Скрыть
36:3
36:4
36:7
36:8
36:12
36:13
36:15
36:17
36:20
36:22
Церковнославянский (рус)
И бы́сть во четверто­е­на́­де­сять лѣ́то ца́р­ст­ву­ю­щу езекі́и, взы́де сен­нахири́мъ ца́рь Ассирі́йскъ на гра́ды тве́рды иуде́йски и взя́ о́ныя.
И посла́ ца́рь Ассирі́йскъ рапса́ка от­ лахи́са во Иерусали́мъ ко царю́ езекі́и съ си́лою вели́кою, и ста́ у водова́жды купѣ́ли вы́шнiя на пути́ села́ кнафе́ова {бѣли́лнича}.
И изы́де къ нему́ Елiаки́мъ сы́нъ хелкі́евъ домостро­и́тель, и сомна́съ книго́чiй, и Иоа́хъ сы́нъ Аса́фовъ памятопи́сецъ.
И рече́ и́мъ рапса́къ: рцы́те езекі́и: сiя́ глаго́летъ ца́рь вели́кiй, ца́рь Ассирі́йскъ: на что́ упова́еши?
еда́ совѣ́томъ и словесы́ у́стными би́тва быва́етъ? и ны́нѣ на кого́ упова́еши, я́ко не покаря́ешися мнѣ́?
се́, упова́еши на же́злъ тро́стянъ сокруше́н­ный се́й, на Еги́петъ, на него́же а́ще опре́т­ся му́жъ, вни́детъ въ ру́ку его́ и прободе́тъ ю́: та́ко е́сть фарао́нъ ца́рь Еги́петскiй, и вси́ упова́ющiи на него́:
а́ще же глаго́лете, на Го́спода Бо́га на́­шего упова́емъ: не се́й ли е́сть, его́же разори́ езекі́а высо́кая и тре́бища его́, и заповѣ́да Иу́дѣ и Иерусали́му: предъ олтаре́мъ си́мъ поклони́теся?
ны́нѣ со­едини́теся господи́ну мо­ему́ царю́ Ассирі́йску, и да́мъ ва́мъ двѣ́ ты́сящы ко́ней, а́ще мо́жете да́ти всѣда́ющыя на ни́хъ:
и ка́ко мо́жете от­врати́ти лице́ во­ево́ды еди́наго? раби́ су́ть, и́же упова́ютъ на Еги́птянъ, на ко́ней и вса́дниковъ:
и ны́нѣ еда́ безъ Го́спода прiидо́хомъ на страну́ сiю́, во­ева́ти на ню́? Госпо́дь рече́ ко мнѣ́: взы́ди на зе́млю сiю́ и погуби́ ю́.
И рече́ къ нему́ Елiаки́мъ и сомна́съ книго́чiй и Иоа́хъ: глаго́ли къ рабо́мъ тво­и́мъ Си́рски, разумѣ́емъ бо мы́, а не глаго́ли къ на́мъ Иуде́йски: и вску́ю глаго́леши во у́шы человѣ́комъ сѣдя́щымъ на стѣнѣ́?
И рече́ къ ни́мъ рапса́къ: еда́ ко господи́ну ва́­шему, или́ къ ва́мъ посла́ мя господи́нъ мо́й глаго́лати словеса́ сiя́? не къ человѣ́комъ ли сѣдя́щымъ на огра́дѣ, да ядя́тъ моты́ла и пiю́тъ мо́чь съ ва́ми вку́пѣ?
