Азбука веры » Би́блия » И҆са́їи » гл.23

И҆са́їи, Глава 23

Толкования

Толкования главы

23:1

см.:Иер.47:4;Чис.24:24;

23:2

23:3

23:4

см.:Иез.28:21;

23:5

23:6

23:7

23:8

см.:Откр.18:23;

23:9

23:10

23:11

см.:Иов.12:24;

23:12

23:13

23:14

23:15

23:16

см.:Иез.26:13;

23:17

23:18

Церковнославянский (рус)

Пла́читеся, корабли́ кархидо́нстiи, я́ко поги́бе, и ктому́ не и́дутъ от земли́ китiе́йскiя, отведе́ся плѣне́нъ.

Кому́ подо́бни бы́ша живу́щiи во о́стровѣ, купцы́ фи́ничестiи, преходя́щiи мо́ре?

Въ водѣ́ мно́зѣ сѣ́мя купе́ческо, а́ки жа́твѣ вноси́мѣй купцы́ язы́честiи.

Усрами́ся, Сидо́не, рече́ мо́ре. Крѣ́пость же морска́я рече́: не болѣ́хъ, ни породи́хъ, ни вскорми́хъ ю́ношъ, ниже́ вознесо́хъ дѣви́цъ.

Егда́ же слы́шано бу́детъ во Еги́птѣ, прiи́метъ я́ болѣ́знь о ти́рѣ.

Иди́те въ кархидо́нъ, пла́читеся, живу́щiи во о́стровѣ се́мъ.

Не сiе́ ли бѣ́ велича́нiе ва́мъ испе́рва, пре́жде не́же пре́дану бы́ти ему́?

Кто́ сiя́ совѣща́ на ти́ра? еда́ ху́ждшiй е́сть, или́ не крѣ́пкiй е́сть? купцы́ его́ сла́внiи кня́зи земли́.

Госпо́дь Савао́ѳъ совѣща́ разсы́пати вся́кую горды́ню сла́вныхъ и обезче́стити вся́кое сла́вное на земли́.

Дѣ́лай зе́млю твою́, и́бо корабли́ ктому́ не прiи́дутъ от кархидо́на.

И рука́ твоя́ ктому́ не укрѣпѣ́етъ по мо́рю, разгнѣвля́ющая царе́й. Госпо́дь Савао́ѳъ заповѣ́да о Ханаа́нѣ, е́же погуби́ти крѣ́пость его́.

И реку́тъ: ктому́ не приложи́те укаря́ти и оби́дѣти дще́рь Сидо́ню: и а́ще отъи́деши ко китiи́омъ, ниже́ та́мо бу́детъ тебѣ́ поко́й:

и въ зе́млю Халде́йску, но и та́ опустѣ́ла от Ассирі́анъ, я́ко стѣна́ ея́ паде́ся.

Пла́читеся, корабли́ кархидо́нстiи, я́ко поги́бе тверды́ня ва́ша.

И бу́детъ въ то́й де́нь, оста́вленъ бу́детъ ти́ръ се́дмьдесятъ лѣ́тъ, я́коже вре́мя [еди́наго] царя́, я́ко вре́мя человѣ́ческо: и по седми́десятихъ лѣ́тѣхъ бу́детъ ти́ръ я́ко пѣ́снь блудни́цы.

Возми́ гу́сли, обыди́ гра́дъ, блудни́ца забве́ная, до́брѣ погуди́, мно́го воспо́й, да па́мять твоя́ бу́детъ.

И бу́детъ по седми́десятихъ лѣ́тѣхъ, присѣще́нiе сотвори́тъ Бо́гъ ти́ру, и па́ки возста́вится на пре́жднее и бу́детъ то́ржище всѣ́мъ ца́рствамъ вселе́нныя на лицы́ земли́.

И бу́детъ его́ ку́пля и мзда́ свято Го́сподеви, не и́мъ со́брано бу́детъ, но живу́щымъ предъ Го́сподемъ, вся́ ку́пля его́, я́сти и пи́ти и напо́лнитися, и въ сы́тость, на па́мять предъ Го́сподемъ.

Греческий [Greek (Koine)]

τὸ ὅραμα Τύρου ὀλολύζετε πλοῖα Καρχηδόνος ὅτι ἀπώλετο καὶ οὐκέτι ἔρχονται ἐκ γῆς Κιτιαίων ἦκται αἰχμάλωτος

τίνι ὅμοιοι γεγόνασιν οἱ ἐνοικοῦντες ἐν τῇ νήσῳ μεταβόλοι Φοινίκης διαπερῶντες τὴν θάλασσαν

ἐν ὕδατι πολλῷ σπέρμα μεταβόλων ὡς ἀμητοῦ εἰσφερομένου οἱ μεταβόλοι τῶν ἐθνῶν

αἰσχύνθητι Σιδών εἶπεν ἡ θάλασσα ἡ δὲ ἰσχὺς τῆς θαλάσσης εἶπεν οὐκ ὤδινον οὐδὲ ἔτεκον οὐδὲ ἐξέθρεψα νεανίσκους οὐδὲ ὕψωσα παρθένους

