Скрыть
25:7
25:11
25:12
Английский (NKJV)
O LORD, You are my God. I will exalt You, I will praise Your name, For You have done wonderful things; Your counsels of old are faithfulness and truth.
For You have made a city a ruin, A fortified city a ruin, A palace of foreigners to be a city no more; It will never be rebuilt.
Therefore the strong people will glorify You; The city of the terrible nations will fear You.
For You have been a strength to the poor, A strength to the needy in his distress, A refuge from the storm, A shade from the heat; For the blast of the terrible ones is as a storm against the wall.
You will reduce the noise of aliens, As heat in a dry place; As heat in the shadow of a cloud, The song of the terrible ones will be diminished.
And in this mountain The LORD of hosts will make for all people A feast of choice pieces, A feast of wines on the lees, Of fat things full of marrow, Of well-refined wines on the lees.
And He will destroy on this mountain The surface of the covering cast over all people, And the veil that is spread over all nations.
He will swallow up death forever, And the Lord GOD will wipe away tears from all faces; The rebuke of His people He will take away from all the earth; For the LORD has spoken.
And it will be said in that day: «Behold, this is our God; We have waited for Him, and He will save us. This is the LORD; We have waited for Him; We will be glad and rejoice in His salvation.»
For on this mountain the hand of the LORD will rest, And Moab shall be trampled down under Him, As straw is trampled down for the refuse heap.
And He will spread out His hands in their midst As a swimmer reaches out to swim, And He will bring down their pride Together with the trickery of their hands.
The fortress of the high fort of your walls He will bring down, lay low, And bring to the ground, down to the dust.
Церковнославянский (рус)
Го́споди Бо́же мо́й, просла́влю тя́, воспою́ и́мя твое́, я́ко сотвори́лъ еси́ чу́дная дѣла́, совѣ́тъ дре́внiй и́стин­ный: да бу́детъ, Го́споди.
Я́ко положи́лъ еси́ гра́ды въ пе́рсть, гра́ды тве́рдыя, е́же па́сти основа́ниемъ и́хъ, нечести́выхъ гра́дъ да не сози́ждет­ся во вѣ́къ.
Сего́ ра́ди благословя́тъ тя́ лю́дiе ни́щiи, и гра́ди человѣ́ковъ оби́димыхъ воз­благословя́тъ тя́.
Бы́лъ бо еси́ вся́кому гра́ду смире́н­ному помо́щникъ, и изнемога́ющымъ за оскудѣ́нiе покро́въ, от­ человѣ́къ злы́хъ изба́виши и́хъ: покро́въ жа́ждущихъ, и ду́хъ человѣ́ковъ оби́димыхъ.
А́ки человѣ́цы малоду́шнiи жа́ждущiи въ Сiо́нѣ, я́ко изба́виши и́хъ от­ человѣ́къ нечести́выхъ, и́мже на́съ пре́далъ еси́.
И сотвори́тъ Госпо́дь Савао́ѳъ всѣ́мъ язы́комъ: на горѣ́ се́й испiю́тъ ра́дость, испiю́тъ вино́,
пома́жут­ся ми́ромъ на горѣ́ се́й: преда́ждь сiя́ вся́ язы́комъ: то́й бо совѣ́тъ на вся́ язы́ки.
Пожре́ сме́рть {Евр.: поже́рта бу́детъ сме́рть} воз­мо́гши, и па́ки отъ­я́тъ Госпо́дь Бо́гъ вся́кую сле́зу от­ вся́каго лица́: поноше́нiе люді́й отъ­я́тъ от­ всея́ земли́, уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша [сiя́].
И реку́тъ въ де́нь о́ный: се́, Бо́гъ на́шъ, на́ньже упова́хомъ, и спасе́тъ на́съ: се́й Госпо́дь, потерпѣ́хомъ его́, и воз­ра́довахомся и воз­весели́хомся о спасе́нiи на́­шемъ.
Поко́й да́стъ Бо́гъ на горѣ́ се́й, и попере́т­ся Моави́тида, я́коже то́пчутъ то́къ колесни́цами.
И воз­дви́гнетъ ру́цѣ сво­и́, я́коже и то́й смири́, е́же погуби́ти: и смири́тъ горды́ню его́, на ня́же ру́цѣ воз­ложи́.
И высоту́ убѣ́жища огра́ды тво­ея́ смири́тъ, и обни́зит­ся да́же до земли́.
Украинский (Огієнко)
Господи, Ти мій Бог!
Я буду Тебе величати, хвалитиму Ймення Твоє, бо Ти чудо вчинив, виконав давні приречення, певную правду!
Бо Ти купою каменя місто вчинив, укріплене місто руїною, чужинецький палац перестав бути містом, навіки не буде воно відбудоване!
Тому буде хвалити Тебе народ сильний, місто людів насильників буде боятись Тебе,
бо твердинею став Ти нужденному, твердинею став для убогого в час його утиску, охороною від хуртовини, тінню від спеки, і дух тих насильників був немов хуртовина на стіну!
Як спекоту в пустині, Ти крики чужинців приборкав;
як тінню від хмари спекоту, спів насильників так Він приглушить.
І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих.
І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами.
Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав.
І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас!
Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!
Бо Господня рука на горі цій спочине, Моав же на місці своєму потоптаний буде, як солома витоптується у гноївці,
і простягне він руки свої серед неї, немов той пливак простягає, щоб пливати, і принизить пиху його Він разом з підступами його рук.
А високу твердиню цих мурів твоїх Він розвалить, понизить, на землю їх кине, у порох!
HERR, du bist mein Gott!
Dich will ich preisen und deinen Namen rühmen;
denn du hast Wunder vollbracht,
die du seit langem beschlossen hattest.
Was du planst, das führst du auch aus;
auf dich ist immer Verlass!
Die Stadt der Fremden, die dich nicht kannten,
hast du zu einem Haufen Schutt gemacht,
die starke Festung liegt in Trümmern,
ihre Paläste sind Ruinen geworden;
die Stadt wird niemals wieder aufgebaut.
Das Volk dieser Stadt, das so mächtig war
und andere Nationen unterdrückte,
muss deine Macht nun anerkennen
und dich mit Furcht und Zittern ehren.
Für alle, die arm und hilflos sind,
bist du eine Zuflucht in Zeiten der Not,
ein Schutzdach bei kalten Regengüssen,
ein Schatten bei heißer Sonnenglut.
Die Wut der Tyrannen zerstörte das Land
wie harte Regengüsse eine Mauer,
wie Sonnenglut den ausgedörrten Boden.
Du aber brachtest ihr Toben zum Schweigen.
Wie die Hitze gedämpft wird durch eine Wolke,
so dämpftest du ihr Siegesgeschrei.
Hier auf dem Zionsberg wird es geschehen:
Der HERR, der Herrscher der Welt,
wird für alle Völker ein Festmahl geben
mit feinsten Speisen und besten Weinen,
mit kräftigen, köstlichen Speisen
und alten, geläuterten Weinen.
Hier wird er den Trauerflor zerreißen,
der allen Völkern das Gesicht verhüllt;
er wird das Leichentuch entfernen,
das über den Nationen liegt.
Den Tod wird er für immer vernichten
und von jedem Gesicht die Tränen abwischen.
Dann nimmt er die Schande von seinem Volk,
unter der es überall gelitten hat.
Der HERR, der mächtige Gott, hat es versprochen!
An jenem Tag wird man sagen:
»Er, der HERR, ist unser Gott!
Auf ihn hatten wir unsere Hoffnung gesetzt
und er hat uns die Rettung gebracht;
wir haben nicht vergeblich gehofft.
Nun können wir voll Freude singen,
weil er unser Retter ist!«
Die Hand des HERRN liegt schützend auf dem Zionsberg. Moab aber wird im eigenen Land zertreten wie Stroh in der Jauche.
Es rudert darin mit den Armen wie ein Ertrinkender, der zu schwimmen versucht. Doch der HERR erniedrigt das hochmütige Moab, auch wenn es sich noch so geschickt wehrt.
Moabs hohe Mauern reißt er nieder; die Burg, die niemand bezwingen kann, macht er dem Erdboden gleich.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible