Бы́лъ бо еси́ вся́кому гра́ду смире́нному помо́щникъ, и изнемога́ющымъ за оскудѣ́нiе покро́въ, от человѣ́къ злы́хъ изба́виши и́хъ: покро́въ жа́ждущихъ, и ду́хъ человѣ́ковъ оби́димыхъ.

А́ки человѣ́цы малоду́шнiи жа́ждущiи въ Сiо́нѣ, я́ко изба́виши и́хъ от человѣ́къ нечести́выхъ, и́мже на́съ пре́далъ еси́.

И сотвори́тъ Госпо́дь Савао́ѳъ всѣ́мъ язы́комъ: на горѣ́ се́й испiю́тъ ра́дость, испiю́тъ вино́,

пома́жутся ми́ромъ на горѣ́ се́й: преда́ждь сiя́ вся́ язы́комъ: то́й бо совѣ́тъ на вся́ язы́ки.

Пожре́ сме́рть {Евр.: поже́рта бу́детъ сме́рть} возмо́гши, и па́ки отъя́тъ Госпо́дь Бо́гъ вся́кую сле́зу от вся́каго лица́: поноше́нiе люді́й отъя́тъ от всея́ земли́, уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша [сiя́].

И реку́тъ въ де́нь о́ный: се́, Бо́гъ на́шъ, на́ньже упова́хомъ, и спасе́тъ на́съ: се́й Госпо́дь, потерпѣ́хомъ его́, и возра́довахомся и возвесели́хомся о спасе́нiи на́шемъ.

Поко́й да́стъ Бо́гъ на горѣ́ се́й, и попере́тся Моави́тида, я́коже то́пчутъ то́къ колесни́цами.

И воздви́гнетъ ру́цѣ свои́, я́коже и то́й смири́, е́же погуби́ти: и смири́тъ горды́ню его́, на ня́же ру́цѣ возложи́.

И высоту́ убѣ́жища огра́ды твоея́ смири́тъ, и обни́зится да́же до земли́.

Греческий [Greek (Koine)]

κύριε ὁ θεός μου δοξάσω σε ὑμνήσω τὸ ὄνομά σου ὅτι ἐποίησας θαυμαστὰ πράγματα βουλὴν ἀρχαίαν ἀληθινήν γένοιτο κύριε

ὅτι ἔθηκας πόλεις εἰς χῶμα πόλεις ὀχυρὰς τοῦ πεσεῖν αὐτῶν τὰ θεμέλια τῶν ἀσεβῶν πόλις εἰς τὸν αἰῶνα οὐ μὴ οἰκοδομηθῇ

διὰ τοῦτο εὐλογήσει σε ὁ λαὸς ὁ πτωχός καὶ πόλεις ἀνθρώπων ἀδικουμένων εὐλογήσουσίν σε

ἐγένου γὰρ πάσῃ πόλει ταπεινῇ βοηθὸς καὶ τοῖς ἀθυμήσασιν διὰ ἔνδειαν σκέπη ἀπὸ ἀνθρώπων πονηρῶν ῥύσῃ αὐτούς σκέπη διψώντων καὶ πνεῦμα ἀνθρώπων ἀδικουμένων

εὐλογήσουσίν σε ὡς ἄνθρωποι ὀλιγόψυχοι διψῶντες ἐν Σιων ἀπὸ ἀνθρώπων ἀσεβῶν οἷς ἡμᾶς παρέδωκας

καὶ ποιήσει κύριος σαβαωθ πᾶσι τοῖς ἔθνεσιν ἐπὶ τὸ ὄρος τοῦτο πίονται εὐφροσύνην πίονται οἶνον χρίσονται μύρον

ἐν τῷ ὄρει τούτῳ παράδος ταῦτα πάντα τοῖς ἔθνεσιν ἡ γὰρ βουλὴ αὕτη ἐπὶ πάντα τὰ ἔθνη

κατέπιεν ὁ θάνατος ἰσχύσας καὶ πάλιν ἀφεῖλεν ὁ θεὸς πᾶν δάκρυον ἀπὸ παντὸς προσώπου τὸ ὄνειδος τοῦ λαοῦ ἀφεῖλεν ἀπὸ πάσης τῆς γῆς τὸ γὰρ στόμα κυρίου ἐλάλησεν

καὶ ἐροῦσιν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἰδοὺ ὁ θεὸς ἡμῶν ἐφ᾿ ᾧ ἠλπίζομεν καὶ ἠγαλλιώμεθα καὶ εὐφρανθησόμεθα ἐπὶ τῇ σωτηρίᾳ ἡμῶν

ὅτι ἀνάπαυσιν δώσει ὁ θεὸς ἐπὶ τὸ ὄρος τοῦτο καὶ καταπατηθήσεται ἡ Μωαβῖτις ὃν τρόπον πατοῦσιν ἅλωνα ἐν ἁμάξαις

καὶ ἀνήσει τὰς χεῖρας αὐτοῦ ὃν τρόπον καὶ αὐτὸς ἐταπείνωσεν τοῦ ἀπολέσαι καὶ ταπεινώσει τὴν ὕβριν αὐτοῦ ἐφ᾿ ἃ τὰς χεῖρας ἐπέβαλεν

καὶ τὸ ὕψος τῆς καταφυγῆς τοῦ τοίχου σου ταπεινώσει καὶ καταβήσεται ἕως τοῦ ἐδάφους

Украинский (Огієнко)

Господи, Ти мій Бог!
Я буду Тебе величати, хвалитиму Ймення Твоє, бо Ти чудо вчинив, виконав давні приречення, певную правду!

Бо Ти купою каменя місто вчинив, укріплене місто руїною, чужинецький палац перестав бути містом, навіки не буде воно відбудоване!

Тому буде хвалити Тебе народ сильний, місто людів насильників буде боятись Тебе,

бо твердинею став Ти нужденному, твердинею став для убогого в час його утиску, охороною від хуртовини, тінню від спеки, і дух тих насильників був немов хуртовина на стіну!

Як спекоту в пустині, Ти крики чужинців приборкав;
як тінню від хмари спекоту, спів насильників так Він приглушить.

І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих.

І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами.

Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав.

І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас!
Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!

Бо Господня рука на горі цій спочине, Моав же на місці своєму потоптаний буде, як солома витоптується у гноївці,

і простягне він руки свої серед неї, немов той пливак простягає, щоб пливати, і принизить пиху його Він разом з підступами його рук.

А високу твердиню цих мурів твоїх Він розвалить, понизить, на землю їх кине, у порох!

Немецкий (GNB)

Языки

HERR, du bist mein Gott!
Dich will ich preisen und deinen Namen rühmen;
denn du hast Wunder vollbracht,
die du seit langem beschlossen hattest.
Was du planst, das führst du auch aus;
auf dich ist immer Verlass!

Die Stadt der Fremden, die dich nicht kannten,
hast du zu einem Haufen Schutt gemacht,
die starke Festung liegt in Trümmern,
ihre Paläste sind Ruinen geworden;
die Stadt wird niemals wieder aufgebaut.

Das Volk dieser Stadt, das so mächtig war
und andere Nationen unterdrückte,
muss deine Macht nun anerkennen
und dich mit Furcht und Zittern ehren.

Für alle, die arm und hilflos sind,
bist du eine Zuflucht in Zeiten der Not,
ein Schutzdach bei kalten Regengüssen,
ein Schatten bei heißer Sonnenglut.
Die Wut der Tyrannen zerstörte das Land
wie harte Regengüsse eine Mauer,

wie Sonnenglut den ausgedörrten Boden.
Du aber brachtest ihr Toben zum Schweigen.
Wie die Hitze gedämpft wird durch eine Wolke,
so dämpftest du ihr Siegesgeschrei.

Hier auf dem Zionsberg wird es geschehen:
Der HERR, der Herrscher der Welt,
wird für alle Völker ein Festmahl geben
mit feinsten Speisen und besten Weinen,
mit kräftigen, köstlichen Speisen
und alten, geläuterten Weinen.

Hier wird er den Trauerflor zerreißen,
der allen Völkern das Gesicht verhüllt;
er wird das Leichentuch entfernen,
das über den Nationen liegt.

Den Tod wird er für immer vernichten
und von jedem Gesicht die Tränen abwischen.
Dann nimmt er die Schande von seinem Volk,
unter der es überall gelitten hat.
Der HERR, der mächtige Gott, hat es versprochen!

An jenem Tag wird man sagen:
»Er, der HERR, ist unser Gott!
Auf ihn hatten wir unsere Hoffnung gesetzt
und er hat uns die Rettung gebracht;
wir haben nicht vergeblich gehofft.
Nun können wir voll Freude singen,
weil er unser Retter ist!«

Die Hand des HERRN liegt schützend auf dem Zionsberg. Moab aber wird im eigenen Land zertreten wie Stroh in der Jauche.

Es rudert darin mit den Armen wie ein Ertrinkender, der zu schwimmen versucht. Doch der HERR erniedrigt das hochmütige Moab, auch wenn es sich noch so geschickt wehrt.

Moabs hohe Mauern reißt er nieder; die Burg, die niemand bezwingen kann, macht er dem Erdboden gleich.