я́ко де́нь мяте́жа и па́губы и попра́нiя, и смяте́нiе от Го́спода Савао́ѳа: въ де́бри Сiо́ни скита́ются, от ма́ла да́же до вели́ка скита́ются по гора́мъ.

Елами́те же взя́ша ту́лы, и вса́дницы человѣ́цы на ко́нехъ, и собо́ръ ополче́нiя.

И бу́дутъ избра́нны де́бри твоя́, напо́лнятся колесни́цъ, ко́нницы же засту́пятъ врата́ твоя́

и откры́ютъ врата́ Иу́дина, и воззря́тъ въ то́й де́нь во избра́нныя до́мы гра́да,

и откры́ютъ сокрове́нная домо́въ краегра́дiя дави́дова, и у́зрятъ, я́ко мно́жайшiи су́ть, и я́ко отврати́ша во́ду дре́внiя купѣ́ли во гра́дъ,

и я́ко разори́ша до́мы Иерусали́мли на утвержде́нiе стѣнѣ́ гра́днѣй.

И сотвори́сте себѣ́ во́ду между́ двѣма́ стѣна́ма, внутрьу́ду купѣ́ли дре́внiя, и не воззрѣ́сте на сотвори́вшаго ю́ испе́рва, и согра́ждшаго ю́ не ви́дѣсте.

И призва́ Госпо́дь, Госпо́дь Савао́ѳъ въ то́й де́нь пла́чь и рыда́нiе, и остриже́нiе и препоя́санiе во вре́тища:

ті́и же сотвори́ша ра́дость и весе́лiе, закала́юще телцы́ и жру́ще о́вцы, я́ко я́сти мяса́ и пи́ти вино́, глаго́люще: да я́мы и пiе́мъ, у́трѣ бо у́мремъ.

И открове́нна сiя́ су́ть во у́шiю Го́спода Савао́ѳа, я́ко не оста́вится ва́мъ то́й грѣ́хъ, до́ндеже у́мрете.

Си́це глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ: иди́ въ ку́щу ко сомна́ну строи́телю до́му и рцы́ ему́:

что́ ты́ здѣ́, и что́ тебѣ́ здѣ́, я́ко истеса́лъ еси́ себѣ́ здѣ́ гро́бъ и сотвори́лъ еси́ себѣ́ на высо́цѣ гро́бъ, и написа́лъ еси́ себѣ́ на ка́мени ку́щу?

Се́, ны́нѣ Госпо́дь Савао́ѳъ изве́ржетъ и сотре́тъ му́жа, и отъи́метъ у́тварь твою́ и вѣне́цъ тво́й сла́вный,

и пове́ржетъ тя́ во страну́ вели́ку и безмѣ́рну, и та́мо у́мреши: и положи́тъ колесни́цу твою́ до́брую въ безче́стiе и до́мъ кня́зя твоего́ въ попра́нiе:

и изве́ржешися от строи́телства твоего́ и от степе́не твоего́.

И бу́детъ въ то́й де́нь, и призову́ раба́ моего́ Елiаки́ма сы́на хелкі́ева

и облеку́ его́ во у́тварь твою́, и вѣне́цъ тво́й да́мъ ему́ и держа́ву твою́, и строи́телство твое́ да́мъ въ ру́цѣ его́, и бу́детъ я́ко оте́цъ живу́щымъ во Иерусали́мѣ и живу́щымъ во Иуде́и.

И да́мъ ему́ сла́ву дави́дову, и обвладѣ́етъ, и не бу́детъ противоглаго́лющаго: и да́мъ ему́ клю́чь до́му дави́дова на ра́мо его́, и отве́рзетъ, и не бу́детъ затворя́ющаго, и затво́ритъ, и не бу́детъ отверза́ющаго.

И поста́влю его́ кня́зя на мѣ́стѣ вѣ́рнѣ, и бу́детъ на престо́лѣ сла́вы до́му отца́ своего́.

И бу́детъ упова́яй на него́ вся́къ сла́вный въ дому́ отца́ его́, от ма́ла да́же до вели́ка: и бу́дутъ зави́сяще на не́мъ.

