Ме́ртвiи же живота́ не и́мутъ ви́дѣти, ниже́ вра́чеве воскреся́тъ: сего́ ра́ди наве́лъ еси́ и погуби́лъ еси́, и взя́лъ еси́ вся́къ му́жескъ по́лъ и́хъ.

Приложи́ и́мъ зла́, Го́споди, приложи́ зла́ сла́внымъ земли́.

Го́споди, въ ско́рби помяну́хомъ тя́, въ ско́рби ма́лѣ наказа́нiе твое́ на́мъ.

И я́ко боля́щая приближа́ется роди́ти и въ болѣ́зни свое́й воскрича́, та́ко бы́хомъ возлю́бленному твоему́.

Стра́ха ра́ди твоего́, Го́споди, во чре́вѣ прiя́хомъ и поболѣ́хомъ, и роди́хомъ ду́хъ спасе́нiя твоего́, его́же сотвори́хомъ на земли́: не паде́мся, но паду́тся вси́ живу́щiи на земли́.

Воскре́снутъ ме́ртвiи и воста́нутъ и́же во гробѣ́хъ, и возра́дуются и́же на земли́: роса́ бо, я́же от тебе́, исцѣле́нiе и́мъ е́сть, земля́ же нечести́выхъ паде́тъ.

Иди́те, лю́дiе мои́, вни́дите во хра́мину ва́шу, затвори́те две́ри своя́, укры́йтеся ма́ло ели́ко ели́ко, до́ндеже мимои́детъ гнѣ́въ Госпо́день.

Се́ бо, Госпо́дь от свята́го [мѣ́ста] наво́дитъ гнѣ́въ на живу́щыя на земли́: и откры́етъ земля́ кро́вь свою́ и не покры́етъ избiе́ныхъ.

Украинский (Огієнко)

Языки

Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто!
Він чинить спасіння за мури й примурки.

Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!

Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.

Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!

Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!

Його топче нога, ноги вбогого, стопи нужденних…

Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.

І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам́ять Твою пожадання моєї душі,

за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!

Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!

Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони!
Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів твоїх!

Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!

Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.

Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.

Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.

Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.

Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:

ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились…

Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло.
тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!

Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!

Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!