Въ то́й де́нь наведе́тъ Госпо́дь ме́чь святы́й и вели́кiй и крѣ́пкiй на дра́конта змі́а бѣжа́ща, на дра́конта змі́а лука́ваго, и убiе́тъ дра́конта су́щаго въ мо́ри.

Въ то́й де́нь виногра́дъ до́брый, жела́нiе пѣ́ти надъ ни́мъ:

а́зъ гра́дъ крѣ́пкiй, гра́дъ вою́емый, всу́е напою́ его́: плѣне́нъ бо бу́детъ но́щiю, въ де́нь же паде́тся стѣна́ его́: нѣ́сть того́, и́же не во́зметъ его́.

Кто́ мя приста́витъ стрещи́ сте́блiе на ни́вѣ? ра́ди вражды́ сея́ отри́нухъ и́. У́бо сего́ ра́ди сотвори́ Госпо́дь Бо́гъ вся́, ели́ка совѣща́.

И сгорѣ́хъ, возопiю́тъ живу́щiи въ не́мъ: сотвори́мъ ми́ръ ему́, сотвори́мъ ми́ръ,

приходя́щая ча́да Иа́ковля: прозя́бнетъ и процвѣте́тъ Изра́иль, и напо́лнится вселе́нная плода́ его́.

Еда́ я́коже то́й порази́, и са́мъ си́це уязви́тся? и я́коже са́мъ уби́, та́кожде убiе́нъ бу́детъ?

Сваря́ся и укоря́я отпу́ститъ я́: не ты́ ли бы́лъ еси́ помышля́я ду́хомъ же́стокимъ, уби́ти я́ ду́хомъ я́рости?

Сего́ ра́ди отъи́мется беззако́нiе Иа́ковле, и сiе́ е́сть благослове́нiе его́, егда́ отиму́ грѣ́хъ его́, егда́ положа́тъ все́ ка́менiе тре́бищъ сокруше́но а́ки пра́хъ дро́бный: и не пребу́дутъ древеса́ и́хъ, и кумíры и́хъ бу́дутъ посѣ́чени, а́ки дубра́ва дале́че.

Обита́ющее ста́до отпуще́нно бу́детъ, а́ки ста́до оста́вленое: и бу́детъ мно́го вре́мя въ па́жить, и та́мо почі́ютъ стада́.

И по вре́мени не бу́детъ въ не́мъ вся́каго зла́ка, зане́же и́зсхнетъ: жены́ гряду́щыя съ позо́рища, прiиди́те: не су́ть бо лю́дiе иму́ще смы́сла, сего́ ра́ди не уще́дритъ сотвори́вый я́, ниже́ созда́вый и́хъ поми́луетъ.

И бу́детъ въ то́й де́нь, загради́тъ Госпо́дь от рове́нника рѣ́чнаго, да́же до ринокору́ры {Евр.: водоте́чи Еги́петскiя.} [гра́да]: вы́ же собери́те сы́ны Изра́илевы по еди́ному.

И бу́детъ въ то́й де́нь, востру́бятъ трубо́ю вели́кою, и прiи́дутъ погубля́емiи во странѣ́ Ассирі́йстѣй и погубля́емiи во Еги́птѣ, и покло́нятся Го́сподеви на горѣ́ святѣ́й во Иерусали́мѣ.

Украинский (Огієнко)

У той день навідає Господь Своїм твердим, і дужим та сильним мечем левіятана, змія прудкого, і левіятана, змія звивкого, і дракона, що в морі, заб́є.

У той день заспівайте про нього, про виноградник принадний:

Я Господь, його Сторож, щохвилі його Я напоюю;
щоб хто не навідав його, стережу його вдень та вночі,

Я гніву не маю.
Хто Мені дасть тернину й будяччя, на бій Я піду проти них, і спалю їх усіх!…

Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!

Яків у майбутньому пустить коріння, розцвітеться Ізраїль і пуп́янки пустить, і поверхню вселенної плодом наповнять.

Чи Він уразив його, як уразив того, хто бив був його?
Чи він був забитий, як забиті були його вбивники?

Ти вигнав його, відіслав його й судишся з ним, вигнав його Своїм подувом сильним у день східнього вітру.

Тому вина Якова буде окуплена цим, а це плід увесь: усунення з нього гріха, коли він учинить каміння все жертівника побитим, немов грудки крейди, і не стоятимуть більше Астарти, і стовпи на честь сонця.

Бо місто укріплене буде самотнє, мешкання покинене та позоставлене, мов би пустиня, там пастися буде теля, і там буде лежати воно, та понищить галузки його.

Коли висохнуть віття його, то поламане буде, жінки прийдуть і спалять його…
А що це нерозумний народ, тому милосердя до нього Творець його мати не буде, і не буде ласкавий до нього Створитель його…

І станеться в день той, плоди помолотить Господь від бігу ріки до потоку єгипетського, а ви по одному позбирані будете, синове Ізраїля!

І станеться в день той, і буде засурмлено в велику сурму, і прийдуть, хто гинув у краї асирійському, і вигнанці до краю єгипетського, і будуть вони на святій горі в Єрусалимі вклонятися Господеві.

Таджикский

Языки

ДАР он рӯз Парвардигор бо шамшери сахт ва бузург ва пурзӯри Худ он аждар-мори тозонро ва он аждар-мори печонро сазо хоҳад дод, ва он тимсоҳро, ки дар баҳр аст, хоҳад кушт.

Дар он рӯз барои токзори шароби ноб бисароед.

Ман, ки Парвардигор ҳастам, онро нигоҳ медорам, ҳар лаҳза онро об медиҳам; шабу рӯз онро посбонӣ мекунам, то ки касе ба он осебе нарасонад.

Ғазабе дар Ман нест. Аммо агар касе ба Ман явшон ва хори шутурро муқобил мегузошт, Ман бар зидди вай ба ҷанг иқдом намуда, вайро якҷоя месӯзондам;

Магар ки вай ба қуввати Ман рӯи паноҳ оварда, бо Ман сулҳ мекард: пас бигзор бо Ман сулҳ кунад.

Дар рӯзҳои оянда Яъқуб реша хоҳад давонд, Исроил муғча ва шукуфа хоҳад кард; ва рӯи дунё аз мева пур хоҳад шуд.

Оё ӯ вайро ончунон задааст, чунон ки занандагони вайро задааст? Оё вайро ончунон куштааст, чунон ки кушандагони вай кушта шудаанд?

Вайро Ту баандоза сазо додаӣ, вақте ки бадар рондаӣ. Вайро бо вазиши сахти Худ дур андохтаӣ, мисли он ки дар рӯзи боди шарқӣ бошад.

Пас, гуноҳи Яъқуб ба ин восита кафорат хоҳад шуд, ва тамоми самари дафъи хатои вай ҳамин хоҳад буд, ки вай ҳамаи сангҳои қурбонгоҳҳоро мисли сангҳои оҳаки шукуфта хоҳад гардонид, то ки бутҳои Ашера ва Ҳамон дигар барпо нашавад,

Зеро ки он шаҳри истеҳкомдор валангор гардида, монанди чарогоҳе хоҳад шуд, ки онро тарк карда баромада рафта бошанд; дар он ҷо гӯсола хоҳад чарид, ва дар он ҷо вай хобида, навдаҳои онро талаф хоҳад кард.

Вақте ки шохаҳои он хушк шавад, шикаста хоҳад шуд; занон омада, онҳоро хоҳанд сӯзонид. Азбаски онҳо қавми бофаҳм нестанд, Офаринандаашон ба онҳо раҳм нахоҳад кард, ва Холиқашон онҳоро афв нахоҳад намуд.

Ва дар он рӯз воқеъ хоҳад шуд, ки Парвардигор аз соҳили наҳр то водии Миср хӯшаҳоро хоҳад кӯфт, ва шумо, эй банӣ Исроил, якто-якто ҷамъ карда хоҳед шуд.

Ва дар он рӯз воқеъ хоҳад шуд, ки шохи бузурге хоҳад навохт, ва гумшудагони замини Ашшур ва рондашудагони замини Миср хоҳанд омад, ва бар кӯҳи пок, ки дар Ерусалим воқеъ аст, ба Парвардигор саҷда хоҳанд кард.