Видѣ́нiе четвероно́гихъ, и́же въ пусты́ни. Въ печа́ли и въ тѣснотѣ́ ле́въ и льви́чищь: отту́ду а́спиды и пле́мя а́спидовъ паря́щихъ, и́же везя́ху на ослѣ́хъ и на велблю́дѣхъ бога́тство свое́ ко язы́ку, и́же не помо́жетъ и́мъ въ по́мощь, но на сту́дъ и укори́зну.

Еги́птяне вотще́ и всу́е успѣ́ютъ ва́мъ: возвѣсти́ и́мъ, я́ко тще́тно утѣше́нiе ва́ше сiе́.

Ны́нѣ у́бо сѣ́дъ напиши́ сiя́ на дскѣ́ и въ кни́гу: я́ко бу́дутъ сiя́ во дни́ време́нъ и да́же до вѣ́ка.

Я́ко лю́дiе непокори́ви су́ть, сы́нове лжи́вiи, и́же не похотѣ́ша слы́шати зако́на Бо́жiя,

глаго́люще проро́комъ: не повѣ́дайте на́мъ: и видѣ́нiя ви́дящымъ: не глаго́лите на́мъ, но на́мъ глаго́лите и возвѣща́йте на́мъ ино́е прельще́нiе

и соврати́те на́съ съ пути́ сего́: отими́те от на́съ пу́ть се́й и отими́те от на́съ су́дъ Изра́илевъ {Евр.: свято́е Изра́илево.}.

Того́ ра́ди си́це глаго́летъ Госпо́дь святы́й Изра́илевъ: поне́же не покори́стеся словесе́мъ си́мъ и надѣ́ястеся на лжу́, и я́ко поропта́сте и упова́юще бы́сте на сло́во сiе́,

сего́ ра́ди бу́детъ ва́мъ грѣ́хъ се́й, а́ки стѣна́ па́дающая внеза́пу гра́да тве́рда плѣне́на, его́же а́бiе настои́тъ паде́нiе:

и паде́нiе его́ бу́детъ я́ко сокруше́нiе сосу́да гли́няна, от гли́ны дро́бны, я́ко не мо́жно обрѣсти́ въ ни́хъ чре́па, и́мже о́гнь во́змеши и въ о́ньже влiе́ши воды́ ма́ло.

Та́ко глаго́летъ Госпо́дь, Госпо́дь святы́й Изра́илевъ: егда́ возврати́вся воздо́хнеши, тогда́ спасе́шися и уразумѣ́еши, гдѣ́ еси́ бы́лъ: егда́ упова́лъ еси́ на су́етная, тще́тна крѣ́пость ва́ша бы́сть, и не хотѣ́сте послу́шати,

но реко́сте: на ко́нехъ побѣ́гнемъ. Того́ ра́ди побѣ́гнете. И реко́сте: на ле́гкихъ вса́дницы бу́демъ. Того́ ра́ди ле́гцы бу́дутъ гоня́щiи ва́съ.

От гла́са еди́наго побѣ́гнутъ ты́сяща, и от гла́са пяти́ побѣ́гнутъ мно́зи, до́ндеже оста́влени бу́дете а́ки що́гла на горѣ́ и я́ко зна́мя нося́й на холмѣ́.

И па́ки пожде́тъ Бо́гъ, е́же уще́дрити ва́съ, и сего́ ра́ди вознесе́тся е́же поми́ловати ва́съ: зане́ судiя́ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ е́сть, и гдѣ́ оста́вите сла́ву ва́шу? блаже́ни вси́ пребыва́ющiи въ не́мъ.

Зане́ лю́дiе святі́и въ Сiо́нѣ вселя́тся, Иерусали́мъ же пла́чемъ воспла́кася: поми́луй мя́. Поми́луетъ тя́, егда́ узрѣ́ гла́съ во́пля твоего́, послу́ша тебе́.

И да́стъ Госпо́дь ва́мъ хлѣ́бъ печа́ли и во́ду тѣ́сную, и ктому́ не прибли́жатся къ тебѣ́ льстя́щiи тя́: я́ко о́чи твои́ у́зрятъ прельща́ющихъ тя́,

и ушеса́ твоя́ услы́шатъ словеса́ созади́ тебе́ прельща́ющихъ, и́же глаго́лютъ: се́й пу́ть, поиди́мъ по нему́ или́ на де́сно, или́ на лѣ́во.

И отве́ржеши кумíры посре́бренныя, и позлаще́нныя раздроби́ши, и развѣ́еши я́ко во́ду жены́ мѣ́сячныя, и а́ки моты́ла отве́ржеши я́.

Тогда́ бу́детъ до́ждь сѣ́мени земли́ твоея́, и хлѣ́бъ жи́та земли́ твоея́ бу́детъ изоби́ленъ и ту́ченъ, и напасу́тся ско́ти твои́ въ то́й де́нь на мѣ́стѣ ту́чнѣ и простра́ннѣ.

Юнцы́ ва́ши и воло́ве дѣ́лающiи зе́млю наядя́тся пле́въ смѣ́шенныхъ со ячме́немъ извѣ́янымъ.

И бу́детъ на вся́цѣй горѣ́ высо́цѣ и на вся́цѣмъ хо́лмѣ вознесе́ннѣ вода́ теку́щая въ де́нь о́ный, егда́ поги́бнутъ мно́зи, и егда́ паду́тся столпи́:

и бу́детъ свѣ́тъ луны́ а́ки свѣ́тъ со́лнца, и свѣ́тъ со́лнечный бу́детъ седмери́цею въ то́й де́нь, егда́ исцѣли́тъ Госпо́дь сокруше́нiе люді́й свои́хъ и болѣ́знь я́звы твоея́ исцѣли́тъ.

Се́, и́мя Госпо́дне и́детъ вре́менемъ мно́гимъ, горя́щая я́рость его́: со сла́вою сло́во усте́нъ его́, сло́во гнѣ́ва по́лно, и гнѣ́въ я́рости я́ко о́гнь поя́стъ:

и ду́хъ его́ а́ки вода́ въ де́бри влеку́щи прiи́детъ да́же до вы́и и раздѣли́тся, е́же смути́ти язы́ки о прельще́нiи су́етнѣмъ, и пожене́тъ я́ пре́лесть тща́, и во́зметъ я́ предъ лице́мъ и́хъ.

Еда́ при́сно подоба́етъ ва́мъ ра́доватися и входи́ти во свята́я моя́ всегда́, а́ки пра́зднующымъ и я́ко веселя́щымся вни́ти со сопѣ́лiю въ го́ру Госпо́дню къ Бо́гу Изра́илеву?

И слы́шану сотвори́тъ Госпо́дь сла́ву гла́са своего́, и я́рость мы́шцы своея́ показа́ти, съ я́ростiю и гнѣ́вомъ, и со пла́менемъ пояда́ющимъ возгреми́тъ зѣ́лно, и я́ко вода́ и гра́дъ низходя́щь ну́ждею.

Гла́сомъ бо Госпо́днимъ побѣжде́ни бу́дутъ Ассирі́ане я́звою, е́юже а́ще порази́тъ я́.

И бу́детъ ему́ о́крестъ, отону́дуже бѣ́ и́хъ наде́жда по́мощи, на ню́же то́й упова́ше: ті́и со тимпа́ны и гу́сльми ра́товати бу́дутъ на́нь от премѣне́нiя.

Ты́ бо пре́жде дні́й истя́занъ бу́деши: еда́ и тебѣ́ угото́вася ца́рствовати? де́брь глубо́кую, древеса́ лежа́ща, о́гнь и древа́ мно́га, я́рость Госпо́дня а́ки де́брь жу́пеломъ горя́щая.

Украинский (Огієнко)

Горе синам неслухняним, говорить Господь, що чинять наради, які не від Мене, і складають умови, та без духу Мого, щоб додати гріх на гріх,

що йдуть, щоб зійти до Єгипту, але Моїх уст не питали, щоб захисту у фараона шукати, і щоб сховатися в тіні Єгипту!

І стане вам соромом захист отой фараонів, а ховання у тіні Єгипту за ганьбу,

бо в Цоані були його провідники, і його посланці до Ханесу прийшли.

Вони посоромлені будуть усі за народ, що не буде корисний для них, що не буде на поміч і не на пожиток, а на сором та ганьбу…

Пророцтво про Бегемота півдня.
В краю утиску та переслідування, звідки левиця та лев, гадюка й огнистий летючий дракон, носять багатство своє на хребті молодих ослюків, і скарби свої на верблюжім горбі до народу, який не поможе.

А Єгипет, його поміч марна та пуста, тому то я кликнув на теє: Рагав, сидіти спокійно!

Тепер увійди, напиши на таблиці для них, і в книжці спиши це, і нехай на пізніші часи воно буде і свідком навіки.

Бо це неслухняний народ, це брехливі сини, сини, що не хочуть послухати науки Господньої,

що говорять провидцям: Не бачте!
а пророкам: Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе,

уступіться з дороги, збочте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого!

Тому промовляє Святий Ізраїлів так: За те, що ви нехтуєте оцим словом, і надію кладете на тиск та крутійство, і на це опираєтеся,

тому буде для вас ця провина, як вилім, що має впасти, що зяє на мурі високім, що нагло, раптовно приходить руїна його!

І Він поруйнує його, як руйнується посуд ганчарський, розбиваючи без милосердя його, і в уламках його не знайдеться ані черепка, щоб із огнища взяти огню чи води зачерпнути з кринички…

Бо так промовляє Господь, Бог, Святий Ізраїлів: Коли ви навернетесь та спочинете, то врятовані будете, сила вам буде в утишенні та в сподіванні.
Та ви не хотіли,

і казали: О ні, бо на конях втечемо, тому то втікати ви будете, На баских ми поїдемо, тому стануть баскими погоничі ваші!…

Від крику одного полине одна тисяча, від крику п́ятьох дременете ви всі, аж зостанетеся, немов щогла ота на вершечку гори, і немов прапор на взгір́ї!

І проте Господь буде чекати, щоб помилувати вас, і тому Він підійметься, щоб милосердя вчинити над вами.
Бо Господи то Бог правосуддя: блаженні всі ті, хто надію на Нього кладе!

Бо ти, о народе в Сіоні, що в Єрусалимі сидиш, плакати не будеш ти плакати: милостивим поправді Він буде до тебе на голос благання твого, і як почує його, відповість Він тобі.

І дасть вам Господь хліба в утиску і воду в гнобительстві, та твої вчителі вже не будуть ховатись, і очі твої вчителів твоїх бачити будуть.

А коли ви відхилитесь праворуч, чи підете ліворуч, то вуха твої будуть чути те слово, яке позад тебе казатиме: Це та дорога, простуйте ви нею!

І нечистим учините ви поволоку бовванів своїх із срібла й покриття на божка золотого свого, розпорошиш ти їх, як нечисте, і геть скажеш йому.

І Він пошле дощ на насіння твоє, яким будеш обсіювати землю, та хліб урожаю землі, і поживний та ситий він буде.
Того дня на широкім пасовиську пастися буде твоя череда,

а воли й віслюки, що оброблюють землю, будуть мішанку їсти солону, лопатою й віялкою перечищену.

І на кожній високій горі та на кожному взгір́ї високому будуть струмки та потоки води в день великого бою, коли башти попадають.

І світло місяця стане, немов світло сонця, світло ж сонця усемеро буде ясніше, як сімох днів, у той день, як Господь перев́яже зламання народу Свого та загоїть поранення вдару Свого!

Ось Імення Господнє приходить здалека, палахкотить Його гнів, і здіймається тяжко: Його уста обурення повні, язик же Його, як жерущий огонь,

Його ж дух, як потоп заливний, що до шиї сягає, щоб просіяти люди на ситі погибелі…
І буде на щелепах людів вуздечка, що тягне до блуду.

Буде пісня для вас, як за ночі освячення свята, і радість сердечна, мов у того, хто ходить з сопілкою, щоб вийти на гору Господню до Скелі Ізраїля.