Въ то́й де́нь, сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ, подви́гнется человѣ́къ утвержде́нъ на мѣ́стѣ вѣ́рнѣ, и отъи́мется, и паде́тъ, и потреби́тся сла́ва, я́же на не́мъ, я́ко Госпо́дь глаго́ла.
Въ то́й де́нь, сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ, подви́гнется человѣ́къ утвержде́нъ на мѣ́стѣ вѣ́рнѣ, и отъи́мется, и паде́тъ, и потреби́тся сла́ва, я́же на не́мъ, я́ко Госпо́дь глаго́ла. Видѣ́нiе на ти́ра.

Украинский (Огієнко)

Пророцтво про долину Видіння.
Що це сталось тобі, що ти висипав увесь на дахи?

Місто сповнене галасом, місто гучне, місто веселе!
Побиті твої не побиті мечем, і не повмирали в війні.

Усі разом утекли твої проводирі, без вистрілу луку пов́язані усі, хто з тобою знайшовся, пов́язані разом, хоч вони повтікали далеко.

Тому я сказав: Відверніться від мене, я гірко заплачу!
Не силуйтеся потішати мене, що народу мого дочка поруйнована,

бо це день збентеження, і стоптання, і заколоту, день Господа, Бога Саваота, у долині Видіння, день розвалення муру та зойку на горах!

А Елам узяв сагайдака, у поході мужів з верхівцями, Кір же витяг щита.

І сталось, найкращі долини твої понаповнювались колесницями, а при брамі їздці понаставлені.

І відкрив він заслону із Юди, і ти поглянув того дня на зброю дому лісу.

І побачили в Місті Давидовім щілини, що багато їх стало, і зібрали води з ставу долішнього;

і порахували доми в Єрусалимі, і порозбивали доми ті на зміцнення муру;

і зробили ви між двома мурами збір для старого ставка, але ви не дивились на Того, Хто це зробив, Хто це віддавна створив, ви не бачили.

І Господь, Бог Саваот того дня був покликав на плач, і на голосіння, і на обстригання волосся, і щоб оперезатись веретою.

Та ось радість і втіха: забивають худобу велику та ріжуть худобу дрібну, їдять м́ясо й вино попивають, викрикуючи: Будем їсти та пити, бо взавтра помрем!

І відкрив Господь Саваот в мої уші: Напевно не проститься вам беззаконство оце, аж поки ви не помрете, промовив Господь, Бог Саваот.

Так промовив Господь, Бог Саваот: Іди, увійди до того управителя, до Шевни, що над домом, та й скажеш:

Що ти тут маєш, і хто тут у тебе, що гроба для себе тут видовбав?
Ти вирубав на висоті свого гроба, ти видовбав в скелі оселю собі,

та Господь тебе з силою викине, лицарю, і хапаючи, схопить тебе,

звиваючи, звине тебе на клубок, і кине, як кулю, у землю простору, і там ти помреш, і підуть туди й вози славні твої, о ганьбо ти дому свого господаря!

І попхну тебе з стану твого, і скину тебе з того місця, на якому стоїш.

І станеться в день той, і покличу Свого раба Еліякима, сина Хілкійїного,

і на нього хітона твого одягну, і підпережу Я його твоїм поясом, панування твоє дам у руку його, і стане він батьком для мешканця Єрусалиму та для Юдиного дому!

І дам ключа дому Давидового на рамено його, і коли він відчинить, не буде кому замикати, коли ж він замкне, то не буде кому відчиняти.

І його Я заб́ю, мов кілка, в певне місце, і стане він домові батька свого троном слави.

І повісять на ньому всю славу отцівського дому його, нащадки та дикі відростки, увесь посуд малий від мисок й аж до всякого посуду глиняного!

Того дня, говорить Господь Саваот, похитнеться кілок, що був в певне місце забитий, і буде відрубаний та й упаде, і знищений буде тягар, що на ньому, бо так каже Господь!…

Немецкий (GNB)

Языки

Botschaft über das Hinnom-Tal:

Was ist euch in den Kopf gestiegen, ihr Bewohner von Jerusalem? Warum seid ihr alle auf die Dächer geklettert?

Was soll dieser Lärm in der Stadt, dieses ausgelassene Feiern, der Jubel über die Befreiung? Ist etwa ein einziger eurer Krieger im offenen Kampf erschlagen worden?

Nein, eure Truppenführer haben sich aus dem Staub gemacht; aber sie wurden eingefangen, einer wie der andere, ohne dass auch nur ein Pfeil abgeschossen worden wäre. So weit sie auch geflohen waren, alle wurden gefangen genommen.

Darum sage ich: »Lasst mich allein mit meinem Schmerz und meinen Tränen! Lasst mich weinen und klagen über die verzweifelte Lage meines Volkes! Gebt es auf, mich trösten zu wollen!

Denn der HERR, der Herrscher über die ganze Welt, hat Schrecken und Entsetzen und Zerbrechen über uns gebracht. Das Hinnom-Tal hallte wider vom Kriegslärm und Hilfeschreie schallten zum Zionsberg hinauf.

Die Elamiter, auf Streitwagen mit Pferdegespannen, hielten ihre Köcher in der Hand, die Männer aus Kir nahmen ihre Schilde aus der Hülle.

Jerusalems prächtige Täler waren voll von Pferden und Wagen, die Feinde bezogen ihre Posten vor den Toren,

Judas letzter Schutz lag schutzlos vor ihnen.«

An jenem Tag habt ihr im Waldhaus nach euren Waffenvorräten geschaut.

In der Mauer der Davidsstadt entdecktet ihr viele Risse! Im Unteren Teich stautet ihr das Wasser.

Ihr erfasstet alle Gebäude von Jerusalem in Listen. Einige Häuser musstet ihr abreißen, um die Stadtmauer zu befestigen.

Ihr legtet auch ein Sammelbecken an zwischen den beiden Mauern und leitetet das Wasser aus dem Alten Teich hinein. Aber dass Gott seine Hand im Spiel haben könnte, habt ihr nicht bedacht; ihr hattet keinen Blick für ihn, der das Unglück seit langem vorbereitet hatte und geschehen ließ.

An jenem Tag rief der HERR, der Herrscher über die ganze Welt, euch zum Weinen und Klagen auf, ihr solltet euch den Kopf kahl scheren und den Sack anziehen.

Stattdessen jubelt ihr und feiert, ihr schlachtet Rinder und Schafe, ihr schmaust und bechert. »Lasst uns essen und trinken«, sagt ihr, »morgen sind wir tot!«

Der HERR, der Herrscher über die ganze Welt, hat zu mir gesprochen; er hat geschworen: »Diese Schuld vergebe ich ihnen nicht, sie werden sie ihr ganzes Leben lang nicht los!«

Der HERR, der Herrscher über die ganze Welt, sagte zu mir: »Geh zu diesem Verwalter da, zu diesem Schebna, dem Palastvorsteher des Königs, und sage zu ihm:

́Für wen hältst du dich eigentlich? Wer oder was gibt dir die Berechtigung, dir hier oben eine Grabkammer aushauen zu lassen und deine letzte Wohnung aus dem Felsen herauszumeißeln?

Du hältst dich für einen starken Mann, aber der HERR wird dich mit einem Schlag niederstrecken. Er wird dich packen

und zusammenrollen wie Garn zu einem Knäuel und dich wie einen Ball wegschleudern in ein Land mit großen, weiten Ebenen. Dort wirst du sterben, dort ist auch die Endstation für deine Prunkwagen. Du bist eine Schande für das Königshaus!

Darum wird der König dich aus dem Amt jagen, er wird dich von deinem hohen Posten herunterholen.́«

»Dann berufe ich meinen Diener Eljakim, den Sohn Hilkijas«, sagt der HERR.

»Ich ziehe ihm dein Amtsgewand an und lege ihm deinen Gürtel um; ich statte ihn mit allen Vollmachten aus, die du jetzt hast. Für die Bewohner von Jerusalem und das Volk von Juda wird er wie ein Vater sein.

Ich werde ihm den Schlüssel zum Palast der Nachkommen Davids übergeben. Wenn er die Türen öffnet, kann keiner sie zuschließen; wenn er zuschließt, kann keiner mehr öffnen.

Ich werde ihn in seiner Stellung festigen wie einen Pflock, der in die Wand eingeschlagen wird. Seine ganze Sippe wird an seiner Ehre teilhaben.

Aber diese Sippe mit allen Sprösslingen und Nebenzweigen wird sich mit ihrem vollen Gewicht an ihn hängen. Dann wird es ihm ergehen wie einem Pflock, an dem man das ganze Tongeschirr samt Schüsseln und Krügen aufhängt.

Der Pflock, der so fest in der Wand sitzt, wird unter dieser Last abbrechen, und alles, was an ihm hängt, wird zu Bruch gehen. Das sagt der HERR.«