Скрыть
33:4
33:9
33:21
Церковнославянский (рус)
Го́ре оби́дящымъ ва́съ! ва́съ никто́же изоби́дитъ, и от­верга́яй ва́съ не от­ве́ржетъ: плѣне́ни бу́дутъ от­мета́ющiи [ва́съ] и предадя́т­ся, и я́ко мо́лiе въ ри́зѣ, та́ко побѣжде́ни бу́дутъ.
Го́споди, поми́луй ны́, на тя́ бо упова́хомъ: бы́сть пле́мя непокаря́ющихся въ па́губу, спасе́нiе же на́­ше во вре́мя печа́ли.
Гла́сомъ стра́ха тво­его́ ужасо́шася лю́дiе от­ стра́ха тво­его́, и разсѣ́яшася язы́цы.
Ны́нѣ же соберу́т­ся коры́сти ва́шя ма́лаго и вели́каго: я́коже а́ще кто́ собере́тъ пру́ги, та́ко наруга́ют­ся ва́мъ.
Святъ Бо́гъ живы́й въ вы́шнихъ, напо́лнися Сiо́нъ суда́ и пра́вды.
Въ зако́нѣ предадя́т­ся, въ сокро́вищихъ спасе́нiе на́­ше, та́мо прему́дрость и хи́трость и благо­че́стiе ко Го́сподеви: сiя́ су́ть сокро́вища пра́вды.
Се́, ны́нѣ во стра́сѣ ва́­шемъ ті́и убоя́т­ся: и́хже боя́стеся, возопiю́тъ от­ ва́съ: вѣ́стницы бо по́слани бу́дутъ го́рцѣ пла́чущеся, прося́ще ми́ра.
Опустѣ́ютъ бо си́хъ путiе́: преста́ стра́хъ язы́ковъ, и завѣ́тъ и́же къ ни́мъ взе́млет­ся, и не вмѣните́ и́хъ въ человѣ́ки.
Воспла́кася земля́, посра́мленъ Лива́нъ, бла́то бы́сть Са́ронь: явле́на бу́детъ Галиле́а и херме́ль.
Ны́нѣ воскре́сну, глаго́летъ Госпо́дь, ны́нѣ просла́влюся, ны́нѣ воз­несу́ся.
Ны́нѣ у́зрите, ны́нѣ ощутите́, тще́тна бу́детъ крѣ́пость ду́ха ва́­шего: о́гнь вы́ поя́стъ.
И бу́дутъ язы́цы пожже́ни, а́ки те́рнiе на ни́вѣ разме́тано и пожже́но.
Услы́шатъ да́льнiи, я́же сотвори́хъ, [глаго́летъ Госпо́дь,] увѣ́дятъ при­­ближа́ющiися крѣ́пость мою́.
Отступи́ша, и́же въ Сiо́нѣ, беззако́н­ницы, прiи́метъ тре́петъ нечести́выя: кто́ воз­вѣсти́тъ ва́мъ, я́ко о́гнь гори́тъ? кто́ воз­вѣсти́тъ ва́мъ мѣ́сто вѣ́чно­е?
Ходя́й въ пра́вдѣ, глаго́ляй пра́вый пу́ть, ненави́дяй беззако́нiя и непра́вды и ру́цѣ от­тряса́яй от­ даро́въ: отягчава́яй у́шы, да не услы́шитъ суда́ кро́ве: смежа́яй о́чи, да не у́зритъ непра́вды,
се́й всели́т­ся во высо́цѣ пеще́рѣ ка́мене крѣ́пкаго: хлѣ́бъ ему́ да́ст­ся, и вода́ его́ вѣ́рна.
Царя́ со сла́вою у́зрите, и о́чи ва́ши у́зрятъ зе́млю издале́ча,
душа́ ва́ша по­учи́т­ся стра́ху Госпо́дню: гдѣ́ су́ть книго́чiи? гдѣ́ су́ть совѣщава́ющiи? гдѣ́ е́сть исчита́яй пита́емыя ма́лы и вели́ки лю́ди?
И́мже не совѣща́­ше, ниже́ вѣ́дяше глубо́кiй гла́съ иму́щаго, я́ко не слы́шати лю́демъ уничтоже́нымъ, и нѣ́сть слы́шащему смы́сла.
Се́, Сiо́нъ гра́дъ, спасе́нiе на́­ше, о́чи тво­и́ у́зрятъ, Иерусали́ме, гра́де бога́тый, ку́щы не поколе́блют­ся, ниже́ подви́гнут­ся ко́лiе хра́мины его́ въ вѣ́чное вре́мя, и у́жя его́ не прето́ргнут­ся.
Я́ко и́мя Госпо́дне вели́ко ва́мъ е́сть, мѣ́сто ва́мъ бу́детъ, рѣ́ки и рове́н­ницы широ́цы и простра́н­ни: не по́йдеши по сему́ пути́, ниже́ по́йдетъ кора́бль плову́щь:
Бо́гъ бо мо́й вели́къ е́сть: не мине́тъ мене́ Госпо́дь судiя́ на́шъ, Госпо́дь кня́зь на́шъ, Госпо́дь Ца́рь на́шъ, Госпо́дь то́й на́съ спасе́тъ.
Прерва́шася у́жя твоя́, я́ко не укрѣпи́шася: що́гла твоя́ преклони́ся, не распу́ститъ вѣ́трилъ, не воз­дви́гнетъ зна́менiя, до́ндеже преда́ст­ся на плѣне́нiе: тѣ́мже мно́зи хромі́и плѣ́нъ сотворя́тъ,
и не реку́тъ: тружда́емся, лю́дiе живу́щiи въ ни́хъ, оста́вися бо и́мъ грѣ́хъ.
Рус. (Юнгеров)
Горе обижающим вас, вас же никто не сделает обиженными, и презирающий вас не сделает презренными: пленены будут презрители (ваши) и преданы и, как моль с одежды, будут удалены.
Господи! Помилуй нас, на Тебя мы уповаем. Племя непокорных погубило себя, а нам — спасение во время печали.
Грозным голосом Твоим люди приведены в страх пред Тобою, и рассеялись народы.
Ныне же будут собирать добычи ваши, большие и малые, как кто-либо собирает саранчу, — так (как бы) насмеются над вами.
Свят Бог, живущий в вышних, наполнится Сион судом и правдою:
Будут преданы закону, сокровище — спасение наше, там мудрость и знание, и благочестие пред Господом. В этом сокровище правды.
Вот ныне от страха пред вами они будут боязливы: кого вы боялись, — будут кричать от вас; посланы будут вестники, которые с горьким плачем будут просить мира.
Опустеют пути их: прекратится страх пред народами, и договор с ними прервется, и вы не будете считать их за людей.
Восплакала земля, посрамлен Ливан, Сарон стал болотом, обнажена будет Галилея и Хермель.
Ныне Я восстану, говорит Господь, ныне прославлюсь, ныне вознесусь.
Ныне увидите, ныне ощутите, что тщетна будет крепость духа вашего: пожрет вас огонь.
И будут народы пожжены, как терние, в поле разбросанное и пожженное.
Услышат дальние, что Я сделаю (говорит Господь), узнают и ближние силу Мою.
Отступили находящиеся в Сионе беззаконники, трепет овладеет нечестивыми. Кто возвестит вам, что огонь возгорится? Кто возвестит вам место вечное?
Ходящий в правде, возвещающий правый путь, ненавидящий беззаконие и неправду и удерживающий руки от даров, затыкающий уши, чтобы не слышать о кровавом суде, закрывающий глаза, чтобы не видеть неправды.
Таковой поселится в высокой пещере, в твердой скале; хлеб будет дан ему, и вода у него не иссякнет.
Царя увидите во славе, и глаза ваши увидят землю издалека.
Душа ваша будет научаться страху Господню. Где книжники? Где составляющие советы, где высчитывающие питаемых от малого до великого людей?
С ними он не совещался и не видел народа, имеющего глухой голос, так что простой народ не мог слушать и слышащий не мог разуметь.
Вот город Сион — спасение наше, глаза твои увидят (его). Иерусалиме, город богатый! Шатры не поколеблются, и столпы храмины его во веки не подвигнутся, и верви его не порвутся.
Потому что велико имя Господне у вас, место будет вам, реки и каналы широкие и пространные: не пойдешь по сему пути, и не пройдет плывущий корабль,
Ибо Бог мой велик, не минует меня Господь — Судья наш, Господь Владыка наш, Господь Царь наш; Сей Господь спасет нас.
Оборвались веревки твои, потому что они ослабели: мачта твоя наклонилась, не распустит парусов, не поднимет знамени, пока не попадет в плен, так что многие хромые будут брать добычу,
И люди, живущие среди них, (пока) не скажут: мы утомились, ибо оставлен будет им грех.
Еврейский
הוֹי שׁוֹדֵד, וְאַתָּה לֹא שָׁדוּד, וּבוֹגֵד וְלֹא־בָגְדוּ בוֹ; כַּהֲתִמְךָ שׁוֹדֵד תּוּשַּׁד, כַּנְּלֹתְךָ לִבְגֹּד יִבְגְּדוּ־בָךְ׃ ס
יְהוָה חָנֵּנוּ לְךָ קִוִּינוּ; הֱיֵה זְרֹעָם לַבְּקָרִים, אַף־יְשׁוּעָתֵנוּ בְּעֵת צָרָה׃
מִקּוֹל הָמוֹן, נָדְדוּ עַמִּים; מֵרוֹמְמֻתֶךָ, נָפְצוּ גּוֹיִם׃
וְאֻסַּף שְׁלַלְכֶם, אֹסֶף הֶחָסִיל; כְּמַשַּׁק גֵּבִים שׁוֹקֵק בּוֹ׃
נִשְׂגָּב יְהוָה, כִּי שֹׁכֵן מָרוֹם; מִלֵּא צִיּוֹן, מִשְׁפָּט וּצְדָקָה׃
וְהָיָה אֱמוּנַת עִתֶּיךָ, חֹסֶן יְשׁוּעֹת חָכְמַת וָדָעַת; יִרְאַת יְהוָה הִיא אוֹצָרוֹ׃ ס
הֵן אֶרְאֶלָּם, צָעֲקוּ חֻצָה; מַלְאֲכֵי שָׁלוֹם, מַר יִבְכָּיוּן׃
נָשַׁמּוּ מְסִלּוֹת, שָׁבַת עֹבֵר אֹרַח; הֵפֵר בְּרִית מָאַס עָרִים, לֹא חָשַׁב אֱנוֹשׁ׃
אָבַל אֻמְלְלָה אָרֶץ, הֶחְפִּיר לְבָנוֹן קָמַל; הָיָה הַשָּׁרוֹן כָּעֲרָבָה, וְנֹעֵר בָּשָׁן וְכַרְמֶל׃
עַתָּה אָקוּם יֹאמַר יְהוָה; עַתָּה אֵרוֹמָם, עַתָּה אֶנָּשֵׂא׃
תַּהֲרוּ חֲשַׁשׁ תֵּלְדוּ קַשׁ; רוּחֲכֶם אֵשׁ תֹּאכַלְכֶם׃
וְהָיוּ עַמִּים מִשְׂרְפוֹת שִׂיד; קוֹצִים כְּסוּחִים בָּאֵשׁ יִצַּתּוּ׃ ס
שִׁמְעוּ רְחוֹקִים אֲשֶׁר עָשִׂיתִי; וּדְעוּ קְרוֹבִים גְּבֻרָתִי׃
פָּחֲדוּ בְצִיּוֹן חַטָּאִים, אָחֲזָה רְעָדָה חֲנֵפִים; מִי יָגוּר לָנוּ, אֵשׁ אוֹכֵלָה, מִי־יָגוּר לָנוּ מוֹקְדֵי עוֹלָם׃
הֹלֵךְ צְדָקוֹת, וְדֹבֵר מֵישָׁרִים; מֹאֵס בְּבֶצַע מַעֲשַׁקּוֹת, נֹעֵר כַּפָּיו מִתְּמֹךְ בַּשֹּׁחַד, אֹטֵם אָזְנוֹ מִשְּׁמֹעַ דָּמִים, וְעֹצֵם עֵינָיו מֵרְאוֹת בְּרָע׃
הוּא מְרוֹמִים יִשְׁכֹּן, מְצָדוֹת סְלָעִים מִשְׂגַּבּוֹ; לַחְמוֹ נִתָּן, מֵימָיו נֶאֱמָנִים׃
מֶלֶךְ בְּיָפְיוֹ תֶּחֱזֶינָה עֵינֶיךָ; תִּרְאֶינָה אֶרֶץ מַרְחַקִּים׃
לִבְּךָ יֶהְגֶּה אֵימָה; אַיֵּה סֹפֵר אַיֵּה שֹׁקֵל, אַיֵּה סֹפֵר אֶת־הַמִּגְדָּלִים׃
אֶת־עַם נוֹעָז לֹא תִרְאֶה; עַם עִמְקֵי שָׂפָה מִשְּׁמוֹעַ, נִלְעַג לָשׁוֹן אֵין בִּינָה׃
חֲזֵה צִיּוֹן, קִרְיַת מוֹעֲדֵנוּ; עֵינֶיךָ תִרְאֶינָה יְרוּשָׁלִַם נָוֶה שַׁאֲנָן, אֹהֶל בַּל־יִצְעָן בַּל־יִסַּע יְתֵדֹתָיו לָנֶצַח, וְכָל־חֲבָלָיו בַּל־יִנָּתֵקוּ׃
כִּי אִם־שָׁם אַדִּיר יְהוָה לָנוּ, מְקוֹם־נְהָרִים יְאֹרִים רַחֲבֵי יָדָיִם; בַּל־תֵּלֶךְ בּוֹ אֳנִי־שַׁיִט, וְצִי אַדִּיר לֹא יַעַבְרֶנּוּ׃
כִּי יְהוָה שֹׁפְטֵנוּ, יְהוָה מְחֹקְקֵנוּ; יְהוָה מַלְכֵּנוּ הוּא יוֹשִׁיעֵנוּ׃
נִטְּשׁוּ חֲבָלָיִךְ; בַּל־יְחַזְּקוּ כֵן־תָּרְנָם בַּל־פָּרְשׂוּ נֵס, אָז חֻלַּק עַד־שָׁלָל מַרְבֶּה, פִּסְחִים בָּזְזוּ בַז׃
וּבַל־יֹאמַר שָׁכֵן חָלִיתִי; הָעָם הַיֹּשֵׁב בָּהּ נְשֻׂא עָוֹן׃
Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано!
Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують…
Господи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми!
Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!
Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.
І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї.
Величний Господь, бо на височині пробуває;
Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.
І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання.
Страх Господній буде він скарбом його.
Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.
Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі!
Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину…
Сумує та слабне земля, засоромився й в́яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили…
Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!
Заваготієте сіном, стерню ви породите;
дух ваш огонь, який вас пожере…
І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені…
Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!
Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв…
Хто з нас мешкатиме при жерущім огні?
Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу?
Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла,
той перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена!
Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.
Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує?
Де Той, Хто все важить?
Де Той, Хто обчислює башти?
Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.
Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.
Бо величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.
Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!
Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують.
Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.
І не скаже мешканець Я хворий!
І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible