלָה בָּבֶל, וְכָל־פְּסִילֵי אֱלֹהֶיהָ שִׁבַּר לָאָרֶץ׃
מְדֻשָׁתִי וּבֶן־גָּרְנִי; אֲשֶׁר שָׁמַעְתִּי, מֵאֵת יְהוָה צְבָאוֹת אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל הִגַּדְתִּי לָכֶם׃ ס
מַשָּׂא דּוּמָה; אֵלַי קֹרֵא מִשֵּׂעִיר, שֹׁמֵר מַה־מִלַּיְלָה, שֹׁמֵר מַה־מִלֵּיל׃
אָמַר שֹׁמֵר, אָתָה בֹקֶר וְגַם־לָיְלָה; אִם־תִּבְעָיוּן בְּעָיוּ שֻׁבוּ אֵתָיוּ׃ ס
מַשָּׂא בַּעְרָב; בַּיַּעַר בַּעְרַב תָּלִינוּ, אֹרְחוֹת דְּדָנִים׃
לִקְרַאת צָמֵא הֵתָיוּ מָיִם; יֹשְׁבֵי אֶרֶץ תֵּימָא, בְּלַחְמוֹ קִדְּמוּ נֹדֵד׃
כִּי־מִפְּנֵי חֲרָבוֹת נָדָדוּ; מִפְּנֵי חֶרֶב נְטוּשָׁה, וּמִפְּנֵי קֶשֶׁת דְּרוּכָה, וּמִפְּנֵי כֹּבֶד מִלְחָמָה׃ ס
כִּי־כֹה אָמַר אֲדֹנָי אֵלָי; בְּעוֹד שָׁנָה כִּשְׁנֵי שָׂכִיר, וְכָלָה כָּל־כְּבוֹד קֵדָר׃
וּשְׁאָר מִסְפַּר־קֶשֶׁת גִּבּוֹרֵי בְנֵי־קֵדָר יִמְעָטוּ; כִּי יְהוָה אֱלֹהֵי־יִשְׂרָאֵל דִּבֵּר׃ ס
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
ВАҲЙ дар бораи биёбони назди баҳр. Мисли гирдбодҳое ки дар ҷануб мевазад, вай аз биёбон, аз замини пурдаҳшат меояд.
Рӯъёи мудҳише ба ман аён шудааст: хоин хиёнат менамояд, ва тороҷгар тороҷ мекунад, Эй Элом, баро! Эй Модай, муҳосира намо! Ба тамоми оҳу нолаи он хотима хоҳам дод.
Аз ин рӯ камари маро ларза гирифтааст; дарде, мисли дарди зане ки мезояд, маро дар бар гирифтааст; аз он чи мешунавам, печутоб мехӯрам, ва аз он чи мебинам, ҳаросон шудаам.
Ошуфтадил шудаам; тарсу бим маро мадҳуш кардааст; шоми фароғати ман ба тарсу ларз мубаддал шудааст.
Суфраро оростаанд; ҷойпӯшҳоро густурдаанд; ба хӯрдану нӯшидан машғуланд. «Эй мирон, бархезед, сипарҳоро равған молед!»
Зеро ки Парвардигор ба ман чунин гуфтааст: «Бирав, дидбоне бимон, то он чиро, ки бинад, хабар диҳад,
Ва чун фавҷҳои саворонро: ҷуфт-ҷуфт саворони асп, саворони улоғ, саворони шутурро бинад, ба онҳо бо диққати тамом гӯш андозад».
Ва ӯ мисли шер садо баровард: «Эй хоҷаи ман! Рӯзона ман доимо бар дидбонгоҳ меистам, ва тамоми шабҳо дар посбонии худ мебошам.
Ва инак, савори ароба бо ҷуфт-ҷуфти асп меоянд». Ва ӯ хитоб намуда, гуфт: «Бобил фурӯ ғалтидааст, фурӯ ғалтидааст, ва тамоми санамҳои худоёнашро ба замин зада шикастаанд».
Эй хирмангоҳи ман ва писари хирмани ман! Он чи аз Парвардигори лашкарҳо, Худои Исроил шунидаам, ба шумо гуфтам.
Ваҳй дар бораи Думо. Маро аз Сеир фарёд мекунанд: «Эй посбон! Чӣ посе аз шаб аст? Эй посбон! Чӣ посе аз шаб аст?»
Посбон гуфт: «Субҳ меояд, вале ҳанӯз шаб аст. Агар боз пурсидан хоҳед, бипурсед: бори дигар биёед».
Ваҳй дар бораи банӣ араб. Эй қофилаҳои дадониён! Дар сангзори Арабистон манзил кунед.
Эй сокинони замини Темо! Ба пешвози ташнагон об биёред, гурезагонро бо нонашон истиқбол намоед.
Зеро ки онҳо аз шамшерҳо гурехтаанд: аз шамшери бараҳна, ва аз камони кашида, ва аз гаронии ҷанг.
Зеро ки Парвардигор ба ман чунин гуфтааст: «Баъд аз як сол, мисли солҳои муздур, тамоми ҷалоли Қедор нобуд хоҳад шуд;
Ва бақияи шумораи баҳодурони камондори банӣ Қедор кам хоҳад шуд, зеро ки Парвардигор, Худои Исроил чунин гуфтааст».