И ста́ рапса́къ, и возопи́ гла́сомъ ве́лiимъ Иуде́йски и рече́: слы́шите словеса́ царя́ вели́каго, царя́ Ассирі́йска:
сiя́ глаго́летъ ца́рь: да не прельща́етъ ва́съ езекі́а словесы́, не мо́жетъ изба́вити ва́съ:
и да не глаго́летъ ва́мъ езекі́а, я́ко изба́витъ вы́ Бо́гъ, и не преда́ст­ся гра́дъ се́й въ ру́цѣ царя́ Ассирі́йска:
не слу́шайте езекі́и: сiя́ глаго́летъ ца́рь Ассирі́йскiй: а́ще хо́щете благослове́ни бы́ти, изыди́те ко мнѣ́ и яди́те кі́йждо виногра́дъ сво́й и смо́кви, и пі́йте от­ пото́ка ва́­шего,
до́ндеже прiиду́ и по­иму́ вы́ въ зе́млю, я́же а́ки ва́ша земля́, земля́ пшени́цы и вина́ и хлѣ́бовъ и виногра́довъ:
да не прельща́етъ ва́съ езекі́а, глаго́ля: Бо́гъ ва́шъ изба́витъ вы́: еда́ изба́виша бо́зи язы́честiи, кі́йждо страну́ свою́ от­ руки́ царя́ Ассирі́йска?
гдѣ́ е́сть бо́гъ Ема́ѳовъ и Арфа́ѳовъ? и гдѣ́ бо́гъ гра́да Сепфари́ма? еда́ воз­мого́ша изба́вити самарі́ю от­ руки́ мо­ея́?
кто́ от­ бого́въ всѣ́хъ язы́ковъ си́хъ, и́же изба́ви зе́млю свою́ от­ руки́ мо­ея́, я́ко изба́витъ Бо́гъ Иерусали́ма от­ руки́ мо­ея́?
И умолко́ша, и никто́же от­вѣща́ ему́ словесе́, повелѣ́нiя ра́ди царе́ва, да никто́же от­вѣща́етъ.
И вни́де Елiаки́мъ сы́нъ хелкі́евъ домостро­и́тель, и сомна́съ книго́чiй си́лы, и Иоа́хъ сы́нъ Аса́фовъ памятопи́сецъ ко езекі́и въ расте́рзаныхъ ри́захъ и повѣ́даша ему́ словеса́ рапса́кова.
Греческий [Greek (Koine)]
καὶ ἐγένετο τοῦ τεσ­σαρεσκαιδεκάτου ἔτους βασιλεύ­ον­τος Εζεκιου ἀνέβη Σενναχηριμ βασιλεὺς ᾿Ασ­συρίων ἐπι­̀ τὰς πόλεις τῆς Ιουδαίας τὰς ὀχυρὰς καὶ ἔλαβεν αὐτάς
καὶ ἀπέστειλεν βασιλεὺς ᾿Ασ­συρίων Рαψακην ἐκ Λαχις εἰς Ιερουσαλημ προ­̀ς τὸν βασιλέα Εζεκιαν μετὰ δυνάμεως πολλῆς καὶ ἔστη ἐν τῷ ὑδραγωγῷ τῆς κολυμβήθρας τῆς ἄνω ἐν τῇ ὁδῷ τοῦ ἀγροῦ τοῦ γναφέως
καὶ ἐξῆλθεν προ­̀ς αὐτὸν Ελιακιμ ὁ τοῦ Χελκιου ὁ οἰκονόμος καὶ Σομνας ὁ γραμματεὺς καὶ Ιωαχ ὁ τοῦ Ασαφ ὁ ὑπομνηματογράφος
καὶ εἶπεν αὐτοῖς Рαψακης εἴπατε Εζεκια τάδε λέγει ὁ βασιλεὺς ὁ μέγας βασιλεὺς ᾿Ασ­συρίων τί πεποιθὼς εἶ
μὴ ἐν βουλῇ ἢ λόγοις χειλέων παρα­́ταξις γίνεται καὶ νῦν ἐπι­̀ τίνι πέποιθας ὅτι ἀπειθεῖς μοι
ἰδοὺ πεποιθὼς εἶ ἐπι­̀ τὴν ῥάβδον τὴν καλαμίνην τὴν τεθλασμένην ταύτην ἐπ᾿ Αἴγυπτον ὃς ἂν ἐπ᾿ αὐτὴν ἐπι­στηρισθῇ εἰσελεύ­­σε­ται εἰς τὴν χεῖρα αὐτοῦ οὕτως ἐστὶν Φαραω βασιλεὺς Αἰγύπτου καὶ πάν­τες οἱ πεποιθότες ἐπ᾿ αὐτῷ
εἰ δὲ λέγετε ἐπι­̀ κύριον τὸν θεὸν ἡμῶν πεποίθαμεν
νῦν μείχθητε τῷ κυρίῳ μου τῷ βασιλεῖ ᾿Ασ­συρίων καὶ δώσω ὑμῖν δισχιλίαν ἵππον εἰ δυνήσεσθε δοῦναι ἀναβάτας ἐπ᾿ αὐτούς
καὶ πῶς δύνασθε ἀπο­στρέψαι εἰς προ­́σωπον τοπάρχου ἑνός οἰκέται εἰσὶν οἱ πεποιθότες ἐπ᾿ Αἰγυπτίοις εἰς ἵππον καὶ ἀναβάτην
καὶ νῦν μὴ ἄνευ κυρίου ἀνέβημεν ἐπι­̀ τὴν χώραν ταύτην πολεμῆσαι αὐτήν
καὶ εἶπεν προ­̀ς αὐτὸν Ελιακιμ καὶ Σομνας καὶ Ιωαχ λάλησον προ­̀ς τοὺς παῖδάς σου Συριστί ἀκούομεν γὰρ ἡμεῖς καὶ μὴ λάλει προ­̀ς ἡμᾶς Ιουδαϊστί καὶ ἵνα τί λαλεῖς εἰς τὰ ὦτα τῶν ἀνθρώπων τῶν ἐπι­̀ τῷ τείχει
καὶ εἶπεν Рαψακης προ­̀ς αὐτούς μὴ προ­̀ς τὸν κύριον ὑμῶν ἢ προ­̀ς ὑμᾶς ἀπέσταλκέν με ὁ κύριός μου λαλῆσαι τοὺς λόγους τούτους οὐχὶ προ­̀ς τοὺς ἀνθρώπους τοὺς καθη­μέ­νους ἐπι­̀ τῷ τείχει ἵνα φάγωσιν κόπρο­ν καὶ πίωσιν οὖρον μεθ᾿ ὑμῶν ἅμα
καὶ ἔστη Рαψακης καὶ ἐβόησεν φωνῇ μεγά­λῃ Ιουδαϊστὶ καὶ εἶπεν ἀκούσατε τοὺς λόγους τοῦ βασιλέως τοῦ μεγά­λου βασιλέως ᾿Ασ­συρίων
τάδε λέγει ὁ βασιλεύς μὴ ἀπατάτω ὑμᾶς Εζεκιας λόγοις οἳ οὐ δυνήσον­ται ῥύσασθαι ὑμᾶς
καὶ μὴ λεγέτω ὑμῖν Εζεκιας ὅτι ῥύ­σε­ται ὑμᾶς ὁ θεός καὶ οὐ μὴ παρα­δοθῇ ἡ πόλις αὕτη ἐν χειρὶ βασιλέως ᾿Ασ­συρίων
μὴ ἀκούετε Εζεκιου τάδε λέγει ὁ βασιλεὺς ᾿Ασ­συρίων εἰ βούλεσθε εὐλογηθῆναι ἐκπορεύ­εσθε προ­́ς με καὶ φάγεσθε ἕκασ­τος τὴν ἄμπελον αὐτοῦ καὶ τὰς συκᾶς καὶ πίεσθε ὕδωρ τοῦ λάκκου ὑμῶν
ἕως ἂν ἔλθω καὶ λάβω ὑμᾶς εἰς γῆν ὡς ἡ γῆ ὑμῶν γῆ σίτου καὶ οἴνου καὶ ἄρτων καὶ ἀμπελώνων
μὴ ὑμᾶς ἀπατάτω Εζεκιας λέγων ὁ θεὸς ὑμῶν ῥύ­σε­ται ὑμᾶς μὴ ἐρρύσαν­το οἱ θεοὶ τῶν ἐθνῶν ἕκασ­τος τὴν ἑαυτοῦ χώραν ἐκ χειρὸς βασιλέως ᾿Ασ­συρίων
ποῦ ἐστιν ὁ θεὸς Αιμαθ καὶ Αρφαθ καὶ ποῦ ὁ θεὸς τῆς πόλεως Σεπφαριμ μὴ ἐδύναν­το ῥύσασθαι Σαμάρειαν ἐκ χειρός μου
τίς τῶν θεῶν πάν­των τῶν ἐθνῶν τούτων ἐρρύσατο τὴν γῆν αὐτοῦ ἐκ τῆς χειρός μου ὅτι ῥύ­σε­ται ὁ θεὸς Ιερουσαλημ ἐκ χειρός μου
καὶ ἐσιώπησαν καὶ οὐδεὶς ἀπεκρίθη αὐτῷ λόγον δια­̀ τὸ προ­στάξαι τὸν βασιλέα μηδένα ἀπο­κριθῆναι