І Господь дасть почути велич голосу Свого, опускання ж рамена Свого покаже у гніві бурхливому та в огняному жерущому полум́ї, у бурі й дощі, та в камінному граді!

Бо від голосу Господа буде лякатись Ашшур, що жезлом буде битий.

І станеться, кожне ударення кия карання Його, що на нього Господь покладе, буде з бубнами й арфою, і Він рухом Своєї руки воюватиме з ним у боях.

Бо давно приготовлений Тофет, приготовлений він і для царя, глибоким, широким учинений;
на багатті огню його й дров багатенно, запалить його дух Господній, немов би потока сірчаного!

Немецкий (GNB)

Языки

Der HERR sagt: »Weh euch, meine eigensinnigen Kinder! Ihr führt Pläne aus, mit denen ich nichts zu tun habe. Ihr schließt Bündnisse gegen meinen erklärten Willen. Damit häuft ihr Schuld auf Schuld.

Ohne mich um Rat zu fragen, lauft ihr nach Ägypten, um beim Pharao Schutz zu suchen und euch im Schatten Ägyptens unterzustellen.

Doch ihr werdet eine große Enttäuschung erleben und gedemütigt wieder heimziehen, denn der Pharao kann euch nicht beschützen und Ägypten euch keine Zuflucht bieten.

Eure führenden Männer sind nach Zoan gegangen und eure Abgesandten sind bis nach Hanes gekommen.

Aber sie werden enttäuscht, denn das Volk dort kann niemand nützen; es kann weder Hilfe noch Vorteil bieten, nur Schimpf und Schande kann es euch bringen!«

Der HERR sagt: »Schwer beladen ziehen Lasttiere durch das Südland, eine Gegend voll von Gefahren und Schrecken, von knurrenden Löwen, giftigen Schlangen und fliegenden Drachen. Auf den Rücken der Esel und den Höckern der Kamele bringen eure Führer und Abgesandten Schätze und Geschenke zu einem Volk, das niemand nützen kann.

Die Hilfe Ägyptens ist nichts wert. Darum nenne ich es ́das unbewegliche Ungeheueŕ.«

Der HERR befahl mir: »Nimm eine Schreibtafel und schreib darauf vor den Augen dieser Leute mein Urteil über sie. Ritze es als Inschrift für alle Zeiten ein, es soll für immer erhalten bleiben.

Sie sind ein eigensinniges Volk. Meine Kinder wollen sie sein, aber sie sind Lügner; denn sie wollen nicht hören, was ich, der HERR, von ihnen verlange.

Zu den Sehern sagen sie: ́Ihr sollt nichts sehen!́, und zu den Propheten: ́Ihr sollt keine Offenbarungen haben! Sagt uns nicht, was recht ist, sondern was uns gefällt! Lasst uns doch unsere Illusionen!

Weicht von der Wahrheit ab und lasst uns in Ruhe mit eurem heiligen Gott Israels!́

Deshalb sage ich, der heilige Gott Israels: ́Ihr wollt nicht hören, was ich euch sage, und verlasst euch auf Gewalt und Betrug.

Diese Schuld bleibt nicht ohne Folgen: Ihr gleicht einer hohen Mauer, die einen Riss bekommen hat. Er läuft immer tiefer und wird immer breiter, und plötzlich stürzt die ganze Mauer ein.

Es wird euch ergehen wie einem Tontopf, der so gründlich zerschmettert wird, dass sich unter seinen Scherben kein Stück mehr findet, mit dem man Glut aus dem Ofen nehmen oder Wasser aus einer Pfütze schöpfen könnte.́«

Der HERR, der heilige Gott Israels, hat zu euch gesagt: »Wenn ihr zu mir umkehrt und stillhaltet, dann werdet ihr gerettet. Wenn ihr gelassen abwartet und mir vertraut, dann seid ihr stark.«

Aber ihr wollt ja nicht.

Ihr sagt: »Nein, auf Pferden wollen wir dahinfliegen!« Aber ihr werdet nicht fliegen, sondern fliehen. Ihr sagt: »Auf schnellen Rennern wollen wir reiten!« Aber eure Verfolger werden schneller rennen als ihr.

Tausend von euch werden fliehen, wenn sie einen einzigen Feind sehen; und wenn fünf euch bedrohen, werdet ihr alle davonlaufen. Von eurem stolzen Heer wird nichts übrig bleiben als eine leere Fahnenstange auf einem kahlen Hügel.

Trotzdem wartet der HERR sehnlich auf den Augenblick, an dem er sich euch wieder zuwenden kann. Er will seine Macht zeigen und sich über euch erbarmen, denn er ist ein Gott, der dem Recht Geltung verschafft. Wie glücklich sind alle, die ihre Hoffnung auf ihn setzen!

Ihr Bewohner Jerusalems, die ihr auf dem Zionsberg wohnt, ihr müsst nicht länger weinen! Wenn ihr zum HERRN um Hilfe ruft, wird er euch sein Erbarmen zuwenden; sobald er euer Schreien vernimmt, gibt er euch Antwort.

Er wird euch reichlich Brot und Wasser geben, nicht so spärlich wie in der Zeit der Not und Bedrängnis. Er wird sich nicht länger vor euch verbergen; mit eigenen Augen werdet ihr ihn sehen, ihn, euren Lehrer.

Wenn ihr nach rechts oder links abbiegen wollt, werdet ihr hinter euch eine Stimme hören, die zu euch sagt: »Dies hier ist der Weg, dem ihr folgen sollt!«

Dann werdet ihr eure geschnitzten und gegossenen Götzenbilder samt ihrem silbernen oder goldenen Überzug als etwas Unreines betrachten. »Weg damit!«, werdet ihr rufen und sie wie Abfall hinauswerfen.

Für die Saat auf euren Feldern wird der HERR euch Regen geben und der Ackerboden wird Korn hervorbringen, das euch reiche und kräftige Nahrung gibt. Zu der Zeit wird euer Vieh auf weiten Wiesengründen weiden.

Die Rinder und Esel, mit denen ihr die Felder pflügt, werden würziges Futter fressen, das man mit Worfschaufel und Gabel gemischt und vor ihnen ausgebreitet hat.

Am Tag der großen Abrechnung, wenn die feindlichen Türme stürzen, werden auf allen Bergen und Hügeln Bäche voller Wasser fließen.

Dann wird der Mond so hell sein wie die Sonne und die Sonne wird siebenmal so hell scheinen – wie das Licht einer ganzen Woche an einem einzigen Tag. An diesem Tag wird der HERR die Wunden, die er seinem Volk geschlagen hat, verbinden und heilen.

Der HERR kommt von ferne her, er selbst kommt! Feuer und dichter Rauch zeigen, wie zornig er ist. Unheil strömt von seinen Lippen, seine Zunge ist eine lodernde Flamme.

Sein Atem tobt wie ein reißender Bach, dessen Wasser bis zum Hals reicht. Er schüttelt die Völker in seinem Sieb und wirft sie fort wie wertlose Spreu. Er legt ihnen einen Zaum ins Maul und leitet sie damit in die Irre.

Ihr aber werdet Lieder singen wie in der Nacht, in der ihr das Fest feiert. Ihr werdet voll Freude sein wie die Festpilger, die unter Flötenspiel hinaufziehen zum Berg des HERRN, zu ihm, dem Felsen Israels.

Der HERR lässt seine gewaltige Stimme hören, er zeigt seinen starken Arm, wie er zuschlägt. Voller Zorn greift er ein, mit verzehrendem Feuer, mit Wolkenbruch und Unwetter und Hagelschlag.

Schrecken kommt über Assyrien, wenn es seine Stimme hört und seinen Stock zu fühlen bekommt.

Bei jedem Stockhieb, den der HERR als Strafe über Assyrien verhängt hat, werden die Pauken und Zithern erklingen. Der HERR selbst hebt seine Hand zum Kampf gegen Assyrien.

Seit langem schon ist der Verbrennungsplatz für den König bereit. Tief und breit ist die Feuerstelle und Holz ist massenhaft aufgeschichtet. Der Atem des HERRN setzt es in Flammen wie ein Strom von brennendem Schwefel.