Я́ко и́мется человѣ́къ бра́та своего́, или́ дома́шняго отца́ своего́, глаго́ля: ри́зу и́маши, началово́ждь на́мъ бу́ди, и бра́шно мое́ подъ тобо́ю да бу́детъ.

И отвѣща́въ въ де́нь о́ный рече́тъ: не бу́ду тво́й началово́ждь, нѣ́сть бо въ дому́ мое́мъ ни хлѣ́ба, ни ри́зы: не бу́ду началово́ждь лю́демъ си́мъ.

Я́ко оста́вленъ бы́сть Иерусали́мъ, и Иуде́а паде́, и язы́къ и́хъ со беззако́нiемъ, не покаря́ющься Го́сподеви.

Сего́ ра́ди ны́нѣ смири́ся сла́ва и́хъ, и сту́дъ лица́ и́хъ проти́ву ста́ и́мъ: грѣ́хъ же сво́й я́ко Cодо́мскiй возвѣсти́ша и яви́ша. Го́ре души́ и́хъ, зане́ умы́слиша совѣ́тъ лука́вый на себе́ сами́хъ,

ре́кше: свя́жемъ пра́веднаго, я́ко непотре́бенъ на́мъ е́сть. У́бо плоды́ дѣ́лъ свои́хъ снѣдя́тъ.

Го́ре беззако́нному: лука́вая бо приключа́тся ему́ по дѣло́мъ руку́ его́.

Лю́дiе мои́, приста́вницы ва́ши пожина́ютъ ва́съ, и истяза́ющiи облада́ютъ ва́ми: лю́дiе мои́, блажа́щiи ва́съ льстя́тъ вы́ и стези́ но́гъ ва́шихъ возмуща́ютъ.

Но ны́нѣ устро́ится Госпо́дь на су́дъ и поста́витъ на су́дъ лю́ди своя́:

са́мъ Госпо́дь на су́дъ прiи́детъ со старѣ́йшины люді́й и со кня́зи и́хъ. Вы́ же почто́ запали́сте виногра́дъ мо́й, и разграбле́нiе убо́гаго въ домѣ́хъ ва́шихъ?

почто́ вы́ оби́дите люді́й мои́хъ и лице́ убо́гихъ посрамля́ете? глаго́летъ Госпо́дь Савао́ѳъ.

Сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: поне́же вознесо́шася дще́ри Сiо́ни и ходи́ша высо́кою вы́ею и помиза́нiемъ оче́съ и ступа́нiемъ но́гъ, ку́пно ри́зы влеку́шыя [по до́лу] и нога́ма ку́пно игра́ющыя:

и смири́тъ Госпо́дь нача́лныя дще́ри Сiо́ни, и Госпо́дь откры́етъ срамоту́ и́хъ.

Въ де́нь о́нъ, и отъи́метъ Госпо́дь сла́ву ри́зъ и́хъ и красоты́ и́хъ, и вплете́нiя злата́я [на главѣ́] и тре́сны ри́зныя, и лу́ницы гри́венныя

и срачи́цы то́нкiя, и красоту́ лица́ и́хъ и сострое́нiе красы́ сла́вныя, и о́бручи и пе́рстни, и мони́ста и запя́стiя и худо́жныя усеря́зи,

и багряни́цы и пребагря́ная, и у́тварь хра́мную

и свѣ́тлая лако́нская, и виссо́ны и синеты́, и червлени́цы

и виссо́нъ со зла́томъ и синето́ю преты́каны, и тончи́цы преи́маны зла́томъ:

и бу́детъ вмѣ́сто вони́ до́брыя смра́дъ, и вмѣ́сто по́яса у́жемъ препоя́шешися, и вмѣ́сто украше́нiя злата́го, е́же на главѣ́, плѣ́шь имѣ́ти бу́деши дѣ́лъ твои́хъ ра́ди, и вмѣ́сто ри́зы багря́ныя препоя́шешися вре́тищемъ:

и сы́нъ тво́й добрѣ́йшiй, его́же лю́биши, мече́мъ паде́тъ, и крѣ́пцыи ва́ши мече́мъ паду́тъ и смиря́тся:

и воспла́чутся храни́лища у́тварей ва́шихъ, и оста́нешися еди́на и о зе́млю уда́рена бу́деши.

Украинский (Огієнко)

Бо Господь ось, Господь Саваот візьме з Єрусалиму й з Юдеї підпору й опору: усяку підпору від хліба, і всяку підпору води,

лицаря та вояка, суддю та пророка, і чарівника та старого,

п́ятдесятника та родовитого, і радника, і в мистецтві премудрого, і в закляттях умілого,

і за правителів дам юнаків, і дітваки запанують над ними!

І буде чавити народ один одного, і кожен свого ближнього!
Повстане хлопчак на старого, а легковажений на поважаного…

Бо схопить брат брата свого в домі батька свого та й скаже: Ти маєш одежу, то будь нашим правителем, і під рукою твоєю хай буде руїна оця!

Того дня він підійме свій голос та й скаже: Не буду я рани обв́язувати вам, бо в домі моєму немає ні хліба, ні одягу, не настановляйте мене за правителя люду!

Бо рухнув Єрусалим, і впала Юдея, бо їхній язик та їхній чин проти Господа, щоб упертими бути очам Його слави…

Проти них свідчить вираз лиця їхнього, а гріх свій вони виявляють, немов той Содом, не перечать.
Горе їхній душі, бо вчинили вони собі зло!

Скажіте про праведного: Буде добре йому, бо вони споживуть плід учинків своїх.

Та горе безбожному, зле, бо йому буде зроблений чин його рук!

Народ Мій, дітиська його утискають, а жінки мають гору над ним…
Народе ти Мій, твої провідники вчинили блудячим тебе, і дорогу стежок твоїх сплутали!

Господь став на прю, і стоїть, щоб судити народи.

Господь іде на суд, щоб судитись з старшими народу Свого та з вождями його: Ви виноградника знищили, грабунок з убогого в ваших домах!

Що це сталося вам, що народ Мій ви гнобите та утискаєте вбогих?
Так говорить Господь, Бог Саваот.

І промовив Господь: Зате, що дочки Сіонські загорділи, і ходять витягненошиї, і моргають очима, і все ходять дрібними крочками, і дзвонять спряжками на ногах своїх,

тому вчинить Господь тім́я Сіонських дочок паршивим, і їхній сором обнажить Господь!…

Того дня поскидає Господь окрасу спряжок на їхніх ногах, і чільця, і місяці,

сережки, нараменники, і серпанки,

і завої, і ланцюжки на ногах, і пояски, і пляшечки з пахощами, і чарівничі привіски,

персні, і сережки носові,

чудові убрання, і окриття, і намітки та торби,

дзеркала й льняні хитони та турбани, і прозорі покривала.

І станеться, замість бальзаму сморід буде, і замість пояса шнур, а замість мистецько укладених кучерів лисина, і замість хитона цінного верета з паском, а замість краси спаленина!

Попадають мужі твої від меча, а лицарство твоє на війні,

і будуть стогнати та плакати ворота її, і буде спустошена, й сяде на землю Сіонська дочка…

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Ecce enim Dominator, Dominus exercituum, aufert a Ierusalem et a Iuda robur et praesidium, omne robur panis et omne robur aquae,

fortem et virum bellatorem, iudicem et prophetam et hariolum et senem,

principem super quinquaginta et honorabilem vultu et consiliarium et sapientem magum et prudentem incantatorem.

Et dabo pueros principes eorum; et infantes dominabuntur eis.

Et irruet populus, vir ad virum, unusquisque ad proximum suum: tumultuabitur puer contra senem, et ignobilis contra nobilem.

Apprehendet enim vir fratrem suum in domo patris sui: «Vestimentum tibi est, princeps esto noster, ruina autem haec sub manu tua».

Clamabit in die illa dicens: «Non sum medicus, et in domo mea non est panis neque vestimentum; nolite constituere me principem populi».

Ruit enim Ierusalem, et Iudas concidit, quia lingua eorum et adinventiones eorum contra Dominum, ut provocarent oculos maiestatis eius.

Procacitas vultus eorum accusat eos, et peccatum suum quasi Sodoma praedicaverunt nec absconderunt; vae animae eorum, quoniam reddita sunt eis mala!

Dicite iusto: «Bene!», quoniam fructum adinventionum suarum comedet.

Vae impio in malum: retributio enim manuum eius fiet ei!

Populum meum opprimit infans, et mulieres dominantur ei. Popule meus, qui te beatum dicunt, ipsi te decipiunt et viam gressuum tuorum dissipant.

Surgit ad arguendum Dominus et stat ad iudicandos populos.

Dominus ad iudicium veniet cum senibus populi sui et principibus eius: «Vos enim depasti estis vineam, et rapina pauperis in domibus vestris.

Quare atteritis populum meum et facies pauperum commolitis?», dicit Dominus, Deus exercituum.

Et dixit Dominus: «Pro eo quod elevatae sunt filiae Sion et ambulaverunt extento collo et nutibus oculorum, parvis passibus incedebant et catenulis pedum tinniebant,

decalvabit Dominus verticem filiarum Sion et Dominus crinem earum nudabit».

In die illa auferet Dominus ornamentum calceamentorum et torques

et lunulas et inaures et armillas et mitras,

discriminalia et periscelidas et fascias et olfactoriola

et anulos et ornamenta narium,

mutatoria et palliola et linteamina et marsupia,

specula et sindones et vittas et pallia.

Et erit pro suavi odore foetor, et pro zona funiculus, et pro crispante crine calvitium, et pro fascia pectorali cilicium, stigma pro pulchritudine.

Viri tui gladio cadent, et fortes tui in proelio,

et maerebunt atque lugebunt portae eius, et desolata in terra sedebit.