ὅταν δὲ ἀκουστὸν γένηται Αἰγύπτῳ λήμψσεται αὐτοὺς ὀδύνη περὶ Τύρου

ἀπέλθατε εἰς Καρχηδόνα ὀλολύξατε οἱ ἐνοικοῦντες ἐν τῇ νήσῳ ταύτῃ

οὐχ αὕτη ἦν ὑμῶν ἡ ὕβρις ἡ ἀπ᾿ ἀρχῆς πρὶν ἢ παραδοθῆναι αὐτήν

τίς ταῦτα ἐβούλευσεν ἐπὶ Τύρον μὴ ἥσσων ἐστὶν ἢ οὐκ ἰσχύει οἱ ἔμποροι αὐτῆς ἔνδοξοι ἄρχοντες τῆς γῆς

κύριος σαβαωθ ἐβουλεύσατο παραλῦσαι πᾶσαν τὴν ὕβριν τῶν ἐνδόξων καὶ ἀτιμάσαι πᾶν ἔνδοξον ἐπὶ τῆς γῆς

ἐργάζου τὴν γῆν σου καὶ γὰρ πλοῖα οὐκέτι ἔρχεται ἐκ Καρχηδόνος

ἡ δὲ χείρ σου οὐκέτι ἰσχύει κατὰ θάλασσαν ἡ παροξύνουσα βασιλεῖς κύριος σαβαωθ ἐνετείλατο περὶ Χανααν ἀπολέσαι αὐτῆς τὴν ἰσχύν

καὶ ἐροῦσιν οὐκέτι μὴ προσθῆτε τοῦ ὑβρίζειν καὶ ἀδικεῖν τὴν θυγατέρα Σιδῶνος καὶ ἐὰν ἀπέλθῃς εἰς Κιτιεῖς οὐδὲ ἐκεῖ σοι ἀνάπαυσις ἔσται

καὶ εἰς γῆν Χαλδαίων καὶ αὕτη ἠρήμωται ἀπὸ τῶν ᾿Ασσυρίων οὐδὲ ἐκεῖ σοι ἀνάπαυσις ἔσται ὅτι ὁ τοῖχος αὐτῆς πέπτωκεν

ὀλολύζετε πλοῖα Καρχηδόνος ὅτι ἀπώλετο τὸ ὀχύρωμα ὑμῶν

καὶ ἔσται ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ καταλειφθήσεται Τύρος ἔτη ἑβδομήκοντα ὡς χρόνος βασιλέως ὡς χρόνος ἀνθρώπου καὶ ἔσται μετὰ ἑβδομήκοντα ἔτη ἔσται Τύρος ὡς ᾆσμα πόρνης

λαβὲ κιθάραν ῥέμβευσον πόλεις πόρνη ἐπιλελησμένη καλῶς κιθάρισον πολλὰ ᾆσον ἵνα σου μνεία γένηται

καὶ ἔσται μετὰ ἑβδομήκοντα ἔτη ἐπισκοπὴν ποιήσει ὁ θεὸς Τύρου καὶ πάλιν ἀποκατασταθήσεται εἰς τὸ ἀρχαῖον καὶ ἔσται ἐμπόριον πάσαις ταῖς βασιλείαις τῆς οἰκουμένης

καὶ ἔσται αὐτῆς ἡ ἐμπορία καὶ ὁ μισθὸς ἅγιον τῷ κυρίῳ οὐκ αὐτοῖς συναχθήσεται ἀλλὰ τοῖς κατοικοῦσιν ἔναντι κυρίου πᾶσα ἡ ἐμπορία αὐτῆς φαγεῖν καὶ πιεῖν καὶ ἐμπλησθῆναι εἰς συμβολὴν μνημόσυνον ἔναντι κυρίου

Украинский (Огієнко)

Пророцтво про Тир.
Голосіть, кораблі Таршішу, бо Тир поруйнований: без домів і без входу з кіттейського краю…
Так було їм відкрито.

Замовчіте, мешканці надмор́я!
Сидонські купці, які морем пливуть, тебе переповнили.

І насіння Шіхору у водах великих, жниво Ріки то набуток його, і народам він став за торговицю.

Соромся, Сидоне, сказало бо море, морська твердиня, говорячи: я не терпіла з породу та не породила, і не виховала юнаків, і дівчат я не викохала.

Коли до Єгипту ця звістка прибуде, вони затремтять, як на звістку про Тир.

Перейдіть до Таршішу, ридайте, мешканці надмор́я!

Чи це ваше місто веселе, що початок його з давен-давна?
Його ноги несуть його в далечину оселитися.

Хто це постановив був про Тир, що корони давав, що князями бували купці його, а його торговці на землі були в шані?

Господь Саваот це призначив, щоб збезчестити пиху всякій славі, щоб усіх славних землі злегковажити.

Перейди ти свій край, мов Ріка, дочко Таршішу, вже нема перепони

Свою руку простяг Він на море, і царства затряс!
Господь про Ханаан наказав, щоб твердиню його зруйнувати,

і сказав: Не будеш ти більше радіти, збезчещена дівчино, дочко Сидону!
Уставай, перейди до Кіттіму, але й там ти спочинку не матимеш.

Це земля ханаанська: на ніщо обернувсь цей народ, Ашшур для пустинних звірів влаштував був її.
Вони збудували тут башти вартові, і палаци її повалили, у руїну її обернули.

Голосіть, кораблі Таршішу, бо спустошена ваша твердиня!

І станеться в день той, Тир буде забутий на сімдесят літ, як дні панування одного царя.
По семидесяти літах станеться Тирові, як у тій пісні блудниці:

Візьми гусла, і пройдися по місті, забута блуднице!
Приємно заграй, багато пісень заспівай, щоб тебе пригадали!

І буде, як сімдесят літ покінчиться, згадає про Тира Господь, і знову він братиме плату за блудодійство, і чинитиме блуд з усіма царствами світу на поверхні землі.

І стане набуток його та прибуток його із торгівлі Господеві присвяченим.
Не буде збиратися він і не буде ховатись, бо набуток його буде тим, хто сидітиме перед обличчям Господнім, щоб їсти досита та мати розкішну одежу.

Таджикский

Языки

ВАҲЙ дар бораи Сӯр. Эй киштиҳои Таршиш, вовайло кунед, зеро ки он хароб шудааст: на хонае боқӣ мондааст, на ҷое ки кас тавонад вориди он гардад; аз замини Киттим ба онҳо хабар расидааст.

Эй сокинони соҳил, ки онро тоҷирони Сидӯн, дарёнавардон пур мекарданд, хомӯш нишинед!

Ва ғаллаи Шиҳӯр, дарави атрофи наҳр бо обҳои бисёр ба он дохил мешуд, ва он бозоргоҳи халқҳо гардида буд.

Эй Сидӯн, таассуф намо, зеро ки баҳр, яъне қалъаи баҳр, ба забон омада, мегӯяд: «Гӯё ки ман дарди зоиш накашидаам, ва назоидаам, ва ҷавононро парвариш накардаам, ва духтаронро ба воя нарасонидаам!»

Вақте ки овозаи ин ба мисриён бирасад, аз шунидани аҳволи Сӯр ба ҳарос хоҳанд афтод.

Эй сокинони соҳил, ба Таршиш кӯчида равед, вовайло кунед.

Оё ҳамин аст он шаҳри пурсурури шумо, ки ибтидояш аз қадимулайём буд, ва пойҳояш онро ба кишварҳои дур мебурд, то ки дар он ҷо иқомат намояд?

Кист, ки инро дар ҳаққи Сӯри тоҷбахш, ки савдогаронаш мисли мирон, ва тоҷиронаш акобири рӯи замин буданд, қарор додааст?

Парвардигори лашкарҳо инро қарор додааст, то ки кибриёи ҳар ҳашаматро поймол кунад ва ҳамаи мӯҳтарамони заминро ба залолат андозад.

Эй духтари Таршиш, бар замини худ мисли наҳр убур намо: дигар бандубасте нест.

Ӯ дасти Худро бар баҳр дароз карда, мамлакатҳоро ба ларза овардааст; Парвардигор дар ҳаққи Канъон амр фармудааст, ки қалъаҳояшро хароб кунанд,

Ва гуфтааст: «Ту, эй бокираи ситамдида, духтари Сидӯн, дигар димоғчоқӣ нахоҳӣ кард! Бархоста, ба Киттим бирав, лекин дар он ҷо низ барои ту оромӣ нахоҳад буд».

Инак замини калдониён, ки ин қавм ҳоло вуҷуд надоранд. Ашшур онро барои биёбоннишинон бунёд кард. Бурҷҳои дидбонии худро барпо намуданд, қасрҳояшро вайрон карданд, онро ба харобазор табдил доданд.

Эй киштиҳои Таршиш, вовайло кунед, зеро ки қалъаи шумо хароб шудааст.

Ва дар он рӯз воқеъ хоҳад шуд, ки Сӯр ҳафтод сол, ба андозаи рӯзҳои як подшоҳ фаромӯш хоҳад шуд. Баъд аз итмоми ҳафтод сол ба Сӯр ҳамон чиз рӯй хоҳад дод, ки дар суруди фоҳиша тасвир ёфтааст:

«Эй фоҳишаи фаромӯшшуда, барбатро бигир, дар шаҳр гардиш намо! Нағз бинавоз, бисёр бисарой, то ки туро ба ёд оваранд!»

Ва воқеъ хоҳад шуд, ки баъд аз итмоми ҳафтод сол Парвардигор Сӯрро тафаққуд хоҳад намуд, ва он аз нав ба гирифтани музди зинои худ хоҳад баргашт, ва бо ҳамаи мамлакатҳои дунё, ки бар рӯи замин мебошанд, зино хоҳад кард.

Вале тиҷорати он ва музди зинои он барои Парвардигор бахшида хоҳад шуд: захира карда ва дар махзан гузошта нахоҳад шуд, балки тиҷораташ барои онҳое ки ба ҳузури Парвардигор зиндагӣ мекунанд, хоҳад буд, то ки ба серӣ бихӯранд ва либоси нағз бипӯшанд.