Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Числ.
Втор.
Нав.
Суд.
Руфь.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Ездр.
Неем.
2Ездр.
Тов.
Иудифь.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плач.
Посл.Иер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоиль.
Ам.
Авд.
Иона.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Агг.
Зах.
Мал.
1Макк.
2Макк.
3Макк.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
33:4
33:7
см.:2Пар.36:15;
33:9
33:21
ვაი შენ, დამარბეველო, თავად დაურბეველო, გამცემო და თავად გაუცემელო! როცა მოათავებ რხევას, შენც დაირბევი; როცა შეწყვეტ გამცემლობას, შენ გაგცემენ!
უფალო, შეგვიწყალე, შენ გესავთ! იყავი მათ მკლავად დილაობით და ჩვენს სახსრად გასაჭირში!
შენი ხმის გრიალზე გარბიან ერები, წამოიმართები და იფანტებიან ხალხები.
აიკრიფება თქვენი ნადავლი, როგორც კრეფს ბოცომკალი; დაესხმის, როგორც კალიის ურდო ესხმის.
აღზევებულია უფალი, რადგან მაღლაა დავანებული, აავსო სიონი სამართლითა და სიმართლით.
ის იქნება შენი დროების სიმტკიცე, სახსართა სიუხვე, სიბრძნე და ცოდნა; უფლის შიშია მისი საუნჯე.
აჰა, აყვირდებიან მათი ბუმბერაზნი გარეთ, მშვიდობის მოციქულნი მწარედ ატირდებიან.
გაუდაბურდა გზები, გადაშენდა მგზავრი; დარღვეულია აღთქმა, მოწმენი ათვალწუნებული, ადამიანი არადჩაგდებული.
გლოვობს, მწუხარებს მიწა, შერცხვენილია ლიბანი, გადამჭკნარი; შარონი უდაბნოს დაემსგავსა, ხაშანს და ქარმელს დასცვივდა ფოთოლი.
ახლა აღვდგები, ამბობს უფალი, ახლა ავმაღლდები, ახლა ავიმართები.
თივით ორსულნო, ჩალას დაბადებთ; ცეცხლია თქვენი სუნთქვა, თქვენივე შემჭმელი.
საკირის საწვავად იქცევიან ხალხები, აკაფელი ძეძვივით ჩაიწვებიან ცეცხლში.
გესმათ, შორეულნო, ჩემი ნამოქმედარი, გეცოდინოთ, ახლობელნო, ჩემი ძლიერება!
შეშინდნენ ცოდვილნი სიონზე, შიშისზარმა შეიპყრო უკეთურნი; რომელი ჩვენგანი გაუძლებს მშთანთქმელ ცეცხლს? რომელი ჩვენგანი გაუძლებს მარადიულ სახმილსო?
მართლად მსვლელი და წრფელად მოუბარი, ძალადობით მონახვეჭის მოძულე, ქრთამისაგან ხელის დამფერთხავი, ყურის დამხშობი სისხლიან ამბავზე და თვალის დამხუჭველი ბოროტების ცქერაზე -
აი, ვინ დაივანებს მაღალში; კლდეთა სიმაგრეები იქნება მისი საფარი, მიეცემა მური და ექნება წყალი დაუწყვეტელი.
შენი თვალები იხილავენ მეფეს თავის მშვენებაში, დაინახავენ შორეულ ქვეყანას.
შენი გული გაიხსენებს შიშს: სად არის აღმრიცხველი? სად არის ამწონელი? სად არის გოდოლთა აღმრიცხველი?
თავგასულ ხალხს არ იხილავ, ხალხს მძიმედ მეტყველს, ვისიც არავის ესმის, ენაბორძიკას, ვისაც ვერავინ უგებს.
შეხედე სიონს, ჩვენი დღესასწაულების ქალაქს. შენი თვალები იხილავენ იერუსალიმს, მყუდრო სავანეს, აუშლელ კარავს! არ დაიძვრის სამარადისოდ მისი პალოები და არცერთი მისი საბელი არ გაწყდება.
რადგან იქ გვეყოლესა უფლის ძალი მდინარეთა და ფართე არხების ნაცვლად; ნიჩბებიანი ხომალდი ვერ შევა მასში და ძლიერი გემი იქ ვერ გაივლის.
რადგან უფალია ჩვენი მსაჯული, უფალია ჩვენი რჯულმდებელი, უფალია ჩვენი მეფე; ის გვიხსნის ჩვენ.
მოშვებულია შენი სახელები, ვეღარ იჭერს ფუძეზე ანძას და ვეღარ იშლება იალქნები. მაშინ განაწილდება დიდძალი ნადავლი, კოჭლებიც დაიწყებენ ალაფობას.
არ იტყვის მცხოვრები, ავად ვარო. ხალხს, მასში დამკვიდრებულს, მიეტევება დანაშაული.
Церковнославянский (рус)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Го́ре оби́дящымъ ва́съ! ва́съ никто́же изоби́дитъ, и отверга́яй ва́съ не отве́ржетъ: плѣне́ни бу́дутъ отмета́ющiи [ва́съ] и предадя́тся, и я́ко мо́лiе въ ри́зѣ, та́ко побѣжде́ни бу́дутъ.
Го́споди, поми́луй ны́, на тя́ бо упова́хомъ: бы́сть пле́мя непокаря́ющихся въ па́губу, спасе́нiе же на́ше во вре́мя печа́ли.
Гла́сомъ стра́ха твоего́ ужасо́шася лю́дiе от стра́ха твоего́, и разсѣ́яшася язы́цы.
Ны́нѣ же соберу́тся коры́сти ва́шя ма́лаго и вели́каго: я́коже а́ще кто́ собере́тъ пру́ги, та́ко наруга́ются ва́мъ.
Святъ Бо́гъ живы́й въ вы́шнихъ, напо́лнися Сiо́нъ суда́ и пра́вды.
Въ зако́нѣ предадя́тся, въ сокро́вищихъ спасе́нiе на́ше, та́мо прему́дрость и хи́трость и благоче́стiе ко Го́сподеви: сiя́ су́ть сокро́вища пра́вды.
Се́, ны́нѣ во стра́сѣ ва́шемъ ті́и убоя́тся: и́хже боя́стеся, возопiю́тъ от ва́съ: вѣ́стницы бо по́слани бу́дутъ го́рцѣ пла́чущеся, прося́ще ми́ра.
Опустѣ́ютъ бо си́хъ путiе́: преста́ стра́хъ язы́ковъ, и завѣ́тъ и́же къ ни́мъ взе́млется, и не вмѣните́ и́хъ въ человѣ́ки.
Воспла́кася земля́, посра́мленъ Лива́нъ, бла́то бы́сть Са́ронь: явле́на бу́детъ Галиле́а и херме́ль.
Ны́нѣ воскре́сну, глаго́летъ Госпо́дь, ны́нѣ просла́влюся, ны́нѣ вознесу́ся.
Ны́нѣ у́зрите, ны́нѣ ощутите́, тще́тна бу́детъ крѣ́пость ду́ха ва́шего: о́гнь вы́ поя́стъ.
И бу́дутъ язы́цы пожже́ни, а́ки те́рнiе на ни́вѣ разме́тано и пожже́но.
Услы́шатъ да́льнiи, я́же сотвори́хъ, [глаго́летъ Госпо́дь,] увѣ́дятъ приближа́ющiися крѣ́пость мою́.
Отступи́ша, и́же въ Сiо́нѣ, беззако́нницы, прiи́метъ тре́петъ нечести́выя: кто́ возвѣсти́тъ ва́мъ, я́ко о́гнь гори́тъ? кто́ возвѣсти́тъ ва́мъ мѣ́сто вѣ́чное?
Ходя́й въ пра́вдѣ, глаго́ляй пра́вый пу́ть, ненави́дяй беззако́нiя и непра́вды и ру́цѣ оттряса́яй от даро́въ: отягчава́яй у́шы, да не услы́шитъ суда́ кро́ве: смежа́яй о́чи, да не у́зритъ непра́вды,
се́й всели́тся во высо́цѣ пеще́рѣ ка́мене крѣ́пкаго: хлѣ́бъ ему́ да́стся, и вода́ его́ вѣ́рна.
Царя́ со сла́вою у́зрите, и о́чи ва́ши у́зрятъ зе́млю издале́ча,
душа́ ва́ша поучи́тся стра́ху Госпо́дню: гдѣ́ су́ть книго́чiи? гдѣ́ су́ть совѣщава́ющiи? гдѣ́ е́сть исчита́яй пита́емыя ма́лы и вели́ки лю́ди?
И́мже не совѣща́ше, ниже́ вѣ́дяше глубо́кiй гла́съ иму́щаго, я́ко не слы́шати лю́демъ уничтоже́нымъ, и нѣ́сть слы́шащему смы́сла.
Се́, Сiо́нъ гра́дъ, спасе́нiе на́ше, о́чи твои́ у́зрятъ, Иерусали́ме, гра́де бога́тый, ку́щы не поколе́блются, ниже́ подви́гнутся ко́лiе хра́мины его́ въ вѣ́чное вре́мя, и у́жя его́ не прето́ргнутся.
Я́ко и́мя Госпо́дне вели́ко ва́мъ е́сть, мѣ́сто ва́мъ бу́детъ, рѣ́ки и рове́нницы широ́цы и простра́нни: не по́йдеши по сему́ пути́, ниже́ по́йдетъ кора́бль плову́щь:
Бо́гъ бо мо́й вели́къ е́сть: не мине́тъ мене́ Госпо́дь судiя́ на́шъ, Госпо́дь кня́зь на́шъ, Госпо́дь Ца́рь на́шъ, Госпо́дь то́й на́съ спасе́тъ.
Прерва́шася у́жя твоя́, я́ко не укрѣпи́шася: що́гла твоя́ преклони́ся, не распу́ститъ вѣ́трилъ, не воздви́гнетъ зна́менiя, до́ндеже преда́стся на плѣне́нiе: тѣ́мже мно́зи хромі́и плѣ́нъ сотворя́тъ,
и не реку́тъ: тружда́емся, лю́дiе живу́щiи въ ни́хъ, оста́вися бо и́мъ грѣ́хъ.