Се́, крѣпка́ и же́стока я́рость Госпо́дня, а́ки гра́дъ низпуща́емый не имы́й кро́ва, наси́льно низпуща́емый: я́коже воды́ мно́гое мно́жество влеку́щее страну́, земли́ сотвори́тъ поко́й рука́ма,

и нога́ма попере́тся вѣне́цъ горды́ни, наи́мницы Ефре́мовы.

И бу́детъ цвѣ́тъ отпады́й от наде́жды сла́вы на версѣ́ горы́ высо́кiя, а́ки ра́ннiй пло́дъ смо́квинъ: ви́дѣвый его́, пре́жде взя́тiя въ ру́цѣ свои́, восхо́щетъ поглоти́ти его́.

Въ то́й де́нь бу́детъ Госпо́дь Савао́ѳъ вѣне́цъ наде́жди, сплете́ный сла́вою оста́вшымся лю́демъ.

И оста́вятся ду́хомъ су́днымъ на су́дъ, и крѣ́пость возбраня́ющихъ погубля́ти.

Сі́и бо вино́мъ су́ть прельще́ни: прельсти́шася Сике́ры ра́ди, жре́цъ и проро́къ изступи́ша ума́ от Сике́ры, поже́рты бы́ша вино́мъ, потрясо́шася от пiя́нства Сике́ры, прельсти́шася: сiе́ е́сть привидѣ́нiе.

Прокля́тiе поя́стъ се́й совѣ́тъ, се́й бо совѣ́тъ ра́ди лихои́мства.

Кому́ возвѣсти́хомъ зла́я и кому́ повѣ́дахомъ вѣ́сть? и́же отдое́нiи [су́ть] от млека́, отто́рженнiи от сосца́.

Печа́ли на печа́ль ожида́й, наде́жды къ наде́жди, еще́ ма́ло, еще́ ма́ло,

я́ко ху́достiю усте́нъ, язы́комъ ины́мъ возглаго́лютъ лю́демъ си́мъ, реку́ще и́мъ:

се́й поко́й а́лчному и сiе́ сокруше́нiе, и не восхотѣ́ша слы́шати.

И бу́детъ и́мъ сло́во Го́спода Бо́га, печа́ль къ печа́ли, наде́жда къ наде́жди, еще́ ма́ло, еще́ ма́ло, да и́дутъ и паду́тся вспя́ть и въ бѣду́ впаду́тъ, и сокруша́тся и плѣне́ни бу́дутъ.

Сего́ ра́ди услы́шите сло́во Госпо́дне, му́жiе озло́бленнiи и кня́зи люді́й су́щихъ во Иерусали́мѣ.

Я́ко реко́сте: сотвори́хомъ завѣ́тъ со а́домъ и со сме́ртiю сложе́нiе: бу́ря носи́ма а́ще мимои́детъ, не прiи́детъ на на́съ: положи́хомъ лжу́ наде́жду на́шу и лже́ю покры́емся.

Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ полага́ю во основа́нiе Сiо́ну ка́мень многоцѣ́ненъ, избра́нъ, краеуго́ленъ, че́стенъ, во основа́нiе ему́, и вѣ́руяй въ о́нь не постыди́тся:

и положу́ су́дъ въ наде́жду, ми́лость же моя́ на мѣ́рилѣхъ, и упова́вшiи вотще́ на лжу́, я́ко не мине́тъ ва́съ бу́ря:

и не отъи́метъ от ва́съ завѣ́та сме́ртнаго, и наде́жда ва́ша, я́же ко а́ду, не пребу́детъ. Бу́ря иду́щая а́ще на́йдетъ, бу́дете е́й въ попра́нiе:

егда́ мимои́детъ, во́зметъ ва́съ: я́ко по вся́ко у́тро преходи́ти бу́детъ въ де́нь, и въ нощи́ бу́детъ наде́жда зла́. Научи́теся слы́шати, утѣсня́емiи:

не мо́жемъ ра́товати, са́ми же изнемога́емъ, е́же собра́тися на́мъ.

Я́коже гора́ на нечести́выхъ воста́нетъ Госпо́дь, и бу́детъ [я́коже] въ де́бри гавао́нстѣй, съ я́ростiю сотвори́тъ дѣла́ своя́, го́рести дѣ́ло: я́рость же его́ чу́ждо употреби́тся, и погубле́нiе его́ стра́нно.

И вы́ не ра́дуйтеся, ниже́ да возмо́гутъ ва́ши у́зы: зане́ сконча́ны и сокраще́ны ве́щи слы́шахъ от Го́спода Савао́ѳа, я́же сотвори́тъ надъ все́ю земле́ю.

Внуши́те и слы́шите гла́съ мо́й, внемли́те и слы́шите словеса́ моя́.

Еда́ ве́сь де́нь бу́детъ оря́й ора́ти? или́ сѣ́мя угото́витъ пре́жде воздѣ́ланiя земли́?

Не егда́ ли умягчи́тъ {уравни́тъ} лице́ ея́, тогда́ всѣ́етъ ма́ло черну́хи и кими́на, пото́мъ же сѣ́етъ пшени́цу и ячме́нь и про́со въ предѣ́лѣхъ твои́хъ?

И научи́шися суду́ Бо́га твоего́ и возра́дуешися.

И́бо не съ же́стокостiю очища́ется черну́ха, ниже́ ко́ло колесни́чное обы́детъ кими́на, но жезло́мъ истряса́ется черну́ха, кими́нъ же со хлѣ́бомъ снѣ́стся.

Не во вѣ́къ бо а́зъ разгнѣ́ваюся на вы́, ниже́ гла́съ гнѣ́ва моего́ попере́тъ ва́съ.

И сiя́ от Го́спода Савао́ѳа изыдо́ша чудеса́: совѣ́туйте, вознеси́те тще́тное утѣше́нiе.

Украинский (Огієнко)

Горе тобі, Самарії, короні пишноти Єфремлян п́яних, квітці зів́ялій краси його гордости, що лежить на верхів́ї долини врожайної, від вина поп́янілих!

Ось потужний та сильний у Господа, мов злива із градом, мов буря руїнна, мов повідь сильна, заливна, його кине на землю із силою!

Ногами потоптана буде корона пишноти Єфремлян п́яних,

і станеться квітка зів́яла краси його гордости, що на верхів́ї долини врожайної, немов передчасно дозріла та смоква, що її як побачить людина, ковтає її, як вона ще в долоні його!

Стане Господь Саваот того дня за прекрасну корону, і за пишний вінок для останку народу Його,

і духом права тому, хто сидить у суді, і хоробрістю тим, хто до брами повертає бій!

І ось ці від вина позбивались з дороги, і від п́янкого напою хитаються: священик і пророк позбивались з дороги напоєм п́янким, від вина збаламутились, від напою п́янкого хитаються, блудять вони у видіннях, у постановах своїх спотикаються…

Бо всі столи повні блювотою калу, аж місця нема!…

Кого буде навчати пізнання, і кому виясняти об́явлення буде?
Відставлених від молока чи від перс повідлучуваних?

Бо на заповідь заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там.

Тому незрозумілими устами й іншою мовою буде казати народові цьому

Отой, Хто до них говорив: Це спочинок!
Дайте змученому відпочити, і це відпочинок, та вони не хотіли послухати.

І станеться їм слово Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там, щоб пішли та попадали навзнак, і щоб були зламані й впали до пастки й зловилися!…

Тому то послухайте слова Господнього, ганьбителі, що пануєте над тим народом, що в Єрусалимі!

Бо кажете ви: Заповіта ми склали зо смертю і з шеолом зробили умову.
Як перейде той бич, мов вода заливна, то не прийде до нас, бо брехню ми зробили притулком своїм, і в брехні ми сховались!

Тому Господь Бог сказав так: Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного.
Хто вірує в нього, не буде той засоромлений!

І право за мірило Я покладу, а справедливість вагою;
і притулок брехні град понищить, а сховище води заллють!

І заповіт ваш із смертю поламаний буде, а ваша умова з шеолом не втримається: як перейде нищівна кара, то вас вона стопче!

Коли тільки перейде вона, вона вас забере, бо щоранку вона переходити буде, удень та вночі, і станеться, тільки з тремтінням ви будете слухати звістку про це…

Бо буде постеля коротка, щоб на ній розтягнутись, а покривало вузьке, щоб накритися ним…

Бо повстане Господь, немов на горі Перацім;
затремтить Він у гніві, немов у долині в Гів́оні, щоб Свій чин учинити, предивний Свій чин, щоб зробити роботу Свою, незвичайну роботу Свою!

Тож не насміхайтесь тепер, щоб не стали міцнішими ваші кайдани, бо призначене знищення чув я від Господа, Бога Саваота, про всю землю…

Візьміть це до ушей і почуйте мій голос, послухайте пильно й почуйте мій голос!

Чи кожного дня оре ратай на посів, ралить землю свою й боронує?

Чи ж, як рівною зробить поверхню її, він не сіє чорнуху й не кидає кмин, не розсіває пшеницю та просо й ячмінь на означенім місці, а жито в межах її?

І за правом напутив його, його Бог його вивчив цього:

Бож не бороною чорнуха молотиться, і коло возове не ходить по кмині, а палицею б́ють чорнуху та києм той кмин.

Розтирається збіжжя?
Ні, бо його не назавжди молотиться конче, і підганяють коло возове та коні на нього, а не розтирають його.

І це вийшло від Господа Саваота, чудова порада Його, і велика премудрість Його!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Vae coronae superbiae ebriorum Ephraim et flori decidenti gloriae maiestatis eius, qui erant in vertice vallis pinguissimae, errantes a vino!

Ecce validus et fortis Domino sicut impetus grandinis, turbo confringens, sicut impetus aquarum multarum inundantium, et deiciet in terram violenter.

Pedibus conculcabitur corona superbiae ebriorum Ephraim;

et erit flos decidens gloriae maiestatis eius, qui est super verticem vallis pinguium, quasi ficus praecox ante messem, quam quis, ut viderit, manu statim arreptam devorabit.

In die illa erit Dominus exercituum corona gloriae et sertum maiestatis residuo populi sui

et spiritus iudicii sedenti ad iudicandum et fortitudo vertentibus proelium usque ad portam.

Verum hi quoque prae vino vacillant et prae ebrietate nutant; sacerdos et propheta vacillant prae ebrietate, absorpti sunt a vino, nutant in ebrietate, vacillant in visione, fluctuant in iudicio.

Omnes enim mensae repletae sunt vomitu sordiumque, ita ut non esset ultra locus.

Quem docebit scientiam? Et quem intellegere faciet auditum? Ablactatos a lacte, avulsos ab uberibus.

Etenim praeceptum ad praeceptum, praeceptum ad praeceptum, regula ad regulam, regula ad regulam, modicum ibi, modicum ibi.

Balbis enim labiis et lingua altera loquetur ad populum istum,

cui dixerat: «Haec requies, reficite lassum; et hoc est refrigerium». Et noluerunt audire.

Et erit eis verbum Domini: «Praeceptum ad praeceptum, praeceptum ad praeceptum, regula ad regulam, regula ad regulam, modicum ibi, modicum ibi», ut vadant et cadant retrorsum et conterantur et illaqueentur et capiantur.

Propter hoc audite verbum Domini, viri illusores, qui dominamini super populum meum, qui est in Ierusalem.

Dixistis enim: «Percussimus foedus cum morte et cum inferno fecimus pactum; flagellum inundans cum transierit, non veniet super nos, quia posuimus mendacium spem nostram et in fallacia absconditi sumus».

Idcirco haec dicit Dominus Deus: «Ecce ego fundamentum ponam in Sion, lapidem, lapidem probatum, angularem, pretiosum, fundatum; qui crediderit, non turbabitur.

Et ponam iudicium tamquam normam et iustitiam tamquam perpendiculum; et subvertet grando spem mendacii, et latibulum aquae inundabunt.

Et delebitur foedus vestrum cum morte, et pactum vestrum cum inferno non stabit; flagellum inundans cum transierit, eritis ei in conculcationem.

Quandocumque pertransierit, tollet vos; quoniam mane diluculo pertransibit, in die et in nocte, et erit tantummodo horrendum intellegere auditum».

Coangustatum est enim stratum, ut quis se extendat, et pallium brevius, ut quis se operire possit.

Sicut enim in monte Pharasim stabit Dominus, sicut in valle, quae est in Gabaon, irascetur, ut faciat opus suum, novum opus suum, ut operetur operationem suam, peregrinam operationem suam.

Et nunc nolite illudere, ne forte constringantur vincula vestra; decretum enim destructionis audivi a Domino, Deo exercituum, super universam terram.

Auribus percipite et audite vocem meam, attendite et audite eloquium meum.

Numquid tota die arat arans, ut serat, proscindit et sarrit humum suam?

Nonne, cum adaequaverit faciem eius, spargit nigellam et serit cuminum, ponit triticum et hordeum et far in finibus suis?

Erudit enim illum recte, Deus suus docet illum.

Non enim in serris trituratur nigella, nec rota plaustri super cuminum circuit; sed in virga excutitur nigella, et cuminum in baculo.

Numquid comminuitur triticum? Verum non in perpetuum triturans triturabit illum, neque vexabit eum rota plaustri, nec ungulis suis comminuet eum.

Et hoc a Domino, Deo exercituum, exivit; mirabile fecit consilium, magnificavit sapientiam.