и иста́ютъ вся́ си́лы небе́сныя, и свiе́тся не́бо а́ки сви́токъ, и вся́ звѣ́зды спаду́тъ я́ко ли́ствiе съ лозы́, и я́коже спа́даетъ ли́ствiе смоко́вницы.

Упи́ся ме́чь мо́й на небеси́: се́, на Идуме́ю сни́детъ и на лю́ди па́губныя съ судо́мъ.

Ме́чь Госпо́день напо́лнися кро́ве, растолстѣ́ ту́комъ, от кро́ве козло́въ и а́гнцевъ и от ту́ка козло́въ и овно́въ: я́ко же́ртва Го́сподеви въ Восо́рѣ, и закла́нiе ве́лiе во Идуме́и.

И паду́тъ съ ни́ми си́льнiи, и овны́ и юнцы́, и упiе́тся земля́ от кро́ве и от ту́ка и́хъ насы́тится:

де́нь бо суда́ Госпо́дня, и лѣ́то воздая́нiя суда́ Сiо́ня.

И обратя́тся де́бри его́ въ смолу́, и земля́ его́ въ жу́пелъ,

и бу́детъ земля́ его́ горя́щи я́ко смола́ дне́мъ и но́щiю, и не уга́снетъ въ вѣ́чное вре́мя, и взы́детъ ды́мъ ея́ высо́цѣ, въ ро́ды своя́ опустѣ́етъ.

И во вре́мя мно́го пти́цы и е́жеве, совы́ и вра́нове возгнѣздя́тся въ не́мъ: и возложа́тъ на́нь у́же землемѣ́рно пусты́ни, и онокента́ври вселя́тся въ не́мъ.

Кня́зи его́ не бу́дутъ: ца́рiе бо и вельмо́жи его́ бу́дутъ въ па́губу.

И возни́кнутъ во градѣ́хъ и́хъ терно́вая древеса́ и во тверды́нехъ его́, и бу́дутъ селе́нiя Си́риномъ сели́ща струѳiо́номъ:

и сря́щутся бѣ́си со онокента́вры и возопiю́тъ дру́гъ ко дру́гу, ту́ почі́ютъ онокента́ври, обрѣ́тше себѣ́ поко́ища:

та́мо возгнѣзди́тся е́жь, и сохрани́тъ земля́ дѣ́ти его́ со утвержде́нiемъ: та́мо еле́ни срѣто́шася и уви́дѣша ли́ца дру́гъ дру́га.

Число́мъ преидо́ша, и еди́нъ от ни́хъ не поги́бе, дру́гъ дру́га не взыска́, я́ко Госпо́дь заповѣ́да и́мъ, и Ду́хъ его́ собра́ я́.

И то́й ве́ржетъ и́мъ жре́бiя, и рука́ его́ раздѣли́ пасти́ся: въ вѣ́чное вре́мя наслѣ́дите, въ ро́ды родо́въ почі́ютъ въ не́мъ.

Украинский (Огієнко)

Наблизьтеся, люди, щоб чути, народи ж, послухайте!
Хай почує земля та все те, що на ній, вселенна й нащадки її!

Господній бо гнів на всі люди, а лютість на все їхнє військо: Він їх учинив за закляття, віддав їх на різь!

І їхні побиті розкидані будуть, а з трупів їхніх здійметься сморід, розтопляться гори від їхньої крови…

І небесні світила усі позникають, а небо, як звій книжковий, буде звинене, і всі його зорі попадають, як спадає оте виноградове листя, й як спадає з фіґовниці плід недозрілий!…

Бо на небі напоєний меч Мій, оце він на Едома спускається та на заклятий народ Мій на суд:

меч Господній наповнився кров́ю, став ситий від лою, від крови телят та козлів, від лою баранячих нирок, бо Господу жертва в Боцрі й різанина велика в едомській землі…

І буйволи зійдуть із ними, і телиці з биками, і напоїться кров́ю їхній край і насититься туком їхній порох,

бо це буде день помсти Господньої, рік заплати за заколот проти Сіону!

І переміняться в смолу потоки його, його ж порох у сірку, і смолою палючою стане їхній край…

Не погасне вночі ані вдень, дим його підійматися буде повік, з роду в рід опустошений буде, на віки віків не перейде по ньому ніхто.

І посяде його пелікан та їжак, і перебуватимуть в ньому сова та ворона, і над ним Він розтягне мірильного шнура спустошення та виска знищення…

Не буде шляхетних у ньому, щоб царство там проголосити, і стануть нічим усі князі його.

І буде тернина рости по палатах його, кропива й будяччя в твердинях його, і він стане мешканням шакалів, подвір́ям для струсів…

І будуть стрічатися там дикі звірі пустинні з гієнами, а польовик буде кликати друга свого;
Ліліт тільки там заспокоїться і знайде собі відпочинок!

Там кублитись буде скакуча гадюка й складатиме яйця, і висиджувати буде та вигріватиме яйця свої…
Там теж яструби будуть збиратись один до одного…

Пошукайте у книзі Господній й читайте: Із них не забракне ні одного, не будуть шукати один одного, бо уста Його то вони наказали, а Дух Його Він їх зібрав!

І Він кинув для них жеребка, а рука Його шнуром мірильним його поділила для них, і посядуть його аж повік, з роду в рід будуть в нім пробувати!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Accedite, gentes, ad audien dum; et populi, attendite. Audiat terra et plenitudo eius, orbis et omne germen eius.

Quia indignatio Domini super omnes gentes, et furor super universam militiam eorum: ad interitum devovit eos et dedit eos in occisionem.

Interfecti eorum proicientur, et de cadaveribus eorum ascendet foetor; dissolventur montes sanguine eorum.

Et tabescet omnis militia caelorum, et complicabuntur sicut liber caeli, et omnis militia eorum defluet, sicut defluit folium de vinea et arida frons de ficu.

Quoniam inebriatus est in caelo gladius meus: ecce super Edom descendet et super populum interfectionis meae ad iudicium.

Gladius Domini repletus est sanguine, incrassatus est adipe, de sanguine agnorum et hircorum, de adipe viscerum arietum; victima enim Domini in Bosra, et interfectio magna in terra Edom.

Cadunt bubali cum eis, iuvenci cum tauris; inebriabitur terra eorum sanguine, et humus eorum adipe pinguium,

quia dies ultionis Domini, annus retributionum ad vindicandam Sion.

Et convertentur torrentes eius in picem, et humus eius in sulphur, et erit terra eius in picem ardentem.

Nocte et die non exstinguetur, in sempiternum ascendet fumus eius, a generatione in generationem desolabitur, in saecula saeculorum non erit transiens per eam.

Et possidebunt illam onocrotalus et ericius, noctua et corvus habitabunt in ea; et extendet super eam mensuram solitudinis et perpendiculum desolationis.

Nobiles eius non erunt, nec regnum proclamabunt; et omnes principes eius erunt in nihilum.

Et orientur in domibus eius spinae, urticae et paliurus in munitionibus eius; et erit cubile draconum et pascua struthionum.

Et occurrent hyaenae thoibus, et pilosus clamat ad amicum suum; ibi cubat lamia et invenit sibi requiem.

Ibi nidificat serpens ovaque deponit et circumfodit et fovet in umbra eius; illuc congregantur milvi alter ad alterum.

Requirite in libro Domini et legite: unum ex eis non deest, alter alterum exspectare non debet; quia os Domini praecepit, et spiritus eius ipse congregavit ea.

Et ipse misit eis sortem, et manus eius divisit terram illis in mensura; usque in aeternum possidebunt eam, in generatione et generatione habitabunt in ea.