καὶ εἰσῆλθεν Ελιακιμ ὁ τοῦ Χελκιου ὁ οἰκονόμος καὶ Σομνας ὁ γραμματεὺς τῆς δυνάμεως καὶ Ιωαχ ὁ τοῦ Ασαφ ὁ ὑπομνηματογράφος προ­̀ς Εζεκιαν ἐσχισ­μέ­νοι τοὺς χιτῶνας καὶ ἀπήγγειλαν αὐτῷ τοὺς λόγους Рαψακου
Еврейский
וַיְהִי בְּאַרְבַּע עֶשְׂרֵה שָׁנָה לַמֶּלֶךְ חִזְקִיָּהוּ, עָלָה סַנְחֵרִיב מֶלֶךְ־אַשּׁוּר עַל כָּל־עָרֵי יְהוּדָה הַבְּצֻרוֹת וַיִּתְפְּשֵׂם׃
וַיִּשְׁלַח מֶלֶךְ־אַשּׁוּר אֶת־רַב־שָׁקֵה מִלָּכִישׁ יְרוּשָׁלְַמָה אֶל־הַמֶּלֶךְ חִזְקִיָּהוּ בְּחֵיל כָּבֵד; וַיַּעֲמֹד, בִּתְעָלַת הַבְּרֵכָה הָעֶלְיוֹנָה, בִּמְסִלַּת שְׂדֵה כוֹבֵס׃
וַיֵּצֵא אֵלָיו אֶלְיָקִים בֶּן־חִלְקִיָּהוּ אֲשֶׁר עַל־הַבָּיִת; וְשֶׁבְנָא הַסֹּפֵר, וְיוֹאָח בֶּן־אָסָף הַמַּזְכִּיר׃
וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם רַב־שָׁקֵה, אִמְרוּ־נָא אֶל־חִזְקִיָּהוּ; כֹּה־אָמַר הַמֶּלֶךְ הַגָּדוֹל מֶלֶךְ אַשּׁוּר, מָה הַבִּטָּחוֹן הַזֶּה אֲשֶׁר בָּטָחְתָּ׃
אָמַרְתִּי אַךְ־דְּבַר־שְׂפָתַיִם, עֵצָה וּגְבוּרָה לַמִּלְחָמָה; עַתָּה עַל־מִי בָטַחְתָּ, כִּי מָרַדְתָּ בִּי׃
הִנֵּה בָטַחְתָּ עַל־מִשְׁעֶנֶת הַקָּנֶה הָרָצוּץ הַזֶּה עַל־מִצְרַיִם, אֲשֶׁר יִסָּמֵךְ אִישׁ עָלָיו, וּבָא בְכַפּוֹ וּנְקָבָהּ; כֵּן פַּרְעֹה מֶלֶךְ־מִצְרַיִם, לְכָל־הַבֹּטְחִים עָלָיו׃
וְכִי־תֹאמַר אֵלַי, אֶל־יְהוָה אֱלֹהֵינוּ בָּטָחְנוּ; הֲלוֹא־הוּא, אֲשֶׁר הֵסִיר חִזְקִיָּהוּ אֶת־בָּמֹתָיו וְאֶת־מִזְבְּחֹתָיו, וַיֹּאמֶר לִיהוּדָה וְלִירוּשָׁלִַם, לִפְנֵי הַמִּזְבֵּחַ הַזֶּה תִּשְׁתַּחֲווּ׃
וְעַתָּה הִתְעָרֶב נָא, אֶת־אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ אַשּׁוּר; וְאֶתְּנָה לְךָ אַלְפַּיִם סוּסִים, אִם־תּוּכַל לָתֶת לְךָ רֹכְבִים עֲלֵיהֶם׃
וְאֵיךְ תָּשִׁיב, אֵת פְּנֵי פַחַת אַחַד עַבְדֵי אֲדֹנִי הַקְטַנִּים; וַתִּבְטַח לְךָ עַל־מִצְרַיִם, לְרֶכֶב וּלְפָרָשִׁים׃
וְעַתָּה הֲמִבַּלְעֲדֵי יְהוָה, עָלִיתִי עַל־הָאָרֶץ הַזֹּאת לְהַשְׁחִיתָהּ; יְהוָה אָמַר אֵלַי, עֲלֵה אֶל־הָאָרֶץ הַזֹּאת וְהַשְׁחִיתָהּ׃
וַיֹּאמֶר אֶלְיָקִים וְשֶׁבְנָא וְיוֹאָח אֶל־רַב־שָׁקֵה, דַּבֶּר־נָא אֶל־עֲבָדֶיךָ אֲרָמִית, כִּי שֹׁמְעִים אֲנָחְנוּ; וְאַל־תְּדַבֵּר אֵלֵינוּ יְהוּדִית, בְּאָזְנֵי הָעָם, אֲשֶׁר עַל־הַחוֹמָה׃
וַיֹּאמֶר רַב־שָׁקֵה, הַאֶל אֲדֹנֶיךָ וְאֵלֶיךָ שְׁלָחַנִי אֲדֹנִי, לְדַבֵּר אֶת־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה; הֲלֹא עַל־הָאֲנָשִׁים, הַיֹּשְׁבִים עַל־הַחוֹמָה, לֶאֱכֹל אֶת־חַרְאֵיהֶם (צוֹאָתָם), וְלִשְׁתּוֹת אֶת־שֵׁינֵיהֶם (מֵימֵי רַגְלֵיהֶם) עִמָּכֶם׃
וַיַּעֲמֹד רַב־שָׁקֵה, וַיִּקְרָא בְקוֹל־גָּדוֹל יְהוּדִית; וַיֹּאמֶר שִׁמְעוּ, אֶת־דִּבְרֵי הַמֶּלֶךְ הַגָּדוֹל מֶלֶךְ אַשּׁוּר׃
כֹּה אָמַר הַמֶּלֶךְ, אַל־יַשִּׁא לָכֶם חִזְקִיָּהוּ; כִּי לֹא־יוּכַל לְהַצִּיל אֶתְכֶם׃
וְאַל־יַבְטַח אֶתְכֶם חִזְקִיָּהוּ אֶל־יְהוָה לֵאמֹר, הַצֵּל יַצִּילֵנוּ יְהוָה; לֹא תִנָּתֵן הָעִיר הַזֹּאת, בְּיַד מֶלֶךְ אַשּׁוּר׃
אַל־תִּשְׁמְעוּ אֶל־חִזְקִיָּהוּ; ס כִּי כֹה אָמַר הַמֶּלֶךְ אַשּׁוּר, עֲשׂוּ־אִתִּי בְרָכָה וּצְאוּ אֵלַי, וְאִכְלוּ אִישׁ־גַּפְנוֹ וְאִישׁ תְּאֵנָתוֹ, וּשְׁתוּ אִישׁ מֵי־בוֹרוֹ׃
עַד־בֹּאִי וְלָקַחְתִּי אֶתְכֶם אֶל־אֶרֶץ כְּאַרְצְכֶם; אֶרֶץ דָּגָן וְתִירוֹשׁ, אֶרֶץ לֶחֶם וּכְרָמִים׃
פֶּן־יַסִּית אֶתְכֶם חִזְקִיָּהוּ לֵאמֹר, יְהוָה יַצִּילֵנוּ; הַהִצִּילוּ אֱלֹהֵי הַגּוֹיִם אִישׁ אֶת־אַרְצוֹ, מִיַּד מֶלֶךְ אַשּׁוּר׃
אַיֵּה אֱלֹהֵי חֲמָת וְאַרְפָּד, אַיֵּה אֱלֹהֵי סְפַרְוָיִם; וְכִי־הִצִּילוּ אֶת־שֹׁמְרוֹן מִיָּדִי׃
מִי, בְּכָל־אֱלֹהֵי הָאֲרָצוֹת הָאֵלֶּה, אֲשֶׁר־הִצִּילוּ אֶת־אַרְצָם מִיָּדִי; כִּי־יַצִּיל יְהוָה אֶת־יְרוּשָׁלִַם מִיָּדִי׃
וַיַּחֲרִישׁוּ, וְלֹא־עָנוּ אֹתוֹ דָּבָר; כִּי־מִצְוַת הַמֶּלֶךְ הִיא לֵאמֹר לֹא תַעֲנֻהוּ׃
וַיָּבֹא אֶלְיָקִים בֶּן־חִלְקִיָּהוּ אֲשֶׁר־עַל־הַבַּיִת וְשֶׁבְנָא הַסּוֹפֵר וְיוֹאָח בֶּן־אָסָף הַמַּזְכִּיר אֶל־חִזְקִיָּהוּ קְרוּעֵי בְגָדִים; וַיַּגִּידוּ לוֹ, אֵת דִּבְרֵי רַב־שָׁקֵה׃ ס
І сталося, чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.
І послав асирійський цар великого чашника з Лахішу до Єрусалиму, до царя Єзекії, з великим військом, і він став при водоводі горішнього ставу, на битій дорозі поля Валюшників.
І вийшов до нього Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, канцлер.
І сказав їм великий чашник: Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що це за надія, на яку ти надієшся?
Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни?
На кого тепер надієшся, що збунтувався проти мене?
Ось ти надіявся опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона входить у долоню йому, і продірявлює її.
Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього!
А коли ти скажеш мені: Ми надіємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не той, що Єзекія повсовував пагірки його та жертівники його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки жертівником будете вклонятися?
А тепер увійди но в союз з моїм паном, асирійським царем, і я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівців.
І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших рабів мого пана?
А ти собі надіявся на Єгипет ради колесниць та верхівців!
Тепер же, чи без волі Господа прийшов я на цей край, щоб знищити його?
Господь сказав був мені: Піди на той край та й знищ його!
І сказав Еліяким, і Шевна та Йоах до великого чашника: Говори до своїх рабів по-арамейському, бо ми розуміємо, і не говори до нас по-юдейському в голос при тих людях, що на мурі.
І сказав великий чашник: Чи пан мій послав мене говорити ці слова до твого пана та до тебе?
Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти свій кал та пити свою сечу?
І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і сказав: Послухайте слів великого царя, царя асирійського!
Так сказав цар: Нехай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас!
І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського.
Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї копанки,
аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників.
Щоб не намовив вас Єзекія, говорячи: Господь порятує нас!
Чи врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?
Де боги Хамату та Арпаду?
Де боги Сефарваїму?
І чи врятували вони Самарію від моєї руки?
Котрий з-поміж усіх богів цих країв урятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь урятує Єрусалим від моєї руки?
І мовчали вони, і не відповіли ані слова, бо це був наказ царя, що сказав Не відповідайте йому!
І прийшов Еліяким, син Хілкійїн, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, канцлер, з роздертими шатами, до Єзекії, і донесли йому слова великого чашника.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible