Скрыть
24:3
24:4
24:7
24:9
24:10
24:11
24:12
24:15
24:16
24:17
Церковнославянский (рус)
Се́, Госпо́дь разсы́плетъ вселе́н­ную и опустоши́тъ ю́, и от­кры́етъ лице́ ея́ и расточи́тъ живу́щыя на не́й.
И бу́дутъ лю́дiе а́ки жре́цъ, и ра́бъ а́ки господи́нъ, и раба́ а́ки госпожа́: бу́детъ купу́яй я́ко продая́й, и взаи́мъ е́мляй а́ки заимода́вецъ, и до́лжный а́ки ему́же е́сть до́лженъ.
Тлѣ́нiемъ истлѣ́етъ земля́, и расхище́нiемъ расхище́на бу́детъ земля́: уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша сiя́.
Воспла́кася земля́, и растлѣ́н­на бы́сть вселе́н­ная, воспла́кашася высо́цыи земли́.
Земля́ бо беззако́нiе сотвори́ живу́щихъ ра́ди на не́й, поне́же преступи́ша зако́нъ и измѣни́ша за́повѣди, разруши́ша завѣ́тъ вѣ́чный.
Сего́ ра́ди прокля́тiе поя́стъ зе́млю, я́ко согрѣши́ша живу́щiи на не́й: сего́ ра́ди убо́зи бу́дутъ живу́щiи на земли́, и оста́нет­ся человѣ́ковъ ма́ло.
Воспла́чет­ся вино́, воз­рыда́етъ виногра́дъ, воз­стену́тъ вси́ ра́ду­ю­щiися душе́ю.
Преста́ло е́сть весе́лiе тимпа́новъ, преста́ высокоде́рзость и бога́т­ст­во нечести́выхъ, преста́лъ е́сть гла́съ гу́слей:
усрами́шася, не пи́ша вина́, горька́ бы́сть Сике́ра пiю́щымъ.
Опустѣ́ вся́къ гра́дъ, заключи́тъ хра́мъ, е́же не вни́ти.
Пла́читеся о винѣ́ всю́ду, преста́ла е́сть ра́дость вся́ земна́я, отъи́де вся́ ра́дость земли́.
И оста́нутъ гра́ди пу́сти, и до́мове оста́влени поги́бнутъ.
Сiя́ вся́ бу́дутъ на земли́ среди́ язы́ковъ: я́коже а́ще кто́ отряса́етъ ма́сличину, та́ко отрясу́тъ и́хъ: и [я́коже] а́ще оста́нетъ от­ объима́нiя виногра́да,
сі́и гла́сомъ возопiю́тъ: оста́в­шiися же на земли́ воз­ра́дуют­ся со сла́вою Госпо́днею, воз­мяте́т­ся вода́ морска́я.
Сего́ ра́ди сла́ва Госпо́дня во о́стровѣхъ бу́детъ морски́хъ, и́мя Госпо́дне просла́влено бу́детъ.
Го́споди Бо́же Изра́илевъ, от­ кри́лъ земны́хъ чудеса́ слы́шахомъ, наде́жда благо­чести́вому: и реку́тъ: [го́ре ху́лящымъ, и́же ху́лятъ зако́нъ,] го́ре престу́пникомъ, и́же преступа́ютъ зако́нъ.
Стра́хъ и про́пасть и сѣ́ть на ва́съ живу́щихъ на земли́.
И бу́детъ, бѣжа́й стра́ха впаде́тъ въ про́пасть, и изла́зяй изъ про́пасти и́мет­ся въ сѣ́ть: я́ко о́кна съ небесе́ от­верзо́шася, и потрясу́т­ся основа́нiя земна́я.
Мяте́жемъ воз­мяте́т­ся земля́, и ску́достiю оскудѣ́етъ земля́.
Преклони́ся и потрясе́ся земля́ а́ки ово́щное храни́лище, и а́ки пiя́нъ и шу́менъ паде́тъ и не воз­мо́жетъ воста́ти, преодолѣ́ бо на не́й беззако́нiе.
И бу́детъ въ то́й де́нь, наведе́тъ Госпо́дь на у́тварь небе́сную ру́ку и на цари́ земны́я.
И соберу́тъ собра́нiе ея́ и затворя́тъ въ тве́рди и въ темни́цы: мно́зѣми ро́ды бу́детъ посѣще́нiе и́хъ.
И иста́етъ пли́нѳа и паде́тъ стѣна́, и устыди́т­ся луна́ и посрами́т­ся со́лнце: я́ко воцари́т­ся Госпо́дь въ Сiо́нѣ и во Иерусали́мѣ и предъ старѣ́йшины сла́венъ бу́детъ.
Украинский (Огієнко)
Ось Господь нищить землю й пустошить її, й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує.
І стане священик як і народ, а пан немов раб, пані, як невільниця її, продавець немов той покупець, боргувальник немов винуватець, віритель як довжник.
Земля буде дощенту зруйнована та пограбована вся, бо це слово Господь проказав,
засумує, зів́яне земля, ослабіє й зів́яне вселенна, ослабіють вельможі народу землі…
Й осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного…
Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому то згоріли мешканці землі, і небагато людей позосталося…
Сумує вино молоде, виноградина в́яне, усі радісносерді зідхають,
спинилися радощі бубнів, галас веселунів перестав, затихла потіха від гусел!
При пісні вина вже не п́ють, став гірким п́янкий напій для тих, хто його попиває…
Зруйноване місто спустошене, всі доми позамикані, щоб не ввійти…
На вулицях крик за вином, усяка радість померкла, веселість землі на вигнання пішла,
позосталося в місті спустошення, і розбита на звалище брама…
Бо так буде посеред землі, посеред народів, як при оббиванні оливки, немов при визбируванні, коли збір винограду скінчився.
Свій голос підіймуть і будуть радіти, через величність Господню викрикувати голосно будуть від моря.
Тому Господа славте на сході, на морських островах Ім́я Господа, Бога Ізраїлевого!
Ми чуємо співи від краю землі: Слава Праведному!
Але я сказав: Гину, гину, ой горе мені: Грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно!
Страх і яма та пастка на тебе, мешканче землі!
І станеться, той, хто втікатиме від крику жаху, до ями впаде, хто ж із ями виходить, буде схоплений в пастку, бо відкриті розтвори згори, а підстави землі затремтіли…
Земля поруйнована зовсім, земля поторощена, вся земля захиталась…
Захиталась земля, немов п́яний, і рухається, мов нічліжний курінь, і вчинився над нею тяжким її гріх, і впала вона, й більш не встане!
І станеться в день той, Господь навістить військо висоти на висоті, і земних царів на землі,
і будуть зібрані разом, мов в́язні до ями, й у в́язницю вони будуть замкнені, а по днях багатьох будуть навіщені!
Місяць тоді засоромиться та застидається сонце, бо Господь Саваот зацарював на Сіонській горі та в Єрусалимі, а перед старішими слава Його!
Ecce Dominus dissipat terram et frangit eam et conturbat faciem eius et dispergit habitatores eius.
Et erit sicut populus sic sacerdos, et sicut servus sic dominus eius, sicut ancilla sic domina eius, sicut emens sic ille qui vendit, sicut fenerator sic is qui mutuum accipit, sicut qui repetit sic qui debet.
Dissipatione dissipabitur terra et direptione praedabitur: Dominus enim locutus est verbum hoc.
Luget, languet terra, marcescit, languet orbis, marcescit altitudo simul cum terra.
Et terra infecta est sub habitatoribus suis, quia transgressi sunt leges, violaverunt mandatum, dissipaverunt foedus sempiternum.
Propter hoc maledictio voravit terram, et poenas exsolverunt habitatores eius; ideoque imminuti sunt cultores eius, et relicti sunt homines pauci.
Luget mustum, emarcuit vitis, ingemiscunt omnes, qui laetabantur corde.
Cessavit gaudium tympanorum, quievit sonitus laetantium, cessavit gaudium citharae;
cum cantico non bibent vinum, amara erit potio bibentibus illam.
Attrita est civitas inanitatis, clausa est omnis domus, ut nemo introeat;
clamor est super vino in plateis, occidit omnis laetitia, translatum est gaudium terrae.
Relicta est in urbe solitudo, et in ruinam confracta est porta;
quia haec erunt in medio terrae, in medio populorum, quomodo si olivae excutiantur, et finita vindemia colligantur racemi.
Hi levabunt vocem suam, laudabunt maiestatem Domini, hinnient de mari.
Propter hoc in regionibus lucis glorificate Dominum, in insulis maris nomen Domini, Dei Israel.
A finibus terrae laudes audivimus: «Gloria iusto». Et dixi: «Secretum meum mihi, secretum meum mihi. Vae mihi!». Praevaricantes praevaricati sunt et praevaricatione praevaricantium praevaricati sunt.
Formido et fovea et laqueus super te, habitator terrae.
Et erit: qui fugerit a voce formidinis, cadet in foveam; et, qui ascenderit de fovea, tenebitur laqueo, quia cataractae de excelsis apertae sunt, et concussa sunt fundamenta terrae.
Confractione confracta est terra, contritione contrita est terra, commotione commota est terra,
agitatione agitabitur terra sicut ebrius et fluctuabit quasi tabernaculum; et gravis erit super eam iniquitas eius, et corruet et non adiciet ut resurgat.
Et erit in die illa: visitabit Dominus super militiam caeli in excelso et super reges terrae super terram;
et congregabuntur et vincientur in lacu et claudentur in carcere; et post multos dies visitabuntur.
Et erubescet luna, et confundetur sol, quia regnavit Dominus exercituum in monte Sion et in Ierusalem et in conspectu senum suorum glorificabitur.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible